WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 13 | 14 || 16 | 17 |   ...   | 19 |

«ІСТОРИКО – ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ Науковий часопис ВИПУСК Київ - 2007 УДК 378 (091) (051) ББК 74.583 я 5 І – 90 Історико-педагогічні студії: Науковий часопис / Гол. ред. Н.М.Дем’яненко. – ...»

-- [ Страница 15 ] --

У цей період посилюється думка про необхідність вивчення „істинного Фребеля”, а не „викривленого його послідовниками”. Більшість авторів стверджували, що наступники його наукової школи „засвоїли лише зовнішній бік фребелівської системи” [5], „ухопилися за систему, форму, але не прониклися ідеєю” [1]. „Потрібно цінити живий струмінь фребелізму, а не надавати високим прагненням Ф.Фребеля, його педагогічним ідеям, котрі є, безумовно, життєвими, вузького значення”, – наголошує М.Сабашнікова в статті „Дитячі денні притулки у Берліні” [7].

У педагогічних журналах кінця ХІХ – початку ХХ ст. міститься досить багато статей з критикою практики фребелізму, педантизму фребелівського дитячого садка, недостатньої самодіяльності дитини, дитячої творчості. Зокрема, П.Ф.Каптєрєв у замітці „Сторінка з історії первинного виховання в Росії”, приуроченій 20-літтю Фребелівського товариства, розподіляє дитячі садки 90-х років ХІХ ст. на 4 типи: 1) „звичайний дитячий садок німецького типу з традиційними заняттями за методикою Фребеля”; 2) садок, що відходить від фребелізму, відповідає потребам дитячого віку, даним дитячої психології, анатомії і фізіології; 3) дитячий сад з виконанням функцій підготовки дитини до школи; 4) народний дитячий садок (у стадії становлення). Дитячі садки, наголошує П.Ф.Каптєрєв, потребують повної реорганізації: зменшення обов’язкових занять, збільшення свободи дитини, зміни дидактичного матеріалу у відповідності до дитячої психології, запровадження національного елемента [8, с. 76].

Практика дитячих садків даного періоду, з одного боку, поступово витісняє традиційний фребелізм (запроваджуються вільні ігри, ручна праця, самообслуговування), з іншого – в роботу дитячого садка вводяться елементи шкільного навчання. Водночас виникає значний інтерес до зарубіжного досвіду дошкільного виховання.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ Після революційних подій 1905-1907 рр. у вітчизняній педагогіці широкого розвитку набуває „вільне виховання”, яке розповсюджується і на період дошкільного віку. Прибічники теорії „вільного виховання” негативно ставилися до традиційного фребелівського дитячого садка, до „фребелівської рутини” [8, с. 78]. У статтях, що узагальнювали досвід діяльності дитячих садків за системою вільного виховання, підкреслювався відхід у їх практиці від фребелівських занять. Якщо ж останні й застосовувалися, то лише за бажанням дітей – у плані їх вільної творчості.

«Вільне виховання» являло собою антитезу традиційному фребелізму, виступало символом боротьби за невтручання у вільний розвиток дитячої природи, поступово оформлюючись у найбільш значущу течію в галузі дошкільного виховання.

На початку ХХ ст. набуває розповсюдження також педагогічна система М.Монтессорі. Однак на практиці монтессорівський дитячий садок повною мірою так і не прижився, залишаючись обмеженим явищем серед російських дитячих садків, у той час, як фребелізм продовжував зберігати значення одного з основних напрямів дошкільного виховання. З іншого боку, традиційного фребелівського дитячого садка в цей період уже не існує. Утверджується нова модель фребелізму. Головними представниками напряму вважалися: Н.Лубенець (Київ), Л.Шлегер (Москва), Є.Тихеєва (Петербург). Так, Н.Лубенець (за сприяння Київського товариства народних дитячих садків) було започатковано часопис „Дошкільне виховання”, який проіснував з 1911 по 1917 рр. і спрямовувався на висвітлення проблематики нового фребелізму. Сутність напряму полягала не в запереченні основних педагогічних положень учення Ф.Фребеля (дитячої самодіяльності, творчості, гри дитини), а в спрямуванні на розширення фребелівського матеріалу відповідно до нових даних з дитячої психології, анатомії і фізіології. Планувалося звільнити його від символізму, зробити життєвим і конкретним. З цією метою – запровадити в дитячі садки заняття домашнім господарством, практикувати самообслуговування, увести принцип сезонності, створювати нові ігри й пісні при збереженні основних напрямів роботи фребелівського дитячого садка (рухливих ігор, співів, розповідання, фребелівських занять: малювання, ліплення, вирізання), заклавши в них інший зміст („не просте копіювання зразків за готовими шаблонами, як це практикували послідовники Ф.Фребеля, а самостійну дитячу творчість”). У відповідності з ученням Ф.Фребеля, дитячу творчість пропонувалося трактувати як відповідь дитини на враження із зовнішнього світу. Таким чином, у цілому журнал „Дошкільне виховання” стояв на позиціях фребелізму. Зокрема, у вступній статті до першого номера журналу за 1911 р.

Н.Лубенець наголошувала: „В Росії дуже мало хто знає і розуміє Ф.Фребеля так, як потрібно. З ім’ям Ф.Фребеля в основному пов’язують плетіння килимків, вирізання з паперу, різні маніпуляції з „дарунками”, наслідувальні ігри зі співами тощо. Ф.Фребеля – поборника жіночої освіти, ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ Ф.Фребеля – реформатора школи, дитячого психолога, що проник у найпотаємніші схованки дитячої душі, таким Ф.Фребеля мало хто знає. Ми повинні потурбуватися про те, щоб були виявлені основні ідеї Ф.Фребеля про виховання” [8, с. 79]. У іншій статті – „Фребель і Монтессорі” Н.Лубенець аналізує вчення Ф.Фребеля, виходячи на його містицизм і романтизм. Критикуючи ці аспекти, водночас відмічає колосальні заслуги Ф.Фребеля як педагога, що навчав людство обережного ставлення до дитини, підкреслював значення першого дитинства в розвитку людини, роль матері як виховательки. І хоча Ф.Фребель висловлював протест проти нівелювання дитячого життя, фребелівську систему засуджують саме за те, що вона ніби-то „нівелює людську особистість, що у фребелівських дитячих садках дітей карбують за одним зразком, як монети”. Таким чином, Н.Лубенець констатує факт викривлення фребелівської теорії в практиці дитячих садків, нерозуміння його вчення про дитячу самостійність, неспроможність оцінити і зрозуміти глибину думок Ф.Фребеля, навіть його найближчими послідовниками. Зокрема, вона зазначає, що Ф.Фребель прагнув розвитку органів чуття дитини, але ніколи не вимагав „точного копіювання і примусово нав’язаних занять з дітьми”.

Гра, в узгодженні з концепцією Ф.Фребеля, має виходити з потреб внутрішнього життя дитини, „повинна бути винайденою, а не видуманою”.

Крім того, Ф.Фребель надавав великого значення праці дитини (допомозі батькам у побуті). „Те, що відбувається в дитячих садках, є дуже далеким від Фребеля, дитячі садки застосовують лише фребелівські „дари” і заняття, ігноруючи корисну працю дитини”, – зазначає Н.Лубенець [8, с.

80]. У 1915 р. в журналі „Сімейне виховання” з’являється стаття О.Водовозової „Метод навчання і виховання Монтессорі”, де вона торкається також і фребелівської системи. Симпатії автора - на боці Ф.Фребеля. Вона звертає увагу на те, що „за системою Фребеля розроблено…великий і різноманітний матеріал для занять з дітьми, з якого можна вибрати багато корисного й цікавого для дітей…”. Отже, на думку О.Водовозової, оволодівши теорією Ф.Фребеля і маючи педагогічний хист, кожен може винайти нові й нові види занять з дітьми. Авторка відмічає, що Ф.Фребель нещадно викривлюється послідовниками, однак підкреслює: „Ф.Фребель тут ні до чого: жодна велика ідея, жоден педагог не застраховані від викривлень” [8, с. 81]. Отже, О.Водовозовою однозначно визнавалась правильність висхідних позицій теорії Ф.Фребеля.

Отже, педагогічна система Ф.Фребеля, не дивлячись на критику її філософських засад, залишається переважаючою у практиці суспільного дошкільного виховання провідних країн Європи і Америки другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У Російській імперії, а отже і в Україні в цей час утверджується оновлена форма фребелізму, що передбачає запровадження вітчизняного педагогічного матеріалу в розробку ігор, занять дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. На відміну від розвитку теорії і практики дошкільного виховання в Росії кінця ХІХ – ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ початку ХХ ст., де філософські основи фребелівської системи не сприймаються і застосовуються лише елементи методики німецького педагога, зміст діяльності дитячих садків в Україні продовжує базуватися на світоглядних засадах теорії Ф.Фребеля.

ЛІТЕРАТУРА

1. Б-ий. Материнские школы во Франции // Вестник воспитания. – 1890. - № 6. – С. 1 Виноградов Н. Очерки по истории идей дошкольного воспитания. - Л.-М., 1925.

3. Двадцатилетие Фребелевского общества // Вестник воспитания. – 1898. – № 1. – С.

101 - 106.

4. Л.С. Идеи Фребеля и воспитание детей в возрасте 3-6 лет // Вестник воспитания. – 1901. – № 1. – С. 49 - 77.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


5. Новиков А. Крестьянские дети // Воспитание и обучение. – 1898. - № 9. – С. 349 Педагогическая энциклопедия: В 4 т. // Под ред. И.А. Каирова. – М., 1965. – Т. 4.

7. Сабашникова М. Детские денные приюты в Берлине // Русская школа.–1894. - № 5.

– С. 94 - 96.

8. Сыркина О.Е. Фребелизм в русской дореволюционной журналистике // Советская педагогика. – 1940. – № 8. – С. 71 - 82.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ТА

АРХІВНИЙ ПОШУК

В.В.ЗЕНЬКОВСКИЙ 1 Принципъ индивидуальности въ психологіи и педагогике 2 [...] Психологія, по общему мненію, получила научный характеръ лишь съ того времени, какъ она научилась разлагать сложные психическіе факты на ихъ элементы. Благодаря психологическому анализу, пестрота, многообразіе душевныхъ явленій могутъ быть сведены къ определенному комплексу элементарныхъ процессовъ, и каждая отдельная душа, при всемъ отличіи своемъ отъ другихъ душъ, мыслится нами подчиненной общимъ законамъ душевой жизни. Психологи интересуются поэтому прежде всего разысканіемъ закономерностей, констатированіемъ подчиненности каждаго новаго объекта изследованія темъ или инымъ законамъ. Но, изучая законы душевныхъ явленій, психологія, по убежденію выдающихся представителей нашей науки, не имеетъ никакого иного объекта изученія: современная психологія не изучаетъ души, какъ особаго факта, – она есть, по крылатому слову Геффдинга, психологія безъ души. Прежнее изследованіе «души» целикомъ растворилось въ изученіи «душевныхъ явленій», и знаменитая актуальная теорія души пытается даже принципіально закрепить этотъ переворотъ.

Разыскивая те элементарные процессы, которые лежать въ основе сложныхъ психическихъ фактовъ, психологія мало интересуется вопросомъ, какъ эти элементарные процессы организуются въ то целое, что зовется старымъ словомъ «душа». Современная психологія довольствуется понятіемъ души, какъ «неразложимаго единства психическихъ фактовъ», и редко видитъ здecь глубокую проблему. Между темъ проблема души имеетъ столь же основной характеръ, какъ и задача изученія душевныхъ явленій. Основной вопросъ здесь таковъ: что такое психическая индивидуальность, какъ живой носитель техъ или иныхъ процессовъ? Какъ целое слагается изъ своихъ частей?

Конечно, всемъ ясно, что каждая индивидуальность есть нечто несравнимое съ другими въ силу условій времени и пространства; у каждаго свой міръ представленій, въ силу именно указанныхъ условій неодинаковый съ міромъ представленій другого человека. Если Лейбницъ справедливо утверждалъ, что невозможно найти два одинаковыхъ листа на дереве, то темъ болee различны такіе сложные «комплексы», какъ человекъ. Углубляясь только въ психическую сторону индивидуальности, 1 Текст друкується мовою оригіналу.

2 Вопросы философии и психологии. – М., 1911 (май-июнь). – Кн. ІІІ. – С. 369 - 393.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ мы гораздо болee поражаемся несравнимостью переживаній каждаго человека, чемъ ихъ сходствомъ. Общее въ людяхъ всегда выступаетъ на фоне индивидуальнаго. Если бы даже принять, что душа при рожденіи есть tabula rasa, то и въ этомъ случае опытъ каждаго человека, судьба пережитыхъ впечатленій настолько индивидуальны и несравнимы, что совершенно обезпечиваетъ каждому человеку его неповторимость.

Психическая индивидуальность прежде всего создается временемъ и пространствомъ, – въ нихъ именно и лежитъ корень того, что философы зовутъ principium individuationis. Эта мисль особенно удобно сближается съ положеніемъ, что весь потокъ душевной жизни слагается изъ взаимодtйствія различныхъ элементарныхъ процессовъ. Тайна индивидуальности сводится, съ точки зренія этихъ двухъ положеній, къ неодинаковости матеріала, заполняющаго души (неодинаковости, зависящей отъ условій времени и пространства) и различію комбинацій техъ элементарныхъ процессовъ, которые организуютъ этотъ матеріалъ въ целое – въ душу.

Более внимательное изученіе душевной жизни выдвинуло еще одинъ моментъ – фактъ типическихъ различій, наблюдаемыхъ въ техъ или иныхъ психическихъ явленіяхъ. Возьмемъ общеизвестныя различія, найденныя при изследованіи хотя бы памяти, напр., всемъ известный фактъ различія зрительной и слуховой памяти, изученный Бинэ на знаменитыхъ счетчикахъ. Такихъ фактовъ, обнаружившихъ целый рядъ типическихъ различій, накопилось чрезвычайное множество, и все они приводятъ къ общему выводу, что и психическій матеріалъ и психическія силы не однородны, что «душа» строится не изъ одинаковыхъ элементовъ. Силы ума – память, вниманіе, воображеніе, мышленіе, – различны, индивидуальны, и если одинъ хорошо запоминаетъ цвета, другой – формы, если третій превосходно запоминаетъ цифры, четвертый – слова и т. д. и т.

д., то очевидно, что одна и та же функція (памяти, вниманія и т. д.) у различныхъ индивидуумовъ проявляется различно. Общимъ свойствомъ души остается лишь наличность определенныхъ функцій, но эти функціи, въ зависимости отъ причинъ, ближе не изследованныхъ, осуществляются разными душами настолько неодинаково, что между ними совершенно невозможно сравненіе. И если Гербартъ призналъ «память» функціей не души, а отдельныхъ представленій, то въ свете того многообразія индивидуальныхъ различій въ памяти, которыя стали намъ известны, приходится, пожалуй, соглашаться съ нимъ. Осуществленіе общей функцій настолько специфицируется у различныхъ индивидуумовъ, что понятіе памяти, по остроумному выраженію Меймана, является лишь сборнымъ именемъ для названія разнородныхъ процессовъ.

Индивидуальныя различія не таковы, чтобы сделать невозможнымъ изученіе общихъ законовъ душевной жизни, но вместе съ темъ они настолько значительны, что делаютъ часто невозможнымъ сравненіе.



Pages:     | 1 |   ...   | 13 | 14 || 16 | 17 |   ...   | 19 |
Похожие работы:

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2012. Вип. 7. С. 19 – 53 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2012. Is. 7. P. 19 – 53 УДК 821.161.2(091):371.671:808.1 Я. Головацький ХРЕСТОМАТІЯ РУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯКОВА ГОЛОВАЦЬКОГО ЯК ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТА ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ: ПЛАНИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ Олександр СЕДЛЯР Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79601,...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. СТУДІЇ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА АНТРОПОЛОГІЧНІ С. 413–436. Ser. Hist. 2010. Is. 45. P. 413–436. УДК 061.22.05 : 572 (477.83–25) НТШ “189/193” АНТРОПОЛОГІЧНІ СТУДІЇ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (кінець XIX – 30-ті роки XX століття) Михайло ГЛУШКО Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра етнології вул. Університетська 1, Львів 79000, Україна Наприкінці XIX – у 30-х роках XX ст....»

«ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ Забезпечення охорони і захисту персональної  інформації у Сполучених Штатах Америки та Великій  Британії  Радкевич Олександр Петрович, аспірант Національної академії внутрішніх справ України УДК 347+340.130.53:342.52:341.231.14+342.721(73)(410) Сучасний стан розробки вітчизняної законодавчої бази у сфері охорони і захисту персональної інформації актуалізує необхідність вивчення характерних особливостей правових систем розвинутих країн світу. У цьому контексті...»

«Я. М. Гирич Т. І. Мельник Історичні паралелі Синхронізація основних подій та явищ всесвітньої історії та історії України 7 – 9 класи Рекомендовано до використання згідно з навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою Міністерством освіти і науки України Харків Анотація Навчальний посібник укладений відповідно до програми, затвердженої Міністерством освітити і науки України, містить набір таблиць і схем з історії України та всесвітньої історії 7 – 9 класів. Для...»

«Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2012, №1006 УДК 930.2(477):94(100)«03/14» (049.32) О. О. Роменський Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ВІЗАНТІЯ І РУСЬ В УКРАЇНСЬКОМУ ВИМІРІ Рец. на кн.: Войтович Л. В., Домановський А. М., Козак Н. Б., Лильо І. М., Сорочан С. Б., Файда О. М. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С. Б. Сорочана і Л. В. Войтовича. – Львів: Апріорі, 2011. – 880 с.: іл. У рецензії розглядаються проблеми...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXVII УДК 271.4-726.1 Й.Сліпий: 2-85(47+57) Т. Т. Бублик ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТРІАРХА ЙОСИФА СЛІПОГО ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ УГКЦ У СВІТЛІ РАДЯНСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ (1960–1980 і роки) У статті розглянуто діяльність глави УГКЦ патріарха Йосифа Сліпого після його звільнення з радянських таборів в 1963 р. в середовищі української діаспори. Автор проаналізував основні кроки патріарха у справі повернення прав на легальне...»

«230 Прикарпатський вісник НТШ. Число. – 2010. – № 1(9) Рецензії, інформація УДК 622.323 КНИГА СПОГАДІВ РОМАНА ЯРЕМІЙЧУКА Павло Вольвач Асоціація українських письменників, м. Київ Рецензія на книгу Романа Яремійчука “Минуле – уже не наша власність”. – Сімферополь: “Таврія”, 2010. – 516 с. Ключові слова: нафтогазова справа, наука, книги, історія, спогади. Подив, захоплення – це потужні почуття, які, в принципі, трапляються на життєвому шляху досить рідко. Зокрема, в мене. Тому так глибоко...»

«ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ УДК 004.896 Р.Н. Квєтний, д.т.н., проф.; О.О. Дружиніна, асп. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЕБ-СЕРВЕРІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОГНОЗУВАННЯ ЧАСОВИХ РЯДІВ НА ОСНОВІ РАДІАЛЬНО-БАЗИСНИХ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ На ефективність функціонування веб-додатків значним чином впливає якість обслуговування (Quality of Service, QoS) веб-серверів. До головних метрик якості обслуговування веб-серверів відносяться: час відгуку, доступність та собівартість [1]. Для забезпечення...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXVI УДК 94[(73:420):510]1895(043.3) І. Б. Лукач ПЕРША ВЕНЕСУЕЛЬСЬКА КРИЗА (1895 р.) ТА НОВЕ ПРОЧИТАННЯ ДОКТРИНИ МОНРО У ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ США Стаття присвячена вивченню поворотного моменту в історії американської зовнішньої політики та Латинської Америки зокрема – Венесуельській кризі 1895 р. – дипломатичному конфлікту між Венесуелою та Великою Британією за прикордонну територію. Президент США...»

«Олена РУСИНА студії З ІСТОРІЇ КИЄВА ТА КИЇВСЬКОЇ ЗЕМЛІ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Олена РУСИНА СТУДІЇ З ІСТОРІЇ КИЄВА ТА КИЇВСЬКОЇ ЗЕМЛІ Київ 2005 ББК ТЗ (4 УКР) 43 Р 88 Публікація являє собою збірку статей, присвячених різнома­ нітним аспектам історії Києва й київської округи у ХІІІ-ХУІІ ст. У книзі розглянуто політичні відносини у регіоні, еволюцію місцевої князівської традиції, запровадження магдебурзького права у серед­ ньовічному Києві, проблеми історичної...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»