WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 90 |

«Юрій Пінчук Вибрані студії з костомаровознавства Київ – 2012 УДК 94(477):930.1 Костомаров ББК Т3(4УКР)47/5 Пінчук Юрій. Вибрані студії з костомаровознавства. – К.: Інститут української ...»

-- [ Страница 1 ] --

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського

Юрій Пінчук

Вибрані студії

з костомаровознавства

Київ – 2012

УДК 94(477):930.1 Костомаров

ББК Т3(4УКР)47/5

Пінчук Юрій. Вибрані студії з костомаровознавства. – К.: Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН

України, 2012. – 608 с.

Книга Юрія Пінчука – становить інтерес для науковців і широкого кола читачів. Вона складена з вибраних студій автора, що стосуються костомаровознавства, з котрим пов’язані його найважливіші досягнення як історика.

Містить публікації про життя і діяльність визначного вітчизняного історика і археографа, письменника, етнографа і фольклориста, українського громадсько-політичного діяча ХІХ ст. Миколи Костомарова та його найближче оточення, а також про наукову термінологію, понятійний апарат тощо.

В ній надруковані рецензії відомих в Україні та діаспорі осіб на праці Ю. Пінчука, список публікацій про нього, інші додатки.

Реда кц і йна коле гі я:

Павло Сохань (голова), Дмитро Бурім, Ігор Гирич, Ярослав Калакура, Олександр Маврін, Всеволод Наулко Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (протокол № 4 від 21.06.2011 р.) © Ю. А. Пінчук, 2012 ISBN 978-966-02-6238-6 © Д. М. Семко, покажчик імен, 2012 Про автора Пінчук Юрій Анатолійович – відомий дослідник проблем історії України, історіограф, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, «Відмінник освіти України», лауреат премії імені М. І. Костомарова НАН України.

Народився 3 листопада 1937 в Києві. Батько – Пінчук Анатолій Афанасійович. Мати – Петренко Катерина Григорівна. 1955 закінчив Київську середню школу робітничої молоді. У 1953–1956 працював на підприємствах Києва. 1956–1959 – служив у Радянській армії і брав участь в освоєнні цілинних земель у Північному та Західному Казахстані. Після демобілізації працював на Київському радіозаводі, навчався на історико-філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив 1965.

У 1966–1968 працював ст. інспектором Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР.

1968 склав іспити до аспірантури Інституту історії АН УРСР, яку успішно закінчив і 1972 захистив кандидатську дисертацію «М. І. Костомаров як історик України». У середині 1980-х підготував і 1986 захистив докторську дисертацію «Роль народних мас у Визвольній війні 1648–1654 рр. і возз’єднанні України з Росією (історіографія проблеми)».

Понад сорок років працює в установах Національної академії наук України, обіймав наукові посади завідувача відділу української історіографії та інші в Інституті історії України НАНУ (1972–2010), начальника сектора суспільних наук Президії АН УРСР (1973–1979), в окремі роки – провідного наукового співробітника (за сумісництвом) в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, в якому з липня 2010-го очолює відділ пам’яток духовної культури, а також є заступником голови спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій.

Наукові пошуки переважно пов’язані з вивченням творчої спадщини М. Костомарова, а також М. Грушевського, Д. Дорошенка, І. Франка та інших постатей. 2001 з почину і під керівництвом Ю. Пінчука у видавництві «Юго-Восток» (Донецьк) вийшла друком «Энциклопедия жизни и творчества Н.И. Костомарова (1817–1885)», яка заклала академічні підвалини нової міждисциплінарної наукової галузі – костомаровознавство.

Автор книг «Микола Іванович Костомаров» (1992), «Мемуари про Миколу Костомарова» (2005), співавтор енциклопедичного довідника «Микола Костомаров: Віхи життя і творчості» (2005), монографії «Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації» (2009) та багатьох інших студій.

Юрій Анатолійович причетний до заснування 1992 академічної премії ім. М. І. Костомарова, першим лауреатом якої став сам у 1993, брав участь у багатьох наукових форумах, зокрема міжнародних (Португалія, Лісабон, 1986; Румунія, Сату-Маре, 1998), ініціював відновлення у 1997 збірника «Історіографічні дослідження в Україні», 2002-го започаткував традицію проведення періодичних Костомарівських читань. Член редколегії фундаментального видання «Енциклопедія історії України» та низки інших.

Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, медалями.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Шановні читачі!

Книга, яку тримаєте в руках, припускаю, зацікавила тим, що Вам відомі ім’я, віхи життя і творчості Миколи Костомарова. Отже, моє переднє слово буде лаконічне.

Передусім маю акцентувати на усталенності в науці міждисциплінарної галузі – костомаровознавства.

Утворенню її академічних підвалин, сподіваюся, сприяли і мої студії. Тому, шановний читачу, вирішив укласти з деяких із них книжечку, яка б пролюструвала процес становлення згаданої наукової галузі, з багатьма втратами на цьому історичному шляху і можливо посприяла тому, щоб не Пінчук Юрій на початку творчого шляху втрачати у майбутньому.

Перша моя публікація із зазначеної тематики вийшла друком 1971 року і, зрозуміло, у певному сенсі в наш час є архаїчною, як і низка інших. Проте, вони зберігають актуальність з огляду на процес еволюції української історіографії.

Чи варто казати, які потенційні загрози для костомаровознавців приховували в собі їхні наукові пошуки, а для мене – кандидатська дисертація «М. І. Костомаров як історик України» (1971 р.), в атмосфері кінця 1960 – початку 1970-х років? Тоді насувалися часи остаточного згортання здобутків «хрущовської відлиги», розкручувався новий маховик репресій супроти українських інакодумців та інтелектуалів. Про те наскільки вони були реальними засвідчує лист від 22.07.1972 р. заступника міністра вищої та середньої спеціальної освіти УРСР В. Ю. Маланчука до першого секретаря ЦК КП України В. В. Щербицького. В цьому листі моя стаття «Визвольна війна 1648–1654 рр. і возз’єднання України з Росією в оцінці М. І. Костомарова» (Укр. іст. журн. – 1971. – № 2. – С. 17–27) кваліфікувалася як необгрунтована спроба реабілітації «історика-націоналіста». Цей наклепницький опус оригінально прокоментував професор, віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Панченко в публіцистичній розвідці «З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук)»: «Маланчук доносить і звинувачує!

Звинувачує істориків Р. Іванову, І. Назаренка, Ю. Пінчука, а заодно – й М. Драгоманова та М. Костомарова, про яких ці дослідники писали. Одного (М. Драгоманова) вони, бачите, ставлять поруч із визнаними діячами революційно-визвольного руху, пропагандистами марксизму; другого (М. Костомарова) підносять до рангу

Автограф М. Котляра

прогресивного історика, хоча був він, звісно, автором «буржуазнонаціоналістичних теорій» (газ. «День». – 2010. – 30–31 грудня.) Наслідки для мене були невтішні, опублікувати монографію на основі дисертації відразу не вдалося. Натомість довелося опановувати нові терени діяльності, але не полишав своїх пошуків, хоча й з досадними перервами, в царині майже забороненої тематики.

Згодом написав низку книг, монографій, енциклопедичних статей тощо. Частина з цих рукописів потрапила до сміттєвого кошика, адже довгі роки тривали ідеологічні рецедиви щодо моїх наукових студій, також, на жаль, – і в рідному Інституті історії. Приміром, навіть на зорі незалежності, член редколегії «Українського історичного журналу» М. Ф. Котляр стосовно мого рукопису «Історикантикварій Костомаров» і публікації «Н. И. Костомаров. Князь Владимир Святой» 28.03.88 писав: «Костомаров в этом, так сказать эссе, идеализирован, так печатать нельзя».

Висновок М. Котляра як рецензента був категоричний: «Взгляд Костомарова на древнерусское общество, его государственность и на крещение был устаревшим уже в его время (он был специалистом в ХVII–XVIII вв.). Этот взгляд решительно противоречит мнению современной науки. Необходим громадный комментарий почти к каждой строчке. Поэтому целесообразно ли это печатать?

29.03.88 Н. Ф. Котляр».


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


У тодішні похмурні, в сенсі демократії, роки, втішало все ж те, що інколи надходили несподівані листи з відгуками на мої опубліковані праці, листи переважно теплі та конструктивні. Зокрема, зав. сектору Інституту слов’янознавства і балканістики АН СРСР проф. В. К. Волков у своєму листі до заст. головн. редактора Укр.

іст. журналу М. В. Коваля 30.09.84 р. писав: «Только что получил по почте посланные Вами две книжки – Пинчука и Санцевича.

Очень тронут Вашим вниманием и от души благодарю. Книжки успел уже бегло просмотреть. Обе весьма интересны, а для моей дочери и ее преподавательской деятельности просто необходимы.

В книге же о Костомарове многие изложенные факты представляют интерес и для меня».

У листі до мене киянин С. М. Захарченко 6.08.1984 р. сповіщав: «С интересом прочитал вашу работу «Исторические взгляды Н. И. Костомарова». В этой работе вы сделали значительный шаг вперед в деле более объективного освещения деятельности крупного историка нашего отечества Н. И. Костомарова, биография и труды которого так несправедливо замалчиваются....Напрашивается вывод, что цель всех этих критиков и исследователей одна: исключить из научного оборота труды этого выдающегося ученого, что в действительности и происходит. Книг Костомарова днем с огнем не найдешь».

Отож, шановний читачу, пропоную Вашій увазі мої вибрані студії з костомаровознавства. Це фрагменти з фундаментальних видань, енциклопедичні статті, розвідки з наукових збірників і часописів. Їх друкуємо за хронологією опублікування і абеткою.

Виняток становлять статті «Біографія М. Костомарова» і «Пошанування й увічнення пам’яті М. Костомарова». Першу вміщено в Передньому слові, а другу – в Резюме цієї книги.

Надіюся, що Вас зацікавлять також додатки, зокрема деякі рецензії на мої вибрані студії відомих вітчизняних і зарубіжних істориків Антоновича Марка (Монреаль), Верменич Ярослави, Іванченко (Іванової) Раїси, Калакури Ярослава, Приймака Томаса (Торонто), Шевченка Федора, прозаїка Чалого Петра (Росія), тощо.

БІОГРАФІЯ М. КОСТОМАРОВА

За свідченням «Автобиографии», Микола Іванович Костомаров (літературні псевдоніми – Ієремія Галка, Иван Богучаров) народився 4 травня 1817 р. в слободі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії (до 1780 р. – у складі Слобідсько-Української губернії; тепер Ольховатський район Воронезької області, Російська Федерація). Однак у метричному свідоцтві М. Костомарова наводиться інша дата – 5 травня 1817 р. Того ж року 6 травня його охрестив священик Василь Ряполовський у місцевому Георгіївському храмі. Родина Костомарова була мішаною і нерівною щодо станового походження. Це справило значний вплив на долю майбутнього історика, зокрема на формування його поглядів (див. Історичні та суспільно-політичні погляди М. Костомарова). Батько – Іван Петрович Костомаров – місцевий дворянинпоміщик, нащадок козаків-переселенців, колишній військовий – капітан у відставці, який в молоді роки служив у російській імператорській армії, зокрема під командуванням О. Суворова брав участь у штурмі Ізмаїла. Мати – Тетяна Петрівна Костомарова (у дівоцтві – Мильникова), дочка Петра Мильникова (за іншими відомостями – Мельникова), українця за походженням (у згаданому метричному свідоцтві – «малороссиянин»), звичайна селянська дівчина, колишня кріпачка. До 1812 р. вона навчалася в одному з московських пансіонів. Батьки обвінчалися після народження М. Костомарова, якого І. Костомаров збирався, але не встиг усиновити, оскільки трагічно загинув у 1828 р. Микола, народжений до шлюбу, залишався у кріпосній залежності до 1832 р., коли завдяки неймовірним зусиллям і матеріальним жертвам матері отримав бажану волю. Отож перебування хлопчика на становищі незаконно-народженого, напівкріпосного стало першою важливою віхою в житті М. Костомарова. У дитячі роки закладаються й перші інтелектуальні підвалини світогляду М. Костомарова. Зокрема, батько майбутнього історика, палкий прихильник європейських авторів-просвітників XVIII ст., особливо Вольтера, намагався прищепити сину вільнолюбні ідеї і дати йому пристойну освіту.

Для цього Миколу в десятилітньому віці віддали у московський приватний пансіон. Пізніше мати, що стала вдовою, змушена була перевести сина в приватний пансіон у Воронежі (див. Воронезький пансіон), звідки він перейшов у передостанній клас місцевої гімназії (див. Воронезька чоловіча перша гімназія).

Закінчивши гімназію у 1833 р., Костомаров вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет, який називали тоді словесним. Тогочасний університет був новітнім науковим осередком, в якому ширилися модерні інтелектуальні впливи (шеллінгіанство, гегельянство), зокрема наука «німецького типу», вільна від схоластичних догматів та обскурантизму. Вже перші роки університетських студій виявили блискучі здібності Миколи Костомарова в царині соціо-гуманітарних наук і красного письменства. Він багато працював, захоплювався стародавньою літературою і мистецтвом, популярними творами того часу, опановував класичні мови. Особливо помітний вплив справили на нього лекції професора грецької літератури А. Валицького і професора загальної історії, гегельянця М. Луніна. У 1836 р. Костомаров закінчив Харківський університет зі званням дійсного студента, а в січні 1837 р. здав іспит на ступінь кандидата. Того ж року, під впливом юнацьких мрій та наслідуючи приклад батька, він вступив до Кінбурнського драгунського полку юнкером. Однак незабаром Костомаров дійшов висновку про безперспективність своєї військової кар’єри. Натомість виявилися його найперші дослідницькі зацікавлення. Цьому посприяла робота з давніми паперами в архіві повітового суду міста Острогозька, де квартирував Кінбурнський полк. Так була підготовлена перша студія Костомарова – опис Острогозького слобідського полку (див. «Описапие Острогожского слободского полка»), яка загубилася пізніше, під час арешту автора у справі кирило-мефодіївців (див. Кирило-мефодіївці та М. Костомаров).



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 90 |
 
Похожие работы:

«Управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського Управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації Сумська обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського Сім природних чудес Сумщини (Методичні рекомендації з популяризації літератури природничої тематики) (до 70-річчя утворення Сумської області) Суми 2009 ББК 26.891 С 37 Сім природних чудес Сумщини: методичні рекомендації з популяризації літератури природничої тематики /...»

«наука: стан, та » МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» молодіжна громадськао рганізація «НЕЗАЛЕЖНА АСОЦІАЦІЯ МОЛОДІ» студентське наукове товариство історичного факультету «КОМІТЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ» МАТЕРІАЛИ ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії» 30...»

«Міжнародні літературні премії Міжнародні літературні премії – це визнання внеску митця в історію культури, відзначення його художньої майстерності, оригінальності таланту. Міжнародні премії з літератури сприяють активізації культурного процесу, заохоченню й підтримці талановитих письменників, а також підвищенню інтересу широкого загалу до літератури. У кожній країні існують свої літературні премії, багато з яких набули міжнародного значення. Присуджуються вони як за окремий твір, так і за...»

«Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2010. Випуск 12 Палій О.П. (Київ, Україна) Національні версії слов’янського літературного постмодернізму: чесько-українські паралелі У статті в компаративному аспекті досліджується чеська та українська постмодерністська проза. Розглядаються як генетичні та типологічні сходження між слов’янськими постмодерними парадигмами, так і відмінності, зумовлені національними та історико-культурними компонентами. Ключові слова: постмодернізм,...»

«Лариса Довга Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Ґізеля) Київ – Львів Видавництво «Свічадо» У цій книзі вперше зроблено спробу розглянути українську культуру доби Бароко крізь призму системи цінностей, які сповідувалися і поширювалися ієрархами православної Київської митрополії другої половини XVII ст. Автор звертається до творів Петра Могили, Інокентія Ґізеля, Лазаря Барановича, Йоаникія Ґалятовського, Антонія Радивиловського тощо,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ О.А. ІГНАТОВА О.І. СКРОЦЬКА ГЕНЕТИКА (ЧАСТИНА 1. ЗАГАЛЬНА ТА МОЛЕКУЛЯРНА ГЕНЕТИКА) КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ до вивчення дисципліни для студентів напряму 6.051401 «Біотехнологія» денної та заочної форм навчання СХВАЛЕНО на засіданні кафедри біотехнології мікробного синтезу Протокол № 19 від 05.06.09 р. Київ НУХТ 2009 О.А. Ігнатова, О.І. Скроцька. Генетика (Частина 1. Загальна та молекулярна генетика): Конспект лекцій до...»

«Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур НААН, № 16, 2011: 99-102 УДК 595.7 ВИДОВИЙ СКЛАД ТА ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ КОВАЛИКІВ (ELATERIDAE) У КУКУРУДЗЯНО-СОЄВИХ АГРОЦЕНОЗАХ Ю.В. Білявський Полтавський інститут АПВ ім. М.І. Вавілова В статті подано результати багаторічних досліджень ґрунтових шкідників у кукурудзяно-соєвих агроценозах Полтавської області. Розглядаються особливості багаторічної динаміки чисельності коваликів (Еlateridae) у агроценозах лівобережної провінції Лісостепу...»

«Тестові завдання курсу: “Історія української культури” 1 Вислів “Cultura animi autem philosohia est” (але культура духу є філософією) належить:а) Нідерману;б) Гердеру;в) Ціцерону; г) Катону.Хто з вчених виділив слово “культура” у самостійний науковий термін?:а) Вольтер;б) Пуфендорф;в) Тюрго;г) Нідерман.Хто є творцем церковнослов”янської мови?а) Клим Смолятич, Кирило Туровський; б) Лука Жидята, дяк Григорій;в) Костянтин (Кирило), Мефодій;г) Іван Вишенський, брати Зизанії.Кому з вчених належать...»

«УДК 581.9 (477.64) ДОПОВНЕННЯ ДО ФЛОРИ СУДИННИХ РОСЛИН ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Коломійчук В. П., к. б. н., доцент, докторант Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України У статті на основі власних досліджень, проведених з 1998 по 2009 рр., охарактеризовано місцезнаходження 12 нових для флори Запорізької області рослин. З використанням власних матеріалів та літературних джерел підтверджені місцезростання 25 видів рослин. Ключові слова: Запорізька область, дослідження флори, нові види судинних...»

«Головне управління державної служби України Інститут історії України Національної академії наук України Головне управління державної служби України Інститут історії України Національної академії наук України Історія державної служби в Україні У п’яти томах Том ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ Книга 1991–2009 Київ Ніка-Центр УДК 94(477)(093)[351/354+057.34] „1991/2009“ ББК 63.3-3(4УКР):66.0 І-90 Колектив упорядників: А. М. Бега, Г. В. Боряк (керівник колективу упорядників), Т. С. Водотика, Ю. В. Грищенко,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»