WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 91 |

«Від упорядників Національна академія наук України Інститут історії України ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Документи і матеріали 1936–1991 Книга 1 1936–1947 ...»

-- [ Страница 1 ] --

Від упорядників

Національна академія наук

України

Інститут історії України

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ

АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Документи і матеріали

1936–1991

Книга 1

1936–1947

Київ 2011

2 Інститут історії України. Документи і матеріали

Інститут історії України Національної академії наук України.

Документи і матеріали. 1936–1991: У 2 книгах. Книга 1. 1936–1947. — К.:

Інститут історії України НАН України, 2011. — 630 с.

До видання, підготовленого до 75-річчя Інституту історії України НАН України, вміщено документи, що дають уявлення про багатовимірне життя Інституту та доробок науковців за період від часу заснування установи у 1936 р. до 1991 р., коли із здобуттям Україною незалежності відбувся історіографічний злам.

У першій книзі опубліковані документи, що розкривають життя Інституту та його співробітників у найтрагічніше десятиліття його існування — від відомої постанови ЦК КП(б)У від 23 липня 1936 р. про заснування науководослідної установи історичного профілю в системі Академії наук УСРР — до іншої, сумнозвісної постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР” від 29 серпня 1947 р. Упорядники чимало уваги приділи реконструкції втраченого архіву Інституту періоду до 1943 р.; висвітленню діяльності структурних підрозділів Інституту, в тому числі його Львівського відділу; мовою документів намагались показати життя істориків в роки окупації України вермахтом як в евакуації в Уфі, так і в окупованих Києві та Львові; а також відобразити особливості історіографічного процесу перших повоєнних років.

Багато документів виявлені недавно і публікуються вперше.

Відповідальний редактор — акад. НАН України В. А. Смолій Редакційна колегія — Г. В. Боряк, О. П. Реєнт, В. А. Смолій (голова) Упорядники — О. С. Рубльов, О. В. Юркова Затверджено до друку Вченою радою Інституту історії України НАН України, протокол № 8 від 27 вересня 2011 р.

В разі передруку матеріалів узгодження з Інститутом історії України НАН України обов’язкове.

ISBN 978-966-02-6175-4 © Інститут історії України 978-966-02-6176-1 НАН України, 2011 Від упорядників 75-річчю Інституту історії України НАН України присвячується 4 Інститут історії України. Документи і матеріали Від упорядників

ЗАДОКУМЕНТОВАНА ІСТОРІОГРАФІЯ

Без перебільшення, у долі Інституту історії України НАН України віддзеркалилась доля української історичної науки з середини 1930-х років до сьогодення. В цьому переконують документи, представлені у масштабному корпусному виданні з історії установи. Підготовлене до 75-річчя від часу створення цієї академічної інституції видання важко назвати ювілейним — документи, представлені в ньому, розповідають про неоднозначний шлях, що подолав Інститут від часу свого заснування згідно партійної постанови у липні 1936 р. до періоду здобуття Україною незалежності, що знаменувалось у 1991 р. історіографічним зламом та поверненням інституції її первісної назви.

В історії Інституту були як злети творчої активності, так і періоди стагнацій; підтримка державою його наукової діяльності змінювалася роками боротьби за виживання. Не забуваймо, що у радянський час партійний апарат, по суті, перебирав на себе функції науковців-істориків і просто наказував, як належить сприймати та інтерпретувати ті чи інші події та факти. Зрозуміло, що такі речі вкрай негативно впливали на атмосферу наукового дослідження та стан наукового знання. Однак не можна одномірно оцінювати роботу Інституту. Не можна тому, що в душах учених боролися сумління історика й почуття партійної дисципліни, об’єктивність дослідника й суб’єктивізм належності до ідеологічної сфери.

Проте і в трагічні 1930-і, і в добу воєнного лихоліття, і за “відлиги” та періоду так званого застою, і в сприятливіші роки Інститут завжди посідав чільне місце в українському історіографічному процесі, процесі осмислення та опрацювання масиву знань з національної історії, завжди перебував у основному “річищі” цього, життєво важливого для розвитку нашої галузі знання, історіографічного потоку. В установі працювали видатні вчені, які істотно збагатили історичне знання в різних його галузях, сферах і періодах. І заперечувати це не можна й не треба. Вперше було створено синтетичні праці — від “Нарисів історії України” до багатотомної “Історії УРСР”, видано сотні змістовних монографій, колективних праць, документальних збірників, досліджено цілу низку дуже важливих тем.

Ухвалена у квітні 2011 р. постанова Верховної Ради України про відзначення 75-ї річниці створення Інституту історії України НАН України є, може, першим за роки незалежності “реабілітаційним” документом не лише щодо Інституту, а й щодо всієї української історичної науки та всього періоду переслідування її кращих представників у минулому. Визнання законодавчою гілкою влади нинішніх заслуг Інституту є дуже важливим актом та водночас пересторогою, щоб подібне не повторилося в майбутньому.

Академік НАН України Валерій Смолій 6 Інститут історії України. Документи і матеріали Від упорядників ВІД УПОРЯДНИКІВ Академічний Інститут історії України був створений 23 липня 1936 р.

відповідно до постанови ЦК КП(б)У “Про організацію в Академії наук УСРР Відділу суспільних наук”. Через кілька днів — за традиційною тодішньою практикою ухвалення рішень – президія АН УСРР, виконуючи партійну настанову, піднесла клопотання про створення Відділу та низки гуманітарних інститутів у його складі перед Раднаркомом УСРР. Невдовзі на засіданні уряду питання організації Інституту історії України, Інституту українського фольклору, Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка та Аграрно-економічного інституту було формально підтверджено.

З того часу минуло вже 75 років, багато змінилося. Втім, Інститут історії України працює і на сьогодні може з цілковитою підставою вважатися провідною установою історичного профілю в Україні. Звісно, історія Інституту, як і сама українська історіографія радянського та пострадянського періодів, є неоднозначною. Були і чималі здобутки, і прикрі прорахунки. Співробітники Інституту своїми численними статтями, монографічними та колективними працями, документальними збірниками прислужилися вивченню різних актуальних проблем історії України.

Заразом мали місце свідомі й несвідомі перекручування фактів, вимушене й умисне підлаштовування під партійні постанови та схеми. У різний час багато істориків-співробітників Інституту за свою професійну діяльність зазнавали репресій і переслідувань.

Дати уявлення про багатовимірне життя Інституту та доробок науковців і має на меті пропонований збірник документів і матеріалів.

Упорядники зосередились на радянському періоді історії установи — від заснування Інституту до 1991 р., коли, із здобуттям Україною незалежності, відбувся історіографічний злам, що недвозначно засвідчує бібліографія праць співробітників.

Це не перша спроба документально показати непросту історію академічної установи. З 1996 р. ведеться систематична робота із вивчення діяльності Інституту та доробку його співробітників в контексті укранської історіографії. Побачили світ документальні видання “У лещатах тоталітаризму: перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.)” (У 2 ч., К., 1996), “Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957–1977)” (К., 2006), “Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР.

1936–1941” (К., 2001); вийшла низка статей та довідників, присвячених цій же тематиці.

Підсумовуючи зроблене, упорядники у даному виданні вмістили матеріали із зазначених документальних видань, суттєво доповнюючи їх 8 Інститут історії України. Документи і матеріали значною кількістю нещодавно виявлених документів, що публікуються вперше.

Розміщуючи документи у традиційному для подібних збірників хронологічному порядку, упорядники вважали за необхідне розділити їх на розділи — відповідно до знакових періодів в історії Інституту. Зважаючи на значний обсяг, документи та матеріали подаються у двох книгах: перша книга містить матеріали за 1936–1947 роки, друга — за 1947–1991 роки. Така значна хронологічна нерівномірність пояснюється кількома причинами.

По-перше, перше десятиріччя існування Інституту історії України є, мабуть, найтрагічнішим періодом за час існування установи.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


На ці роки припали і репресії проти перших наукових співробітників, і пристосування під нові сталінські канони історіописання, що були чітко викладені у короткому курсі “Історії ВКП(б)”. “Золотий вересень” 1939 року спричинився до створення Львівського відділу Інституту, науковці якого мали швидко радянізуватись. Невдовзі після нападу нацистської Німеччини на СРСР історики опинились по різні боки фронту — частина вчених перебувала в евакуації, частина залишилась в окупованих Києві та Львові.

Воєнне лихоліття позначилось на науковому потенціалі Інституту — деякі дослідники загинули на фронтах Другої світової, дехто обрав шлях емігрантів, двоє осіб зазнали переслідувань і опинились у таборах.

А у серпні 1947 р. творча повоєнна наснага колективу була перервана постановою ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України”, що фактично стала вододілом в історії Інституту.

По-друге, бажання упорядників приділити більше уваги документальним матеріалам про історію установи у 1936–1947 рр. пояснюється вкрай деформованою джерельною базою. Надзвичайно прикро визнавати, однак архіву установи до 1943 року як цілісного комплексу не існує.

Протоколи засідань вченої ради Інституту та його відділів, стенограми засідань і захистів дисертацій, що відбувались у передвоєнний час, особові справи співробітників, нарешті, рукописи – все це загублено. Існує кілька версій, чому архів Інституту втрачено. Деякі дослідники припускають, що матеріали загинули в перші місяці (дні?) окупації у пожежах, що охопили центр Києва після влаштованих радянськими підпільниками вибухів.

Дехто переконаний, що вони були свідомо знищені під час залишення Києва Червоною армією, інші — що матеріали були вивезені німецькими військами, або ж співробітниками Інституту, які виїжджали на еміграцію.

Ми ж маємо потайну думку, що архів або бодай якась його частина щасливо знайдеться серед нерозібраних поки що архівних матеріалів.

Втім, поки цього не сталось, завдання дослідників полягає у якнайпов

<

Від упорядників

нішій реконструкції архіву Інституту. Актуальним на сьогодні залишається і встановлення імен всіх наукових співробітників та аспірантів Інституту, не кажучи вже про складання про них всіх розгорнутих біобібліографічних довідок.

Реконструкція довоєнного архіву до певної міри стала можливою завдяки особовим фондам Олександра Оглоблина та Наталії ПолонськоїВасиленко (власне, як частина фонду Миколи Василенка), що знаходяться відповідно в Центральному державному архіві влади та управління України та Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України. Серед паперів, що збереглися – окремі протоколи засідань вчених рад та засідань відділів, поодинокі тематичні плани відділів та Інституту, звіти відділів та деяких співробітників, запрошення на сесії Інституту, програми сесій тощо.

Абсолютно унікальними є документи Львівського відділу Інституту історії України за 1940–1941 та 1944–1946 рр., збережені завдяки тогочасному очільнику Львівського відділу Івану Крип’якевичу. Не можемо не погодитись із дослідником Ярославом Федоруком, який припускає, що протоколи засідань Львівського відділу, звіти та плани відділу та співробітників, накази, копії протоколів засідань Вченої ради у Києві тощо, а також листування завідувача відділу І. Крип’якевича з директорами Інституту С. Бєлоусовим та М. Петровським були акуратно підшиті у спеціальні теки самим Крип’якевичем. Ці матеріали знаходяться на зберіганні в Архіві Інституту українознавства ім. І. П. Крип’якевича НАН України.

Окремі документи, що регламентують діяльність Інституту історії України (склад вченої ради, ухвалення постанов про друкування “Наукових записок” Інституту, склад редакційної колегії, деякі кадрові питання) знаходяться серед протоколів президії АН УРСР, що є доступними в Науковому архіві президії НАН України та Інституті архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.

Подібного типу документи від 1944 р. зберігаються в Науковому архіві Інституту історії України.

Отже, з огляду на такий стан джерельної бази перед упорядниками фактично не стояло питання відбору документів протокольного характеру.

Водночас до корпусу були залучені ще кілька вартісних документальних блоків, які дозволяють зрозуміти обставини життя вчених в ці роки. Це, передусім, партійні постанови та рішення, що стосуються Інституту та його співробітників, а також стенограми нарад в ЦК КП(б)У, на яких обговорювались ті або ті питання ідеологічної роботи та ухвалювались рішення щодо висвітлення різних проблем історії України. Дані документи були виявлені в Центральному державному архіві громадських об’єднань України.

10 Інститут історії України. Документи і матеріали Змістовно важливою упорядники вважають велику за обсягом добірку документів з архівно-кримінальних справ репресованих істориків — співробітників Інституту. Протоколи та витяги з протоколів допитів, звинувачувальні висновки, заяви та вироки у справах незаконно репресованих дослідників, звинувачених у неймовірних злочинах, не лише дають уявлення про тогочасну систему правосуддя, але й характеризують науково-дослідну діяльність вчених, погляди на різні проблеми історії України, а також до певної міри дають уявлення про їх повсякденне життя.

Документи цього блоку знаходяться на зберіганні у Галузевому державному архіві Служби безпеки України.

Упорядники намагались також якнайповніше використати матеріали тогочасної газетної та журнальної періодики, а також епістолярій.

Перша книга даного видання (1936–1947 рр.) складається із чотирьох частин, три з яких чітко хронологічно відповідають певним періодам історії установи. Перший період — це 1936–1941 роки, тобто час від заснування Інституту у липні 1936 р. до нападу нацистської Німеччини на СРСР 22-го червня 1941 р., коли діяльність Інституту у Києві та Львові була припинена. Другий період — 1941–1944 роки, коли співробітники Інституту перебували або в евакуації, або в окупованих Києві та Львові.

Нарешті, третій період — 1944–1947 роки — від часу реевакуації Інституту до Києва до сумнозвісної постанови 1947 р.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 91 |
 
Похожие работы:

«Міністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О.О. Богомольця «Затверджено» на методичній нараді кафедри філософії та соціології 28 серпня 2009 р. протокол № 1 Завідувач кафедри філософії та соціології доцент _ І.В.Васильєва Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до семінарського заняття Навчальна дисципліна Соціологія та медична соціологія Модуль № 1 Основні поняття і категорії Змістовий модуль № 1 соціології та медичної соціології...»

«Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) ЦБС Оболонського району м. Києва ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна Талант бурхливої пори Бібліографічний покажчик 130 Винниченка) (До 130 – річчя від дня народження В.К. Винниченка) Київ – 2010 ББК 91.9: 83.3 (Ук) 6 Т – 16 Талант бурхливої пори [Текст] : [До 130-річчя від дня народження В.К. Винниченка] : бібліографічний покажчик /...»

«Збаразька централізована бібліотечна система Методично-бібліографічний відділ Збараж – 2014 ББК 91.9 К 17 Укладач: Н. Сенчишин, бібліограф методично-бібліографічного відділу ЦБС. Редактор: Т. Кульпа, завідувач методично-бібліографічного відділу ЦБС. Комп’ютерний набір: В.Радовська, Г. Бондар. Відповідальна за випуск: О. Бойко, директор ЦБС. Календар знаменних і пам’ятних дат Збаражчини на 2015 рік [Текст] / Збаразька центр. б-ка, метод.-бібліогр. від.; уклад. Н. Сенчишин; ред. Т. Кульпа. –...»

«Міністерство культури і туризму України Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького Християнська етика Методико-бібліографічні матеріали на допомогу бібліотекареві Одеса Автор-упорядник Г.В. Устюжаніна Науковий редактор доктор філософських наук П.К. Лобазов Редактор І.С. Шелестович © Г.В. Устюжаніна. Упорядкування, 2008 © ОДНБ імені М. Горького, 2008 Передмова Проблема гуманізації бібліотечної діяльності набуває актуальності, попри те, що у сучасному бібліотекознавстві превалює...»

«Волинський національний університет ім. Лесі Українки Історичний факультет Бібліотека ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ І ЛІДЕРСТВО Науково-допоміжний бібліографічний покажчик ЛУЦЬК – 2012 Бібліографічний покажчик складений для студентів історичного факультету спеціальності “Політологія” на допомогу в навчальному процесі та в науковій роботі. Його мета – з найбільшою повнотою подати бібліографічну інформацію з курсу Політичні еліти і лідерство, який викладається у Волинському національному університеті імені...»

«Рецензії та огляди Ковалець Л. Юрій Федькович: історія розвитку творчої індивідуальності письменника: монографія. — К.: ВЦ “Академія”, 201 “Осип Федькович, – писав у некролозі його сучасник Г. Цеглинський, – являється сучасним справжньою тайною. Тайною його рід, тайною його характер, тайною його життя, тайною почас­ ти і його пісня”. До цього переліку треба б додати ще й ім’я: з початкової школи кожен пам’ятає його як Юрія Федьковича, а Г. Цеглинський назвав його Осипом. Так само іменує його...»

«Статистичні показники результатів успішності експериментальних майданчиків освітнього округу № 7. Експериментальний майданчик «СІНЗ» (Союз ініціативних, наполегливих, завзятих) на базі комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 47 Маріупольської міської ради Донецької області». Участь учнів у Міжнародних, Всеукраїнських, регіональних конференціях, освітніх проектах, олімпіадах, турнірах, конкурсах (крім Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Cерія педагогічна 2008. Вип 24. С.198–208 Ser. Pedagog. 2008. Vol.24. P. 198–208 УДК [070+654.1+004]:316.61”19” ПЕРЕОЦІНКА СУТІ Й ЗНАЧЕННЯ МЕДІАВПЛИВІВ НА ЛЮДИНУ У ХХ СТОЛІТТІ Наталія Троханяк Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Дорошенка, 41, 79000 Львів, Україна Розглянуто погляди на медіа протягом ХХ століття, вплив засобів масової комунікації на людину як одиницю суспільства. Детально проаналізовано процеси трансформації та...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXIV УДК 930.1:303.446.4 Ю. Ю. Куценко ІСТОРІОГРАФІЧНІ ОБРАЗИ М. П. ДРАГОМАНОВА В ГУМАНІТАРИСТИЦІ КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХ ст. Стаття присвячена огляду процесу формування історіографічних традицій висвітлення життя, наукової та громадської діяльності М.П. Драгоманова у вітчизняній гуманітаристиці кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Ключові слова: українська історіографія, М.П.Драгоманов, історіографічний образ,...»

«УПРАВЛЕНИЕ И БИЗНЕС XXI століття : Збірник наукових праць учасників Міжнародної науково-практичної конференції 26-27 червня 2001 року. К., 2001. С.327-333.10. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України та США / В.В. Зіновчук. – К.: Логос, 1996. – 221 с.11. Пантелеймоненко А.О. Українська сільськогосподарська кооперація. Досвід минулого / А.О. Пантелеймоненко. – Полтава ПДАА. 2001. – 49 с. 12. Маркіна І.А. Методологічні питання ефективності управління / І.А. Маркіна //...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»