WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 62 | 63 || 65 | 66 |   ...   | 69 |

«НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНІ Збірник наукових праць Випуск Частина ІІ КИЇВ УДК 94(477) ISSN 2078-08 Науково-дослідний центр “Часи козацькі” Українське товариство ...»

-- [ Страница 64 ] --

В османській військово-ленній системі Дністровсько-Дунайського межиріччя особливе місце належить Аккерману (суч. м. БілгородДністровський). З моменту завоювання міста турецький уряд розглядав його як військово-стратегічний пункт, який виконував роль аванпостного укріплення між областями, що були організовані як санджаки під безпосереднім османським управлінням, та зоною відкритої Священної війни. Крім того, Аккерман був центром контролю за торгівлею на узбережжі Чорного моря. Ймовірно саме цими обставинами пояснюється те, що влада в першу чергу піклувалася про укріплення своїх головних осередків адміністративного керування області. Маючи статус адміністративної одиниці Аккерманський санджак об’єднував значні території між Дунаєм та Дністром [9, 158]. Християнське населення, яке проживало в турецьких округах, називалося райят: в містах – греки, вірмени, молдовани, українці, росіяни, частково болгари; в селах – майже виключно молдовани, українці, росіяни [1, 84].

Після завоювання у 1484 р. Білгородська фортеця з навколишніми територіями в якості субашлику увійшла до складу Сілістрійського санджаку Румелійського бейлербейлика. У 1486 р. під час укладання миру між молдавським господарем Стефаном Великим (1457—1504 рр.) і турецьким султаном Баязидом ІІ (1481—1512 рр.) [3, 37] були встановлені кордони аккерманської землі та прийняті розмежувальні документи [13, 104].

Аккерманський субашлик включав місто Аккерман та його округу. На основі турецьких документів І.Г. Киртоагэ описав його кордон, який проходив від пункту Декілташ (з тюрк. — кам‘яна колона) по правому берегу р. Карадере (суч.

р. Алкалія) до оз. Ботос (суч. оз. Бурнас). На північному заході він охоплювала форт Юргач (Яні-Хісар) (де була важлива переправа через Дністер) [5, 74].

Саме в цей період - 1486 – 1487 рр., османи провели ремонтні роботи у фортеці [12, 198]. В ній розміщувались турецький гарнізон під головуванням паші, якій здійснював адміністративне управління прилеглими до міста райями. Податки які збиралися з райя йшли на утримання гарнізонів фортеці.

На кінець XVI ст. із розширенням території Сілістрійського санджаку за рахунок нових завойованих території, постала необхідність створення самостійного санджаку якій об’єднав придунайські землі аж до Польського кордону з центром в Аккермані. Після військової компанії Сулеймана 1538 р. був утворений Аккерманський санджак, який увійшов до складу Румелійського еялету, а у 1590 р.

до новоствореної провінції - Очаківский (Силистрийский) еялет [9, 15].

При Сулеймані І (1520—1556 рр.) в адміністративно-територіальний устрій Османської імперії була ведена каза-низше - підрозділ судоворелігійної системи на місцях. Під управлінням кадіїв, які на основі мусульманського законодавства – шаріату та законоположень турецьких султанів канунів, розглядали справи спадку, купівлі - продажу, за допомогою спеціальних чиновників мухтесибів, призначених на місцях.

Вони регулювали торгівельну діяльність, докладали Порті про важливі події які відбувались в межах каз та за їх межами [5, 75].

Каза, як правило, включала декілька нахіє. Акерманський санджак ділився на три кази на чолі з високооплачуваними кадіями. Розглядаючи турецькі документи, румунський дослідник Максим зауважив, що на півдні Дністровсько-Прутського регіону, де знаходились міста-фортеці з базарами, портами і військовими гарнізонами, кадмії отримували досить високі оклади, приблизно 300 асперів на місяць [13, 798]. Один із них проживав в центрі санджаку і чинив правосуддя в нахіє Аккерман і на території нахіє, яка у XVII ст. називалася Татарбунари.

У XVI—першій половині XVII ст. до складу Аккерманського санджаку входило п‘ять нахіє: Аккерман, Татарбунари, Кілія, Ізмаїл та Рені [5, 75].

Повідомлень про населені пункти Аккерманського санджаку дуже мало, тому розвиток його найкраще ілюструє історія самого Аккерману в зазначений період. Місто складалося з двох частин – фортеці і посаду, в якому проживало переважно мусульманське населення [14, 20].

Єдиний детальний опис Аккерману відноситься до середини XVII ст. і належить турецькому мандрівнику Евлії Челебі. В цей час фортеця стала резиденцією «самостійного санджакбея» у Сілістрійському еялеті. За повідомленням Евлія Челебі, гарнізон фортеці нараховував 10 тис. воїнів.

Місцеву адміністрацію Аккерману складали комендант, ага азабів (командир піхоти ополченців), бешли-ага (командир легкого кінного війська), кетхуда сіпахієв (командир воїнів-вершників, які володіли леном), начальник яничар (регулярного султанського піхотного війська), начальник митниці, мухтасіб-ага (наглядач за цінами на базарах) та представник духовенства – кадій (суддя). Окрім постійного війська, в Аккермані знаходилось 14 тімарів та 6 зеаметів, які отримали від султана землю в межах Аккерманського санджаку. При цьому Е. Челебі зазначає, що «заїмитімаріоти... сиділи в містах», а не в своїх маєтках [11, 32-40].

За даними перепису 1574 р. « Nolu tapu Tahrir defterine gore Akkerman sanca», в Аккермані було 24 райони. Із них 20 були мусульманськими, інші чотири – грецькі, вірменські, єврейські та циганські [14, 22]. А в середині XVII ст., за свідченнями Е. Челебі, посад нараховував 30 кварталів, 25 із яких були мусульманськими [11, 38].

Будинки були дерев‘яними, двоповерховими, криті тесом, з невеликими двориками із садами та виноградниками. Деякі будівлі (житлові будинки, кофейні) вкриті очеретом. Торгівельні ряди прості без бедестану (критого ринка), з лавками ремісничих цехів усіх видів. Крім того, в торгівельних рядах знаходилась «одна чудова школа». І ще 17 початкових шкіл (мектэб) розташовувались в різних частинах міста. Крім того повідомляється про стареньку громадську лазню поблизу Дністра та ще безліч невеликих домашніх лазень. У східній та північній частинах посаду розташовувались безліч виноградників і садів [11, 38].

В місті було чимало мечетей. Е.Челебі відмітив «одну стареньку і просту на вигляд мечеть султана Баязида», а також мечеть побудовану кримським ханом Менглі-Гіреєм. Окремо була відмічена відбудована мечеть Валіде (матері султана), до якої були приписані ногайці [11, 104-105.].

Таким чином, історичний розвиток Аккерману у складі Османської імперії як окремої одиниці ілюструє процес впровадження в ДністровськоДунайському межиріччі централізованого територіально-адміністративного управління з військово-ленною системою. Цей процес був довготривалим та складним. Характеристика джерел показала динаміку розвитку Аккерману від дрібної територіальної одиниці – субашлик до окремого адміністративного центру – санджак.

Література

1. Батюшков П.Н. Бессарабия: историческое описание. – СПб.: Товарищество Общественная польза, 1892. –318 с.

2. Гасратян М.А., Орешкова С.Ф., Петросян Ю.А. Очерки истории Турции. – М., 1983. – 162 с.

3. Гонца Г.В. Молдавия и османская агрессия в последней четверти XV – первой трети XVI в. – Кишинев: Штиинца, 1984. – 150 с.

4. Іналджик Г. Османська Імперія. Класична доба 1300 – 1600 (переклад з англійської О.Галенка)- К., 1998.–286 с.

5. Киртоагэ И.Г. Административно-территориальное деление юга Днестровско-Прутского междуречья под турецким владычеством в XVI – первой половине XVII вв. //Социально-экономическая и политическая история Молдавии эпохи феодализма. – Кишинев: Штиинца, 1988.— С. 72 – 82.

6. Мейер М.С. Османская империя в XVIII в. Черты структурного кризиса. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. – 261 с.

7. Паламарчук С.В. Забытая земля: историческая область Бессарабия. – Одесса: Астропринт, 2008. – 288 с.

8. Петросян Ю.А. Османская империя: могущество и гибель. Исторические очерки. – М.: Эксмо, 2003. – 416 с.

9. Середа А. Силистренско-Очаковският еялет през XVIII – нач. на XIX в.:

Административно-териториално устройство, селища и население в Северозападното Причерноморие. – София: Дио Мира, 2009. – 262 с.

10. Хитцель Ф. Османская империя. – М., Вече, 2006. – 384 с.

11. Челеби Эвлия. Книга путешествия.(извлечения из сочинений турецкого путешественника XVII века). – Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. – М., Изд-во восточная литература, 1961. – 338 с.

12. Шлапак Марьяна. Белгород-Днестровская крепость. - Кишинев, 2001. – 237 с.

13. Maxim М. Teritorii romneti sub administratia otomana n secolul al XVI //Revista de istorie – Bucureti, 1983. - №8. – Р. 792 – 806.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


14. Mustafa Ik. The Sandjak of Akkerman in the XVI. Century // Karadeniz Aratrmalar Merkezi (balkan, kafkas, dou avrupa ve anadolu incelemeleri dergisi) – KaraM. - Yaz 2008 Say 18. – С. 19 – 39.

–  –  –

Результати археологічних досліджень 2011 р. на Кінбурні У вивченні османських фортець Північного Причорномор’я важливого значення набувають пошук та інтерпретація первинного призначення будівельних залишків османського часу, зокрема тих, що пов’язані з комплексом портових споруд. В залежності від реального місця, а відповідно і призначення, для виконання конкретних завдань перевезень торговельного та військового характеру у системі морських сполучень, міста суттєво відрізнялися і за масштабом. Особливе місце у турецькій оборонній концепції надавалося будівництву фортець, що утворюють пари на найважливіших водних артеріях і мали важливе стратегічне значення: на Дунаї, Дністрі та Дніпрі.

У цьому контексті ми розглянемо певні питання існування та розбудови пари фортець на виході з Дніпра до Чорного моря: Озі в Очакові та Кінбурнської. Як відомо, і в Очакові, і на Кінбурні у зведенні системи оборонних структур визначається два будівельні періоди. Перший співвідноситься із часами османів, другий - із часами Російської імперії. Таке визначення випливає з писемних джерел і підтверджується картографічними матеріалами XVIII-XIX ст. Не дивлячись на багатолітні археологічні розкопки Очакова, оборонні об’єкти, портові споруди, їх взаємозв’язок із Кінбурном і османського, і російського часу залишаються завданням наступних досліджень. Певні кроки у бік пошуку та ідентифікації споруд були зроблені протягом трьох польових сезонів (2009 – 2011 рр.) на Кінбурні.

Основними завданнями, які були поставлені напередодні досліджень 2011 р., передбачалося з’ясування локалізації залишків споруд фортеці турецького та російського періодів. Зокрема, акцент робився на пошук місцезнаходження пірсів, які були відзначені на старих картах - планах та «читаються» на сучасних космічних знімках. Саме така споруда була відкрита та розкопана цього року на східному боці Кінбурнської коси, що виходить до лиману. Її рештки у вигляді залишків кам’яної кладки, що йде перпендикулярно узбережжю, знаходяться переважно під водою. Проте частина пірсу завширшки близько 5,0 м, довжиною 7,5 - 7,75 м ще знаходиться на березі коси. За характером специфічної кам’яної кладки простежується два будівельні періоди зведення та існування пірсу. На глибині 0,12 - 0,25 м площадку споруди було забутовано переважно дрібним камінням вапняку та ракушняку без застосовування розчину. Під шаром каменю з глибини 0,4 - 0,5 м простежений другий будівельний період, репрезентований шаром сирцевої цегли. До того ж, по обидва боки пірсу у напрямку північ – південь виявлені залишки обпалених дерев’яних конструкцій. Цілком правдоподібно, що перший будівельний період співвідноситься з османським часом – першою половиною ХVIII ст., тоді як після перемоги Росії вірогідно були проведені певні ремонтні роботи. На російському плані Кінбурнської фортеці 1820 р. позначені два пірси, один з яких збігається з місцем розташування залишків відкритого цього року пірса. Контури двох пірсів помітні і на фото з космосу.

Серед невеликої серії маловиразних речових знахідок на цьому об’єкті зазначимо такі: уламки сіроглиняної покришки, стінки червоноглиняної посудини з зеленою поливою; стінки розписної посудини; тулійки фарфорової люльки, залізних цвяхів; рушничний кремінь та кістки тварин.

В цілому матеріал датується XVIII - першою половиною XIX ст. й імовірно репрезентує турецький та російський періоди існування фортечних споруд й пристані зокрема. Як відомо, у середині 70-х років російська влада планувала модернізувати Кінбурнську фортецю. Саме з боку Дніпровського лиману має бути влаштована невеличка гавань.

Після переходу іншої фортеці - Очаківської під владу Російської імперії за наказом Катерини ІІ у 1792 р. мали бути збудовані карантинні пристані в Очакові, які присутні на плані 1804 р. Їх розташування збігається з місцезнаходженням сучасного Очаківського військового порту. Крім того, пристань зазначена на цьому ж самому плані і з боку фортеці Озі. Імовірно, саме вона залишилася від турецького часу, оскільки її розташування співпадає з позначкою на плані фортеці 1787 р.

Аналогічна ситуація з наявності двох відмічених пірсів на плані фортеці простежується на російському плані 1770 р. Аккерманської фортеці. Слід зазначити, що на окремих планах кінця XVIII ст. позначені залишки двох пірсів з боку лиману біля башти барбакану Нижнього двору цієї фортеці. До того ж на плані позначена так звана Стамбульська пристань, частина якої знаходиться на березі, а інша виходить у Дністровський лиман за межами фортеці.

Отже, в результаті археологічних досліджень польового сезону 2011 р.

вдалося уточнити локалізацію серії споруд Кінбурнської фортеці на різних етапах її існування, а також знайти залишки унікального об’єкту – пірсу та означити його у системі подібних споруд Чорноморського узбережжя за часів османського та російського володарювання.

До цього слід додати, що подальшого розвитку воєнно-стратегічного значення сягає лише Очаків, який (на відміну від Кінбурну) і у наступні часи радянської влади розгортається та розбудовується як важлива військово-морська база. У подальші часи фортеці-візаві втрачають своє стратегічне значення, про що свідчить активна руйнація захисних споруд та їх теперішній стан.

–  –  –

Турецькі артефакти з розкопок Хотинської фортеці у 2011 р.

У 2011 р. археологічна експедиція Чернівецької філії ДП «Науководослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України продовжувала працювати на території Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця», третій сезон зосереджуючи основну увагу на розчищенні Привратного двору замку, зведення якого відбувалося на поч. ХVІІІ ст., коли фортеця перейшла під турецьку зверхність. Територія новоутвореного двору опинилася значно нижче основного внутрішнього рівня цитаделі, підсипаного на 8–10 м при реконструкції фортеці у ХV ст. за молдавського господарювання. Це пришвидшило його засипання ґрунтом і сміттям після втрати об’єктом воєнного значення у ХІХ ст. Двір, разом з іншими спорудами, почав поступово приходити у занепад.



Pages:     | 1 |   ...   | 62 | 63 || 65 | 66 |   ...   | 69 |
 
Похожие работы:

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2010. Вип. 43. С. 339-347 Ser. Philol. 2010. Is. 43. P. 339-347 Авторка поставила перед собою завдання – дослідити історію написання збірника “Покуття” Оскаром Кольбергом, для чого у свій дослідницький дискурс залучила статті польських та українських вчених, епістолярну спадщину фольклориста, передмову до збірника. Саме завдяки опрацюванню цього обширного матеріалу вдалося окреслити основні етапи роботи польського фольклориста над “Покуттям”,...»

«УДК 341.21 О. В. Тарасов, канд. юрид. наук, доцент кафедри міжнародного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків РАДЯНСЬКА КОНЦЕПЦІЯ СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 20 – 50 РОКІВ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ Однією з «вічних» тем науки міжнародного права завжди була проблематика кола суб’єктів міжнародного права [76, p. 447-473; 78, p. 5-242; 77, p. 3-44]. Не пройшла повз неї і радянська юридична наука [24; 39, c. 7-23; 41, c. 5-50; 67, 68]. Більшість...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ М.В.ОСТРОГРАДСЬКОГО ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА Впровадження сучасних технологій навчання географії у шкільній, вищій, післядипломній освіті Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару ПОЛТАВА УДК 91 (07) ББК 26.8р30 + 74.26 Впровадження сучасних технологій навчання географії у шкільній, вищій, післядипломній освіті: Матеріали...»

««Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» «Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ» 3 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» молодіжна громадська організація «НЕЗАЛЕЖНА АСОЦІАЦІЯ МОЛОДІ» студентське наукове товариство історичного факультету «КОМІТЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ»...»

«Цей документ скачаний з сайту: Кафедра історії та політичної теорії ДВНЗ „НГУ” http://ipt.nmu.org.ua/ua/ Ви можете переглянути або скачати інші файли у розділі: Студентам Бібліотека Методичні матеріали Підручники та навчальні посібники Навчальні плани, питання, теми © Кафедра історії та політичної теорії ДВНЗ „НГУ”, 2013 PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com Міністерство освіти і науки України Національний гірничий університет Методичне забезпечення самостійної роботи...»

«наука: стан, та » МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» молодіжна громадська організація «НЕЗАЛЕЖНА АСОЦІАЦІЯ МОЛОДІ» студентське наукове товариство історичного факультету «КОМІТЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ» МАТЕРІАЛИ ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»...»

«Цей документ скачаний з сайту: Кафедра історії та політичної теорії ДВНЗ „НГУ” http://ipt.nmu.org.ua/ua/ Ви можете переглянути або скачати інші файли у розділі: Студентам Бібліотека Методичні матеріали Підручники та навчальні посібники Навчальні плани, питання, теми © Кафедра історії та політичної теорії ДВНЗ „НГУ”, 2013 PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОЦІОЛОГІЯ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ...»

«УДК 94(477.5)18/1917:271.2-726.3 Конструирование образа духовенства в украинских паремиях и проблема роли священника в позднеимперском обществе Российской империи / Е. Ю. Захарченко // Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Актуальні проблеми історії України. – Харків: НТУ «ХПІ». – 2013. № 25 (998). – С. 36-41. Бібліогр.: 10 назв. У статті розглядається конструювання образу священнослужителя на матеріалах малоросійського фольклору ХІХ – початку ХХ ст. та його співставлення Образ священика на матеріалах...»

«Азійський напрям зовнішньої політики України: проблеми і перспективи. Аналітичні оцінки НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ АЗІЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ. АНАЛІТИЧНІ ОЦІНКИ Монографія Керівник авторського колективу – кандидат історичних наук, доцент Швед В. О. Київ – Вступ Азійський напрям зовнішньої політики України: проблеми і перспективи. Аналітичні оцінки ЗМІСТ Передмова (Швед В. О.).. Розділ І. Стратегічні орієнтири зовнішньої політики...»

«І Відділ освіти Хмельницької РДА Районний методкабінет 1 Екологічний розвиток учнів Я ^Ц П Ьь ^ Р Ш Р ' Ш І М. \ме.11»1111іикіііі Рецензент: Мельник Ольга Володимирівна методист відділу освіти Хмельницької РДА Рекомендовано до друку Рішенням педагогічної ради (протокол № 3 від 05.10.2012 р.) Упорядник: Гуцал Оксана Миколаївна заступник директора з навчально-виховної роботи Мацьковецької ЗОНІ І-ІІ ступенів Екологічний розвиток учнів Хмельницький район, 2012 Посібник знайомить читачів із...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»