WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 105 |

«Національна академія наук України Інститут історії України Відносини держави, суспільства і особи під час створення радянського ладу в Україні (1917–1938 рр.) Том Київ 2 Відносини ...»

-- [ Страница 1 ] --

Національна академія наук України

Інститут історії України

Відносини держави, суспільства

і особи під час створення

радянського ладу в Україні

(1917–1938 рр.)

Том

Київ

2

Відносини держави, суспільства і особи під час створення радянського ладу в

Україні (1917–1938 рр.). Том 2. Відповідальний редактор В. Смолій. — К.: Інститут

історії України НАН України, 2013. — 812 с.

У колективній монографії вперше в історіографії досліджуються відносини створеної вождями більшовицької партії держави-комуни з українським суспільством в ході побудови радянського ладу. Аналіз фактичного матеріалу здійснюється в розрізі суспільства в цілому та його соціальних та етнонаціональних груп. Простежується роль окремо взятої особи в трансформаційних процесах і доля людей, які чинили опір соціально-економічним перетворенням радянської влади.

Монографія розрахована на широке коло читачів, які цікавляться вітчизняною історією.

Редакційна рада:

Литвин В.М., акад. НАН України — голова ради Геєць В.М., акад. НАН України Онищенко О.С., акад. НАН України Попович М.В., акад. НАН України Смолій В.А., акад. НАН України Шемшученко Ю.С., акад. НАН України

Редакційна колегія:

Смолій В.А., акад. НАН України – голова редколегії Боряк Г.В., член-кор. НАН України Верстюк В.Ф., д.і.н., проф.

Даниленко В.М., член-кор. НАН України Кульчицький С.В., д.і.н., проф.

Реєнт О.П., член.-кор. НАН України

Авторський колектив:

Кульчицький С.В., д.і.н., проф., керівник авторського колективу Васильєв В.Ю., к.і.н.

Єфіменко Г.Г., к.і.н.

Лях С.Р., д.і.н., проф.

Марочко В.І., д.і.н., проф.

Мовчан О.М., д.і.н.

Рябченко О.Л., д.і.н., проф.

Смолій В.А., акад. НАН України Якубова Л.Д., д.і.н.

Затверджено до друку Вченою радою Інституту історії України НАН України.

Протокол № 11 від 19 грудня 2013 р.

ISBN 978-966-02-7099-2 © Інститут історії України 978-966-02-7103-6 (т. 2) НАН України, 2013 Держава і робітничий клас ЗМІСТ Розділ V. Держава і робітничий клас. Мовчан О.М.

V.1. В умовах першого комуністичного штурму

V.2. Робітничий клас під час нової економічної політики

V.3. У період нового комуністичного штурму

Розділ VI. Селянство і влада. Лях С.Р.

VІ.1. Альянс селянства з більшовиками

VІ.2. Хитка стабілізація (1921–1928 рр.)

VІ.3. Розрив «політичного союзу» з селом (1929–1938 рр.)

Розділ VII. Національні меншини і влада. Якубова Л.Д.

VІІ.1. Національні меншини в соціальній структурі українського суспільства

VІІ.2. Національні меншини в дзеркалі політики Кремля (1919 — перша половина 1923 рр.)

VІІ.3. Політика коренізації національних меншин (1923–1932 рр.)............

VІІ.4. Політика щодо національних меншин на заключній стадії створення радянського ладу

Розділ VIII. Студентство в полі зору держави-комуни. Рябченко О.Л..............601 VІІІ.1. Студенти 1918–1920-х рр.: на роздоріжжі долі

VІІІ.2. Формування контингенту студентів і політика пролетаризації........609 VІІІ.3. «Чистки» студентського складу вищих навчальних закладів...........635 VІІІ.4. Участь студентства в ідеологічних кампаніях і соціально-економічних перетвореннях

VІІІ.5. Форми протесту студентів

VІІІ.6. Політика влади в оцінках студентів

Розділ IX. «Колишні люди» в соціально-класовій структурі українського суспільства. Марочко В.І.

ІХ.1. Ленінська стратегія ліквідації поміщиків як класу

ІХ.2. Більшовицький «червоний» терор 1917–1922 рр

ІХ.3. Депортації «антирадянської інтелігенції» початку 1920-х рр...........721 ІХ.4. Конфіскація маєтків «колишніх» поміщиків

ІХ.5. Ідеологічне таврування «колишніх» у 1930-х рр.

ІХ.6. Колишні білі офіцери серед «шпигунів і диверсантів»

Зміст 4 ІХ.7. «Колишні петлюрівці»: заручники долі і політичного режиму.........753 ІХ.8. «Дворяни» і «діти дворянські» — громадяни СРСР

Післямова. Кульчицький С.В.

Іменний покажчик

Держава і робітничий клас

–  –  –

V.1. В умовах першого комуністичного штурму Проблема взаємовідносин радянської влади і робітників у період становлення більшовицької диктатури активно вивчається російським істориками. Їй присвячено не тільки розділи у працях з історії взаємин влади і суспільства в радянській Росії1, а й спеціальні монографії, у яких досліджується політичний активізм і соціальна психологія робітників у перші роки радянської влади2.

На противагу російським колегам сучасні історики України майже не цікавляться цією проблематикою. Єдиною працею з історії робітничого класу у відповідну добу залишається монографія О. Реєнта 1996 р. видання. Застосування автором парадигми, що передбачає вивчення історії Української революції до 1921 р., дозволило йому дослідити деякі питання, які цікавлять нас: про ставлення робітників до націоналізації, політики мілітаризації праці, запровадження принципу єдиноначальності в управлінні заводами та фабриками.

Крім того, О. Реєнт започаткував вивчення страйкового руху у відповідну добу3.

Певний внесок у розробку проблеми взаємовідносин більшовицької влади і робітничого класу в УНР та УСРР зробили історики ще у 1990-х — на початку 2000-х рр. Вони вивчали історію міжпартійної політичної боротьби, зокрема у профспілковому русі. Такий ракурс дослідження дозволив їм висвітлити позицію різних груп робітників щодо заходів правлячої партії по придушенню незалежності профспілкового руху та перетворенню професійних спілок у допоміжні органи державної влади4.

Решта проблем, пов’язаних із вивченням політичного активізму робітничого класу у зазначений період, залишається розробленою на рівні радянської історіографії, в якій пріоритетними напрямками дослідження були проблеми його участі у встановленні більшовицької диктатури, створенні й захисті радянської ——————— Павлюченков С.А. Рабочий класс и «диктатура пролетариата». — В кн.: Военный коммунизм в России: Власть и массы. — М., 1997. — С. 143–165.

Яров С.В. Пролетарий як политик: Политическая психология рабочих Петрограда в 1917–1923 гг. — Спб., 1999. — 223 с.; Чураков Д.О. Русская революция и рабочее самоуправление в 1917 г. — М., 1998. — 204 с.

Реєнт О.П. Українська революція і робітництво: соціально-політичні та економічні зміни 1917–1920 рр. — К., 1996. — 250 с.

–  –  –

держави. Проте інший бік політичної активності пролетарів, що мав антирадянську спрямованість, від якого науковці відмахувалися, списуючи її на дрібнобуржуазний вплив, залишався в тіні. А це перешкоджає комплексному висвітленню історії взаємовідносин радянської держави і робітників у добу «воєнного комунізму».

У цьому розділі зроблено спробу окреслити динаміку зміни політичних настроїв робітничого класу УНР та УСРР, що визначали його ставлення до більшовиків, переважно на документах, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (Ф. 1, оп. 20). Ці матеріали досі недостатньо вивчені. Це — огляди преси, довідки інформаційного відділу ЦК КП(б)У, що формувалися на підставі донесень із місць — від голів ревкомів і виконкомів рад, секретарів парткомів, працівників Вищої військової інспекції, що направлялися для обстеження політичної ситуації на периферії, також від керівників політичного управління Наркомату з військових справ і Політичного відділу Донбасу.

Наприкінці 1917 р. більшовикам здавалося, що їх союз з робітниками в Наддніпрянській Україні не має перспектив. За свідченням М. Скрипника представники РСДРП(б) були змушені вийти зі складу Центральної Ради, оскільки робітничий клас цього регіону був «надто слабкий і кількісно і організаційно, та й класово малосвідомий. Лишалося шукати місця там, де пролетаріат становив численніше, згуртованіше, свідоміше ядро»5.

Антибільшовицькі настрої населення Наддніпрянщини підтвердили дві найважливіші політичні події того часу — Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, що відбувся у грудні 1917 р. в Києві та вибори до Установчих зборів УНР. На з’їзді рад делегати провалили резолюцію більшовиків — з 2500 осіб за неї проголосувало трохи більше сотні осіб, а на вибори до Установчих зборів їх висуванці зібрали лише 10% голосів (у Росії відповідно — 24%)6.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Правда, більша частина рад Донбасу й Півдня України просто проігнорувала цей з’їзд, вважаючи, що вони не мають до УНР жодного відношення. Делегати решти рад, що прибули до Києва з цих регіонів, покинули з’їзд після того, як він більшістю голосів висловив підтримку Центральній Раді. Крім того, вони висловили претензії щодо порушення на з’їзді норм представництва делегатів, розроблених його оргкомітетом, які встановили їх самочинно, розгромивши мандатну комісію.7 Зважаючи на несприятливу розстановку політичних сил для них у центральному регіоні УНР, більшовики, за твердженням М. Скрипника, вирішили «лишити Придніпровській Україні можливість самостійно виявити дрібнобуржуазний націоналізм і обмежити район дій пролетарської влади тереном Донецького басейну» 8. Там вони мали найбільший вплив9.

——————— 5 Скрипник М.О. Вибрані твори. — К., 1991. — С. 106.

Реєнт О.П. Вказ. праця. — С. 56–58.

Бош Е.Б. Год борьбы. — К., 1990. — С. 120–130.

–  –  –

Завдяки наступу червоногвардійських частин з РСФРР на територію України, радянську владу було досить швидко встановлено насамперед у Харкові, внаслідок чого на території УНР виникло двовладдя. Наступу російських військ допомагали загони Червоної гвардії, сформовані з місцевих робітників — прихильників більшовиків. Деякі історики стверджують, що їх озброєння відбулося на кошти (у розмірі 18,3 млн руб.), виділені В. Леніним для боротьби з Центральною Радою10. Інші ж, заперечують цей факт, посилаючись на постанову Раднаркому РСФРР про виокремлення цих грошей для ліквідації заборгованості по заробітній платі працівникам Південно-західної залізниці (у розмірі 13,6 млн руб), київських артилерійських майстерень «Арсенал» (3,2 млн руб) та Деміївського снарядного заводу під Києвом (1,5 млн руб)11.

Щоб надати демократичні лаштунки владі, привнесеній з Півночі, більшовики скликали новий з’їзд рад, місцем проведення якого було обрано Харків.

До участі у ньому було запрошено переважно членів більшовицьких фракцій міських рад. З 240 останніх, які існували на той час в Україні, на цьому форумі було представлено 82, тобто більше як їх третина12. Проведенню з’їзду передували розгін Харківської міськради та роззброєння Харківського гарнізону, в яких взяли участь місцеві червоногвардійські загони робітників.

Аналогічні заходи вживалися більшовиками для поширення радянської влади на Донбас та Південь України у тому разі, коли населення цих регіонів виступало проти неї. Як і в Харкові, військовий наступ російських червоногвардійських частин тут підтримали воєнізовані загони місцевих робітників, озброєні за допомогою Раднаркому РСФРР, який передав їм зокрема 55 тис.

гвинтівок13.

Щоб відокремитися від Центральної Ради у Києві, яка у січні 1918 р. проголосила незалежність Української народної республіки, більшовики Донбасу, Криворіжжя та промислово розвинутої частини Області війська Донського проголосили 12 лютого 1918 р. Донецько-Криворізьку радянську республіку (ДКРР) зі столицею в Харкові. Питання про ставлення трудящих до цього акту спеціально не вивчалося. Більшість істориків вважає цю республіку суто бюрократичним витвором. Підставою для такого висновку є, наприклад, склад За результатами виборів до міських рад у Донбасі, що передували Всеукраїнському з’їзду рад, більшовики отримали в цьому регіоні більше голосів, ніж інші партії — 32,3%. За українські соціалістичні партії тут проголосували 23,0% виборців, російських есерів відповідно — 18,7%, кадетів — 7,4%, меншовиків — 5,4%, за інші партії — 13,2%. У деяких містах відсоток прихильників РСДРП(б) був значно більшим. Наприклад, у Луганському за її кандидатів віддали голоси 48% виборців, а в Юзівці — 47% (Рыбалко И.К. Рабочий класс Украины на выборах во Всероссийское и Всеукраинское учредительные собрания / История СССР. — 1965. — № 1. — С. 119–120).

Лукеренко А. «Арсенал» проти Центральної Ради / Родослов: газета Українського фронту культури. — № 12 (17). — К., 1991. — С. 3, 7.

Декреты советской власти. — Т. 1. — М., 1957. — С. 552; 1917 год на Киевщине. — К., 1928. — С. 454.

Гамрецький Ю.М., Тимченко Ж.П., Щусь О.Й. Ради України у 1917 р. (Липень– грудень 1917 р.) — К., 1974. — С. 299–301.

–  –  –

керівних органів ДКРР виключно з партійних функціонерів більшовиків14.

Останній час із приводу організації цієї республіки висловлюються протилежні думки. Так, В. Корнілов вважає, що рішення про її проголошення було ухвалено з ініціативи місцевих робітників, оскільки приймалося на четвертому обласному з’їзді рад. Як доказ підтримки цього акту з боку шахтарських мас він наводить факт привітання акту створення ДКРР загальними зборами 700 гірників Богураївських рудників Області війська Донського, що відбулися 5 березня 1918 р.

Разом із тим В. Корнілов зауважує, що про невизнання цієї республіки існує менше даних і, як приклад, наводить відповідне рішення Катеринославської ради15.

На початку того року Центральна Рада втрачала позицію за позицією — в середині січня радянську владу було встановлено в Миколаєві, Одесі. Херсоні та інших містах Півдня України. Маятник суспільних настроїв дедалі більше коливався у лівий бік на тлі проголошених більшовицьким урядом гасел — «Землю — селянам!» і «Мир — народу!». Серед мешканців УНР посилювалася зневіра щодо здатності Центральної Ради розв’язати нагальні державні проблеми. Їх соціальні орієнтири поступово брали гору над національними.

Нерішучість та непослідовність політики Центральної Ради призвели до того, що в січні 1918 р. проти неї вибухнуло повстання навіть у раніше антибільшовицькому Києві. Незважаючи перевагу її військових частин, робітники з Печерська, Деміївки й Шулявки відчайдушно билися з козацькими частинами.

Особливу стійкість виявив червоногвардійський загін з артилерійських майстерень «Арсенал». Деякі історики, вважають причиною їх заповзятості матеріальну підтримку з боку Військово-революційного комітету більшовиків, про що вже згадувалося16. Інші ж, як А. Здоров, пояснювали це наміром робітників перешкодити реалізації рішення Центральної Ради (імовірно Генерального секретаріату чи коменданту міста) про вивезення із заводу вугілля, що загрожувало його зупинкою. Вони ґрунтуються на спогадах члена київського ВРК більшовиків Д. Іткінд, написаних у 1927 р., неупередженість яких викликає сумнів17.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 105 |
 
Похожие работы:

«Віктор АндріяноВ Гусейнбала МірАлАМоВ Ільгам АлІєв Портрет Президента Азербайджану Київ Видавничий дім Дмитра Бураго УДК 354-057.341(479.24)(092) ББК 67.9(5Азе)400. A 65 Перекладено за виданням: Андриянов В. И., Мираламов Г. Ф. Ильхам Алиев / Виктор Андриянов, Гусейнбала Мираламов. М.: Молодая гвардия, 2007. 396[4] с.: ил. (ЖЗЛ: биография продолжается: сер. биогр.; вып. 8). Відповідальний редактор: Ейнулла Мадатлі Перекладач з рос. мови: Віра Біннатова Андріянов В. І., Міраламов Г. Ф. A 65...»

«Перелік книг, які передані адвокатом Михайлом Петрівим в дарунок Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка на відзначення 350 літнього ювілею Львівського національного університету імені Івана Франка. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1. Алфьоров О. Особові печатки Правобережної України: кінець XVIII-початок XIX ст. / О. Алфьоров. – Біла Церква : Видавець О. В. Пшонківський, 2005. – 100 с. 2. Андрухів І. Суспільно-політичні та релігійні процеси на Станіславщині в кінці...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Україна в Центрально-Східній Європі Випуск 9– Київ-2010 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України 23 листопада 2010 р., протокол № 10 Тексти подаються в авторській редакції Оригінал-макет підготувала Любов Зубець Тексти до друку підготувала Таміла Лащенко Україна в Центрально-Східній Європі. — Вип. 9–10. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2010. — 380 с. У наукових розвідках, вміщених на сторінках...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ Програма вступних випробувань за програмою ОКР магістр та спеціаліст зі спеціальності „Переклад (англійська, німецька, іспанська, італійська, французька мови)” Автори: д.філол.н., проф. В.І. Карабан, д.філол.н., проф. Т.Р. Кияк, д.філол.н., проф. О.І. Чередниченко Затверджено Вченою радою Інституту філології (Протокол № 6 від 28 січня 2014 р.) Київ – 2014 Структура...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2007. Вип. 41. С. 128-140 Ser. Philologi. 2007. № 41. P. 128-140 УДК 801.81(465.76/78) ЕСТЕТИКА НАРОДНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ФОЛЬКЛОРИСТИЦІ ХІХ–ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ Ярослав ГАРАСИМ Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, вул. Університетська, 1/345, Львів, Україна, e-mail: folklore@franko.lviv.ua Висвітлено еволюцію поглядів на естетичну вартість...»

«НДЦІТ запрошує магістрантів, аспірантів, ОРГКОМІТЕТ ЗАПРОШЕННЯ здобувачів, викладачів, науковців та всіх інших зацікавлених осіб взяти участь у підготовці та Бреньські Вєслав – доктор гуманітарних виданні Наукового вісника інноваційних наук, професор кафедри економіки Міжнародної технологій за матеріалами Міжнародної науковоКадрової Академіі, ад’юнкт Інституту Історії та практичної конференції. Міжнародних Відносин, Вармінсько-Мазурський Форма участі у конференції: очно-заочна. університет...»

«УДК 631/4:001:631/445+631/47 БОГУН Наталія Григорівна, головний бібліотекар Національної парламентської бібліотеки України (м. Київ) ВНЕСОК М. М. СИБІРЦЕВА (1860–1900) У СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ГЕНЕТИЧНОГО ГРУНТОЗНАВСТВА Стаття присвячена дослідженню наукового доробку видатного грунтознавця ХІХ століття, завідувача першої у світі кафедри ґрунтознавства, автора першого підручника з грунтознавства М. М. Сибірцева. Автор, на основі історичних джерел, аналізує внесок вченого у становлення...»

«КласиКи популяризації науКи Країна перельманія Я.І. Перельман ЗАХОПЛЮЮЧА АЛгебрА Переклад з російської мови, передмова, примітки та загальна редакція В.О. Тадеєва ТЕРНОПІЛЬ НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН ББК 22.1я72 П27 Серію «Класики популяризації науки» засновано 2007 року Перельман Я.І. П27 Захоплююча алгебра: Пер. з рос. / За ред. В.О. Тадеєва. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. — 336 с.: іл. (Класики популяризації науки; Країна Перельманія). ISBN 978-966-10-2341-2 П ер ед м о в а...»

«КАТАЛОГ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1/2014 ranok.com.ua Новинки сезону Відьмочка Тхнусія с. 13 с. 14 с. 17 с. 5 с. 45 с. 13 с. 90 с. 21 ЗМІСТ КНИГИ ДЛЯ ЗАПИCIВ 2 ЛІЦЕНЗІЙНІ ПРОЕКТИ 51 РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ 7 ПОДАРУНОК МАЙБУТНЬОМУ РОЗВИТОК ТА НАВЧАННЯ ДИТЯЧЕ ДОЗВІЛЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКУ 4 ДИТИНИ Книжки-розмальовки 73 Ранній розвиток 52 Книжки з наліпками 79 КНИГИ ДЛЯ ЧИТАННЯ Загальний розвиток 55 Актівіті Книги для підлітків 5 Підготовка до школи 63 Книжки-саморобки 87 Читають діти 10 Альбоми, анкети 89 Читаємо...»

«ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА 9 клас календарно-тематичне планування шкільного курсу видання друге, доповнене СМП “Астон” Тернопіль 2001 Основи правознавства. 9 клас. Календарно-тематичне планування шкільного курсу Тернопіль: Астон, 2001. – 52 с. Календарно-тематичне планування курсу “Основи правознавства” у 9 класі укладене на основі чинної програми для середньої загальноосвітньої школи (Основи правознавства. 9-й клас. Програма для середньої загальноосвітньої школи. К.: Перун, 1998) за редакцією...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»