WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 5 ] --

10. Основи пам’яткознавства / Під заг. ред. Гріффена Л. О., Титової О. М. / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – К., 2012. – 380 с.

11. Сальцова О. А. Пам’яткознавча діяльність Одеського товариства історії на старожитностей / О. А. Сальцова // Праці Центру пам’яткознавства / НАН України; УТОПІК. Вип. 2. – К., 1993. – С. 60–69.

Четверті Зарембівські читання

12. Симоненко І. М. Пам’яткоохоронна діяльність вчених архівних комісій України / І.М. Симоненко // Вісник Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – 1998. – №2. – С.23–37.

13. Потєхін Д. В. Вклад «Таврійської вченої архівної комісії» і «Таврійського товариства історії, археології та етнографії» у вивчення історії Криму : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Дмитро Васильович Потєхін. – К., 1994. – 16 с.

14. Симоненко І. М. Вчені архівні комісії в Україні: Історія, діяльність, здобутки, кінець ХІХ – початок ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Ігор Михайлович Симоненко. – К., 2001. – 20 с.

15. Алексеева И. Л. Изучение первобытной эпохи Одесским обществом истории и древностей.

В. И. Гошкевич / И. Л. Алексеева // Проблемы археологии Северного Причерноморья :

к 100-летию основания Херсон. музея древностей : тез. докл. юбил. конф. : в 3 ч. – Херсон, 1990. – Ч. 3. – С. 65–67.

16. Былкова В. П. Археологическая деятельность В. И. Гошкевича / В. П. Былкова // Проблемы археологии Северного Причерноморья : к 100-летию основания Херсонского музея древностей : тез. докл. юбил. конф. – Херсон, 1990. – Ч. 3. – С.67–69.

17. Гошкевич Віктор Іванович (1860–1928) : наук.-допом. покажч. / ОУНБ ім. О. М. Горького; склад. Н. М. Диба, Г. П. Мокрицька. – Херсон, 1993. – 17 с.

18. Ласінська М. Ю. Гошкевич В. І. в археологічному вивченні Миколаївщини / М. Ю. Ласінська // Науковий вісник Миколаївського держ. ун-ту ім. В. О. Сухомлинського. – 2010. – Вип. 329. – С. 218–227.

19. Сінкевич І. Ю. Херсонська губернська вчена архівна комісія / І. Ю. Сінкевич // Заселення Півдня України : проблеми національного та культурного розвитку : наук. доп. Міжнарод.

наук.-метод. конф. (Херсон, 21–24 трав. 1997 р.): у 2 ч. – Херсон, 1997. – Ч. 1. – С. 103–108.

20. Сінкевич І. Ю. Херсонська губернська вчена архівна комісія: Нові знахідки та старі проблеми / І. Ю. Сінкевич // Південний архів : історичні науки : зб. наук. праць. – Херсон, 1999. – Вип. 1. – С. 18–40.

21. Непомнящий А. А. Розвиток історичного краєзнавства в Криму в 2-й половині ХІХ – початку ХХ століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 «Історія України» / Андрій Анатолійович Непомнящий. – Дніпропетровськ, 1994. – 21 с.

22. Непомнящий А. А. Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVIII – на початку ХХ століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. іст.

наук: спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Андрій Анатолійович Непомнящий. – К., 2001. – 32 с.

23. Непомнящий А. А. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок ХХ століття): Біобібліографічне дослідження / А. А. Непомнящий. – Сімферополь: Бізнес-Інформ, 2003. – 456 с.

24. Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старатели (XIX – начало ХХ века) : Биобиблиографическое исследование / А. А. Непомнящий. – Симферополь, 2000. – 360 с.

25. Непомнящий А. А. Арсений Маркевич : Страницы истории крымского краеведения / А. А. Непомнящий. – Симферополь : Бизнес-Информ. – 432 с. – (Биобиблиография крымоведения ;

Вып. 3).

26. Непомнящий А. А. Подвижники крымоведения / А. А. Непомнящий. – Симферополь : СГТ, 2006. – 324 с., илл. – (Биобиблиография крымоведения ; Вып. 7).

27. Непомнящий А. А. Крымоведение в научном наследии Н. Н. Мурзакевича : биобиблиографический аспект / А. А. Непомнящий // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 9. – С. 82–87.

28. Ярошенко Є. С. Формування системи охорони культурних цінностей в Україні (XIX – поч.

XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.01 «Історія України» / Євген Сергійович Ярошенко. – Харків, 2004. – 20 с.

29. Хлівнюк О. В. Охорона культурної спадщини в Криму (1887–1941 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 26.00.05 «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» / Олександр Віталійович Хлівнюк. – К., 2009. – 20 с.

Четверті Зарембівські читання

30. Каліновський В. В. Православне духовенство в охороні культурної спадщини Криму (1837–1920) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 26.00.05 «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» / Володимир Віталійович Каліновський. – К., 2012. – 22 с.

31. Молочко Є.В. Популяризація культурної спадщини Криму (ХІХ – початок ХХ століття) :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 26.00.05 «Музеєзнавство.

Пам’яткознавство» / Євгенія Валентинівна Молочко. – К., 2012. – 21 с.

32. Стрижова І.А. Одеське товариство історії і старожитностей (1839–1922 рр.): Збереження історико-культурної спадщини Південної України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 « Історія України» / Ірина Андріївна Стрижова. – Одеса, 2013. – 16 с.

33. Стрижова І.А. Історичні умови та напрямки пам’яткоохоронних досліджень кінця ХІХ – початку ХХ ст. : Катеринославська вчена архівна комісія / І. А. Стрижова // Історія і культура Придніпров’я : Зб. праць. – К., 2009. – С. 138–144.

34. Стрижова І.А. З історії Херсонської вченої архівної комісії / І. А. Стрижова // Науковий вісник / Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців / Матеріали ІІІ науково-практичної конференції молодих науковців «Проблеми підвищення господарювання на макро- та мікроекономічному рівні», Одеса 27–28 березня 2008 р. – Том ІІ. – Одеса, 2008. – № 8 (64). – С. 155–163.

35. Стрижова И.А. Феодосийский музей древностей: страницы истории / Стрижова И. А. // Науковий вісник / Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки : економіка, політологія, історія. – Одеса. 2005. – № 1(13). – С. 151–158.

–  –  –

ХХ століття увійшло в історію української культурної спадщини і як період вагомих пам’яткоохоронних справ, і як час болісних і нерідко безповоротних втрат, що випали, зокрема, на долю сакральних пам’яток. До подій, що спричинили такі втрати, відноситься акція варварського нищення владними структурами Другої Речі Посполитої православних святинь на частині західних етнічних українських земель – Холмщині і Південному Підляшші – у травні-липні 1938 року. Її слід розглядати як один із завершальних заходів польської влади щодо остаточного вирішення так званого «українського питання» в означених регіонах.

Реальні початки цієї акції, що отримала у польській науковій та науковопубліцистичній літературі назву ревіндикаційної, тобто повернення відібраного колись культового майна, датуються двома десятиліттями раніше. На час здобуття міжвоєнною Польщею незалежності (листопад 1918 року) польська спільнота вже почала турбуватися – беручи до уваги кількість і потреби православних віруючих – наявністю на теренах Холмщини і Південного Підляшшя надуманої проблеми існування надто великої кількості православних церков. Такими культовими спорудами була частина колиш

<

Четверті Зарембівські читання

ніх храмів, перейнятих православними після ліквідації у 1875 році на Холмщині і Південному Підляшші унії. Спираючись на цю обставину, вже у 1918 році католики розпочали процес відібрання у православних їх святинь.

Його називали «актом справедливості» стосовно колишніх уніатів; він був завершений польською владою у 1924 році через наростаючі міжконфесійні конфлікти; однак на костели було перетворено майже 170 церков.

Наступна ревіндикаційна акція припадає на межу 1920–1930-х років. З майже 100 православних святинь, що їх передбачалося передати католикам або зруйнувати, вдалося відібрати або знищити заледве 23; акція була припинена (перервана) з огляду на численні протести православних, виступи депутатів від української спільноти у польському парламенті, а також осуд – хоча і досить незначної частини – громадськості польського походження.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Третій етап наруги над православними церквами та іншими культовими спорудами цієї релігійної течії міжвоєнної Польщі у межах Холмщини і Південного Підляшшя відбувся у травні-липні 1938 року. Він носив політичне підґрунтя і став частиною широкомасштабного плану полонізації та навернення у католицизм української спільноти, що почав здійснюватися ще з 1935 року.

Свідченням цього є документ під назвою «Директиви люблінського воєводи щодо ставлення властей до української проблеми». Він розглядався і був схвалений на таємній нараді з участю вищих урядовців воєводства та командування Корпусу ІІ охорони прикордоння, яка відбулася 31 січня 1935 року. Саме тут присутні з-поміж низки питань вирішували, як перебороти наслідки тривалої – на їх думку – русифікації українського населення краю, найпомітніші прояви якої вони вбачали у релігійній сфері (зміцнення православ’я, ситуація з уніатами та ін.).

Підсумком наради стало категоричне рішення, ухвалене під тиском військових, про конечну потребу придушення на теренах Люблінського воєводства українських впливів, в тому числі шляхом полонізації православ’я та скорочення мережі православних церков. Саме на підставі вищезгаданого рішення (враховуючи, звичайно, й інші документи антиукраїнського та антиправославного спрямування, що з’явилися після 1935 року та стосувалися Холмщини і Південного Підляшшя) була здійснена злочинна акція ліквідації «зайвих» церков. Наслідком брутальних дій, що проводилися наприкінці травня – у липні 1938 року під наглядом та з участю польського війська, із залученням державної поліції, пожежної сторожі та членів польських воєнізованих формувань, стало знищення (за офіційними даними) 127 культових об’єктів православних (91 церкви, 10 каплиць та 26 молитовних будинків).

Серед них виявилося чимало пам’яток української старовини, занесених навіть до загальнопольського реєстру об’єктів культурної спадщини, наприклад, церква у Голишеві (поблизу відомого на Побужжі Яблочинського монастиря) з 1538 року, у Кольниці – з 1578 року, у Білій Підлясці – з 1582 року, у Щебрешині – з 1598 року та ін. Абсолютну більшість споруд виконавці

Четверті Зарембівські читання

акції просто знесли з лиця землі; окремі об’єкти православного культу було передано римокатоликам або на інші цілі.

Справа нищення православних церков на Холмщині і Південному Підляшші у 1938 році набрала великого розголосу не лише у Польщі, а й за її межами. Вона негативно відбилася на репутації Другої Речі Посполитої, суттєво поглибила на її теренах конфронтацію між українцями та поляками, стала, як вважає чимало дослідників, одним з факторів, що зумовив криваве протистояння між представниками обох націй на теренах західних етнічних українських земель у роки Другої світової війни.

Дотримуючись історичної об’єктивності, зазначимо, що восени 2008 року, тобто, в 70-ті роковини акції руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші, влада Третьої Речі Посполитої в особі її тодішнього Президента Леха Качинського, інших високих посадових осіб засудила ставлення властей міжвоєнної Польщі до православ’я у 1938 році. У листі Леха Качинського, оприлюдненого під час проведення восени 2008 року у Холмі (Республіка Польща) наукової конференції, підкреслено, що 70 років тому у міжвоєнній Польщі «не пошановано природного прихистку, яким є кожен Дім Божий. На територіях, мішаних у релігійному та етнічному аспектах, сталися події, які ніколи не повинні були статися... Повинністю кожного є пам’ятати про трагічні сторінки в історії польського православ’я.

Слід висловити жаль із приводу вчиненого зла. Однак минуле не повинно лягати тінню на сучасне і на майбутнє. Вступаючи у ХХІ століття, будуймо добрі взаємини, зміцнюймо спільноту доль, дивімося у майбуття» [12, s. 5].

Реальним заходом властей сучасної Республіки Польща щодо своєрідної реабілітації за кривди, заподіяні православним парафіянам Холмщини і Південного Підляшшя у 1938 році, стала програма – вона реалізовується і сьогодні – з відбудови у зазначених регіонах низки православних храмів, зруйнованих напередодні Другої світової війни.

Трагедія православних церков 1938 року у Другій Речі Посполитій стала об’єктом дослідження польської історіографії тільки у повоєнну добу. Її представники ще в умовах народної або соціалістичної Польщі мали змогу тією чи іншою мірою звертатися до теми, яка є предметом нашої уваги [10; 9; 4;

6; 21; 22; 11; 7]. Суттєву роль тут відігравали значно слабші – на відміну від умов Української РСР – компартійний тиск та ідеологічна цензура, потужний вплив польських закордонних громадських та наукових осередків, позиції римо-католицької церкви, яка спиралася на підтримку Ватикану. Можливість грунтовніше висвітлити проблему з’явилася у польських науковців в період краху тоталітарного режиму і перших кроків з розбудови посткомуністичного суспільства. Ще однією обставиною, що сприяла посиленню зацікавленості подіями 1938 року у середовищі польських дослідників, можна вважати вихід з початку 1990-х років польсько-українських міждержавних стосунків на цілком новий якісний рівень – процес, який триває й дотепер.

Четверті Зарембівські читання

Вивчення наявних (і доступних) праць науковців Польщі засвідчує, що тема трагічної долі православної церкви на Холмщині і Південному Підляшші у 1938 році розглядалася і розглядається ними у двох площинах. Поперше, вона трактується як складова і наслідок політики державної влади міжвоєнної Польщі [2; 13; 14; 19; 17; 8]. По-друге, означені події з’ясовуються як елемент релігійного життя країни 1920 – 1930-х років, зокрема, складного становища православного кліру і його святинь у зазначений період [15; 1; 23; 3; 18; 12].



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«ISSN 0130-528Х. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Випуск 53. С. 135–142 Visnyk of the Lviv University. Series Philology. Issue 53. Р. 135–142 УДК 94 (4=1 : 251.1+5=1 : 251.1)12 КИПЧАКИ ТА РУСЬ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІІІ СТОЛІТТЯ Ярослав Пилипчук Відділ Євразійського степу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, вул. Грушевського 4, Київ, Україна, 01001, тел. 0988446537, e-mail : bachman@meta.ua Статтю присвячено відносинам між Руссю та вождівствами Дашт-і...»

«ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА 9 клас календарно-тематичне планування шкільного курсу видання друге, доповнене СМП “Астон” Тернопіль 2001 Основи правознавства. 9 клас. Календарно-тематичне планування шкільного курсу Тернопіль: Астон, 2001. – 52 с. Календарно-тематичне планування курсу “Основи правознавства” у 9 класі укладене на основі чинної програми для середньої загальноосвітньої школи (Основи правознавства. 9-й клас. Програма для середньої загальноосвітньої школи. К.: Перун, 1998) за редакцією...»

«СТОРІНКА МОЛОДОГО НАУКОВЦЯ УДК 94 (477) 18/19 Марина Кругляк (м. Житомир) МІСЦЕ ХАРЧУВАННЯ В СТРУКТУРАХ ПОВСЯКДЕННОСТІ СТУДЕНТСТВА ПІДРОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті розглянуто місце проблеми харчування в структурах повсякденності українського студентства дореволюційного періоду. Спираючись на репрезентативну джерельну базу, автор відтворює стан проблеми, доводячи її суспільний характер, а також аналізує міру участі громадськості в допомозі незабезпеченій...»

«ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Бердянський державний педагогічний університет Карпатський університет імені Августина Волошина МАТЕРІАЛИ І Міжнародної науково-практичної конференції «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ, БІЗНЕСУ ТА ОСВІТИ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ» Полтава · 14–15 лютого 2013 року У трьох томах Том 3. Інноваційні підходи до підвищення конкурентоспроможності Дніпропетровськ...»

«ISSN 0130-528Х. Українське літературознавство. 2011. Випуск 74. С. 3–11 Ukrainian Literary Studies. 2011. Issue 74. P. 3–11 ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ УДК 821.161.2’01-1.07І.Франко:82.09“190” ДВА “СЛОВА” ДАВНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА (“СЛОВО О ЛАЗАРЕВh ВОСКРЕСЕНІИ” І “СЛОВО О ЗБУРЕНЮ ПЕКЛА”): ПРИЧИНКИ ІВАНА ФРАНКА Ярослава Мельник Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, Львів 79000, Україна, е-mail: ya.melnyk@gmail.com Розглянуто рецепцію І. Франка двох...»

«Тоненчук Людмила Володимирівна – директор Немиринецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Сукач Раїса Андріївна – педагог – організатор Харчун Микола Миколайович – класний керівник 9 класу м. Старокостянтинів 2011 р.Анотація : Автори: Тоненчук Л.В., Сукач Р.А., Харчун М.М. Патріотичне виховання учнів засобами козацької педагогіки. Немиринецька ЗОШ І-ІІІ ст. 2011р. В посібнику подано рекомендації щодо організації національно – патріотичного виховання школярів на козацьких традиціях, відродження історико –...»

«М.Г. Тур Риторика в предметному полі практичної філософії // Практична філософія. №4. – 2008. – С.153-161. Анотація. У статті досліджується місце і роль риторики в предметному полі філософії, точки дотику й розбіжності в тривалій еволюції історії їх стосунків. На тлі аналізу методологічних засад практичної філософії Арістотеля окреслюються передумови становлення класичної риторики; актуалізується питання взаємопроникнення та метаморфоз риторики й філософії (зокрема герменевтики), політики й...»

«244 Розділ 7 АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ У підготовці матеріалів та написанні текстів розділів брали участь Преамбула: Україну об’єднують цінності Я.Й.ГРИЦАК – директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені І.Франка, доктор історичних наук, професор Ю.Г.РУБАН – директор Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат технічних наук (керівник групи) І.В.ЖАДАН – завідувач лабораторії психології політичної освіти Інституту соціальної та політичної...»

«ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Кафедра психології ЗАТВЕРДЖУЮ Філософський факультет Декан проф.В. П. Мельник “_” _2007р. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА Предмет ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ Спеціальність 6. 040 100 – Психологія Напрям підготовки 0401 – Психологія Кваліфікація Бакалавр психології Форма навчання денна Витяг з навчального плану Години № Форма З них семесетру звітності Всього Лекції Практичні/ Самостійна Семінарські робота Іспит Розглянуто на засіданні Рекомендовано кафедри...»

«Для захисту просторових даних застосовуються різні методи, які ґрунтуються на прив’язці до апаратного забезпечення, також використовується алгоритм шифрування даних з відкритим ключем (RSA). Отже, для захисту системи, запитів та результатів від несанкціонованого доступу необхідно використати один з існуючих методів захисту інформації. Висновки Подальший розвиток інтелектуальних ГІС буде спрямований на самонавчання, самовдосконалення, розширення баз даних, глобалізацію та інтеграцію, інакше...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»