WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 39 | 40 || 42 | 43 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 41 ] --

Попри свою значимість для дослідження архітектурно-конструкційних особливостей споруди Свято-Іллінської церкви, зображення містить в собі деякі протиріччя. Згідно з архівними документами, на час відвідин Д. Бантиш-Каменським церква вже понад десять років перебувала в статусі не приходського, а цвинтарного храму. Причому статус було змінено на прохання членів релігійної громади, які не мали змоги утримувати власним коштом Свято-Михайлівську церкву, яку відремонтували 1796 року, та Святоллінську, яка перебувала в занедбаному стані. На початку ХІХ століття клопотання громади було задоволено Чигиринським духовним правлінням, і усипальниця гетьмана стає другорозрядною приписною до Михайлівської церкви. Про будь-які відновлювальні роботи в архівних джерелах духовної консисторії відсутні. А на малюнку П. Сплетссера, датованому 1825 роком, храм постає у всій величі і красі та ще й не з однією маківкою, як було збудовано, а з чотирма вежечками! Тут напрошується цілком слушна думка, що в даному випадку має місце творчий домисел художника, який, знаючи на історію храму, хотів підкреслити його значимість. На користь цієї версії виступає малюнок Т.Шевченка 1845 року, з якого храм постає в занедбаному стані і, що найголовніше, – з однією вежею. Оперуючи кліровими відомостями, ми не виявили навіть натяку хоча б на незначні зміни в будівлі храму.

Знову ж таки можна стверджувати, що п’ятибанева структура із складним завершенням на даху церкви - плід творчої фантазії художника, якби на перший погляд, здавалося б, незначна деталь в коментарях Д. БантишКаменського до малюнка, вміщеного в «Истории Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства», де історик зауважує:

«Суботовская церковь прежде была об одной главе» та ще й безапеляційно Четверті Зарембівські читання 1. «Вид церкви в местечке Суботов, сооруженной Богданом Хмельницким, в которой он был погребен и развалины его дома». П. Сплетссер, 1825 р.

–  –  –

заявляє: «Я посещал сии любопытные места и нарочно, потом, посылал живописца для снятия рисунка, за верность которого отвечаю» [1, 602].

Отже, зважаючи на авторитетність архівіста, повинні погодитись щодо достовірності малюнка П. Сплетссера.

Можна припустити, що тодішній настоятель суботівського храму в ім’я архістратига Михаїла, який складав клірові відомості, не вказав про відновлювальні роботи, що проводилися в приписній до його храму Іллінській церкві.

Зазвичай інформація про приписні церкви подавалася наприкінці документу в стислому вигляді. Якщо реставраційні роботи все ж таки мали місце, то могли проводитися за ініціативи і фінансування генеральші Марії Ламб, в тимчасовій власності якої тоді перебував Суботів. Відомо, що Марія Ламб своїм коштом спорудила церкву в Свято-Микільському монастирі, який знаходився неподалік, то чому б їй не виділити кошти і на опорядження усипальниці Богдана Хмельницького. Проте ця версія виглядає доволі гіпотетично.

Невблаганний плин часу зробив свою справу, і всередині ХІХ століття стан храму розцінювався як катастрофічний. Окрім архівних документів яскравим свідченням цього є малюнки Т. Шевченка (1845 р.) та К. Пржичиховського (1861 р.) Прикметно, що першими, хто став опікуватися збереженням храму для прийдешніх поколінь, стали особи духовного сану.

Саме подвижницька діяльність суботівського священика Романа Орловського сприяла врятуванню церкви від зруйнування. В результаті аналізу виявлених документів з’ясовано, що розгортанню реставраційних робіт передувала серйозна підготовка, адже священик поставив завдання не просто відреставрувати споруду, а максимально відродити її первісний вигляд. Передусім, о. Роман заручився підтримкою авторитетних представників передових кіл історичної науки. Зокрема, звернувся до Михайла Максимовича з проханням надіслати малюнок церкви, що відповідав би її первісному вигляду. З дозволу Р. Орловського М. Біляшівський подає відповідь відомого історика: «Не раз поривався я до вас туди, та немає можливості відірвітися надовго з дому, а хотілося б дуже відвідати той прекрасний куточок України і вас... Малюнок Суботівської церкви знаходиться в «Истории Малороссии...» Бантиш-Каменського ІІ-го видання, якого я тут не маю, а з Києва ще не одержав. Ви самі легко можете дістати його з Києва; але при відновленні слід триматися точнісінько того малюнка і, коли старий фундамент і стіни ще досить міцні, то ні в якому разі не розбирати їх, а тільки підновити. Це святиня українського народу. У 1839 році, коли Інокентій їздив оглядати єпархію (а я тоді лежав хворий), я просив його відслужити панахиду по Богдану Хмельницькому, і він, повернувшись до Києва, казав мені, що виконав моє бажання. Відслужіть же і ви 15 серпня (1859)» [8, 507-508]...

Бюрократична тяганина навколо необхідності негайної реставрації храму тривала довгих десять років. Пам’ятка продовжувала руйнуватися.

Четверті Зарембівські читання

У фондах ЦДІАК України нами виявлено досить об’ємну справу, яка дозволяє пролити світло на всі перипетії, що передували початку реставраційних робіт [10].

В жовтні 1862 року до Суботова було відкомандировано архітектора будівельного відділу губернського управління для детальної перевірки цього приміщення, проте інформація про наслідки цієї перевірки в Палату Державного майна не надійшла, з приводу чого було відправлено звернення до цивільного губернатора.

23 лютого 1863 року до Київського генерал-губернатора генералаад’ютанта М.М. Анненкова з черговим проханням звернувся єпископ Чигиринський вікарій Київської митрополії Серафим, де зазначалося, що на відношення Високопреосвященного митрополита Київського Арсенія від 5 вересня 1862 року щодо ремонту кам’яної Іллінської церкви, на яке 11 вересня було отримано відповідь, що для початку робіт необхідна згода управителя Київської Палати Державного майна. Проте про подальший хід цієї справи повідомлень не надходило. Далі в доволі категоричній формі єпископ Серафим зазначав: «Имея в виду, что на исправление сей церкви в 1858 г. ассигновано Министерством Государственного имущества 34411 руб. 28 к., я долгом считаю покорнейше просить Вас, Милейший Государь, неблагородно ли будет сделать распоряженіе о немедленном исправленіи означенной церкви как принадлежащей к древнейшим церквям в епархіи и о последствующем почтить меня уведомить» [11, арк. 3 зв.].

З подальшого листування стає відомо, що наприкінці березня 1863 року згідно з пропозицією генерал-губернатора, приміщення храму було оглянуте техніком будівельного відділення Палати Державного майна, про що було зроблено висновок членів технічного відділу, про який 30 березня повідомлено управляючому комісії [12, арк. 11 зв.].

28 березня 1863 року військовому губернатору від будівельного відділу київського губернатора надійшла доповідна записка, де зазначалося, що в результаті розгляду висновків техніка, який обстежував Іллінську церкву, з пояснень характеру ушкоджень і можливості їх виправлення, було визначено основні напрями роботи.

Зазначалося, що дзвіниця повинна бути збудована окремо від церкви.

Лише у випадку відсутності коштів на відновлення ушкоджень кам’яних склепінь церкви, доведеться їх розібрати і спорудити дерев’яний купол.

Інженер-будівельник департаменту сільського господарства Марков, який у складі комісії оглядав церковні будівлі, відзначає, що споруда придатна для реставрації, причому застерігалося, щоб в процесі проведення реставраційних робіт ні в якому разі не були запроваджені ніякі сторонні висновки з приводу зовнішніх і внутрішніх робіт. Вирішено окремо від церкви збудувати кам’яну дзвіницю, а також викласти навколо церкви кам’яну огорожу [13, арк. 14].

Зазначені висновки разом з попереднім проектом надані на розгляд до І-го Департаменту Державного майна 28 березня 1863 року за № 3484.

Четверті Зарембівські читання

Реставраційні роботи, що тривали протягом 1862-1869 років, здійснювалися під керівництвом відомого дослідника і знавця старожитностей, професора Київської духовної академії Теофана Лебединцева з відома археографічного товариства, яке попередньо провело дослідження в приміщенні храму, на прилеглій до нього території і на місці садиби Хмельницького [15, арк. 6–81].

З боку Р. Орловського спостерігаємо, по суті, науковий підхід до майбутньої реставрації храму. «Під час реставрації дерев’яний купол перенесли на вівтарну частину, а замість дерев’яної дзвіниці побудували згодом.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


.. кам’яну, з’єднавши її з церквою кам’яним коридором (дзвіницю і перехід вимурувано з цегли лише в 1874 р. – H.К.). Одну з найдорогоцінніших історичних пам’яток збережено ще на багато років», - констатує М. Біляшівський [8, 508 ]. Проте з невідомих нам причин дах церкви все-таки зазнав окремих змін: замість маківки, що проглядається на акварелі Т. Шевченка, «над абсидою побудовано невеличку фальшиву баньку та зроблено залізний дах» [6, 45 ].

Окрім цього дзвіницю було вимурувано не з каменю, як було заплановано, а викладено з цегли, що, безперечно, значно здешевило будівельні роботи.

Огорожу навколо храму виготовили не з каменю, як передбачалося, а з дошок. Причина цьому доволі тривіальна – брак необхідної кількості коштів.

За браком достовірної інформації наразі ми не можемо перелічити всього обсягу виконаних робіт. Проте непрямі докази наводять на думку, що саме о. Роману належить перша спроба увічнення пам’яті великого гетьмана, коли з його ініціативи всередині храму на південній стіні біля входу було поміщено мідну табличку з написом: «Здhсь было погребено тhло Богдана Хмельницкаго».

Зважаючи на те, що завершенню реставраційних робіт передував час перебування в Суботові Л. Похилевича, логічними видаються припущення, що він міг зустрічатися з о. Романом як з єдиним священиком парафії, поділившись, звичайно, своїми роздумами стосовно відновлення історичної справедливості по відношенню до цієї святині. Роздуми були зафіксовані в «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии…»: «Каждый русский путешественник, которого случай приведет в эту убогую церковь, пусть поклонится … месту за столбом с южной стороны, близ выхода из церкви. Здесь короткое время покоились бренные останки великого Богдана … под мраморным памятником. С приличными надписями, пока святотатственная рука злодея не извлекла их оттуда. Чтобы надругаться над прахом … Мраморный памятник и надписи, уничтоженные Чарнецким, доселе не восстановлены … по мнению нашему приличнее было-бы восстановить памятник над его могилою в Субботовской церкви и поправить на ней разрушающуюся крышу» [9, 681–682] Hарешті відновлена Богданова церква 30 вересня 1869 року була освячена.

Косметичний ремонт храму проводився в 1883 році – із зовнішнього і внутрішнього боків споруду було потиньковано [14, арк. 46 ].

Четверті Зарембівські читання

Як свідчать архівні документи, комплексні реставраційно-відновлювальні роботи в усипальниці Богдана Хмельницького, проведені в 1862-1869 роках, забезпечили збереження будівлі принаймні на 100 років. Адже наступні масштабні пам’яткоохоронні заходи проводилися в 50-х роках ХХ століття [4].

_______________________________

1. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства. – К., 1993. – С. 602.

2. Древности Украины. Выпуск 1 // Павлуцкий Г. Деревянные и каменные храмы. – К., 1905. – С. 111–116.

3. Кілессо С. Архітектурні і мистецькі скарби Богданового краю. – К., 2000. – С.103.

4. Кукса Н.В. Свято-Іллінська церква в Суботові: основні етапи реставрації пам’ятки архітектури сер. ХYІІст. // Сіверщина в історії України. – Вип. 4. – Ніжин, 2011.

5. Логвин Г. Чигирин. Суботів : архітектурно-історичний нарис. – К., 1954. – 72 с.

6. Там само. – С. 45.

7. Н.Б. Суботовская церковь: ( К рисунку ) // Киевская старина. – 1890. – Т. 30 – Сент. – С. 507–508.

8. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864. – С. 681–682.

9. Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 442, оп. 295, спр. 5.

10. Там само, арк. 3 зв.

11. Там само, арк. 11 зв.

12. Там само, арк. 14.

13. Там само, ф. 491, п. 75, од. зб. 86, арк.46.

14. Черкаський краєзнавчий музей, ПП № 11, арк. 6–81.

Кам’янець-Подільський – центр пам’яткоохоронної роботи УНР (червень-листопад 1919 року) І.О. Старенький (Кам’янець-Подільський) аспірант кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Одним з найвеличніших та найтрагічніших в історії України ХХ століття став період Української національно-демократичної революції. Саме в цей час через складну суспільно-політичну ситуацію відбувалося активне нищення історико-культурної спадщини, що викликало адекватну реакцію пам’яткохоронців. Одним з найвдаліших та водночас найбільш суперечливих періодів цього часу в галузі охорони пам’яток старовини стала так звана «кам’янецька» доба Директорії УНР (на цей час Кам’янець-Подільський став тимчасовим державним центром), якій присвячується ця стаття.

Поставлену проблему вивчали в своїх дослідженнях О.О. Нестуля [1], О.М. Завальнюк [2], А.М. Трембіцький [3] та ін. Проте безпосередньо ролі Кам’янця-Подільського як центру пам’яткоохоронної роботи дослідники не торкалися, що і зумовлює мету статті.

У досліджуваний період значно ускладнилася справа з охороною пам’яток архітектури. Під натиском ворожих українській державності сил територія

Четверті Зарембівські читання

УНР значно скоротилася, велика кількість пам’яток були поза межами впливу Директорії, а згодом Кам’янець-Подільський опинився мало не в блокадному становищі. Непоправної шкоди завдала і люмпенізація населення – були спалені та розграбовані сотні поміщицьких маєтків, які являли собою цінні пам’ятки архітектури, знищено велику кількість палацовопаркових комплексів. Проте не зважаючи на це, певні зусилля з охорони пам’яток архітектури все ж мали місце.

1919 року Летичівська повітова управа прохала про передачу Меджибізької фортеці під культурно-просвітницьку установу. Формально замок був переданий «Просвіті», але реально продовжував знаходився в підпорядкуванні районного начальника інженерного відділу Міністерства військових справ, що мешкав на той час у Проскурові [4].



Pages:     | 1 |   ...   | 39 | 40 || 42 | 43 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«Хмельницька міська централізована бібліотечна система www.cbs.km.ua Книги за державною програмою «Українська книга» 2014 рік (Про місцезнаходження книги можна дізнатися у рядку «Екземпляри», де вказано ЦБ – центральна бібліотека або номер бібліотеки-філії та кількість примірників) Країнознавство Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні : [для дітей мол. та серед. шк. віку] / [упоряд. А. Третяк].– К. : АВІАЗ, 2013. – 168 с. : іл. Екземпляри: всього: 1 – 12(1) Ця книга створена для...»

«Національна академія наук України Інститут історії України НАН України Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією” Служба безпеки України Всеукраїнська спілка краєзнавців Українське культурно-просвітницьке товариство “Меморіал” імені В. Стуса Волинська обласна державна адміністрація Волинська обласна рада РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ Науково-документальна серія книг ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ КИЇВ – ЛУЦЬК РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ У ДВАДЦЯТИ...»

«навчально-методичний посібник до виставки «Голокост від куль: масовий розстріл євреїв в Україні у 1941–1944 рр.» Київ ПЕРЕДмОВа Цей навчально-методичний посібник створено до виставки «Голокост від куль: масовий розстріл євреїв в Україні у 1941–1944 рр.», підготованої morial de la Shoah, Париж, Франція). Перша в Укмеморіалом Шоа» (Me раїні експозиція цієї виставки відбудеться у м. Києві у вересні 2011 року. метою посібника та проекту в цілому є сприяння вихованню толерантності, розвитку в...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філологічна. Вип. 45. С. 134–143 Ser. Philologi. N 45. P. 134–143 УДК 1 (091) 123.1 ФІЛОСОФСЬКА ЛЕКСИКА АРАБСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: СПРОБА УКРАЇНОМОВНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ Михайло ЯКУБОВИЧ Національний університет “Острозька академія”, вул. Семінарська, 2, Острог, Україна, тел.: (38068)2150834 Досліджено проблеми перекладу арабських філософських текстів на українську мову. Розглянуто відповідні поняття та терміни як закономірний етап розвитку філософської...»

«УДК.371.13 Г. Кравченко, м. Харків РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ Анотація. У статті звернено увагу на компетентнісно орієнтований підхід до розвитку професійної компетентності педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти. Ключові слова: формування професійної компетентності, моделювання системи підвищення кваліфікації, умови формування ключових компетенцій педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти. Аннотация. В...»

«Міністерство освіти і науки України Одеський національний університет імені І.І. Мечникова Історичний факультет Наукове етнологічне студентське товариство (НЕСТ) кафедри археології та етнології України Етнічна культура в глобалізованому світі присвячується 20-річчю кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Одеса ББК 39:7(063) УДК 63.5я43 э91 Редакційна колегія: Кузнецов В.А., голова Наукового етнологічного студентського товариства (НЕСТ)...»

«УДК 811.112.2373.237 АНТРОПОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НІМЕЦЬКОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ ЛІСІВНИЦТВА Вікторія Синьо Ужгородський національний університет, вул. Університетська, 14, Ужгород, 89000, Україна e-mail: vika.syno@gmx.de Проаналізовано антрополінгвістичні чинники формування німецької терміно системи лісівництва. Розрізняють три етапи становлення певної галузі знань: донауковий, протонауковий і власне науковий. Лексичні одиниці, які забезпечують потреби фахової комунікації донаукового...»

«УДК 37.013.42 (09) (477): 371.83 Коляда Н.М. доцент кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ПЕДАГОГІКА ДИТЯЧОГО РУХУ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Однією з умов модернізації вітчизняної освіти є підвищення ролі в системі виховання підростаючого покоління дитячих громадських організацій і об'єднань – дитячого руху як природнього, відносно самостійного процесу входження дитини у світ дорослих з метою...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА Чорний Олександр Васильович УДК 94 (477) „17/ 19”: 355.ПІДГОТОВКА СПЕЦІАЛІСТІВ ДЛЯ МОРСЬКОГО ФЛОТУ В УКРАЇНІ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ ХVІІІ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 200 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано на кафедрі історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова,...»

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ГЛОБАЛЬНОГО ЕТИЧНОГО КОДЕКСУ ТУРИЗМУ матеріали XIІ аспірантських читань (30 жовтня 2012 р.) Київ – 2013 Сучасні тенденції розвитку та вдосконалення туристської діяльності в Україні в контексті концептуальних положень Глобального етичного кодексу туризму. Матеріали XIІ аспірантських читань. – К.: Вид-во «КУТЕП», 2013. – 310с. У збірнику...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»