WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 35 | 36 || 38 | 39 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 37 ] --

Зміст та обсяг зосередження у фондовому зібранні матеріалів щодо меморіальних дошок ще треба досліджувати, але при першому аналізу можна стверджувати, що серед них є дуже цікаві об’єкті. Приклад анотаціонного знаку на вул. Новикова, що є окремою стелою з зображенням скульптурного портрету генерала П.Г. Новикова, командуючого 109-й дивізії Приморської Армії, що брала участь в обороні Севастополя у 1941 – 1942 рр. Окремий пласт дослідження – це з’ясування відображення у фондової колекції історії двох давніх монастирів на теренах Балаклавського району: СвятоГеоргіївського на мисі Фіолент та Климентівського в Інкермані. Що ж стосується згаданих фортифікаційних споруд на теренах району, то, на жаль, поки вони мало наявні у фондах НМГО і ВС. В цілому ж це теж окрема тема для аналізу, тому тут ми її не розглядаємо.

Підсумовуючи наш загальний огляд стану зосередження матеріалу у фондах НМГО і ВС щодо пам’яток на теренах сучасного Балаклавського району м. Севастополя, можна зробити такі висновки. Пам’ятки Балаклавського району дуже широко наявні у фондової колекції НМГО і ВС. По видах такого відображення переважають фотодокументи. Точний зміст таких колекцій та загальна кількість пам’яток, відбитих у неї, ще потребує уточнення. Головне нашого невеликого дослідження – фонди НМГО і ВС містять велику кількість, перш за все, документальних свідків щодо історії найголовніших пам’яток району – як існуючих, так й втрачених. Ці матеріали можуть виступати важливим засобом щодо популяризації культурної спадщини району.

_______________________________

1. Відомості Балаклавської районної державної адміністрації.

2. Дані картотеці сектору обліку НМГО і ВС.

3. Матеріали фото фіксації відкриття пам’ятного знаку Г.А. Рубцеву.

4. Никитина И.В. «Золотой» фонд ЭПРОНа. Материалы к биографиям деятелей Экспедиции подводных работ особого назначения в фондах НМГО и ОС / Никитина И. В. // Материа

<

Четверті Зарембівські читання

лы Научной конференции «Ломоносовские чтения» 2009 года и Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов-2009» / [Под. ред.

В.А. Трифонова, В.А. Иванова, Н.Н. Миленко, В. В. Хапаева]. – Севастополь: Филиал МГУ в г. Севастополе, 2009. – С. 89–90

5. Приблизний підрахунок по картотеці сектору обліку НМГО і ВС.

6. Службовий архів автора // Матеріали виставки «Бухта символів».

7. Шавшин В.Г. Балаклава. Исторические очерки. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2002. – 264 с., илл.

–  –  –

З кожним роком питання музеєфікації археологічних об’єктів різних епох стає все більш актуальними. В першу чергу, це пов’язано з їх нестримною руйнацією внаслідок природних процесів і антропогенного втручання, а також з нерозкритим туристичним потенціалом археологічної спадщини.

Як зберегти пам’ятник археології, активно використовуючи його в сфері туризму? Що при цьому є більш пріоритетним – збереження пам’ятки в автентичному вигляді чи його знищення археологічним втручаннями? На ці та інші питання ми спробуємо дати відповідь у нашій статті.

До об’єктів археологічної спадщини належать рештки життєдіяльності людини (нерухомі об’єкти: городища, кургани, могильники, їх залишки чи руїни, ділянки історичного культурного шару і пов’язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою. На відмінну від інших пам’яток історії та культури, вони відрізняються тим, що їх інформаційний потенціал схований у землі. Найефективнішим способом вивчення таких об’єктів були і залишаються археологічні розкопки. Для археологів провідною метою є виявлення і максимальне дослідження пам’ятки, при цьому дослідження завершуються, як правило, її руйнуванням [1, 66– 67]. З іншого боку, без розкопок неможливо отримати відповідний археологічний матеріал та зробити її атрибуцію.

Об’єктом нашого дослідження є залишки дерево-земляних фортець XI–XIII ст.

Такий вибір був зроблений не випадково. Кількість виявлених давньоруських старожитностей на території України перевищує чотири тисячі. Їх географія охоплює всі регіони держави. Укріплені колись оборонними спорудами, залишки давньоруських замків не втратили свій експозиційний вигляд. Вписані в рельєф місцевості, більшість замків оточені земляними валами та ровами, які може побачити навіть не спеціаліст. Оскільки ці пам’ятки легше помітити, вони мають всі шанси стати туристичними об’єктами.

Предметом дослідження є процес перетворення залишків давньоруських замків в туристичні об’єкти.

Четверті Зарембівські читання

Проблемами музеєфікації пам’яток археології та використання їх у туристичній сфері займаються багато науковців як на теренах пострадянського простору, так і за кордоном. Серед вітчизняних дослідників слід відмітити роботи В.В. Вечерського [2], В.В. Корнієнка [3], О.М. Титової [4], Д.В. Кепіна [5], Є.М. Осадчого [6] та ін. В цих роботах розкривається суть процесу музеефікації пам’яток археології, аналізується іноземний досвід у збереженні і експонуванні таких об’єктів, подається перелік юридичних документів, що регламентують цю діяльність. Але кожен приклад музеєфікації археологічної спадщини є індивідуальними.

Метою нашого теоретичного дослідження є пошук оптимальних способів збереження та подальшого використання в сфері туризму археологічних пам’яток давньоруської доби – залишків дерево-земляних замків.

Замок – це укріплений стратегічний пункт для контролю за певною територією, важливими шляхами. В прикордонних зонах він виконував оборонні функції для запобігання вторгненню зовнішнього ворога. Оскільки замок – це укріплена резиденція місцевого володаря, то в центральних районах він захищав феодала від інших місцевих володарів (вождів, князів, бояр, тощо) [1, 76]. Методи будівництва земляних валів та дерев’яних конструкцій замків до кінця X ст. вже були повністю розроблені. Цьому передував великий досвід, набутий в процесі будівництва слов’янських укріплень. Головним елементом укріплень давньоруських замків був майдан, розташований на мисовому пагорбі і оточений валом та ровом. Оборонні зруби, що розташовувались на валу, складалися з двох поздовжніх дубових стін, які з’єднувалися поперечними стінами. Утворені таким чином приміщення використовували для розміщення воїнів і тимчасового перебування інших людей. Зверху зруби перекривали дерев’яними накатниками й засипали шаром глини. На місці в’їздів могла стояти дерев’яна вежа зрубної конструкції.

Споруджуючи додаткові укріплення, використовували конструкції типу частоколу. Рештки дерев’яних конструкцій на валах відкриті археологами майже у всіх городищах. Це прямокутні зруби, які скріплювали вал в один, два і навіть три ряди. Вони проходили по периметру майданчика з розривом на в’їзді. Зруби, заповнені ґрунтом, називалися городнями, а пустотілі – клітями. У другій половині ІХ – першій половині ХІІ ст. в Київські Русі для будівництва замків, окрім дерева, використовували камінь і цеглу [7].

Замки є локальними об’єктами. На відміну від давньоруських фортець чи оборонних прикордонних смуг (Змієвих валів) замки менші за розмірами і мають простіші укріплення. Та від колишньої величі давньоруських замків в кращому випадку маємо залишки земляних укріплень (вали, рови, ескарповані стіни), поодинокі зразки кам’яних чи цегляних конструкцій. Замки, яким пощастило перетворитися в міста, поступово втрачали свої оборонні функції, а згодом взагалі стали жертвами міської забудови. Ідея музеєфікації практично всіх пам’яток археології, на нашу думку, є нераціональною і в

Четверті Зарембівські читання

сучасних умовах практично нездійсненною. Але до цього варто прагнути.

Під процесом музеєфікації розуміють перетворення пам’яток у об’єкти музейного показу шляхом геолого-гідрологічних, археологічних, археологоархітектурних досліджень, консервації, у деяких випадках – реконструкції відкритих об’єктів, інженерного благоустрою території та створення експозицій з нерухомих і рухомих пам’яток. Така робота може проводитися або в археологічних, археолого-архітектурних заповідниках, або в музеях-скансенах [8]. Для відбору пам’ятників давньоруської фортифікації слід враховувати такі критерії: ступінь дослідженості об’єкта, стан збереженості і експозиційний стан. Так, ступінь дослідженості об’єкта ми розділили на чотири категорії: недосліджені, щойновиявлені, малодосліджені і досліджені.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


За ступенем збереженості археологічні пам’ятки можна розділити наступним чином: втрачені (зруйновані), частково зруйновані, під загрозою зруйнування, не зруйновані. Експозиційний стан об’єктів ми розглядаємо як недоступний, малодоступний (частково доступний) і доступний (див. табл. 1).

Табл. 1. Критерії відбору пам’яток археології

–  –  –

Процес перетворення археологічної пам’ятки в об’єкт культурного призначення визначається внутрішніми і зовнішніми чинниками. Одним з ключових моментів музеєфікації є визначення принципів, використовуючи які пам’ятка археології перетворюється в музейний об’єкт [9]. Окрім перелічених вище критеріїв слід враховувати й інші чинники, що унеможливлюють використання археологічного об’єкту в туристичній сфері. Насамперед – це віддаленість від населених пунктів, відсутність під’їзних шляхів тощо. Розглянемо декілька варіантів перетворення археологічної пам’ятки в туристичний об’єкт. Ідеальним туристичним варіантом фортеці є повністю досліджений об’єкт, що знаходиться біля або ж в межах населеного пункту, доступний і при цьому не забудований. Якщо культурний прошарок археологічного

Четверті Зарембівські читання

об’єкту був зруйнований під час його дослідження, то така пам’ятка перестає бути археологічною і переходить в категорію пам’ятки історії. В такому випадку допускається експозиційна реконструкція будівель в місці знаходження пам’ятки. В результаті ми отримаємо археологічний «діснейленд», хоча в цьому словосполученні треба брати в лапки слово «археологічний».

Пояснимо чому. Після руйнівних методів дослідження археологічна пам’ятка перестає існувати – вона, так би мовити, матеріалізується у паперовий носій (археологічну документацію). На основі цієї документації на місці колишнього давньоруського городища будується бездоганний з точки зору наукового обґрунтування замок; паралельно в археологічному музеї на території замку чи близькій до нього території експонуються археологічні знахідки з цієї пам’ятки. Такий комплекс виступає візуальним джерелом основної інформації про знищений археологічний об’єкт, а розповідь екскурсовода в музеї чи на території замку доповнить цю інформацію. До цього слід додати налагоджену інфраструктуру навколо фортеці: продаж сувенірної продукції, експериментальні студії, проведення масових заходів. Ідеальний варіант, скажете ви, але в комерційній гонитві ми втрачаємо найголовніше – археологічну пам’ятку! В такому разі – яка різниця, де будувати археологічний «діснейленд», якщо масового туриста цікавить тільки те, що є, а не те, що було колись. Яскравим зразком такого підходу є парк «Київська Русь» в с. Копачев Обухівського району. На площі 10 га будується Київський дитинець. Над цим проектом працюють видатні науковці, що спеціалізуються на вивченні історії та архітектури давньоруського Києва. Кожного року парк відвідують сотні тисяч туристів, і його головна мета – популяризація культурно-історичної спадщини [10]. Але мета нашого дослідження – це, насамперед, збереження археологічної пам’ятки, а не її руйнування заради «благих намірів».

Повернемося до нашої теоретичної фортеці. На цей раз вона буде недосліджена, малодоступна і віддалена від населених пунктів. Таких зразків давньоруських городищ найбільше. Розкопки, як метод археологічних досліджень об’єкту, треба звести до мінімуму. Основну роботу слід спрямувати на проведенні обширних геомагнітних та георадіолокаційних вимірювань в поєднанні з металодетекторним оглядом місцевості. Таким чином можна отримати інформацію про структуру археологічного об’єкту, його розміри.

Результати обстеження повинні бути перевірені бурінням і археологічними шурфами. Порівняльний аналіз усіх використаних методів дасть змогу створити основу для розробки майбутніх досліджень. Маючи на руках результати вище перелічених досліджень, ми можемо вибрати найбільш вигідну, в експозиційному відношенні, ділянку археологічної пам’ятки, яка підлягає музеефікації. В нашому випадку – це об’єкт, що здатний саморозкрити пам’ятку фортифікаційного мистецтва (залишки конструкцій клітей, в’їзних воріт, веж). Над розкритою ділянкою споруджується захисний павільйон з оглядовими майданчиками, а залишки археологічних конструкцій консер

<

Четверті Зарембівські читання



Pages:     | 1 |   ...   | 35 | 36 || 38 | 39 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія “Культурологія” Випуск 5 Проблеми культурної ідентичності: глобальний та локальний виміри Матеріали міжнародної наукової конференції 23 – 24 квітня Острог – 2010 УДК 008: 001. 891 ББК 71 Н 34 Друкується за ухвалою вченої ради Національного університету “Острозька академія” Протокол № 6 від 28 січня 2010 року Редколегія збірника: Пасічник І. Д., доктор психологічних наук, ректор Національного університету “Острозька академія” (головний редактор); Кралюк П. М., доктор...»

«Критика Київ 2008 РЕЦЕНЗІЇ Хоч важкий, та свій Kappeler Andreas, Der schwierige Weg zur Nation. Beitrge zur neueren Geschichte der Ukraine. Wien – Kln – Weimar: Blau, 2003. 216 S. Збірники статтей, невеликих досліджень одного автора, об’єднаних спільною тематикою, мають незаперечне значення для наукових студій. Часто такі книжки резюмують попередній досвід, порушують нові питання, уточнюють тлумачення. До найзначніших збірників з україністики без сумніву належить книжка Андреаса Каппелера...»

«КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА СПІЛКА КРАЄЗНАВЦІВ КІРОВОГРАДСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ ВІСНИК Випуск І Кіровоград Центрально-Українське видавництво ББК 26.890 (4 УКР 4 КІР) Я 54 УДК 908 (477) К 43 Кіровоградський краєзнавчий вісник. / Випуск І. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. 224 с.:іл. У першому випуску “Кіровоградського краєзнавчого вісника” зібрані роботи краєзнавців Кіровоградської області, які представляють документи, вперше введені в науковий обіг. Чільне місце збірника займає...»

«УДК 551.58.001.57;551.58.001.18+551.509.3 С.В. Краковська ЧИСЕЛЬНІ ПРОЕКЦІЇ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДО 2050 РОКУ Проведено верифікацію трьох регіональних кліматичних моделей (РКМ) на контрольному періоді 1991-2010 рр. і визначено дві найуспішніші в області за середніми місячними даними про температуру повітря та кількість опадів, з яких сформовано ансамбль РКМ. Розраховано кількісні сценарії щодо можливих змін температури повітря та режиму зволоження відносно сучасного...»

«УДК 37.013.74: 001.8] (100) РОЛЬ ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВИХ ЦЕНТРІВ З ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТИ У РОЗВИТКУ КОМПАРАТИВІСТИКИ Артем Теодорович Подається стисла історія становлення зарубіжних національних та міжнародних координуючих осередків педагогічної компаративістики, аналізуються основні напрямки та результати їхньої діяльності. Окрема увага приділена методологічним засадам функціонування Міжнародної Ради порівняльно-педагогічних товариств. Ключові слова: порівняльна педагогіка,...»

«УДК 82-1/-9.09:82’25 ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИ МАРГІНЕС НАУКИ? (ДО ПИТАННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО СТАТУСУ КРИТИКИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ) Ірина ОЛІЙНИК Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, вул. М. Кривоноса, 2, Тернопіль, Україна 46027 Розкрито головні аспекти взаємодії критики перекладу та літературознавчої методології шляхом застосування окремих методів аналізу до оцінювання перекладених текстів. Простежено зв’язок критики перекладу та...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXII Vivsyana I.A. “Ukrainian Piedmont” in the coverage of national historical sceince This article analyzes the development of historiography problems Ukrainian Piedmont” local researchers from its emergence in the late 19th century to present. The author considers an attempt to pyemontyzatsiyi Galicia and other regions of Ukraine. The question about Ukrainian Piedmont” remains for many modern historians...»

«ПРАВО УДК 346:347.721 КОНЦЕНТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА ПРОБЛЕМА ЇЇ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Д. В. Задихайло, кандидат юридичних наук, доцент Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Стаття присвячена з’ясуванню сутнісних властивостей процесів концентрації капіталу як у розвинутих країнах, так і в Україні. Створення національних корпорацій олігархічного типу створює нову топографію розподілу економічної влади в національній економіці...»

«№1. Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела. Історія — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій. Із усього, що є відомим історії, лише незначна частина може бути перевіреною та підтвердженою. Більшість науковців має свій погляд на минула виходячи з їх сучасного погляду на життя. Тому на одну й ту саму історичну подію може існувати декілька різних точок зору, кожна з яких є по-своєму...»

«ЮВІЛЕЇ УДК 94(477) Володимир Половець БОГДАН ІВАНОВИЧ ХАНЕНКО (1849 – 1917 РР.) У статті розглянуто становлення Богдана Івановича Ханенка як колекціонера, мецената та організатора музейної справи в Києві. Дворянин Чернігівської губернії, який співчував різночинно інтелігентській ідеї, став прикладом служіння народу, обравши метою свого дослідження художній живопис. У широкому залученні до цього він бачив запоруку розвитку народної освіти. Минуло 160 років з дня народження Богдана Івановича...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»