WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 32 | 33 || 35 | 36 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 34 ] --

12. Wynar L.R.. Preservation of the Cultural Heritage: UkrainianArchives, Libraries and Museums in the United States // Ethnic Forum. № 1/2. – Kent : Kent State University, 1995. – Vol.15. – P. 78–107.

13. Юзич Ю. Про музей в історії Пласту. Музей-архів пластового руху [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://museum.plast.org.ua/history.

14. Генрік Т. Прорив Архипенка / День. – 2005. – 6 квітня (№ 60).

15. Архипенко Александр Порфирьевич. Энциклопедия русских художников [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.artonline.ru/encyclopedia/043; Олександр Архипенко. Народжені Україною. Меморіальний альманах : У 2-х т. – К. : ЄВРОІМІДЖ, 2002. – Т. 1. – С. 108–109.

16. Музиченко Я. Музей голодомору: яким йому бути? / Дзеркало тижня. – 2008. – 22 листопада (№ 44).

17. Український музей-архів (США, Клівленд (Cleveland) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.umacleveland.org.

18. Ми – діти Тараса / Українська культура. – 1991. – № 3. – С. 3.

19. Taras Shevchenko museum [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.infoukes.

com/shevchenkomuseum/Monument_Theft.htm.

20. Alberta culture [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.history.alberta.ca/ ukrainianvillage/default.aspx.

21. Lupul M.R. Visible Symbols : Cultural Expression among Canada’s Ukrainians. – Edmonton, 1984. – 204 p.

22. Там само.

Четверті Зарембівські читання

23. Український музей Канади [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrainian places.com/emigraciya/ukrayinskiy-muzey-kanadi.

24. Кобзар І.М., Мармазова О.І. Культура української діаспори [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdnuet/gum/2010_2/17.pdf.

25. Українське кладовище св. Андрія. Ukrainian places [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrainianplaces.com/diaspora/ukrayinske-kladovishche-sv-andriy.

Журнали «На чужині» з колекції Павла Лимаренка в Музеї гетьманства Т.В. Харчук (Київ) науковий співробітник Музею гетьманства Дана робота – спроба показати частинку життя українських Ді-Пі або так званих «переміщених осіб» в часи Другої світової війни в Німеччині на прикладі організації ними видання української національної періодики. Дослідження проводилося на основі вивчення першоджерел, якими є журнали «На чужині», а також через призму біографічних даних родини Данила Лимаренка, підполковника Армії УНР, яка була свідком і учасником тих подій, і один із представників якої – Павло Лимаренко, син Данила, подарував журнали з колекції свого батька Музею гетьманства.

У фондах нашого музею зберігається 20 чисел журналу під однойменною назвою «На чужині», які видавала українська громада Ді-Пі в Німеччині впродовж 1946 – 1948 років. З них 18 чисел – це тижневий журнал української демократичної думки, який виходив у баварському місті Фільсбібурзі (південна частина Німеччини) та 2 числа – двомісячний літературно-громадський журнал, який виходив у місті Кіль, що розташовується на півночі країни.

Ді-Пі – з англійського DP – «displaсed persons» – буквально означає: «переміщені особи» – особи, що внаслідок подій Другої світової війни були силоміць вивезені з країн свого походження або ж добровільно самі їх покинули. Зокрема, на території Німеччини та Австрії після закінчення війни опинилось близько 16 мільйонів переміщених осіб. Більшість із тих, хто покинув СРСР, були українці – і однозначно можна стверджувати, що це був цвіт української нації [1].

В таборах Ді-Пі, впродовж кількох років їхнього існування – з 1945 по 1951 роки, жваво розвинулося суспільно-громадське, політичне, культурноосвітнє, релігійне, господарське, літературно-мистецьке життя. Представники української інтелігенції намагалися консолідувати всі сили, щоб далеко від рідної землі підтримувати й розвивати у своєму середовищі українську мову, культуру, традиції, побут, зрештою, свою національну самобутність.

Таборова преса, не зважаючи на зовнішню і редакційну невибагливість, стала єдиним джерелом інформації у глухих повоєнних напівзруйнованих касарнях (від нім. Kaserne – табір) і виконувала важливу функцію зв’язкового між украї

<

Четверті Зарембівські читання

нськими громадами таборів безкомунікаційного часу. Еміграційна періодика в історії українського друкованого слова витворила своє інтермецо [25].

В Радянському Союзі факт політичного біженства та Ді-Пі в країнах Заходу після Другої світової війни замовчувався. Лише в часи Перебудови дана проблематика перестала бути під ідеологічним табу [24].

На сьогодні ця тема відкрита для досліджень і, в першу чергу, актуальна в Україні. Але, на жаль, у вітчизняній історіографії вона поки що є не досить висвітленою [26].

З 18-ти чисел тижневого журналу української демократичної думки «На чужині» 8 чисел – за 1946 рік: 21 липня, 28 липня, 25 серпня, 1 вересня, 15 вересня, 29 вересня, 9 жовтня, 24 листопада; 4 числа – за 1947 рік: 5 квітня, 23 серпня, 1 листопада, 20 грудня; 6 чисел – за 1948 рік: 24 січня, 31 січня, 14 лютого, 21 лютого, 6 березня, 13 березня.

Журнали мають вигляд зшитків. Перші 6 чисел 1946 року (21 липня, 28 липня, 25 серпня, 1 вересня, 15 вересня, 29 вересня) машинописні, по лінії корінця невибагливо зшиті то білими, то чорними нитками вручну, декількома широкими стібками.

Зшитки з тонкого газетного паперу, що значно пожовтів і вигорів під впливом часу; папір дуже крихкий, особливо по краях, і вимагає обережного з ним поводження.

Зшитки чорно-білі, без ілюстрацій. На першій сторінці вгорі подається назва журналу великим чорним жирним шрифтом з білими тонкими штрихами у верхній частині літер – напис «На чужині»; нижче – однойменна назва німецькою та англійською мовами; поруч, ще нижче – номер періодика, місце, дата виходу та, починаючи з кінця 1946 року – ціна, яка становить щонайбільше 1 марку.

Назва і реквізити видання займають лише першої сторінки, решту сторінки займають матеріали періодика.

На кожному числі, над назвою журналу, а подекуди й на останній сторінці вгорі, або, рідше, в іншому місці – стоїть особистий штемпельний знак Павла Лимаренка – напис латинськими літерами – «Pavlo Lymarenko».

Журнал присвячений актуальній соціально-політичній проблематиці того часу. Він містить цікаві та важливі новини з усього світу, різноманітні повідомлення про життя українських переселенців у таборах Ді-Пі по всьому світі. Метою цього журналу було задоволення інформаційних, культурних, наукових інтересів та запитів українців, підняття їх волі та національнопатріотичного духу за межами рідної землі.

Інші 2 числа під однойменною назвою – це двомісячний літературногромадський журнал, який виходив вже у зовсім іншому місці, у протилежному кінці країни. Журнал, загалом, містить різноманітні та невеликі за обсягом літературні твори, оповідання, спогади сучасників, а також науковопубліцистичні матеріали різних авторів.

Четверті Зарембівські читання

Ці журнали також мають вигляд зшитків, машинописні, чорно-білі.

За якістю технічного та друкарського оформлення вони дещо перевершують вищезгадані. Папір також газетний, але дуже цупкий, тому добре зберігся, сторінки міцно скріплені трьома скріпками. Журнал густо прикрашений графічними ілюстраціями на мотиви українського народного орнаменту, малюнками, має чимало цікавих фотографій (з підписами внизу), в тому числі з таборового життя Ді-Пі.

На обох числах так само присутні особисті штемпельні знаки Павла Лимаренка.

Число за 1946 рік (№ 4) містить матеріали, присвячені пам’яті Василя Стефаника, п’єсу «Перед бурею» – уривок з ч.І трилогії «Гетьман Богдан Хмельницький», витяги з «Листів» В’ячеслава Липинського під назвою «На часі».

Число за 1947 рік (№ 7) присвячене пам’яті гетьмана Павла Скоропадського (другі роковини його смерті): матеріал містить чорно-білі фото (на вклейках) з підписами до них, невеликі цитати В’ячеслава Липинського, 5 статей (вказані автори деяких – І. Сапіга, О. Назарук). Також номер містить п’єсу «Заколот» – уривок з ч. І трилогії «Гетьман Богдан Хмельницький», й інші різноманітні літературні та науково-публіцистичні матеріали різних авторів, прикрашені невеликими графічними геометричними та рослинними орнаментами.

На обкладинці вищезгаданого числа над назвою журналу, у правому верхньому куті міститься напис рукою: «Др Ст. Баран» – тобто мається на увазі «доктор Степан Баран» – видатний український громадсько-політичний діяч, що перебував на еміграції в Німеччині від 1944 року.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Журнали «На чужині» потрапили до Музею гетьманства від родини, яка разом з іншими українськими емігрантами пережила всі труднощі таборового життя. Це родина Данила Лимаренка: його дружина Зінаїда, син Павло та молодша донька Ірина. В той складний час не тільки матеріально, але і психологічно, живучи під статусом переміщених осіб без громадянства, на чужині, вони змогли зберегти свою національну гідність, не втратити почуття національної приналежності.

Прикметною рисою життя українських переселенців, на відміну від інших націй, було те, що вони думали не тільки про шматок хліба, а й намагалися отримати освіту, створювали театральні та спортивні колективи, видавали різноманітні щоденники, бюлетені, газети, журнали. Вони жили, в рамках можливого, цікавим насиченим життям [1].

Впродовж 1944 – 1950 років Данило Лимаренко був у таборах Німеччини, де й зібрав журнали «На чужині», які взяв із собою, переїжджаючи з родиною до США, у Філадельфію.

Данило Лимаренко народився 1895 року у селі Карлівка Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (тепер – Новоодеський район Миколаївської області). У 1915 році закінчив учительську семінарію у Новому Бузі Херсонської губернії, а згодом, у тому ж році, його було взято на службу до російського війська.

Четверті Зарембівські читання

У січні 1916 року вступив до Одеського військового училища – навчального закладу Російської імператорської армії, яке готувало офіцерів піхоти.

У травні того ж року Данило Лимаренко закінчив училище у ранзі офіцера.

Під час Першої світової війни перебував на Західному фронті. Був нагороджений Орденом Святої Анни ІІІ ступеня та Орденом Святого Георгія ІІІ ступеня.

Данило Лимаренко пережив усю епопею збройної боротьби за українську державність. У 1917 році у містечку Добровеличківці Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (тепер – Кіровоградська область) став членом Вільного козацтва, згодом – сотником 1-ої Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.

В кінці 1920 року Армія УНР, не втримавшись від переважаючих сил більшовиків, перейшла на територію Польщі, де була інтернована по таборах.

Д. Лимаренко перебував у таборах інтернованих у Вадовиці та Щалкові. По двох роках українські вояки почали покидати табори.

Данило Лимаренко переїхав на Волинь, де працював у лісництві та на земельних намірах.

У 1930 році став членом Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві. Дописував до органу УНР «Тризуб», який виходив у Парижі.

У 1932 році склав іспити до Варшавської державної школи геодезистів і отримав ступінь інженера-геодезиста, відкрив своє власне бюро та працював за фахом на західних білоруських землях (Берестейщина), які тоді входили до складу Польщі.

У 1939 році сім’я Лимаренків переселилася до Підляшшя (Польща).

У 1941 році Лимаренки переїхали до Берестя (південний захід Білорусі, що межує з Підляшшям), у 1943 році – до селища Старої Синяви у Хмельницькій області.

Від 1942 року Данило Лимаренко був головою української Просвіти у місті Жабинка (Берестейська область).

У 1944 році на Волині почав видавати неперіодичну газету «Слово».

У цьому ж році родина Лимаренків переселилися до кордону з Німеччиною, де потрапила до таборів Ді-Пі, працювала на різних роботах.

Згодом Лимаренки переїхали до Ваймару (Гессен), а звідти – до Герсфельда та Ашаффенбурга (Баварія).

У 1946 – 1947 роках Данило Лимаренко співпрацював з Українським суходоловим інститутом, виготовивши близько десятка мап для Української гімназії у таборі Легарде Казерне в Ашаффенбурзі.

У 1950 році сім’я переселилася до Філадельфії.

У Філадельфії Данило Лимаренко був у 1956 – 1968 роках головою Українського національно-державного союзу; був членом Товариства бувших вояків УНР.

Данило Лимаренко нагороджений урядом УНР Хрестом Симона Петлюри, Воєнним хрестом УНР та пропам’ятним хрестом 60-ліття відродження Українських збройних сил.

Крім активної суспільно-політичної діяльності Д. Лимаренко здійснював цікаві науково-публіцистичні розвідки. Написав: 1) спогади свого життя,

Четверті Зарембівські читання

починаючи з раннього дитинства, у яких подав цікаві описи свят, звичаїв і переказів Херсонщини; 2) історію VІ куреня низових запорожців з підзаголовком «Дійсність, що стала легендою»; 3) кілька десятків статей на актуальні теми, які ще ніде не друкувалися. Опрацював: 1) розвідку про «Монгольську імперію» з підзаголовком «Звідки прийшов розгром Української княжої держави і звідки Москва запозичила свою імперіялістичну ідеологію», звернувши увагу на часи Чингісхана; 2) всесвітню історію.

Розвідку про Монгольську імперію у 10-ту річницю смерті автора видала його дружина Зінаїда та син Павло Лимаренки, книга побачила світ у Філадельфії у 1978 році. Пізніше, у 2008 році, її було перевидано в Україні Музеєм гетьманства.

Помер Данило Лимаренко у віці 73 років 14 серпня 1968 року.

Гідним свого батька був його син Павло.

Пан Павло Лимаренко – визначний громадсько-політичний діяч української діаспори у США, син мужнього воїна і великого патріота-державника Данила Лимаренка.

Народився у 1929 році в містечку Граєво, на краю північного Підляшшя. У 1940 році став членом Пласту. В Ашаффенбурзі Павло поновив членство у Пласті і продовжив навчання в українській гімназії (розпочате ще в Холмській українській гімназії), яку закінчив вже у Байройті (Баварія) у 1949 році.

У Філадельфії юний Павло став членом щойно створеного ОДУМу – Об’єднання демократичної української молоді – осередку української молоді в еміграції.

Відбувши дворічну військову службу в Кореї і здобувши освіту, Павлові доводилося працювати на різних підприємствах.

Павло Лимаренко був ініціатором створення Товариства нащадків української національної революції у 1979 році, з нагоди 100-ліття від дня народження Симона Петлюри.

Був активним дописувачем до журналу «Молода Україна», що виходив у Торонто (Канада).

П. Лимаренко також став чільним діячем Українського національнодержавного союзу.



Pages:     | 1 |   ...   | 32 | 33 || 35 | 36 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«Тематика семінарських занять Змістовий модуль І ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ Тема 1. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА, СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ 1. Предмет, система і методологія курсу Адвокатура України. Місце навчальної дисципліни в системі інших юридичних дисциплін.2. Юридична природа інституту адвокатури. Основні етапи розвитку адвокатури в контексті світової історії. 3. Формування професійної адвокатури в Україні (до 1917 р.). 4. Адвокатура України в радянський...»

«Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки УДК 165.9 С. С. Пхиденко – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Волинського національного університету імені Лесі Українки; В. С. Пхиденко головний спеціаліст Вищої атестаційної комісії України Етапи формування логічного вчення ньяя Роботу виконано на кафедрі філософії та релігієзнавства ВНУ ім. Лесі Українки У статті запропоновано одну з перших у вітчизняній індології поглиблену...»

«ISSN 2078-5534. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2012. Випуск 57. С. 242253 Visnyk of the Lviv University. Series Philology. Issue 57. P. 242253 ІСТОРІЯ МОВИ І ДІАЛЕКТОЛОГІЯ УДК 81’23-112 “ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС” – ДЖЕРЕЛО МОВНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVII СТОЛІТТЯ Ірина Фаріон Національний університет «Львівська політехніка», кафедра української мови, вул. С. Бандери, 12, 79013, Львів, Україна тел.: (032) 258 26 75 Досліджено мовну свідомість українців доби...»

«ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ЛЮТИЙ Тарас Володимирович УДК 141.132+13 ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ “НЕРОЗУМНОГО” Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Київ – 2009 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, у відділі філософської антропології. Науковий консультант доктор філософських...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2009. Вип. 47. С. 5-27 Ser. Philol. 2009. Is. 47. P. 5-27 З ІСТОРІЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ УДК 801.81(477)(092) Ф. Колесса ДО ІСТОРІЇ ЕКСПЕДИЦІЇ ФІЛАРЕТА КОЛЕССИ НА НАДДНІПРЯНСЬКУ УКРАЇНУ Ірина ДОВГАЛЮК Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна, тел.: (+38032) 293 47 20, e-mail: iradovhalyuk@gmail.com Улітку 2008 року...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ МОЛОДА МИСТЕЦЬКА НАУКА УКРАЇНИ ХI НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів 2 грудня 2008 р. №11 Частина ІІ ХАРКIВ 200 ББК 85я73 УДК 7.01.006.3 (477.54) Н34 Н3 Молода мистецька наука України. ХI наукова конференція молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів. м. Харків, ХДАДМ, 2 грудня 2008р. /збірник матеріалів. Частина ІІ. – Харків: ХДАДМ,...»

«СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ БІБЛІОТЕКА МУЗЕЙНА ЕТИКА Науково-допоміжний бібліографічний покажчик Луцьк – 2013 Бібліографічний покажчик складений на замовлення кафедри документознавства і музейної справи Його мета – з найбільшою повнотою подати бібліографічну інформацію з курсу “Музейна етика”, який викладається у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки (історичний факультет, музейна справа і охорона пам’яток історії та культури)....»

«ISSN 2075-1478. Педагогічні науки. 2014. № 60 УДК 37.091.4.015.31: 796.011.3 НАТАЛІЯ ВАСИЛИГА (Полтава) ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. К. КРАМАРЕНКА Обґрунтовано актуальність вивчення науково-педагогічної спадщини В. К. Крамаренка, виявлено напрями дослідження його творчого доробку. Проаналізовано теоретичні погляди та практичні настанови педагога щодо фізичного виховання особистості. Ключові слова: В. К. Крамаренко, педагог, фізичне виховання особистості,...»

«Міжнародна конференція Фемінізм: точка зборки Мови спілкування – українська, англійська / французька / польська / російська (з синхронним перекладом українською) 7.03, понеділок,18.30 Дороття Редай (Угорщина). Лесбійський активізм в Угорщині з феміністичної перспективи. Фемінізм і соціалізм, жінки і капіталізм Доповідь присвячена діяльності угорської лесбійської організації «Лабрис». Доповідачка представить, яким чином учасниці «Лабрису» співвідносять себе та організацію з фемінізмом, та як...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМЕНІ І.Ф. КУРАСА УКРАЇНА ТА РОСІЯ: ПОТЕНЦІАЛ ВЗАЄМОДІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Київ УДК 327.39(470+477) M 69 Рекомендовано до друку вченою радою Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України (протокол № 4 від 24 червня 2010 р.) Редакційна колегія: Ю.А. Левенець, акад. НАН України (головний редактор) Ю.М....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»