WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 29 | 30 || 32 | 33 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 31 ] --

За такої моральної, науково-методичної та фінансової підтримки музей стає відомим культурологічним центром загальноукраїнського рівня, про нього згадується на землях всього етнічного українства. Це яскраво відображено через географію дарувальників. За 1927 рік Національному музею було подаровано 2373 предмети зі Львова, Станіславова, Перемишля, Золочева, Берліна, Варшави, Кракова, Ленінграда, Москви, Києва, Харкова, Рівного, Ковна, Праги. Серед дарувальників були відомі вчені Д. Горняткевич, І. Грабар, ф. Ернст, І. Огієнко, Я. Пастернак, С. Таранушенко, А. Чайковський [27, ф. 750, оп. 1, спр. 2, арк. 25.].

Цінним для нас є спадок А.Шептицького і як теоретика музейної справи.

Його розуміння суті та змісту музейництва було близьке до сучасного, на 1920-1930-і роки було доволі модерновим, що виходило за рамки традиційного колекціонерства та антикварства. На думку галицького митрополита, музейна експозиція повинна мати не лише пізнавальне й популяризаційне значення, але й відігравати важливу й домінуючу роль в системі національного виховання, вироблення в суспільстві любові й поваги до пам’яток власної старовини для піднесення і розвитку української національної культури. Популяризація цих пам’яток здійснюється через проведення широкодоступних і тематичних виставок [27, ф. 750, оп. 1, спр. 1, арк.6 зв.]. Близьким до сучасного було розуміння А.Шептицького принципів формування й класифікації музейних фондів. Він рекомендував поділяти їх на основні («невіддільні та невідчужувані») й допоміжні («обмінні»). Суть музейної експозиції складав основний фонд, який містив цінні й незамінні артефакти мистецького та історичного минулого. Допоміжна збірка формувалася з дублікатних матеріалів (своєрідного обмінного фонду музею) [27, ф. 750, оп. 1, спр. 1, арк.7.]. Таким чином, музейна колекція зберігала свою унікальність та неповторність.

Всеохоплююча музейницька діяльність митрополита А.Шептицького залишалася в пам’яті як його сучасників, так і наступників. Зокрема, художник Петро Холодний, на прохання І.Свенціцького згадував, як відомий дослідник минувшини Данило Щербаківський, розповідаючи про Національний Музей, радив поїхати до Львова й оглянути його збірки. Даючи свою оцінку вартості музею як національної цінності, митець наголошував: «Велика ініціатива Митрополита Андрея в заснуванні Національного Музею, робота його проводу і його співробітників буде мати в майбутньому необчислимі позитивні наслідки, і не тільки для нас, українців, але і для інших»

Четверті Зарембівські читання

[21]. Неоціненність і вартісність музейницьких надбань митрополита високо оцінювалася його сучасниками й однодумцями. Прикладом є твердження Лонгіна Цегельського (1930-ті роки): «Найбільшим культурним досягненням Митрополита є заснування, організація і матеріальне забезпечення Українського Національного Музею у Львові. Якби Митрополит Андрій нічого іншого не доконав, вже оцей Музей ставить Його в лави найкращих синів України» [26]. Далі зазначалося, що він зібрав сам та через інших знавців старовини (як д-р Іларіон Свінціцький) тисячі старих ікон, образів, різьб, іконостасів, дорогоцінних металевих виробів, златоглавів, тканин, килимів, вишивок, книг, грамот, зброї і т.д. (разом 15000 предметів) та для розміщення цих скарбів старовини закупив великий палац у Львові. На створення музею митрополит витратив 2 мільйони крон і повністю забезпечив його утримання. Загалом: «цей Музей розрісся до великих розмірів та є гордістю українського народу» [26].

В. Щербаківський, осмислюючи українське музейне життя першої половини ХХ століття, відзначав, що в «Галичині… розростався музей, закладений митрополитом Кир Андрієм Шептицьким, з якого постав тепер Національний музей» [31]. Визначаючи майбутню перспективу започаткування музею при товаристві «Просвіта» в Ужгороді, В.Залозецький вважав, що він повинен стати «початком Підкарпатського Національного музею на взор

Національного Музею у Львові, то значить типом музею, який зберігає художні предмети цілого краю» [7]. У шостому номері «Літопису Бойківщини» за 1935 рік в розділі «Новини» було вміщено такий допис:

На 1935 рік припадає тридцятьліття існування одного з найповажніших культурних огнищ, а іменно Національного Музею у Львові. Ювілей цей тісно звязаний з Іменем, котре вже перейшло до нашої історії, з Іменем Основника й Мецената Кир Андрея графа Шептицького.

Національний Музей – це велика ідея, зреалізована відповідно до вимог модерного музейництва, а при тій нагоді виринає друге невідлучне ім’я д-ра Іляріона Свенціцького.

Ідея й фінансова поміч – з одного боку, фахова й неутомима праця другого, дали у висліді твір – Національний Музей, який може рівнятися з найкращими світовими музеями.

В тридцятьліття існування Національного Музею так Основник, як і Неутомимий Робітник, можуть бути горді, що дають українському Народові великий твір на дорозі поступу Його духа» [12].

Ці публікації підтверджували домінуючу значимість та прикладність для інших інституцій Національного музею у Львові як музейного комплексу з одного боку традиційного, а з іншого – модернового на свій час. У Польщі станом на кінець грудня 1936 р. було зареєстровано загалом 147 музеїв, кількість яких домінувала в галицьких воєводствах – 53. Лише в одному Львові тоді налічувалося 13 музеїв [32]. Серед них найвідомішими українськими були музей Наукового Товариства імені Шевченка (основу фондів

Четверті Зарембівські читання

якого становили етнографічні та археологічні матеріали) й Національний музей (спеціалізувався на збиранні творів мистецтва та інших колекцій, зокрема археологічною та етнографічною характеру) [10]. Вони й визначали весь хід національного музейництва в краї. Головним же організатором музейницької справи був галицький митрополит А. Шептицький.

Для української культури митрополит зробив би набагато більше, але політичні обставини стали на перешкоді його планам. У «Літописі Українського Музею» за 1934 рік митрополит висловив свої думки щодо розвитку музейницької справи: «Бажаєте від мене статті про вагу й значення музеїв та про труднощі в їх розвитку. Самі без порівняння краще від мене можете представити потребу й вагу музейництва. Музей помагає національним мистцям у кожному напрямі – себто не лише малярам, скульпторам, музикам і письменникам, але й ремісникам всякого роду пізнавати свій нарід і освідомляти собі дорогу своєї власної творчости». А.Шептицький підкреслив, що тільки той музей може відіграти якусь роль, який «стоїть на сторожі національної традиції і старанно зберігає все, що в національному житті заслуговує на увагу своїм характером, типом, мистецьким стилем або прямо висловом чи проявом національної думки або національного життя» [21].

Упродовж 1920–1930-х років музейна діяльність митрополита А.Шептицького була співзвучна поглядам католицького та греко-католицького духовенства. Адже ідейним носієм масової організації музейництва та дотичних до неї сфер був сам Папа Римський Пій ХІ, який був ініціатором заснування Музейної Академії в Римі, Інституту церковної археології та Археологічної комісії тощо. Окрім того, Папа був цінителем мистецтва, підтримував розвиток ватіканських бібліотек. 27 жовтня 1932 року за його ініціативи було збудовано й відкрито Ватиканську пінакотеку (архітектор Бельтрамі), в якій зосереджувалися цінні твори мистецтва «найславніших митців старої доби, ренесансу і нової доби [16].

Прихильниками музейницьких уподобань митрополита А.Шептицького були й окремі представники галицького греко-католицького духовенства.

Під час зустрічі представників Товариства «Бойківщина», у складі якого функціонував музей як краєзнавчо-популяризаційна та науково-дослідницька установа, професорів І. Филипчака та Г. Мартинця з єпископом Перемиським, Самбірським і Саніцьким Йосафатом Коциловським останній при «довшій розмові виказав велике заінтересування нашими збірками, заявив, що справа збірок нашого Т-ва лежить йому на серці … А навіть сам вказав церкви, де й які збірки відповідних церковних експонатів належало би до Музею забрати, щоб їх зберегти перед вивезенням за границю та врятувати від заглади» [11]. Були й інші приклади допомоги церкви українському музейництву Східної Галичини. Зокрема, 16–17 травня 1937 року у Перемишлі відбувся п’ятий український музейний з’їзд під патронатом ордену монахіввасиліан, який надав для проведення засідань свій будинок (господарем з’їзду був місцевий музей «Стривігор») [10].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Четверті Зарембівські читання

Слід відмітити, що меценатська та науково-організаційна діяльність А.Шептицького органічно відповідала тогочасним культурницьким потребам галицького українства. Він став уособленням цілісної ідеї крайового музейництва, лідером і меценатом цього руху, його ініціатором, обґрунтовувачем і практичним втілювачем. Вклад митрополита у розвиток Національного музею у Львові відображений як в старих енциклопедичних виданнях [25], так і в сучасному українському музеєзнавстві [28]. Значну роботу провів митрополит Шептицький щодо повернення національних культурних цінностей, які були вивезені під час першої світової війни і тривалий час знаходилися за межами краю. Зокрема, на початку 1930-х рр. він придбав для Українського національного музею архів В. Липинського та організував передачу Українській греко-католицькій церкві архіва уряду Західноукраїнської Народної Республіки. Проте усвідомлюючи небезпеку перевезення архівів до Галичини, А. Шептицький розпорядився залишити їх у Відні під опікою пароха греко-католицької церкви св. Варвари Мирона Горняткевича.

Проблема повернення української історико-культурної спадщини із-за кордону домінувала в діяльності Національного музею з 1920-х років. Підтвердженням цього є угода від 29 грудня 1925 року між його дирекцією та Володимиром Сінгалевичем «в предметі зорганізування і ведення архівального відділу Львівського національного музею у Відні», метою якого було «збереження архівальних матеріалів і предметів, важних для історії і культури українського народу, які під ту пору знаходяться за кордоном і могли би бути придбані для Національного музею», в також передбачалося й регулярне виділення коштів на витрати [27, ф. 750, оп. 1, спр. 1, арк. 10–10 зв]. Організація такого закордонного музейного відділу напряму проводилася з ініціативи Андрея Шептицького.

Діяльність галицького митрополита розповсюджувалася й на інші (дотичні до музейних) форми збереження пам’яток національного минулого. У 1932 році з подання А. Шептицького І. Свенціцький уклав лист від митрополичого Ординаріату під назвою «Консервація та реставрація історичних пам’яток церковного мистецтва», в якому детально викладені проблеми збереження та реєстрації об’єктів сакральної спадщини. Використовуючи подібні звернення, митрополит ініціює створення єпархіальних консерваторських комісій з представників духовенства, завданнями яких є здійснення постійної пам’яткоохоронної діяльності в окремих єпархіях Східної Галичини [23].

Музейно-меценатська діяльність галицького митрополита продовжувалася і після приєднання західноукраїнських земель до радянської України у вересні 1939 року. У звітному листі до радянських фінансових органів Львівщини від 22 жовтня 1939 року А.Шептицький, інформуючи про власні доходи та витрати, окремо зазначає: «Доходи минулих літ обертав я на цілі гуманітарні й освітні, а саме: на Національний музей у Львові при вул. Мохнацького 42, який є моєю фундацією (на його утримання, розвій та розбу

<

Четверті Зарембівські читання

дову)…» [15]. А в оперативному повідомленні 2-го відділу УДБ УНКВС по Волинській області до 2-го відділу УДБ НКВС УРСР від 4 липня 1940 року відзначено, що з «установ, які виникли при підтримці митр. Шептицького, можна відмітити Український музей (народний) у Львові…» [15].

Національна музейна справа продовжувала залишатися об’єктом осмислення та діяльності митрополита, хоч більшовицька влада не була зацікавлена у будь-якій співпраці з ним (проте змушена була підтримувати дипломатичні відносини). В одному з оперативних донесень 2 відділу ГУДБ НКВС СРСР про зустріч з митрополитом було визначено такий факт: «Шептицький доволі критично ставиться до радянських заходів, особливо в сфері музейній: «більшовики абсолютно не бажають рахуватися з раніше проведеною роботою, стараються робити все самі і цим багато шкодять».

Одночасно відзначено, що «не дивлячись на старість, Шептицький має ясний і глибокий розум» [15].

Період другої світової війни не призупинив активної пам’яткоохоронної діяльності митрополита. Швидше навпаки, він гостро реагував на всі прояви нищення пам’яток, особливо сакральних. Поза увагою А.Шептицького не проходило ніщо. Серед визначених правил Архиєпархіального Собору 1941 року важлива увага приділялася мистецькій та сакрально-світоглядній значимості національної іконографії візантійського («старохристиянського») письма, яка відповідає як «предметам церковного малярства», так і «передвічним традиціям нашої Церкви» [18]. Ці факти свідчать, що в меценатській діяльності митрополита А. Шептицького важливе місце посідали проблеми охорони, збереження та музеєфікації пам’яток національної історикокультурної спадщини. В одному з своїх інтерв’ю, опублікованих на шпальтах торонтського часопису «Новий шлях», відомий меценат Петро Яцик зауважив, що Андрей Шептицький «розуміючи, що церква – це люди і віра в Бога, а не церковні мури… роздавав свої гроші на людей і науку, не збудувавши ані однієї церкви». Ця фраза є виявом об’єктивізму дослідника та раціоналізму прагматичної особистості, яка відчула в галицькому митрополиті спільника в думках і діях. Постать митрополита виходила за рамки традиційного розуміння і сприйняття духовного ієрарха. Він бачив українську історико-культурну спадщину очима вченого та мислителя, був здатний на практичні обдумані кроки щодо пошуку, збереження і популяризації національно-культурних цінностей українського народу шляхом організації музейної справи. У цьому й проявляється велич митрополита як уособлення епохи, адже він своїм мисленням та ділами охоплював все та реагував на все. Пам’яткоохоронна й музейницька діяльність А. Шептицького – це лише один з аспектів його величних творінь, пам’ять про які не загубилися до сьогодення. Результати цих діянь збереглися донині як основа для подальшої активізації національної музейницької справи.

_______________________________

Четверті Зарембівські читання

1. Бандрівський М. Митрополит Андрей Шептицький – меценат української археології // Берестейська унія (1596–1996). Статті й матеріали. – Львів, 1996. – С. 204–207.

2. Бандрівський М. Співпраця церкви і НТШ в царині археології // Київська церква. – 1999. – № 4. –С. 13–14.



Pages:     | 1 |   ...   | 29 | 30 || 32 | 33 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЛІТЕРАТУРА ФОЛЬКЛОР ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ Випуск 36 Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф.Дунаєвської УДК 801.81:821.161.2 ББК 82.3(4Укр) У збірник уміщено статті, присвячені вивченню наукової, педагогічної, національної спадщини професора Дунаєвської Лідії Францівни. Наукові праці викладачів, аспірантів, магістрів порушують актуальні проблеми історіографії, теорії та функціонування...»

«Микола Зеров ВІД КУЛІША ДО ВИННИЧЕНКА НАРИСИ 3 НОВІТНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА Електронна бібліотека української літератури КІУС Микола Зеров. Від Куліша до Винниченка Микола Зеров. Від Куліша до Винниченка Набір: Ярослава Левчук Електронне форматування: Максим Тарнавський Перше видання цієї праці вийшло друком у Києві 1929 р. (вид-во «Культура» Держтресту «Київ-Друк») тиражем 3000 примірників. Текст який тут подано звірено із виданням Микола Зеров. Твори в двох томах. Київ: Дніпро, 1990....»

«Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції 5. Вагнер Е.А. О самовоспитании врача / Е.А. Вагнер, А.А. Росновский, П.Д. Ягупов. — М., 1971. –149 с. В статтье освещены основы и принципы медицинской этики и деонтологии, используемые в процессе преподавания курса внутренних болезней. Ключевые слова: деонтология, медицинская этика, внутренняя медицина. The article highlights the basics and principles of medical ethics and deontology used in the process of teaching the course of internal...»

«Нові надходження у бібліотеки Хмельницької міської ЦБС у травні 2012 р. Абдуллаев Ч. А. 1. Дронго безжалостен, или Окончательный диагноз / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2012. 320 с. (Маэстро детектива Чингиз Абдуллаев) Экземпляры: всего:1 10(1) Абдуллаев Ч. А. 2. Дронго волнуется, или Обьект власти / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2011. 352 с. (Маэстро детектива Чингиз Абдуллаев) Экземпляры: всего:1 10(1) Абдуллаев Ч. А. 3. Одноразовое использование / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2012. 320 с....»

«СВІТЛАНА КЛЮЧНИК СЛІД ВІЧНОСТІ Літературна редакція П.Дідовича Чернігів Володимир Ємець на етюдах. Фото В.Школьного. 1980-ті. Час незворотний. Він плине в майбутнє. Сьогодні кожної миті стає минулим і назавжди розчиняється у вічності – незбагненній, безкінечно розтягнутій субстанції, що ніколи і ніде не кінчається. Твір талановитого художника — слід вічності, закарбований у часі. Ав тор. УДК 75-051(477) ББК 85.143(4УКР)6-8 К 52 Книга видана в рамках обласної Програми підтримки розвитку...»

««Регіон-2011: Стратегія оптимального розвитку». Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю.Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2011.С. 56-60. УДК 332.1. ВПЛИВ ПАЛОМНИЦЬКОГО ТУРИЗМУ НА РОЗВИТОК РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ УМАНЩИНИ) Cонько С.П., Голубкіна О.М., 2011 © Уманський національний університет садівництва З набуттям Україною незалежності вона стала активно включатись у світові економічні, геопросторові та культурні процеси, які часто об’єднують під спільним терміном «глобалізація»....»

«Зовнішнє незалежне оцінювання 2014 року з всесвітньої історії Відповідність завдання Програмі Зміст завдання та правильна відповідь зовнішнього незалежного оцінювання з всесвітньої історії Тема 1. ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ.Факти: Духовна культура і вірування людей за первісних часів.Поняття та терміни: «анімізм».Знати: первісні форми релігії Тема 2. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ. Факти: утворення держави та цивілізації в Єгипті. Влада та господарське життя у Давньому Єгипті. Знати: природно-географічні...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА ДУЛІН ПЕТРО ГЕОРГІЙОВИЧ УДК 316.42 КОНСОЛІДУЮЧА ФУНКЦІЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Київ – 2011 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Науковий консультант –...»

«ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА Нацiональної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури ПРАЦІ ЦЕНТРУ ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА Збірник наукових праць Випуск 17 Київ– УДК [930.2+069](477)(06) Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Рекомендовано до друку Вченою радою Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (протокол № 7 від 15 червня 2010 р.) Рецензенти: доктор історичних наук, професор,...»

«Сімона д Бовуар е Д Г СТАТЬ РУ А ДРУГА СТАТЬ Сімона де Бовуар Simone de Beauvoir LE DEUXIME SEXE En deux volumes Сімона де Бовуар ДРУГА СТАТЬ У двох томах Переклали з французької Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко Київ «ОСНОВИ» ББК 60.55 Б Сімона де Бовуар (1908—986) — французька письменниця екзистенціалістського спрямування й філософської орієнтації, дружина Жана-Поля Сартра. її фундаментальне дослідження місця та ролі жінки в історії, культурі, літературі, суспі­ льних...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»