WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 25 ] --

де було наголошено, що «...Наркомос вважає за недоцільне відкриття науково-дослідчої катедри з такими необмеженими науковими завданнями; науково-дослідні катедри організуються тільки по певній спеціальності кожна...» Очільники Наркомосу рекомендували заснувати в м. Луганську наукове товариство [14, арк. 134–134 зв.].

Остаточно ідея нової кафедри донбасознавства була відхилена, але невелика купка місцевих науковців вирішила створити громадську організацію при ДІНО – Наукове товариство Донбасу (далі – НТД). Членами-співзасновниками товариства стали професори С.Г. Грушевський, Ф.А. Бєльський та В.С. Буравцов. Вони узагальнили попередні матеріали зі створення НДК, виробили структуру та підготували проект статуту товариства.

Після проведеної кропіткої роботи 20 вересня 1926 року відбулося перше установче та організаційне засідання наукового товариства Донбасу в приміщенні педагогічного музею ДІНО. Цей день і став днем народження Наукового товариства на Донеччині в м. Луганську [15, 102].

Підсумовуючи, зазначимо, що перехресна перевірка за допомогою архівних джерел дала змогу встановити, що науково-дослідної кафедри донбасознавства (інша її назва – «по изучению природы, экономики, истории и быта Донбасса») в м. Луганську в 1920-х – на початку 1930-х років не існувало.

Ідея створення науково-дослідної кафедри у м. Луганську у подальшому трансформувалася у створення Наукового товариства на Донеччині в м. Луганську на громадських засадах.

_______________________________

1. Принь М.О. Педагогічний музей Луганського інституту народної освіти (1925–1930 рр.) / М.О. Принь // Праці Центру пам’яткознавства : зб. наук. праць. – К., 2012. – Вип. 21. – C.

121–128.

2. Загороднюк И.В. Зоологический музей Луганского национального университета: история, научная и образовательная ценность // Известия музейного фонда им. А.А. Браунера. – Одесса, 2009. – Т. 6. – № 4. – С. 1–8.

3. Маньковська Р.В. Музейництво в Україні / Р.В. Маньковська ; НАН України, Інститут історії України. – К., 2000. – 140 с.

4. Климов А.О., Курило В.С. Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Історичний нарис. – Луганськ: «Альма-матер», 2003. – 118 с.

5. Павлова И.Н. [Ключнева И.Н.] Памяти Сергея Александровича Локтюшева // Древние культуры Подонцовья. – Луганск, 1993. – Вып. 1. – С. 11–27.

6. Ключнєва І.М. Луганський археолог С.О. Локтюшев // Краєзнавчі записки. Археологічне надбання С.О. Локтюшева. – Луганськ, 2009. – Вып. 5. – С. 11–24.

7. Зозуля С.Ю. Досвід функціонування регіональних історичних установ в умовах тоталітаризму в 1920 – на початку 1930-х років // Історія та історіографія в Європі. – К., 2004. – Вип. 3. – С. 47–55.

8. Семистяга В. Племінники М.С. Грушевського (невідомі сторінки родоводу Грушевських) // Бахмутський шлях. – Луганськ. – 2005. – № 3/4. – С. 106–119.

9. Грушевский Д.В. Комментарий к воспоминаниям историка В.А. Голубицкого // Культурная жизнь юга России. – 2010. – № 4 (38)– С. 77–81.

10. Державний архів Луганської області, ф.Р–401, оп. 1, спр. 240, арк. 156.

11. Там само, ф.Р–401, оп. 1, спр. 240, арк. 56.

–  –  –

12. Там само, ф. П–34, оп. 1, спр. 612, арк. 3–5.

13. Там само, ф.Р–401, оп. 1, спр. 240, арк. 154–155.

14. Там само, спр. 560, арк. 134–134 зв.

15. Бельский Ф. Організація наукової праці // Радянська школа. – 1926. – № 12 (52) жовтень. – С. 101–103.

–  –  –

«Історія однієї фабрики» є архівною пам’яткою Центрального державного історичного архіву (м. Львів). та відноситься до фонду 409 «Центральна адміністрація столових маєтків греко-католицької метрополії. 1627–1944 рр.», була знайдена серед документів, що стосуються фінансово- господарської перевірки фабрики «Фортуна Нова» як кредитора митрополії.

Авторкою документу є власниця та засновниця кондитерської фабрики «Фортуна Нова» Клементина Авдикевич-Глінська, вдова професора перемишльської гімназії, що після смерті чоловіка залишилася у скрутному становищі, однак наважилася ризикнути та на останні гроші відкрила власну справу. Документ розглядає період з 1922 по 1929 роки, від заснування фабрики до її занепаду. Головною особливістю цієї пам’ятки є широкий спектр даних, що поєднаний з автобіографічними відомостями.

Перш ніж перейти до безпосередньої характеристики документу, слід зазначити, що період існування «Фортуни Нової» співпадає із зламними моментами у розвитку промисловості та економічного стану західноукраїнських земель.

Пожвавлення початку ХХ століття, що нарешті зрушило з мертвої точки промисловий розвиток західноукраїнських земель, із входженням до складу економічно слабкої Польщі змінюється поступовим завмиранням і стагнацією. При цьому пік приходиться на 1929-30-й роки, коли хвиля економічної кризи поглинає значну кількість львівських підприємств. Одним з таких підприємств була і «Фортуна Нова».

Важливим елементом твору є чітко висловлена громадянська позиція автора, в якій помітно відчувається державницький вплив подій 1918-1920 років, зокрема створення і втрата ЗУНР, поразка Вовчухівської та Чортківської військових операцій Української Галицької армії. Для підтвердження цітези доцільно навести декілька рядків із самого документу. «Чому пишу цей спомин, чи загалом це можна назвати спомином? Хочу подати кілька сторінок із того життя, коротке зібрання фактів, що йому надано оцей може дивний для декого заголовок «Історія однієї фабрики». Пишу не для особис

<

Четверті Зарембівські читання

того задоволення…нехай це буде щира сповідь та одночасна наука для тих, хто вірить у зміцнення української нації, шляхом її упромисловлення, що, як я, цю віру переводять у життя…»[1, 332]. Ці слова ілюструють початок справи – заснування кондитерської фабрики у Перемишлі. Згодом фабрика була перенесена до Львову. Львівському періоду існування «Фортуни нової» належать наступні рядки: «Я заложила фабрику. Працюватиму день і ніч, аби вона була велика та міцна. Сотням наших робітників дам працю і заробіток.

Всім чужим підприємствам послужу прикладом чистоти і здорових, гігієнічних умов праці для робітників. Ось чим я хотіла осолодити українському громадянству гіркі спомини недавньої невдачі» [1, 336]. Так само ілюстрацію громадянської позиції авторки є цитата: «Раділа думкою, що недавно сама журилася про шматок хліба для своїх дітей, тепер даю працю і заробіток п’ятьом людям. У мріях бачила я сотні найнятих робітників і гордість з українського почину, бо тоді моя фабрика була однією з перших українських робітень у краю» [1, 336]. Дані з польської статистики підтверджують висловлювання К. Глінської. Якщо розглядати національний склад власників цих фабрик, то на першому місці будуть поляки, на другому – євреї і на третьому – німці. Подібне співвідношення обумовлене не стільки специфікою польської влади, скільки попереднім періодом австро-угорського владарювання, коли промисловий розвиток Галичини гальмувався через роль західноукраїнських провінцій як сировинної бази та ринку збуту [2-3]. Пожвавлення 1910-х років не встигло внести суттєві зміни у дане співвідношення.

Однак в першу чергу «Історія однієї фабрики» це докладний нарис з історії кондитерської промисловості Львову на прикладі підприємства середньої ланки. При цьому «Фортуна Нова» проходить шлях від домашнього способу виробництва до мануфактурної та фабричної фаз. Зокрема маємо опис домашньої крамниці. «На маленькій залізній кухоньці варила я цукор, утирала потім сироп на тарілці, красила, додавала смаків, прибирала зверху, накладала в коробки, таці та розносила по буфетах і цукорнях…» [1, 331], пише Глінська. Згодом Клементина Глінська знаходить посередника бувшого цукорняного майстра Гіммеля, який вчить її справі. Маючи зв’язки в єврейській громаді Перемишля, Гіммель допомагає їй купити перше обладнання – «машинку до виробу твердих, неначиняних цукерків». Зрозуміло, що йдеться про примітивні пристрої, що приводяться в діє від руки, зокрема ручний прес. Там само зустрічаємо і опис напівкустарного підприємства. Це брудне, погано вентильоване приміщення, що водночас правило і за цех, і за житло: «У маленькій брудній темній та задушній кімнаті лежав хворий. Побік ліжка стояв стіл з дерева із камінною плитою і прикріпленою до нього машинкою. На столі підмокла дитина бавилася бляшанками з красками, кваском, білилом та іншими додатками до цукерок. Під столом та на кухоньці стояло кілька пар мідяних вальців, усе зелене від мідної іржі» [1, 335].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Четверті Зарембівські читання

У львівському періоді зустрічаємо вже широкий асортимент обладнання, зокрема закупку «моторів на 220 В». Однак загальний аналіз асортименту дозволяє зробити висновок, що устаткування «Фортуни нової» не належить до високого технологічного рівня, наявна велика кількість морально застарілого обладнання, що приводиться в дію від руки.

Ще однією низкою цього, так би мовити, «багатошарового» документа є відомості про долучення до справ «Фортуни Нової» відомого культурного діяча і мецената Андрія Шептицького, що, за визначенням з контракту долучився до справи як «тихий спільник». Безумовно, підтримка Шептицького була пов’язана із активною громадянською позицією К. Глінської. Кошти Шептицького дали поштовх до оновлення устаткування, розширення виробництва.

Також вагомими деталями твору є опис асортименту «Фортуни Нової» та деяких рецептур, та розповіді Авдикович про подорожі по Волині, та до Варшави у пошуках нових рецептур. У співставленні з іншими документами це дає можливість окреслити шляхи поширення технологій, зміни регіональних продуктів. Так, для прикладу наведемо регіональні продукти іншого кондитерського осередку України – Харкова. Регіональним продуктом у Харкові зазвичай був пірник, але з розвитком технологій і фабричної справи додаються сухі бісквіти.

До перемишльського періоду фабрики Глінської належать цікаві спогади про навчання Глінської кондитерській справі у майстра з єврейської громади Гіммеля, яке стало причиною досить вагомого протистояння. Адже з одного боку, виробництво солодощів в Перемишлі фактично було монополізоване вищезгаданою громадою, з другого, Гіммель порушив негласні правила щодо передачі знань. Розпад цехової системи у кондитерській справі залишив найпомітніший слід. Адже на той час відомості про обробку какао-бобів, рецептури приготування шоколаду, карамелі, вафель – все це було європейським «ноу-хау», яке або привозили із собою, або їздили на навчання до іноземних майстрів. Її спадком була замкнена система обміну інформацією, спадкова система підготовки кадрів, що утворила згуртування на кшталт перемишльської громади. Характерне явище для західноукраїнських земель, однак не Наддніпрянської Україні, чий активний промисловий розвиток ще за часів Російської імперії зламав цю систему, а сталінська індустріалізація довершила це перетворення, розбудувавши систему технічних ВНЗ, що, зокрема, готували і інженерів-технологів кондитерського виробництва [5, 25].

Останні сторінки автобіографічного твору Глінської дають яскраву ілюстрацію польської економічної кризи 1929-30 років. Занепад «Фортуни Нової», що болісно переживає оповідачка, густо переплетений із недоліками польського правління на західноукраїнських землях. Ситуація ускладнювалася тим, що на той момент А. Шептицький вийшов із спілки, і АвдиковичГлінська мала виплатити йому його частку. Маючи розвинене підприємство

Четверті Зарембівські читання

з достатніми ринками збуту на момент виходу Шептицького зі спілки, Глінська, що знов стає однойменною власницею фабрики, впевнена у майбутньому і з легкістю бере на себе зобов’язання по виплатах. Проте саме в цей час у Львові складаються несприятливі умови для промисловості взагалі, і стан справ погіршується з кожним днем.

Таким чином Глінська у кожному листі змушена благати про відстрочку, і Шептицький раз за разом погоджується.

Брак коштів через зимові простої призвів до того, що фабрика не в змозі була купувати сировину. Глінська вкотре звернулась до Шептицького по допомогу: «Фабрика найшлася серед найтяжчих обставин! Ми не в силі виконати замовлень через брак сирівцю. Найсильніші купці втікають до других фабрик, бо не годні діждатися од нас товару» [4, 26].

Шептицький надав чергову позику для закупівлі матеріалів, проте ці штучні засоби бажаного ефекту не дали. Підприємство більше набирало боргів і згодом втратило будь-яку можливість розрахуватися із кредиторами.

«Продати фабрику не можна, бо у Львові повно позамиканих з причин банкротства фабриків цукерок» - так характеризує становище власниця [5, 390] У відчаї Глінська полишає збанкрутіле підприємство. Інвентар «Фортуни Нової» згодом все ж було викуплено. Економічна криза зумовила катастрофічне падіння промисловості західноукраїнських земель в цілому.

У 1929 році на території усіх чотирьох воєводств нараховувалося 5077 промислових підприємств, з них 138 – із кількістю працівників більше 100 чоловік. В період кризи кількість великих підприємств зменшилася до 84 [2, 38].

Підсумовуючи, можна зазначити, що така «багатошаровість» твору К.

Глінської при послідовному аналізі є цікавим, специфічним джерелом для дослідників історії кондитерської галузі, що на даному етапі наукового пошуку не має аналогів.

_______________________________

1. Центральний державний історичний архів України в м. Львів (далі – ЦДІАЛ України), ф.

409, оп. 1, спр. 611, арк. 390.

2. Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.) / Т.І. Лазанська ; НАН України, Ін-т історії України. – К., 1999. – 282 с.

3. Лихолат Е.А. Экономика Западной Украины в период мирового экономического кризиса (1929–1933 гг) : дис. канд. екон. наук : 08.00.03 : економіка та управління національним господарством / Е.А. Лихолат ; Львовский торгово-экон. ин–т. – Львів, 1987. – 138 арк.

4. Федоровський А.Е. Кондитерская промышленность СССР за годы Советской власти / А.Е. Федоровский. – М. : Пищепромиздат, 1959. – 245 с.

5. ЦДІАЛ України, ф. 409, оп. 1., спр. 616, арк. 63.

–  –  –

Пам’ятка як матеріалізована історія виступає основним джерелом вивчення історичних процесів. Тому такою важливою є проблема збереження об’єктів, які найповніше втілюють процеси та явища, є невідтворним джерелом історії, наукових знань. Однією з важливих проблем охорони пам’яток є збереження об’єктів науки і техніки, зокрема промислового виробництва.



Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«Духовність особистості: методологія, теорія і практика 5 (58)-2013 УДК 378.017.92 ПОНЯТТЯ «ТОЛЕРАНТНІСТЬ» В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ А. С. Сищик Розглядається поняття «толерантність» та різноманітність його значень, які містяться у наукових дослідженнях. Проблема толерантності стає особливо актуальною, оскільки вона потребує пошуку таких стратегій мислення та діяльності, які б сприяли встановленню єдиної думки стосовно протиріч, основаної на взаєморозумінні, моральній відповідальності та повазі до...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА ВІСНИК ПРИКАРПАТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Педагогіка ВИПУСК ХХХІІІ Івано-Франківськ ББК 74 В 53 ВІСНИК ПРИКАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. ПЕДАГОГІКА. 2010. ВИПУСК ХХХІІІ У віснику вміщено науковий доробок відомих українських та зарубіжних учених з актуальних проблем освіти дітей та молоді у сучасному полікультурному просторі в руслі її глобалізації. Представлені результати наукових досліджень...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Філософський факультет МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по виконанню студентами напряму “культурологія” курсових та кваліфікаційних робіт Львів ЛНУ імені Івана Франка Рекомендовано до друку Вченою радою філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Протокол № 125/7 від 15.09.2010 р. Уклав канд. філос. наук, доц. В.І.Стеценко Відповідальний за випуск д-р філос. наук, проф....»

«ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ УДК 373.5.014.25:009 ДРНТІ Волинець Л.Л., Єгоров Г.С., Лавриченко Н.М., Локшина О.І., Мельниченко Б.Ф., Першукова О.О., Шеверун Н.В. СВІТОГЛЯДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ШКІЛЬНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄС ТА США Київ – 201 УДК 373.5.014.25:009 Друкується за рішенням ученої ради Інституту педагогіки НАПН України (Протокол від 21 грудня 2011 року № 14) Рецензенти: Н.П. Дічек, доктор педагогічних наук, завідувач лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН...»

«УДК 061.12: 001 (091)(477) ГОРБАНЬ Тетяна Юріївна, доктор політтчних наук, професор кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ) УКРАЇНОЗНАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК (1918–1921) Здійснено історичний екскурс у період офіційного академічного становлення українознавства. Головна увага зосереджується на розробці концепції його інституалізації як галузі наукових знань на етапі становлення Української...»

«ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. 2012. № 28 УДК 821.161.2+7(1-32)(477.53:[06.05]) М. І. Степаненко КРАЙОВІ ВИНАГОРОДИ ЗА ВИСОКІ ЗДОБУТКИ Статтю присвячено аналізу крайових літературних, літературно-мистецьких, мистецьких та інших премій, які з’явилися на Полтавщині за останні 35 років. Опис кожної нагороди здійснено за такою схемою: рік і мета її заснування, номінації, критерії присудження, лауреати. Ключові слова: літературно-мистецька Полтавщина, обласна (районна, міська) премія, лауреати...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО ХРАПУНОВ Микита Ігорович УДК 94.4 “0375/1100” (477.75) : 351/354 АДМІНІСТРАЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ХЕРСОНА (КІНЕЦЬ IV–XI СТ.) 07.00.02 – Всесвітня історія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 2009 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі візантології Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А.Кримського Національної академії наук України. Науковий керівник:...»

«Міністерство культури і туризму України Одеська національна наукова бібліотека імені М.Горького До 180-річчя (1829-2009) ОННБ імені М. Горького Наукова бібліотека: стратегія інноваційного розвитку Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 24-25 вересня 2009 р.) Одеса У збірнику вміщено доповіді учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Наукова бібліотека: стратегія інноваційного розвитку” (24-25 вересня 2009 р.) і статті провідних фахівців Бібліотеки, присвячені...»

«МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ Програма Розвитку ООН в Україні ДУ Інститут економіки та прогнозування НАН України Науково-дослідний економічний Україна: інститут Інститут економічних досліджень перспективи розвитку та політичних консультацій Національний інститут стратегічних досліджень Інститут еволюційної економіки КОНСЕНСУС-ПРОГНОЗ Центр досліджень науковотехнічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва Федерація роботодавців України Київський національний...»

«Історія УДК: [94(470+571):614.885] «1867-1914» доктор історичних наук, професор, Ореховський В.О. Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету РОСІЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА: ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ, ЕВОЛЮЦІЯ СТРУКТУРИ (1867-1914 рр.) Охарактеризовано передумови виникнення Товариства Червоного Хреста у Російській імперії. Розглянуто управлінську вертикаль Товариства (Головне Управління – окружні та місцеві управління –...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»