WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 | 23 |   ...   | 47 |

«ЧЕТВЕРТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Четвертих Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 150-річчю від ...»

-- [ Страница 21 ] --

Створення Київського товариства охорони пам’яток мистецтва і старовини (далі – КТОПСІМ) обумовлено багатьма факторами. За словами співробітників товариства, на значній площі Південно-Західного краю, що представляла найдавнішу частину Російської держави, розташована значна частина пам’яток старовини та мистецтва, які знищуються та пошкоджуються завдяки недостатньо пильному нагляду за ними чи взагалі подекуди відсутності такого. Виникла необхідність створення незалежного від вже існуючих археологічних та історичних організацій, товариства, що виконувало б спеціальні функції пошуку та охорони пам’яток старовини [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 8, арк. 14].

Усвідомлення необхідності охорони пам’яток київською інтелігенцією призвело до утворення із членів вже функціонуючих київських наукових товариств нової спеціальної пам’яткоохо-ронної організації – КТОПСІМ.

Четверті Зарембівські читання

Проект статуту КТОПСІМ було підготовлено ще на початку 1910 р. 26 січня 1910 р. проект було відіслано київським, подільським і волинським генерал-губернатором Ф.Ф. Треповим до єпископа Чигиринського Павла [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 2] з проханням вислати проект зі своїми зауваженнями до 5 лютого 1910 р. Вже 11 березня 1910 р. на підставі статуту КТОПСІМ за визначенням Київського губернського у справах про товариства «присутствія» було занесене до реєстру товариств за 20 номером [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 3].

Згідно зі статутом, домінуючим напрямом діяльності КТОПСІМ визначались пошук та охорона пам’яток старовини і мистецтва. Для досягнення поставленої мети товариство ставило перед собою ряд важливих завдань: проводити наукові дослідження та реєстрацію місцевих пам’яток старовини;

споряджати археологічні експедиції з метою огляду пам’яток; проводити археологічні розкопки за дозволом Імператорської археологічної Комісії на землях громадських, церковних, казенних, на приватних землях за дозволом їх власників; клопотати перед урядовими установами про прийняття заходів з охорони та відновлення пам’яток; налагоджувати контакти як в межах, так й за межами Імперії з установами чи приватними особами уповноваженими сприяти діяльності товариства та інформувати про пам’ятки старовини і мистецтва; організовувати виставки старожитностей, громадські лекції та читання наукових праць з історії, мистецтва, археології, тощо; обговорювати наукові доповіді та видавати матеріали своїх наукових досягнень; скликати археологічні з’їзди [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 4]. Діяльність КТОПСІМ поширювалась на значну територію, охоплюючи такі губернії: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Херсонську, Мінську, Люблінську, Гродненську, Катеринославську і Бессарабську.

Відповідно, співробітники Товариства працювали з доволі різнотипними та різночасовими археологічними, етнографічними та ін. пам’ятками, які необхідно було законсервувати у первинному вигляді та мати можливість експонувати. З цією метою при Товаристві було створено музей у Києві, у якому зберігались пам’ятки, знайдені та досліджені науковцями КТОПСІМ. Товариство складалось з почесних, дійсних членів, а також членів-співробітників і членів-змагальників [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 5].

Фінанси Товариства формувались за рахунок проведення публічних лекцій, виставок, із прибутків від концертів та вистав, допомоги державних організацій та приватних осіб, від пожертв, а також річних або одноразових членських внесків. Згідно з розділом IV – справами КТОПСІМ керували загальні збори членів товариства, а також Рада Товариства, яка складалась з голови, його товариша, скарбника, секретаря, охоронця музею, бібліотекаря і шести представників, обраних з дійсних або почесних членів. Відповідно до положень статуту, рада КТОПСІМ вирішувала широке коло різноманітних питань: скликала загальні збори; надавала фінансову звітність і звіти про дія

<

Четверті Зарембівські читання

льність Товариства, разом із висновками Контрольної Комісії; завідувала виданням книжок та періодики Товариства; вирішувала всі господарські та розпорядчі питання у межах, затверджених загальним зібранням кошторису та постанов; складала та вносила на затвердження загальними зборами щорічні кошториси прибутків і видатків Товариства, загальні пропозиції щодо напряму діяльності Товариства, наприклад, пропозиції та інструкції про спорядження вчених археологічних експедицій тощо [ЦДІАК України, ф.

725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 10].

Управління Товариства знаходилось у Києві, відповідно у Києві проводились спільні зібрання та знаходилась Рада Товариства. З метою збереження та охорони пам’яток мистецтва і старовини Товариство мало право придбати нерухоме майно або землю з відповідними пам’ятками, а також будівлі і приміщення для організації публічних лекцій, читань, виставок, розміщення Ради КТОПСІМ або музею.

Виходячи з основних положень статуту КТОПСІМ, можна зрозуміти, що у члени Товариства обирались висококваліфіковані науковці, представники духовного сану, громадські діячі, представники різних галузей знань: археології, мистецтвознавства, музеєзнавства, архітектури та ін. В уставі, затвердженому 1910 р., подається перелік засновників Товариства із зазначенням їх звань та державних посад: проф. Ю.А. Кулаковський, В. М. Довнар-Запольський, А.М. Лобода, В.З. Завітневич, В.С. Іконников, М.І. Петров, протоієрей Ф.І. Титов, директор міського музею М.Ф. Біляшівський, хранитель музею міського музею В.В. Хвойка, історик-архівіст О.І. Левицький, камергер, дійсний статський радник О.І. Мердер, підполковники Б.С. Стелецький, С.М. Крейтон, чиновник О.М. Неверов, надворний радник К.М. Бахтін, київський цивільний губернатор О.Ф. Гірс, історик мистецтва А.В. Прахов, єпископ Чигиринський Павло, київський, подільський і волинський генералгубернатор Ф.Ф. Трепов [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 1, арк. 17].

Матеріали журналів загальних зборів Ради та Розпорядчого комітету детально розкривають діяльність Товариства в галузі охорони археологічних пам’яток.

У перші роки функціонування КТОПСІМ домінуючим напрямом діяльності членів Товариства був розвиток теоретичних засад пам’яткознавства, робота над проектами законів та постанов у галузі охорони пам’яток, для активізації пам’яткоохоронного руху на території України, вдосконалення методів з охорони пам’яток та впровадження їх на практиці. На засіданні 27 грудня 1911 року членами КТОПСІМ обговорювався проект «Про охорону пам’ятників старовини» в Росії, підготовлений комісією Міністерства внутрішніх справ із зауваженнями від Московського Археологічного товариства. Г.Г. Павлуцький підкреслював, що для розгляду та аналізу відповідного проекту київські товариства, що займалися питаннями історії та культури, повинні прийняти участь у його обговоренні, внести свої заперечення та корективи, щоб дійти до спільного рішення. Серед товариств були названі:

Четверті Зарембівські читання

1) Київська Комісія для розгляду давніх актів, 2) Історичне товариство Нестора-літописця, 3) Київське товариство любителів старожитностей і мистецтв, 4) Київський відділ Імператорського Російського воєнно-істо-ричного товариства, 5) Церковно-Історичне і Археологічне товариство [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 25, арк. 5]. Положення про охорону пам’яток в остаточній версії складалось з 4-х основних розділів та висновків. У першому розділі положення надано визначення і характеристику пам’яток, які підлягали державній охороні: «… памятники зодчества, ваянія, живописи и иного искусства до половины ХІХ века, замечательные по своему художественному, историческому или археологическому достоинству, а равно акты, рукописи и первобытныя древности» [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб.

32, арк. 17]. Охороною пам’яток відало Міністерство внутрішніх справ через посередництво організованих Центрального та Окружного Комітетів. Другий розділ розкриває обов’язки та повноваження Центрального комітету з охорони старовини, який організовувався при Міністерстві Внутрішніх справ, для керівництва, нагляду та спрямування діяльності всіх установ та осіб у галузі охорони культурної спадщини. Розділ третій висвітлює діяльність Окружних органів з охорони пам’яток. Пам’яткоохронна діяльність Окружних Археологічних Комітетів розповсюджується на 15 округів, кількість яких може змінюватись. Обов’язки Окружного Археологічного Комітету за згодою з Центральним Комітетом покладаються на місцеві археологічні та історичні товариства та установи [Ф.725, № 1, од. зб. 32, арк. 9-16].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Згідно із законом від 14 червня 1910 року, в історичних місцях на землях казенних, що належали різним установам, товариствам і приватним особам, Центральному та Округовим Археологічним Комітетам, а також Імператорській Археологічній Комісії надавалось право проводити археологічні розкопки. У завершальній частині положення зазначалось, що з початком діяльності Центрального та Окружних Археологічних Комітетів інші установи аналогічного характеру не мали у своєму розпорядженні вирішального голосу з відповідних питань.

Законопроект було відіслано на розгляд до Імператорського Археологічного Товариства, яке, в свою чергу, представило його на розсуд київським товариствам. Таким чином, було сформовано ряд вагомих зауважень щодо проекту: 1) законопроект передбачав централізацію охорони пам’яток в одному органі – Комітеті, обмежуючи реєстраційною роботою або зовсім скасовуючи діяльність місцевих органів; 2) замість того, щоб приймати функції лише керівного органу, Комітет покладав на себе функції й виконавчих органів, розширюючи спектр своєї діяльності, що обмежувало обов’язки і права місцевих органів; 3) зниження авторитету органу у наукових колах, оскільки в діяльності і організації Центрального Комітету брали участь переважно представники Відомств на противагу науковим силами, які компетентні у вирішенні саме наукових питань; 4) повне ігнорування функціонуючих у цій галузі порівняно

Четверті Зарембівські читання

незалежних наукових товариств і установ; 5) прагнення передати охорону пам’яток на місцях Духовному Відомству, найбільш зацікавленому в тому щоб наукові інтереси не заважали інтересам практичним, а тому найбільш охочим до зменшення посягань керівними над ними органами у справі охорони пам'яток. Таким чином у висновках було зазначено, що в старому вигляді прийнятий законопроект не покращить, а навпаки погіршить стан охорони пам’яток [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 32, арк. 5-8].

Співробітники Товариства активно брали участь у науковому та громадському житті Російської імперії, про це свідчить участь членів КТОПСІМ у конференціях, семінарах, читаннях та з’їздах. Наприклад, в листі датованому 7-м травня 1912 р. графині П.С. Уваровій за підписами голови Ради Товариства Єпископа Чигиринського та секретаря Б.С. Стелецького підтверджено участь трьох представників від КТОПСІМ: В. М. Довнар-Запольського, Ф. І. Титова та члена Ради та секретаря товариства Генерального Штабу підполковника Б.С. Стелецького у ХV всеросійському археологічному з’їзді у Новгороді [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 37, арк. 4].

8 лютого 1912 р. на засіданні Розпорядчого комітету за головуванням О.І. Мердера, Б.С. Стелецьким була піднята проблема відсутності дефініції поняття «пам’ятник старовини». Б.С. Стелецький зауважив, що в Московському археологічному товаристві прийнято називати пам’ятником старовини: «…все, что относиться ко времени не ближе 18 века…» [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 3, арк. 57зв.-62зв.]. Одним з членів товариства І.М. Каманіним було запропоновано вважати пам’ятником старовини все, що не є сучасним: «…если существует школа живописи и она через 20-30 лет уступила место другой, то произведения ея являются памятниками старины… Все, что вішло изъ употребленія, или изменило формы есть уже памятникъ старины…» [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 3, арк. 57зв.-62 зв.].

Визначення І.М. Каманіна було прийнято членами засідання КТОПСІМ, таким чином, Київське товариство розширило хронологічні рамки поняття «пам’ятник старовини» в порівнянні з Московським, збільшивши діапазон своєї пам’яткоохронної діяльності.

4 серпня 1912 р. за головуванням камергера О.Ф. Гірса, на якому були присутні Ф. Ф. Трепов, М. Ф. Біляшівський, В. Ю. Данилевич, В. С. Ікон-ников І. М. Каманін, В. В. Хвойка та ін.

було піднято питання про інструктаж проведення археологічних розкопок курганів. О. Д. Ертелем було підготовлено спеціальну інструкцію для робітників не спеціалізованих на методиці проведення розкопок, яким товариством буде доручено проводити археологічні розкопки та дослідження культурного шару з найменшою вірогідністю пошкодження або втрати археологічних знахідок. Інструкцію переглянуто завідуючим Імператорської археологічної комісії в Києві архітектором-художником Д. М. Милевим та передано для огляду графу О. О. Боб-ринському і А. В. Прахову.

Четверті Зарембівські читання

10 травня 1913 року на засіданні членів КТОПСІМ було представлено звіт О. Д. Ертеля з нагляду за земляними роботами в районі Старокиївської дільниці міста Києва 1912 р. Варто зазначити, що подібні роботи здебільше проводились в найбільш історично значучих місцях, адже не існувало спеціальних дослідницьких центрів, а роботи майже не фінансувались. За розпорядженням київського губернатора О. Ф. Гірса служби органів громадського порядку попереджали членів КТОПСІМ про проведення нових земляних робіт, таким чином співробітники товариства мали можливість зібрати археологічний матеріал, проконтролювавши, щоб його не пошкодили або вивезли разом з камінням та ґрунтом. Було проведено огляд садиби П. Кравцова (на розі Великої Житомирської і Львівської площі), садиби Генріха Зивала на розі Мало-Володимирської (нині – вул. Олеся Гончара) та вул. Стрітенської, Г. Шлензкевича (на розі вул. Рейтарської та Стрітенської). Під час робіт були вириті котловани для 6-ти будинків. Серед знайденого інвентарю, який за словами О. Ертеля, відносився до ХVІІ ст., були виділені такі предмети: монети царя Олексія Михайловича, Яна Казимира, Сигізмунда ІІІ, передня частина ограненого збройного дула, наконечник піки, посудина амфороподібної форми, черепки інших посудин, кілька підков, залізне кільце, три уламки дзвону золотистого металу, тощо [ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, од. зб. 3, арк. 145-148].



Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 | 23 |   ...   | 47 |
 
Похожие работы:

«УДК 94:355/359(477)“2004/2010” КУЗЬМУК О.І. * ВОЄННА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТЛІ ПОГЛЯДІВ НА СЕКТОР БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ (2004–2010 рр.) Проведено історіографічний аналіз трансформації поглядів на Воєнну організацію України у контексті формування сектора безпеки і оборони держави (2004–2010 рр.). Ключові слова: військове формування, правоохоронні органи, Воєнна організація, сектор безпеки, демократичний цивільний контроль. Постановка проблеми та її актуальність. Стаття є продовженням...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА РАЦІЛЕВИЧ Андрій Петрович УДК 94 (477) “1890/1917”: 329.73 УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ ст. – 1917 р. 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ 200 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано на кафедрі історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України. доктор історичних...»

«УДК 159.922.6 МЕТОДИ ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Панкратова О. Л. Класичний приватний університет, м. Запоріжжя Постановка проблеми. Розвиток педагогічної та психологічної наук, актуальність питань запровадження стандартів якості професійної підготовки (перепідготовки) різних категорій фахівців, підготовка до переходу до Болонської системи навчання та звернення до питань гуманізації системи навчання в...»

«Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна На правах рукопису КУЦЕНКО Ольга Дмитріївна УДК 316.422+316.342.2 ДІЯЛЬНІСНО-СТРУКТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ: ДО РОЗРОБКИ КОНЦЕПЦІЇ КЛАСОУТВОРЕННЯ Спеціальність 22.00.01 – теорія та історія соціології АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук Харків -2001 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Міністерство науки та освіти...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXIV УДК 94:347.97(477+470)“1914/1916” О. П. Сарнацький ДІЯЛЬНІСТЬ ЦАРИЗМУ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ГАЛИЧИНІ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ У статті висвітлюються дії органів цивільного судочинства Російської імперії на окупованих російською армією західноукраїнських землях в роки Першої світової війни. Підкреслюється спрямованість таких дій на боротьбу з...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Науково-методичний збірник ( Випуск ХХХІV ) Слов’янськ, 2007 УДК 371.13 ББК 74. Г.9 Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. – Вип. ХХХІV /За заг.ред. проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2007. – 252 с.Редакційна колегія: Сипченко В.І. – кандидат педагогічних наук, професор (відповідальний редактор). Борисов В.В. – доктор...»

«УДК 130.2:7.01](4) (09) Наталя Саноцька Національний університет “Львівська політехніка” ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ФЕНОМЕНУ ТВОРЧОСТІ У ПОСТМОДЕРНОМУ ДИСКУРСІ © Саноцька Наталя, 2013 Вперше проведено порівняльний аналіз класичного та постмодерного тлумачення феномену творчості. Встановлено, що творчість у сучасній культурі втрачає свій початковий сенс, відмовляється від міметичних форм, заміняючи їх ігровими. Дискурс творчості стає багатошаровим, антисуб’єктивним комунікативним полем, що виникає на ґрунті...»

«_Педагогічні науки_ Такими ж древніми є зображення рослинних символів – деревце з піднятими гілками, ялинка, колос, малюнки у вигляді квітки, світове дерево. Символ дерева – один з найстійкіших в українському космосі, що дійшов до наших днів. Такі зображення ми можемо спостерігати на рушниках, писанках, вишивках, килимах та інших речах народного мистецтва. Дерево широко використовується у народних традиціях та обрядах – віха, весільне гільце. Ознайомленню дітей з символічним значенням дерева в...»

«Володимир Леонюк Словник БереСтейщини тоМ II Афіша, 2010 УДК 39 (038) ББК 63.5 я 21 Л 47 В. Леонюк Словник Берестейщини. – Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. 248 с. Другий том «Словник Берестейщини» присв’ячується світлій пам’яті видатних синів Берестейщини Миколи Козковського Антона Цвида і Володимира Мурашкевича. © В. Леонюк, 2010 ISBN 978-966-325-135-6 © ТзОВ ВФ «Афіша», 2010 «Словник Берестейщини» присв’ячується світлій пам’яті видатних синів Берестейщини Миколи Козковського, Антона...»

«ВІТАЛІЙ МИХАЙЛОВСЬКИЙ E-mail: mykhaylovsky@ukma.kiev.ua ОСВІТА Кандидат історичних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2005 Спеціальність: історія України Тема дисертації: Надавча поземельна політика володарів Західного Поділля (1401-1506) Науковий керівник: проф., д. і. н. Наталія Яковенко Вчитель історії та основ правознавства, Кам’янець-Подільський державний університет, 1997. Диплом з відзнакою. НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ Ранньомодерна історія, Історія пізнього середньовіччя...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»