WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 8 ] --

Конституція СРСР 1977 року закріпила обов’язок громадян турбуватися про збереження історичних пам’яток й інших культурних цінностей. Ключовими законами стосовно історико-культурної спадщини були Закон СРСР “Про охорону та використання пам’яток історії та культури” (1976) та Закон УРСР “Про охорону та використання пам’яток історії та культури” (1978). Відповідно до останнього (закон утратив чинність на підставі Закону N 1805-IIІ від 08.06.2000 р., ВВР, 2000, N39, ст. 333) [1; 11] до пам’яток історії та культури відносилися споруди, пам’ятні місця та предмети, пов’язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства й держави, твори матеріальної та духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

За видами пам’ятки поділялися на пам’ятки історії, археології, містобудування й архітектури, мистецтва і документальні пам’ятки; зазначалося також, що до пам’яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об’єкти, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Державне управління пам’яткоохоронною галуззю здійснювалося Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів УРСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам’яток історії та культури (Міністерство культури УРСР, Державний комітет Ради Міністрів УРСР у справах будівництва, Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством СРСР і УРСР віднесено здійснення зазначених функцій).

Значну увагу було приділено забезпеченню схоронності пам’яток, порядку й умовам їхнього використання (основні охоронні заходи – консервація, реставрація та ремонт). Також законом було передбачено встановлення охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством з метою забезпечення охорони пам’яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва [1; 11].

Наступним великим кодифікаційним актом стало Положення про охорону і використання пам’яток історії та культури, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР 16 березня 1982 р. Воно розвинуло та доповнило чинні норми, зокрема, питання державного обліку пам’яток і порядок їх використання, забезпечення схоронності, а також питання реставрації, консервації та ремонту.

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Указані та деякі інші нормативно-правові акти створили солідну правову базу для охорони пам’яток історії та культури, проте, механізм реалізації їх положень був не чітко визначений, що гальмувало правозастосовну діяльність. Це обумовило прийняття в 1986 р. Міністерством культури СРСР Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам’яток історії та культури, в якій детально не були визначені правила, що регулюють проведення експертизи щойновиявлених об’єктів на предмет визнання їх пам’ятками та внесення до списків [1].

Різних проблем збереження археологічної спадщини стосувалися наступні законодавчі акти: “Інструкція про порядок обліку, реєстрації і утримання археологічних та історичних пам’яток на території Української РСР” (затверджена постановою Ради міністрів УРСР від 17 квітня 1950 р. № 982); Наказ міністра культури УРСР від 17 жовтня 1955 р. № 1708 “Про заходи посилення керівництва та контролю за справою обліку й охорони пам’ятників історії, археології та мистецтва”; “Інструкція про порядок проведення реєстрації і паспортизації пам’ятників історії, археології та мистецтва на території Української РСР” (затверджена наказом міністра культури УРСР від 10 жовтня 1963 р. № 39-V); Постанова Ради міністрів УРСР від 21 липня 1965 р. № 711 “Про затвердження списку пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР” й інші [9].

Після проголошення незалежності України тривалий час не приймалися нові законодавчі акти щодо охорони культурної спадщини, а продовжували діяти радянські закони й інші нормативно-правові акти УРСР, які не суперечили законам України, відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991 р.

№ 1545-ХІІ [13]. На сьогодні питання щодо пам’яток історії та культури, в цілому, і пам’яток археології, зокрема, врегульовані як у кодифікованих законодавчих актах, так і в галузевих.

14 лютого 1992 р. було прийнято “Основи законодавства України про культуру” № 2117-ХІІ, спрямовані на реалізацію суверенних прав України у сфері культури; відродження та розвиток культури української нації і культури національних меншин, які проживають на території України; забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; реалізацію прав громадян на доступ до культу

<

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

рних цінностей; соціальний захист працівників культури; створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури [10].

Законом “Основи законодавства України про культуру” було визначено, що держава в особі її органів влади і управління дбає про збереження та використання культурних цінностей, що знаходяться на території України чи за її межами; забезпечує охорону пам’яток історії та культури України, захист історичного середовища й гарантує вільний доступ до пам’яток історії та культури. Основними принципами культурної політики держави щодо культурної спадщини було проголошено збереження та примноження культурних надбань [15].

Звичайно, важливе значення для обліку, збереження (в т.ч. й консервації та реставрації) пам’яток археології, які є частиною Музейного фонду України, має Закон України “Про музеї і музейну справу” [6].

Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” регулює відносини щодо вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, спрямований на охорону національної культурної спадщини і розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури. Під його вплив підпадають відносини і стосовно рухомих пам’яток археології. У Законі також дається визначення поняття “культурні цінності” (об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне і наукове значення та підлягають збереженню, відтворенню й охороні відповідно до законодавства України), а також їхній перелік [3].

Звичайно, особливого значення для розвитку законодавства щодо пам’яток історії та культури, в т.ч. й пам’яток археології, набуло прийняття Закону України “Про охорону культурної спадщини” [8], який узагальнив попередній досвід щодо охорони культурної спадщини на законодавчому рівні. Закон складається із 9 розділів, 49 статей (10 – прикінцеві положення).

До пам’яток археології законодавчо віднесено: рештки життєдіяльності людини (нерухомі об’єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильників, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов’язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження та розвиток цивілізації [8].

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Законом також визначаються охоронювані археологічні території;

особливості порядку надання дозволів на проведення археологічних розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки (за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт) [8].

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони культурної спадщини” у ст. 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” частина перша викладається в наступній редакції: усі власники пам’яток, щойновиявлених об’єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об’єкти зобов’язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір [4].

Законом України “Про охорону археологічної спадщини” була здійснена спроба врегулювати всі ключові моменти щодо археологічних пам’яток [7]. Закон складається з 22 статей, об’єднаних у 8 розділів. Археологічна спадщина визначається як сукупність об’єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов’язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об’єктів археологічної спадщини.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Важливим є й те, що згідно цього закону, археологічні пам’ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування та форми власності (ст. 8).

Відповідно до Закону визначено такі основні принципи наукового дослідження археологічної пам’ятки:

- застосування, де це можливо, неруйнівних методів дослідження;

- завдання якнайменшої шкоди об’єктам археологічної спадщини та запобігання тому, щоб об’єкти археологічної спадщини залишалися розкритими після завершення польових досліджень без забезпечення їхнього належного збереження, консервації та раціонального використання;

- проведення наукової фіксації всіх етапів дослідження та всіх виявлених знахідок й інших матеріальних залишків;

- публікація результатів наукового дослідження археологічної пам’ятки.

Право на проведення археологічних розкопок належить виключно археологам. Законом також визначені права й обов’язки дослідників

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

археологічної спадщини, принципи та види міжнародного співробітництва у сфері охорони археологічної спадщини, відповідальність за порушення законодавства України про охорону археологічної спадщини [7]. Питання щодо колекціонування та відповідальності за незаконні розкопки Законом, на жаль, не врегульовані.

Охорони пам’яток археології стосуються також деякі статті наступних законів: Закону України “Про землеустрій” [5], яким визначаються правові й організаційні засади діяльності у сфері землеустрою, спрямований на регулювання відносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, та Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документаці”, що регулює відносини, які виникають під час проведення експертизи землевпорядної документації. Відповідно до останнього, державна експертиза землевпорядної документації – це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз і оцінка об’єктів експертизи на предмет їхньої відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об’єктів експертизи [3].

Стосовно земельних ділянок, на яких знаходяться пам’ятки археології, доцільно було б запровадити обов’язкове погодження їхнього відведення з відповідними пам’яткоохоронними органами. На думку О.М. Титової, для збереження археологічної спадщини необхідна розробка системи пам’яткоохоронних заходів, що базуватимуться на державній політиці з науковими засадами, організаційною структурою та фінансовим забезпеченням. Важливе значення в таких заходах має популяризація культурної спадщини, підвищення її ролі в суспільно-економічних процесах [14].

Серед законодавчих актів, щодо археологічних пам’яток, можна назвати і Закон України “Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації” від 23 вересня 2008 р. № 574-V, який заборонив приватизацію пам’яток культурної спадщини, що внесені до зазначеного переліку пам’яток культурної спадщини (відповідно втратив чинність Закон України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”.

Дещо покращує ситуацію у сфері охорони пам’яток археології прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо компетенції правоохоронних органів в пи

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

таннях охорони підводної культурної та археологічної спадщини”.

Вказаним Законом, зокрема, передбачено у Законі України “Про охорону культурної спадщини” абзац третій частини першої ст. 1 після слів “водні об’єкти” доповнити словами “об’єкти підводної культурної та археологічної спадщини”; у Законі України “Про Державну прикордонну службу України” у ст. 19 п. 22 після слів “природних ресурсів” доповнити словами “і підводної культурної та археологічної спадщини”, частину першу ст. 20 доповнити п. 26-1, яким передбачено “зупиняти та оглядати в установленому порядку судна і плавзасоби, що знаходяться в зоні охорони підводної культурної та археологічної спадщини, перевіряти документи (дозволи), що підтверджують право на перебування в охоронюваній зоні та (чи) проведення наукових археологічних досліджень” [4].

Окрім законів, важливе значення у сфері охорони пам’яток археології мають також укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Украни, накази Міністерства культури і туризму України.

Постанови Верховної Ради України, які певним чином стосуються археологічних пам’яток: від 12 вересня 2002 р. “Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України “Про природно-заповідний фонд України” і “Про охорону культурної спадщини”; від 12 вересня 2002 р.

“Про проведення парламентських слухань на тему “Українська культура: стан та перспективи розвитку“; від 21 червня 2005 р. “Про Рекомендації парламентських слухань “Культурна політика в Україні:

пріоритети, принципи та шляхи реорганізації”; від 4 березня 2004 р.

“Про інформацію Кабінету Міністрів України “Про стан збереження об’єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх використання у післяприватизаційний період” й інші [12].

Постанови Кабінету Міністрів України стосовно культурної спадщини та пам’яток археології, зокрема: від 30 листопада 1998 р. № 18 “Про невідкладні заходи щодо запобігання вивезенню за межі України предметів національного культурного надбання”; від 27 грудня 2001 р.



Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«Рекреаційна географія і туризм Наукові записки. №2. 2010. УДК 338.242 Віталіна КУРИЛЯК, Ірина БІЛЕЦЬКА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАМКОВОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Стаття присвячена дослідженням перспектив розвитку замкового туризму на Тернопільщині, яка володіє значним туристичним потенціалом, серед якого особливо важливими є об’єкти фортифікаційного зодчества. Розглянуті питання покращання економічної ситуації в області завдяки розвитку туристичної галузі. Ключові слова: замковий туризм, функції...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. С. 677–698. Ser. Hist. РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ 2010. Is. 45. P. 677–698. SILVA RERUM АБО СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ З-ПІД ПЕРА ПОЛЬСЬКОГО ІСТОРИКА ДЕМОГРАФІЇ (З приводу книги: Budzyski Zdzisaw. Kresy poudniowo-wschodnie w drugiej poowie XVIII wieku. Rzeszw; Przemyl, 2008. T. III: Studia z dziejw spoecznych. 592 s.) Демографічні клопоти української історіографії Історична демографія віддана була та...»

«Міністерство культури і мистецтв України Одеська державна наукова бібліотека імені М.Горького Християнство в Україні Методико-бібліографічні матеріали на допомогу бібліотекареві Одеса Пропоновані методико-бібліографічні матеріали розкривають тему впливу християнства на процеси державотворення, культурне і національне самовизначення народу України. Рекомендуються бібліотечні заходи з релігійного просвітництва, додаються огляди та списки літератури для використання у бібліотечній роботі....»

«ВІЗУАЛЬНІ МИСТЕЦТВА 21. Станкевич М. Є. Бучач та околиці: маленькі образки / М. Є. Станкевич. – Львів : СКІМ, 2010. – 256 с.22. Стельмащук Г. Народні художні промисли Тернопільщини / Г. Стельмащук // Образотворче мистецтво. – 1981. – № 3. – С. 23–24.23. Стрішенець М. М. Економічна історія Тернопільщини / М. М. Стрішенець. – Тернопіль : Астон, 2001. – 311 с.24. Теребовельська земля : історично-мемуарний збірник / [гол. ред. В. Палідвор]. – Нью-Йорк : [б. в.], 1968. – (Наукове товариство ім....»

«Електронний бюлетень Твій вибір – 2010 Позиції кандидатів у президенти України щодо політичного формату безпекового союзу Випуск № Автори: Світлана Конончук, Олег Ярош Зміст I. Вступ....II. Військово-політичний курс України у 1991–2004 роках: становлення Північноатлантичної перспективи в документах держави. III. Військово-політичний курс України у 2005-2009 роках: безпекова політика на роздоріжжі... IV. Проблеми безпекової політики в програмах кандидатів на посаду Президента України в...»

«УДК 94 (477.82) „1906-1914” Я.М. Шабала – кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої і нової історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки Реорганізація земельного устрою на Волині в ході реалізації столипінської аграрної реформи (1906 – 1914 рр.) Роботу виконано на кафедрі давньої і нової історії України У статті аналізується аграрне законодавство, яке регламентувало основні напрями реформування села в Російські імперії, показані особливості дореформеного...»

«Свод Законов Россійской Имперіи. Т. XI. Ч. 2. – С.Пб. 1913. – 1082 c. 7. Собрание Узаконений. – 1918. – 87-88. – Ст. 905. 8.Маркс К. Критика Готской программы // К. Маркс, Ф. Энгельс / Сочинения. Т. 19., М.: 9. Политиздат, 1961. – 480 с. Собрание Узаконений. – 1920. – 61-62. – Ст. 276. 10. Собрание Узаконений УССР. – 1922. – 52. – Ст. 751. Приложение. 11. Нерсесянц В.С. История и современность (об укреплении взаимосвязей юридических 12. дисциплин исторического и юридического профиля) / В.С....»

«Форма № У-3.02 Затв. наказом Мінвузу УРСР від 3 серпня 1984 р. “З А Т В Е Р Д Ж У Ю” Проректор з навчальної роботі _ проф. СТРЕЛЬЦОВ Є.Л. Кафедра філософії й основ загальгуманітарного знання РОБОЧА ПРОГРАМА З курсу “ Основи етики ” для спеціальності 6.030101 Філософія напряму підготовки 0301 –«Філософія» і 6.020101 – «Культурологія» напряму підготовки 0201 – «Культура». Освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр ОНУ – філософський факультет Форма навчання Структура курсу денна заочна Курс та...»

«Юлія ТОРМИШЕВА НЕЦКЕ У СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. Сьогодні спеціалізована мистецтвознавча література, присвячена питанням японського мистецтва, в більшості своїй зорієнтована на проблематику, пов’язану з нецке. В даній сфері у світовому сходознавстві сформувалися два напрямки дослідження: перший, представлений працями європейських орієнталістів, пов’язаний з проблемами атрибуції та іконографії творів дрібної пластики, другий напрямок — з...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ Інститут Екуменічних Студій Магістерська програма екуменічних наук Сучасні видання на екуменічну тематику: стан, специфіка, жанровий діапазон (на прикладі видавництв «Свічадо», «Видавництво Українського католицького університету» та «Дух і літера») ДИПЛОМНА РОБОТА Виконавець: студентка МПЕН (І.Б. Василик) Науковий керівник: кандидат наук із соціальних комунікацій (І. М. Скленар) ЛЬВІВ – 2013 ЗМІСТ...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»