WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 5 ] --

Окрім міської садиби як основної одиниці розпланування міжвуличного простору в ХІХ – середині ХХ ст. та окремих будинків, що становлять основну кількість київських пам’яток, існує група великих архітектурно-містобудівних та історичних комплексів, які мають виключну цінність. Це, переважно, монастирі (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, Видубецький, Фролівський, Покровський монастирі тощо) і кладовища (Лук’янівський заповідник, частково Байкове). Як цінні ансамблі вони перебувають на державному обліку вже багато десятиліть, і їхній склад, як правило, добре відомий і відображений у переліках пам’яток. За сучасним пам’яткоохоронним законодавством комплексами (ансамблями) є топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою споруд різного призначення, що відзначаються своєю архітектурою й органічним зв’язком із ландшафтом. З ансамблями, що мають чітко визначену територію, часто окреслену фізично старими стінами здебільшого проблем не виникає. Хоча в Державний реєстр і такі об’єкти заносяться без деталізації. Наприклад, в Постанові Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 р. названий комплекс споруд Києво-Могилянської академії – Братського монастиря, за адресою: квартал між Контрактовою площею, вулицями Г. Сковороди, Іллінською, Волоською. Але окремі складові цього комплексу не зазначені, хоча вони добре відомі і не викликають заперечень ані серед науковців, ані серед чиновників.

У разі ж значно меншої історичної проробки об’єктів виникають непорозуміння і, навіть, юридичні колізії під час вирішення практичних питань: знесення об’єктів, реконструкції, відведення земельних ділянок тощо. Наприклад, комплекс споруд ВУФКУ (Всеукраїнсько

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

го фотокіноуправління, сучасна Національна кіностудія ім. О. Довженка) на просп. Перемоги, 44 був спочатку взятий на облік як пам’ятка історії та архітектури місцевого значення кількома рішеннями київського міськвиконкому 1970, 1980 та 1986 р. Статус пам’ятки історії національного значення для комплексу споруд надала спочатку Постанова Кабінету Міністрів України від 27. 12. 01 р.

№ 1761, а потім згадана вище Постанова Кабінету Міністрів № 928 від 03.09.2009 р. В рішеннях і в постановах зазначено датування кінофабрики – 1927–1928 роки. Дійсно, будівництво основних споруд комплексу, планування та проектування якого розпочалося ще в 1925 р., велося протягом указаних років. У 1928 р. кінофабрика, названа радянським Голівудом, вже розпочала роботу. Але проведені історикоархівні дослідження дають змогу розширити хронологічні рамки утворення комплексу – до 1960-х років [3]. Після 1928 р. первісні об’єми були доповнені окремими допоміжними будівлями. Після війни комплекс кіностудії був ще розширений. У формуванні комплексу можна виділити три етапи: 1-й – 1927–1928 роки; 2-й – 1930– ті роки; 3-й – реконструкція 1950–1960-х років. До найбільш цінного періоду забудови, що здійснювалася за проектом В. Рикова (1927– 1931 роки), відносяться: 4-поверховий адміністративний корпус1;

знімальний (великий) павільйон; 2–3-поверховий цех обробки плівки та фотолабораторія; котельня; склад реквізитів, макетна майстерня;

електропідстанція; будинок, де розміщується музей кіностудії (відкритий у 1962 р. ); їдальня (зведена приблизно в 1931 р. у загальній конструктивістській стилістиці комплексу). Всього ж на території кіностудії знаходиться нині велика кількість різночасових споруд – біля

40. Не всі вони є рівноцінними за архітектурою, а деякі господарчі будівлі 1960-х років взагалі не становлять історико-культурної цінності.

Виникає питання – які з перелічених споруд слід вважати елементами унікального комплексу національного значення. Свого часу, в 2003 р., навіть виник конфлікт між управлінням охорони культурної спадщини та замовниками будівництва, що незаконно планувалося на території кіностудії. Забудовники хотіли знести кілька споруд, в т. ч. будинок їдальні. Вони наполягали, що ця споруда не є пам’яткою на тій підставі, що на облік була взята “Київська кіностудія” з датуванням 1927–1928 років. Оскільки їдальня була зведена пізніше, вона опинилася, так би 1 Сучасне використання не завжди співпадає з первісним призначенням, яке важко встановити за браком архівних матеріалів. Назви подаються за використанням 1980-х – початку 1990-х років.

–  –  –

мовити, поза межами пам’ятки. Відтак, недбалість у формуванні документів, переліків, Реєстру тощо або просто недостатня обізнаність з історією об’єкту може призвести до його руйнування лише на підставі формальної невідповідності (неточні дата, назва, адреса тощо).

Але крім згаданих комплексів, що мають чітко визначені межі, в Києві існує велика кількість пам’яток, які об’єднані не територіально, а мають спільне походження, історію. Яскравий приклад такої комплексної пам’ятки – Київська фортеця, існування якої тривало понад років. Цей комплекс складається з 35 окремих пам’яток, деякі з яких, у свою чергу, також включають значну кількість елементів (наприклад, Лисогірський форт). Пам’ятки розташовані на великій території в історичних місцевостях Печерськ і Звіринець. Більша частина фортечних об’єктів є пам’ятками національного значення, але досі є і щойно виявлені об’єкти (наприклад, Тюремний замок). Роль пам’яток фортеці обумовлена їхньою хронологічною глибиною, архітектурними якостями, містобудівним значенням (сьогодні воно поступово втрачається в багатоповерховій забудові, що затіснює об’єкти). Але головним є вплив фортеці на формування образу міста у ХІХ ст. Дійсно, незважаючи на великі потрясіння, що їх принесла розбудова фортеці киянам, на знесення сотень будинків,2 “постройка крепости придала ему значение крупного военнаго центра, а новая распланировка улиц и маса сооружений в самом городе положили начало тому благоустройству, которое выдвинуло Киев в число лучших городов России” [4]. Інший бік існування фортеці дуже влучно охарактеризував сучасний автор: “За первые 30 лет своего существования Новая Печерская крепость, не произведя ни единого выстрела по неприятелю, нанесла несколько сокрушительных ударов по самому Киеву, вконец разрушив и опустошив некогда процветавший Печерск. Еще в 1820-х годах конкурировавший с самим Подолом район превратился в полузакрытыю крепостную зону” [5].

2 Знесення будинків на Печерську та переселення мешканців у інші райони, зокрема, вздовж р. Либеді, відбувалося кількома хвилями. За підрахунками І. Фундуклея найбільшу кількість будинків знесли у 1832 та 1840 р. (більше сотні кожного року). Всього місто сплатило понад 270 тис. руб. компенсації за 533 знесені будівлі лише в 1832–1846 роках (Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям / Репринтне видання 1847 року. – К. 1996. – С. 28). Компенсацій цих киянам не вистачало – архівні документи наповнені заявами щодо матеріальної допомоги, видачі позики тощо. Невипадково В. Паталєєв у своїх спогадах пише: “по всему Печерску … стоял стон и плач обывателей, оставшихся без крова и окончательно этим разоренных” (Паталєєв О.В. Старий Київ. Зі спогадів Старого Грішника. – К.: “Либідь”, 2008. – С.

265). Найбільш яскраво ці події змальовані письменником М.С. Лєсковим в оповіданні “Печерские антики”, де він пише про хрестоматійні “бібіковські дошки”, якими був обвішаний Київ.

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Але існує ще один елемент фортечного комплексу – віртуальний, що на сьогодні не зберігся фізично, але який здійснив величезний, можна навіть сказати, визначальний вплив на розвиток забудови й архітектури Києва. Мова йде про еспланаду – вільну територію між фортецею та містом, в межах якої цивільне будівництво або заборонялося зовсім, або суворо регламентувалося. Її максимальна площа займала близько 1 тис. га. Еспланада виникла ще в середині ХVІІІ ст.

і поступово розширювала свої межі та вплив на місто. Значна частина приватного житла зносилася не для будівництва самих фортечних споруд, а під еспланаду. Вплив еспланадних правил на Київ посилився у 1854 р., коли під час Кримської війни, фортеця була переведена на оборонне положення. В 1859 р. було виділено 4 зони фортечних обмежень. На відстані близько 280 м від споруд фортеці не можна було взагалі будувати, до 1 км могли стояти тільки 1-поверхові, дерев’яні будинки. Будівництво без обмежень дозволялося лише на відстані понад 1 км. Зрозуміло, приватні садиби вздовж ліній еспланади знецінювалися, оскільки будь-які майнові акти погоджувалися комендантом фортеці. Важко сьогодні уявити, що, наприклад, заяву на будівництво в садибі на вул. Володимирський, 64/13 у 1853 р. погоджував і командир Київської інженерної команди – на предмет віддаленості садиби від еспланади [6]. У 1871–1872 роках еспланадні правила охопили мало не все місто – існувало вже 8 зон обмежень.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


У 1872 р. навіть поширилися чутки про будівництво нових укріплень, в т. ч. на місці університету, обсерваторії та поблизу самої Андріївської церкви. У зв’язку зі значними незручностями від існування еспланади в 1880 р. було піднято питання про її знищення.

Чтобы понять степень тягости этих правил, достаточно взглянуть на план города и чертеж помянутой линии. Это кривая, самым прихотливым образом проходящая по городу не только среди улиц, причем на одной стороне улицы вы могли строить хоть пятиэтажный дом, а на другой стороне не имели права строить и одноэтажного, но даже заходящая внутрь дворов. Линия эта проходит по шумной Большой Васильковской улице и выделяет несколько небольших кружков в “старом городе” [7].

Виникла слушна пропозиція перенести укріплення за межі міста на узвишшя, де збудувати ланцюг окремих фортів. На жаль, реалізовані ці вкрай необхідні для розвитку Києва плани не були. Але нові пра

–  –  –

вила 1881 р. все-таки трохи звузили обмеження. Вони залишалися дійсними лише для Печерська, Звіринця, Нової Забудови. Центральні райони звільнилися від обтяження. У 1880-х роках поширилася практика здавання військовими земель еспланади в оренду. Місто поступово почало відвойовувати свої позиції у фортеці – вже не оборонялося від неї як минулі 50 років, а почало наступ. Але в 1884 р. Сенат видав указ стосовно всіх фортець, в якому наголошувалася важливість дотримання еспланадних правил. Насправді, старі жорсткі норми були відновлені. Цим документом фортеця була визнана окремою від міста населеною місцевістю. Васильківські та Госпітальні укріплення з прилеглими територіями увійшли до зони найбільших обмежень, в якій лише дозволялося ремонтувати існуючі будівлі. В результаті, так би мовити, військових дій, які вели один проти одного фортеця та місто, Печерськ остаточно занепав. Лише в 1897 р. фортеця припинила своє існування як військова одиниця і була перетворена на склад. Після цього місцевість за лінією еспланади почала дуже повільно набувати міського вигляду, знов-таки зустрічаючи опір військових. Проте, еспланадні правили залишалися чинними до 1909 р., коли їх скасував імператор3. Таким чином, завдяки жорсткій дії цих правил, розвиток Печерська та прилеглих до нього міських територій було загальмовано до початку ХХ ст. На думку одного з авторів 1920х років Г. Шапаровського, ці правила остаточно скалічили південносхідну частину Києва, залишивши в самому центрі міста пустирі [8].

Майже двохсотлітнє перебування Печерську в складі військового укріплення сформувало й особливий тип її забудови та заселення. Тут було мало вулиць, майже всі будинки мали сірий “казений” вигляд, а населення було нечисленним і складалося переважно з військових.

Однак, враховуючи значну роль еспланади в розвитку міста – хоч і цілком негативну, її можна було б вважати елементом комплексу 3 Але очікуване будівельне піднесення на Печерську не відбулося: “Полагалось, что с уничтожением или облегчением эспланадных ограничений, в прошлом году, Печерск будет обстраиваться. Ничего подобного, однако, не случилось и Печерск продолжает оставаться “глухим” местом” (Строительный сезон в Киеве //Киевлянин. – 1911. – № 154). Така ситуація пояснювалася тим, що обмеження були ліквідовані лише глобально, але залишалися різні накази та постанови, які, як і раніше, заважали будівництву: “охваченный по прежнему кольцом крепостных ограничений и казенных земель, Печерск ведет старую войну с мелкими крепостными формальностями” (Перспективы строительства в Киеве // Киевлянин. – 1912. – № 45. – 14 февраля. – С. 3). Попри відміну еспланадних обмежень у володінні військового відомства залишилося багато земель, які місто намагалося якось повернути для використання. В 1915 р. киянин А. Савенко навіть змалював тяжкий стан Києва на засіданні Державної Думи (Больной для Киева вопрос // Киевлянин. – 1915. – № 355. – 25 декабря. – С. 3).

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

“Київська фортеця”. Але на державний облік можна брати лише реально існуючі об’єкти. Відтак, за неможливості взяти на облік еспланаду як пам’ятку чи навіть пам’ятне місце (вона існує лише віртуа- льно – як лінія на старих картах) можна було б запропонувати відмітити це специфічне історичне утворення групою пам’ятних знаків уздовж лінії колишньої еспланади. Як відбивають, приміром, у Києві на землі фундаменти неіснуючих церков.

Ще один значний об’єкт, внесений до Державного реєстру – це Кивський університет імені Св. Володимира (сучасний Національний університет імені Тараса Шевченка). Як комплексна пам’ятка історії4 він був узятий на державний облік Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928. Але його складовими названі лише декілька об’єктів – головний (червоний) корпус (вул. Володимирська, 60), дві бібліотеки обабіч нього (вул. Володимирська, 58 та

62) та будинок на бульв. Тараса Шевченка, 14 (т.зв. жовтий корпус).

Принцип формування цього комплексу є не зовсім зрозумілим і він не відображає в повному обсязі розбудову та функціонування найголовнішого навчального закладу Києва. Уникнути цієї помилки вдалося у “Зводі”, де більшість університетських об’єктів внесено у велику статтю про Київський університет.

Почнемо з того, що включення “жовтого корпусу” слід вважати помилкою. Справа в тому, що цей будинок був зведений за проектом 1844 року арх. О.В. Беретті протягом 1846–1850 років для Другої чоловічої гімназії [9]. Але ця гімназія займала будівлю лише один рік5.

Призначення будинку було змінено – в 1851 р. тут розмістили неранжований Володимирський кадетський корпус, якому передали всю садибу, обмежену сучасними вулицями Володимирською, Богдана Хмельницького, Терещенківською та бульв. Шевченка [10]. У 1857 р.

Кадетський корпус перевели до нового власного будинку (Повітрофлотський просп., 6). Лише після цього комплекс будівель на бульв.



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013 «. ЗВЕМО ЙОГО НАШИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ПРОРОКОМ.».ПОСТАТЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ПУБЛІЦИСТИЧНІЙ СПАДЩИНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА 1892–1893 РОКІВ Від середини XIX ст. й дотепер центральне місце в історії української культури займає постать Тараса Шевченка. Отож будь-яке концептуальне осмислення чи переосмислення самої парадигми української культури майже неминуче розпочинається з «нового тлумачення» ролі й значення в ній особистості Кобзаря. Яскравим епізодом у...»

«УДК 37.013.42 (09) (477): 371.83 Коляда Н.М. доцент кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ПЕДАГОГІКА ДИТЯЧОГО РУХУ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Однією з умов модернізації вітчизняної освіти є підвищення ролі в системі виховання підростаючого покоління дитячих громадських організацій і об'єднань – дитячого руху як природнього, відносно самостійного процесу входження дитини у світ дорослих з метою...»

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2011. Вип. 6. С. 148–161 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2011. Is. 6. P. 148–161 УДК 090.1:027(477)“18/19” ОСОБОВІ ЗІБРАННЯ У ФОНДАХ УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК ЛЬВОВА (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Наталія КУНАНЕЦЬ Науково-технічна бібліотека Національного університету “Львівська політехніка”, вул. Професорська, 1, м. Львів, МСП, 79000, Україна, тел. (032)...»

«УДК 94(477) Олександр Кузьмін, Петро Опанащук, Анатолій Седляр (м.Житомир) КАФЕДРІ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА – 10 РОКІВ (СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, ЗДОБУТКИ) У статті висвітлено десятирічний шлях розвитку кафедри всесвітньої історії та правознавства Житомирського державного університету імені Івана Франка після її відкриття в 2001 р., здобутки в різних сферах діяльності: наукових дослідженнях, навчальній, виховній та адміністративній роботі тощо. Ключові слова: Житомирський державний...»

«УДК 37.013.42 (09) (477): 371.83 Коляда Н.М. доцент кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини СОЦІОКІНЕТИКА ДИТИНСТВА: НАУКА ПРО ДИТЯЧИЙ РУХ В нових соціокультурних умовах спостерігається значний інтерес до громадського життя в дитячому суспільстві – суспільстві дієвому, творчому, перспективному; суспільстві, яке проявляє свою соціальну активність через дитячий рух – своєрідний інститут соціалізації особистості,...»

«Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» НАУКОВІ ЗАПИСКИ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА ВИПУСК 10 СЕРІЯ: ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ КИЇВ – 2011 Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА НАУКОВІ ЗАПИСКИ КУТЕП ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ВИПУСК 10 (Серія: філософські науки) КИЇВ 2011 Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» ББК 72 я5 Збірник наукових праць засновано 2001...»

«ТЕСТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДОДАТКОВОЇ СЕСІЇ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ 2008 РОКУ Зміст завдання, правильна відповідь, відповідність завдання Відповідність завдання підручникам, посібникам, № програмі з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2008 р. затвердженим Міністерством освіти і науки України 1 Зміст завдання: На який історико-археологічний період припадає панування скіфських Лях Р., Темірова Н. Історія України: Підручник для племен в степах Північного Причорномор’я? 7-го...»

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2014. Вип. 8. С. 380–403 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2014. Is. 8. P. 380–403 ХРОНІКА КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ ЗАХОДІВ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА КІНЦЯ 2012 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 2014 РОКІВ 11 вересня 2012 р. – в рамках Міжнародного конґресу істориків, присвяченого 600-річчю перенесення латинського кафедрального собору з...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВА ГУДИМА ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ УДК: 159.922.6: 37.034: 372(043.3) ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ МОРАЛЬНИХ ВЧИНКІВ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Київ – 2007 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі психології Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету...»

«Державний комітет архівів України Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства Галузевий центр науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства ІV квартал 2010 р. Бюлетень № 14 «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство» (1999–2009, Вип. 1–10) Систематичний покажчик змісту Київ 2010 «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство» (1999–2009, Вип. 1–10) : сист. покажч. змісту / Держкомархів України, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»