WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 39 | 40 || 42 | 43 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 41 ] --

У 1871 р. дійсний член ОТІС М.П. Погодін відвідав Феодосію та Судак. Оглядаючи залишки італійських фортець, він зазначив гнітю

<

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

чий стан старожитностей Феодосії та дещо кращий, але далеко не задовільний стан судацьких пам’яток. М.П. Погодін акцентував увагу на необхідності збереження не лише античних, але й середньовічних об’єктів. При цьому він звертав увагу на те, що коли ці пам’ятки – на відміну від античних – не представляють особливої цінності для науки, критерієм їх значущості є культурна цінність, і ці пам’ятки “гідні уваги всякої освіченої людини як сліди старовини” [9].

М.П. Погодін бачив вирішення пам’яткоохоронних проблем через удосконалення фінансування охорони історико-культурної спадщини. На його думку, турбота про збереження пам’яток старовини “належить до числа державних обов’язків і залежить від уряду”, оскільки “міські або місцеві жителі” не представляють цінності історичних об’єктів. При цьому він підкреслює, що значення має не лише об’єм коштів, що виділяються, але й їх доцільне використання. Характеризуючи ситуацію, яка склалася в Російській імперії, він критикує практику витрачання державних субсидій на видання розкішно оформлених, дорогих, але малокорисних для науки публікацій речей з археологічних розкопок [10].

М.П. Погодін ефективним заходом із охорони пам’яток вважав створення системи їх виявлення й обліку. На його думку, збирати відомості про старожитності різного роду можуть археологічні товариства, які через місцеві друковані органи повинні звернутися до освіченої частини суспільства для отримання відомостей “про щонайменші сліди історичні, вцілілі досі”, та здійснення заходів, необхідних для їх збереження. М.П. Погодін вважав, що для цього буде досить дворічного терміну. Товариства, узагальнивши отриману інформацію, повинні будуть скласти доповідні записки на ім’я міністра внутрішніх справ “з обґрунтуванням причин, чому збереження певної пам’ятки потрібне для науки і які для нього засоби пропонують місцеві мешканці” [11].

Організація пам’яткоохоронної роботи в Криму була важливою складовою наукової діяльності одеського вченого-краєзнавця, секретаря і віце-президента ОТІС Миколи Никифоровича Мурзакевича (1806–1883). Питання збереження та реставрації давніх руїн у Криму піднімалося ним майже в усіх публікаціях. У 1872 р. на сторінках “Записок” ОТІС було опубліковано “Донесення Товариству”, де М.Н. Мурзакевич звітував про поїздку до Феодосії, Судаку та Керчі. В публікації приділялася увага новим знахідкам у цьому регіоні, охарактеризовано стан окремих місцевих пам’яток [12].

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Значний інтерес становить лист М.Н. Мурзакевича до ОТІС, де міститься звіт про його поїздку до Східного Криму та Севастополя у травні-червні 1875 р. і вміщено опис археологічних пам’яток цього регіону.

Цей вояж віце-президента ОТІС був пов’язаний зі справою прийняття в підпорядкування ОТІС 16 десятин землі, на котрих знаходилися руїни Судацької фортеці. Безпосередньо на місці він організовував охорону руїн фортеці від подальшого розтягування каменю для новобудов [13].

Пам’ятки Криму були також предметом обстеження дійсного члена ОТІС В. Юргевича. Він неодноразово обстежував старожитності Криму. В 1861 р. Товариство відрядило його для опису генуезьких написів. У вересні 1873 р. знову за дорученням Товариства він здійснив подорож до Криму. Цього разу метою був огляд Судацької фортеці, перегляд написів і придбання татаро-генуезських монет. Результати експедиції у вигляді докладного донесення були надруковані в “Записках” ОТІС [14].

У цілому, діяльність Одеського товариства історії та старожитностей з вивчення й охорони пам’яток Криму зводилася до виявлення об’єктів, які потребували захисту, встановлення патронажу над окремими пам’ятками й організації заходів з фізичної охорони цих об’єктів. Велике значення ОТІС надавало узагальненню даних про пам’ятки археології, історії та культури. Підсумки обстежень і вивчення старожитностей півострова порушувалися на засіданнях Товариства, що відобразилося у протоколах і окремих матеріалах, опублікованих на сторінках “Записок” ОТІС.

________________________

1. Летопись общества // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1844. – Т. 1. – С. 571.

2. Там само. – С. 572.

3. Летопись общества с 14 ноября 1868 по 14 ноября 1871 года // Записки Одесского общества истории и древностей (далі – ЗООИД). – Одесса, 1872. – Т. 8. – С. 326.

4. Юргевич В. Краткий очерк деятельности Императорского Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. – Одесса, 1886. – Т. 14. – С. 55.

5. Отчет Одесского общества истории и древностей с 14 ноября 1866 по 14 ноября 1867 г.– Одесса, 1868.– С.10–11.

6. Штерн Э.Р. фон. Доклад о деятельности Общества в истекшем десятилетии // ЗООИД. – Одесса, 1900. – Т. 22. – С. 141.

7. Юргевич В. Вказана праця. – С. 57–58.

8. Сальцова О.А. Пам’яткознавча діяльність Одеського товариства історії на старожитностей // Праці Центру пам’яткознавства / НАН України; УТОПІК. – Вип. 2. – К., 1993. – С. 64.

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

9. Погодин М.П. Феодосия и Судак // ЗООИД. – Одесса, 1872. – Т. 2. – С. 301.

10. Шаманаев А.В. Вопросы охраны историко-культурного наследия в “Записках одесского общества истории и древностей” // Документ. Архив. История. Современность: Сб. науч. тр. / Урал. гос. ун–т им. А.М. Горького. -Вып. 6. – Екатеринбург, 2006. – С. 302.

11. Погодин М.П. Вказана праця. – С. 303.

12. Мурзакевич Н. Донесение Обществу // ЗООИД. – Одесса, 1872. – Т. 8. – С. 318–322.

13. Непомнящий А.А. Крымоведение в научном наследии Н.Н. Мурзакевича: биобиблиографический аспект // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 9. – С. 82.

14. Юргевич В. Донесение о поездке в Крым // ЗООИД. – Одесса, 1875. – Т. – С. 397–402.

Питання охорони історико-культурної спадщини Керчі у путівниках другої половини XIX століття

–  –  –

У другій половині XIX ст. збільшився інтерес до Кримського півострову як до туристичного об’єкту, особливо після проведення залізниці до Севастополя. Внаслідок цього, необхідні були практичні вказівки щодо відпочинку з докладними описами місцевості та пам’яток історії та культури. Досвід подібного покажчика представляє спільний путівник М.А. Сосногорової, Г.Е. Караулова, К.А. Вернера та М.О. Головкінського. У ньому наведені відомості про вивчення й охорону історико-культурної спадщини краю.

Перше видання популярного “Путівника по Криму для мандрівників” було опубліковано в 1871 р. [8]. М.О. Сосногорова задумала його написання спільно з Г.Е. Карауловим, який брав активну участь у появі третього (1880) та четвертого видань (1883) путівника. У четвертому виданні путівника Г.Е. Караулов виступав і як укладач, і як редактор [11]. Але, попри це, в усіх виданнях зберігався текст М.О. Сосногорової. Вона постійно здійснювала “дальні поїздки в гори для огляду стародавніх пам’яток і цікавих місцевостей, для поповнення новими даними свого “Путівника” [3, с. 519]. Автор іншого кримського путівника А.Я. Безчинський через 37 років назвав варіант її путівника “патріархальним і поетичним” [1, с. 359].

Дослідниця була гарно ознайомлена з найбільш відомими працями вчених, які працювали у Криму в 30–80-ті роки XIX ст. [3, с. 188].

Вона склала і помістила в путівнику “Краткий очерк основных эпох

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

истории края”, де розділила історію Крима на п’ять періодів: 1) грекоеллінський (VII ст. до Р.Х. – кінець I ст. після Р.Х.), 2) грековізантійський (I–XIII ст.), 3) генуезький (середина XIII ст. – 1475 р.);

4) татарський (1239 р. – XVIII ст.), 5) російський (з 1783 р.) [6, с. 300].

Путівник містить відомості про населення, міста, клімат Криму.

Для зручності мандрівників зроблений докладний опис більш зручного залізничного сполучення з Кримом, розклад рейсів пароплавів Російського товариства пароплавства і торгівлі Чорним і Азовським морем. Подібні вказівки автора свідчать про його прагнення зробити свої наукові розвідки максимально корисними й доступними будькому, хто приїхав до Криму для знайомства з принадами місцевої природи і старожитностями.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Історичні довідки містилися також у ході екскурсу краєм, який складав основу змісту. Особливу увагу М.О. Сосногорова приділила розділу “Памятники и древности Крыма”. До пам’яток і старожитностей вона зараховувала “написи, монети, твори скульптурних, архітектурних і живописних робіт, гробниці, стародавні церкви тощо” [8, с. 15–18].

Особливою відмінністю путівника М.О. Сосногорової як різновиду популярної літератури є його науковий характер. У багатьох відгуках, критичних зауваженнях у періодиці, авторами яких були відомі кримознавці Ф.К. Брун, А.К. Завадський-Краснопольський, Г.Е. Караулов, підкреслювалося, що це було перше подібне видання, де особлива увага приділялася історії та вміщені достовірні історичні нариси щодо різних куточків Криму [4, с. 234]. Дослідниця для свого часу досить оригінально запропонувала краєзнавчий матеріал, зосередивши увагу на історії, відмовившись від докладного природногеографічного опису, характерного для більшості сучасних путівників.

У 1874 р вийшло друге видання путівника, яке містило додаток “Берег Крыма от Феодосии до Евпатории как климатолечебная местность”, де вперше характеризувалися бальнеологічні можливості Криму [9].

В цьому та наступному (третьому, також доповненому) виданні “Путеводителя” М.О. Сосногорова у вступі підкреслювала своє бажання створити якраз історико-краєзнавчий путівник. Особливість видання було також те, що завжди вказувалися джерела відомостей, наводилися наукові докази зі спірних питань на той час питань з історії Криму, в деяких випадках уміщувалися авторські зауваження.

Роботу над четвертим виданням путівника [11] М.О. Сосногорова здійснювала разом із відомим кримознавцем Г.Е. Карауловим. В іс

<

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

торичному нарисі “Главные эпохи в истории Крыма, его исторические памятники древности” поряд із вищеназваними періодами багато місця було приділено російській добі. Це видання стало своєрідним зразком для наступних кримських путівників – авторам рекомендувалося надалі в дослідженнях із кримського краєзнавства орієнтуватися на видання М.О. Сосногорової, не тільки як на зразок побудови путівника, але і як надійне джерело з історії краю [5, с. 156].

Тяжкий стан здоров’я М.О. Сосногорової унеможливив подальше доповнення й уточнення путівника. Смерть Г.Е. Караулова (†1883) спонукала дослідницю після виходу з друку четвертого видання, передати їх спільну працю кримським краєзнавцям М.О. Головкінському (1834–1897) та К.А. Вернеру (1850–1905), які підготували 5-е і 6-е видання путівника [2; 12].

Шосте видання путівника по Криму вийшло під авторством М.О. Головкінського із зазначенням на титульній сторінці:“«колишній Сосногорової”. Співпраця відомих у Таврійській губернії вченого-геолога та статистика збагатила роботу новими відомостями. У відгуках зазначалося, що практичність вказівок, точність описів різних місцевостей Криму, відсутність перебільшень і легкість викладу зробили книгу дуже цікавою й корисною не тільки для приїжджих, але й для місцевих жителів.

Спираючись на різнобічні пізнання, М.О. Головкінський уніс до змісту путівника багато нового. Краєзнавець докладно описав ґрунти, кліматичні зони та лікувальні властивості Криму. Автором історичного розділу – як і в п’ятому виданні – став К.А. Вернер. У докладному нарисі були описані всі періоди історії Криму. Однак початковий її етап висвітлений на основі грецьких легенд. Краєзнавець зазначив, що в оповіданні не відокремлював легенди від достовірної історії. У розділі “Население и промышленность” наведені дані про заняття, забезпеченість землею народів краю [5, с. 156].

Багато корисних відомостей вміщалося у розділах про міста Криму та їх околиці, про визначні пам’ятки історії та культури. Зазначимо, що для шостого видання путівника характерний суто науковий підхід. Підбираючи різні матеріали для публікації, М.О. Головкінський обговорював їх зі своїми колишніми колегами – професорами Новоросійського університету, з якими підтримував зв’язок. Після цього разом приймалося рішення про доцільність публікацій. Чернетки путівника проглядалися фахівцями з різних галузей знань, що додало йому наукової ваги [6, с. 301].

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Серед визначних пам’яток Криму автори путівника виділяли історико-культурну спадщину Керчі – церкву Св. Іоанна Предтечі, будівлі Керченського музею старожитностей, Олександрівської чоловічої гімназії, Романівської жіночої гімназії, Кушніковського інституту шляхетних дівчат [13, с. 324].

Церква Іоанна Предтечі – одна з найдавніших пам’яток ранньої середньовічної архітектури. Імовірно, храм був побудований у VIII–IX ст., “тому що на одній з колон часом його спорудження указаний 6225 рік від створення світу, тобто 717 після Р.X.” [13, с. 325]. У другій половині XIX ст. будівля церкви, виконана в традиціях візантійської архітектури, добре збереглася. Хрестово-купольний храм був побудований “у вигляді хреста з коротким трансептом або бічними проходами; посередині піднімається купол; у ньому вісім вузьких вікон, які висвітлюють середину церкви; купол підтримується чотирма мармуровими колонами коринфського ордера” [13, с. 325].

Увагу відвідувачів міста привертала стара будівля Керченського музею старожитностей. Він був зведений у 1835 р. на горі Мітрідат і відтворював образ афінського храму у формі Тезея. Під час Кримської війни будівля була зруйнована при бомбардуванні міста англійськими кораблями [14, с. 114]. Після завершення війни музей був перепрофільований “в православний храм [в] ім’я Св. Олександра Невського, а приміщення для музею, тобто для зберігання старожитностей, що знаходили, наймається в приватному будинку” [13, с. 325].

На схилах гори Мітрідат археологи виявили залишки античного міста Пантікапей – столиці Боспорського царства. На вершину гори вели кам’яні Мітрідатівські сходи, збудовані в 1833–1840 роках [13, с. 324].

Туристи оглядали руїни храмів і міські квартали на акрополі [13, с. 326].



Pages:     | 1 |   ...   | 39 | 40 || 42 | 43 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«№ 7-8 (43-44), березень-квітень 2011 Затихне гомін. В залі згасне світло, і, враз заполонивши всі чуття, розсунеться престижівська завіса. Й розквітне життя — мов казка, й казка — мов життя. Відкритими очима і серцями поринете в ту казку, глядачі, захоплено, бурхливо до нестями, всім помислом за дією йдучи.А дія враз розгорнеться, як злива: засвітить барвами казкове тло, герої будуть йти на подвиги сміливо, стоять за правду і долати зло. І кожне слово, кожен світлий образ в одкритім серці...»

«ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ II и п. В 1861— 1917 ВИДАВНИЦТВО АКАДЕМІ і НАУК У РС киів 19 4 А К А Д Е М І Я НАУК УРСР ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В И П У С К II 1861— 1917 С к л * в І. П Р Е М И С Л Е Р ВИДАВНИЦТВО АКАДЕМІЇ НАУК УРСР К И І В— 19 40 Бібліографічний опис цього видання вміщено в.Літопису українського друку,.Картковому репертуарі* та Інших покажчиках Української книжкової палати Відповідальний редактор М. Супруненко Друкарня-літографія Академії Наук УРСР,...»

«тшмав ширшшшшя штт&М ЗЖШ 1®Ж М. Цвік, академік АПрН України, Д. Вовк, аспірант НЮА України Про місце санкціонування у процесі формування права В сучасній юридичній науці питання про зміст, роль і види санкціонування не виокремлюється як самостійна теоретична проблема. Воно, зазвичай, розглядається як допоміжний до встановлення норм засіб формування права, що застосовується у вузьких межах. Такий підхід був особливо характерним до періоду перебудови. Він відображав етатистське розуміння права,...»

«УДК 94: 02 (477) 1911 Тетяна Новальська (м. Київ) ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ВІТЧИЗНЯНОГО БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРШОГО ВСЕРОСІЙСЬКОГО З’ЇЗДУ З БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ 1911 РОКУ) У статті висвітлено роботу Першого Всеросійського з’їзду з бібліотечної справи, який заклав основи формування теоретичних та практичних засад вітчизняного бібліотекознавства. Ключові слова: бібліотекознавство, бібліотечна справа, бібліотека, бібліотекар, бібліографія. В історії розвитку науки...»

«ISSN 0453-8048 Міністерство освіти і науки України ВІСНИК ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені В.Н.КАРАЗІНА № _ Серія: „Питання політології” Випуск Заснований у 1993 році Харків УДК 32(05) ББК 66.0 Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна „Питання політології”. – 2009. – № 861. – 247 с. Друкується за рішенням Вченої ради Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Протокол № 10 від 25 вересня 2009 р. Вісник присвячений розгляду актуальних...»

«УДК 94(477) «1735-1739» Сухомлин О.Д. ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ ОРІЛЬ-САМАРСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ ДОБИ НОВОЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ Розглянуто інформаційні можливості «Відомості про козаків на форпостах» 1736 р. щодо історії межиріччя Орелі та Самари XVIII ст. Наведено фрагмент документа Ключові слова: форпост, російсько-турецька війна 1735-1739 рр., межиріччя Орелі та Самари, відомість, редут Сучасне українське козакознавство має тенденцію збільшення уваги до проблем мікроісторії, зокрема, історії окремих...»

«Збірник наукових праць 303 УКРАЇНА В ЄВРОПІ: ПОШУКИ СПІЛЬНОГО МАЙБУТНЬОГО / ЗА РЕДАКЦІЄЮ ДОКТОРА ІСТОРИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА А. І. КУДРЯЧЕНКА. – К.: ФЕНІКС, 2009. – 544 С. К олективна монографія науковців Інституту європейських досліджень НАН України у співробітництві з колегами інших наукових установ присвячена актуальним проблемам сходження незалежної Української держави в колі європейських країн, аналізу її можливостей, викликів і перспектив. Рецензована книга віддзеркалює тривалий...»

«СІВЕРСЬКИЙ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ СІВЕРСЬКИЙ ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІНСТИТУТ КЕННАНА «Розумовські зустрічі» МАТЕРІАЛИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ВИПУСК 1. Чернігів – 2012 УДК 94(092)Розумовський:3.07+35.071.5 ББК Т3(4УКР)51-8 Р65 Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту законодавства Верховної Ради України (Протокол №11 від 6 грудня...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА Зимомря Мирослава Миколаївна УДК 378.036:74 (477.87) (043.3/.5) ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ ЗАКАРПАТТЯ (1919–1939 рр.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Тернопіль – 2013 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Дрогобицькому державному...»

«Annotation Чи знаєш ти як називається Чарівна країна в якій оселились брати Лев’яче Серце? А як їх звати? А чи відомо тобі ім’я стародавнього чудовиська з яким боролись брати Лев’яче Серце? Про це та багато іншого ти дізнаєшся, якщо прочитаєш книгу. Астрід Ліндгрен Бібліографічні відомості Астрід Ліндгрен Брати Лев’яче Серце Я хочу розповісти вам про свого брата. Про Юнатана Лев’яче Серце, бо це і є мій брат. Розповідь моя буде схожа на казку, навіть трохи страшна, як історії з чортами й...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»