WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 36 | 37 || 39 | 40 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 38 ] --

Варто зазначити, що впродовж останніх 10 років головну увагу як науковців, так і громадськості привертає більше заповідник, аніж музей історії козацтва. Цим і пояснюється вкрай обмежене коло історіографічних джерел щодо створення та діяльності музею історії запорізького козацтва. Проте, всі науковці, котрі так чи інакше торкалися цітеми, однаково вбачають суспільно-політичну ситуацію в СРСР у 1960-х роках як фактор, що і уможливив реалізацію ідеї створення цього музею, так і був причиною згортання робіт з його розбудови. Вочевидь, у подальшому слід чекати більш ґрунтовних і повних досліджень, які б висвітлили максимально повно аспекти й особливості виникнення музею історії запорізького козацтва на о. Хортиця в Запоріжжі.

______________________________

1. Збережемо тую славу. Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50–80 х рр. ХХ ст.. Збірник матеріалів / Упорядник:

О.О. Бажан, та ін. – К.: Рідний край, 1997. – 474 с.

2. Демиденко О.О. Увічнення та збереження козацтва в пам’ятках культури України (1945–2005 рр.): дис.... канд.. іст. наук: 07.00.01. – К., 2006. – 391 с.

3. Ігнатуша О.М. Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності видатного краєзнавця // Історія і культура Придніпро’я. Невідомі та

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Вип. 1. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – С. 142–148.

4. Екельчик С. Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві. – К.: Критика, 2008. – 304 С.

5. Кравцова О.О. Історія створення музею історії запорізького козацтва на Хортиці // Заповідна Хортиця: Збірник праць співробітників заповідника. – Запоріжжя:

Дике Поле, 2006. – С. 44–52.

6. Кириченко С. З любов’ю до краю Запорізького. – Дніпропетровськ: Ліра Лтд.– 2002 – 131 с.

7. Маньковська Р.В. Академік НАН України П.Т. Тронько і музейна справа в Україні // Обранець історії: зб. наук. праць (до 95–річчя від дня народження акад. НАН України Петра Тимофійовича Тронька: Матер. перших наук. читань, 19 листоп. 2010 р. м. Дніпропетровськ / редкол.: В.Ю. Пушкін та ін. – Дніпропетровськ: Націоальний гірничий університет, 2011. – С. 44–63.

8. Матеріали Першої республіканської науково-практичної конференції “Проблеми історії запорізького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці”. 18–29 січня 1990 р., Запоріжжя / Під ред. Матюшкіної Л.П. – Дніпропетровськ, 1990. – 210 с.

9. Мєшков Д.Ю. [Рец. на:] Християн Ґанцер. Радянська спадщина та українська нація. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця. Зі вступним словом Франка Ґолчевського. Серія: “Радянські та пострадянські політика та суспільство” / Під ред. д-ра Андреаса Умланда. – Т. 20. – Штутгарт: Видавництво Ібідем., 2005 // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип. ХХІІ – Запоріжжя: Просвіта, 2008. – С 475–476.

10. Науменко І. Він мріяв про козацький меморіал на Хортиці… // Запорізька правда – 2009. – 21 травня. – С. 4. 00.

11. Сушко К. Бентежна Хортиця. – Запоріжжя, 2009. – 354 с.00 с.

12. Хрущев Н.С. Воспитывать людей в духе коммунистической сознательности // Пленум центрального комитета Коммунистической партии Советского Союза.

10–18 января 1961 года: Стенографический отчет. – М.: Государственное издатенльство политической литературы, 1961 – С. 599–603.

13. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 2, оп. 14. спр. 1721, 205 арк.

14. Чому не чинна ухвала? // Пам’ятки України. – 1989. – № 3. – С. 31–33.

–  –  –

“Умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії та культури” – саме так і ніяк інакше потрібно охарактеризувати сучасний стан охорони культурної спадщини та “турботу” держави про надбання поколінь, закріплену в Основному законі України – Конституції. Відповідно до Конституції України “культурна спадщина України охороняється законом”, а держава повинна забезпечити збереження історичних пам’яток й інших об’єктів, що становлять культурну цінність. Держава зобов’язує кожного не завдавати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані ним збитки [1], але не вживає дієвих заходів щодо виконання своїх повноважень.

Відповідно до висновків колегії Рахункової палати України за результатами аудиту ефективності використання коштів на збереження історико-культурної спадщини “Культурна спадщина гине … при потуранні Мінкультури … Протягом 14 років не створено державного реєстру національного культурного надбання.

Через відсутність порядку обліку пам’яток Музейного фонду України, музеї у своїй діяльності керуються Інструкцією з обліку і зберігання музейних цінностей, що знаходяться в державних музеях СРСР, розробленою ще за радянських часів … Уся система національної культури триматься на ентузіастах, на громадських засадах. Мінкультури має лише опосередковану причетність до вирішення її проблем. Про яку повноцінну інтеграцію української культури в європейську може йти мова, коли триває знищення культурної спадщини!” [2].

У загальному вигляді сучасна охорона культурної спадщини повинна поєднувати у собі дієву систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних та інших заходів з обліку (виявлення, наукового вивчення, класифікації, державної реєстрації), запобі

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

гання руйнуванню, забезпечення захисту, збереження, консервації, реставрації та музеєфікації об’єктів культурної спадщини тощо. Важливе місце у цій системі надається проведенню практичних заходів з виявлення, обліку та занесення отриманих даних до Державного реєстру пам’яток культурної спадщини.

Перший етап виявлення та реєстрації пам’яток відбувся у другій половині 1920-х років. Його проведення пов’язуємо з прийняттям постанови ВУЦВК та РНК УСРР “Про пам’ятники культури і природи” (1926). Виявленням і обліком пам’яток на місцях почали інтенсивно займатись місцеві музеї краєзнавчого спрямування. Упродовж 1926–1928 років в Українській СРР була проведена перша спроба рестрації пам’яток культури та природи, яка дозволила взяти на облік у країні всього 562 пам’ятки культурної спадщини, з них у Луганському округу було зареєстровано 7 пам’яток археології та 1 пам’ятка архітектури, у Старобільській – 4 пам’ятки архітектури, в сусідніх Сталінській та Маріупольській – жодної пам’ятки, в Артемівській – 1 пам’ятка архітектури [3].

Надзвичайна кількість археологічних пам’яток у країні, потреба їх обліку та збереження поставила дуже важливе завдання перед науковою громадськістю – складання повноцінної археологічної карти України, що сприяло створенню у червні 1924 р. Всеукраїнського археологічного комітету, який координував усю пам’яткоохоронну діяльність в Україні.

Архівні матеріали фонду Міністерства народної освіти (ЦДАВО України, ф. Р–166) дають змогу розшифрувати скупі цифрові дані про пам’ятки, зареєстровані на Луганщині, що наведені у 1930 р. В.В. Дубровським [4]. Приміром, до місцевого реєстру пам’яток Луганського округу ввійшли: стародавні селища Кам’янобрідське, Слов’яносербське, Вольницьке; городища – Петро-Донецьке, Рогалицьке та стародавні кургани, з пам’яток архітектури – дерев’яна Казанська церква (1772) [5].

А до відповідного реєстру Старобільської округи – 3 дерев’яні церкви:

Покровська церква, церква Св. Миколая, Казанська церква, а також кам’яний Покровський кафедральний собор Божої Матері [6].

Другий етап виявлення й обліку пам’яток відбувається вже у повоєнний період – це друга половина 1940-х років – 1950-ті роки.

Друга світова війна принесла непоправні, колосальні втрати – зруйновано або пошкоджено тисячі архітектурних пам’яток. Тому в 1946 р. було прийнято рішення про впорядкування стану пам’яток культури, старовини та природи, про обов’язковий облік і реєстрацію

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

пам’яток, що мають наукову, історичну чи художню цінність і знаходяться під охороною держави.

Наслідком прийнятих рішень стала організація тресту з будівництва монументів та реставрації пам’яток архітектури – “Будмонумент” і проведення робіт з виявлення пам’яток на місцях.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Так, виконавчий комітет Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих ініціював проведення у регіоні реєстрацію пам’яток культури і старовини та взяття їх на облік і під державну охорону. В результаті проведеної роботи до переліку пам’яток культури республіканського значення потрапило 4 об’єкти, до обласного переліку – 21 пам’ятка, які переважно були присвячені увічненню історичних подій Громадянської війни та воїнам, загиблим у Великій Вітчизняній війні радянського народу 1941–1945 років [7].

Роботи проводилися також з виявлення пам’яток архітектури із залученням спеціалізованої установи – тресту “Будмонумент”. На початку 1950 р. було закінчено роботи на 15 об’єктах архітектури області. На підставі висновку експертизи рекомендовані до затвердження виконавчим комітетом обласної ради 8 архітектурних об’єктів, що мали історичну цінність [8]. До остаточного переліку пам’яток архітектури, що підлягали охороні, потрапили: 4 будівлі (1772 р.) у стилі російського класицизму в с. Олександрівка, садибний будинок в с.

Весела Гора, кам’яні церкви в с. Михайлівка (1787) та в с. Оленівка (1805) та дерев’яна церква (XVIII ст.) в с. Городище.

У період з вересня 1950 р. й до початку квітня 1951 р. у результаті спільних заходів Ворошиловградського обласного відділу культурноосвітніх установ та обласного краєзнавчого музею було додатково виявлено й узято на первинний облік 529 пам’яток археології.

Третій етап – 1960–1970-ті роки. У вересні 1963 р. Радою Міністрів УРСР було прийнято рішення, яке зобов’язало виконавчі комітети обласних рад провести паспортизацію пам’яток культури та сформувати відповідні списки пам’яток. За наслідками проведеної реєстрації у травні 1964 р. підведені підсумки, згідно з якими у сільській зоні Луганської області зареєстровано та паспортизовано 244 пам’ятки археології та історії, у промисловій зоні зафіксовано 177 пам’яток історії. Переважно це були пам’ятники, пов’язані з подіями Громадянської війни (36 об’єктів), ІІ Світової війни (20); поховання загиблих воїнів (101), діяльністю керівників радянської держави та керманичів комуністичної партії, діячів науки і мистецтва (20). До кінця 1969 р. в Луганській області

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

додатково було взято на державний облік 1053 пам’ятки культурної спадщини, з них: археології – 253, історії – 684, мистецтва – 116 [9].

Четвертий етап – 1980-ті – початок 1990-х років. Прийняття Закону Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” (1978) не призвело до очікуваного позитивного ефекту.

В 1986 р. критичні явища у пам’яткоохоронній галузі державного управління набули системної кризи. Уряд Української РСР зазначав, що внаслідок незадовільного контролю з боку місцевих і центральних органів виконавчої влади, мали місце численні факти грубого порушення пам’яткоохоронного законодавства. Відбувалося знесення унікальних історично цінних пам’яток і меморіальних споруд у багатьох містах, зокрема в Києві, Житомирі, Харкові, Кривому Розі, Севастополі. Руйнувалися давні поселення, городища і кургани, траплялися численні випадки грабіжницького нищення, повільно велася робота з визначення та затвердження зон охорони пам’яток історії та культури, розробки опорних історико-архітектурних планів, установлення на пам’ятках охоронних дошок і знаків [10].

У 1980-х роках робота з виявлення, державного обліку й охорони пам’яток була продовжена; додатково в Луганській області було взято на облік 904 пам’ятки історії та культури, з них археології – 150 об’єктів (курганні групи – 113, окремих курганів – 26, поселень – 11) [11]. На державний облік і охорону наприкінці 1989 р. в Луганській області було взято 1132 пам’ятки культурної спадщини, з них археології – 1103 [12].

П’ятий етап починається з 1991 р. і триває до сьогодні. Проголошення незалежності української держави поставило багато проблем, зокрема в проведенні пам’яткоохоронних заходів. Початок 1990-х років ознаменувався подіями, які призвели до погіршення існуючого стану збереженості пам’яток, знесення та руйнації монументальних пам’яток [13].

Задля недопущення стихійного знесення або руйнації пам’яток у Луганській області впродовж 1991–1992 років було проведено інвентаризацію 609 пам’яток монументального мистецтва, встановлених за радянського часу з метою виявлення їх історичної, наукової та художньої цінності [14]. У грудні 1992 р. були підведені перші підсумки. За результатами інвентаризації було сформовано 3 переліки пам’яток культурної спадщини: перший – пам’ятки історії та мистецтва, які підлягали взяттю на державний облік; другий – пам’ятки історії та мистецтва, які пропонувалися до взяття на державний облік як пам’ятки національного значення; третій – пам’ятки монументального мистецтва, що підлягали вилученню з державного обліку [15].

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

Перший перелік містив відомості щодо 14 об’єктів, які пропонувалося внести до державного реєстру, але з сумнівною історичною та мистецькою цінністю: 6 спільних могил радянських воїнів, а також пам’ятники: В.І. Леніну, Перемозі, радянському письменникові Б.Л. Горбатову, військовому топографу А.В. Пастухову, радянському поетові Івану Приблудному, Т.Г. Шевченку, могили А.Ф. Ковальова та І.Ф.

Журавльова на кладовищах. До другого переліку пам’яток національного значення було запропоновано віднести 23 вже відомі пам’ятки, що перебували на державному обліку та під охороною з власними охоронними номерами. Проте, найбільше позицій містив третій перелік пам’яток – ті, що підлягали зняттю з державного обліку через відсутність історичної чи мистецької цінності та невідповідність критеріям пам’ятки. Було знято з обліку 259 об’єктів, зокрема, масові копії скульптур партійних і державних функціонерів радянської доби: Леніну (112), Горькому (8), Марксу (4), Дзержинському (4), Кірову (4), Фрунзе (3), Жданову (2), Свердлову (2), Пархоменку (2), Артему (1), Ворошилову (1), різні інформаційні таблички тощо.



Pages:     | 1 |   ...   | 36 | 37 || 39 | 40 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«УДК 340.14 Калиновський В. С., кандидат історичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Київ, Україна; Капічон О. Г., студентка V курсу, Національна академія внутрішніх справ, Київ, Україна. ol4ik-blondy@rambler.ru ПРОБЛЕМИ ЕТНОДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В ПРАЦЯХ ПРОФЕСОРА Ю. РИМАРЕНКА Анотація. Проаналізовано проблеми розвитку етнодержавотворення в Україні. Розглянуто погляди професора Ю. Римаренка на становлення української нації. Досліджено роль титульної нації та субетносів у...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ МОЛОДА МИСТЕЦЬКА НАУКА УКРАЇНИ ХI НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів 2 грудня 2008 р. №11 Частина ІІ ХАРКIВ 200 ББК 85я73 УДК 7.01.006.3 (477.54) Н34 Н3 Молода мистецька наука України. ХI наукова конференція молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів. м. Харків, ХДАДМ, 2 грудня 2008р. /збірник матеріалів. Частина ІІ. – Харків: ХДАДМ,...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “Києво-Могилянська академія” НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НАУКОВИЙ АРХІВ Брюховецький В’ячеслав Степанович (14.07.1947 р.н.) Ректор-засновник, Президент НаУКМА, науковець, громадський і політичний діяч ФОНД № 1 ОПИС № 1 документів постійного зберігання за ЗАТВЕРДЖЕНО рішенням Комісії по фондах Наукової бібліотеки НаУКМА Протокол № від2008 р. Голова _ Ярошенко Т.О. ФОНД № 1 Брюховецький В’ячеслав Степанович (14.07.1947 р.н.) Ректор-засновник, Президент НаУКМА, науковець,...»

«Проблеми господарського права Вісник № 3 [70] В. Пашков, доктор юридичних наук, доУДК 346 цент, завідувач кафедри приватного права Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», провідний науковий співробітник НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України Особливості цінової політики держави щодо продукції фармацевтичного виробництва Питання ціноутворення фармацевтичної продукції завжди було на порядку денному,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ та СПОРТУ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Збірник наукових праць ( Спецвипуск 8 ) Частина І Слов’янськ – 2012 ISSN 2077–1827 УДК 371.13 ББК 74.202 Г. 94 Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Спецвип. 8. – Ч. І. – Слов’янськ : СДПУ, 2012. – 313 с. Редакційна колегія: – кандидат педагогічних наук, професор (відповідальний Сипченко...»

«Наукові записки серія “політичні науки” випуск 4 Транскордонне співробітництво у контексті перспектив європейської інтеграції україни Острог – 2010 уДк 32 ББк 66 Н 34 Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету “Острозька академія” (протокол № 5 від 28 грудня 2010 р.) Рецензенти: а. с. Романюк, доктор політичних наук, професор кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка. в. і. Бортніков, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія книгозн. бібліот. інф. технол. Ser. Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn.2009. Вип. 4. С. 200 – 205 2009. Is. 4. P. 200 – 205 УДК 7.038.532:002.2:091(474.5)“04/14” В.Дрьома ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАДАСА ДРЬОМИ З КНИЖКОВОГО МИСТЕЦТВА У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ Рима ЦІЦЕНЄНЕ Бібліотека Литовської Академії наук, вул. Жиґимонта, 1/8, м. Вільнюс, LT-01102, Литва, тел. (370) 262-36-67 У статті проаналізовано рукопис литовського мистецтвознавця та художника...»

«УДК 82-1/-9.09:82’25 ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИ МАРГІНЕС НАУКИ? (ДО ПИТАННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО СТАТУСУ КРИТИКИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ) Ірина ОЛІЙНИК Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, вул. М. Кривоноса, 2, Тернопіль, Україна 46027 Розкрито головні аспекти взаємодії критики перекладу та літературознавчої методології шляхом застосування окремих методів аналізу до оцінювання перекладених текстів. Простежено зв’язок критики перекладу та...»

«УДК 94(477)1918/1919 ШУМІНСЬКА Н.В.1 ОСОБЛИВОСТІ КОМПЛЕКТУВАННЯ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ СТАРШИНСЬКИМ СКЛАДОМ Стаття присвячена дослідженню шляхів комплектування Галицької армії старшинським складом. Показано переваги і недоліки формування старшинського складу. Висвітлено системи старшинських звань і грошового забезпечення відповідно до посади та звання, співвідношення між штатною і реальною чисельністю старшин в частинах. Ключові слова: Галицька армія (ГА), старшина, підстаршина, генерал, офіцер,...»

«о ло д и м и р Т д ло б уц ькуй Київ «Вища школа» ББК 63.3 (4Укр) Г61 Р еком ендован о Міністерством освіти України для використання в навчаль­ ном у процесі Р е ц е н з е н т и : доктори іст. наук М. Ю. Б райчевський (Ака­ дем ія наук України), /. К. Р ибалка (Харківський ун-т) Редакція літератури з історії, права, економіки Редактор П, М, Г воздец ьки й „ 0503020002—04 2Ї7—94БЗ-27-21-93 ISB N 5-11-003970-4 © Володимир Голобуцький, 1 ВІД АВТОРА (1 9 0 3 -1 9 9 3 ) У середині 30-х років я...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»