WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 || 23 | 24 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 22 ] --

Не менш цікавий рукопис Василя Корниловича (?), що знаходиться в особовому фонді М. Біляшівського. У документі йдеться про пошук кольчуги гетьмана Івана Свирговського [12]. Події, про які йдеться у рукописі, мали місце у роки російсько-турецької війни 1828-1829 років. Можливо, кореспондент і адресат мали прямий стосунок до цього дійства, про що свідчить звернення. Тому В. Корнилович пропонує кольчугу гетьмана “которая перешла в мою собственность, но ей лучше краснеть от ржавчины, а не от недостатка к ней внимания” [13]. Зокрема, він запропонував віднайти спадкоємців гетьмана на Волині.

Як потрапив інший документ до архіву М.Біляшівського, сьогодні встановити важко, адже він адресувався як “Послание Данилу Єфимовичу”, датоване 5 грудня 1865 р. Проте, автограф не зовсім правильно ідентифіковано. Автор привертає увагу дослідників старожиностей до монастирських горищ, до старих речей, що там

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

зберігаються, однак застерігає і водночас пропонує “не рыскать” широким роздолом українських степів [14]. Мабуть, автор намагався привернути увагу дослідників, насамперед, до вивчення свого краю, зокрема, до місцевого матеріалу.

Один із рукописів, до якого додається супроводжуючий лист редакції тижневої газети “Киевского губернського правления по делам Земского хазяйства” [15], містить звернення редактора П. Широких до М. Біляшівського із пропозицією ознайомитися з рукописом А. Левитського “О подземных осадах в Субботове и Чигирине”. Слід надати належне редакції газети, яка переадресувала цю статтю, а не просто відкинула її.

Про це яскраво свідчить і напис: “В виду специального характера этого сообщения, мы не предполагаем его печатать” [16].

Зважаючи на спеціальну тематику статті, редакції була цікава думка М. Біляшівського з цього приводу. Козацька проблематика постійно привертала увагу Миколи Федотовича. На рукописі є напис, зроблений особисто М. Біляшівським, що містить більш точну адресу: м. Чигирин, с. Суботів. У рукописі йдеться про обстеження місця за зазначеною адресою “людьми знающими” й ученими, які люблять свою Україну. Натомість першими дослідниками, які виявили підземні ходи козацької доби, стали місцеві хлопчаки-пастушки. Це місце в історії регіону було знане під назвою “Орлове гніздо” й розташувалося на шляху, одночасно виступаючи і захистом, і обороною від набігів кримських татар; запорожці ж оборонялися від поляків, переховуючись у підземеллі. Автор статті наголошував, що під землею знаходяться багатства, на які не звертають увагу вченіархеологи, тоді коли про подібні знахідки, потрібно поширювати знання серед місцевого населення, вміщувати інформацію у різних виданнях. М. Біляшівський свого часу проводив археологічні розкопки в цих краях, тому редакція й переадресувала йому матеріали, які слугували джерелознавчим матеріалом.

Становить інтерес ще один документ із указаного фонду. Це рукопис О. Сластьона “К постройке здания губернской земской управе”, адресований губернській газеті “Полтавские вести” (1902–1903) [17].

На її шпальтах велася дискусія між О. Сластьоном і паном Герардом із приводу побудови будинку земства в “южно-русском стиле” [18].

З початком ХХ ст., одночасно з посиленням українського національного руху, поміж українськими митцями поширюється течія відродження українського стилю, піонером і послідовним яскравим вираз

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

ником якої був В. Кричевський. До цього руху приєдналася “Українська Громада” Інституту цивільних інжеренів у Санкт-Петербурзі [19]. О. Сластіон (Сластьон) – відомий український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф, який закінчив у 1882 р.

Петербурзьку Академію мистецтв і протягом 1900–1928 років викладав у Миргородській художньо-промисловій школі – був одним із засновників (1920) Миргородського краєзнавчого музею. Йому належать літографії до альбому “Старовина українська та запорізька” (90-ті роки ХІХ ст.), статті з історії українського народного мистецтва.

У рукописі, що зберігається в особовому фонді М. Біляшівського, зроблені правки в усьому тексті вже тим-таки синім олівцем.

Простежується, що О. Сластьон відстоював думку щодо будівництва будинку Полтавської губернської земської управи в українському стилі. Попередньо мало відбутися обговорення зацікавлених сторін і учасників будівництва. Але воно має відбуватися серед фахівців, спокійно, не виходячи за межі елементарної порядності. Зокрема, питання, пов’язані з цим будівництвом, має вирішити існуюча Будівельна комісія. Рукопис мав редакційні правки, його було вже підготовлено до друку в газеті, але, ймовірно, редакцію цікавила думка М. Біляшівського, і рукопис передали вченому.

Земська управа після закінчення будівництва будинку земства в 1906 р.

дала помешкання під музей К. Скаржинській на третьому мансардному поверсі. У свою чергу, Полтавське земство від відомої меценатки одержало щедрий дарунок – власне музей, у створенні якого брав участь і М. Біляшівський. Миколу Федотовича запросили влаштувати археологічний відділ музею. Етнографічно-історичний і церковний відділи цього музею очолив К. Мощенко, учень М. Біляшівського.

Серед етнографічних матеріалів архіву вченого варто виокремити текст статті “Былина о цветке “Иван да Марья”, брат и сестра, “Братки”. В автографі М. Біляшівського йдеться про розлучених по два боки українців, які виступають в ролі брата та сестри, яких рідна мати поженила: свою дочку видала заміж за козака. Проте, зійшовшись вони зрозуміли, що в них одна кров, і стали двоколірною квіткою: брат – жовтим, а сестра – синім цвітом [20]. Серед етнографічного матеріалу зберігається також рукопис невідомого автора під назвою “Свадебные песни” [21]. Автором цих матеріалів міг бути український етнограф, який використовував пісні як джерело для етнографічних розвідок.

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

Серед рукописів у архівному фонді відклалися рукописи батька Миколи Федотовича – Федота Івановича Біляшівського [22], який певний час обіймав посаду помічника інспектора Уманського духовного училища, а також входив до Правління Києво-Софійського духовного училища. В одному з рукописів йдеться про життя молодої слухачки університетських курсів із родини священика. Маючи дитину, вона запросила священика на хрестини своєї дитини.

Священика вразила поведінка не лише молодої жінки духовного походження, але й присутніх молодих людей, яких він назвав “ліберали” та “лібералки”. Зазначене й стало темою оповідання у Київських “Епархиальних ведомостях” [23]. Як свідчать документи, Ф. Біляшівський був за натурою людиною доброю, спокійної вдачі, яка вміла вислухати та допомогти у складний час, виступав добрим психологом.

Текст ще одного рукопису з фонду М. Біляшівського [24] має назву “Воспоминания о беседе с политическим преступником в тюрьме” й написаний також його батьком. Коли родина Біляшівських проживала в Києві, його батько, Ф.І. Біляшівський, отримав місце священика при Київській в’язниці. Про це згадує у своїй автобіографії й сам М. Біляшівський. У тексті статті йдеться про епізод, коли із засудженим на смерть політв’язнем, священик сповідуючи арештанта, проговорив з 4 до 10 години вечора. Звичайно, політичні погляди засудженого на смерть не співпадали в вірою священика в Бога.

Талант психолога, переконлива бесіда – і наприкінці на запитання священика чи вірує арештант у Бога той відповів ствердно – “так”.

Варто відзначити, що в особовому архівному фонді М. Біляшівського серед записів самого вченого [25] збереглося чимало виписок із книг: Е. Тaура [?] “Антропология” (т. 1), Д. Коропчевского “Наука и человечество”; Е. Тeйлора “Доисторический быт человека и начало цивилизаци”, Д. Леббок “Американський опыт проф. Гарнте [?] – язык обезьяны”. Також зустрічаються виписки, зроблені з праць Boucher de Perthes, Ruti Meuer, E. de Mortille, Brinach Solomon й інших.

У виписках із книг Е. Тейлора, Д. Леббок, Л. Нідерле, Л. Манувріє, Е. Мортільє простежується головна направленість – еволюція культури від нижчих до вищих форм, від дикунства до цивілізації.

Суть їх концепції зводилася до переконання, що всі народи проходять тотожні історичні шляхи розвитку, тільки одні пребувають на нижчому щаблі, інші – на вищому [26]. Послідовником прогресивної еволюційної школи був і М. Біляшівський, що й засвідчують збережені архівні документи.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Отже, приходимо до таких висновків. По-перше, в архівній спадщині М. Біляшівського відклалися документи, які систематизовано;

вони уможливлюють охарактеризувати основні напрями досліджень ученого з історії України, історії світової та української культури, археології, мистецтвознавства, пам’яткознавства, музейної справи та краєзнавства. По-друге, зібрані М. Біляшівським рукописи становлять неабияку цінність з огляду на те, що згадки про них залишилися лише в працях дослідників, а самі джерела були знищені чи вивезені за межі України, де вони перебувають і досі. По-третє, наявність в архівній спадщині М. Біляшівського численних праць, більшість із яких рукописи, свідчать про широке коло спілкування фондоутворювача з науковцями й аматорами як в Україні, так і за її межами. І почетверте – аналіз наукового доробку М. Біляшівського дав змогу також виявити криптонім ученого – літеру “К”, яку замість підпису він ставив під окремими своїми працями. Введення до наукового обігу цих матеріалів становить важливе підґрунтя джерельної бази для подальших наукових розробок проблем історії української культури та історії спеціальних історичних дисциплін. Особовий архівний фонд М.Ф. Біляшівського може слугувати прикладом під час формування, наприклад, особового архівного фонду С.З. Заремби, наукова спадщина котрого також знаходиться в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН України.

__________________________________

1. Примак А.Ф. Архівна спадщина М.Ф. Біляшівського (1867–1926): склад, зміст та історико-культурна значущість: Дис. канд. іст. наук: 27.00.02 – документознавство, архівознавство / НАН України, Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. – К., 2009. – 247 с.

2. Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ), ф. ХХХІ, спр. 43.

3. Там само, спр. 44.

4. Чернев Н.П. Заметки о древнейших русских монетах. – СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1888. – 111с.

5. Беляшевский Н. [рец.]. Чернев Н. Заметки о древнейших русских монетах.

СПб., 1888 // Киевская старина. – 1888. – № 11. – С. 53–55.

6. Там само.

7. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 2573.

8. Там само, спр. 2574.

9. Там само, спр. 2575.

10. Там само.

11. Там само, спр. 2580.

12. Там само, спр. 2577.

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

13. Там само.

14. Там само.

15. Там само, спр. 2578.

16. Там само.

17. Там само, спр. 2579.

18. Там само.

19. Енциклопедія українознавства. Загальна частина / Репринтне відтворення видання 1949 р. – К., 1995. – С. 813.

20. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 2584.

21. Там само, спр. 2585.

22. Там само, спр. 2590–2592.

23. Там само, спр. 2592.

24. Там само, спр. 2590.

25. Там само, спр. 55–56.

26. Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч: Наук. видання. – К., 2001. – С. 108–109.

–  –  –

Конотопська битва є однією із найвизначніших подій у війні між союзними військами під командуванням українського гетьмана І. Виговського та Московською державою. Наслідки подій, що відбулися під час облоги Конотопа та бою між військами І. Виговського і загоном кн. С. Пожарського, мали значний вплив на подальший розвиток україно-російських відносин. Згодом це привело до ліквідації інституту виборності гетьмана Лівобережної України та посилення військової присутності московських військ у великих містах України.

Вивченню подій, що відбулися у червні 1659 р., приділяли увагу історики, джерелознавці, археологи. За понад 100 років вивчення проблеми було локалізовано та досліджено поле, де відбувалися бойові дії, вивчено маршрути пересування українських і московських військ, окреслено коло архівних джерел і хронік, що містять дані про перебіг подій битви. Висвітленню подій битви присвячені роботи й окремі розділи монографій С.М. Соловйова [1], О.М. Лазаревського [2], Л.П. Сапухіної [3], Ю.А. Мицика [4], А.Г. Бульвінського [5], О.М. Сокирка [6], В.В. Приймака, О.В. Короті, а також автора даної розвідки [7].

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Одним із питань, яке залишається дискусійним, є співставлення назв, наявних в описах подій битви, з конкретними археологічними і топонімічними об’єктами.

В описі подій Конотопської битви зустрічаються назви міст, сіл, хуторів, річок, бродів, переправ і урочищ. Вони є орієнтирами при співставленні пізньосередньовічних карт із сучасними. Назви переважної більшості населених пунктів і урочищ не змінилися із середини XVII ст., що значно полегшило роботи з локалізації поля Конотопської битви.

Назви зниклих населених пунктів, або тих, що змінили назву в ХХ ст., можна відновити за картами Харківської губернії ХІХ ст.

Населені пункти станом на кінець XVIІI ст. позначені на “Планах Генерального межування”, там-таки зображено гідрографічні об’єкти, які були змінені в ході меліоративних робіт середини ХХ ст.

Проте, у вивченні перебігу подій Конотопської битви лишається кілька питань, вирішення яких потребує комплексного підходу.

Одна з таких проблем – локалізація місця переправи військ кн. С. Пожарського через р. Куколка. Про наявність переправи через річку свідчить грамота 1659 р. За свідченням очевидця подій на переправі зустрілися передові загони І. Виговського та кн. С. Пожарського напередодні битви [8]. Мости через річку не руйнувалися – московське військо було зацікавлене у переправі на правий берег, а українське військо мало переправитися на лівий для зняття облоги Конотопа.



Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 || 23 | 24 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА КАДИКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА УДК 332.72:631.145 ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Харків – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є.Жуковського „ХАІ” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник – доктор...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ для студентів усіх спеціальностей та форм навчання Київ 2010 УДК 947 ББК 36.3 (2Ук) Укладачі: Є.В.Перегуда, доцент В.Ф.Панібудьласка, професор А.В.Тороп, доцент В.П.Макогон, доцент П.О. Дьомкін, доцент В.Ф. Деревінський, доцент С.В. Савойська, доцент С.В. Стеценко, доцент В.В. Бабич, асистент Т.В. Шевельова, асистент П.П....»

«ISSN 2072-1692. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2011. № 44 УДК 141.7:115.4 В.О. СКВОРЕЦЬ Запорізький національний унверситет, Запоріжжя ПРОСТІР І ЧАС ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЖИТТЄУСТРОЮ НАРОДУ Аналіз проблеми простору – часу життєустрою народу засвідчує, що простір життєустрою народу відображає структурну цілісність відтворювальних процесів етносоціального організму на певному етапі його історичного розвитку, а час життєустрою народу відображає функціональні зміни відтворювальних процесів...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А.Ю. КРИМСЬКОГО ПАМ’ЯТКИ СХІДНОГО ПОХОДЖЕННЯ В АРХІВАХ ТА МУЗЕЙНИХ ЗІБРАННЯХ УКРАЇНИ Збірник наукових статей КИЇВ – ББК 63.3(5)л6(4УКР)я43 П15 Друкується за рішенням Вченої ради Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України (протокол № 1 від 28.01.2010 р.) Редакційна колегія: Матвєєва Л. В. – головний редактор, Бубенок О. Б., Василюк О. Д., Дубровіна Л. А., Кочубей Ю. М., Мавріна О. С., Онищенко О. С., Радівілов Д. А.,...»

«86 Наукові записки: Серія “Історія” Василий Погорецкий ОБЪЕДИНЯЮЩАЯ ИДЕЯ ПЕТРА МОГИЛЫ ПО ОСНОВАНИЯ КИЕВСКОГО ПАТРИАРХАТА В статье раскрыто место и роль П. Могилы (1596–1647 гг.) в формировании основного содержания объединительной идеи относительно основания Киевского Патриархата. Ключевые слова: Петр Могила, Украина, национально-культурное движение, религиозная деятельность, Киевский Патриархат. Vasyl Pohoretskyi UNIFYING IDEA PETRO MOHYLA ON THE ESTABLISHMENT OF THE KIEV PATRIARCHATE The...»

«ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства Європейський університет СТУДІЇ з архівної справи та документознавства Том п’ятнадцятий Київ ББК 79.3я 53 С 88 Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: І. Б. Матяш (гол. ред.) та ін. – К., 2007. – Т. 15. – 232 с. РЕДА КЦІЙНА КО ЛЕГІ Я І. Б. Матяш (головний редактор), Г. В. Боряк, І. Н. Войцехівська, Л. А. Дубровіна,С. Л. Зворський, С. Г....»

«Збірник наукових праць 257 УДК 930 (477.83/.86) Іван Куций ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ ГАЛИЧИНИ ХІХ СТ.: ПРОБЛЕМА КОНТИНУЇТЕТУ “РУСЬКОЇ” НАЦІОНАЛЬНОДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ТРАДИЦІЇ У статті проаналізовано рецепцію “литовської доби” національної історії в українській історіографії Галичини ХІХ ст. Досліджено інтерпретації галицькими вченими проблеми тяглості давньоруської державницької традиції у Великому князівстві Литовському. Ключові слова: Велике князівство...»

«СПИСОК НАУЧНЫХ ПУБЛИКАЦИЙ доктора исторических наук профессора кафедры истории Украины и специальных дисциплин Таврического национального университета им. В. И. Вернадского НЕПОМНЯЩЕГО АНДРЕЯ АНАТОЛЬЕВИЧА 1. В. Кондараки – кърымтатарларнынъ этнографы // Йылдыз.– Ташкент, 1989.– № 6.– С. 142–144. (В соавторстве с В. Ф. Шарапой). 2. В. Х. Кондараки – историк Крыма. Рукопись депонирована ИНИОНРАН. № 41358 от 21. 03. 1990. (В соавторстве с В. Ф. Шарапой). 3. В. Д. Смирнов – историк Крыма //...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “Києво-Могилянська академія” НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НАУКОВИЙ АРХІВ Брюховецький В’ячеслав Степанович (14.07.1947 р.н.) Ректор-засновник, Президент НаУКМА, науковець, громадський і політичний діяч ФОНД № 1 ОПИС № 1 документів постійного зберігання за ЗАТВЕРДЖЕНО рішенням Комісії по фондах Наукової бібліотеки НаУКМА Протокол № від2008 р. Голова _ Ярошенко Т.О. ФОНД № 1 Брюховецький В’ячеслав Степанович (14.07.1947 р.н.) Ректор-засновник, Президент НаУКМА, науковець,...»

«ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ ХАРИТОНОВА ТЕТЯНА ЄВГЕНІВНА УДК 340.15(37)“05”.001.33 СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРАВА У ВІЗАНТІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ у ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ VI СТ. Н.Е. (СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЮСТИНІАНА) Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Одеса – 2003 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»