WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 18 ] --

17. Вольфсон фамилия отчима, фамилия отца Рудштейн. Бенцион Менделевич родился в 1906 г. в белорусском городе Бобруйске. По окончании семилетки в 1923–1926 гг. работал чернорабочим, сортировщиком на лесопильном заводе № 7 имени М.В. Фрунзе (Бобруйск), в 1927–1929 гг. работал там же на должности сортировщика и монтера. В 1929 г. Б.М. Вольфсон стал студентом I Московского государственного университета (исторического отделения этнологического факультета). Однако вскоре факультет был преобразован в Московский государственный институт истории, философии и литературы им. Н.Г. Чернышевского. Судьба молодого коммуниста (член ВКП(б) с 1932 г.) по окончании вуза оказалась связанной с Симферополем, где в 1932–1933 гг. он, как указано в заполненной им анкете, “педагог, методист Коммунистического вуза” (Крымской Высшей коммунистической сельскохозяйственной школы). В 1933–1934 гг.

по заданию партии Б.М. Вольфсон руководил парторганизацией колхоза “Ферайгойт” Лариндорфского района. В 1934–1935 гг. – секретарь образованной при областном комитете ВКП(б) Комиссии по истории Гражданской войны.

Одновременно он преподавал в Крымской Высшей коммунистической сельскохозяйственной школе: читал “Историю Запада и Востока эпохи промышленного капитализма и империализма” на кафедре всеобщей истории. С 1931 г. по совместительству научный работник Центрального архива Крыма. См. личные дела Б.М. Вольфсона: ГААРК, ф. Р-415, оп. 1, д. 546, л. 1–23; оп. 5, д. 153, л. 1–65.

18. Санкт-Петербургский филиал Архива Российской Академии наук (далее – ПФАРАН), ф. 133, оп. 1, д. 1410, л. 1.

19. ГААРК, ф. Р-415, оп. 5, д. 153, л. 12.

20. Там же, л. 41.

21. ПФАРАН, ф. 133, оп. 1, д. 1410, л. 2–3.

22. Там же, л. 7–8.

23. Там же, л. 10.

24. Там же, л. 15.

25. Комская Г. “Полное описание Крыма” // Литература и искусство Крыма.

Симферополь, 1936. № 2. С. 143–144.

26. См. подробнее: Непомнящий А.А. Подвижники крымоведения… – С. 429–461.

Непомнящий А.А. Невідомий енциклопедичний кримознавчий проект На підставі маловідомого архівного корпусу джерел із Санкт-Петербурга відновлено історію створення кримськими краєзнавцями на чолі з Миколою Львовичем Ернстом “Кримської радянської енциклопедії”, яку пізніше перейменували на “Повний опис Криму”. Репрезентовано роль у цьому проекті партійного функціонера Б.С. Ольхового, якого згодом було репресовано.

–  –  –

Ідея Державного реєстру книжкових пам’яток не нова, і в Україні певні зусилля на її втілення спрямовуються з перших років Незалежності. Проте, за 20 років більш-менш помітних зрушень на цьому шляху не спостерігається. Таким чином, якщо ідею, актуальність якої є безперечною, не вдається втілити у життя, необхідно проаналізувати причини невдачі та на основі зробленого аналізу відкоригувати ідею.

Окрім науковців – насамперед, Г.І. Ковальчук – і практиків, проблема формування Державного реєстру книжкових пам’яток України актуалізується з боку відповідних органів державної влади. Так, згідно з постановою Колегії Міністерства культури і туризму України від 25 березня 2010 р. № 3/5 “робота по створенню Державного рестру [книжкових пам’яток] відбувається вкрай повільно … Причиною такого стану є повна відсутність фінансування на проведення робіт … потребує повного оновлення … нормативна база (курсив наш – авт.), що регулює питання формування Державного рестру, модернізації придбане технічне обладнання, а також програмне забезпечення” [10]. Як бачимо, на думку фахівців Міністерства, на шляху Реєстру постало дві перепони: матеріально-технічна й організаційно-управлінська.

Метою даного дослідження є виявлення організаційно-управлінських недоліків та розробка рекомендацій щодо їх усунення. У ході досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання. Перш за все, необхідно проаналізувати існуючу нормативну базу, яка регулює процес створення Реєстру. В рамках цього завдання варто виявити науково-методологічний рівень зазначених нормативних актів, а також рівень їх відповідності практичним потребам. Другим завданням є спроба автора знайти шляхи розв’язання виявлених організаційноуправлінських, науково-методологічних і практичних суперечностей роботи зі створення Державного реєстру книжкових пам’яток.

Нормативну базу, яка забезпечує роботу з формування Державного реєстру книжкових пам’яток України, складають наступні документи: Положення про Державний реєстр національного культурного

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

надбання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466 [8], Інструкція про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного культурного надбання, затверджене Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.11.2001 р.

№ 708 [4], Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” [2].

Закон, що регулює правовідносини в бібліотечній галузі, встановлює найбільш загальні напрями управління в сфері цінних з історикокультурної точки зору документів, що зберігаються в бібліотеках, а саме: 1) констатує необхідність занесення відповідних видань до Державного реєстру національного культурного надбання України;

2) створення їх страхових копій; 3) встановлення для них особливого режиму охорони, зберігання та використання. Таким чином, проаналізувати необхідно, насамперед, Положення про Державний реєстр національного культурного надбання та Інструкцію про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного культурного надбання.

Відповідно до згаданого Положення Державний реєстр національного культурного надбання запроваджується з метою обліку об’єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу та визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Відтак, до зазначеного Реєстру можуть бути включені лише пам’ятки загальнонаціонального та світового значення. В зв’язку з цим постає питання обліку пам’яток, які не є, користуючись мовою даного нормативного акту, “винятковими” із загальнодержавної точки зору, проте мають історико-культурну цінність місцевого (регіонального) характеру.

Зрештою, Державний реєстр національного культурного надбання доцільно розглядати як складову частину Державного реєстру культурного надбання України.

У Положенні про Державний реєстр національного культурного надбання запропонована наступна класифікація пам’яток: історії, археології, містобудування і архітектури, мистецтва та документальні (до яких, зокрема, віднесені старовинні рукописи, рідкісні друковані видання). Ця класифікація є повторенням класифікації, наведеної у Законі Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, який утратив чинність відповідно до Прикінцевих

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

положень Закону України “Про охорону культурної спадщини”.

Останній, у свою чергу, регулює правовідносини виключно в сфері нерухомих пам’яток [3]. “Про охорону культурної спадщини”, до речі, зовсім не узгоджується з Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання.

Усе це є відображенням проблеми науково-методологічного характеру, пов’язаної з класифікацією пам’яток. Пам’яткознавці, серед яких С.З. Заремба, П.В. Боярський, Т. Шола, С.І. Кот, Л.В. Прибєга, Л.О. Гріффен, В.О. Константинов, О.М. Титова, Д.В. Кепін, Г.І. Ковальчук й інші, досить багато уваги приділяли даній проблемі у своїх працях, але єдина точка зору так і не була вироблена. Спроба узагальнити погляди, виправити методологічні недоліки й упущення здійснена автором цієї розвідки в низці публікацій [напр.: 11–11].

Згідно з авторською концепцією, класифікація матеріальних історико-культурних цінностей має наступний вигляд. Пам’ятки розподіляються на два великих класи – рухомі та нерухомі. Специфіка рухомих пам’яток полягає у тому, що вони можуть акумулюватися у відповідних установах (музеях, архівах, бібліотеках). Вони, відтак, поділяються на музейні, архівні та бібліотечні пам’ятки. Нерухомі класифікуються за їх територіально-топографічними характеристиками, в результаті чого вони розподіляються на: 1) окремі пам’ятки та визначні місця; 2) комплекси й ансамблі пам’яток; 3) історикокультурні ареали, ландшафти; 4) історико-культурні населені місця.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


У зв’язку з класифікацією пам’яток виникає питання про розподіл Державного реєстру національного культурного надбання на розділи відповідно до основних різновидів пам’яток. Як бачимо, саме життя продиктувало необхідність реєстрації за таким принципом, про що свідчить, робота зі створення окремих реєстрів книжкових і нерухомих пам’яток. Разом із тим, проти цього висувається аргумент, згідно з яким Положення про Державний реєстр національного культурного надбання не передбачає виокремлення в його межах таких підрозділів. Відповідно до одного з принципів юридичної логіки все те, що не заборонено – дозволено. Таким чином, створення окремих реєстрів не суперечить Положенню про Державний реєстр національного культурного надбання. Більше того, вони можуть розглядатися як один із етапів його формування. Тому, на нашу думку, до згаданого Положення необхідно внести зміни, які б регулювали створення Рестрів за основними різновидами пам’яток. Однак, рішення про

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

створення нових реєстрів пам’яток має бути зваженим, спиратися на реальну практичну необхідність й базуватися на загальновизнаній класифікації матеріальних історико-культурних пам’яток. Одночасно, класифікація, наведена у Положенні, є застарілою, тому зміни мають торкнутися й цієї частини аналізованого нормативного акту.

Пропонується взагалі прибрати класифікацію з Положення, натомість більш детально розкрити поняття “пам’ятка”.

Повертаючись до Державного реєстру книжкових пам’яток України, розглянемо співвідношення понять “бібліотечна пам’ятка” та “книжкова пам’ятка”.

Бібліотечні пам’ятки – це видання, якими традиційно комплектуться бібліотека, що виступають як джерела соціально значимої інформації, необхідної для позитивного ходу історико-культурного процесу та належать до бібліотечного зібрання. Поняття “бібліотечна пам’ятка” включає: усі рукописні книги, стародруки й інші видання, приблизно, до 1830-х років, а також окремі видання більш пізніх періодів, які мають історико-культурну цінність. Звернемо увагу на те, що поняття “бібліотечна пам’ятка” не вичерпується книгами: це можуть бути також видання різні за обсягом (брошури, листівки тощо) і за періодичністю – серіальні, періодичні, продовжувані видання.

Поняття “книжкова пам’ятка” не визначене в українських законодавчих актах, окрім Міждержавного стандарту з інформації, бібліотечної та видавничої справи 7.87-2003 “Книжные памятники. Общие требования”, прийнятого Україною [7]. Цим стандартом установлено наступне визначення книжкової пам’ятки: рукописні та друковані книги, книжкові колекції (в даному випадку – організоване зібрання одиничних книжкових пам’яток і (або) книг, які лише в сукупності набувають властивостей цінного історико-культурного об’єкту – авт.), яким притаманні непересічні духовні, естетичні, поліграфічні чи документувальні властивості, що мають суспільно значиму наукову, історичну чи культурну цінність і охороняються спеціальним законодавством [1]. Більш точним і ґрунтовним є визначення, запропоноване фундатором книжкового пам’яткознавства Г.І. Ковальчук:

…пам’яткою можуть бути: 1) всі примірники тиражу, що збереглися, якщо саме видання визнано пам’яткою друку; 2) особливий примірник видання, котре саме не є пам’яткою; 3) примірники друкованої продукції, що входять до історично сформованого комплексу – бібліотеки установи, вченого, бібліофіла – і оцінюються як

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

пам’ятки лише в рамках цього комплексу, оскільки в такому зібранні, з одного боку, відбивається епоха, а з другого – особистість збирача … Одиничними книжковими пам’ятками є рукописні книги, стародруки та окремі примірники інших друкованих видань. Серед рекомендованих критеріїв відбору книжок … виділяють: хронологічний, історичний, меморіальний, мовний і принцип винятковості (неординарності видання), а також критерій повноти або комплексності колекції. Крім того, застосовуються соціально-ціннісні, кількісні та документальні критерії [6, с. 18].

Таким чином, поняття “бібліотечна пам’ятка” є ширшим за поняття “книжкова пам’ятка” в контексті поняття “бібліотечне зібрання” й вужчим – у контексті поняття “рухома пам’ятка”, оскільки книжкові пам’ятки можуть бути частинами зібрань музеїв, архівів, інших інституцій, перебувати у володінні фізичних осіб тощо. В контексті реєстрації історико-культурних цінностей, поняття “бібліотечна пам’ятка” є більш точним. Воно відповідає Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”. Крім того, музейні історикокультурні цінності й архівні пам’ятки – документи Національного архівного фонду України не потребують спеціальної реєстрації, тоді як великий масив бібліотечних пам’яток, фактично, залишається не облікованим. Разом із тим, прекрасно розуміючи юридичні складнощі впровадження нової термінології, термін “книжкові пам’ятки” може бути збережений, але зміст його має бути розширений до змісту поняття “бібліотечна пам’ятка”. Інша пропозиція – формування Державного реєстру книжкових пам’яток (зміст поняття «пам’ятка» залишаться незмінним) може розглядатися як один із етапів створення Державного реєстру бібліотечних пам’яток Украни, до моменту юридичного оформлення останнього. Оскільки ця пропозиція є найбільш простою для реалізації на даному етапі – в даному дослідженні вона буде розглядатися як найбільш оптимальна.

Проаналізуємо Інструкцію про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань з бібліотечних фондів до Державного рестру національного культурного надбання [4]. Зазначений нормативний документ досить чітко окреслює критерії відбору книжкових пам’яток. На нашу думку, недоліки містить запропонований в Інструкції порядок відбору документів і проведення роботи щодо включення їх до Реєстру. Так, відбір пам’яток покладається на експертні ради, які створюються при національних, державних бібліоте

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я



Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології Кафедра фольклористики Укладач: д.філол.н., проф. Івановська О.П. «ЗАТВЕРДЖЕНО» Вченою радою Інституту філології «_» _ 20 р. протокол № Директор Інституту філології _проф. Семенюк Г.Ф. Програма комплексного державного екзамену з фольклористики для випускників ОКР «магістр» спеціальності «Фольклористика, українська мова і література, іноземна мова» ФОЛЬКЛОРИСТИКА Київ – 2014 До програми включено питання з теорії...»

«Науковий Центр Іудаїки та Єврейського Мистецтва імені Фаїни Петрякової Інформаційний бюлетень Випуск І Львів, грудень 2005 року Після смерті видатного українського вченого, доктора мистецтвознавства Ф. Петрякової всі шанувальники її таланту, знавці українського мистецтва, громадські і політичні діячі Львова вирішили увічнити пам’ять про неї і зберегти її науковий доробок для всіх дослідників і людей, не байдужих до історії і розвитку мистецтва в Україні. Оскільки Ф. Петрякова займалася...»

«РЕГІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ УДК 338. 939:332.012.23 Д. І. Бабміндра, д-р екон. наук, проф., А. О. Осаул, викл., кафедра міжнародної економіки та економічної теорії, ДВНЗ «Запорізький національний університет» ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПРОДУКТИВНИХ СИЛ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЕКСУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІНОЇ ЕКОНОМІКИ АНОТАЦІЯ. У статті досліджено актуальні питання розвитку та реформування агропромислового комплексу України. Виділено пріоритетні ресурси розвитку АПК на регіональному рівні....»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Кафедра загальної та соціальної психології ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ РОБОЧА ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра напряму 6.020301 – «Філософія» Луцьк – 20 УДК 159.9:2(073) ББК 88.49р30 Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 2 від 16 жовтня) Рецензенти: Іванашко О. Є. – кандидат...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД „НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ) для студентів гірничого факультету Дніпропетровськ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД „НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ” ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра історії та політичної теорії МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ З...»

«NR 7/2007 NR 8/2008 8/2008 ISSN 1642-1248 Czowiek i jego dzieo Человек и его дело Марат Верников Олександр Чайковський Степан Балей – філософ культур двох народів Stefan Baley – filozof kultur dwch narodw В Україні розпочалася публікація першого українського академічного видання Зібрання праць Степана Балея у 5 томах (7 книгах). Ініціатором і організатором видання є професор М. Верников, який досліджує творчість цього талановитого і плідного вченого багато років, зібрав по суті справи повну...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА КОПІЙКА ВАЛЕРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ УДК:327.39 ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІРИ РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук Київ – 2004 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету...»

«ББК 26. Н 3 Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. – Тернопіль. – №1. – 2007. – 224c.РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Данилишин Б.M. – доктор економічних наук, професор Жупанський Я.І. – доктор географічних наук, професор Заставецька О.В. – доктор географічних наук, професор Іщук С.І. – доктор географічних наук, професор Ковальчук І.П. – доктор географічних наук, професор Позняк С.П. – доктор географічних наук, професор Свинко Й.М. – кандидат...»

«ТЕРНОПIЛЬСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА Василюк Алла Володимирівна УДК 37.014.3(438) ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПОЛЬЩІ (ХХ – початок ХХІ ст.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Тернопіль-2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України....»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ Галузь науки Державне управління в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку Національна наукова доповідь Київ УДК 35:165+005.1 Г15 Схвалено Вченою радою Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 196/8-15 від 8 листопада 2012 р.) Редакційна колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заступник голови), Ю. П. Сурмін (заступник голови, керівник проекту), О. М. Руденко...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»