WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 11 | 12 || 14 | 15 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 13 ] --

рит Анфім захоплено повідомляв М.Н. Мурзакевичу в листі від 3 березня 1877 р. Він писав, що задоволений ходом робіт, і припускав, що знайшли стародавній храм [16]. Більш зважену оцінку проведених робіт дав віце-президенту ОТІС К.Є. Геммельман: “Боюся тільки, що о. Анфім не в міру розхвалив результати розкопок: відкрили якийсь лабіринт будівель зі слідами фрески і мозаїчних підлог – але все це грубо, невишукано” [17]. Карл Єгорович також нарікав на те, що після закінчення коштів розкопки були зупинені.

23 липня 1877 р. К.Є. Геммельман повідомляв М.Н. Мурзакевичу, що знайдені артефакти передавалися до скарбника монастиря о. Андрія. Всі знахідки дбайливо зберігалися, але не записувалися через труднощі у визначенні правильного найменування речей і монет.

Пропонувалося запросити для сортування осіб, більш досвідчених у археології та нумізматиці, після чого записати цікаві для зберігання артефакти до особливої книги. Також К.Є. Геммельман писав, що у Херсонеському монастирі завжди є вільні кімнати, і якщо вони знадобляться для проведення нарад або для зберігання речей, то це неважко буде влаштувати [18].

Вимушені зміни відбулися в роботі “розкопочного” комітету в червні 1877 р. Архімандрит Анфім через хворобу був звільнений, а на його місце призначений архімандрит Олександр [19]. Новий настоятель поспішив запевнити керівництво ОТІС у готовності посильно сприяти науковому дослідженню Херсонеса. У листі до М.Н. Мурзакевича від 27 червня 1877 р. він розповідав, що майже кожного дня буває на розкопках. Ігумен Херсонеського монастиря також писав, що роботи йдуть “хоч і повільно, але систематично” [20]. Була знайдена частина водогону і кілька монет з добре збереженими літерами та зображеннями. Незважаючи на такі запевнення, контроль над розкопками в Херсонесі натоді здійснювався переважно скарбником монастиря ієромонахом Андрієм.

1 травня 1878 р. М.Н. Мурзакевич у Херсонеському монастирі знову висловив ідею з усього зібраного мармуру створити Християнський музей. Також було вирішено влаштувати при обителі продаж книги Захара Андрійовича Аркаса “Описание Ираклийского полуострова и древностей его”, примірники якої були передані автором на користь будівництва Християнського музею [21].

Після виїзду 1878 р. ієромонаха Андрія розкопки в Херсонесі припинилися. Тоді М.Н. Мурзакевич звернувся до Д.А. Толстого:

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

Товариство, не бажаючи щоб розпочата корисна для вітчизняної археології справа припинилася, а також не бажаючи, щоб у наглядачі та розхіднику малися сторонні особи, щоб уникнути зіткнення з порядком, установленим у монастирі, маю честь звернутися до Вашого сіятельства з поданим нижче покірним проханням: за посередництвом місцевого єпархіального начальника призначити в Херсонеський монастир діяльну особу, з ченців, якій могло би бути довірено (аби усунути розкрадання віднайдених предметів, які бували в значних розмірах) постійний нагляд, не торкаючись, проте, зроблених інженером розпоряджень. Потім: 1) вів би “щоденник” розкопок, 2) список відкритих знахідок і 3) зберігав би все знайдене в зазначеному місці [11].

Мотиви такого звернення є зрозумілими. Залишившись без чернечого контролю, охорона пам’яток на античному городищі досягла вкрай низького рівня. Яскравим свідченням цього є лист до М.Н. Мурзакевича від 24 квітня 1879 р. від дійсного члена ОТІС і викладача Таврійської духовної семінарії Олександра Васильовича Іванова, в якому зазначався критичний стан нагляду над предметами старовини в Херсонесі [22].

О.В. Іванов відвідав оранжерею-музей і переглянув там шматки мармуру, не знайшовши нічого цікавого. Він, зокрема, зазначав, що камінь з написом, що зберігався у покоях настоятеля монастиря, зник.

8 липня 1879 р. преосвященний Гурій повідомив М.Н. Мурзакевичу про призначення ієромонаха Маркіяна наглядачем за роботами в Херсонесі [23]. Дізнавшись про призначення Маркіяна, віце-президент ОТІС відправив йому спеціальну інструкцію, в якій відзначалися його основні обов’язки. Зокрема, ієромонаху наказувалося записувати надіслані з Синоду кошти до прибутково-видаткової книги, а знахідки – в особливу книгу, виконувати всі поради і вказівки К.Є. Геммельмана, переконати робітників на розкопках не продавати знахідки й акуратно відкривати фундаменти. Також М.Н. Мурзакевич просив нікому не видавати знахідок на руки, вести облік продажу книг, стежити за відкритою церковної мозаїкою, а мармур із буквами та візерунками звозити до будинку настоятеля [24]. Маркіян не був особисто зацікавлений у цій роботі, тому досить швидко охорона пам’яток на античному городищі знову досягла вкрай низького рівня. Незважаючи на всі спроби ОТІС вирішити цю проблему, таке становище зберігалося до 1888 р., коли імператорським указом проведення розкопок у Херсонесі покладалося на Московську археологічну комісію. Свідком цього М.Н. Мурзакевич вже не був – він помер в Одесі в 1883 р.

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

Таким чином, М.Н. Мурзакевич чимало зробив для організації систематичних археологічних досліджень Херсонеса за участю братії місцевого монастиря Св. Володимира. За період з 1876 до 1883 р. не було зафіксовано жодного конфлікту між ученими та духовенством.

Включення настоятелів і ієромонахів обителі до складу “розкопочного” комітету згладжувало можливі суперечності, дозволяло здійснювати спостереження (яке було, на жаль, недостатнім) за ходом розкопок. Інструкції для ченців, складені М.Н. Мурзакевичем, значною мірою дозволяли забезпечувати збереження пам’яток античного городища. Разом із тим, неможливість віце-президента ОТІС постійно бути присутнім у Херсонесі та сильна залежність ведення розкопок від особистої зацікавленості представників духовенства, а також обмежені фінансові можливості монастиря не могли повною мірою забезпечити відповідного дослідження Херсонеса й у кінцевому результаті привели до передачі розкопок у підпорядкування Московської археологічної комісії.

_______________________________

1. Детальніше про М.Н. Мурзакевича див.: Непомнящий А.А. Подвижники крымоведения: в 2 т. – Симферополь: СГТ, 2006. – Т. 1. – С. 73–92. – (Биобиблиография крымоведения; вып. 7).

2. Інститут історії матеріальної культури РАН, науковий архів, рукописний відділ, ф. 1, (1887 р.), спр. 22, арк. 12–12 зв.

3. [Мурзакевич Н.Н.] Записки Н.Н. Мурзакевича // Русская старина.– 1887.– № 4.– С. 139.

4. [Мурзакевич Н.Н.] Записки Н.Н. Мурзакевича // Там само. – 1889.– № 1.– C. 235-238.

5. Мурзакевич Н.Н. Поездка в Крым в 1836 году // Журнал Министерства народного просвещения.– 1837.– № 3, отд. 4.– C. 625–691.

6. Державний архів м. Севастополя (ДАМС), ф. 19, оп. 1, спр. 67, арк. 29.

7. Російська національна бібліотека, відділ рукописів, ф. 313, спр. 37, арк. 179–180.

8. Там само, арк. 210–211.

9. Мурзакевич Н.Н. Херсонисская церковь Св. Василия (Владимира) // Записки Одесского общества истории и древностей.– 1863.– Т. 5, отд. 3.– C. 996–997.

10. Державний архів Одеської області (далі – ДАОО), ф. 93, оп. 1, спр. 84, арк. 76 зв.

11. Російський державний історичний архів, ф. 797, оп. 49, спр 88, арк. 1.

12. Державний архів Автономної Республіки Крим (далі – ДААРК), ф. 118, оп. 1, спр. 1445, арк. 11 зв.

13. ДАОО, ф. 93, оп. 1, спр. 83, арк. 14.

14. Там само, арк. 10.

15. Там само, арк. 34.

16. Там само, арк. 39–40.

17. Там само, арк. 44–45.

18. Там само, арк. 37–38.

19. Там само, спр. 92, арк. 51.

–  –  –

20. Там само, арк.54–55.

21. Там само, арк. 19.

22. Там само, спр. 91, арк. 101.

23. Там само, спр. 92, арк. 100.

24. Там само, спр. 91, арк. 148–149.

К биографии Таврического губернатора Д.Б. Мертваго

–  –  –

Дмитрий Борисович Мертваго (1760–1824) родился 5 августа 1760 г.

в дворянской семье [2, с. 125–133]. Родители – Борис Федорович и Александра Борисовна. Отец был майором. Жили небогато. Основную прибыль получали из двух деревень – в Оренбургской и Симбирской губерниях. Дмитрий Борисович был старшим сыном, кроме него в семье было еще одиннадцать детей. Отец Д.Б. Мертваго был убит в 1774 г. во время Пугачевского восстания в своем имении – деревне Мертовщина Алаторского уезда Симбирской губернии [13, с 29–35]. С этого времени все бремя заботы о семье легло на четырнадцатилетнего Дмитрия. Вследствие этого полноценного образования он не получил. Вот что пишет по этому поводу его внучка В.П. Вайтаци: “пылкий и основательный ум, чтение, наблюдательность и способность соображать происшествия заменяли ему недостаток учения при воспитании” [3, c. 19–35].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Д.Б. Мертваго поступил на военную службу в Преображенский полк в 1775 г.: “записали меня унтер офицером в гвардию и прислали паспорт на два года: в начале 1777 [года] я должен был явиться в Петербург” [13, с. 41]. В 1779 г. он получил звание каптернамуса, спустя год – сержанта [16, л. 14–15]. Через 2 месяца получил отпуск на год. Но на военную службу он больше не вернулся – в 22 года был определен прокурором в верхнюю расправу Оренбургского края – “все 5 лет, в которые был я прокурором, провел я самым праздным образом: ничему не учился, ни к чему не прилежал и не знал ничего, что касается до должности. Но будучи любим начальниками и находясь всегда в их обществе, я не только был терпим по службе, но многие даже меня уважали” [13, с. 42].

Изменения в жизни Дмитрия Борисовича произошли в связи с назначением в 1784 г. в Симбирскую и Уфимскую губернии генерал

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

губернатором графа Осипа Андреевича Игельстрома [6, c. 115–127].

Вследствие конфликта с генерал-губернатором Д.Б. Мертваго перевелся из Оренбурга в Уфу, где был определен советником гражданской палаты, прослужив в этой должности полгода. Кроме исполнения своих прямых служебных обязанностей он посвятил это время изучению канцелярского дела и юриспруденции. Следующей вехой в карьерном росте было его назначение в 1787 г. советником Уфимского наместнического правления [16, л.14–15].

С началом русско-турецкой войны 1787–1792 годов перед русскими властями остро встала проблема возможности волнений среди населения империи, исповедовавшего ислам. Турецкие агенты вели диверсионную деятельность, призывая население к восстаниям против неверных. О.А. Игельстрому удалось перехватить письмо из Турции в Бухарию, из содержания которого следовало, что в Бухарию посылался паша с подарками для того, чтобы склонить бухарцев к войне с Россией. Это письмо в оригинале было передано Екатерине II, которая повелела предпринять меры по предотвращению волнений [13, c. 44].

Д.Б. Мертваго предложил достаточно интересный и прогрессивный вариант решения проблемы. Вот что он пишет в своих “Записках”:

“я подал проект, где предлагал учредить при губернском правлении духовное собрание из двух или трех избраннейших и в верности испытанных духовных особ магометанского закона, которые экзаменовали бы желающих поступать в звание мулл и предоставляли бы их на утверждение губернского правления; правление же обязано было каждому дать указ, без которого, как без доказательства его звания, никто бы не смел учить в школах и изъяснять закон в мечетях” [13, с.

44–46]. Многие современные исследователи считают, что непосредственным организатором “Собрания” был О.А. Игельстром. Однако Д.Д. Азаматов указывает: «инициаторами принятия этого законодательного акта были генерал-губернатор Симбирского и Уфимского наместничества барон О.А. Игельстром и советник наместничества Д.Б. Мертваго» [1, с. 21].

Следующим генерал-губернатором Симбирского и Уфимского наместничеств и управляющим пограничными делами 28 сентября 17 г. был назначен генерал Сергей Кузьмич Вязмитинов [6, с. 128–136], который служил в этом департаменте с Григорием Романовичем Державиным – близким другом Д.Б. Мертваго [3, c. 31]. Об их близких отношениях свидетельствует достаточно обширная переписка [17, л. 1;

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

18, с. 873–879]. Между ними так же установились дружеские отношения. Вскоре после смерти Екатерины II С.К. Вязмитинову было поручено ехать в Малороссию для проведения административной реформы

– преобразования трех украинских губерний в одну. Генералгубернатор предложил Д.Б. Мертваго перевестись вместе с ним, на что получил согласие. Но вместо назначения в Украину С.К. Вязмитинов был назначен комендантом в Санкт-Петербург. Как следствие – Д.Б. Мертваго не мог продолжить службу под его начальством.

Следующим этапом службы Дмитрия Борисовича стало назначение 21 сентября 1797 г. членом Провиантской экспедиции [16, л.14–15].

На этой должности Д.Б. Мертваго написал положение об устройстве департамента, составил инструкции для экспедиций, комиссий провиантских депо и комиссионеров как постоянных, так и находящихся при отдельных командирах войск, определил их взаимные права и обязанности, изложил отчетность в суммах, чего до него никто не делал. После этого Д.Б. Мертваго приняли в военный штат и определили в должность военного советника.

Провиантское ведомство в этот период возглавлял Петр Хрисанович Обольянинов. При нем Д.Б. Мертваго предложил доставлять продовольствие войскам не сухопутными путями, а по рекам, что существенно удешевляло поставки. С этой целью Дмитрий Борисович описал течение всех судоходных рек и возможность связи между ними; исчислил время, необходимое для перевозки грузов; изложил разделение департамента на семь депо и комиссионеров; в подробности изложил обязанности генерал-провиантмейстера. Также при содействии Д.Б. Мертваго провиантмейстерское ведомство ежегодно стало давать финансовый отчет, что было достаточно сложно в связи с фактической бесконтрольностью всех финансовых расходов этого ведомства. Именно при содействии Д.Б. Мертваго впервые был подан финансовый отчет. За это он был представлен к ордену Св. Анны II степени, а П.Х. Обольянинов – к бриллиантовому ордену Св. Александра Невского [13, с. 86].

Успехи на службе принесли Д.Б. Мертваго известность, в 1799 г.

его при содействии генерал-прокурора Петра Васильевича Лопухина хотели назначить столичным губернатором, но из личных соображений Дмитрий Борисович отказался от этой должности [13, c. 81]. Также благодаря усилению влияния при дворе П.Х. Обольянинова в конце 1799 г. Д. Б. Мертваго получил звание генерал-майора.

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я



Pages:     | 1 |   ...   | 11 | 12 || 14 | 15 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА ЯВОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА “ГУЦУЛЬСЬКА ҐРАЖДА” ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ДЕРЕВООБРОБНИЦТВА Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 190-річчю від дня народження класика українського різьбярства Юрія Шкрібляка та 120-річчю від дня народження заслуженого майстра народної творчості України Юрія Корпанюка (Яворів, 20–21 вересня 2012 р.) Яворів – Івано-Франківськ УДК...»

«STATE INSTITUTION «INSTITUTE FOR WORLD HISTORY OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE» K. Fedorova SPAIN’S FOREIGN POLICY IN THE EARLY XXI CENTURY Monograph Warsaw УДК 327(460) ББК Ф4 (4Ис) Ф-33 Друкується за рішенням Вченої ради Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» (протокол №2 від 29 квітня 2014 року) Рецензенти: А. І. Кудряченко – доктор історичних наук, професор, Директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»; В. А. Манжола доктор історичних наук,...»

«ВІСНИК Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, № 1088, 2013 ІСТОРІЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УДК 930.2:94(477.54/.62) В. І. Танцюра, О. О. Пересада Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА ЯК ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Дана стаття присвячена такому значному регіону нашої держави, як Слобідська Україна. У ній аналізується основні етапи її розвитку від початку існування, розглядаються зміни територіальні...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ Кафедра «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» Батченко Л.В., Дмитриченко Л.І., Мойсеєнко К.Є., Ткаченко О.Г., Кулик Є.І. ЕКОНОМІКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ КРАЇН ЄВРОПИ Підручник Затверджено на засіданні вченої ради ДонДУУ Протокол № від 200 Донецьк 2008 ББК 65.5 (4Укр) 8 Б 28 Б 28 Економіка Європейського Союзу та порівняльний аналіз соціально-економічних систем...»

«поишяу і Мимика НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО На у к у к р а ^ Професор, доктор історичних наук о. Юрій Мицик Уїоклищіння збірник^праць на пошану професора о. Юрія Мицика Редакційна колегія: Павло Сохань головний редактор, Анатолій Бойко відповідальний секретар, Віктор Брехуненко, Олександр Маврін, Ігор Гирич, Дмитро Бурім Київ УДК 94 (477) ББК 63.3 (4 Укр) Покликання. Збірник праць на пошану професора о. Юрія Мицика /...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Юридичний факультет Студентське наукове товариство VIVAT JUSTITIA! Міжнародний студентський науково-юридичний альманах Випуск ІІ Львів 2003 Рекомендовано до друку рішенням Ради Студентського наукового товариства юридичного факультету від 23.04.2003 року (протокол №21) У пропонованій міжнародній студентській збірці, котра видається вдруге в історії юридичного факультету Львівського університету вміщено...»

«INSTYTUT ROZWOJU MIAST Путівник під назвою «Підзамче: Історія іншого Львова» була підготовлена в рамках проекту «Допомога задля розвитку 2013» № 361 Ревіталізація дворів району Підзамче – вдосконалення процесу управління комунальними житловими ресурсами Львова: 2013, який фінансується, зокрема, Міністерством закордонних справ Республіки Польща Основним виконавцем Проекту був Інститут Розвитку Міст (ІРМ) з м. Кракова. Офіційним українським партнером Проекту виступив Інститут Міста/Міська рада м....»

«ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства СТУДІЇ з архівної справи та документознавства Том шістнадцятий Київ ББК 79.3я 53 С 88 Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України, УНДІАСД ; [редкол.: І. Б. Матяш (голов. ред.) та ін.]. – К., 2008. – Т. 16. – 164 с. РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ І. Б. Матяш (головний редактор), Г. В. Боряк, І. Н. Войцехівська, Л. А. Дубровіна,С. Л. Зворський, С. Г. Кулешов, М. В. Ларін, Л....»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ, ЕТНОЛОГІЇ І ПРАВОЗНАВСТВА імені О.М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО ЧЕРНІГІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТТУ імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПОШУКОВЕ АГЕНТСТВО ПО СТВОРЕННЮ НАУКОВО-ДОКУМЕНТАЛЬНИХ СЕРІАЛІВ «КНИГА ПАМ’ЯТІ» ТА «РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ» ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЧЕРНІГІВЩИНА В РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ Документи і матеріали...»

«НАУКОВІ ЗАПИСКИ Історичні науки ВИПУСК 17 Острог – 2011 УДК 94(082) ББК 63 Н34 Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету “Острозька академія” Протокол № 5 від 28 грудня 2010 р. Друкується згідно з постановою ВАК від 10.03.2010 № 1-05/2 Редакційна колегія: І. Д. Пасічник, доктор психологічних наук, професор (головний редактор); В. В. Трофимович, доктор історичних наук, професор (заступник головного редактора); Л. О. Зашкільняк, доктор історичних наук, професор; А. Є....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»