WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 46 |

«ТРЕТІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, присвячених 20-річчю Центру ...»

-- [ Страница 12 ] --

На сьогодні травелог Е.Д. Кларка “Мандри до різних країн Європи, Азії та Африки” являє собою малодосліджене джерело, оскільки досить довгий час творчий спадок англійця, з огляду на нещадну критику вченим внутрішньої політики Олександра І, зазнав остракізму у вітчизняній історіографії. Лише з кінця ХХ ст. російські й українські науковці звернулися до вивчення його головного твору, де зберігаться багато цінної інформації про стан античних і середньовічних пам’яток Кримського півострова після приєднання Північного Причорномор’я до Російської імперії. Важливість свідчень мандрівника доповнюється різноманітними картами, малюнками античних ваз і давньогрецьких написів, які наводяться разом із текстом. Поряд із книгою Марії Ґатрі “A tour performed in the years 1795–1796 through the Taurida, or Crimea” (Подорож, здійснена у 1795–1796 роках до Тавриди або Криму) [8] твір Е.Д. Кларка є однією з найбільш важливих пам’яткознавчих робіт англійської історіографії першої половини ХІХ ст., присвячених Тавриді. Без залучення відомостей з цієї праці здійснення вичерпної реконструкції історії вивчення пам’яток старовини Тавриди західноєвропейськими мандрівниками на межі XVIII–ХІХ ст. наразі важко уявити.

___________________________

1. Ромм Ш.–Ж. Путешествие в Крым в 1786 г. / Вступ. ст. Э.Б. Петрова, Т.А. Прохорова. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2011. – 168 с.

2. Otter W. The Life and Remains of Edward Daniel Clarke : Professor of Mineralogy in the University of Cambridge. – New York, 1827. – 528 p.

3. Clarke E.D. Travels in Various Countries of Europe, Asia, Africa: in 11 vol.. – Vol. 2. – Pt. 1 : Russia, Tahtary and Turkey. – London, 1816. – 546 p.

4. Clarke E.D. Reise durch Russland, und die Tartarie in den Jahren 1800–1801. – Weimar, 1817. – VIII, 683 s.

5. Clarke E.D. Voyages en Russie, en Tartarie et en Turquie: in 2 vol. – Paris, 1812.

6. Clarke E.D. The Tomb of Alexander, a Dissertation on the Sarcophagus Brought from Alexandria, and Now in the British Museum. – Cambridge, 1805. – 164 p.

7. Clarke E.D. A Description of the Greek Marbles Brought from the Shores of the

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

Euxine, Archipelago and Mediterranean, and Deposited in the University Library. – Cambridge, 1809. – 81 p.

8. Guthrie M. A tour performed in the years 1795–1796 through the Taurida, or Crimea, the ancient kingdom of Bosphorus, the once powerful republic of Tauric Cherson and all the other countries on the North shore of the Euxin, ceded to Russia by the peace of Koinargi and Jassi. – London: T. Cadell Jun. and W. Davis, 1802. – XXIV, 448 p.

–  –  –

Проблема взаємовідносин учених і православного духовенства, зокрема в питаннях, що стосуються права власності, є сьогодні однією з найбільш актуальних. Особливо яскраво це виявляється у протистоянні між Кримською єпархією УПЦ та керівництвом Національного заповідника “Херсонес Таврійський”. Апогеєм цієї боротьби стало звернення митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря (Швеця) до Президента України з листом від 26 липня 2010 р., в якому ієрарх просить повернути церкві колишні монастирські корпуси, де зараз розташовуються античний і середньовічний зали експозиції музею.

У свою чергу директор заповідника Л.В. Марченко вказав на неможливість передачі приміщень духовенству і, посилаючись на невдалі приклади дорадянських років, у т.ч. й на листи голови Московського археологічного товариства графині П.С. Уварової, підкреслив, що співіснування на території античного городища науково-археологічного центру і православної обителі неможливе. Не заперечуючи непорозумінь і конфліктів, що траплялися між братією Херсонеського монастиря Св. Володимира і представниками Московської археологічної комісії, вважаємо за необхідне вказати на приклади й більш продуктивної співпраці духовенства і дослідників старожитностей, репрезентувати заходи щодо охорони пам’ятки у всьому різноманітті.

Одним із видатних організаторів науки в другій половині XIX ст.

був Микола Ничипорович Мурзакевич (1806–1883), секретар, пізніше – віце-президент Одеського товариства історії та старожитностей (далі – ОТІС), директор музею Товариства, редактор його “Записок” [1]. Батько М.Н. Мурзакевича, Ничипір Адріанович, був священно

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

служителем, автором “Истории губернского города Смоленска”. Сам учений закінчив Смоленську духовну семінарію, відтак, не з чуток знав традиційний уклад життя духовенства. Можливо це й пояснює, що М. Н. Мурзакевичу було досить просто знайти спільну мову з представниками братії Херсонеського монастиря в питаннях археологічного дослідження пам’ятки.

Херсонеський монастир було створено у 1851 р. з ініціативи архіпископа Інокентія (Борисова) на місці ймовірного хрещення Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого. У 1861 р. обитель Св. Володимира через своє важливе історичне значення була зведена у ранг першокласних. З цього часу її настоятель архімандрит Євген проводив розкопки та зі знахідок утворив щось на кшталт музею [2].

Велике значення для подальшої причетності М.Н. Мурзакевича до дослідження Херсонесу мало налагодження стосунків з керівником Херсонсько-Таврійської єпархії Інокентієм (Борисовим). Микола Ничипорович познайомився з ним, ймовірно, влітку 1835 р., під час візиту до митрополита Київського Євгена (Болховітінова), але це спілкування було поверхневим. Однак, у Бахчисараї влітку 1836 р.

М.Н. Мурзакевич знову зустрівся з о. Інокентієм. Разом із ним і професором Михайлом Олександровичем Максимовичем вони планували спільний огляд Південного берега Криму, від Алушти до Байдарських воріт, але різна мета подорожі не дала задумові реалізуватися [3].

Учений залишив таку, не надто схвальну, характеристику ієрарха:

був честолюбною людиною, мав пристрасть до грошей; усе, що брав

– або втрачав, або привласнював; за примхою часто переміщував бідних священиків; любив зв’язки зі знаттю й не дбав про прихильність до себе простого люду. В Одесі, принаймні, о. Інокентій брався за велику кількість учених починань, але не доводив їх до закінчення [4]. Слід зауважити, що у великому масиві спогадів про архієпископа Інокентія, мемуари М.Н. Мурзакевича відрізняються різкістю у формулюваннях і недоброзичливістю.

Незважаючи на це, саме з переведенням архієпископа Інокентія на Херсонсько-Таврійську кафедру в 1848 р. стосунки віце-президента ОТІС з ієрархом були поновлені. Перша їх зустріч була досить прохолодною. Але потім учений побачив у ньому не недобру людину, а честолюбця – і їхні відносини налагодилися. Архієпископ неодноразово демонстрував ученому свою прихильність. Дев’ять років не переривалася приязнь, що супроводжувалася довірою у багатьох нау

<

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

кових питаннях. Архієпископу, якого в той час захопила ідея відновлення в Криму середньовічних обителей (проект “Російський Афон”), потрібний був своєрідний науковий консультант, на роль якого підходив М.Н. Мурзакевич. Тим більше, що освіченому ієрарху було добре відоме повідомлення вченого про фундамент церкви в Херсонесі, яке з’явилося на шпальтах “Журнала Министерства народного просвещения” в 1837 р. та містило сміливе припущення, що саме на цьому місці охрестився князь Володимир Великий [5]. Ця хибна гіпотеза захопила о. Інокентія. Автор анонімного рукопису, що зберігався при Херсонеському монастирі, так пояснює мотиви преосвященного: “Помилка ця була помилкою часу, вона виходила з доброго серця, з чистого і благочестивого бажання знайти священне і дороге для всіх нас місце” [6]. Тому ієрарх охоче залучив ученого до відновлення церкви в Херсонесі.

22 листопада 1852 р. віце-президент ОТІС повідомляв архієпископові про затримку відправки плану і креслень фасадів церкви в Херсонесі. Микола Ничипорович уточнював, що проект складений ним у дусі церков V–XI ст. Дослідник старожитностей пояснював ієрархові, що купол майбутньої церкви планується зробити присадкуватим для відповідності стародавньому характеру будови і для того, щоб він із часом не обвалився від своєї ваги. За приблизними підрахунками М.Н. Мурзакевича, будівництво церкви з живописом, позолотою, мармуром, іконостасом і підлогою обійшлося б у 20 тис. руб., але якщо буде сприяти Морське відомство, то обійдеться дешевше. Плани флігелів, огорожі та воріт планувалося скласти пізніше. Вчений також просив о.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Інокентія висловити думку з приводу записки про проект відтворення Херсонеської церкви [7]. А вже 24 листопада 1852 р. М.Н. Мурзакевич писав про завершення робіт над проектом церкви у Херсонесі й представив його на розгляд преосвященного. Вчений просив повідомити про затвердження проекту, що дозволить йому почати роботу над деталями живопису іконостасу та горного місця, відповідно до вимог візантійського часу [8]. Реалізації грандіозного задуму завадила Кримська (Східна) війна та смерть архієпископа Інокентія в 1857 р.

Пізніше віце-президент ОТІС більш детально розповів про ідею відтворення храму та її реалізацію. Покійним Інокентієм у 1852 р.

пропонувався план будівництва на руїнах Херсонесу на стародавньому фундаменті нової церкви в пам’ять хрещення кн. Володимира.

Церква повинна була зберегти всі архітектурні деталі, властиві візан

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я

тійським храмам X ст. Проект покладався на єпархіального архітектора Л.С. Отопа під загальним наглядом М.Н. Мурзакевича. За кілька місяців проект був готовий і разом із пояснювальною історикоархеологічною запискою відправлений архієпископові. Зразком для відтворення споруди в первозданному вигляді слугував стародавній церковний фундамент; для відтворення іконостасу, престолу, стінної мозаїки та живопису – відомі храми, збудовані в V–XI ст.: Піцундський в Абхазії, Св. Марка у Венеції, Св. Ірини в Константинополі, Св. Софії в Києві, а для архітектурних орнаментів – уламки капітелей, колон і п’єдесталів, що зберігалися в Музеї ОТІС. У 1859 р. намір покійного ієрарха було в дещо зміненому вигляді реалізовано настоятелем Херсонеського монастиря архімандритом Євгеном. Нову церкву вирішено було збудувати більш широкою і двоповерховою, щоб у нижньому храмі залишити в недоторканності стародавній фундамент. За припущенням М.Н. Мурзакевича, архітектор Д.І. Грімм запозичив зовнішній вигляд фасаду у константинопольської церкви Св.

Сергія і Вакха. В 1861 р. під час розчищення місця для нової церкви ченцями під керівництвом ігумена Євгена були відкриті фундаменти інших церков і житлових будинків з водогоном. М.Н. Мурзакевич припускав, що в цих приміщеннях проживав Херсонеський єпископ із кліром, а під час Корсунського походу – князь Володимир зі своєю нареченою царівною Анною. План розкопаних церков був доставлений архімандритом Євгеном до ОТІС [9].

На достатньо довгий термін розкопки в Херсонесі перейшли у підпорядкування виключно монастиря, без відповідного наукового контролю. Відвідавши Херсонес, М.Н. Мурзакевич писав до ОТІС 20 липня 1875 р. про невтішні підсумки такого стану речей: “Вкрай бідну кількість погано збережених стародавніх (переважно візантійських) монет (епоха з 867-го до 1055 р.) залишив у монастирі колишній його настоятель архімандрит Євген. Він же, передавши кілька мармурових барельфів і християнських написів у Московський музей, позбавив класичну місцевість своєї документальної історії” [10]. Об’єднання зусиль з вивчення історичної минувшини городища стало питанням часу.

У 1876 р. обер-прокурор Священного Синоду Дмитро Андрійович Толстой запросив ОТІС до проведення археологічних розкопок на території Херсонеського монастиря, а потім виклопотав на ці потреби в Синоду 1 тис. руб щорічно. Гроші, які відпускалися на розкопки, передавалися або настоятелю монастиря, або його управителю [11].

Т р е т і З ар е м бі в с ь к і ч и т ан н я

На засіданні ОТІС 19 березня 1876 р. було вирішено всі християнські знахідки зберігати в особливому місці в монастирі, а язичницькі – як такі, що не належать Херсону візантійському – відправляти до Музею ОТІС у Одесі. Також був створений спеціальній комітет, що завідував розкопками та реставрацією візантійських пам’яток. До нього увійшли віце-президент ОТІС М.Н. Мурзакевич, настоятель Херсонеського монастиря архімандрит Анфім, дійсний член Товариства Платон Осипович Бурачков і інженер-полковник Карл Єгорович Геммельман. Передбачалося щорічно повідомляти Священний Синод про хід робіт і наукових досліджень [12].

19 травня 1876 р. члени Комітету провели початковий огляд руїн Херсонеса й оглянули два фундаменти церков і споруджуваного храму, базиліку Св. Климента, французьку траншею, склад мармурових уламків у оранжереї тощо. Було вирішено:

1) Просити Севастопольського градоначальника пояснити мешканцям міста, що будь-які розкопки в межах Херсонеського монастиря сторонніми особам заборонені, а розкрадачі історичних пам’яток будуть затримуватися й передаватися мировому судді. Також Комітет просив градоначальника сприяти складанню топографічного плану городища.

2) Ужити заходів до припинення обвалу морського берега.

3) Після отримання від Священного Синоду асигнувань почати археологічні дослідження з певного пункту і продовжувати їх послідовно.

4) Довести вищезазначене до відома Таврійського преосвященного Гурія [13].

Розкопки ОТІС у Херсонесі почалися з жовтня 1876 р. Тоді ж було складене “Запрошення мешканцям Севастополя” [14]. У ньому повідомлялося, що ОТІС приступило до розкопок і пропонує місцевим мешканцям доставляти мармур та монети до монастиря. В запрошенні також зазначалося, що з дозволу Синоду і за його грошової підтримки передбачалося на руїнах міста з його залишків створити Християнський музей. Матеріалами музею мали слугувати знайдені в межах Херсонеса капітелі, колони, написи й інші архітектурні споруди, які передбачалося вставити у стіни майбутньої будівлі.

У зв’язку з початком робіт архімандрит Анфім отримав від ОТІС нові вказівки. Зокрема, він мав вести нагляд за систематичними розкопками на території городища, всі необхідні витрати вписувати у видану Товариством прибутково-видаткову книгу, вести щоденник робіт, що виконувалися [15]. Про перші підсумки розкопок архіманд

<

Т р е т і З а р е м бі в сь к і ч и т ан н я



Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 46 |
 
Похожие работы:

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Факультет історії, політології та міжнародних відносин Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» Напрям 6.030104 – «Політологія» Галузь знань 0301 – Соціально-політичні науки Кваліфікація – політолог, викладач суспільно-політичних дисциплін Чернівці 1. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИПУСКОВУ КАФЕДРУ Назва кафедри – кафедра політології та державного управління Чернівецького...»

«УКР. ЛІТЕРАТУРОЗН. 2008. UKRAIN. LITERARY STUD. 2008. Вип. 70. С. 157-167 Is. 70. Р. 157-167 УДК 821.161.2“18/19”-32.09 І.Франко:82.02 ЛОКОМОТИВ “НА КРИЛАХ ІЗ ГАРМОНІЙ”.МІКРОСТУДІЯ ФРАНКОВОГО ОПОВІДАННЯ “ПОКИ РУШИТЬ ПОЇЗД” Роман ГОЛОД Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника вул. Шевченка, 57, 76025 м. Івано-Франківськ, Україна Розглянуто елементи імпресіонізму в оповіданні Івана Франка “Поки рушить поїзд”. З’ясовано жанрові, композиційні та стилістичні особливості твору....»

«Лекція 1 Основні поняття про комп'ютерні мережі і телекомунікації.1. Поняття і коротка історія комп'ютерних мереж.2. Класифікація комп'ютерних мереж:• По області дії;• По способах адміністрування;• По мережних операційних системах;• По протоколах;• По топології;• По архітектурі;3. Мережні стандарти і специфікації.1. Поняття і коротка історія комп'ютерних мереж. В перші роки після появи настільних персональних комп'ютерів у продажу ще не було засобів комунікації між ними. У комерційних...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Збірник наукових праць ( Випуск LV ) Частина І Слов’янськ – 2011 ISSN 2077–1827 УДК 371.13 ББК 74.202 Г. 94 Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – Вип. LV.Ч. І. – 275 с.Редакційна колегія: – кандидат педагогічних наук, професор (відповідальний Сипченко В.І. редактор) – доктор...»

«Хроніка та інформація Міжнародна науково-практична конференція Кореспондентський пункт “Культурно-історична спадщина Польщі та Подільського відділення ІМФЕ України як чинник розвитку полікультурної імені М. Рильського НАН України при Хмельницькій гуманітарноосвіти / Хмельницький, 2011 педагогічній академії повідомляє Відповідно до плану роботи Національної академії педаго­ гічних наук України у рамках проекту “Проблеми освіти в Поль­ щі та Україні у контексті процесів ґлобалізації та...»

«НаціоНальНа академія Наук україНи іНСТиТуТ СХодоЗНаВСТВа ім. а. Ю. кримСькоГо СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В КРАЇНАХ СХОДУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ киїВ – УДК 94(5): ББК 66.3(5) C Друкується за рішенням Вченої ради Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України (протокол № 5 від 22.12.2011) Відповідальний редактор Л. В. Матвєєва, д. і. н., проф. Упорядники: О. С. Мавріна, к. і. н., с. н. с. І. В. Отрощенко, д. і. н., с. н. с. Рецензенти: Є. А. Макаренко, доктор політичних наук,...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія педаг. 2011. Вип. 27. С. 101–108 Ser. Pedag. 2011. Is. 27. P. 101–108 УДК 378.011.32:371.82:316.6 СПОРТИВНА АНІМАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТУРИСТИЧНОГО ПРОФІЛЮ Олександра Максимець Львівський інститут економіки і туризму, вул. Менцинського,8, 79007 Львів, Україна З’ясовано сутність спортивної анімації. На прикладі розроблення проектів анімаційних програм студентами Львівського інституту економіки і...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА з курсу “ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ” для студентів філософського факультету (спеціальність філософія) Укладено: Доц. кафедри теорії та історії культури Дарморіз О. В. Львів 2007 Лекції Вступ: Культура як предмет філософського дослідження. 2 год. Частина І. Історія філософсько-культурологічної думки Тема 1. Передісторія філософії культури. Уявлення про 2 год. культуру в Античності, епоху...»

«Вересень 2010 нь Маловідомі пригоди українських радянських письменників Так уже воно склалося, що масштабне відкритОлексій Кундзіч, Олесь Гончар, і зовсім не радянмогла закінчитись арештом. Вельми цікавою метя білих плям одного періоду історії літератури ського Уласа Самчука. Стосунки з владою та коні також здалася та частина «Таємниць письменмайже неодмінно призводить до легкого підзалегами, нюанси особистого життя, просто пригоницьких шухляд», у якій ідеться про Остапа буття періодів інших....»

«СТРУКТУРА ПРОГРАМИ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ 1. Пояснювальна записка.2. Зміст програмного матеріалу.3. Структура тесту і характеристика завдань в ньому.4. Критерії оцінювання за 100бальною шкалою( від 100 до 200 балів) 5. Рекомендована література. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Програму всесвітньої розроблено на базі чинних програм з всесвітньої історії України для 6–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №1/11-385 від 30.01....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»