WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 6 ] --

Співробітник Археологічної комісії, професор Санкт-Петербурзького університету Микола Іванович Веселовський, що перевіряв за завданням цієї інституції “Склад місцевих старожитностей”, у рапорті від 22 вересня 1904 р. зазначав: “Предмети не зареєстровані, не мають нумерації, взагалі позбавлені ярликів, за якими можна було б дізнатися походження тієї чи іншої речі та подробиці, що супроводжували знахідку”. Інший його документ, що зберігся – “Донесення в Імператорську археологічну комісію”, – більш докладно відзначає: “Відвідавши 17 серпня 1904 р. Херсонес, я мав можливість переконатися зайвий раз, із якою любов’ю відноситься до своєї справи К.К. КосцюшкоВалюжинич. Його плани майбутніх робіт заслуговують повного схвалення, а спосіб ведення розкопок повинен бути визнаний, безумовно, правильним; таким, що виправдав себе низкою блискучих відкриттів.

На жаль, інше враження справляє музей старожитностей, облаштуванням

Другі Зарембівські читання

якого останнім часом особливо стурбована Археологічна комісія. Ніде нічого подібного цьому музею не немає і бути не може. Я не зачіпатиму систему розподілу предметів у Херсонеському музеї … Я маю на увазі недогляд, зроблений на початку роботи, який незмінно продовжується до теперішнього часу, тобто протягом п’ятнадцяти років. Цей недолік – відсутність ярликів на предметах. Приватна особа може тримати в себе на полицях стародавні предмети без номерів, це його справа, але музей не може так учиняти, і завідувач музею не має права сказати, що це його справа. Тут не може бути ніяких відступів і особистого свавілля, а повинні дотримуватися загальні вимоги … Я із задоволенням можу заявити, що пан К.К. Косцюшко-Валюжинич у бесіді зі мною на цю тему, виразив повну готовність у майбутньому забезпечити всі знахідки ярликами, отже, надалі ми можемо бути спокійними за музей; але я думаю, що і минуле необхідно виправити, скільки це тепер можливо. Необхідно виправити, не зупиняючись, навіть, перед витратами” [17, арк. 1–2]. Таким чином, весь багатий матеріал, накопичений за багато років розкопок К.К. Косцюшко-Валюжинича, міг бути використаний лише частково.

В інших кримських музеях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. працівники розуміли цінність опису як важливого засобу збереження детальних відомостей про предмети старовини. Експонати записувалися в інвентарні книги чи журнали обліку, складалися спеціальні покажчики. Так, Л.П. Коллі став укладачем 5-го і 6-го видань “Покажчика Феодосійського музею старожитностей”, де детально відображені зміни в експозиції. Завдяки цьому ми маємо достатньо повне уявлення про стан колекції музею і її поповнення впродовж 1903–1912 років [18; 19].

Ретельно підходили до систематизації й опису експонатів у Музеї Севастопольської оборони. Пам’ятки фіксувалися не тільки в інвентарних книгах, але і в каталогах музею, які за 1897–1914 роки витримали п’ять перевидань. У цих матеріалах викладений докладний перелік усіх наявних у фондах і представлених на той час у експозиції експонатів. Каталоги складалися в хронологічному порядку, в строгій відповідності до розташування предметів у залах музею, починаючи від перших битв і аж до залишення Севастополя російськими військами. Представлений достатньо повний опис кожного з виставлених у експозиції предметів.

У книгах був також короткий виклад подій, до яких відноситься той або інший матеріал. У окремих випадках, поряд із описом експонатів уміщені повідомлення про те, коли і від кого вони були отримані. Крім

Другі Зарембівські читання

цього, в строгій хронології був викладений хід Кримської війни з указівкою експонатів музею, що характеризують дану подію. Оперуючи сучасними категоріями, – це практично були путівники музеєм.

Важливою складовою діяльності кримських музеїв була організація пам’яткоохоронної роботи в Криму. Однією з її форм було звернення до органів влади за сприянням. Так, добування каменю і самовільна забудова г. Мітрідат у Керчі в 80-і роки ХІХ в. загрожувала руйнуванням багатьох пам’яток старовини. У зв’язку з цим Керченському музею старовини на чолі з директором Фрідріхом Івановичем Гроссом доводилося виступати на захист археологічних інтересів перед Міською думою.

Наступник Ф.І. Гроса – К.ЕЭ. Думберг, організовуючи боротьбу зі “щасливчиками”, які на свій страх і ризик проводили “розкопки” для пошуку коштовностей, неодноразово звертався в Міську думу, поліцію і – за підтримки Археологічної комісії – до губернської влади [20, арк. 1]. Так, 25 липня 1896 р. він представив у Комісію проект угоди з міською владою про охорону розкопок і боротьбу з несанкціонованими розореннями [21, арк. 1].

Формою пам’яткоохоронної роботи стала публікація статей, у яких розкривалася актуальність проблеми збереження культурної спадщини.

Низка статей Л.П. Коллі присвячена охороні історичних будівель у містах Старий Крим і Феодосія. Дослідник ратував за ухвалення закону проти хижацьких розкопок, які все ще мали місце в Криму, різко засуджував знищення пам’яток старовини. Він відзначав, що “були колись предметами ніжних турбот володарів і правителів країни, ці місця, особливо Старий Крим, у наш час майже безмовні для археолога. У Старому Криму подекуди, в трьох-чотири, не більше, місцях стирчать жалюгідні залишки колись блискучих громадських будівель. Марно навіть із планом у руках, відшукати тепер сліди мечетей і джамі, каравансараю, ханського монетного двору, величезного на горбу з боку Феодосії монастиря Кемал-ата й інших будівель епохи царювання гордих Гирєїв … Усі пам’ятки татарської епохи в Старому Криму знищені.

Одна мечеть Узбека-хана ще стоїть і частково реставрується завдяки турботам імператорської Археологічної комісії. На місці колишніх історичних руїн розведені фруктові сади, збудовані будинки, дачі – стаття для старо-кримських обивателів вигідніша, ніж якісь стіни якихось будівель доби кримських ханів … У Феодосії протягом ХІХ ст. також знищено величезне число давніх споруд. З них деякі, крім їх істо

<

Другі Зарембівські читання

ричного значення, могли б служити прикрасою міста, надаючи йому характерного, живописного вигляду” [22, с. 10-12].

На сторінках “Известий” ТВАК у 1907–1912 роках у серії статей “З архіву Керченського музею старожитностей” його директор Владислав В’ячеславович Шкорпил опублікував цікаві повідомлення на основі виявлених ним матеріалів під час вивчення наукового архіву музею.

Насамперед, це рукописи Юхима Юхимовича Люценка “Спосіб підробки стародавніх боспорських монет М. Сазоновим, розказаний ним самим” та “Ашик і Карейша” [23]. У подальших випусках згаданого видання В.В. Шкорпил умістив матеріали щодо початкового етапу археологічного вивчення Керчі (1804 і 1808 років), а також про хід археологічних досліджень А.Б. Ашика [24].

Свідченням копіткої роботи директору Керченського музею з охорони пам’яток, служить його листування з колегами. Так, у листі відомому епіграфістові акад. В.В. Латишеву від 5 грудня 1899 р. В.В. Шкорпил із обуренням описував випадок, коли дружина керченського торговця Туманова намагалася продати музею за 1000 руб. стародавні плити з барельєфами, що належали її покійному чоловікові [25, арк. 30].

Директор музею був стурбований тим, що наука повинна залежати від капризу напівграмотних людей і від пожадливості жидівських (так у листі В.В. Шкорпила – авт.) торгашів. Він вважав, що наука повинна користуватися однаковими правилами і що все знайдене на приватній землі й представляє інтерес для науки, має поступати у власність, наприклад, Археологічної комісії за суму, визначену директором музею чи іншою уповноваженою особою.

Ще однією формою пам’яткоохоронної роботи була популяризація пам’яток. Так, В.В. Шкорпил організовував екскурсійне обслуговування для численних туристів. Співробітник музею (чи й сам директор) зустрічав пароплав із екскурсантами і вів їх спеціально розробленим маршрутом. До екскурсії входили відвідини експозиції музею, розташованої в орендованому будинку, піший огляд розкопок на г. Мітрідат. Охочі могли проїхати до Царського кургану й оглянути розкопки в околицях міста [26].

Охорона пам’яток історії та природи була важливою складовою історико-краєзнавчої діяльності музейної секції Ялтинського відділення Кримсько-кавказького гірського клубу, що відкрився в 1891 р. Її учасники виготовляли огорожі для археологічних пам’яток, вживали заходів із охорони печер на Чатир-Дазі. На засіданнях Клубу постійно за

<

Другі Зарембівські читання


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


слуховували повідомлення про стан найбільш значущих архітектурних і археологічних пам’яток Південного берега Криму [27, с. 20–21].

Директор Феодосійського музею старожитностей у 1878–1900 роках О.Ф. Ретовский здійснював охорону пам’яток у цьому місті за діяльної участі І.К. Айвазовського. В 1882 р. ОТІС спільно з музеєм у Феодосії сприяло реставрації Константинівської башти.

За діяльної участі Л.П. Колли у місті й повіті Феодосії проводилися реставраційні роботи. Реставрація мечетей у селах Карагоз і КулешМечеть, реставрація башти Папи Климента VI, збереження стіни в башті Костянтина фортеці Кафи – зобов’язані його співчутливому відношенню до цих залишків старовини. Л.П. Коллі одним із перших у Криму порушив питання про необхідність проведення підводних розкопок. Навіть сам організував такі дослідження в районі залишків давнього молу, виявленого на морському дні О.Л. Бертье-Делагардом. За допомогою водолаза з цього місця були витягнуті грецькі амфори, що дало Л.П. Коллі підстави для датування цього археологічного пам’ятника [28, с. 50].

Іноді Л.П. Колли змушений був, навіть, жити в музеї, щоб запобігти його пограбуванню. Після нападу турецьких військ на Феодосію в жовтні 1914 р. Л.П. Коллі, будучи тяжкохворим, сам упакував найбільш цінні експонати в ящики і відправив їх до Сімферополя.

У важкий період безвладдя 1917–1918 років директор Керченського музею старожитностей В.В. Шкорпил докладав максимальних зусиль для збереження його колекції; перешкоджав проведенню грабіжницьких розкопок. 25 квітня 1917 р. він повідомляв Археологічну комісію Петрограду: “Під упливом останніх подій почалося повсюдне розкопування стародавніх гробниць … Тепер я змушений обмежитися … покупкою найцінніших предметів, які б інакше потрапили в закордонні музеї” [29, арк. 4]. Про активізацію грабіжницьких розкопок В.В. Шкорпил повідомляв М.І. Веселовскому в листі від 15 січня 1918 р.: “Керченські “щасливці” почали посилено копати в тих місцях на березі бухти, де вже багато раз проводилися розкопки мною і моїми попередниками. Грабіжники майже весь час натикаються на досліджені раніше гробниці. Знайдену ними надгробну плиту з написом … я придбав для музею. При теперішньому стані справ, коли немає влади, на яку я міг би спертися або в якої я міг би шукати підтримки, мені доводиться тільки спостерігати за роботами грабіжників і за їх знахідками; перешкоджати їх роботі і грабунку я не у змозі” [30, арк. 34].

Другі Зарембівські читання

Використовуючи каральну машину радянської влади, скривджені В.В. Шкорпилом у різні роки “щасливчики” спробували звести з ним рахунок. Вони звернулися у військово-революційний трибунал Керчі з позовом про притягання до відповідальності його “як контри” за те, що директор музею конфісковував у них знайдені цінності й передавав до Імператорського Ермітажу. З огляду на це директор музею відправив до Археологічної комісії, яка ще продовжувала існувати в червоному Петрограді, телеграму на ім’я А.А. Бобринского з проханням про захист. На підставі відповіді останнього, що колекції Ермітажу були націоналізовані, в т.ч.

й конфісковані В.В. Шкорпилом предмети, позов грабіжників новою владою був відхилений [5, с. 167]. На жаль, боротьба з грабіжниками для В.В. Шкорпила коштувала життя: він загинув від руки так і не з’ясованого грабіжника-вбивці 27 грудня 1918 р. в під’їзді власного будинку.

Розвиток музеїв у Криму був безпосередньо пов’язаний із забезпеченням необхідних умов для збереження пам’яток. Будівля й експозиція Керченського музею старовини були розорені та пограбовані інтервентами ще під час Кримської війни, найбільш цінні експонати ними вивезені до Лондона. Від того часу і до 1922 р. музей не мав свого приміщення, що привело до втрати багатьох експонатів. У 1875 р. відвідавши Керч Н.Н. Мурзакевич у рапорті до ОТІС писав: “Зі скорботою оглянув невеликий Музей Старожитностей у Керчі. Він, позбавившись свого прекрасного приміщення, оберненого в 1859 році в приходську церкву, і не встигнувши витребувати від міста нової будівлі для Музею, мандрує з квартири на квартиру, укладаючи і розкладаючи кожного разу крихкі старожитності.

Тепер музей зробив уже п’яте перекочування” [1, с. 121]. Директори музеїв А.Ю. Люценко, К.Є. Думберг, В.В. Шкорпил докладали всіх сил до вирішення питання про приміщення очолюваних ним музеїв і правильної організації у зв’язку з цим пам’яткоохоронної роботи. Але їх зусилля були безрезультатними.

Музей у Херсонесі розміщувався в напівтемному сараї і дійсно виконував функцію складу. На інше приміщення ні в Археологічної комісії, ні в держави засобів не знайшлося. І це при тому, що одночасно поряд закінчувалося будівництво собору Херсонеського монастиря, тільки внутрішні роботи якого обійшлися в 300 тис. руб. [31, с. 83]. Експонати “Складу місцевих старожитностей” були нагромаджені один на одного від підлоги до стелі. Пояснювальні написи в більшості випадків були відсутні, хоча певна класифікація пам’яток все ж була проведена. Були два зали: античного і ві

<

Другі Зарембівські читання

зантійського Херсонесу. Частина речей була просто складена під навісом, а мармурові та кам’яні пам’ятки лежали просто неба посеред двору. Зі старовинного мармуру були складені цілі огорожі [32, с. 86].

Дещо у кращому стані перебував Феодосійський музей старожитностей, оскільки мав власне приміщення, яким був зобов’язаний патріотові Феодосії, відомому художникові І.К. Айвазовському. Останній добився дозволу на спорудження в місті архітектурного комплексу: надгробного пам’ятника героєві кавказької кампанії П.С. Котляревскому з каплицею і нової будівлі музею на власні засоби. Проте, великої дипломатичності від директора музею О.Ф. Ретовского вимагала ситуація, коли І.К. Айвазовський добивався передачі музею з підпорядкування ОТІС Феодосії.

В листах до членів ОТІС І.К. Айвазовский дорікав Товариству невмілою організацією охорони пам’яток у феодосійсько-судацькому регіоні та пропонував свою грошову допомогу за умови визнання його повного патронажу над музеєм [33, арк. 1]. Тому разом із науковою і організаційною роботою О.Ф. Ретовскому доводилося вести обширне листування з ОТІС, міською владою, проводити особисті переговори з І.К. Айвазовским аби зберегти добрі відносини на благо розвитку музею.



Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«Управління культури і туризму Черкаської обласної державної адміністрації Обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка До 110-річчя бібліотеки Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка: роки поступу (1899-2009) Черкаси 2009 Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека 78.33 Ч-48 імені Тараса Шевченка: роки поступу (1899-2009) [Текст] / К.С. Бугаєнко, Т.В. Горда, Л.Т. Демченко, А.В. Малько, В.М. Поліщук. – Черкаси : – С.. У виданні вміщено...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТРАНСФОРМАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ПІД ВПЛИВОМ КРИЗИ ЄВРОЗОНИ. ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ Аналітична доповідь Київ – 2012 УДК 978-966-554-286-5 С 53 За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікації посилання на видання обов’язкове Автори: Снігир О. В. к. політ. н.; Гуцал С. А. Упорядник: Снігир О. В. к. політ. н.; За редакцією завідувача відділу зовнішньої політики А. З. Гончарука Електронна версія: http://www.niss.gov.ua Снігир О. В. С 53...»

«Теорія і практика викладання української Theory and Practice of Teaching Ukrainian мови як іноземної. 2009. Вип. 4. С. 149–156 as a Foreign Language. 2009. No 4. P. 149– УДК: 811.161.2’243’373.21:821.161.2-341’’18/19’’І.Франко ТОПОНІМИ В ОПОВІДАННЯХ ІВАНА ФРАНКА ТА НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ Галина Бойко Національний університет „Львівська політехніка” Досліджено загальні ознаки ономастичного простору та особливості вживання власних назв творів Івана Франка. Топонімічний...»

«Національна академія наук України Інститут історії України Німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» Тетяна Пастушенко «В’їзд репатріантів до Києва заборонений.» Повоєнне життя колишніх остарбайтерів та військовополонених в Україні Київ У рамках міжнародної науково-дослідницької програми «Документування примусової праці як завдання збереження пам’яті» Німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» підтримав 13 проектів, які займалися вивченням різноманітних аспектів...»

«ПІДРУЧНИКОТВОРЕННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ УДК 372.811.161.2(075.2) Інна КОЗАК УКРАЇНСЬКА БУКВАРНА ТРАДИЦІЯ КІНЦЯ ХІХ СТ.: ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТОВОЇ ТА СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДРУЧНИКА Стаття присвячена комплексному аналізу українських букварів кінця ХІХ ст. Виявлено українську букварну традицію тієї пори. Статья посвящена комплексному анализу украинских букварей конца ХІХ в. Определена украинская букварная традиция того времени. The article is devoted to the complex analisys of Ukrainian ABC-boks of...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА МАТЕРІАЛИ міжнародної науково-практичної конференції «БІБЛІОТЕКА ВИЩОЇ ШКОЛИ НА НОВОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ» 24.10 – 25.10.2013 Дніпропетровськ УДК [316.77+008+378](063) Бібліотека вищої школи на новому етапі розвитку соціальних комунікацій : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 24.10–25.10.2013 / М-во освіти і науки України, Дніпропетр. нац. ун-т...»

«О. Демків. Девіантогенність міського простору: історична вкоріненість та рецепти подолання // Соціологія міста: навчальний посібник / [Л. В. Малес, В. В. Середа, М. О. Соболевська, Ю. Г. Сорока, О. Б. Демків та ін.]; за заг. ред. О. К. Міхеєвої. – Донецьк: вид-во «Ноулідж», 2010. – 464 с. (+ ілюстрації). – С. 227 – 260 О. Б. Демків к.соц.н., доцент кафедра історії і теорії соціології Львівський національний університет імені Івана Франка План лекції 1. Генеза соціологічного дискурсу щодо...»

«ББК 63.3(0)63я721 Б85 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для 11 класу середніх загальноосвітніх навчальних закладів (лист М 1/11 2595 від 30.07.2002р.) Видано за державний кошт. Продаж заборонено.А в то р и : БУРАКОВ Ю.В. (розділ IV; розділ VI Країни Азії і Африки; розділ VII); КИПАРЕНКО Г.М. (розділ І Світ у другій половині XX ст.; розділ II СІЛА; розділ III Велика Британія, Німеччина; розділ V; розділ VI Країни Латинської Америки); МОВЧАН С.П. (розділ І Друга...»

«УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ ДІМ АННИ ФРАНК (АМСТЕРДАМ, НІДЕРЛАНДИ) Серія «Українська бібліотека Голокосту» ГОЛОКОСТ В УКРАЇНІ (1941–1944) Словник довідник Видання друге, виправлене і доповнене УДК 94(477)(=411.16) ББК 63.3(4УКР=ЄВР) Г А в т о р и у п о р я д н и к и: О.В. Г ісем, О.О. Мартинюк Р е ц е н з е н т и: А.Ю. Подольський, канд. істор. наук, директор Українського центру вивчення історії Голокосту, А.І. Фредекінд, науковий співробітник Українського центру вивчення...»

«Київський національний університет імені Тараса Шевченка Юридичний факультет «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ» Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (24 квітня 2013 року) Київ – 201 УДК 34 (477) ББК 67(4Укр) А 43 А 43 Актуальні питання державотворення в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (24 квітня 2013 року) / Редкол.: д.ю.н. І. С. Гриценко (голова), проф. П. С. Берзін (заст. голови), к.ю.н. І....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»