WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 36 | 37 || 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 38 ] --

3. Кодекс професійної етики ІСОМ. Док. 58 // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова охорона культурних цінностей / Відп. ред.: акад. НАН України Ю.С. Шемшученко та д–р юрид. наук В.І. Акуленко. – К., 1997. – 864 с.

4. Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі прав власності на культурні цінності. Док. 21 // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова охорона культурних цінностей /

Другі Зарембівські читання

Відп. ред.: акад. НАН України Ю.С. Шемшученко та д–р юрид. наук В.І. Акуленко. – К., 1997. – 864 с.

5. Мельничук О.І. Міжнародно-правовий статус Всесвітньої культурної і природної спадщини. – К., 2008. – 284 с.

6. Рекомендація про охорону рухомих культурних цінностей. Док. 30 // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова охорона культурних цінностей / Відп. ред.: акад. НАН України Ю.С. Шемшученко та д–р юрид. наук В.І. Акуленко. – К., 1997. – 864 с.

7. Рекомендація про охорону та збереження рухомих зображень. Док. 31 // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова охорона культурних цінностей/ Відп. ред.: акад. НАН України Ю.С. Шемшученко та д–р юрид. наук В.І. Акуленко. – К., 1997. – 864 с.

8. Юренева Т.Ю. Музей в мировой культуре. – М., 2003. – 536 с.

9. European Cultural Heritage (volume II). Сouncil of European publishing. А review of policies and practice. – 2002. – September. – Р. 99.

10. Программа “Информация Для Всех”. Хартия о сохранении цифрового наследия.

Режим відтворення – www.ifap.ru

11. Об использовании понятий “культурные ценности” и “культурное наследие (достояние)” в международном праве. (информационно-аналитический обзор). Режим відтворення: http://www.patrimony.ru/rus/science/termsInIL.htm

12. Рекомендация 1730 (2005) 1 о частном управлении в сфере культурного наследия.

Режим відтворення: http://www.coe.int/T/r/parliamentary_assembly/%5BRussian_ documents%5D/%5B2005%5D/%5BBucharest%5D/ док. 10731

13. Рекомендация 1634 (2003) 1 о налоговых льготах в интересах сохранения культурного наследия. Режим відтворення: http://www.coe.int/t/R/Parliamentary_Assembly/ %5BRussian_documents%5D/%5B2003%5D/%5BMaastricht_2003%5D/ док. 9913 rev

–  –  –

Сьогодні чи не головною проблемою охорони пам’яток археології залишається низький рівень виконавської дисципліни органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері землекористування, містобудування та охорони культурної спадщини. За чотири роки загальна кількість пам’яток археології, які перебувають на державному обліку, зменшилася з 57206 об’єктів у 2004 р. до 44043 у 2008 р. Збільшується кількість порушень у сфері використання земель історико-культурного призначення. За даними Генеральної прокуратури України станом на

Другі Зарембівські читання

28.03.2008 р. органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування незаконно надали у власність 6,9 тис. га земель історикокультурної спадщини. Через відсутність меж пам’яток історії, археології незаконно вилучаються заповідні території на користь комерційних структур. Заходи до встановлення таких меж органами місцевого самоврядування не вживаються, що призводить до знищення культурної спадщини [1]. За інформацією Держкомзему на 01.12.2008 р. із 456 пам’яток археології національного призначення лише 86 мають визначені межі території. Із 43587 пам’яток археології місцевого значення визначено межі щодо 13067 пам’яток [2]. На тлі негативних явищ у сфері охорони пам’яток актуалізуються проблеми забезпечення ефективного функціонування територіальної охорони археологічної спадщини.

Територіальний підхід до збереження культурної спадщини вже давно є поширеним серед науковців. Проблемам створення системи унікальних історико-культурних територій присвячені праці Ю.Л. Мазурова, П.М. Шульгина, Ю.О. Веденіна, М.Є. Кулєшової [3, с. 3–8, 31–34, 44– 46; 4, с. 3–6]. Окремої уваги потребує діяльність Державного науководослiдного iнституту пам’яткоохоронних досліджень (далі – ДНДІПД), основним завданням якого є наукові та науково-методологiчнi засади забезпечення територіальної форми збереження та охорони культурної спадщини в усьому комплексі її складових. Серед наукових розробок спеціалістів даного інституту необхідно відзначити визначення територіальної охорони об’єктів культурної спадщини, яке запропонував Л.

В. Прибєга. На його думку, територіальна охорона передбачає встановлення зон охорони пам’яток, надання територіально поєднаним утворенням пам’яток у вигляді ансамблів чи комплексів статусу заповідників, а останнім часом – створення у системі міст чи сільських поселень історичних ареалів [5, с. 3]. Також велике значення для розвитку законодавства у сфері територіальної охорони культурної спадщини мають науково-методичні та практичні розробки ДНДІПД, зокрема, методологічні аспекти визначення охоронюваних археологічних територій та проект Порядку розроблення науково-проектної документації щодо визначення меж територій та зон охорони пам’ятки археології, а також режимів їх використання Т.А. Бобровського [6; 7].

Метою статті є аналіз проблем правового регулювання територіальної охорони пам’яток археології та вироблення рекомендацій, спрямованих на покращення її функціонування.

Другі Зарембівські читання

Ураховуючи визначення територіальної охорони об’єктів культурної спадщини Л.В. Прибєги та норми Закону “Про охорону культурної спадщини”, вважаємо, що до заходів територіальної охорони пам’яток археології варто віднести зони охорони пам’яток археології, охоронювані археологічні території, історико-культурні заповідники та музеїзаповідники, історичні ареали населених місць. Дані заходи територіальної охорони археологічної спадщини об’єднує загальна мета створення,, збереження пам’ятки та її традиційного середовища.

Охоронюваними археологічними територіями за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися топографічно визначені території чи водні об’єкти, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відтак, статус охоронюваних археологічних територій надається територіям для збереження як виявлених, так і можливих об’єктів культурної спадщини. Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Однак, до сьогодні Кабінет Міністрів України не затвердив порядку занесення території до списку охоронюваних археологічних територій та механізму їх визначення. На практиці, охоронювані археологічні території набувають такого статусу за рішенням місцевих рад. Так, наприклад, за рішенням Полтавської обласної ради від 15 лютого 2001 р. Більське городище та його округа проголошена охоронюваною археологічною територією.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам’яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’яток й унесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини [8].

До теперішнього часу зазначений Порядок не затверджений. Єдиним

Другі Зарембівські читання

нормативно-правовим актом національного законодавства, який містив дефініції зон охорони пам’яток, установлював принципи визначення їх меж і режиму використання їх територій був Порядок визначення меж зон охорони пам’яток, затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (далі – Держбуд України) від 26 лютого 2001 р. Оскільки єдиним розробником даного документу був Держбуд України, – навіть, у визначеннях зон охорони пам’яток відчувається архітектурно-будівельний підхід. Так, зони охорони пам’ятки формулюються в ньому як зони, що регламентують містобудівну діяльність у довкіллі пам’ятки з метою збереження історичного середовища пам’ятки, виявлення її композиційно-художньої цінності та доцільного використання. Крім того, застосування положень даного Порядку щодо охоронних зон пам’яток археології, які переважно знаходяться за межами населених пунктів, було проблематичним.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Після скасування зазначеного правового документу Міністерством юстиції 23 жовтня 2002 р., іншого регламентуючого документу щодо визначення меж зон охорони пам’яток затверджено не було. Отже, при встановлені зон охорони пам’яток досі використовуються методологічні підходи, вироблені в “Инструкции по организации зон охраны недвижимых памятников истории и культуры СССР”, затвердженої наказом Міністерства культури РСР від 24 січня 1986 р. та розміри, визначені в “Рекомендациях по составлению проектов планирования городов УРСР с историко-архитектурными заповедниками и комплексами памятников архитектуры”, схвалених Держбудом УРСР у 1971 р. [9].

Найбільш ефективною формою охорони археологічних пам’яток є їх збереження in situ або на окремо виділеній території, тобто у заповідниках і музеях-заповідниках. Ансамблі та комплекси пам’яток, які становлять виняткову археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені рішенням Кабінету Міністрів України державним історико-культурним (історико-архітектурним, архітектурно-історичним, історико-меморіальним, історико-археологічним, історико-етнографічним) заповідником або музеєм-заповідником. Порядок створення таких інституцій і типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України [10]. Типове положення про державний історико-культурний заповідник, затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2003 р. № 1149, надає такому заповіднику статус юридичної особи та

Другі Зарембівські читання

визначає його права й обов’язки, визначає управління та порядок використання майна, основні завдання його діяльності [11]. До недоліків правового забезпечення діяльності історико-культурних заповідників слід віднести відсутність єдиного порядку утворення історикокультурних заповідників, чітких критеріїв, за якими комплекси (ансамблі) пам’яток можуть бути оголошені історико-культурними заповідниками, неврегульованість питань режиму заповідника та документів, якими він має регламентуватися, а також відсутність у адміністрації заповідника дієвих повноважень, які дозволили б забезпечити ефективність дотримання цього режиму. Для розв’язання зазначених проблем парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розробив Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини” № 3190 від 18.09.2008 р. [12]. Автори зазначено законопроекту пропонують створити таку форму територіальної охорони культурної спадщини як історико-культурні заповідні території.

Відповідно до цього проекту історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об’єктів культурної спадщини. На думку членів профільного парламентського Комітету з питань культури і духовності, запровадження такого поняття як “історико-культурна заповідна територія” врегулює питання охорони комплексів пам’яток культурної спадщини, що розташовані на території населеного пункту і не можуть бути оголошені історико-культурним заповідником. Суттєвою відмінністю історико-культурних заповідних територій від історикокультурних заповідників є те, що об’єкти культурної спадщини, які знаходяться на даних територіях, можуть не мати виняткової археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, що є необхідною умовою для оголошення комплексу пам’яток заповідником.

Практично всі норми проекту щодо оголошення, управління та функціонування історико-культурних заповідників є спільними і для історико-культурних заповідних територій. Можна відзначити єдину особливість управління даними територіями, яка не співпадає із порядком управління заповідниками: розробники проекту передбачають, що забезпечення дотримання режиму охорони історико-культурної заповідної території з розташованими на ній об’єктами культурної спадщини

Другі Зарембівські читання

здійснюється органом охорони культурної спадщини за місцезнаходженням такої території або адміністрацією історико-культурного заповідника, з яким зазначена територія пов’язана, у разі делегування їй відповідних функцій. У разі коли зазначені функції не можуть бути делеговані адміністрації історико-культурного заповідника, відповідною обласною держадміністрацією для забезпечення дотримання режиму охорони заповідної території може бути утворено адміністрацію історико-культурної заповідної території. Завдання та основні напрями діяльності адміністрації історико-культурної заповідної території визначаються в положенні про неї, яке затверджується відповідною обласною державною адміністрацією у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Таким чином, у випадку делегування відповідним органом охорони культурної спадщини повноважень контролю за використанням територій адміністрації історико-культурного заповідника управління історико-культурними заповідними територіями не відрізняється від управління заповідниками.



Pages:     | 1 |   ...   | 36 | 37 || 39 |
 
Похожие работы:

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXIV 51. Халецька Л.М. Сільське населення України в роки хрущовської «відлиги»: рівень та якість життя: автореф. дис.. канд. іст. наук: 07.00.01 / Халецька Лілія Миколаївна; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2011. 20 с.52. Романюк І.М. Українське село в 50-ті – першій половині 60-х рр. ХХ ст. / І.М. Романюк. – Вінниця : Книга-Вега, 2005. – 256 с.53. Падалка С.С. Українське село в контексті політики...»

«-Fl 1 -І А R О Я Громадський комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Державний комітет України у справах національностей та міграції Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Інститут історії України НАН України Український центр вивчення історії Голокосту ДРУГА С В ІТ О В А В ІЙ Н А І Д О Л Я НАРОДІВ УКРА ЇН И Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Київ, 23-24 червня 2005 р. ВИДАВНИЦТВО ББК ТЗ(4Укр)62 Д76 Редакційна колегія В. м. В о р о н і й, I. ф. К у р...»

«Комунальний заклад «Луганська СЗШ I III ступенів № 48» КОНСПЕКТИ УРОКІВ Курс етики, 5 клас, Урок 8 Галина Вікторівна Бєлоногіна, вчитель історії, етики, правознавства Уроки етики, Бєлоногіна Г.В.Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть: пояснювати зміст понять „гідність”, „честь” та наводити відповідні приклади; обґрунтовувати важливість збереження власної гідності; моделювати ситуації та розв’язувати їх. Обладнання: роздатковий матеріал для учнів (на кожну малу групу тексти...»

«УДК -057.34 Сергій СОКОЛОВСЬКИЙ Національна академія державного управління при Президентові України Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління ПРОФЕСІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ПРИНЦИП «СЕЛЕКЦІЇ» ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ Визначаються деякі підходи до розвитку професійного інтелекту державних службовців як принципу «селекції» державних службовців; розробляються науково обґрунтовані заходи кадрової політики державної служби. Ключові слова: інтелект, професійний інтелект, кадрова політика,...»

«Бібліотека інвестора «Ірраціональний оптимізм»—це книга про теорії виникнення і Книги та дослідження в цьому випуску здуття спекулятивних бульбашок, а саме про те, що цілком раціональні люди дуже часто роблять вчинки, які насправді є ірКниги раціональними. Вислів «Irrational Exuberance», який виненсено Роберт Шиллер www в назву книги з'явився у вже далекому 1996 році, коли тодішній Иррациональный оптимизм голова ФРС Алан Грінспен саме так охарактеризував поведінку Robert Shiller www інвесторів...»

«Центр профілактики «Вибір» Людмила Завацька, Лариса Рень, Валерій Рябуха ВАША ДИТИНА І РИЗИКИ (рекомендації для батьків дітей та підлітків) Чернігів Видавництво «Десна Поліграф» УДК 37.032:613.83 ББК 74.200.556 З-13 Рекомендовано вченою радою психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, протокол №11 від 23 червня 2014 року Рецензенти: Скребець В.О. – доктор психологічних наук, професор; Седень П.М. – головний лікар...»

«О.В. Штовба ТОВАРНИЙ БРЕНДИНГ у маркетинзі та комунікативному менеджменті Міністерство освіти і науки України Вінницький національний технічний університет О. В. Штовба ТОВАРНИЙ БРЕНДИНГ У МАРКЕТИНЗІ ТА КОМУНІКАТИВНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ навчальний посібник Вінниця ВНТУ УДК [659.1+339.138](075) ББК [65.42+65.29]я73 Ш92 Рекомендовано до друку Вченою радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол № 9 від 25.04.2013 р.) Рецензенти: В. О. Козловський,...»

«УДК 808.3 (091) 541. РОЗВИТОК КОНФІКСАЛЬНИХ ІМЕННИКІВ З КІНЦЕВИМ J(А) В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (СТРУКТУРИ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ) Храмова І.В. Серед афіксальних дериватів, що функціонують в сучасній українській мові, увагу привертають утворення з конфіксами під-.-j(a), над-.-j(a), перед-.-j(a), за-.-j(a), основним значенням яких є вказівка на простір. Конфіксальні структури, об’єднані постпозитивним елементом -j(a)(-ьjе, -ijе), протягом свого історичного існування зазнали фонетичних змін....»

«СПЕЦПРОЕКТ: АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції Рівне – Київ – Дніпропетровськ • 30–31 травня 2013 р. У шести томах Том 1 Актуальні питання економіки Дніпропетровськ Видавець Біла К. О. УДК 336 ББК 65.01 С 71 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ: Голова оргкомітету: Корецький М. Х. – д. держ. упр., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язків Національного університету водного господарства та...»

«Посібник користувача Linux Mint 12 Lisa Редакція KDE Сторінка 1 з 51 Зміст Вступ Історія Мета Номери версій і кодові назви Редакції Де шукати допомогу Встановлення Linux Mint Завантаження ISO-образу Завантаження через Torrent Встановлення Torrent-клієнта Завантаження Torrent-файлу Завантаження із дзеркала завантаження Примітки до видання Перевірка MD5 Запис ISO на DVD Запис ISO на USB Stick Завантаження комп'ютера з LiveDVD Встановлення Linux Mint на жорсткий диск Порядок завантаження...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»