WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 33 | 34 || 36 | 37 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 35 ] --

10. Никонов Б.П. Указ. соч.

11. Раисов Н. Новейший иллюстрированный путеводитель по Крыму и Кавказу на 1897/8. – Одесса, 1897. – IV, XX, 352 с.

12. Кондараки В.Х. Указ. соч.

13. Новейший путеводитель по Крыму на 1913 год: Необходимые сведения для туристов и приезжих больных: Справочник лечебных заведений, дач, гостиниц, торгово-промышленных фирм, разных учреждений и лиц. – Евпатория, 1912. – 304 с.

Другі Зарембівські читання

14. Попов А.Д. Использование памятников Крымской войны как туристическоэкскурсионных объектов в дореволюционной России и СССР // Восточная (Крымская) война 1853–1856 годов: Материалы научной конференции. – Симферополь, 2005. – Ч. 2. – С. 158–165.

15. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: Вища школа. 2002. – 196 с.

16. Маршруты экскурсий на линейках // Записки Крымского горного клуба. – 1897. – № 5/6. – С. 12–18; Экскурсии, устраиваемые Ялтинским отделением Крымского горного клуба // Записки Крымского горного клуба. – 1898. – № 5/6. – С. 9–14; Расписание на 1903 год экскурсий на линейках, устраиваемых Ялтинским отделением Крымского горного клуба // Записки Крымского горного клуба. – 1903. – № 3/4. – С. 23–24; и др.

17. Попов А.Д. Указ. соч.

Соколов А.А. Охрана и использование памятников обороны Севастополя 1854–1855 гг. во второй половине XIX – начале XX века Стаття присвячена проблемам охорони та використання пам’яток, пов’язаних із обороною Севастополя 1854–1855 років. У роботі здійснений короткий огляд історії появи та облаштування таких пам’яток. Також акцентуться увага на туристично-екскурсійній адекватності використання цих пам’яток у другій половині XIX – початку XX ст.

–  –  –

О.В. Севастьянов (Сімферополь, АР Крим) аспірант Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Розвиток пам’яткоохоронної роботи в Криму упродовж дорадянського періоду відзначався значною організаційною роллю музеїв, які різного часу були засновані в усіх повітових містах Кримського півострова.

Одним із найбільш видатних за цінністю колекції та науковим характером організації роботи слід вважати Керченський музей старожитностей, який став не тільки організатором антикознавчих і пам’яткознавчих студій, але й перетворився на осередок культури та просвітництва як Керчі, так і Східного Криму загалом [1]. Роки громадянської війни та встановлення радянської влади в Криму зумовили нові ідеологічні та методологічні принципи, на яких би мала будуватися охорона історико-культурної спадщини. Перетворення мали деяку регіональну специфіку: з новими ідеологемами зуміли вжитися також накопичений досвід місцевих дослі

<

Другі Зарембівські читання

дницьких кіл дорадянського часу, багатий досвід зі збереження пам’яток було надбано також під час революційної лихоманки. Цей процес був достатньо болючим, але тяжкі умови для наукової роботи зробили можливим успішний синтез двох взаємо заперечних наукових парадигм різного ідеологічного та світоглядного забарвлення [2].

Ознакою нового підходу до пам’яткоохоронної роботи з боку держави стало формування окремої ланки в системі керівного апарату для координації процесу відчуження колишньої приватної власності (яка мала історичну чи культурну цінність) та наукового опису, фіксації та музеєфікації пам’яток. У структурі кримської влади цю роль упродовж 1921–1927 років відігравав Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи та народного побуту (далі – КримОХОРІС), підпорядкований Народному комісаріатові освіти Кримської АСРР. Біля витоків роботи цього відділу стояв видатний петроградський учений, антрополог і археолог Гліб Анатолійович БончОсмоловський; до складу Вченої ради КримОХОРІСу ввійшли усі представники тодішньої регіональної наукової еліти – професори Д.В. Айналов, О.М. Деревицький, М.М. Клєпінін, М.І. Кузнєцов, І.А. Лінниченко, М.Л. Ернст, “кримознавець номер один” А.І. Маркевич та інші. Головною метою КримОХОРІСу впродовж перших років його існування стало безпосереднє запобігання руйнації пам’яток від мародерів. Задля більш плідної роботи в 1921 р. були запроваджені в містах Криму регіональні філії відділу, центрами яких стали археологічні та краєзнавчі музеї [3].

Роботу КримОХОРІСу в Керчі й на теренах Керченського півострова очолив Юлій Юлійович Марті – наступник В.В. Шкорпіла та К.Е. Гриневича на посаді директора Керченського музею старожитностей (згодом установа отримала назву “Керченський історико-археологічний музей ім. О.С. Пушкіна”) [4]. З ім’ям Ю.Ю. Марті пов’язаний бурхливий розвиток у Східному Криму пам’яткоохоронної справи в 20-х роках ХХ ст., який можна вважати якісно новим етапом в історії вивчення пам’яток цього регіону.

Джерелами до вивчення внеску Ю.Ю. Марті в процес охорони кримських пам’яток указаного часу є документи Рукописного відділу Наукового архіву Інституту історії матеріальної культури (далі – ІІМК НА РВ), а також опубліковані звіти та статті Ю.Ю. Марті. Останні надруковані у виданні Російського товариства з вивчення Криму (РТВК) – науковому журналі “Крым”.

Другі Зарембівські читання

Під час засідань філії КримОХОРІСу Ю.Ю. Марті неодноразово виступав із доповідями, в яких, спираючись на матеріали археологічних досліджень попередників і власні знахідки знайомив громадськість із давньою історією міста й регіону [5].

Окрім завідування Керченською філією КримОХОРІСу, Ю.Ю. Марті був фундатором створення в місті осередку РТВК (листопад 1923 р.), був обраний його головою і перебував на цій посаді незмінно протягом усього часу діяльності цієї організації – до 1932 р.

У листопаді 1922 р. Ю.Ю. Марті звертався до керівництва Російської академії історії матеріальної культури (далі – РАІМК) (м. Петроград) із пропозиціями щодо перспективи подальшого вивчення пам’яток у Керчі. Він звертав увагу координуючого органу археологів того часу на пропозицію представників влади щодо виконання робіт із дослідження пам’яток міста у межах громадських робіт. Вчений пропонував також конкретні об’єкти дослідження. За його спостереженнями та розвідками найбільшу наукову цінність представляли християнська катакомба, відкрита в 1895 р., яка розташована “у дворі Абрамова на Госпітальній вул., буд. № 40”, та найдавніший некрополь античного Пантікапею поблизу покинутого міського цвинтаря, що був первинно досліджений директором Керченського музею старожитностей В.В. Шкорпілом у 1911 р. Пріоритетність вивчення цих пам’яток Ю.Ю. Марті аргументував відсутністю перешкод із боку власника будинку в першому випадку (будинок був зруйнований) і послабленням релігійних почуттів громадян – у другому. Також учений розраховував, що витрати на проведення пам’яткоохоронних робіт не перебільшать 1000 руб., – якраз таку суму він і просив РАІМК виділити. Ю.Ю. Марті клопотався також про видачу мандату на розкопки на зиму 1922 – весну 1923 років [6]. Його звернення було направлено на рецензування до академіків РАІМК – видатних російських антикознавців Д.В. Айналова та С.О. Жебельова. В доповідній записці від 23 січня 1923 р., обидва повністю підтримали думку Ю.Ю. Марті щодо пріоритетів вивчення пам’яток Керчі, підкреслюючи, що християнська катакомба “належить до низки найбільш чудових пам’яток” міста, а вивчення некрополя надасть можливість зробити цінні відкриття з історії найдавнішого періоду Пантікапею. Тут-таки академіки РАІМК підтверджували кваліфікацію та достатність знань Ю.Ю. Марті для керівництва відповідними польовими дослідженнями [7].

Документами ІІМК РАН НА РВ свідчать що, клопотання Ю.Ю. Марті

Другі Зарембівські читання

про дозвіл на розкопки було задоволене. Збереглися його звіти про виконані роботи впродовж 1923–1924 років, які фіксують масштаби та характер робіт. Зокрема, намагання провести дослідження в 1923 р.

на території давнього некрополя за первинними розкопками К.Є. Думберга та В.В. Шкорпіла очікуваних результатів не дали. Тому було вирішено перенести роботи “до занедбаного двору Ковальова на розі Еспланадної та Шлагбаумскої вулиць”. Роботи на новому місці дали можливість виявити та зафіксувати 38 поховань античного та ранньосередньовічного (т.зв. готські поховання) періоду. Дослідження в іншому місці – “на розі Еспланадної та Госпітальної” – дали неочікувані результати. Замість некрополя тут були виявлені сліди давньої вежі, яка входила до системи оборонних споруд Пантікапею. Ю.Ю. Марті зазначав, що знайдені стіни вежі підтверджують гіпотезу В.В. Шкорпіла про первинність знаходження в цьому районі некрополю (на якому хоронили в VI–III ст. до н.е.), пізніше забудованого (не пізніше II ст. до н.е.).


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Напрямок міських стін, які зв’язувала винайдена вежа, під час робіт 1923 р. дослідити не вдалося, що стало аргументом для продовження експедиції у наступному році [8]. Підтвердженням результативності пам’яткоохоронних студій Ю.Ю. Марті є відкритий лист на роботи впродовж 1924 р., виданий ученому за підписами завідуючих Головнаукою та Головмузеєм НКО РРФСР, відповідно – А.П. Пінкевича (того часу від одночасно був головою РТВК) і Н.І. Троцької [9]. У листопаді 1924 р., після закінчення робіт, Ю.Ю. Марті склад звіт, який подав до КримОХОРІСу [10]. З незначними редакційними правками цей документ був надрукований повністю в першому номері журналу РТВК “Крым” за 1925 р. [11]. У цьому звіті Ю.Ю Марті зазначав, що змістом робіт 1924 р. було продовження розкопок залишків вежі, знайденої роком раніше. Результатом досліджень стало обґрунтоване датування споруди – II ст. до н.е., – до цього висновку Ю.Ю. Марті прийшов, спираючись на знайдені залишки посуду, черепиці й амфорних ручок із клеймами. Для результативного продовження розкопок Ю.Ю. Марті вважав за необхідне з боку КримОХОРІСу відчужити декілька дворів, що дозволило би простежити зв’язок вежі з основною міською стіною Пантікапею, – остання була відображена на планах, складених І.П. Бларамбергом і виявлена під час польових досліджень В.В. Шкорпілом [12].

Надалі експедиційні дослідження під керівництвом Ю.Ю. Марті вийшли за межі Керчі, розповсюдившись на територію всього Керченсь

<

Другі Зарембівські читання

кого півострова. В 1926 р. були проведені розкопки некрополя в Керчі на вул. Карантинній. Більшість виявлених поховань на ньому були датовані періодом римського панування у місті. В 1927 р. працівники музею на кошти, виділені Головнаукою, провели першу виїзну експедицію – для досліджень давньогрецьких міст сільської округи Пантікапею

– Кіммерика, Кітею та Акри. Ці експедиції можна також вважати першим науково організованим системним вивченням пам’яток Керченського півострова, зокрема – першим вивченням “малих міст” Боспорського царства. Загальний хід робіт і короткі висновки Ю.Ю. Марті описав у звіті роботи Керченського історико-археологічного музею за 1926–1927 роки, також надрукованому в журналі “Крым” [13]. Більш ґрунтовний науковий аналіз результатів досліджень був зроблений ученим у доповіді “Экспедиции Керченского музея летом 1927 г.”, виголошеній ним у Ленінграді на засіданні Кримської комісії Державної академії історії матеріальної культури (далі – ДАІМК) 10 квітня 1928 р.

Протокол засідання, що відклався у фондах ІІМК НА РВ, дозволяє оцінити масштаб робіт, проведених під орудою Ю.Ю. Марті [14].

У вступі своєї доповіді Ю.Ю. Марті підтверджував локалізацію першого з досліджуваних міст – Кіммерика, чітко зафіксовану в античних авторів. Окрім того, він спирався також на плани місцевості й описи, залишені дослідниками початку XIX ст. – І.П. Бларамбергом і П. Дюбрюксом. Ю.Ю. Марті зафіксував стан, у якому знаходилися залишки цього античного міста – він зазначав: “Кіммерик повністю зруйнований”. Аналіз підйомного матеріалу та результати розкопок декількох поховань дали Ю.Ю. Марті можливість зробити висновок щодо призначення Кіммерика в античні часи та хронології його розвитку.

Так, учений зазначав, що слідів поселення найдавнішої, доантичної доби виявлено не було. Серед знайдених предметів переважали артефакти скіфської культури, що свідчило про значну (може и переважну) кількість варварів серед мешканців міста. Ю.Ю. Марті датував час виникнення Кіммерика – IV ст. до н.е., а час його занепаду та загибелі – епоха “великого переселення народів”, під час якого було загалом розгромлене Боспорське царство на берегах Керченської протоки. Появу на території Кіммерика акрополя та цитаделі він відносив до пізньоелліністичного або ранньоримського періодів (себто до межі ер); знахідки ж у похованнях свідчили про військове призначення міста. Завданням для подальшого вивчення Ю.Ю. Марті визначав перевірку плану Керчі, на

<

Другі Зарембівські читання

кресленого І.П. Бларамбергом і з’ясування відповідності опису П. Дюбрюкса [15]. Робота експедиції та аналіз праць попередників дозволив Ю.Ю. Марті спростувати думку щодо розташування античних поселень Кітей і Акра. Згідно з описами І.П. Бларамберга та П. Дюбрюкса остання була розташована між Кізаульскьким і Такільськими маяками, але співставлення опису із залишками поселень допомогло виявити помилку. Розташування ж Акри Ю.Ю. Марті локалізував на Такільському мисі, погоджуючись із думкою професора К.Е. Гриневича.

Достатньо помітними були дослідження, проведені Ю.Ю. Марті на місті античного міста Кітей. Були обстежені як його некрополь, де були виявлені скіфські та римські поховання різних епох, так і територія самого городища. Висновки Ю.Ю. Марті були наступними: Кітей був землеробським центром, пов’язаним із кочовим степом; його населення було представлене і греками, і скіфами, що позначилося на побутовій культурі; час існування міста – IV ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Загалом, за результатами експедицій, здійснених Ю.Ю. Марті було визначене розташування трьох міст Боспорського царства античного періоду, спростовані версії його попередників щодо їх локалізації, складені нові, більш точні плани городищ цих міст, а також зібраний багатий підйомний матеріал.

Під час обговорення доповіді Ю.Ю. Марті, вчений секретар ДАМК Б.В. Фармаковський зазначив, що вельми продуктивним було б зосередити подальші дослідження на одному з городищ і запропонував зробити таким Кітей [16].

Надалі ідея щодо ретельного вивчення городища Кітею отримала розвиток під час роботи експедиції Керченського історикоархеологічного музею в 1928 р. Звіт Ю.Ю. Марті про виконані дослідження був направлений до ДАІМК під назвою “Город Китэй на Боспоре в свете новейших раскопок: Предварительное сообщение” [17].



Pages:     | 1 |   ...   | 33 | 34 || 36 | 37 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ ДОНЕЦКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА СПРАВОЧНО-БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ ОТДЕЛ МЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯ ФИЗИКИ В СРЕДНЕЙ ШКОЛЕ (Информационный список литературы) Вып. 35. Донецк-2010 Список литературы по методике преподавания физики в средней школе издается на протяжении 35 лет. В 2010 году подготовлен 35 выпуск. В список включены книги, статьи из периодических и продолжающихся изданий за 2009-2010 годы на украинском и русском языках. Для отбора...»

«Естетика і етика педагогічної дії. Збірник наукових праць. Київ-Полтава, 2011 Тамара Усатенко, УДК 37:7.001.361 м. Київ ІДЕНТИЧНІСТЬ В КОНТЕКСТІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ У статті автор розглядає питання ідентичності в контексті мистецької освіти, проблеми ідентичності, зокрема етнічної, національної, громадянської, ідентичність в структурі професійної компетентності педагога. Ключові слова: ідентичність, мистецька освіта, професійна компетентність педагога. Помітне утвердження в освіті антропологічної...»

«Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Кафедра філософії. Наукова бібліотека Історія Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Бібліографічний покажчик УДК 37.046.16 : 378 ББК 74.58 І-89 Рекомендовано до друку Вченою радою університету, протокол № 13 від 27 травня 2010 р. Укладачі: О. Бондаренко, Н. Тарасова, Г. Шаленко Автори вступ. статей: В. П. Андрущенко, Г. І. Волинка, Н. Г. Мозгова Наукова редакція Л. В....»

«Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Українська Академія Наук Збірник наукових праць • Історичні науки • Філософські науки • Політичні науки Випуск 24 Київ – 2009 Збірник засновано 2004 року Вихід з друку – щомісячно Фахове видання з історичних, філософських та політичних наук затверджено постановою Президії ВАК України від 14 вересня 2006 року № 1 05/8 (доповнення до переліку № 18, Бюлетень ВАК України № 10, 2006) Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу...»

«Читанка з філософії У 6 КНИГАХ КНИГА 6 ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ КИЇВ ФІРМА «ДОВІРА» ББК 87.3 Ч-69 У шостому томі «Читанки з історії філософії» подані твори західних філософів XX ст. з питань логіки й формалізації наукового пізнання; відношення логіки і предметного світу; «феноменальності» саморозкриття свідомості і людського буття; скінченності й минущості людського існування; сутності людини і цілісності людської духовності; єдності природи, людини і Бога в еволюції Всесвіту. Ці та інші...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МАТЕРІАЛЬНО-ХУДОЖНЬОЇ  КУЛЬТУРИ №  ХАРКIВ  ББК 85я73                                                          УДК 7.01.006.3(477.54)           Н34       Н3 Теорія і практика матеріально-художньої культури. XII  електронна наукова конференція. Харків, ХДАДМ, 21 грудня 2010 р. / Збірка матеріалів. Харків: ХДАДМ, 2010.  - 108 с. (Укр., рос, анг. мов.) У  збірнику  представлено  матеріали  XІІ ...»

«ІСТОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ УДК 378:371:78 МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА КОМПАРАТИВІСТИКА: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ Галина Ніколаї У статті окреслено проблематику досліджень у сфері музично-педагогічної компаративістики, визначено її теоретико-методологічні основи та запропоновано шляхи розвитку як напряму порівняльної педагогіки. Ключові слова: порівняльна педагогіка, музично-педагогічна компаративістика, підготовка вчителів музики. Інтеграція України до європейського простору вищої...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Голова правлiння Гребеник О.Г. (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 18.04.2012 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2011 рік 1. Загальні відомості 1.1. Повне найменування емітента Публiчне акцiонерне товариство ГЛУХIВСЬКИЙ ХЛIБОКОМБIНАТ 1.2....»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МАТЯШ Ірина Борисівна УДК 930. 25 (477) “20/30” АРХІВНА НАУКА І ОСВІТА В УКРАЇНІ 1917-го–1930-х років Спеціальність 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Київ – 200 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Українському державному науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Державного комітету архівів...»

«Т. Б. Гриценко УКРАЇНСЬКА МОВА за професійним спрямуванням НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Київ “Центр учбової літератури” УДК 821.161.2’27(075.8) ББК 81.2Укр–9я7 Г 85 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18 Г – 94 від 10.01.09) Рецензенти: Сологуб Н. М. – професор, доктор філологічних наук; Голубовська І. О. – професор, доктор філологічних наук; Безпаленко А. М. – доцент, кандидат філологічних наук. Гриценко Т. Б. Г 85 Українська...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»