WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 31 | 32 || 34 | 35 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 33 ] --

відділення церкви від держави і школи від церкви” [1] КПЛ, як чернеча установа, мала припинити свою діяльність. Цим декретом релігійні установи втратили право власності, все їх майно оголошувалося народним надбанням. Одночасно, культові споруди і предмети богослужбового призначення могли передаватися – за особливими постановами місцевої або центральної влади – в безкоштовне користування відповідним релігійним спілкам. Сталося так, що колишні власники перетворилися в безправних орендарів із обов’язком зберігати та підтримувати пам’ятки в нормальному стані. Не кожному це було під силу, в т.ч. й новоствореній релігійній общині “Києво-Печерська лавра”. Значною загрозою для збереження архітектурних пам’яток стало припинення загального контролю за станом усіх споруд та інженерних мереж і своєчасне реагування на його зміни. Не слід забувати також, що Лавра розташована на пагорбах, тобто у складній геологічній зоні. Недбале ставлення до інженерних мереж, які зазнали пошкоджень під час артобстрілів, невпинно вело до пошкодження фундаменту споруд, руйнуванню пам’яток і зсувів значних мас ґрунту з дніпрових пагорбів. З часом це стало дійсністю.

Навздогін першому декрету радянська влада 6 травня того ж року прийняла і другий – “Декрет про передачу майна монастирських, церковних та інших релігійних установ у ведення Народного комісаріату соціального забезпечення” [2]. Місцеві органи останнього в наступні роки стали повноправними господарями Лаври і діяли виключно в своїх відомчих інтересах.

У 1922 р. рішенням Київського губвиконкому для управління житловими будинками на території КПЛ і наглядом за їх станом було утворено спеціальне домоуправління, яке ставилося до лаврських приміщень як і до інших у місті, не враховуючи величезну історичну цінність всього архітектурного комплексу КПЛ. На це неодноразово звертали увагу представники Губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини (далі – ГУБКОПМИС). Вони провели огляд усіх церков і монастирів Києва, склали списки художнього й історико-археологічного майна, які необхідно було зберегти для музеїв. У КПЛ цю роботу провів на початку 1922 р. інспектор комітету Ф.М. Морозов [3]. Він склав списки речей, які мали музейне значення. Побачене наштовхнуло його на думку про влаштування в колишній Лаврі музею релігійних культів.

Голова ГУБКОПМИС Ю.С. Михайлов підтримав пропозицію Ф.М. Морозова і доручив йому створити такий музей. Для ідейного керівництва був запрошений академік Ф.І. Шмідт [4]. Про свою підтрим

<

Другі Зарембівські читання

ку і захист майбутнього музею заявили ВУАК [5], НКО та Народний комістаріат юстиції УСРР, Київська губполітосвіта [6].

Відкриття музею затяглося через відсутність місця для його розташування. Врешті-решт, Київський губсоцзабез погодився на передачу під музей Митрополичого будинку КПЛ. На початку 1923 р. музей розпочав роботу. 15 лютого 1923 р. КПЛ оглянув голова РНК УСРР Х.Г. Раковський. Відвідав він і Музей культів, зробивши у книзі відвідувачів такий запис: “Художні та історичні багатства, які збереглися в музеї КиєвоПечерської лаври, повинні зберігатися як зениця ока, так як вони складають найвеличніший клад в історії культури Росії і України” [7].

Поки у ВУАН і НКО УСРР переймалися проблемами збереження унікального ансамблю КПЛ і пристосуванням його під музейні потреби, Київський губвиконком запланував передати все майно колишньої Лаври і більшість її приміщень губернському відділу соціального забезпечення. Чутки про це дійшли до Москви. 21 лютого 1923 р. завідуюча відділом у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва та старовини НКО РРФСР Н. Троцька надіслала листа Х. Раковському з проханням звернути увагу на недостатню охорону пам’яток Києва. В листі звучала тривога з приводу стану КПЛ. На її думку, експлуатація будівель не повинна негативно впливати на архітектурні пам’ятки.

Н. Троцька порадила передати КПЛ у підпорядкування НКО УСРР із умовою, що він сам визначить форми її експлуатації, які будуть гарантувати збереженість пам’яток. За словами Н.Троцької, заселення до приміщень колищньої Лаври органів соціального забезпечення може негативно позначитися на її загальному стані [8]. Проте, не зважаючи на це, Київський губсоцзабез влаштував на території КПЛ Інвалідне містечко, управління якого вважало себе майже повноправним господарем Лаври. Існування Інвалідного містечка поряд із церковною громадою і музеєм негативно позначувалося на діяльності останнього. Керівництво Інвалідного містечка зволікало з передачею Музею приміщень, що заважало останньому розгорнути свою роботу.

Наукова інтелігенція Києва також намагалася вплинути на київську владу і зашкодити прийняттю губернським виконавчим комітетом рішення про передачу всіх споруд і майна КПЛ губсоцзабезу. Ще 17 лютого 1923 р. на засіданні ВУАК вперше прозвучала думка про створення на теритоії КПЛ Музейного містечка – було ухвалено просити Київський виконком оголосити старовинні лаврські споруди особливим Му

<

Другі Зарембівські читання

зейним містечком із передачею його у підпорядкування Київської губполітосвіти. Пропонувалося також сконцентрувати в ньому всі київські збірки предметів культів із метою заснування Центрального музею культів [9]. 22 лютого на засіданні І-го відділення ВУАН про створення Музейного містечка доповідав академік Ф.І. Шмідт [10], на засідання відділення 15 березня академік О.П. Новицький повідомив присутніх про стан справи щодо його утворення. Нагляд за цим процесом і підбором співробітників було доручено ВУАК [11]. Вже за кілька днів ця інституція ухвалила рішення запросити на посади завідуючих відділами, крім Ф.М. Морозова, який уже працював у Музеї культів, ще трьох відомих пам’яткоохоронців: В.М. Зуммера, Ф.Л. Ернста та П.П. Курінного [12]. На підтримку цього ВУАН звернулася до Київського губліквідкому з проханням передати старовинні будівлі КПЛ для організації в них Музейного містечка. Принципово не заперечуючи, комісія з ліквідації майна релігійних установ передала заяву ВУАН на розгляд Президії губвиконкому [13]. Остання розглядала різні пропозиції стосовно використання КПЛ. Найбільш небезпечною була одна з них – перетворити колишню чернечу обитель на робітниче містечко, перебудувавши споруди під житлові будинки. На щастя цього вдалося уникнути.

Питання утворення нової музейної установи розглядалися й на засіданнях Комісії охорони пам’яток мистецтва і старовини при Київській губполітосвіті. На одному з них 24 лютого 1923 р. інспектору Ф.Л. Ернсту було доручено скласти точний список усіх будівель, необхідних губполітосвіті для Музейного містечка [14]. На іншому засіданні 24 березня 1923 р. була заслухана доповідь інспектора губполітосвіти А. Вінницького про передачу КПЛ у підпорядкування НКО УСРР. Присутні на засіданні, дізнавшись, що це питанння вже передано на розгляд до Президії губвиконкому, ухвалили рішення створити спеціальну комісію у складі Ф.І. Шмідта, Д.М. Щербаківського та В.В. Міяковського для захисту інтересів НКО УСРР.

І-ше відділення ВУАН своєю постановою від 3 травня 1923 р. всі турботи з організації музею в колишній КПЛ знову поклало на ВУАК.

Останній задля виконання цієї постанови на свої засіданнях 4 та 9 травня ухвалив рішення визнати розгортання музеїв, бібліотек і архівів на території колишньої Лаври неприпустимим до того часу, поки вся її верхня частина не буде передана губполітосвіті для влаштування Музейного містечка. Крім цього, ВУАК запропонував вимагати першочергового відселення установ губсоцзабезу з тих будинків, які вже частко

<

Другі Зарембівські читання

во зайняті музеєм, або призначені для розміщення експонатів. Склалася парадоксальна ситуація, коли в одному будинку різні поверхи (або, навіть, окремі кімнати) належали різним організаціям. Наприклад, у бібліотечному корпусі другий поверх належав бібліотеці ВУАН, а нижній поверх займала кухня губсоцзабезу. Таке сусідство могло призвести до втрати цінного наукового майна у випадку пожежі*. Крім вимог передати управлінню музеями низки корпусів, ВУАК вимагав надання туттаки квартир для музейних, бібліотечних і архівних працівників, оскільки вони мали проживати поблизу від своїх установ. Розуміючи необхідність цілісного збереження архітектурного ансамблю КПЛ та його історико-культурного майна, ВУАК ухвалив рішення просити заступника НКО УСРР Я.П. Ряппо виклопотати у РНК УСРР особливий декрет про перетворення колишньої Лаври в Музейне містечко. Листи про це до Я.П. Ряппо та Київської губполітосвіти підписали президент ВУАН, академік В.І.Липський; неодмінний секретар ВУАН, академік А.Є. Кримський; голова ВУАК, академік Ф.І. Шмідт [15].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Я.П. Ряппо, займаючи в НКО УСРР ще й посаду керівника Головного управління професійної освіти (Головпрофос), виніс питання охорони старовинних пам’яток на розгляд Президії наукового комітету управління (Укрнауки). У своїй доповіді він указав на те, що приміщення КПЛ передані у користування відділу соцзабезу, який, не рахуючись із художньою вартістю цієї пам’ятки мистецтва, використовує її під житлові приміщення і має намір їх перебудовувати. Президія ухвалила звернутися до колегії Головпрофосу з указівкою про необхідність передачі КПЛ у підпорядкування ННО УСРР, адже тільки це дозволить здійснювати художній контроль за нею [16].

Охорона майна та пам’яток КПЛ в 1923–1925 роки була вкрай слабкою. Перше – не вистачало грошей. Місто, яке спочатку утримувало тут одного міліціонера, після переведення музею на державний бюджет узагалі відмовилося виділяти гроші на охорону. З великими труднощами керівництву Музейного містечка вдавалося знаходити мінімальні кошти на оплату послуг міліції, звертаючись і до Київського губвиконкому, і до НКО УСРР одночасно. Проте, один або два міліціонери не мали змоги підтримувати порядок на величезній території колишнього монастиря.

Всі лаврські ворота контролювалися робітниками Інвалідного містечка.

* І це не абстрактні припущення: саме таке сусідство стало причиною катастрофічної пожежі у сховищі Кам’янець-Подільського міського державного архіву в 2003 р.

–  –  –

Вночі за окремими пам’ятками наглядали 3 сторожі з числа колишніх ченців, які в такий спосіб перетворилися на працівників музею. Але і це не могло зарадити справі збереження пам’яток у повній мірі.

У 1923 р. невідомі обікрали Троїцьку надбрамну [17] і Микільську церкви [18]. У вересні того ж року була здійснена спроба викрасти два срібні хрести з Успенського собору [19]. Щоправда, цю спробу вдалося попередити. Криміногенна обстановка на теренах КПЛ з часом не покращилася. Одного разу 4 озброєні особи неподалік від Музейного містечка пограбували, навіть, завідуючого Інвалідним містечком Будікова і дружину уповноваженого ДПУ громадянку Леснер [20].

В інформаційних звітах київської міліції за 1924–1926 роки часто повідомлялося про злочини, скоєні на території Інвалідного містечка.

Так, наприклад, уночі перед 16 жовтня 1924 р. трьома озброєними злочинцями пограбовано робітника електричної станції Мельнікова [21], вночі напередодні 18 листопада в одному з корпусів КПЛ був знайдений труп невідомого громадянина [22]. Уночі з 28 на 29 березня 1926 р. злочинці зірвали замки на вхідних дверях і дверях ризниці церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах. Не знайшовши чим поживитися, вони вирізали у вівтарі й забрали із собою ікону Розп’яття Ісуса Христа, намальовану на цині. Цей факт констатувала комісія з представників Музейного містечка [23]. Аналогічний випадок стався через кілька днів у Трапезному корпусі. Злодії, зламавши замок, пробралися в церкву, де в пошуках цінних речей, порозкидали речі й обідрали металеві оклади церковних книжок [24]. 6 квітня о 2-й години ночі в Успенському соборі охороною музею і міліцією була затримана жінка, яка залишилася в соборі після вечірньої служби і намагалася викрасти коштовні напрестольні речі [25].

Наведені вище приклади показують, що крадіжки і пограбування на території колишньої КПЛ в 1926 р. набули систематичного характеру.

Негативно впливали на збереження архітектурних пам’яток гострі суперечки між різними церквами за право користування культовими спорудами КПЛ. На початку 1925 р. таке право отримала від радянської влади синодальна (обновленська) церква, яка не в змозі була їх утримувати.

Віруючі старослов’янської общини вели з нею кількарічну боротьбу, звинувативши обновленців у руйнуванні монастирських споруд тощо.

Таку парадоксальну ситуацію намагався розв’язати Музей культів та побуту. В листах до Президії Київського окружного виконавчого комітету директор лаврського музею попереджав про загрозливий стан, у якому

Другі Зарембівські читання

опинилися старовинні пам’ятки архітектури та мистецта. Він писав:

“На території Лаври, завдяки несерьозному відношенню до справи відношення охорони Лаври, Інвалідного містечка та громади КиєвоПечерської лаври, розвинулися систематичні, ріжного роду крадіжки.

Їх провадять темні елементи, що знаходять притулок в помешканнях, зайнятих Інвалідним містечком та громадою. Так, на протязі двох років злочинцями зірвано залізний дах на стіні часу Миколи І, зруйновано так звані “Аркади”, систематично розкрадаються підлоги, стіни й дах старовинних галерей, що з’єднують печери, викрадені старовинні ікони з куполів церков на Ближніх і Дальніх печерах (16 величезних ікон ХVІІ сторіччя), викрадаються крани водопровідньої сітки, зроблено спробу крадіжки шляхом пролому з бібліотеки ВУАН та Архіву, викрадено всі чавунні огорожі від пам’ятників на дальніх печерах, першорядної ваги і цінності пам’ятник бронзовий Кайсарова, викрадено до 10 дзвонів із дзвіниць, в тому числі кількох історичної вартості. Цими днями злочинці приступили знову до розкриття дахів над печерними будинками, проведено 5 крадіжок з Спаської церкви, три крадіжки з церкви Різдва, коштовного майна з церкви ближніх печер, ризниці ближніх печер. Викрадені архівні матеріали з корпусу ІV, систематично робилися спроби викрасти макулатуру зі складу ДПУ. На грунті Лаври і в околиці відбулося кілька збройних нападів. Впертою роботою агентури карного розшуку кілька винуватців були знайдені і передані до суду…” [26].

Далі П.П. Курінний звернувся до Президії Київського окрвиконкому з клопотанням винести постанову про відселення з території КПЛ всіх установлених судом і карним розшуком злодіїв і їх сімей, а також доручити адміністративному відділу встановити один добовий пост міліції.

Використання лаврських споруд під житло та для виробничих потреб також несло у собі величезну загрозу збереження всього архітектурного ансамблю. Особливо небезпечними були пожежі. В 1920 р. вогонь значно пошкодив 3 корпуси на території Дальніх печер, які в подальшому були розібрані [27]. Кілька разів спричинялася пожежа на розміщеному в КПЛ хлібозаводі, – музейні працівники доклали чимало зусиль аби припинити його діяльність.



Pages:     | 1 |   ...   | 31 | 32 || 34 | 35 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834-1884) / Под ред. В.С. Иконникова. – Киев, 1884. – С. 689-709. 26. Державний архів м. Києва. – Ф. 16. Київський університет. – Оп. 465. – Спр. 4757: С. М. Ходецький, заслужений ординарний професор. – Арк. 451-474. 27. Матвієнко С. О. Український агроном і тваринник ХІХ сторіччя (До 150-річчя з дня народження Старіона Мартиніановича Ходецького) / Матвієнко С. О. // Вісник с.-г. науки. – 1971. – № 6. – С. 115-116. 28....»

«ВІЗУАЛЬНІ МИСТЕЦТВА 4. Довгошия Т. Борщівська вишиванка. Історія і сучасність / Т. Довгошия. – Тернопіль : Мала академія наук України, Терноп. обл. відділення, 2010. – 99 с.5. Джегура-Литвинець Е. М. Вишивання. Стародавні українські стібки: альбом / [авт.упор. Джегура-Литвинець Е. М.]. – Київ : Посередник, 1995. – 32 с.6. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка західних областей УРСР / Р. В. Захарчук-Чугай. – К. : Наукова думка, 1988. – 184 с. 7. Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка /...»

«Феодосій Стеблій УДК 821.161.2Г.Нудьга(092):323.28”1975” ГРИГОРІЙ НУДЬГА – ЖЕРТВА СЛУГ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ. Спомин З нагоди вшанування пам’яті визначного українського літературознавця і фольклориста Григорія Нудьги хотів би поділитися спогадом, як у мене склались взаємини з цим науковцем упродовж 15-річної співпраці в Інституті суспільних наук. Коли 5 листопада 1957 р. я був прийнятий на посаду молодшого наукового співробітника Інституту у відділ історії України (яким керував академік Іван...»

«ББК 67.401.12+78.3 Любов ГОЛОХА Національна академія державного управління при Президентові Україні Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ Аналізуються історичні аспекти державного управління бібліотечною справою в Україні (ІХ ст. – 1991 рр.). Ключові слова: бібліотека, бібліотечна справа, державне управління, державне управління бібліотечною справою, історія державного управління. Для успішного...»

«УДК 355.1(477)“1917” * ПАНАС Н.Б. ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ГРЕКІВ НА СЛУЖБІ В УКРАЇНСЬКИХ АРМІЯХ У 1918 р. У статті висвітлено військовий шлях генерала Олександра Греківа у 1918 р. на різних посадах в Українській Народній Республіці доби Центральної Ради, в Українській Державі та в Українській Народній Республіці періоду Директорії. Проаналізовано масштабність проведеної роботи на кожній з посад, простежено динаміку кадрових призначень генерала у контексті зміни політичної ситуації в Україні. Ключові...»

«ВІСНИК Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, № 1088, 2013 ІСТОРІЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УДК 930.2:94(477.54/.62) В. І. Танцюра, О. О. Пересада Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА ЯК ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА Дана стаття присвячена такому значному регіону нашої держави, як Слобідська Україна. У ній аналізується основні етапи її розвитку від початку існування, розглядаються зміни територіальні...»

«УДК 37.013.74: 001.8 (100) ТОВАРИСТВО ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТИ В США: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА Артем Теодорович У статті висвітлено історію становлення та розвитку північноамериканського осередку педагогічної компаративістики та міжнародної освіти, проаналізовано основні напрямки та рушійні сили його діяльності. Ключові слова: товариство порівняльної педагогіки та міжнародної освіти, історія, становлення, досвід, співробітництво. Попри те, що порівняльна...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія педаг. 2011. Вип. 27. С. 101–108 Ser. Pedag. 2011. Is. 27. P. 101–108 УДК 378.011.32:371.82:316.6 СПОРТИВНА АНІМАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТУРИСТИЧНОГО ПРОФІЛЮ Олександра Максимець Львівський інститут економіки і туризму, вул. Менцинського,8, 79007 Львів, Україна З’ясовано сутність спортивної анімації. На прикладі розроблення проектів анімаційних програм студентами Львівського інституту економіки і...»

«ВІТАЛІЙ МИХАЙЛОВСЬКИЙ E-mail: mykhaylovsky@ukma.kiev.ua ОСВІТА Кандидат історичних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2005 Спеціальність: історія України Тема дисертації: Надавча поземельна політика володарів Західного Поділля (1401-1506) Науковий керівник: проф., д. і. н. Наталія Яковенко Вчитель історії та основ правознавства, Кам’янець-Подільський державний університет, 1997. Диплом з відзнакою. НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ Ранньомодерна історія, Історія пізнього середньовіччя...»

«йоакІМ НЕаНДЕР ОБРАЗ АУШВІцА В ПОЛІТицІ ІСТОРІї Ніщо не змінюється так швидко, як минуле1 (Михайло Геллер, російський історик) М. Покровський (1868–1932), російсько­радянський історик ХХ століття, ніколи не переставав нагадувати своїм учням: «Історія – це політика, перекинута в минуле»2. Для прибічників погляду Ранке на історію, згідно з якою історик повинен «zu erzhlen, wie es eigentlich gewesen ist» («розповідати усе саме так, як воно було насправді»), вислів Покровського, певно, видається...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»