WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 27 ] --

Декларувала ідею щодо посилення суспільної зацікавленості окремими місцевостями Рекомендація 4-го (туристичного) департаменту Міністерства громадських робіт від 28 лютого 1924 р. про організацію у воводствах основ раціональної туристичної галузі. Подібний документ про становлення і розвиток туристики у Львівському, Станіславському та Тернопільському воєводствах (із ідентичними міністерським пропозиціями) розповсюдила 19 березня того ж року Львівська округова дирекція громадських робіт. 25 березня 1925 р. принципи розвитку регіональної туристики – через виконання положень міністерських та округових рекомендацій – декларується у зверненні Тернопільського воєводського управління до повітових староств. На первинному (повітовому) адміністративному рівні розповсюджуються також пропозиції Львівської округової дирекції [3, с. 9–13]. І це лише один спрямовуючий фактор організації та розвитку регіональної туристичної діяльності, переосмисленої на основі загальнодержавних пропозицій

Другі Зарембівські читання

і проектів. Для Тернопільського воєводства це мало позитивне значення, оскільки Тернопілля в суспільній значимості викристалізовувалося якраз за рахунок туристично-екскурсійної “спеціалізації”, що створювало основу для інших позитивних зрушень у пам’яткоохоронній сфері, туристичній інфраструктурі, пізнавально-естетичній галузі. Це й було підґрунтям моралістичного принципу збереження та розумного використання регіональної природної та історико-культурної спадщини.

Носієм такого пам’яткоохоронного, громадсько-дієвого та раціонально-прагматичного детермінізму на теренах Тернопільського воєводства в 1920–1930-х роках було Подільське туристично-краєзнавче товариство (далі – ПТКТ), офіційно засноване 2 липня 1925 року “з ініціативи Воєводського правління”, але у статусі “як суспільна інституція” [25, с. 417]. За твердженням І. Дуди ПТКТ “діяльно досліджувало та популяризувало історію краю, звичайно, з пропольських позицій” [10, с. 4].

З цим важко сперечатися, але, вважаємо, діяльність представників ПТКТ була більше зосереджена у специфічних сферах практичної та методологічної роботи, ніж у формальному виборі національнополітичних ідеологем – що й робить цікавою його діяльність сучасного дослідника та практичного музейника: багато пропозицій, розробок і дієвих результатів ПТКТ можуть бути цікаві й корисні в сучасному використанні без помітних переосмислень та інформаційних купюр.

Від часу свого заснування ПТКТ почало активно поповнюватися кількісно та розширювати географію діяльності. Товариство структурно розподілялося на секції (спеціалізаційний принцип) та філії на місцях (територіально-повітовий принцип). Уже впродовж першого року існування було утворено 16 філій із загальною кількістю представників у 500 осіб [25, с. 417]. Станом на березень 1930 р. кількість дійсних учасників ПТКТ складала 1038 осіб, не враховуючи кореспондентів у інших містах за межами Тернопілля [23, с. 4–5]. У середині 1930-х років ПТКТ складалося з 22 філій із загальною кількістю представників понад 1600 осіб [20, с. 43]. З вивчення діяльності членів товариства та ефективності діяльнісних результатів цілком стає зрозуміло, що ПТКТ було не формальним зібранням, а раціональним громадським об’єднанням однодумців у сфері всесторонньої популяризації краю.

Перший статут ПТКТ від 22 квітня 1925 р. визначив його основні функціонально-дієві складові, які надалі кардинально не змінювалися, лише доповнювалися [3, с. 1]. Його засновники програмували свою роботу

Другі Зарембівські читання

в якнайповноціннішому осмисленні минулого і сьогодення краю через популяризацію всіх регіональних аксіологічних об’єктів (історичного, природного, пам’яткознавчого, археологічного, народно-декоративного, побутового рівнів). На думку організаторів, діяльність товариства є важливою в контексті цілісної воєводської культурно-освітньої сфери. Вони передбачали основну (первинну) функцію ПТКТ у пропагуванні подільської землі як туристичного та краєзнавчого ресурсу, – Подільська земля (Тернопілля) сприймалася як “вдячний терен” для його діяльності. Вивести із забуття минуле краю, “оточити пієтизмом історичні пам’ятки, особливості і скарби природні, оживити рух туристичний на цих землях” – ось провідна і наскрізна “нитка Аріадни” методологічних й діяльнісноконцептуальних засад Подільського туристично-краєзнавчого товариства, що була висловлена під час ювілейного святкування його десятирічної діяльності, яке проходило в Заліщиках 21 вересня 1935 р. і де підбивалися основні підсумки роботи представників, а також визначалася ефективність пам’яткоохоронної структури взагалі [6, арк. 1-1зв].

Зацікавленість діяльністю ПТКТ з огляду на його практичну ефективність проявлялося, навіть, на рівні існуючих бібліографічних каталогів.

У досконалому переліку й аналізу книг краєзнавчого характеру Тадеуш Ладенбергер згадує ювілейну брошуру референта туристики Тернопільського воєводського правління та, одночасно, голови ПТКТ Томаша Кунзека, присвячену 10-й річниці від часу створення та діяльності цієї громадської (але зі значною державною підтримкою) туристично-краєзнавчої організації. Основні положення цієї брошури відображували якраз матеріали згаданого ювілейного святкування в Заліщиках [21, с. 291].

Цікавою є музейна діяльність представників ПТКТ. Організаційна структура музейного будівництва Польської республіки 1920–1930-х років дещо відрізнялася від сучасної практики. Одною з головних особливостей упродовж означеного періоду було домінування громадських музеїв за активної їх підтримки з боку державних і комунальних органів влади та місцевого самоврядування. Чітко формувалася й регіональна специфіка музейництва, не говорячи про особливості взаємовідносин “різноетнічних” музеїв. Так, станом на 31 грудня 1936 р. на території Речі Посполитої було загалом 147 музеїв, із них у південних (галицькоподільських) воєводствах – 53 (в т.ч. у Львові та Кракові – по 13; більше лише у Варшаві – 24). Це був найбільш насичений представницькими музейними зібриннями регіон. Майже половини від загалу (67 музеїв)

Другі Зарембівські читання

знаходилася у власності громадських товариств; держава опікувалася 23 музеями, під опікою органів місцевого самоврядування знаходилося 38 музеїв, у володінні церковних дієцезій – 8, приватні особи утримували 11 музеїв. 21 музей відносився до категорії “регіональних” [19, с. 335], які формувалися переважно шляхом тісної співпраці місцевих громадських, комунально-владних і самоврядних структур.

Музейництво і краєзнавчо-туристична діяльність – речі взаємопов’язані. Тому, зрозумілою була ініціатива представників ПТКТ щодо створення краєзнавчиx музеїв, зокрема, у повітовиx містаx воєводства, які повинні були стати “опорними пунктами для туристичного руxу”.

З перших років свого організаційного становлення та дієвого розвитку представників ПТКТ його співробітники підтримували тісні зв’язки з існуючими повітовими музеями та “міським музеєм у Бережанах” [23, с. 16–17]. Правда, не всі ці музеї на той час були належним чином організовані й матеріально оснащені. Так, наприклад, згідно путівникової інформації Бережанський міський музей “міститься у магістратському будинку в невідповідному приміщенні” [24, с. 37].

Навіть проекти консерваційних робіт щодо пам’яток архітектури краю передбачали їх подальше раціональне використання, зокрема, в якості музейно-експозиційних приміщень. Для прикладу: музейні збірки передбачалося розмістити у відреставрованому Теребовлянському замку, під музейну експозицію планувалося використати частину приміщень замкового комплексу в м. Чорткові [6, с. 3].

Найбільш прямі та інтенсіонально-дієві стосунки у субстанційній площині “туристично-краєзнавча діяльність та музейництво” проявилися на прикладі Заліщицького музею, який формувався як структурний підрозділ місцевого осередку ПТКТ. Так, у Звіті повітового старости Кржижановського до воєводського правління в “справі руху туристичного” від 6 березня 1929 р. значиться, що один із основних видів діяльності членів повітової філії представників ПТКТ зосереджувавася на проблемі створення регіонального краєзнавчого музею. Окремо про музейницьку діяльність співробітників цієї філії повідомлялося й листом від 6 лютого того ж року [8, с. 5]. У Звіті про діяльність Заліщицької філії представників ПТКТ за 1928-1929 рр. від 12 травня 1929 р. зазначено, що її керівник Й. Шварц був одночасно й кустожем (головним зберігачем) повітового музею. Музейна ж секція була одним із важливих структурних підрозділів згаданого місцевого осередку


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Другі Зарембівські читання

ПТКТ, діяльність якої була найбільш ефективною. Співробітники секції провели в 1928–1929 роках декілька мандрівок околицями міста, брали активну участь в укладанні й опрацюванні збірок. Були наруковані відозви до населення повіту із закликом про підтримку місцевого музейництва. Особовий склад музейницької секції вирізнявся професійністю: її співробітники за вісім місяців 1928 та 1929 років зібрали понад 400 експонатів, найкраще репрезентувавших орнітологічний і археологічний відділи. Відтак, на кнець травня – початок червня 1929 р. передбачалося відкрити музей – структурний підрозділ місцевої філії ПТКТ – для перших відвідувачів [4, арк. 1–1зв].

Упродовж травня 1929 – березня 1930 років Заліщицький музей ПТКТ поповнювався експонатами переважно за рахунок дарувань, окремі матеріали закуплялися за рахунок виділених субвенційних коштів. Фонди музею за тематикою нараховували: “природи мертвої” – 17 од., “природи живої” – 92 од., “промислу та торгівлі” – 3 од., “архівно-графічного” – 118 од., “археології (до XII ст.)” – 161 од., “етнографії” – 39 од., “розділ історично-артистичний, пам’ятки ремесла” – 284 од.

Загальна кількість експонатів музею у березні 1930 р. складала 715 од.

Одночасно, “не внесено в перелік дублікати, предмети сумнівної вартості та приватні депозити. Певна кількість археологічних експонатів не заінвентаризовано”. Музей як відомчий не мав своєї бібліотеки – вона була окремим структурним підрозділом Заліщицької філії ПТКТ. Її фонди містили літературу з питань туристики та краєзнавства, музейництва, інших спеціалізованих сфер регіонального і наукового життя [5, с. 3]. Загалом, на прикладі Заліщицького повіту яскраво проявлялися найбільш вигідні, спільні в єдиній структурі, функціонуванні види регіональної туристично-краєзнавчої ідеї з музейницьким підрозділом, який уособлював семантичний зміст краєзнавства та найбільш розповсюджену форму його популяризації.

Окремою і важливою стороною діяльності ПТКТ було його співробітництво з Регіональним музеєм у Тернополі, перше, позначена активною допомогою музеєві з боку представників товариства – що відображене, навіть, у програмно-дієвих документах Воєводського туристично-краєзнавчого об’єднання.

Тривалий і методичний процес творення музею в Тернополі відображав тогочасне розуміння музейницької справи, яке домінувало, як уже вказувалося, в середовищі переважно громадських товариств. У даному

Другі Зарембівські читання

випадку ініціатива належала місцевій філії Товариства Народних Шкіл (далі – ТНШ), яке розташовувалося з 1893 р. в будинку на вул. О. Качали.

Тут у квітні 1913 р. було відкрито Подільський музей як структурну одиницю ТНШ. Але ідея і практичні шляхи до його організації сягають попередніх років, адже експонати для музею почали збиратися ще з 1906 р.

Безпосереднім ініціатором його створення був проф. Станіслав Сроковський, довголітній голова управи ТНШ (1903–1914). Його ж авторству належить путівник музейною експозицією, виданий напередодні її офіційного відкриття [1, с. 267–268; 9, с. 4; 17, с. 298–299). Загалом, постать С. Сроковського була помітною і шанованою – так, наприклад, 24 квітня 1938 р. о 10 год. ранку на будинку ТНШ було відкрито пам’ятну таблицю на його честь, на той час – доцента Ягелонського університету та професора Школи політичних наук у Варшаві, який особисто брав участь у цьому вшануванні [11, с. 4].

Перша музейна експозиція Подільського музею була розміщена в чотирьох залах ТНШ на вул. О. Качали, 1–2, і складалася з окремих тематичних розділів: природничого, етнографічного, історично-нумізматичного й археологічного. Серед цікавих експонатів були 332 писанки з ирокою географією їх походження, а також велика нумізматична колекція – 1326 монет [1, с. 267–268; 9, с. 4; 17, с. 298–299]. Значну частину музейних предметів складали археологічні артефакти. Загальна кількість експонатів на час відкриття музею нараховувала близько 10 тис. од. [13, с. 383].

Музей швидко перетворюється на помітний туристично-екскурсійний об’єкт. Це підтверджується інформацією з путівника Мечислава Орловича: “У будинку Товариства народних шкіл … міститься в декількох залах Подільський музей (відкрито в неділю зранку, для приїжджих за зголошенням в закладі); зберігає багато цінних експонатів з розділу природи (метеорит), археології (знахідки, нумізматика), етнографії та історичних пам’яток, що стосуються Поділля. У тому самому будинку Бібліотека Загальна з 12 000 томів…” [21, с. 107].

Подільський музей мав усі підстави для перетворення на регіональний науково-дослідний, просвітницький і виховний заклад. Але події І Світової війни призвели до його повної руйнації й розорення. Збірки були частково вивезені до Російської імперії, частково знищені; збереглася лише деякі експонати, що були приховані на горищі будівлі Магістрату. Подібні переміщення культурних цінностей були цілком

Другі Зарембівські читання

протиправними, порушуючи навіть тогочасні міжнародні нормативні принципи, що регламентували відношення до пам’яток культури в період ведення бойових дій. Визнавалося, що “власність громад, установ церковних, благодійних і освітніх, художніх і наукових, навіть таких, що належать державі, прирівнюються до приватної власності.

Будь-яке загарбання, руйнування чи умисне пошкодження таких установ, історичних пам’яток, творів художніх і наукових забороняється і підлягає переслідуванню” (ст. 56 Положення про закони та звичаї сухопутної війни Гаазької конвенції, 29 липня 1899 р.) [14, с. 438].



Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ НАРОДІВ ЄВРОПИ Віктор КОЛЕСНИК Київ РОЗВИТОК ЕТНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ В КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Створенню кафедри етнології та краєзнавства на історичному факультеті передувала величезна праця багатьох поколінь видатних істориків, етнологів, громадських діячів. Від початку відкриття Київського університету (1834) інтерес до фольклорно-етнографічних досліджень посідав значиме місце. Перший ректор нашого університету Михайло Максимович багато зробив...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Т. В. Кузнєцова ПСИХОЛОГІЯ К УЛ Ь Т У Р И (психолого філософський аналіз) Курс лекцій Київ 2005 ББК 88.5я73 К89 Рецензенти: О. В. Антонюк, д р політ. наук, проф. А. М. Льовочкіна, канд. психол. наук, доц. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 8 від 28.09.04) Кузнєцова Т. В. К89 Психологія культури : (Психол. філос. аналіз): Курс лек цій. – К. : МАУП, 2005. – 152 с. : іл. – Бібліогр.: в кінці розд. ISBN 966...»

«УДК 159.922 ГЕНЕЗА ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ІННОВАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР Рижова І.С. (м. Запоріжжя) Анотації В статті проаналізовано генезу дизайнерської діяльності та її інноваційний характер; з’ясовано, що предметний світ людини, тобто дизайн пройшов еволюцію в історичному контексті філософського дискурсу, починаючи з античності і закінчуючи сучасністю; дається аналіз дизайнерської культури як такої, що перетворює світ людини; виясняються різні підходи до аналізу дизайнерської культури –...»

«УДК 811.14’02’373.7 СОМАТИЗМИ У ФРАЗЕОЛОГІЇ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ Ольга Пилипів Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна e-mail: KLASSYKA@ukr.net У статті висвітлюються питання особливостей функціонування фразем із соматичним компонентом в античній мовній моделі світу та обґрунтовуються фактори, які впливають на їх утворення. Ключові слова: антична мовна картина світу фразеологічна одиниця; соматизм. Сучасний етап дослідження фразеології...»

«ІНСТИТУТУ ПОЛІТИЧНИХ НАУКОВІ 2010 І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗАПИСКИ ІМ. І.Ф.КУРАСА 2(46) НАН УКРАЇНИ березень — квітень Засновник: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України; Президія НАН України Видається: з 1997 р. — книжкова серія; з 2009 р. — періодичне наукове видання Періодичність: 6 разів на рік Свідоцтво про державну реєстрацію: Серія КВ №15861 4333Р від 26.10.2009 Видання внесено до Переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися...»

«УДК 027.7:[023.5:005.963] НОВИЙ РІВЕНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ КАДРІВ ВНЗ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВА ВИМОГА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВІЯНЬ XXI СТ. НОВЫЙ УРОВЕНЬ ИНТЕЛЛЕКТУАЛИЗАЦИИ БИБЛИОТЕЧНИХ КАДРОВ ВУЗА КАК ОБЯЗАТЕЛЬНОЕ ТРЕБОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ВЕЯНИЙ XXI В. NEW LEVEL OF UNIVERSITY LIBRARY STAFF INTELLECTUALIZATION AS OBLIGATORY REQUIREMENT OF TECHNOLOGICAL TRENDS OF THE XXI CENTURY Калашникова С. В., Кучеренко Ю. В. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В....»

«Голосова Н., Ратушняк С., Ремех Т. ЖИВИ за ПРАВИЛАМИ Навчально-методичний посібник з правової освіти та виховання учнівської молоді Видання друге, доповнене Асоціація «Нова Доба» Західно-Український Консалтинг-Центр Львів 2007 УДК 37.016:3 ББК 74.266.7+74.200.50 Живи за правилами: Навчально-методичний посібЖ 66 ник з правової освіти та виховання учнівської молоді для вчителів, вихо вателів та учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів /Автори-укладачі: Голосова Н., Ратушняк С., Ремех...»

«Олексій Сінченко (Київ) ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА РЕЦЕПЦІЯ ЦИКЛУ «В КАЗЕМАТІ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Рецепція художнього твору прямо пов’язана з його інтерпретацією, а відповідно із проблемою розуміння. Одним із концептуальних положень літературної герменевтики ХХ столітті є теза Г. Гадамера – проблема розуміння поєднується з ідеєю історичності буття. Він вказує на те, що між горизонтом інтерпретатора й горизонтом твору, написаним у певний час, наявна історична дистанція. Саме традиція уможливлює чинність...»

«УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ ДІМ АННИ ФРАНК (АМСТЕРДАМ, НІДЕРЛАНДИ) Серія «Українська бібліотека Голокосту» ГОЛОКОСТ В УКРАЇНІ (1941–1944) Словник довідник Видання друге, виправлене і доповнене УДК 94(477)(=411.16) ББК 63.3(4УКР=ЄВР) Г А в т о р и у п о р я д н и к и: О.В. Г ісем, О.О. Мартинюк Р е ц е н з е н т и: А.Ю. Подольський, канд. істор. наук, директор Українського центру вивчення історії Голокосту, А.І. Фредекінд, науковий співробітник Українського центру вивчення...»

«Педагогіка і психологія професійної освіти № 4 2012. УДК 378.147:[37.016:338.486] Юлія Матвіїв-Лозинська ПEДАГОГІЧНІ УМОВИ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ В ПОЗААУДИТОРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Туризм як одне з важливих соціально-економічних явищ сучасності, що “підпорядковане дії об’єктивних законів розвитку людського суспільства, розвиваючись у діалектичній єдності всіх своїх складових, формує власний соціальний простір, у межах якого вирують взаємодії й конкуренції, узгодженості й...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»