WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 24 ] --

IIB с/н AH965 готується командир ланки 126 ВАП старший лейтенант С.Г. Рідний [2, ф. 6 АК ПВО, оп. 1, спр. 278, арк. 32]. Підмосков’я, грудень 1941 року”. Українець Степан Рідний був одним із найбільш успішних радянських асів, котрі захищали небо Москви у 1941–1942 роках – за 10 збитих на “Томагавку” ворожих літаків він отримав звання Героя Радянського Союзу [3, с. 427].

За інформацією БД вдалося ідентифікувати машини багатьох радянських асів часів Великої Вітчизняної війни: наприклад, українця, також Героя Радянського Союзу, командира ескадрильї 100 гвардійського ВАП Івана Бабака (40 збитих ворожих літаків!) [2, ф. 45 ИАП, оп. 296964, спр. 3, арк. 14; 3, с. 37].

У майбутньому використання БД дало б змогу значно поліпшити інформативність підписів до світлин із вітчизняних архівів – наприклад, Державного архіву кінофотодокументів України ім. Пшеничного.

Зараз БД знаходиться у стадії створення і містить інформацію, головним чином, про американські винищувачі P-39, P-40 та бомбардувальники B-25. В подальшому планується поповнення даними по всіх типах ленд-лізівських літаків, а також по радянському винищувачу Ла-5.

У цілому, база даних щодо літаків, поставлених до СРСР за програмою ленд-лізу під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, дає змогу забезпечити точною і вивіреною інформацією, насамперед, дослідників історії авіації, зокрема, періоду ІІ Світової війни, – від практиків-пошукачів до теоретиків-науковців. Для українських дослідників важливими є швидкість отримання інформації та її доступність: усі військові архіви після розпаду СРСР успадкувала РФ, і лише окремі науковці з України мають змогу ними користуватися. Тому створення БД по авіації часів Великої Вітчизняної війни, частиною якої є база по літаках ленд-лізу, значно поповнить джерельну базу, і сприятиме подальшій активізації досліджень у галузі історії військової авіації.

_________________________

1. Романенко В.Д. Створення бази даних по літаках ленд-лізу // Праці Центру пам’ятникознавства. Вип. 14. – К., 2008. – С. 219–226.

2. Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації.

3. Советские асы 1941–45. Победы Сталинских соколов: Сборник /авт.-сост. Быков М.Ю. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 736 с. – (Советские асы).

–  –  –

На сучасному етапі розвитку музеєзнавства та пам’яткознавства у кранах світу створені й продовжують створюватися різні типи музеїв.

Однією з найкращих форм збереження нерухомих пам’яток культурної та природної спадщини є організація музеїв-заповідників.

Польський дослідник Є. Чайковський запропонував на початку 1980-х років виокремити скансенологію – науку про музеї просто неба – в особливий розділ музеєзнавства та відповідну класифікацію таких музеїв [1].

Створення музеїв-заповідників пов’язано зі збереженням пам’яток in situ. А це, у свою чергу, передбачає їх музеєфікацію. Зупинимося детальніше на використанні цього терміну в науковій літературі.

До другої половини ХХ ст. у європейському музеєзнавстві термін “музеєфікація” стосовно різних об’єктів культурної спадщини не застосовувався. Так, наприклад, в Україні у 1920-х роках відомий пам’яткознавець В.В. Дубровський для об’єктів, які можуть бути експонованими in situ, запропонував термін “позамузейні пам’ятки”. При цьому вказав, що вони повинні зберігатися в умовах заповідника.

Значним поступом у теорії та практиці музеєфікації пам’яток, насамперед, археології, стала діяльність видатного російського вченого О.М. Бадера. Як і В.В. Дубровський, у 1920–1940-х роках дослідник користувався терміном “внемузейный объект” щодо експонування археологічних пам’яток in situ. Водночас, він запропонував поняття “экспонирование памятника”, “демонстрация памятника”, “открытый показ археологического памятника in situ”. Реального змістового наповнення термінологія О.М. Бадера набула у відповідних пропозиціях його учня Б.Н. Татаринова щодо музеєфікації в Криму печери Чокурча з рештками культурного шару, датованого мустьєрським часом. Печеру передбачалося відкрити для огляду в 1941 р. [2].

У 1960-х роках О.М. Бадер першим у європейському музеєзнавстві та пам’яткознавстві запропонував термін “музеєфікація” для збереження й експонування археологічних комплексів і (або) окремих об’єктів в умо

<

Другі Зарембівські читання

вах археологічних музеїв-заповідників й окремих археологічних експозицій in situ просто неба. Дослідник підкреслив, що “музеєфікація” може стосуватися лише нерухомої культурної спадщини людства [3].

Запропонований ученим термін відтоді почав часто вживатися у лексикографічних джерелах. Відзначимо, що у Східній Німеччині термін “Musezierung” щодо пам’яток почав застосовуватися в науковій літературі також із 1960-х років. Суперечливим є тлумачення його в словнику української мови, виданому 2007 р. У ньому під “музеєфікацією” розуміється “перетворення чогось, що має історичну, культурну та іншу цінність у музей, музейний експонат, в об’єкт, що охороняється державою”. Термін “музеєфікація” зафіксований і у правових документах, зокрема “Міжнародній Хартії з охорони та використання археологічної спадщини” (“Лозанська Хартія”, 1990) (7 розділ) та у національному законодавстві – Законах України “Про музеї та музейну справу” (1995), “Про охорону культурної спадщини” (2000), “Про охорону археологічної спадщини” (2000). У Законі України “Про охорону культурної спадщини” “музеєфікацію” визначено як “сукупність науково обгрунтованих заходів щодо приведення об’єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування” [4].

З другої половини 1970-х років термін “музеєфікація” набуває помітного поширення. Так, пам’яткознавець Н.М. Булатов спеціально присвятив дві статті, в яких розглянув можливі підходи до музеєфікації та форми експонування in situ нерухомої археологічної спадщини різних хронологічних періодів. Близькою до робіт Н.М. Булатова є стаття хімікареставратора М.І. Гарбера, де розглянуто зарубіжний досвід збереження з подальшим експонуванням in situ нерухомих археолого-архітектурних і палеонтологічних пам’яток в умовах заповідників. Учений приєднався до точки зору О.М. Бадера і Н.М. Булатова щодо розгляду музеєфікації як сукупності заходів, спрямованих на забезпечення збереження відкритих у результаті археологічних досліджень пам’яток [5].

Як дієву форму збереження та популяризації об’єктів культурної спадщини серед широких верств населення в умовах організації відповідних музеїв-заповідників указував академік О.П. Окладников. Дослідник зазначав, що найкращою є демонстрація пам’яток у природному середовищі. У виключних випадках можливе перенесення відкритих об’єктів (його концепція етноархеологічного й архітектурного Загальносибірського музею просто неба у Новосибірському академмістечку (1968), який із 1993 р. включений до складу Інституту археології та ет

<

Другі Зарембівські читання

нографії Сибірського відділення Російської Академії наук як “Музей історії та культури народів Сибіру та Далекого Сходу”) [6].

При музеєфікації важливо зберегти не тільки автентичність пам’ятки, але й ландшафт, що створює композиційне ціле “пам’ятка – природне середовище”. Як на етапі підготовки об’єкту до експонування, так і його подальшого збереження в умовах заповідника, потрібно проводити постійний нагляд за пам’яткою та ландшафтом. У цьому зв’язку важливим є проведення інженерно-геологічних досліджень, що дають можливість своєчасно реагувати на можливі зміни як матеріальної структури експонованого об’єкту, так і природного середовища. Інженер-геолог О.Є. Вязкова запропонувала при музеєфікації археологічних пам’яток ураховувати наступні принципи: історичний підхід, наочність, збереженність, реконструкція (лише у виключних випадках, коли неможливо забезпечення збереження автентичних решток в умовах природного ландшафту); ідентичність умов; моделювання взаємодій;

неприпустимість техногенного навантаження.

Зазначені принципи О.Є. Вязкової лягли в основу концепції створення археологічного музею просто неба на території Національного парку “Біловезька пуща” (Республіка Білорусь) (2007). Передбачається на околицях с. Каменюки на р. Лісова Права, де зосереджені пам’ятки фінального палеоліту, мезоліту, німанської неолітичної культури, культури шнурової кераміки, тшинецької та лужицької культур проведення відповідної музеєфікації [7].

Досить обережно потрібно використовувати термін “музеєфікація” щодо пам’яток природи. Його доцільно вживати відносно геологічних об’єктів (печер, гротів, скельних навісів, гірських систем тощо). Відновлення ландшафту в умовах музеїв-заповідників не є музеєфікацією.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Свого поширення набула практика музеєфікації археолого-архітектурних пам’яток раннього залізного віку, раннього та пізнього середньовіччя [8].

Окремо слід розглядати збереження й експонування in situ об’єктів індустріальної спадщини, які мають свої особливості та специфіку [9].

Зазначимо, що у науковій та науково-популярній літературі зустрічаться доволі широке вживання терміну “музеєфікація” не тільки до нерухомої спадщини, а і до рухомих пам’яток – музейних предметів.

Це, зокрема, стосується багатьох путівників по музеях і музеяхзаповідниках, виданих упродовж 1970–1990-х років як в Україні, так і в інших країнах пострадянського простору.

Другі Зарембівські читання

Найбільш повно поняття “музеєфікація пам’яток” розглянуте російським музеєзнавцем М.Є. Каулен. Але необхідно зауважити наступне:

дослідниця ототожнює такі поняття “музеєфікація” та “пристосування” щодо пам’яток архітектури [9].

У сучасній архітектурній практиці музейного використання історичних будинків існують наступні напрями: перетворення пам’ятки архітектури у своєрідний експонат, що і є, власне, його “музеєфікацією”;

включення пам’ятки до функціональної структури сучасного міста шляхом його нового використання з музейною метою. Архітекторами О.А. Самсоновою та М.В. Пономарьовою запропонована класифікація архітектурних пам’яток, які використовуються у з також метою.

М.В. Пономарьова виділяє наступні типи об’єктів музеєфікації: окремі будинки; локальна група пам’яток та створення музеїв-ансамблів; історико-архітектурні музеї-заповідники; окремі види та групи пам’яток у межах міста, що об’єднані єдиною експозиційно-просторовою системою. Вона ж запропонувала використовувати поняття “музеєфікована зона” в пам’яткоохоронній справі для поліпшення стану збереження й експонування функціонально-просторової структури історичного міста. У музеєфікованих історичних будинках О.А. Самсонова та М.В. Пономарьова рекомендують організовувати різнопрофільні експозиції [10].

На думку музеєзнавця та пам’яткознавця Е.О. Шулепової найкращою формою використання музеєфікованих пам’яток у регіонах є створення музейних об’єднань. Така форма організації регіональної музейної мережі набула поширення з 1970-х років у РРФСР (Російській Федерації),

– варто згадати досвід музеєфікації об’єктів культурної спадщини: Державний об’єднаний Володимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник (1974), Новгородський об’єднаний історикоархітектурний і художній музей-заповідник (1976), Псковський об’єднаний історико-архітектурний і художній музей-заповідник (1979).

У музеєзнавстві розмежовують такі поняття як “музейне об’єднання” та “об’єднаний музей”. Під музейним об’єднанням розуміють координовану систему музеїв, а під об’єднаним музеєм – централізовану систему музеїв, де науково-освітня робота здійснюється на рівні координації всіх підсистем. Музейне об’єднання фактично є однією з форм організації музейної мережі, адміністративного управління музеями, що до неї входять, і може включати як музеї одного, так і різного профілю [11].

Для подальшого удосконалення музейної мережі України, на нашу думку, варто активно розвивати вищенаведені форми організації музейної справи на регіональному рівні.

Другі Зарембівські читання

Таким чином, музеєфікацію пам’яток можна розглядати у двох аспектах:

– як напрям культурної політики та галузі музеєзнавства (музейної справи), зміст якої полягає у перетворенні нерухомих пам’яток культурної спадщини в об’єкти музейного показу.

– “спеціальний” (“технологічний”), що є комплексом заходів, спрямованих на забезпечення збереження відкритих комплексів і(або) окремих об’єктів від подальшого руйнування шляхом створення автентичної експозиції in situ в умовах музею-заповідника.

________________________

1. Чайковский Е. Музеям под открытым небом – 100 лет // Музееведение. Музеизаповедники. На пути к музею ХХI века. – М., 1991. – С. 10–26; Кепін Д.В. Типологічна характеристика музеїв просто неба // Праці Центру пам’яткознавства. – К., 2007. – Вип. 12. – С. 131-155.

2. Дубровський В. Охорона пам’яток культури в УСРР // Охорона пам’яток культури на Україні. – Х., 1927. – Збірник I. – С. 11; Він же. Історично-культурні заповідники та пам’ятки України. – Х., 1930; Фролов А.И. Из истории становления музееведческих центров России // Музей и власть: В 2 ч. – М., 1991. – Ч. 2. – С. 83; Сергин В.Я. Культурные отложения мустьерской пещерной стоянки Чокурча // Российская археология. – 2005. – Январь–февраль–март. – № 2. – С. 7–21.

3. Бадер О.Н. Охрана и пропаганда археологических памятников в СССР и их актуальные вопросы // Тезисы докладов на Сессии Отделения истории Академии наук СССР, посвященной 50-летию Ленинского декрета о создании РАИМК – Института археологии АН СССР и итогам полевых археологических и этнографических исследований в 1968 г., 18–25 апреля 1969 г. – Л., 1969. – С. 62–69; Він же. Вопросы организации показа археологических памятников под открытым небом // Тезисы докладов на Сессии и пленумах, посвященных итогам полевых исследований в 1971 г. – М., 1972. – С. 59–62; Він же. Вопросы учета, охраны и использования археологических памятников // Сообщения Научно-методического совета по охране памятников культуры Министерства культуры СССР: Вопросы охраны, классификации и использования археологических памятников. – М., 1974. – Вып. VII. – С. 4–12; Він же. Музеефикация археологических памятников // Советская археология. – 1978. – № 3. – С. 138–153.

4. Liperowskaya W. von, Iwanowa E. Deutsch-Russisches lehrwrterbuch. – Moskaw, 1966. – S. 383; Сводный словарь современной русской лексики: В 2 т. / Под ред.

Р.П. Рогожниковой. – М., 1991. – Т. 1: А–О. – С. 624; Сучасний тлумачний словник української мови. 60000 слів / За загальною ред. д-ра філологічних наук, проф.

В.В. Дубічинського. – Х., 2007. – С. 414; Правова охорона культурної спадщини:



Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«Міністерство освіти і науки України Інститут політичних та етнонаціональних досліджень імені Івана Кураса НАН України Житомирський державний університет імені Івана Франка Історичний факультет, Центр юдаїки Благодійний центр Хесед Шломо Житомирський центр дослідження Голокосту ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ 20 березня 2009 р. Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка УДК 94 (=411.16) (477) ББК 63.3 (4 Укр) Є 22 Рекомендовано до друку Вченою...»

«Питання судоустрою Вісник № 4 [59] І. Назаров, кандидат юридичних наук, доцент кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Використання терміна «суд» у законодавстві України Термін «суд» є багатозначним, що виявляється при використанні його як у юридичних наукових і навчальних роботах, так і в законодавстві, на що неодноразово зверталася увага дослідників1. Багатовікова історія функціонування суду як елемента державної...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Т. М. Кузьменко СОЦІОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів Київ “Центр учбової літератури” УДК 316(075.8) ББК 60.5я73 К 89 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1/11–8696 від 20.10.2009) Рецензенти: Аза Л. О. – доктор соціологічних наук, професор; Бевз Т. А. – доктор історичних наук. Кузьменко Т. М. К 89...»

«Баукова А. Маловідомі факти наукової діяльності. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 11. 2007. С. 399401. Анастасія БАУКОВА МАЛОВІДОМІ ФАКТИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА ЧЕРНИША. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕЗОЛІТУ КЕРЧЕНСЬКОГО ПІВОСТРОВА Напередодні 90-літнього ювілею від дня народження, маємо нагоду ще раз окреслити багатогранність таланту видатного археолога, дослідника палеоліту та мезоліту України, Олександра Панкратовича Черниша (1918–1993). Результати діяльності цього...»

«_Педагогічні науки_ Література 1. Варшавчик М.Я. Джерело історичне // Джерелознавство історії України: Довідник. / Микола Якович Варшавчик. Київ, 1998. С. 40 – 42.2. Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручн. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закладів. / Євгенія Волощук. К.: Генеза, 2007. 288 с.3. Войтович В. Українська міфологія. – Вид. 2–ге, стереотип. / Валерій Миколайович Войтович. – К.: Либідь, 2005. 4. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія книгознавство. 2008. Вип. 3. С. 219 – 228 Ser. Bibliology. 2008. Is. 3. P. 219 – 228 УДК 796 (477)(091)(043.3/5)(01) БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ Оксана ВАЦЕБА Львівський державний університет фізичної культури, вул. Костюшка, 11, м. Львів, 79000, Україна, тел. (032) 274-11-04, ел. пошта: ovaceba@ukr.net Проаналізовано дисертаційні дослідження з історії української фізичної культури та...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Науково-методичний збірник ( Випуск ХХХVI ) Слов’янськ, 2007 УДК 371.13 ББК 74. Г.9 Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. – Вип. ХХХVI /За заг.ред. проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2007. – 243 с.Редакційна колегія: Сипченко В.І. – кандидат педагогічних наук, професор (відповідальний редактор). Борисов В.В. – доктор...»

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ УДК 94(477)“1915/1918” ВИЗДРИК В.С.1 СЕЛЯНСЬКІ ПРОТЕСТИ: ФОРМИ І МЕТОДИ БОРОТЬБИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В 20-30-х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ У статті аналізуються наслідки польської дискримінаційної політики щодо українського населення у Другій Речі Посполитій, досліджується протестний рух та методи боротьби селянства за реалізацію своїх соціальноекономічних та національних прав. Ключові слова: Друга Річ Посполита, осадництво, селянський супротив, національні права,...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2006. Вип. 37. С. 257-275 Ser. Philologi. 2006. № 37. P. 257-275 ЕТНОМУЗИКОЛОГІЯ УДК 81’373.46:78.072:39 ДО ІСТОРІЇ ТЕРМІНА ЕТНОМУЗИКОЛОГІЯ Богдан ЛУКАНЮК Кафедра музичної фольклористики, Львівська державна музична академія імені Миколи Лисенка, вул. О.Нижанківського, 5, кімн. 53, 79005 Львів, Україна, тел.: (+380322) 72 36 60, e-mail: lukaniuk@ukr.net Загально вважається, що термін етномузикологія, базовий для сучасної науки про народну...»

«Лариса ЛЕВЧЕНКО АРХІВИ І АРХІВНА СПРАВА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ: історія та організація Монографія Миколаїв «Іліон» УДК 94(73)1528/2013:930. ББК 79.33(7США)я9 Л НАУКОВИЙ РЕДАКТОР: М А Т Я Ш І. Б. – доктор історичних наук, професор РЕЦЕНЗЕНТИ: Б О Р Я К Г. В. – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України; Д У Б Р О В І Н А Л. А. – доктор історичних наук, професор, членкореспондент НАН України; П И Р І Г Р. Я. – доктор історичних наук, професор; П Р О Н Ь С. В. –...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»