WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 18 ] --

Одним із таких студентів був Григорій Григор’єв. У своїй книзі “Що було, те пам’ятаю” він сам зазначає: “на жаль, не всі мої “стенограми” збереглися” [12]. Лише невелика частина з тих бесід, скоріше – враження від них, були надруковані у цій книзі, а також у книзі “Цікаві бувальщини. Пригоди з життя видатних людей”. Але, на жаль, зважаючи на арешт, а потім передчасну смерть Григорія Григор’єва після його реабілітації, стенограми цих лекцій, швидше за все, назавжди втрачені.

Завдяки розсекреченню значної кількості архівних фондів в Україні й вільному доступу до них дослідників, можемо відновити принаймні одну з тогочасних довженківських лекцій, тематика якої стосується архітектурної спадщини Києва.

24 квітня 1932 р., тобто за викладання Олександра Довженка у КДІК, він – єдиний із кінорежисерів Київської кінофабрики та педагогів інституту, був запрошений до президії Комітету сприянню утворення парку культури та відпочинку в м. Києві. О.П. Довженко був заступником голови проектного бюро цього комітету і виступав на його засіданнях. За манерою викладання, це більше схоже було на його лекції – Олександр Петрович під час виступу уявно ніби “йшов по тих точках”, де зазвичай гуляв зі студентами. Гадаємо, буде доцільно вмістити частину одного з таких виступів О.П. Довженка:

… в Європі не має міста більш інтересного, гарного, ніж Київ і не одне місто не має таких блискучих перспектив, як Київ, але, на великий жаль, треба тут перейти трохи до критики минулого. Київ з цілого ряду

Другі Зарембівські читання

причин з давніх давен будувався якось невміло, будувався на користь монахам, на користь купцям і т.і. Я думаю, що навіть до цього часу, до цього історичного нашого засідання можна було вже щось зробити, якби ми правильно організовували наші внутрішні ресурси. Я розглядаю наші внутрішні ресурси не як якусь точну суму, а як в межах вміння їх находити й вміння їх застосовувати. Я думаю, що зараз коли ми вже виходимо з провінціального стану, то слід сподіватися, що наші починання дадуть гарні наслідки.

Я хочу торкнутися деяких практичних моментів в справі побудови парку культури. Я думаю, що для того, щоб парк культури був доступний для широких мас треба першу чергу подбати про вхід в цей парк культури, бо коли вхід до парку буде далеко, то він буде незручний.

Я ставлю питання про конкретно, на рік культури очевидно буде пов’язаний з проблемою набережного Дніпра, він також буде складовою частиною нижнього оформлення. Ми маємо розмову про хід до парку культури й до Дніпра.

Я гадаю, що основний вхід до парку треба зробити з таких вулиць:

перший вхід – з вулиці Короленка, другий вхід є вхід з вулиці Хрещатика і третій хід від Сінного Базару. Таким чином, треба очевидно, поставити питання про те, як же ми будемо оформляти оцю малу проблему парку? Я думаю, що нам не слід зараз обмежуватися побудовою в цьому парк культурних установ, треба в першу чергу забрати всі будинки, які заважають входу до парку.

Ми бачимо, що починаючи з Арсеналу до Дніпра побудовані майстерні – я не знаю, може ці майстерні мають якесь військове значення, але я вказую на ці майстерні тому, що у нас в Києві взагалі будови йдуть так, що кожна установа, кожне підприємство, коли їм треба будувати будинки, – вони шукають пустир. Я думаю, що ми надніпровський бік забудовувати не будемо.

Далі, я категорично настоюю зняти Голгофу, що ми маємо з цього?

У нас 50 експонатів музеїв знаходиться в коморах, а в минулому році Комгосп ремонтує Голгофу, витрачає чимало грошей на неї. Сьогодні мені професор Борчевський каже, – що його студенти питають:

“Скажіть професори. Голгофа це є мистецтво?” Він каже – ні, а вони кажуть, що “нам Голгофа подобається”, – він попадає на голгофу, цей стародавній вид його захоплює й йому вона подобається. Очевидно, цей настрій мається майже у багатьох студентів. Я запитую деяких товаришів, хто дав право ремонтувати Голгофу, а вони мені відповідають, що на Голгофі ми заробили багато грошей, – заробити гроші і на цій голгофі ми повинні відмовитись.

Деякі, я вважаю, що треба якщо не в цьому році, то принаймні в на

<

Другі Зарембівські читання

ступному році зняти колишній Європейський Готель й зняти Будинок Компроса, бо ці химерні фантазії бувшого голови міста Києва, коли він дозволив замкнути перспективу Хрещатика нікчемними будинками для нас не підходить. Знявши ці будинки перед нами стане проблема розширить спуск на Печерськ і там ми будемо будувати головні сходи до Дніпра. Зняття Будинку Компроса та готелю Європи дасть нам можливість розширити площу 2-го Інтернаціоналу.

Тепер давайте прогуляємось з вами по Владимирській горці з Хрещатика, – перед нами дешеві, погані паркани, які загорожують парк, погані вбиральні, нікому не потрібні майдани інвалідів – це все треба викинути геть. Тепер ми з вами викинули паркани, ці майдани, вирівняли спуски і піднімаємось на гірку, причому я буду йти на гірку з боку Хрещатика, а ви будете йти з боку Софіївської площі. Я думаю, що при вирішенні проблеми будови парку культури Михайлівський Монастир попроситься “уйти”, він оджив свій вік. Абсолютно не припустимо навіть думати, що коли ми знесемо Михайлівський монастир, то побудова парку дасть належний ефект. Пролетарське студентство живе в монастирях тому, що у нас немає приміщень для пролетарського студентства. Я вважаю, що Михайлівський монастир треба зняти не тільки для парку культури, але й для культури нашого пролетарського студентства.

В зв’язку з ліквідацією стін Михайлівського монастиря очевидно, разом з побудовою парку культури перед нами стане проблема реалізації Софіївської площі – це одна справа. Друга проблема перед нами стане

– це продовження парку далі до Сінного базару.

Для мене ясно, що так звана права сторона Великої Житомирської вулиці буде знищена. Ми можемо зняти по Великій Житомирській вулиці три невеликі будинки й таким чином ми зможемо мати вільний прохід до Дніпра, а там мається спуск на Поділ.

Тепер дозвольте мені перейти ще до одного питання – до Голосіївського лісу. Голосіївський ліс – це мало сказати просто Голосіївський ліс, це абсолютно прекрасне місце, де ми зможемо утворити відпочинок сотням, тисячам трудящих. Від цього лісу ми не дотягли шосейної дороги до Зоологічного саду. Я думаю, що цей ліс ми повинні будемо відкрити.

Я хотів би, щоб товариші по цьому питанню поговорили і добре задумали, що якби ми не його не цінили, а все-таки орієнтація наша де на вихо- вання старого, а на утворення нового Рону, на утворення міста широкого, просторого, абсолютно гігієнічного. Я думаю, що ініціатива перебудови Києва являється блискучим доказом того, що установка взята вірно [13].

Чому ж все-таки О.П. Довженко вважав за доцільне “уйти” Михайлівському Золотоверхому собору? На той час, як і більшість митців

<

Другі Зарембівські читання

романтиків, які повірили в революцію, вважав релігію непотрібною у світлому майбутньому. Відтак, Олександр Довженко хотів покращити оточуючий світ – знищивши старі, як йому здавалося – непотрібні, споруди, засадити все навкруги садами.

У 1932 р. О.П. Довженко в листі одному з керівників України С.В.

Косіору розповів, що “крім фільму я підняв на ноги звуковий цех, почистив і пофарбував фабричні стіни, від яких шулявські дальтоніки прийшли в лють, що знайшла своє оформлення в “Комсомольці України” … Посадив на фабриці сад – 480 фруктових дерев і з жахом думаю, що я наробив – адже може виявитися, що це й не сад зовсім, а біологізм, пантеїзм, кулацька витівка на практиці” [14].

Початком довженківських педагогічних експериментів із садженням дерев разом із учнями потрібно вважати не початок тридцятих років, а ранню весну 1916 р, коли біля ЖДВПУ молодий О.П. Довженко разом із вихованцями закладав сад. “І раптом котрийсь із учнів тихенько поклав лопату, вирішив втекти додому. Учитель помітив цей намір.

І тоді звернувся до всіх: “Той не людина, хто не залишить після себе хоча б одного деревця на землі”. Учень залишився з товаришами” [15].

О.П. Довженко був категорично проти побудови Київської кінофабрики на тому місці, де вона зараз розташована. Проте керівництво Всеукраїнського фото- кіноуправління (ВУФКУ) не вважало за потрібне прислухатися до думки тоді ще маловідомого кінорежисера Одеської кінофабрики. Натомість, за доцільне він вважав будувати Київську кінофабрику на мальовничих схилах Дніпра, тобто на тому місці, де чотири років потому планували зробити велетенський Парк відпочинку трудящих.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Отже, на київських пам’ятках зійшлися як ідейні, так і естетичні переконання О.П. Довженка: “Пролетарське студентство живе в монастирях тому, що у нас немає приміщень для пролетарського студентства. Я вважаю, що Михайлівський монастир треба зняти не тільки для парку культури, але й для культури нашого пролетарського студентства» [16]. Майбутні будівники комунізму, на його думку, повинні були жити в містах-садах… Повернувшись наприкінці жовтня 1930 р. до Києва після чотиримісячного закордонного відрядження з метою вивчення звукового кінематографіу (або – як тоді казали – тонкіна), О.П.Довженко отримав неприємну звістку – його виселяли із кімнати в колишньому будинку цукрового магната і відомого мецената Терещенка, що на бул. Та

<

Другі Зарембівські читання

раса Шевченка, 12. Під час зйомок “Землі” цю кімнату О.П. Довженко отримав від керівництва ВУФКУ, яке натоді займало цей будинок. Перед закордонним відрядженням О.П. Довженко зробив у цій кімнаті ремонт.

Але виселили режисера не кінематографічні чиновники, які, до речі, вже самі три місяці як звільнили цей-таки будинок, а керівництво КДІК.

Перші кроки вищої української кіноосвіти були досить складними.

Матеріально-технічна база КДІК на момент його відкриття фактично була відсутня, “жодних матеріальних цінностей, обладнання та устаткування від колишнього художнього Інституту одержано не було, від кіно-технікуму надійшло все обладнання, але це обладнання настільки бідне, що задовольнити мінімальні потреби інституту не може” [17]. Крім того, навіть устаткування, що надійшло або купувалося було нікуди розміщувати, оскільки, “дотепер не звільнений ще також ряд відведених інституту приміщень… Ця обставина особливо гальмує розміщення Інституту. Ремонт вільних приміщень Інституту перебуває в стадії закінчення” [18].

“Ми прийшли в інститут у роки його становлення, і нам, студентам, разом з викладачами доводилося власними руками створювати багато навчальних посібників, декорації і, навіть, деяку спеціальну апаратуру,

– згадував один із тогочасних студентів Т. Левчук, – але це нас аж ніяк не засмучувало, скоріше навпаки, допомагало ще глибше опановувати обрану режисерську професією, ближче познайомитися з багатьма суміжними кіно спеціальностями” [19].

Однією зі спеціальностей, яку опанували студенти – вантажники, яким доводилося перші два місяці виносити речі з кімнат, які за різних причин не були звільнені попередніми господарями, аби облаштовувати навчальні лабораторії, лекційні зали, інститутську бібліотеку чи їдальню: “Дирекція ДІКу давала згоду влаштувати їдальню в підвалі (де під час перебування там управи ВУФКУ, така вже існувала). Але згода лишилася на словах” [20]. Якраз відсутність їдальні та буфету за версією одного із дописувачів газети “Кіно-кадри” І. Цвілого було визначено одним із факторів опортунізму в КДІКу, що “дезорганізує нормальну роботу студентства” [21].

Зважаючи на брак приміщень і заблокованість деяких кімнат, 24 жовтня 1930 р., тобто майже через місяць після початку навчального року, директор КДІК просив секретаря Правління “Українфільму” (правонаступника ВУФКУ), дозволу забрати речі О.П. Довженка для того, аби звільнити згадане приміщення [22].

Другі Зарембівські читання

Розуміючи необхідність такого кроку, Правління “Українфільму” надало відповідний дозвіл. А 2 листопада 1930 р. було вимушене звернутися до адміністрації готелю “Палас” із проханням надати кімнату для режисера О.Довженка, який повернувся з закордонного відрядження [23].

Звільнивши кімнату, необхідну КДІК для навчального процесу, О.П. Довженко перебрався до готелю. І майже відразу його там знайшли студенти цього інституту. “Ми хотіли, – згадував Т. Левчук, – запросити його на наш курс прочитати цикл лекцій із проблем кінорежисури в зручний для нього час.

Керівництво інституту вважало, що такого роду наша студентська акція істотно підкріпить офіційну пропозицію” [24]. Олександр Петрович, відтак, почав викладати на художньому факультеті КДІК, пересвідчившись на власні очі в яких жахливих умовах живуть майбутні творці “найважливішого з мистецтв”. Інститутська багатотиражка “Кінокадри” так описувала побутові умови життя студентів: “Гуртожиток – це кілька кімнат, обов’язково із запльованою підлогою, з недокурками … купа сміття” [25]. Цілком природно, що замість холодних монастирських келій, в яких жили деякі студенти, О.П. Довженко мріяв бачити майбутні інститути і студентські гуртожитки серед квітучих садів. Можливо, тому він і виступав за парк відпочинку на місці собору.

20 червня 1930 р. під час обговорення, де повинен розташовуватися КДІК, більшість педагогів вважало, що “краще інститут розташуватися десь біля кінофабрики, наблизити його до виробництва не тільки за програмою, але й територіально, таким чином учні матимуть змогу практично проходити виробниче навчання, у разі потреби, при фабриці” [26].

Керівництво КДІК робило акцент на тісну взаємодію з кінофабрикою:

“Знання, що їх набувають студенти під час навчання в Інституті треба обґрунтовувати на виробництві, тому потрібно нам такі засоби, щоб деякі дисципліни частково викладати в стінах інституту та частково на виробництві” [27]. Педагоги інституту розуміли, що “навчальні заклади не дадуть потрібних кадрів, якщо їхня робота не ув’яжеться з роботою кінофабрик” [28].

Окрім організації при Київській кінофабриці курсів підвищення кваліфікації та навчання технічного персоналу, головним і дуже важливим питанням для КДІК була організація т.зв. БВП – “Безперервної Виробничої Практики», під час якої студенти потрапляли в реальне кіновиробництво під оруду режисерів-практиків. “Треба, щоб фабрика та інститут категорично розв’язали його так, щоб наблизити студента,

Другі Зарембівські читання

який вчиться, до особи, що навчає … і тим самим дати можливість студентові зробитися безпосереднім помічником” [29].



Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«1    Реабілітовані історією. У двадцяти семи томах: Запорізька область Стр. Книга 1 1 44 Книга 2 44 123 Книга 3 123 172 Книга 4 172 270 Книга 5 270 292 Список принятых сокращений 293-295 Реабілітовані історією. У двадцяти семи томах: Запорізька область Книга перша – Запоріжжя – “Дніпровський металург” 2004 – 584 с. (458 Person) http://www.reabit.org.ua/files/store/Zaporozh-1.zip БАЛЬЦЕР Іван Петрович, 1888 р. народження, с. Тигервейд Бердянського р-ну (нині с. Мостове Токмацького р-ну)...»

«ББК 67.401.12+78.3 Любов ГОЛОХА Національна академія державного управління при Президентові Україні Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ Аналізуються історичні аспекти державного управління бібліотечною справою в Україні (ІХ ст. – 1991 рр.). Ключові слова: бібліотека, бібліотечна справа, державне управління, державне управління бібліотечною справою, історія державного управління. Для успішного...»

«ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА Архівні зібрання України Спеціальні довідники АРХІВНІ УСТАНОВИ УКРАЇНИ ДОВІДНИК ТОМ 2 НАУКОВІ УСТАНОВИ, МУЗЕЇ, БІБЛІОТЕКИ Книга 1 Національна академія наук України, Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська області КИЇВ УДК...»

«Володимир Мельничайко, проф. (Тернопіль) УДК 82-131 ББК Ш23 (0) (=41)+Ш43(4Укр) Ідеологічні підтасовки у фольклористиці радянського періоду У статті розглянуто критерії добору текстів до збірників історичних пісень, що були видані у 50-60-і роки минулого століття. Хоч у супровідних матеріалах йшлося про повноту висвітлення історичних фактів і художній рівень творів, насправді вирішальною була відповідність ідеологічним постулатам радянської епохи. Заради цього до фольклору зараховувались...»

«УДК 821.161.2–2.09 Жарко ЦИПНЯТОВА І. В. САТИРА У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ ЯКОВА ЖАРКА Статтю присвячено осмисленню актуальної проблеми сучасного літературознавства – дослідженню засобів сатири в творчому доробку маловідомого високоталановитого письменника Я.Жарка – представника українського літературного процесу ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Автором докладно проаналізовано байки Якова Васильовича Жарка з позицій тематики і проблематики, внутрішньої структури змісту, зовнішньої форми окреслення подій...»

«ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА ВОЛИНСЬКА Олена Степанівна УДК 37.0 (477) “19”+37.036 РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Тернопіль – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Миколаївському державному університеті ім. В. О. Сухомлинського, Міністерство освіти і науки...»

«Права людини у фокусі новітньої історії «ПРАВА ЛЮДИНИ» ХАРКІВ · 2013 ББК 67.9(4УКР) П Художник-оформлювач Борис Захаров Це видання надруковане за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін) Дана публікація не є вираженням поглядів Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». Автори несуть повну відповідальність за зміст цього видання This publication is no expression of the opinion of Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”. The author or authors...»

«УДК 821(100+477):821(3).09 ПОДИХ АНТИЧНОСТІ В УНІВЕРСУМІ ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО Олена Бистрова Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка вул. Л. Курбаса, 1, м. Дрогобич, 82100, Україна e-mail: hladka@rambler.ru Статтю присвячено дослідженню поглядів українського вченого, літературознавця і філософа Дмитра Чижевського про важливість античності для розвитку світової та української літератури. Постаті Гомера і Горація є наскрізними образами для багатьох творів Чижевського. І...»

«УДК 343.59 В. В. БАЗЕЛЮК канд. юрид. наук, асистент кафедри кримінального права, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Досліджено історію становлення і розвитку законодавства України у сфері охорони об’єктів археологічної та культурної спадщини. Ключові слова: історія розвитку законодавства, пам’ятки історії та культури, об’єкти...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Юридичний інститут ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ВИКЛАДАЧІВ ЮРИДИЧНОГО ІНСТИТУТУ Збірник наукових праць викладачів Юридичного інституту присвячений 20-річчю створення Юридичного інституту м. Івано-Франківськ, 2012 Присташ Лідія Тихонівна ПРИСТАШ Лідія ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ВИКЛАДАЧІВ ЮРИДИЧНОГО ІНСТИТУТУ Тихонівна кандидат юридичних наук, доцент Політико-правовий статус Західної...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»