WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 10 ] --

20. Петро Миколайович Бекетов (1881–1907) – морський офіцер, брат відомого академіка архітектури Олексія Миколайовича Бекетова (1862–1941). Співробітничав із Російським географічним товариством. Помер у Санкт-Петербурзі від гнійного апендициту. Мав власну дачу в Професорському куточку поблизу Алушти, поряд із збереженою нині дачею його брата.

21. Отчет о деятельности Русского музея императора Александра III за 1906 год. – СПб., б/г. – С. 23.

22. РЕМ, ф. 1, оп. 2, спр. 30, арк. 5.

23. Крымские татары: Каталог коллекций… С. 8.

24. Петро Абрамович Двойченко (1893–1945) – геолог, гідролог. Народився в Бердянську 16 вересня 1893 р., але вже в грудні того ж року сім’я переїхала до Сімферополя. Початкову освіту здобув у приватній школі Архангельської в Сімферополі (1890–1892), середню – в гімназіях Сімферополя та Павлограду. В 1902–1908 роках – студент Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі. Спеціалізувався і працював під керівництвом професора Є.С. Федорова у галузі кристалографії та петрографії.

Після захисту дипломного проекту отримав звання гірського інженера і диплом I розряду. З 1900 р. займався репетиторством з математики та природознавства.

У 1903–1904 роках – керівник загальноосвітніх курсів у столиці, де читав лекції з геології та корисних копалини. З 1904 р. – штатний пояснювач [объяснитель] у музеї і копальні Гірничого інституту. В 1904–1905 роках читав лекції на загальноосвітніх курсах у Сімферополі з геології та мінералогії. В 1907–1908 роках – виконував обов’язки асистента на кафедрі палеонтології Гірничого інституту.

В 1908–1912 роках викладав у Сімферопольському народному університеті (читав курси з геології, гідрології, мінералогії та про корисні копалини). В 1912–1914 роках викладав у Сімферопольському технікумі на курсах робочих-десятників. У лютому 1919 р. за пропозицією академіка М.І. Андрусова обраний приват-доцентом Таврійського університету, де читав курси кристалографії і мінералогії на фізикоматематичному, агрономічному та медичному факультетах, а також завідував Мі

<

Другі Зарембівські читання

нералогічним кабінетом. Із 1922 року – професор Кримського університету на кафедрі геології. З 1905 р. на запрошення Таврійського губернського земства обстежував артезіанські води і колодязі в Перекопському і Євпаторійському повітах, згодом – також в інших районах Криму. В 1913–1920 роках – завідувач Гідрологічного відділу Таврійського губернського земства. П.А. Двойченко був арештований 8 квітня 1931 р. за звинуваченням у шкідництві (ст. 58-7 УК РРФСР), але вже в липні звільнений за недоведенням звинувачення. Curruculum vitae П.А. Двойченко (автограф) див.: Державний архів Російської Федерації, ф. А-2307, оп. 10, спр.

342, арк. 33–36. Власноручно заповнені анкети – див.: Санкт-Петербурзька філія Архіву РАН, ф. 155, оп. 2, спр. 212, арк. 1–7. Про нього див.: Макаренко Д.С. Відомий гідрогеолог П.А. Двойченко // Геологічний журнал. – К., 1997. – № 1/2. – С. 178–182 (у статті та списку праць П.А. Двойченка містяться чисельні фактологічні помилки та бібліографічні фікції); Михайлов В.А. Профессор П. А. Двойченко первый декан Географического факультета: К 70-летию Геофака ТНУ им. В.И. Вернадского // Природа (Симферополь). 2004. № 1. С. 14–15 (стаття є студентським опусом, котрий нічого нового до біобібліографчї вченого не додає); Урсу Д.П.

Професори Таврійського університету (1918–1941): Біографічні нариси / ТНУ ім. Вернадського. – Сімферополь, 2005. С. 37–44; Реабилитированные историей: Автономная Республика Крым / М. Р. Акулов и др. К.; Симферополь, 2005.

Кн. 2. С. 228.

25. РЕМ, ф. 1, оп. 2, спр. 30, арк. 3–4.

26. Там само, арк. 3.

27. Там само, арк. 4.

28. Отчет о деятельности Русского музея императора Александра III за 1909 год. – СПб., б/г. – С. 32.

29. Этнографическая выставка музея Александра III // Этнографическое обозрение,

1909. Москва, 1910. № 4. С. 157.

30. РЕМ, ф.1, оп. 2, спр. 430.

31. Олександр Олександрович Міллер (1875–1935) – археолог, етнограф, музейник.

Народився в родовому маєтку Камєнно-Міллерівське Таганрозького округу в сім’ї заступника міського голови, німець за національністю. Після навчання в Донському кадетському корпусі в Новочеркаську та Миколаївському інженерному училищі в Санкт-Петербурзі (останнє закінчив у 1896 р.) почав службу підпоручиком у 4-му залізничному батальйоні у Варшаві, пізніше – в Барановичах. У 1901 р., отримавши довгострокову відпустку, вдосконалював освіту в Парижі: навчався в Антропологічній школі та Школі соціальних наук при Сорбонне (закінчив у 1904 р.).

Повернувшись до Росії, звільнився з військової служби (1906) і з 1907 р. був прийнятий позаштатним (з 1908 р. – штатним) співробітником Етнографічного відділу Музею імператора Олександра III, де пропрацював зберігачем, згодом – завідувачем відділу до 1933 р. В 1908 р. розробив основні положення облаштування етнографічних експозицій у новій будівлі музею. Здійснював археологічні розкопки в Криму на кошти Археологічної комісії. Член-співробітник (1900), дійсний член (1914) Російського археологічного товариства. Дійсний член Російського антропологічного товариства при столичному університетові, Російського географічного товариства, Французького товариства вивчення стародавньої історії. В 1918–1921

Другі Зарембівські читання

роках був першим демократично обраним директором Державного Російського музею. З 1918 року – член Колегії у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва і старовини при НКО РРФСР. З 1919 року – дійсний член Російської Академії історії матеріальної культури, до 1929 р. завідував її Етнологічним відділенням. Зарештований 9 вересня 1933 р. у справі “Російської національної партії” (“Справа славістів”) і засуджений до 5 років таборів, замінених заслінням до Казахстану, де вчений і помер 12 січня 1935 р. (за офіційними документами – від пороку серця). Див. автобіографію О.О. Міллера: Інститут історії матеріальної культури РАН, науковий архів, рукописний відділ (далі – ІІМК РАН НА РВ), ф. 2, оп. 3, спр. 430, арк. 5, 8–9. Особовий архівний фонд О.О. Міллера: ІІМК РАН НА РВ, ф. 24, оп. 1, спр. 1–159. Про нього див.: Ашнин Ф.Д., Алпатов В.М. Востоковеды в деле “Российская национальноя партия” // Восток=Oriens. Москва, 1994. № 5. С. 228– 229; Паромов Я.М. К биографии А.А. Миллера // “Проблемы истории отечественной археологии”: Тезисы докладов конференции (11–13 декабря 1990 г.) / СПб.

гос. ун-т. СПб., 1993. С. 30–31.

32. РЕМ, ф. 1, оп. 2, спр. 430, арк. 15.

33. Там само, арк. 3.

34. Там само, арк. 10–11.

35. Там само, арк. 15.

36. Там само, арк. 27.

37. Там само.

38. Там само, арк. 30.

39. Там само, арк. 27.

40. Крымские татары: Каталог коллекций / Сост. Э.Г. Торчинская, Е.Б. Кочетова; Гос.

музей этнографии народов СССР. Л., 1989. С. 6.

41. Дубровский М. Жилища крымских татар // По Крыму: Сборник 1. – Симферополь, 1914. – С. 1-2; Ibid. 2-е изд. – Симферополь, 1914. – 21 с.

42. РЕМ, ф. 1, оп. 2, спр. 243, арк. 1–14.

43. Там само, спр. 402, арк. 70–75.

44. Детальніше див.: Непомнящий А.А. Подвижники крымоведения. – Симферополь, 2008.– Т. 2: TAURICA ORIENTALIA.– 600 с.

45. РЕМ, ф. 1, оп. 2, спр. 22, арк. 1.

46. Крымские татары: Каталог коллекций… С. 9.

47. РЕМ, ф.1, оп. 2, спр. 785–837.

48. Там само, оп. 1, спр. 785, арк. 5–6.

49. Материалы по этнографии России: В 2-х т. / Этнографический отдел Русского музея императора Александра III; Под ред. Ф.К. Волкова. – СПб., 1910–1914.

50. Могилянский Н. Этнографический отдел Русского музея императора Александра III // Живая старина, 1911. – Вип. 3/4. СПб., 1912. С. 473–498. Також див.:

Непомнящий А.А. Очерки развития исторического краеведения Крыма в XIX начале ХХ века. Симферополь, 1998. С. 185–188.

–  –  –

Развитие библиографии библиографии в Крымской АССР в системе памятникоохранительных исследований Т.Б. Назарчук (Симферополь, АР Крым) соискатель Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Хотя Крым стал объектом пристального внимания историков уже со средины XVIII в., в досоветскую эпоху крымоведческая библиография второй степени не стала объектом отдельных исследований.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Тысячи публикаций по истории и этнографии народов Крыма, отложившиеся к 70-м годам XIX в., стали объектом библиографической систематизации только в последней этого столетия. К началу ХХ в. крымоведение уже могло похвастаться многочисленными библиографическими штудиями [1, с. 10– 55]. Вопрос о составлении библиографических указателей второй степени встал перед крымоведами только в конце 20-х годов ХХ в., когда досоветский пласт публикаций был существенно пополнен многочисленными исследованиями на различных языках многонационального полуострова.

Выдающимся памятником крымоведческой библиографии стал аннотированный библиографический указатель Евсея Ефимовича Гопштейна (1885–1960) “Библиография библиографических указателей литературы о Крыме” (1930) [2]; биография самого библиографа до сих пор является мало исследованной [3]. В своей книге Е.Е. Гопштеейн справедливо связывал всплески крымоведческих публикаций с крупными историческими событиями, важнейшим из которых он называет Крымскую войну 1853–1855 гг. Объективно отметив, что “к настоящему времени количество указателей литературы о Крыме по различным вопросам настолько уже разрослось и они настолько разбросаны по различным изданиям, что выявление их представляет значительные уже трудности” [2, с. 4], Е.Е. Гопштейн поставил перед собой задачу “свести в одну картину все библиографические работы о Крыме” [2, с. 5].

Новаторской стала идея составителя ввести в указатель также и опубликованные реестры и описания архивных дел о Крыме и печатные каталоги существующих крымоведческих книжных собраний. 28 пунктов справочника содержат информацию об основных библиографических разработках. Однако количество учтенных библиографических документов значительно больше, т.к. под одним номером иногда объединялись указатели по одной проблеме (например, № 28: учтено четыре

Другі Зарембівські читання

справочника-ключа к содержанию “Таврических епархиальных ведомостей”, – М. Сериго, М. Шведов и два анонимных). Е.Е. Гопштейн указал и на 5 утраченных досоветских указателей, которые, очевидно, существовали в рукописи или в виде картотеки (А.Л. Бертье-Делагарда, Ф.П. Кёппена, К.К. Косцюшко-Валюжинича, А.Х. Стевена, Н.А. Султан-Крым-Гирея). Информация об их существовании подтверждается и в других библиографических документах. Практика внесения в общий список библиографических трудов описаний и реестров архивных дел по истории Крыма (в указателе их 5) представляется нам не совсем верной. В данном случае труды М.Н. Бережкова, П.А. Иванова, Ф.Ф. Лашкова, П.В. Никольского, А.И. Синицкого (последний ошибочно назван Сенницким (с. 11)), которые не связаны с библиографией непосредственно, можно было бы вынести в специальный раздел указателя. Не все из указанных под названием указателей Е.Е. Гопштейну удалось атрибутировать. Скорее всего, он не вдавался глубоко в перипетии истории крымской библиографии. Хотя составитель привел не все известные в то время библиографические исследования в области крымоведения, выход в свет этой обобщающей работы стал важной вехой в развитии библиографии крымской библиографии.

Библиография крымоведческой библиографии занимает значительное место в творческом наследии выдающегося украинского библиографа Федора Филипповича Максименко (1897–1983). Его вклад в развитие региональной библиографии различных областей Украины, в частности, Крыма, до сих пор не получил должной оценки и поэтому зачастую остается неизвестным для историков-регионалистов [4].

В 1930 г. был опубликован его библиографический указатель “Матеріали до краєзнавчої бібліографії України 1847–1929: Список бібліографічних праць, що стосуються до окремих місцевостей УСРР, Бессарабії, Дону й Криму” [5], который стал весомым вкладом в развитие украинского краеведения и библиографии регионоведения (в т.ч. крымоведения) в целом. В обстоятельном предисловии автор отметил, что вопросы порайонного изучения государства и производительных сил отдельных местностей приобрели особую актуальность. При этом акцент делался на регионоведение: “Складаючи цього покажчика, упорядник мав не меті дати, в допомогу бібліотекареві, краєзнавцю, а часом і фахівцеві, докладний реєстр бібліографічних праць, що стосуються до окремих місцевостей України” [5, с. VII]. Впервые воедино были све

<

Другі Зарембівські читання

дены указатели досоветской поры и срез изданий 1920-х годов, которые стали бумом краеведческих исследований в СССР. Работа велась путем просмотра de visu разнообразных библиографических трудов, комплектов периодики, каталогов специализированных (в т.ч. и областных) библиотек, что позволило автору впервые в советской украинике собрать информацию о топобиблиографических трудах. Вместе с тем, достаточно полным назвать представленный материал будет явным преувеличением. Это понимал и автор, который не случайно отметил, что на данный указатель следует смотреть только как на “матеріали до майбутньої повної топобібліографії України, а не як на закінчений, вичерпливо повний реєстр топобібліографічних праць” [5, с. VII].

Указатель Ф.Ф. Максименко состоит из 12 разделов. В первом – приведены общие библиографические материалы, изданные в России и Украине, которые касаются всех или нескольких местностей Украины. Остальные разделы посвящены топобиблиографическим трудам, которые касаются отдельных областей Украины, а также Бессарабии и Донского края. Каждый раздел в свою очередь состоит из 5 подразделов: указатель содержания местной периодики; списки книжной продукции, напечатанной в данном регионе; библиография литературы о крае, изданной за его пределами; списки местных периодических изданий, которые были просмотрены при составлении указателя. Особую ценность в качестве библиографического источника имеет раздел “Бібліографії, що склалися, або проектувалися, але не були надруковані”.

Специальный раздел “Таврия–Крым” (с. 135–160) содержит универсальную информацию о библиографическом наследии по разным отраслям крымоведения. Это не только библиографические указатели, списки и обзоры, но и – что немаловажно – пристатейная библиография. Конечно, приведенные библиографические обзоры по истории и этнографии Крыма (с. 155–157) не претендуют на полноту. Прежде всего, за счет отсутствия в справочнике биобиблиографических трудов



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Рік заснування 199 Випуск 561Філософія Збірник наукових праць Чернівці Чернівецький національний університет Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип. 561-562. Філософія Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Випуск 561-562. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 263 с. Naukoviy Visnyk Chernivetskoho Universitetu: Zbirnyk Nauk. Prats. Vypusk 561-562. Filosofia. – Chernivtsi: Chernivtsi National...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Cерія педагогічна 2008. Вип 23. С. 235-245 Ser. Pedagog. 2008. Vol.23. P. 235-245 УДК 377.8:378.4(477.83-25)”1907/1923” ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАРІЙ ЯК НАУКОВО-ДИДАКТИЧНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (1907–1921) Теодор Лещак Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Дорошенка, 41, 79000 Львів, Україна Педагогічний Семінарій створено 1907 року як окремий підрозділ філософського факультету Львівського університету. Ця науково-навчальна...»

«УДК 94: 02 (477) 1911 Тетяна Новальська (м. Київ) ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ВІТЧИЗНЯНОГО БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРШОГО ВСЕРОСІЙСЬКОГО З’ЇЗДУ З БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ 1911 РОКУ) У статті висвітлено роботу Першого Всеросійського з’їзду з бібліотечної справи, який заклав основи формування теоретичних та практичних засад вітчизняного бібліотекознавства. Ключові слова: бібліотекознавство, бібліотечна справа, бібліотека, бібліотекар, бібліографія. В історії розвитку науки...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXVI 11. Інститут рукописів НБУ. – Ф. 42. – Спр. 276.12. Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку ХІХ століття // Джерела з історії Південної України. Т. 10 / Упоряд.: А. В. Бойко та ін. Запоріжжя, 2009. – 434 с.13. Бачинський А. Д. Січ Задунайська 1775 – 1828. Історико-документальний нарис / А. Д. Бачинський. – Одеса, 1994. – 120 с.14. Гнедин Д. Т. Мои воспоминания / Д. Т. Гнедин // Русское...»

«ХVІI Могилянські читання Регламент конференції Доповіді – 15 хв. (пленарне засідання – 20 хв.) Виступи в обговореннях – до 5 хв. Пленарне засідання 6 грудня, 1000–1300 Корпус № 25 (лекторій Заповідника) На конференції працюють секції: I. Історичні, історіографічні та джерелознавчі дослідження 6 грудня, 1400–1800 Корпус № 25 (лекторій Заповідника) 7 грудня, 1000–1400 ІІ. Археологічні дослідження 6 грудня, 1400–1800 Корпус № 19 (Українське товариство охорони пам’яток історії та культури) 7...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ДНІ НАУКИ ФІЛОСОФСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ-2007 МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ (18–19 КВІТНЯ 2007 РОКУ) МАТЕРІАЛИ ДОПОВІДЕЙ ТА ВИСТУПІВ ЧАСТИНА І Редакційна колегія: А.Є. Конверський, д-р філос. наук, проф., чл.-кор. НАН Украни (відп. ред.); В.А. Бугров, канд. філос. наук, доц. (відп. секр.); Л.В. Губерський, д-р філос. наук, проф., акад. НАН України; І.С. Добронравова, д-р філос. наук, проф.; В.Ф. Цвих, д-р політ. наук, проф.; А.М. Лой, д-р...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент з питань освіти, науки, сім’ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Вище професійне училище №11 Методична розробка випереджувального уроку на тему: Зміни в світі після ІІ світової війни. Політичні, економічні та соціальні наслідки ІІ світової війни для народів світу. Підготувала викладач історії Мінько Л. С....»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НАУКОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПРАЦІ ВИКЛАДАЧІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК Тернопіль 2013 ББК 91.9 Н3 Наукові та навчально-методичні праці викладачів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2012 : бібліогр. покажчик / уклад.:...»

«ВІЗУАЛЬНІ МИСТЕЦТВА Дождиков В. Г. Толковый словарь по аномальным явлениям и нетрадиционным 7. учениям / В. Г. Дождиков. – М. : Амрита-Русь, 2005. – 256 с. Зденек М. Развитие правого полушария / М. Зденек. – Минск : Попурри, 2004. – 352 с. 8. Князева Е. Н. Интуиция как самодостраивание / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // 9. Вопросы философии. – 1994. – № 2. – С. 110–122. Леонардо да Винчи. Естественнонаучные сочинения и работы по эстетике / 10. Леонардо да Винчи // Леонардо да Винчи. Избранные...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ» НОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження Є.С. Березняка 24 квітня 2014 року, м....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»