WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 39 |

«ДРУГІ ЗАРЕМБІВСЬКІ ЧИТАННЯ Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” м. Київ, 22 січня 2009 р. КИЇВ ББК ...»

-- [ Страница 1 ] --

ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА

Національної Академії наук України

і

Українського товариства охорони пам’яток

історії та культури

ДРУГІ

ЗАРЕМБІВСЬКІ

ЧИТАННЯ

Матеріали

Других Всеукраїнських

Зарембівських

наукових читань:

“Українське пам’яткознавство:

сучасні проблеми та тенденції”

м. Київ,

22 січня 2009 р.

КИЇВ

ББК 63.3(4Укр=Укр)

З-3

Центр пам’яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Рекомендовано до друку Вченою радою Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (протокол № 2 від 24 лютого 2009 р.) Рецензенти: Верба І.В., доктор історичних наук, професор Посохов С.І., доктор історичних наук, професор Редакційна колегія: Титова О.М. (голова ред. колегії), Гріффен Л.О., Ківшар Т.І., Ковальчук Г.І., Непомнящий А.А., Попик В.І., Зозуля С.Ю.

(відповідальний секретар) З-34 Другі Зарембівські читання: Матеріали Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” (м. Київ, 22 січня 2009 р.): Збірник наукових статей (гол. ред. кол. Титова О.М.) / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. К., 2009. 239 с.

ББК 63.3(4Укр=Укр) У науковому збірнику “Другі Зарембівські читання” вміщено матеріали Перших Других Всеукраїнських Зарембівських наукових читань: “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції”, які висвітлюють коло проблем, пов’язаних із вивченням і збереженням історико-культурної спадщини в Україні на сучасному етапі.

Видання розраховане як для фахівців: істориків, археологів, пам’яткознавців, музеєзнавців тощо, так і для широкого загалу читачів – усіх, хто цікавиться пам’яткознавством, пам’яткоохоронною справою, музеєзнавством, історією і культурою України в цілому.

ISBN 978-966-8999-11-6 © Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2009 © Автори статей, 2009 Другі Зарембівські читання загальні проблеми пам’яткознавства Документальне пам’яткознавство як вид спеціального пам’яткознавства:

до постановки питання Г.І. Ковальчук (Київ) завідувач відділу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, доктор історичних наук На перших Зарембівських читаннях ми виступали з обґрунтуванням книжковогопам’яткознавства як галузі книгознавства і, одночасно, пам’яткознавства. Оскільки за час, який минув після виступу та відповідної публікації, опонентів книжкового пам’яткознавства не виявилося, ми б хотіли розвинути далі ідею щодо оформлення не тільки книжкового пам’яткознавства як відносно самостійної наукової дисципліни, але й поставити питання про необхідність оформлення документного або документального пам’яткознавства як ще однієї складової спеціального пам’яткознавства.

У цьому зв’язку маємо наголосити, що диференціація наук є об’єктивним процесом, який особливо активно відбувається впродовж останніх десятиріч, що пояснюється, насамперед, інформатизацією суспільства, прискореним розвитком наукових знань. Це спостерігається в різних науках, у т.ч. спеціальних історичних дисциплінах і науках соціально-комунікативного змісту. Водночас, відбуваються й протилежні, здавалося б, явища інтеграція різних наукових дисциплін. Яскравим прикладом може слугувати документальне пам’яткознавство, яке може розглядатися як спеціальне документознавство, що вивчає особливо цінні документи, переважно історичні, або (як це в деяких джерелах трактуться) документи, котрі перестали виконувати соціальну функцію і досліджуються вже як пам’ятки історії та культури. З іншого боку, ця дисципліна, позаяк вивчає історичні пам’ятки, є частиною пам’яткознавства, що вже конституювалося в окрему наукову дисципліну, затверджену ВАК України. Як відомо, історія пишеться за документами; немає документа – немає й історії! Іншими словами, такі пам’ятки є, безперечно, історичними джерелами і вивчаються джерелознавством – спеціальною історичною дисципліною. До терміносистеми останнього належать, окрім іншого, поняття “документальні писемні джерела” та “документальні

Другі Зарембівські читання

пам’ятки”. Якщо перше з них застосовується на противагу оповідним джерелам, то друге – означає об’єднання різних писемних джерел.

Варто наголосити, що в усіх споріднених дисциплінах – архівознавстві, музеєзнавстві, бібліотекознавстві та книжковому пам’яткознавстві, документознавстві, джерелознавстві та пам’яткознавстві одні й ті ж документи часто інтерпретуються по-різному: особливо цінні чи унікальні документи Національного архівного фонду; писемні пам’ятки; рукописи та рідкісні й цінні книги; книжкові пам’ятки; артефактні документи; писемні історичні джерела; документальні пам’ятки (з-поміж рухомих пам’яток), документальний спадок (спадщина).

Відтак, пропонуємо до дискусії питання щодо уніфікації базових термінів для визначення документа, що є пам’яткою історії та культури.

Зрештою, всі пам’ятки історії та культури можуть розглядатися як документи своєї епохи, але насправді до документальних пам’яток відносять такі, що в музеєзнавстві та пам’яткознавстві називаються “писемні”: рукописи та рукописні книги, стародруки, рідкісні та цінні книги, окремі нерухомі та речові пам’ятки з написами, а також кінофотофонодокументи.

В деяких публікаціях такі документи називаються артефактними. Артефактні документи, зазначає Н.М. Кушнаренко, – це “документні пам’ятки, в т.ч. писемності, що складають частину культурного надбання країни, народу, людства, які звичайно охороняються спеціальними законами” [1].

Термін “документальные памятники” (=“документальні пам’ятки”) на офіційному рівні був уперше застосований у Законі СРСР “Про охорону та використання пам’яток історії та культури” (1977), де поряд із пам’ятками історії, пов’язаними з видатними подіями та видатними особистостями, пам’ятками археології, містобудування та архітектури, пам’ятками мистецтва, названо й документальні пам’ятки. Серед них: “акти органів державної влади і управління, інші письмові і графічні документи, кінофотодокументи і звукозаписи, а також стародавні та інші рукописи й архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані видання”.

Ґрунтовне трактування цього поняття було представлене в 1988 р. відомим російським ученим С.О. Шмідтом у його навчальному посібнику [2]. Він же досить детально розглянув співвідношення понять “документальні пам’ятки” та “історичні джерела”, а також проблеми визначення цінності документальних пам’яток.

Цей напрям досліджень знаходив своїх прибічників і в Україні.

Насамперед, необхідно згадати юридичні документи, що стосуються зазначеного питання. Так, у Положенні про Державний реєстр націона

<

4 Другі Зарембівські читання

льного культурного надбання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. № 466, серед інших позицій закріплено: “документальні пам’ятки – унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фонодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання”. В Законі України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” від 24.12.1993 р. ст. 20 має, навіть, назву “Унікальні документальні пам’ятки”, де зафіксовано, що унікальними документальними пам’ятками визнають документи Національного архівного фонду України (далі – НАФ), що мають особливу історико-культурну цінність; порядок віднесення документів НАФ до унікальних документальних пам’яток, включення їх до Державного рестру національного культурного надбання, а також їх зберігання затверджується Кабінетом Міністрів України; унікальні документальні пам’ятки підлягають обов’язковому страхуванню; особи, які зберігають унікальні документальні пам’ятки, надають державним архівним установам можливість створювати страхові копії цих документів із правом подальшого їх використання з дозволу власника. Названий термін використовується також у “Положенні про виготовлення і облік страхових копій унікальних документальних пам’яток, що зберігаються у громадян, які є власниками документів Національного архівного фонду України”, від 02.11.1998 р., і в “Методиці і критеріях виявлення і включення унікальних документальних пам’яток Національного архівного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання» від 19.11.1998 р., і в “Порядку невідкладної реставрації, ремонту і консервації унікальних документальних пам’яток” від 01.03.1999 р., а також у наказі Міністерства культури і туризму від 15.11.2002 р.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


“Про затвердження Переліку державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей” (у т.ч. – документальних пам’яток).

Окрім правових документів, термін “документальна пам’ятка”, “документальні пам’ятки” використовувався також у наукових публікаціях. Наприклад, у статті К. Новохатського “Документ Національного архівного фонду – документальна пам’ятка історії та культури: співвіднесення понять” [3], кандидатській дисертації Ф. Стояна “Документальна спадщина України” в камеральній діяльності бібліографічних та археографічних комісій ХІХ–ХХ ст.” (1999). Використовували цей термін у своїх публікаціях М.П.

Ковальський, Ф.І. Стеблій та інші вчені – відповідь на пошуковий запит “документальні пам’ятки” у мережі Інтернет подає більше сотні посилань.

Другі Зарембівські читання

Якщо існує поняття (в даному випадку документальні пам’ятки), то логічно рано чи пізно має з’явитися наука, яка їх вивчає. Об’єктом дослідження такої науки є, власне, документальні пам’ятки; предметом терміносистема цієї дисципліни, проблеми виявлення документальних пам’яток в архівах, бібліотеках чи музеях, експертиза їх цінності (тобто визначення критеріїв рідкісності та цінності цих документів), науково обґрунтовані засади їх належного зберігання, обліку, введення в науковий обіг.

Серед термінологічних питань перше, що треба узгодити та усталити в науковому обігу, – це визначення базового терміна документальні чи документні пам’ятки. Ключове слово останнього визначення – документний

– наразі набуває все більшого поширення в науковій термінології. Так, уже міцно ввійшли до наукового обігу терміни “документні ресурси”, “документні потоки” тощо. Проте, словники української мови подають тлумачення тільки слова “документальний”, словоформа “документний” там відсутня, – відтак, унормованим є термін “документальний, документальні”, хоча, слід визнати, у словосполученні “документальні пам’ятки” є двозначність або, навіть, розмитість змістовного наповнення. То ж цілком зрозуміло, що розпочинати потрібно з уніфікації й стандартизації цього терміну.

Aктуальність теми зумовлена необхідністю узагальнити накопичений досвід роботи з документальними пам’ятками, і на цій основі представити комплекс історичних, теоретичних та науково-методичних знань щодо документальних пам’яток, який і пропонується назвати “документальне пам’яткознавство”. Як навчальна дисципліна документальне пам’яткознавство має дати студентам уявлення про існуючі види документальних пам’яток, категорії їх цінності, відповідну експертизу, перші навички опису та пошуку документальних пам’яток у архівах, бібліотеках і музеях, ознайомити з основами зберігання особливо цінних документів, правилами їх археографічного дослідження тощо. Маємо зазначити, експериментальний курс “документальне пам’яткознавство” в теперішній час викладається на заочному відділенні Державної академії керівних кадрів культури для студентів спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”.

________________________

Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. 7е изд., стер. К., 2006. С. 354.

1.

Шмидт С.О. Документальные памятники: выявление, учет, использование.

2.

М., 1988. – 256 с.

3. Новохатський К. Документ Національного архівного фонду – документальна пам’ятка історії та культури: співвіднесення понять // Архіви України. – 1999. – № 1–6. – С. 26–34.

–  –  –

У.А. Боданинский – организатор этнографической деятельности Государственного дворца-музея тюрко-татарской культуры в 20-30-е гг. ХХ в.

–  –  –

Цель данной публикации – охарактеризовать деятельность известных крымских этнографов Бахчисарая в области этнографических исследований. Задача статьи – на основе архивных документов, которые впервые вводятся в научный оборот, вернуть из забвения имя выдающегося этнографа той эпохи – У.А. Боданинского.

Крупнейшим из действовавших в Крыму в “Золотое десятилетие советского краеведения” научных центров, занимавшихся историкоэтнографическим изучением крымских татар был музей, созданный в стенах бывшего Ханского дворца в Бахчисарае. Образованный в марте 1917 г. Временный крымскотатарский исполнительный комитет объявил, что Ханский дворец находится под его юрисдикцией [1]. Официальный статус национального музея Бахчисарайский ханский дворец приобрел 4 октября 1917 г., когда Таврический губернский комиссар Н.Н. Богданов назначил его заведующим У.А. Боданинского, который специализировался на изучении крымскотатарского искусства. В музейный совет вошли представители от Бахчисарайского отдела Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины [2].

Основным вдохновителем и организатором планового экспедиционного обследования полуострова, изучения этнографии был директор ГДМТТК (Государственный дворец-музей тюрко-татарской культуры в Бахчисарае) Усеин Абдурефиевич Боданинский (1877–1938). Жизненный путь краеведа был воссоздан проф. Д.П. Урсу благодаря его скрупулезным архивным штудиям в Государственном архиве литературы и искусства Российской Федерации, а также в ГАРФ (Государственном архиве Российской федерации) [3]. Крымовед родился в деревне Бадана (Симферопольский уезд) в семье преподавателя Симферопольского народного татарского училища. После окончания народной школы (1888), а затем Симферопольской татарской учительской школы

Другі Зарембівські читання

(1895) Усеин обучался в Строгановском художественно-промышленном училище (1895–1905) по мастерской К.А. Коровина и получил звание художника по прикладному искусству. В 1905–1907 гг.

У.А. Боданинский преподавал графику в Симферопольском коммерческом училище, а в 1907 г. вновь вернулся в Москву, где руководил художественно-промышленной школой филиала Строгановского училища.

В 1911 г. его пригласили в Санкт-Петербург, где он в течение шести лет работал художником-декоратором, выполняя эскизы интерьеров. С началом революционного лихолетья вернулся в Крым, где стал одним из организаторов открытия и первым директором музея в Ханском дворце [4; 5].



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 39 |
 
Похожие работы:

«Права людини у фокусі новітньої історії «ПРАВА ЛЮДИНИ» ХАРКІВ · 2013 ББК 67.9(4УКР) П Художник-оформлювач Борис Захаров Це видання надруковане за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін) Дана публікація не є вираженням поглядів Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». Автори несуть повну відповідальність за зміст цього видання This publication is no expression of the opinion of Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”. The author or authors...»

«УДК 911.3:327.7(477) Олег Афанасьєв ЧЛЕНСТВО МІСТ УКРАЇНИ В «ЛІЗІ ІСТОРИЧНИХ МІСТ» ЯК СПОСІБ ЗБІЛЬШЕННЯ ЇХНЬОЇ ТУРИСТИЧНОЇ РЕПРЕЗЕНТАТИВНОСТІ Розглядається категорія «історичного міста», особливості формування цього поняття в часі, основні проблеми й протиріччя, пов’язані із цим статусом для міст. Характеризується міжнародна неурядова організація «Ліга історичних міст», її цілі й завдання, географія міст-членів, запропонована їхня класифікація за просторово-часовою ознакою. Основною причиною...»

«ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. Ш Е В Ч Е Н К А ВІСНИК Чернігівського національного педагогічного університету Випуск 97 Серія: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ Присвячено 30-річчю з дня заснування технологічного факультету Чернігів ВІСНИК Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Головна редакційна колегія доктор педагогічних наук, професор, Головний редактор чл.-кор. НАПН України Носко М.О. доктор історичних наук, професор Дятлов В.О....»

«Перелік книг, які передані адвокатом Михайлом Петрівим в дарунок Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка на відзначення 350 літнього ювілею Львівського національного університету імені Івана Франка. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1. Алфьоров О. Особові печатки Правобережної України: кінець XVIII-початок XIX ст. / О. Алфьоров. – Біла Церква : Видавець О. В. Пшонківський, 2005. – 100 с. 2. Андрухів І. Суспільно-політичні та релігійні процеси на Станіславщині в кінці...»

«ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. 2012. № 27 Методологія історії УДК 165:930:[141.8+141.82]048.5 П.А. Кравченко, А.І. Мельник АЛЬТЕРНАТИВИ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ: МАРКСИСТСЬКА ТА МОДЕРНІ ТЕОРІЇ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ Теоретико-методологічний конфлікт у соціальному пізнанні, породжений зіткненням марксистського і немарксистського бачення історії, має вирішуватися шляхом вивчення й урахування усіх запропонованих філософсько-історичною думкою інтерпретацій розуміння історичного процесу. Альтернативи...»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского  Серия «Юридические науки». Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 294­300.  УДК 340.01  Мамченко Н.В.  ДУАЛІЗМ ПРИРОДНОГО І ПОЗИТИВНОГО ПРАВА: МЕТОДОЛОГІЧНІ  І ЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ  У  статті  досліджується  проблема  дуалізму  природного  і  позитивного  права  як  найважливішої  умови  розвитку  теорії  права.  Пропонуються  нові  принципи  реалізації  цілей природного права.  Ключові  слова:  дуалізм,  природне  і ...»

«Міський голова Олександр Шикер Древній Острог – місто оповите загадковими легендами, край фортець та городищ, земля з багатовіковою історією, некоронована столиця Великої Волині. Переживши різні незгоди і вікові потрясіння, ця місцевість продовжує берегти свої безцінні скарби для прийдешніх поколінь і зачаровувати своєю неповторною природою і історичними пам’ятками. Острозька міська рада вул.Ревкомівська,4, м.Острог, Рівненської області, Україна, 35800тел./факс 0 (3654)2-22-60/ 3-00-74, E-mail:...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія книгознавство. 2008. Вип. 3. С. 219 – 228 Ser. Bibliology. 2008. Is. 3. P. 219 – 228 УДК 796 (477)(091)(043.3/5)(01) БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ Оксана ВАЦЕБА Львівський державний університет фізичної культури, вул. Костюшка, 11, м. Львів, 79000, Україна, тел. (032) 274-11-04, ел. пошта: ovaceba@ukr.net Проаналізовано дисертаційні дослідження з історії української фізичної культури та...»

«О.І. Пометун, А.С. Приходько, П.В. Мороз Пояснювальна записка Слово до вчителя Шановні вчителі! У збірнику вміщено завдання для визначення рівня засвоєння учнями навчального матеріалу із всесвітньої історії за результатами їхнього навчання в основній школі. Завдання мають на меті перевірити та оцінити рівень сформованості історичної компе­ тентності десятикласників. Тести укладено відповідно до вимог загальноосвітньої підготовки учнів, передбачених навчальною програмою із всесвітньої історії...»

«ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА 9 клас календарно-тематичне планування шкільного курсу видання друге, доповнене СМП “Астон” Тернопіль 2001 Основи правознавства. 9 клас. Календарно-тематичне планування шкільного курсу Тернопіль: Астон, 2001. – 52 с. Календарно-тематичне планування курсу “Основи правознавства” у 9 класі укладене на основі чинної програми для середньої загальноосвітньої школи (Основи правознавства. 9-й клас. Програма для середньої загальноосвітньої школи. К.: Перун, 1998) за редакцією...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»