WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 7 | 8 || 10 | 11 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 9 ] --

Г. Масариком, який перебував тоді в США, і починає визрівати чехословацький варіант щодо майбутнього Закарпаття. Згодом прийняття підкарпатських русинів до «Демократичної унії Середньої Європи», утвореної в жовтні 1918 року у Філадельфії, переговори керівників Американської Народної Ради Угорських Русинів із головою Унії Т. Масариком і президентом США В. Вільсоном сприяли тому, що під час плебісциту, проведеного в США 13 листопада 1918 року, 67,2% представників закарпатської еміграції проголосували за приєднання Закарпаття до Чехословаччини на правах широкої автономії (за об’єднання краю з Україною висловилося 28,5% делегатів, за його повну незалежність – 2,5%, а за залишення в складі Угорщини – лише 0,8%).

Щоб зберегти у цій складній ситуації Закарпаття у складі Угорщини, уряд М. Каройі змушений був швидко реагувати на розвиток подій, розгорнувши, зокрема, широку пропагандистську компанію з метою збереження цілісності Угорщини (проект міністра з національних питань угорського уряду О. Ясі тощо).

4 грудня 1918 року він опублікував указ про право всіх неугорських народів на самовизначення і, зокрема, призначив уродженця Закарпаття О. Сабова спеціальним 48 Розділ I.

міністром у справах русинів, а 21 грудня 1918 року видає «Народний Закон (№

Х) про національну автономію русинів, що проживають в Угорщині».

Цим законодавчим актом, що складався із 12 параграфів і набув чинності в день його опублікування – 25 грудня 1918 року, передбачалось створення із комітатів Мараморош, Угоча, Берег і Унг, заселених русинами, так званої автономної «Руської Крайни» (щодо впорядкування території, заселеної також переважно русинами в жупах Земплин, Шарош, Абауй-Торна та Спіш, і на яку претендувала Словаччина, то це питання залишалося відкритим до укладення загального миру).

У законі підкреслювалося, що «Руській Нації, що живе в рамках Угорщини, належить повне право самоврядування в ділянках внутрішньої адміністрації, законодавства, публічного шкільництва й навчання, її народної культури, практикування і навчання релігії та вживання мови, і то так законодавча влада, як і виконавча, для яких є міродатні постанови, визначені в цьому законі».

Декларувалося, що державні землі, шахти, ліси переходять у володіння законного представництва руської політичної нації, але залишаються власністю Угорщини. Закон визначив таку структуру законодавчих органів Руської Крайни:

верховна влада належить руським народним зборам, що обираються на підставі загального, таємного, рівного і прямого голосування. Спільні з Угорською Народною Республікою справи (закордонні, військові, фінансові, господарські, цивільно-громадянські й кримінально-правові тощо) вирішує угорський парламент, в якому мають бути представлені й депутати від Руської Крайни. Виконавчими органами управління автономного краю стали створене в Будапешті під керівництвом О. Сабова Міністерство для Руської Крайни та Державне намісництво (адміністрація), очолювана губернатором. Ним був призначений адвокат А. Штефан. Адміністрація Руської Крайни, місцем перебування якої стало Мукачево, знаходилася під наглядом і контролем міністерства в Будапешті.

Втім, в умовах складних суспільно-політичних відносин в Угорщині повоєнного часу цей закон був реалізований лише частково. Зокрема, 5 лютого 1919 року був затверджений тимчасовий орган управління Руською Крайною – Урядова рада із 42 представників чотирьох комітатів на чолі з О. Сабовим (його заступником став А. Штефан), а 4 березня проведені вибори до Народного Сойму («Руського собору»)

– обрано 36 депутатів. На своєму першому засіданні 12 березня вони висунули вимогу: протягом 8 днів встановити кордони автономної одиниці – Руської Крайни, але новий уряд на чолі з Д. Берінкей вже не встиг виконати цю вимогу.

Закон № Х УНР був, безперечно, кроком вперед у розвитку угорської державності – вперше за майже тисячолітній період співжиття угорців і русинів в одній державі ним де-юре надавалися автономні права закарпатським русинамукраїнцям. Однак автономія, переважно культурно-національна, що надавалася закарпатцям цим законом, була досить обмеженою. Адміністрація автономного краю знаходилася під постійний контролем міністра Руської Крайни, що повинен був «керувати автономними справами» із Будапешта і був підзвітний уряду УНР, а більшість принципово важливих справ державного будівництва залишалася в компетенції угорських властей. Як зазначав один із учасників тих подій закарпатський дослідник І. Кондратович, «ся автономія була лиш на папері, бо мадяри в дійсності не хотіли видати власть (imperium) до рук руського міністра».

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

У політичних подіях краю кінця 1918 – початку 1919 років важливе місце посідає Гуцульська Республіка, проголошена 8 січня 1919 року у с. Ясіня, влада якої поширювалася на східні регіони Закарпаття. Серед населення цього гірського регіону, яке мало значно ширші зв’язки з Галичиною, ніж, приміром, із низинними районами Закарпаття, панували найбільш радикальні настрої і ще на початку листопада 1918 року на загальних зборах була створена одна із наймасовіших і дійових рад – «Гуцульська Народна Рада» із центром у с. Ясіня. До її складу входило 46 членів, які представляли інтереси різних груп гуцульського населення: близько 30 селян, 10 робітників, кілька осіб від інтелігенції. На чолі Гуцульської Народної Ради в с. Ясіня стояли досвідчені політичні діячі краю С. Клочурак, Д. Нямещук, три брати Климпуші (Дмитро, Іван, Василь) та ряд інших. Як вищий законодавчий орган Ясінська Рада організовувала всі структури управління в селищі. Старостою було обрано Д. Іванюка, новим нотарем призначено М. Сабадюка. Було обрано виконавчий орган – Головну управу в складі 12 чоловік, що складалася з декількох комісій для керівництва окремими галузями діяльності, проведено підготовчу роботу для здійснення аграрної реформи, налагодженню контролю над виробництвом і т. д.

Цікаво, що вже на першому засіданні Гуцульська Народна Рада обрала делегацію закарпатських селян у складі Є. Пузи, І. Климпуша і С. Клочурака для поїздки в Станіслав і встановлення зв’язків із Західно-Українською Народною Республікою та переговорів про приєднання Закарпаття чи, принаймі, його східних районів до ЗУНР. Приймаючи делегацію від Ясінської Ради, голова уряду ЗУНР С. Голубович підкреслив: «Ви є першими посланцями із-за Карпат... ». Про успішність переговорів свідчить той факт, що вже Тимчасовий Основний Закон ЗУНР від 13 листопада 1918 року, окреслюючи територію західноукраїнської держави, включив до неї і Закарпаття, а саме: «українські частини колишніх угорських комітатів Спиш, Шариш, Земплин, Унг, Берег, Угоч і Мараморош».

Важливу роль у діяльності Ясінської Народної Ради та виконавчих органів влади відігравала створена переважно із колишніх військовополонених «Народна сторожа» на чолі зі Степаном Клочураком. Вона фактично прибрала до своїх рук функції угорської армії та жандармерії, які займалися більше пограбуванням населення східних регіонів Закарпаття, ніж захистом його інтересів.

Угорська влада була занепокоєна активною діяльністю Ясінської Народної Ради і в кінці грудня 1918 року направила в Ясіня війська (близько 600 вояків і офіцерів) для «наведення порядку». Почалися розправи над мирними жителями, Рада розпущена, фактично було введено надзвичайний стан. У відповідь на репресивні дії угорських властей населення озброювалось і у різдвяну ніч 1919 року організувало повстання. На допомогу повстанцям із Коломиї прибуло кілька сот січових стрільців. Рішучими спільними діями повстанців і січовиків протягом кількох годин були роззброєні угорські вояки, жандармерія і прикордонники, захоплені приміщення сільської управи, жандармерії, пошта, залізнична станція. 8 січня 1919 року на загальних зборах жителів с. Ясіня і навколишніх сіл було відновлено Українську Народну Раду, яка проголосила самостійну й незалежну Гуцульську Республіку та у спеціальному зверненні закликала населення Закарпаття до збройного опору угорському пануванню. Влада Гуцульської Республіки поширювалася порівняно 50 Розділ I.

на невеликий регіон – це села Ясіня – столиця новопроголошеної держави, Чорна Тиса, Лазещина, Стебний, Кевелів, Кваси, Білин, Богдан, Луга, Відричка, Розтоки та деякі інші. Селища Рахів і Трибушани стали буферною зоною між силами республіки і румунськими військами, які наступали на Закарпаття з півдня. З окупацією Мараморощини румунськими військами у травні 1919 року Гуцульська Республіка була ліквідована. Її керівництво звернулося до чехословацького уряду з проханням приєднати Мараморощину як частину Закарпаття до Чехословацької Республіки, що і сталося у вересні 1920 року, коли цю територію зайняло чехословацьке військо і в ній було встановлено чехословацьку адміністрацію.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Однак найвагомішим виявом проукраїнських симпатій корінного населення Закарпаття стали Всенародні збори угорських русинів-українців, що відбулися 21 січня 1919 року в Хусті. Підготовка до їх скликання розпочалася після звернення Мараморош-Сігетської Ради до інших народних рад Закарпаття 18 грудня 1918 року, в якому, зокрема, зазначалося: «Треба нам зійтися на великі збори до Хуста у вівторок, 21 січня 1919 року. Там ми скажемо, з ким маємо жити. Запрошуємо на ті збори увесь руський народ. Просимо кожну сільську і кожну громадську Раду, щоб на ці збори вислала… своїх послів-делегатів, котрих народ обере… Обранці мають принести від сільської Ради посвідчення, що вони є послами… Самі будуймо свою майбутність!». У відповідь на це звернення, в якому пропонувалося від кожної тисячі жителів обирати одного делегата, повсюдно на Закарпатті наприкінці 1918 – на початку 1919 років проходили збори. На них обирались делегати на з’їзд у Хуст із настановою вимагати приєднання краю до України.

Незважаючи на різні труднощі як військово-політичного, так і економічного характеру, на 21 січня 1919 року до Хуста прибуло 420 чоловік, делегованих від 175 (з понад 400) населених пунктів Марамороського, Березького, Угочанського та Ужанського комітатів Закарпаття, а також близько тисячі гостей із навколишніх сіл. Отже, якщо ці збори в Хусті і не були справді всенародними (адже делегати представляли лише частину населення Закарпаття – переважно його центральні та східні райони), все ж безперечним є факт, що вони стали найбільш представницьким політичним форумом закарпатців у доленосний для їхнього краю час.

Головою зборів був Михайло Бращайко, адвокат із Рахова, голова Хустської Народної Ради.

«Протокол всенародних зборів угро-руського народу» складався з семи пунктів.

В I. пункті зокрема зазначалося: «Всенародні збори угорських русинів-українців з дня 21-го януара 1919 року висказують з’єднати всіх русинів-українців з комітатів Мараморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна і прилучення русинами-українцями заселених земель до Соборної України».

На Всенародних зборах у Хусті була сформована делегація у складі Є. Пузи, І. Климпуша і С. Клочурака, яку в Станіславі прийняв голова Національної Ради ЗУНР Є. Петрушевич.

Наступного після Хустських зборів дня, 22 січня 1919 року в Києві було проголошено Універсал Директорії Української Народної Республіки про об’єднання українських земель, в якому зазначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна».

–  –  –

2.5. Перемога чехословацького вектора державотворення Після Першої світової війни проблема Закарпаття, як вже зазначалось, набула досить широкого міжнародного звучання: чимало держав, зокрема Угорщина і Чехословаччина, а також Румунія і Польща, не говорячи вже про Україну, претендували на присутність у цьому важливому геополітичному регіоні й були зацікавлені у вирішенні питання про державну належність Закарпаття згідно із своїми уявленнями про післявоєнний устрій Європи і власними національними інтересами.

Щодо долі Закарпаття, то серед паризьких миротворців, не в останню чергу завдяки активній дипломатичній діяльності чехословацької делегації, а також із геополітичних міркувань – максимального звуження кордонів Росії і Німеччини, вже з самого початку роботи конференції утвердилася спільна думка – Закарпаття має стати частиною новоутвореної Чехословацької Республіки. За згодою держав Антанти чехословацькі війська вже 12 січня 1919 року зайняли західні регіони краю – до річки Уж, включаючи й м. Ужгород. Румунські власті, у свою чергу, протягом січня-березня 1919 року самовільно окупували східні райони Закарпаття у верхів’ях річки Тиса, мотивуючи це тим, що там проживає більшість румунів, які бажають жити в складі Румунії.

В цій складній військово-політичній ситуації і в самому Закарпатті посилються прочехословацька орієнтація щодо подальшої долі краю. 7 січня 1919 року спочатку частина Пряшівської Народної Ради на чолі з А. Бескидом висловилася за злуку з ЧСР. Незабаром його було включено до складу офіційної чехословацької делегації на мирній конференції в Парижі, до якої, крім прем’єр-міністра Чехословаччини К. Крамаржа та міністра закордонних справ Е. Бенеша, увійшли також керівники Американської Ради Угорських Русинів Г. Жаткович і Ю.

Гардош. Наприкінці січня 1919 року до Ужгорода прибули представники президента країни капітани Ф. Пісецький і В. Вака, які проінформували діячів Ужгородської Народної Ради про діяльність Т. Масарика в США, його переговори з керівниками закарпатської еміграції та рішення американських русинів про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Після цього Ужгородська рада теж ухвалила рішення, що «на основі адміністративної, культурної і господарської автономії готова приєднати Угорську Русь до Чехословацької Республіки». А на початку березня 1919 року вже Жаткович і Гардош, які за рекомендацією Т. Масарика прибули в Закарпаття, докладно інформують членів Ужгородської Народної Ради про хід обговорення питання про Закарпаття у США і на Паризькій мирній конференції та закликають закарпатців підтримати рішення американських русинів про приєднання Закарпаття до Чехословаччини.

Між тим, 5 лютого 1919 року справа Закарпаття була представлена урядом Чехословацької Республіки Високій Раді Паризької мирної конференції. Зокрема Е. Бенеш, представляючи позицію чехословацької сторони, твердив у своїй промові, що карпаторусини не хочуть угорської влади і пропонують створити тісну федерацію з ЧСР. «Велика трійка» – керівники США В. Вільсон, Великої Британії Д. Ллойд-Джордж та Франції Ж. Клемансо, заслухавши виступи представників чехословацької та інших делегацій новоутворених держав, що зводилися в основному до територіальних проблем і нових післявоєнних кордонів, вирішила 52 Розділ I.



Pages:     | 1 |   ...   | 7 | 8 || 10 | 11 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2008. Вип. 44. Ч. 2. С. 37—46 Ser. Philol. 2008. Is. 44. Pt. 2. P. 37—46 УДК 821.161.2“19”-3Б.-І.Антонич.07:159.946.4 ПРОБЛЕМА СПРИЙНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО РЕЦЕПТИВНОГО ДОСВІДУ ХХ СТОЛІТТЯ Олександр КИРИЛЬЧУК Рівненський державний гуманітарний університет, вул. С. Бандери, 12, Рівне, Україна 33028 У статті вперше досліджено творчість Б.-І.Антонича з позиції історії читацького сприйняття. Структура...»

«МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім. В.Г. КОРОЛЕНКА ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 6 Харків 2012 ББК 78.34(4УКР) УДК 027.021(477) З 41 Збірник наукових праць. Вип. 6 / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г. Короленка. – Х., 2012. – 133 с. У збірнику викладені результати локального дослідження «Історія ХДНБ ім. В.Г. Короленка», приуроченого до 125-річчя від дня заснування книгозбірні. Наукове видання Збірник наукових праць Вип. 6 Редактори: С.М. Миценко, Н.О....»

«УДК 94 (477) 18 Андрій Шевчук (м. Житомир) СУДОВА ВЛАДА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД У статті зроблено огляд оцінок вітчизняних і зарубіжних істориків та дослідників права з питання функціонування судової влади Російської імперії першої половини ХІХ ст. Ключові слова: історіографічний огляд, Російська імперія, судова влада, державна школа, радянська історіографія, сучасна зарубіжна історіографія. У другій половині XVІІІ ст. правителі всіх країн Європи (за...»

«© Строгіна Ю.В. Національна бібліографія України: історія та сучасний стан РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОГРАФІЇ 3.1. Поняття «україніка», «українська книга» та «Український бібліографічний репертуар». Глобальні зміни в політиці й економіці Української держави, які відбулися після розпаду СРСР, зумовили безліч проблем, у тому числі й проблему створення нової національної інформаційно-бібліографічної системи, на основі нових сучасних технологій. Провідне місце у формуванні цієї...»

«Книга суддів Чому перукарі питають, як нас стригти, • якщо вони все одно роблять те, що хочуть.? У моєму житті, звичайно, уже було багато стрижок, у різних країнах.• Особливо пам'ятаю стрижку в Одесі го року, у такому радянському салоні. Мій перекладач намагався пояснити жінці, як мене підстригти, але, як часто буває, усе вийшла трохи не так. Крім того, • що вона мене майже втопила, коли мила голову, • жінка мала свої уявлення про мою майбутню зачіску. Вона стригла волосся там, де я не знав, що...»

«Моїм батькам: матері Марії Аксентіївні, батькові Віктору Івановичу, який загинув на фронті, та вітчиму Федору Володимировичу Автор В.В. СТЕЦКЕВИЧ ВОЄННО-МОБІЛІЗАЦІЙНА КАМПАНІЯ В УКРАЇНІ У ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ (червень 1941 р. липень 1942 р.): ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ Монографія Кривий Ріг Видавничий центр КТУ ББК 63.3(2)722 УДК 9(с)27 С-79 Рецензенти: О.Є. Лисенко, д-р іст. наук, проф. зав. відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії НАН України (м. Київ); О.В....»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. С. 709–728. Ser. Hist. РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ 2010. Is. 45. P. 709–728. ФОРМУВАННЯ НОВОГО КАНОНУ СПЕЦІАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН В УКРАЇНІ? (Деякі критичні міркування з приводу видання: Спеціальні історичні дисципліни. Довідник: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / І. Н. Войцехівська (керівник авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. Київ: “Либідь”, 2008. 520 с.) У 2008 році побачив світ довідник зі...»

«ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ Питлюк-Смеречинська Олександра Дмитрівна УДК 159.923.2 Особистісні зміни в умовах позбавлення волі 19.00. 01 загальна психологія, історія психології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Київ – 2005 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України Науковий керівник: – доктор соціологічних наук, професор Пірен Марія Іванівна, НАДУ при Президентові України Офіційні...»

«сергій сєряков (Харків, Україна) черговий КроК у спростуванні «чорної леґенди» про єзуїтів [Рец. на: Wkad jezuitw do nauki i kultury w Rzeczypospolitej Obojga Narodw i pod zaborami/pod red naukow I. Stasiewicz-Jasiukowej. — Krakw; Warszawa: WAM, 2004. — 756 s.] Кінець ХХ—початок ХХІ ст. характеризується помітним проґресом щодо вивчення різних аспектів історії «Товариства Ісуса» на теренах Речі посполитої. На зміну розрізненим статтям і монографіям маємо колективні наукові синтези, покликані...»

«УДК 37.015:39 (477.82)18/19 Пріма Раїса Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор Герасимчук Анна, здобувач, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк Видатні історичні постаті Волині: Юзеф Крашевський Анотація. У статті акцентується увага на волинсько-житомирському періоді життя і діяльності видатного письменника Юзефа Крашевського елітарного за своїм походженням, талант якого сформувався і «розправив крила» на теренах Волинського краю в контексті...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»