WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 5 | 6 || 8 | 9 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 7 ] --

Отже, за Версальською системою мирних договорів, відбувся такий переділ кордонів у Центрально-Східній Європі, що у багатьох новопосталих державах виникли райони з компактним проживанням національних меншин, які потрапили туди у більшості випадків всупереч власній волі (17 млн. осіб опинилися за межами своїх національних держав). Розраховувати на підтримку Версальської системи цим народам навряд чи доводилося. Через ці обставини хвиля шовінізму й націоналізму, здійнята Першою світовою війною, не вщухала. Навпаки – тепер її силу підтримувало почуття національного приниження. І все ж таки паризькі миротворці, зокрема В. Вільсон, покладали великі надії на Лігу Націй (1919– 1946). Утім, як засвідчили подальші події міжнародного життя, Ліга Націй так і не виправдала сподівань, що покладалися на неї. Важко не погодитися з висновком відомого англійського історика Джона Гренвілла, що «у 1919 році в Парижі так і не було закладено міцний фундамент миру. Можливо, було б занадто нереалістичним очікувати інших результатів».

Дійсно, підсумовуючи сьогодні рішення Паризької мирної конференції, мабуть, слід уникати надто спрощених оцінок й висновків. «За важких післявоєнних умов, коли державні мужі союзників знаходилися під тиском націоналістично налаштованої громадськості, сп’янілої від перемоги, годі було уповати на делікатне рішення, – справедливо наголошує з цього приводу відомий австрійський історик Еріх Цьольнер. – Однак багато в чому відповідальним політикам державпереможців забракло елементарної розважливості, чи пак доброї волі. Сумнозвісна роль їхніх наукових чи псевдонаукових експертів, що керувалися більше симпатією до народів-фаворитів, ніж прагненням до об’єктивності. Наслідком була низка хибних рішень з територіальних питань... Що ж стосується дунайського простору, то псевдонаціональні держави, які виникли 1918 року, в загрозливу годину виявилися далебі беззахиснішими, ніж стара дунайська монархія з усіма її вадами».

До вад Версальської системи післявоєнних міжнародних відносин можна віднести й той факт, що поза нею залишилася Росія, що стало значним дестабілізуючим чинником у Європі. Для держав Антанти більшовицька Росія була насамперед зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом. До того ж незаконне захоплення влади більшовиками та їхні претензії на світове панування під інтернаціоналістськими гаслами викликали у країнах Антанти ворожість, що спричинило 40 Розділ I.

збройну інтервенцію на терени колишньої імперії Романових (1918–1920), а після її провалу – міжнародну ізоляцію радянської Росії. У свою чергу, прибічники світової революції – російські більшовики – вкрай негативно оцінювали нову систему міжнародних відносин.

Недосконалість й несправедливість Версальської системи договорів 1919– 1920 років засвідчує й та обставина, що окремих націй, насамперед українців, паризькі миротворці позбавили шансів і можливості утворити свої держави – бодай на частині національної території. Під час Першої світової війни в результаті Української революції на теренах Наддніпрянщини була утворена Українська Народна Республіка – УНР (7 листопада 1917 року), а наслідком національновизвольного руху на західноукраїнських землях було проголошення 13 листопада 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 22 січня 1919 року в Києві УНР і ЗУНР заявили про своє об’єднання у єдиній державі. Отже, український народ мав вагомі підстави сподіватися на позитивне вирішення українського питання на Паризькій мирній конференції, тобто визнання його законного права на державність.

18 березня 1921 року в Ризі було підписано мирний договір між Польщею й більшовицькою Росією та маріонетковою УССР. Польща в обмін на територіальні поступки, визнала УССР. Отже Ризький мирний договір поклав край добі УНР, боротьба за яку тривала чотири роки, а також фактично і ЗУНР, територія якої вже була окупована Польщею. 14 березня 1923 року конференція послів держав Антанти, виходячи з результатів Ризького мирного договору, ухвалила рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі.

2.3. На шляху державного самовизначення

Паризькі миротворці Закарпаття, Північну Буковину та Бессарабію також передали сусіднім державам. 8 травня 1919 року у Парижі було ухвалено остаточне рішення про передачу Закарпатської України Чехословаччині, що оформив СенЖерменський мирний договір з Австрією від 10 вересня 1919 року. За цим же договором вся Буковина була віддана Румунії. Ця ж доля спіткала й Бессарабію, яка була віддана Румунії за Версальським мирним договором від 28 жовтня 1920 року.

Радянські Україна та Росія як правонаступники колишньої держави, до складу якої входила Бессарабія, ніколи не визнавали законним відторгнення останньої і не мирилися з ним.

З утворенням незалежних держав у центральноєвропейському регіоні перед ними постала головна проблема – якою буде характер державної влади. По суті, теж саме відбулося в Болгарії, а також в Угорщині, де після буржуазно-демократичної 1918 року і соціалістичної 1919 року революцій було встановлено консервативний режим адмірала М. Горті. Іншою була ситуація в Польщі та Чехословаччині, де ключові позиції зайняли керівники еміграційних осередків національно-визвольного руху й було запроваджене республіканське правління.

Доленосні для проголошення незалежності чехів і словаків події відбулися 28 жовтня 1918 року. Цього дня уряд Австро-Угорщини заявив про свій намір укласти

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

перемир’я з державами Антанти, визнавши тим самим свою поразку. Празький Національний комітет, у свою чергу, на Вацлавській площі проголосив утворення Чехословацької Республіки й взяв у свої руки керівництво громадянською та військовою адміністраціями. 30 жовтня 1918 року на засіданні Словацької Національної Ради у м. Турчанські Святі Мартін була ухвалена Декларація словацької нації, в якій говорилося про розрив з Угорщиною й прагнення разом із чехами створити незалежну державу з правом словаків на національне самовизначення.

Ці жовтневі дні стали поклала початок чесько-словацькій державності.

13 листопада 1918 року Національний комітет у Празі ухвалив Тимчасову конституцію, що проголошувала утворення Чехословацької Республіки і позбавляла Габсбургів усіх прав на чеські й словацькі землі. Утворювалися однопалатні Національні збори з представників усіх політичних партій, що брали участь у передвоєнних виборах 1911 року, які наступного дня на своєму першому засіданні одноголосно обрали президентом республіки Т. Г. Масарика – провідника закордонної національно-визвольної акції по утворенню чехословацької держави, який ще перебував у США, і затвердили уряд на чолі з головою празького Національного комітету К. Крамаржем, що отримав назву кабінету «загальнонаціональної коаліції». У грудні 1918 року, після чотирьох років еміграції, до Праги з тріумфом повернувся президент-визволитель й засновник Чехословаччини Т. Г. Масарик

– визнаний у світі політичний діяч, активний речник ідеї гуманної демократії, під керівництвом якого в республіці розпочалося будівництво парламентської демократії.

Вже в лютому 1919 року чехословацький уряд мав у своєму розпорядженні 100-тисячну армію, яку очолювали французькі та італійські генерали. Серед інших першочергових реформ, урядом у 1918 році були скасовані дворянські привілеї й титули, узаконені свобода слова й друку, зборів та союзів і право на страйки, запроваджений восьмигодинний робочий день, ухвалені закони про державну допомогу безробітним, розширення соціального страхування тощо. Однією з основних була аграрна реформа. Зокрема, згідно з квітневим законом 1919 року, держава отримала право відчуження у громадське користування й передачі малоземельним селянам за викуп земельних володінь понад 150 га орної землі.

Щодо кордонів Чехословаччини, то вони, як вже зазначалося, були визначені Версальським, Сен-Жерменським і Тріанонським мирними договорами державпереможниць із Німеччиною, Австрією та Угорщиною. Слід підкреслити, що засновники й провідники нової держави за активної підтримки Антанти чи не найкращим чином скористалися наслідками Першої світової війни. Вона об’єднала в межах своїх кордонів територію історичної Чехії, Словаччину, а також землі з українським та угорським населенням – Закарпаття, яка взагалі не була зв’язана з чехословацькою державою ні історичними, ні етнічними узами. Загальна площа новоутвореної Чехословацької Республіки, визначена мирними договорами 1919– 1920 років, складала 140,4 тис. кв. км. Тут проживало понад 13,6 млн. осіб, у тому числі 6,8 млн. чехів, 2 млн. словаків, 3,1 млн. німців, 745 тис. угорців, 461 тис.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


русинів-українців та 282 тис. представників інших національностей (поляків, румунів, циган), тобто, крім чехів і словаків, понад третину населення республіки становили національні меншини.

42 Розділ I.

Таким чином, до складу Чехословаччини увійшли четверта частина населення, близько п’ятої частини території Австро-Угорщини і майже 70% промисловості колишньої монархії, яка упродовж двох–трьох повоєнних років була повністю відновлена і мала значний експортний потенціал. Це була розвинена індустріальноаграрна держава (15 місце в світі за величиною національного прибутку на душу населення). Причому економічний потенціал різних частин республіки був далеко не однаковим: питома вага зайнятих у промисловості у Словаччини була удвічі, а в Закарпатті учетверо меншою, ніж у Чехії.

Новоутворена Чехословаччина стала складовою нової післявоєнної Європи й Версальської системи. Водночас перемога країн Антанти у Першій світовій війні сприяла зміцненню парламентської демократії у центрально-східноєвропейському регіоні, найбільших успіхів у розвитку якої досягла саме Чехословацька Республіка. В основу існування й розбудови країни її засновники і провідники намагалися закласти три головні ідейні настанови: державницьку ідеологію «чехословакізму», парламентську демократію та принцип непорушності територіального врегулювання в Європі на основі Версальської системи мирних договорів. Концепція «чехословакізму», безумовно, мала політичний підтекст: попри свою принципову помилковість вона відіграла на початковому етапі певну позитивну роль у створенні незалежної держави чехів і словаків. Посилено пропагована чеськими лідерами, вона використовувалася ними на Паризькій мирній конференції для обгрунтування правомірності існування Чехословацької Республіки та її нових кордонів.

Законодавча база для остаточного становлення парламентської демократичної республіки була створена з ухваленням у лютому 1920 року Конституції Чехословацької Республіки. Вона визначала структуру державних органів, їх повноваження і взаємодію, роль і права політичних партій та громадських організацій, проголошувала рівність усіх громадян та їх демократичні свободи. Вищим законодавчим органом був парламент – Національне зібрання, яке обиралось на підставі пропорційного, рівного, прямого й таємного виборчого права в умовах багатопартійності і складалося з двох палат – палати депутатів (300 осіб) і сенату (150 осіб). Воно обирало терміном на 7 років главу держави – президента з досить широкими повноваженнями. Президент призначав уряд, вищих чиновників на місцях і міг відправити їх у відставку, мав право розпуску парламенту, був головнокомандувачем чехословацької армії, затверджував найважливіші міжнародні угоди тощо. Виконавчим органом був уряд Чехословаччини, підзвітний парламенту, який формувався з представників партій, що одержали найбільшу кількість голосів на виборах до парламенту. Всі уряди в міжвоєнній Чехословаччині були багатопартійними, тобто коаліційними, а главою уряду ставав представник найвпливовішої партії.

Реальна політична влада у Чехословацькій Республіці концентрувалася в руках неформальних організацій, таких як угруповання «Град» (від назви президентської резиденції – Празького граду), що склалося навколо президента Чехословацької Республіки Т. Масарика та його найближчого учня й соратника Е. Бенеша і спиралося на впливові Національно-Соціалістичну та Соціал-Демократичну партії й масові громадські організації – Чехословацьке робітниче об’єднання, громаду колишніх легіонерів, фізкультурне товариство «Сокіл». Роль неформальних урядів

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

у різні роки виконували й інші неконституційні органи реальної влади – так звана «П’ятірка» або «Вісімка», що складалися з лідерів найвпливовіших партій урядової коаліції. Їх найвідомішими членами були керівники політичних партій: аграрної – А. Швегла, народної – Я. Шрамек, соціалістичної – І. Стршибрний, національнодемократичної – А. Рашін (згодом – К. Крамарж), соціал-демократичної – Р. Бехіне (згодом – А. Мейснер). Ці органи підтримувалися керівництвом найбільших фінансово-монополістичних об’єднань країни, наприклад, президентом Живнобанку Я. Прейсом та ін.

У цілому політична система міжвоєнної Чехословаччини функціонувала в рамках досить широких конституційних свобод. Діячі національної і комуністичної орієнтацій намагалися дестабілізувати політичну ситуацію в державі.



Pages:     | 1 |   ...   | 5 | 6 || 8 | 9 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«Україна–Європа–Світ ПРАЦІ МОЛОДИХ НАУКОВЦІВ УДК 94(4-1)=16“18” Богдан Бутковський ОСОБЛИВОСТІ ІДЕЇ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЄДНОСТІ В ЕПОХУ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ У статті висвітлюється взаємозалежність між національним відродженням слов’янських народів та панславізмом з точки зору цивілізаційного підходу. Розкриваються особливості міжслов’янського діалогу. Ключові слова: слов’яни, панславізм, націоналізм, макронаціоналізм, слов’янофіли, псевдоморфоз, цивілізація, макрокультура, етнокультура,...»

«Мацкевий Л., Панахид Г. Конференція: “Археологічні дослідження. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 14. 2010. С. 519–521. Леонід МАЦКЕВИЙ, Галина ПАНАХИД КОНФЕРЕНЦІЯ: АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕЖИРІЧЧІ ВІСЛИ, ДНІСТРА і ТИСИ у 2000–2007 РОКАХ Карпатський регіон, як один із густонаселених регіонів Європи, віддавна є полігоном археологічних досліджень. Науковці з України, Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини проводять тут комплексні міждисциплінарні дослідження та...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА КАЛЬБА ЯРОСЛАВА ЄВГЕНІВНА УДК 159.922.7:159.943.2 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВЧИНКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Київ – 2006 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України. Науковий...»

«Львівський національний університет імені Івана Франка НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка Львівське обласне об’єднання Серія «Дрібненька бібліотека», ч. 8 Петро Білоніжка ЄВГЕН ЛАЗАРЕНКО – ВЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ (До 90-річчя від дня народження) Львів 2002 УДК [549-057.4+378.4:378.113.1](477.83-25)(092)Є. Лазаренко ББК Д 33Д(4УКР3) Є.Лазаренко+4484(4УКР3)711.9к БІЛОНІЖКА Петро. Євген Лазаренко – вчений, педагог, громадський діяч: (До 90-річчя...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Науково-методичний збірник (Випуск XXXVII) «ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ У ДІАЛОЗІ З СУЧАСНІСТЮ: ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА» Слов’янськ, 2007 УДК 371.13 ББК 74. Г.9 Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2007. – 556 с. Редакційна колегія: Сипченко В.І. – кандидат педагогічних наук, професор...»

«Омелян Пріцак ПОХОДЖЕННЯ РУСІ Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських с а ґ) Том І Київ Видавництво «ОБЕРЕГИ» Kievan library of early Ukrainian literature Studies Volume II OMELJAN PRITSAK THE O R I G I N OF R U S Old Scandinavian Sources other than the Sages Volume I A. Krymsky Institute of Oriental Studies National Academy of Sciences of Ukraine Київська бібліотека давнього українського письменства Студії Том II ОМЕЛЯН ПРІЦАК ПОХОДЖЕННЯ РУСІ Стародавні скандинавські джерела (крім...»

«МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПАМ’ЯТКООХОРОННИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Клочко В.І. ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВА СПРАВА ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (5000–900 рр. до Р.Х.) Київ 2006 Клочко В.І. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000–900 рр. до Р.Х.). – К.: АртЕк, 1996. – 337 с. В монографії розглядаються результати багаторічних досліджень озброєння давніх суспільств на території України, починаючи від доби неоліту – бронзи і до кіммерійського періоду....»

«Сергій Єфремов Історія українського письменства Електронна бібліотека української літератури КІУС Сергій Єфремов. Історія українського письменства 2 Сергій Єфремов. Історія українського письменства Набір: Олесь Обертас Електронне форматування: Максим Тарнавський Перше видання цієї історії літератури появилося в 1911 році. Четверте й останнє прижиттєве видання появилося 1929 року. Текст який тут подано звірено із виданням Сергій Єфремов. Історія українського письменства. Київ: Femina, 1995....»

«МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «ПСИХОЛОГІЯ І СОЦІОЛОГІЯ: ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ» (14-15 березня 2014 року) Київ УДК 159.9(063)+316(063) ББК 88.0+60.5я43 П 86 П 86 Психологія і соціологія: проблеми практичного застосування. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 14-15 березня 2014 року). – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. – 116 с. ISBN 978-617-7041-74-9 У збірнику представлені матеріали міжнародної науково-практичної конференції...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Регіональний філіал у м. Дніпропетровську О. І. Їжак ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ УТИЛІЗАЦІЇ БОЄПРИПАСІВ І РАКЕТ В УКРАЇНІ ПРЕПРИНТ Під редакцією професора, д-ра техн. наук А. І. Шевцова Дніпропетровськ УДК 658.567.1 И 31 Затверджено до друку вченою радою Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпропетровську При повному або частковому відтворенні матеріалів даної публікації посилання на видання обов’язкове О. Їжак....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»