WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 41 | 42 || 44 | 45 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 43 ] --

викриту в Ужгороді. Прокуратура розпочала слідство щодо зловживань чотирьох єврейських торгівців овочами – Мора і Герцега Шафранів, Філіпа Вайсбергера і Абрагама Глюка. Вони продавали помідори з Кечкемета по 35–40 філерів за кілограм (закупили загалом 6.400 кг по 24 філерів), «наваривши» таким чином близько 700 пенге. Інший ужгородський підприємець Шаму Лебович, що продавав овочі на площі Сейчені, попався на гачок газети 21 листопада 1941 року за те, що купив три центнери вівса по 35 пенге за центнер, а хотів продати дорожче при встановленій нормі 24,5 пенге. Як різновид фуражного зерна, овес потрібен був не горожанам, а їхнім коням (у кого були), які тоді використовувались як засіб пересування.

Ще було далеко до масової автомобілізації населення. Крім того, овес продавався на недільних ринках для потреб господарств селян у приміських селах. Ужгород узагалі нагадував село, завдячуючи його окраїнам – Радванка і тому подібне.

Приводились ці факти з метою створити враження, що ніби євреї своїми спекуляціями спричиняють подорожчання продуктів, а не безпорадна економічна політика уряду, що інфляційним шляхом покривав всезростаючі військові видатки.

Одним із дискримінаційних кроків стало запровадження інформаційної ізоляції.

Згідно з вказівкою міністерства внутрішніх справ, у січні 1942 року в Ужгороді у близько тридцяти підозрілих осіб єврейської національності конфіскували радіоприймачі, аби не слухали «фальшиві вісті» з Лондона чи з Москви.

Проблеми національно-культурного розвитку словацької меншини Підкарпаття також повинні були перебувати в полі зору відповідних урядових чинників. Особливо в контексті недружних і напружених міждержавних відносин Угорщини та Словаччини, арбітром в яких завше виступала Німеччина та Італія.

Активно і масштабно діяла Партія словацької народної єдності (Strana slovenskej narodnej jednoty, скорочено – SSNJ), відділенням котрої в Собранцях керував римокатолицький священик Юрай Чалфа.

Беручи до уваги етнополітичне протистояння угорців і румунів, про що яскраво засвідчив другий Віденський арбітраж, румунська проблематика на Підкарпатті, очевидно, перебувала в цілком занедбаному стані.

Знайти своє місце у міжцивілізаційній (геополітичній) системі координат – питання, що гостро постало перед Закарпаттям наприкінці 1930-х років. Сценарій розвитку подій виявився для краю дуже несприятливим, привів до тривалих деструктивних явищ. У підсумку геополітична доктрина більшовизму перемогла. Карпати перестали бути бастіоном на шляху імперських устремлінь Радянського Союзу.

4. ГОЛОКОСТ НА ПІДКАРПАТТІ

–  –  –

У результаті Тріанонської мирної угоди змінилась не лише територія Угорщини, але значною мірою й етнічні співвідношення. Серед населення історичної Угорщини угорці складали 54,4%, а в Тріанонських кордонах із загальної чисельності 214 Розділ II.

населення частка національних меншин залишилась уже лише 10%. Саме тому в 1920–1938 роках національне питання не мало важливого внутрішньополітичного значення.

Національне питання на передній план політики потрапило знову після територіальних надбань 1938–1941 років. У результаті першого Віденського арбітражу, що відбувся 2 листопада 1938 року, до Угорщини відійшли заселені угорцями територіальні смуги Південної Словаччини і Підкарпаття: після військової інтервенції в березні 1939 року – все Підкарпаття, а після другого Віденського арбітражу 30 серпня 1940 року – Секейщина та Північна Трансільванія.

І, врешті-решт, після розвалу Югославії в результаті німецького нападу, в квітні 1941 року, угорські гонведи заволоділи Бачкою, «трикутником» Бороня в регіоні Східної Славонії-Хорватії (Baranjska lesna zaravan) і Меджімур’ям. У результаті територіального зростання країни число громадян іудейського віросповідання в ній збільшилось із 400 до 725 тисяч.

Переважна більшість євреїв асимілювались з угорцями, особливо значну роль у збереженні угорської культури вони відіграли в Трансільванії. Проте значна частина політичної еліти і середнього класу угорців вважала євреїв чужорідним тілом і бажала обмеження їх реального або надуманого впливу. Введення в дію «єврейських законів» у період 1938–1942 років у першу чергу було результатом вищезгаданого підходу, а не наслідком тиску нацистської Німеччини.

Так званий Перший «єврейський закон» (закон № XV від 1938 року) обмежив максимальну кількість найманих працівників іудейського віросповідання, які можуть бути залучені до роботи в сфері бізнесу, торгівлі та в інтелектуальній сфері, у 20%.

Другий «єврейський закон» (закон № ІV від 1939 року) вже встановлює інші квоти: для ремісництва і торгівлі – 12%, в інтелектуальній сфері – 6%, а в сфері державного управління – 0%. Згідно із законом, євреями вважались ті, у кого хоча б один із батьків або двоє дідусів і бабусь були іудейського віросповідання. Цей закон впроваджував заходи із позбавлення прав не тільки 725 тисяч громадян іудейського віросповідання, але ще й стосувався майже 100-тисячної громади, яка була хрещена за християнською традицією, але мала предків-євреїв.

Третій «єврейський закон» (закон № ХV від 1941 року) забороняє шлюби між євреями і неєвреями, а також позашлюбні статеві стосунки між ними.

Згідно з положеннями Четвертого єврейського закону (закон № ХV від 1942 року), євреї в подальшому позбавлялися права купляти сільськогосподарську нерухомість і навіть змушені були продавати вже наявну землю.

За час Другої світової війни з етнічних спільнот Підкарпаття найбільше страждань випало на долю євреїв. За результатами перепису населення 1941 року на Підкарпатті проживало 115.908 громадян іудейського віросповідання, або майже 14% від загальної кількості мешканців. Територіальний розподіл проживаючих тут євреїв був нерівномірним. У більших містах їх частка значно перевищувала середній показник по регіону. Так, в Ужгороді вони складали 28%, в Берегові – 30%, а в Мукачеві – 43% загальної кількості населення. На початку 1920-х років на Підкарпатті мешкало більше євреїв, ніж у Палестині.

Закарпаття у складі Угорщини (1939–1944)

Передачу території краю Угорщині євреї Підкарпаття сприйняли з оптимізмом, бо про угорську адміністрацію мали позитивні враження ще з часів АвстроУгорської монархії. У той же час поганою прикметою стало те, що «обідрана гвардія», яка діяла в краї ще перед формальним введенням угорських військ, у декількох населених пунктах розбила шибки єврейських магазинів і побила багатьох євреїв. Знущання над євреями, особливо ортодоксальними, і надалі залишалися реальністю.

Угорська влада значно обмежила торговельну і господарську діяльність євреїв. Але масове відбирання патентів на підприємництво створило такі ускладнення, які відчуло і неєврейське населення краю. Наприклад, у результаті витіснення єврейських торговців і виробників виноробство в Берегові занепало настільки, що староста Берегова знову дозволив функціонувати кільком єврейським підприємствам.

Угорська влада заборонила діяльність відомих за часів чехословацької влади єврейських партій. Всупереч політичним і господарським обмеженням євреї з оптимізмом дивились у майбутнє, бо в Угорщині був мир, цей стан мав важливе значення в Європі, якою поступово розповсюджувалося полум’я війни.

У довколишніх країнах становище євреїв погіршувалось ще швидше. У Німеччині та на окупованих німцями територіях євреїв чекало повне безправ’я, а потім і знищення. У 1936 році польські євреї, які мешкали за кордоном, втратили громадянство. У 1938 році в Румунії «уряд Куза-Ґоґа», який був створений після об’єднання партій Октавіана Ґоґа та Александру Ч. Куза, вжив заходів, внаслідок яких значна частина євреїв також втратила громадянство.

Через постійно зростаючу загрозу і безвихідь все більше євреїв покидають рідну землю, щоб подалі від Центрально-Східної Європи знайти собі нову батьківщину. Але Сполучені Штати, Канада, Австралія на «вхідних воротах» залишили відкритою лише «маленьку шпаринку» для євреїв із Центрально-Східної Європи, а тому процес еміграції проходив надзвичайно повільно.

Тимчасовою пристанню для значної кількості людей, що змушені були покинути рідні землі, була Угорщина. Перші біженці прибули з Німеччини після того, як там у 1935 році впровадили нюрнберзькі «расові закони». Наступне масове переселення спостерігалось після аншлюсу з Австрії. Значна кількість євреїв прибула в 1939 році після окупації чеських територій та із Словацької маріонеткової держави. Найбільшу хвилю біженців в Угорщину спричинило захоплення Польщі. Тимчасовий притулок на більш-менш довгий термін в Угорщині знайшло близько 60–80 тисяч поляків, серед яких було близько 5–6 тисяч євреїв.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Загальне число німецьких, австрійських, чеських, словацьких і польських євреїв-біженців, за різними оцінками, коливалось у межах 15–35 тисяч. Їхня доля значною мірою залежала від організованого на швейцарський кшталт Загальнодержавного центрального бюро з контролю за іноземцями (ЗЦБКІ), де євреї повинні були ставати на облік. Цей орган із середини 1930-х років усе більш суворо ставився до шукачів притулку, особливо тоді, коли прохач був єврейського походження.

216 Розділ II.

4.2. Депортація в 1941 році

З початку Другої світової війни через масовий наплив біженців завдання і відповідальність ЗЦБКІ різко зросли. Після вступу у війну Угорщини, влітку 1941 року, головний слідчий Бюро Еден Мартінідес та радник поліції Арпад Кіш розробили план виселення євреїв без громадянства, які вважались небажаними елементами, на територію Галичини, де вже була встановлена угорська військова адміністрація.

Цей проект було подано регентському комісару Підкарпаття Міклошу Козмі.

Для впровадження плану вдалося заручитися підтримкою не тільки Козми, але й міністра оборони Кароля Борто, начальника Генерального штабу Генріка Верта, а пізніше й прем’єр-міністра Ласло Бардошші. На скликаному в кінці червня засіданні уряду було вирішено, що «усіх осіб із сумнівним громадянством необхідно з Підкарпаття депортувати і передати німецькій владі на Східній Галичині». Реалізація цих заходів виходила за межі Підкарпаття і зачіпала не тільки новоприбулих біженців.

Керівництво ЗЦБКІ у кінці тридцятих років виходило з того, що усі угорські євреї, які не могли документально підтвердити своє угорське походження, вважались іноземцями, чужинцями. Юридичне забезпечення цього підходу створював закон № XIII від 1939 року, який встановлював більш жорсткі правила видачі довідки про громадянство, а також параграф 3 Другого єврейського закону, згідно з яким владні органи могли позбавити угорського громадянства осіб, котрі отримали громадянство після 1914 року та викликали сумніви у влади.

Отже, ЗЦБКІ не тільки питання євреїв без громадянства, але й питання угорських євреїв відносило до розряду простих імміграційних. Цю можливість також надавала цілком секретна постанова Міністерства внутрішніх справ від 12 червня 1941 року за № 192/2/1941 VII В, в якій йшлося, що «з огляду на зовнішньополітичну ситуацію відкрилась можливість для того, щоб тих незручних чужинців, що перебувають на території країни […], супроти яких набрали чинності рішення про депортацію або яким остаточно відмовлено у наданні дозволу на проживання, […] і ці рішення до цього не були реалізовані, у найближчий час з країни депортувати».

Під час реалізації постанови як ЗЦБКІ, так і владні структури в провінціях поняття «без громадянства» тлумачили максимально широко, інколи навіть довільно і перехоплювали не тільки польських і російських євреїв-біженців.

«Тисячами репресовували таких, чиї справи про надання громадянства вже знаходились на розгляді. Але затримували й сотні таких, хто цими документами володів. Траплялось, що просто на очах у особи рвали її довідку, після чого пропонували збирати речі як «очевидному чужинцю», або в кращому випадку надавали відстрочку на один-два дні для оформлення документа. Репресовували і таких, що походили не з польських або російських євреїв, а прибули сюди з якихось інших країн. Депортували колишніх багаторазово нагороджених фронтовиків, нащадків гонведів (вояків) 1848 року, членів сімей (що залишились удома) призваних на трудову повинність, дітей, які знаходились на літньому відпочинку далеко від батьків», – пише в своєму дослідженні визнаний експерт з історії першої депортації Томаш Мойшої. Найбільш нещадно угорська влада поводилась на Підкарпатті.

Закарпаття у складі Угорщини (1939–1944)

Зібраних із різних населених пунктів людей заганяли у вагони для перевезення худоби і відправляли в Ясіня. Звідси щоденно групи у кількасот людей перевозили в Галичину. Згідно з даними ЗЦБКІ, депортації, що проводились до кінця серпня, торкнулись 18.500 осіб. Такі ж або схожі дані вказані і в іншій спеціальній літературі, присвяченій цьому питанню.

У Галичині угорських євреїв зосереджували в районі Коломиї, звідки їх пішки групами у 300–400 чоловік направляли у Кам’янець-Подільський. 27–28 серпня 1941 року вони були масово знищені. Розстріли проводив спеціальний загін СС (Einsatzgruppen). Певні джерела вказують на те, що крім підрозділів СС у масових вбивствах брали участь і угорські саперні підрозділи, а також українські допоміжні команди.

У тогочасних ж рапортах СС з обуренням писали, що угорські підрозділи допомагали угорським і радянським євреям. З депортованих із території Угорщини 18.500 євреїв живими залишилось близько 2000 осіб. Скільки ж було жертв серед депортованих із Підкарпаття, даних немає.

Інформація про умови депортації та масові вбивства надійшла й до Єврейського бюро захисту, котре, в свою чергу, проінформувало міністра внутрішніх справ Ференца Керестеш-Фішера про долю репресованих євреїв. Клопотали у регента Міклоша Горті і голова католицької місії «Соціальне братство» Маргіта Шляхта, й інші духовні сановники. Міністр внутрішніх справ продовження депортації заборонив, але це рішення було прийнято не тільки в результаті клопотань. Як свідчать німецькі джерела, депортовані створювали зайві клопоти німецькій владі в Галичині. У цей період окупації вона ще не була готова проводити масові знищення.

4.3. Гетто і табори смерті (1944)

Діяльність підрозділів СС (Einsatzgruppen) свого апогею досягла восени 1941 року.

Кількість знищених на окупованих територіях перевищила один мільйон осіб. 20 січня 1942 року в Ванзеї, біля Берліна, за участю урядових чиновників і старших офіцерів проходила конференція, де було прийнято «остаточне рішення», яке фактично означало повне знищення євреїв у Європі. У всіх довколишніх країнах у 1942 році розпочалася депортація євреїв, нові та створені раніше на території рейхскомісаріату табори смерті працювали з повним навантаженням.



Pages:     | 1 |   ...   | 41 | 42 || 44 | 45 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«Woodrow Wilson International Center for Scholars Інститут Кеннана Київський проект УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ПОГРАНИЧЧЯ: ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В ІСТОРІЇ ТА В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЦІ Семінар Харків, 11 квітня 2003 р. Kennan Institute Kyiv Project ЗМІСТ Олександр ФІСУН, доцент Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, випускник програми Інституту Кеннана Геоісторичне майбутнє україно-російського кордону в контексті глобалізації та європейської інтеграції На початку...»

«T a sk F or ce E du ca ti on And Youth Enhanced Graz Process Working Table 1, Stability Pact for South Eastern Europe БАГАТОРАКУРСНІСТЬ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ: ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ Доктор Роберт Страдлінґ Multiperspectivity in History Teaching: a Guide for Teachers, by Dr Robert Stradling Ukrainian version Фото на обкладинці: комічна мапа Європи, на якій країни зображено у вигляді різноманітних персонажів. Авторське право належить Mansell/Timepix Стор. 63: Штурм Зимового палацу, жовтень 1917;...»

«Лупаренко Світлана кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В 1920-ТІ РР. У статті схарактеризовано особливості становлення інституту соціального забезпечення в Україні в 1920-ті рр. Розкрито державну діяльність з оздоровлення дітей, розвиток мережі санаторно-курортних закладів (оздоровчих установ санаторного...»

«ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року № 384 Форма № Н – 3.04 ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Юридичний факультет Кафедра історії держави, права та політико-правових учень «ЗАТВЕРДЖУЮ» Проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка доц. Лозинський М. В.. « » 20 р. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ПП 2.01 ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА...»

«ІСТОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ В УКРАЇНІ ТА РОСІЇ Мета: ознайомити студентів з особливостями розгортання перекладацького процесу в Україні та на суміжних територіях з часів Київської Русі й дотепер. Початок перекладної діяльності на території сучасної України та Росії починається ще у 9 сторіччі, коли у 864 році імператор Візантії надіслав грецьких монахів Кирила та Мефодія для проповідування християнства серед слов’янських народів. Вони почали свою діяльність зі створення алфавіту, відомого усьому світові...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з навчальної дисципліни ІСТОРІЯ НАУКИ І ТЕХНІКИ для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Харків 2013 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з навчальної дисципліни ІСТОРІЯ НАУКИ І ТЕХНІКИ для студентів усіх...»

«_Педагогічні науки_ Такими ж древніми є зображення рослинних символів – деревце з піднятими гілками, ялинка, колос, малюнки у вигляді квітки, світове дерево. Символ дерева – один з найстійкіших в українському космосі, що дійшов до наших днів. Такі зображення ми можемо спостерігати на рушниках, писанках, вишивках, килимах та інших речах народного мистецтва. Дерево широко використовується у народних традиціях та обрядах – віха, весільне гільце. Ознайомленню дітей з символічним значенням дерева в...»

«ISSN 2072-1692. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2012. № 50 УДК 141.78; 141.319.8; 164.02; 17.021.4 Н.Є. ЯЦУК (доктор філософії, кандидат філософських наук, завкафедри філософії, філософії права і юридичної психології) Івано-Франківський університет права ім. короля Данила Галицького, Івано-Франківськ, Україна E-mail: inst.doctor@ttk.if.ua ЛІНГВІСТИЧНІ АКЦЕНТИ ПОНЯТТЯ HOMO-SAPIENS У статті розглядаються окреслені постмодернізмом проблеми трансформації людини. Автор шукає пояснення цим процесам з...»

«Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua УДК 37.016 Издательская группа «Основа» — ББК 74.266 «Электронные книги» М64 Серія «Підготовка до ЗНО» Заснована 2007 року Автори: В. О. Мирошниченко, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету; А. О. Федчиняк, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету За загальною редакцією К. О. Баханова, докт. пед. наук, професора Бердянського державного...»

«РЕГЛАМЕНТ КОНФЕРЕНЦІЇ 25 травня Реєстрація учасників: 930–1000 Місце реєстрації та проведення пленарного засідання: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корпус № 25 Початок: 1000 год. Пленарне засідання: 1000–1300 год. Доповіді: до 20 хв. Перерва: 1300–1400 год. Секційні засідання: 1400–1800 год.Місце проведення секційних засідань: корпус № 25 (секція “Історичні, джерелознавчі та методологічні студії давньої та середньовічної Церкви”), корпус № 8 (секція “Церква новітнього часу: джерела, історія,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»