WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 26 ] --

До плеяди талановитих педагогів Закарпаття 20–30-х років належали А. Волошин, А. Штефан, Ю. Ревай, В. Гаджега, Ю. Боршош-Кум’ятський, Ф. Потушняк, О. Іванчо, Й. Бокшай, В. Бірчак, М. Григаші, А. Алиськевич, Й. Жупан, А. Карабелеш, М. Божук, І. Рознійчук (Марко Бараболя), М. КабалюкТисянська, І. Панькевич, І. Данієлович, М. Грицак, М. Сулінчак, М. Егрешій, М. Торбич, Ю. Станканинець, М. Драгула, М. Фущич, К. Заклинський, М. Небесник та ін. Вони навчали молодь у гімназіях і семінаріях, розвивали педагогічну думку і практику, писали підручники і посібники, часто друкували статті й наукові студії у періодичних виданнях. А. Волошин у своїх працях із педагогіки використовував як власний досвід, так і досягнення світової та європейської педагогіки.

Загальне визнання отримали його підручники і посібники «Коротка історія педагогіки», «Дидактика», «Психологія», «Логіка», «Педагогічна методологія», десятки інших. Як теоретик і практик, він розвивав наукові концепції, впроваджував їх у навчально-виховний процес.

130 Розділ I.

7.2. Розвиток науки У тісній пов’язі з освітою 20–30-х років перебував розвиток наукових знань у краї.

Входження до складу демократичної Чехословаччини дало Закарпаттю кращі умови для розвитку наукових досліджень, які мали досить широкий спектр. Розвивались природничі і гуманітарні наукові галузі. Але пріоритетними були гуманітарні напрямки наук: історія, етнографія, археологія, філологія, педагогіка, правознавство, мистецтво і архітектура тощо. Вчені об’єднувались у різні товариства і спілки, групувались навколо певних видавництв, проводячи наукові дослідження у багатьох напрямках.

У 20–30-х роках настав якісно новий етап для успішного розвитку історичної науки Закарпаття. Найбільш виразно окреслилися дві концепції історичного розвитку краю. Вони дискутувались упродовж усього названого часу. Одну представляли «русофіли» («москвофіли»), які гуртувалися навколо «Общества им. А. В.

Духновича» і його друкованого органу – журналу «Карпатскій свет». Вони відстоювали і вперто пропагували тезу, що закарпатські русини – «маленькая ветвь русского народа», намагаючись зорієнтувати їх на «русскость». До них належали В. Феделеш, М. Бескид, О. Петров, Ю. Яворський, Г. Стрипський, Є. Перфецький та ін.

Іншу концепцію історичного розвитку Закарпаття представляли народовці (українці), які об’єдналися навколо товариства «Просвіта». Свої студії і дослідження друкували на сторінках «Наукового збірника» та журналу «Подкарпатска Русь». На основі історичних джерел, етнографічних і мовознавчих матеріалів вони науково доводили етнічну приналежність закарпатських русинів до східних слов’ян і формували у них українську національну самосвідомість.

Чільне місце у вивченні історії краю від найдавніших часів і до 30-х років ХХ століття включно займають у той час серйозні дослідження В. Гаджеги, І. Кондратовича, Ф. Габріеля, А. Шаша, О. Маркуша, М. Лелекача, Ф. Потушняка. Успішно розробляли історію Закарпаття і українські вчені-емігранти, що проживали на Закарпатті чи в Чехословаччині. До них належать Д. Дорошенко, М. Лозинський, С. Шелухін, С. Рудницький, О. Мицюк та ін. У своїх наукових студіях вчені сповідували і розвивали концепцію про те, що русини є автохтонами на своїй території і етнічно споріднені з українським народом.

Внесок у розвиток історичної науки зробив і Петро Сова (1894–1984). Громадський і політичний діяч краю видав одну з кращих у той час краєзнавчих праць «Прошлое Ужгорода» (1937).

Друге місце на Закарпатті серед гуманітарних наук після історичної науки 20–30-х років посідало мовознавство. Головною із багатьох проблем у центрі мовознавства була мова русинів, її характер і змістовна зрозумілість. Одні вчені вважали її діалектом української мови, інші оцінювали як чисто російську мову, а треті вбачали в ній самостійність, окремішність, властиву тільки русинам.

Це питання не тільки дискутувалося в наукових колах, але розглядалось і на державному рівні Чехословацької Республіки.

Певну долю у розвиток гуманітарних наук у Закарпатті у 20–30-х роках внесли українські емігранти із Галичини та Наддніпрянської України. Своїми дослідженнями виділялись у тому числі в галузі мовознавства і літературознавства

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

Іван Панькевич, Василь Пачовський, Володимир Бірчак та ін. Особливо плідною була наукова діяльність І. Панькевича, увагу якого привернули різні питання з історії народної культури Закарпаття.

Результатом багаторічних студій діалектів закарпатських русинів стала монографія «Українські говори Підкарпатської Русі і сумісних областей» (Прага, 1938). Наслідками його пошукової діяльності виявлено і опубліковано цінні пам’ятки закарпато-української літератури, а публікації покрайніх записів із давніх книг послужили важливим джерелом для дослідниківсториків. Позитивним у діяльності емігрантів було те, що вони намагалися залучити до дослідницької роботи місцеву молодь, викликати у неї інтерес до історії культури краю.

7.3. Література краю

У 20–30-х роках ХХ століття літературне життя Закарпаття було характерне об’єднанням творчих сил краю довкола редакцій газет, журналів, часописів, видавництв і друкарень. Спираючись на традиції ХІХ століття, представники різних літературних жанрів 20–30-х років збагачували літературу і культуру новими ідеями.

Саме у той час на Закарпатті набирає потужного розвитку українська національна література, яку започатковує поетична збірка Василя Ґренджі-Донського (1897– 1974) «Квіти з терньом» (1923). Наступні збірки митця «Золоті ключі», «Шляхом терновим», «Тобі, рідний краю», «Тернові квіти полонини» та інші розширили тематичну, стильову, емоційно-настроєву палітру митця, вони визначили тенденцію стильової еволюції поезії Закарпаття першої половини ХХ століття: від романтизму до реалізму, символізму, імпресіонізму та неоромантизму. Василя ҐренджуДонського по праву вважають основоположником української поезії Закарпаття.

Він одним із перших звернувся до ліро-епічного жанру, на основі легенд та переказів творив образ героїчного історичного минулого краю, відобразив незабутні в історії Закарпаття сторінки боротьби за Карпатську Україну, піднесені в самосвідомості й жертовності за ідею незалежності й свободи образи героїв цієї епохи.

В. Ґренджа-Донський був одним із найпродуктивніших письменників Закарпаття.

За підрахунками дослідників, він опублікував більше тисячі поезій, 13 поем, понад 50 оповідань, 30 драматичних поем і п’єс, 36 казок, видав 39 книг. В. ҐренджаДонський у своїй творчості активно утверджував державницьку і соборницьку ідею України. Творча спадщина В. Ґренджі-Донського зібрана і опублікована у 12-томному виданні його творів. Він перший на Закарпатті перейшов на українську літературну мову, першим почав публікувати твори в Україні.

В. Гренджа-Донський змалював і справжній образ Карпатської України, показав боротьбу його жителів за незалежність краю. П’ятимісячне існування української держави в Карпатах детально описані на сторінках щоденника «Щастя і горе Карпатської України».

Творчість В. Ґренджі-Донського відкрила шлях україномовному письменству, сприяла появі цілої плеяди поетів і прозаїків. До них належали Юлій БоршошКум’ятський, Олександр Маркуш, Зореслав, Микола Божук, Микола Рішко, Юрій Гойда, Федір Потушняк, Федір Могіш (Боєвір), Іван Колос, Лука Дем’ян, Іван 132 Розділ I.

Рознійчук (Марко Бараболя), Марійка Підгірянка, Марія Тисянська-Кабалюк, Ірина Невицька, Іван Ірлявський. У 30-х роках з’явилися перші твори Ф. Маковчанина (Лазорика), Петра Міговка, Андрія Ворона, Дмитра Поповича, Олександра Сливки.

До шеренги красного письменства Закарпаття належав і Августин Волошин.

Він був автором віршів, оповідань, повістей, п’єс тощо. Як письменник, окремі твори він видавав під псевдонімами Іванович і Андрій Верховинський. Художніми творами Волошина літературознавці визнають: «Робінзон», «Сорок казок», «ІлькоЯцько», «Празники», «Коли страшний ворог», «Разговор о векселях», «Без Бога ні до порога» та ін. Його історична драма «Фабіола» ставилася не тільки на закарпатській сцені, а і в Празі.

Російськомовна література була представлена іменами Дмитра Вакарова, Андрія Карабелеша, Андрія Патруса-Карпатського та ін. Андрій Патрус-Карпатський – один з небагатьох русофільських письменників, який почав писати в 30-х роках російською мовою, а згодом під впливом дальших подій перейшов на українську.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Автор «Весняних квітів», «З мого руського краю» (1929 рік), збірки «Плетью по совести».

Позитивну роль у активізації літературного, мистецького, громадського і політичного життя Закарпаття відіграли періодичні видання. За кількістю назв видань Закарпаття випереджало тоді навіть Чехію і Словаччину. Дослідниками встановлено, що за неповними даними у краї виходило тоді 75 газет (4 щоденні, 27 тижневих), 42 видання типу журналів, близько десятка календарів і альманахів.

Їм було притаманне різне національно-політичне та ідеологічне спрямування.

На сторінках газет і журналів відбувались наукові дискусії про шляхи і напрямки розвитку української, російської («общерусской), «карпаторосскої» і світової літератури. Серед них домінували видання українського спрямування. Зокрема, двотижневик «Русин» з ілюстрованим додатком «Неділя Русина» (1920–1923), місячник «Пчілка» (1922–1932), тижневик «Наука» (1919–1922), газети «Вперед»

(1920–1938), «Руська нива» (1920–1928), «Карпатська правда» (1922–1938), «Укранське слово» (1932–1938), «Нова свобода» (1938–1939), журнали «Карпатський край» (1923–1924), «Карпатський світ» (1928–1935, 1938), «Наша земля» (1927– 1928), «Учительський голос» (1930–1938), «Поступ» (1931–1933), «Пробоєм»

(1933–1942), «Молода Русь» (1929–1930), альманахи «Трембіта» (1926), «Альманах підкарпатських українських письменників» (1936), «Говерла» (1939), «Альманах возрожденцев» (1933, 1936) та ін. Найвищого ступеня розвитку українська періодика і публіцистика сягнула в часи Карпатської України кінця 1938 – початку 1939 років, коли видавалася щоденна новинка «Нова Свобода».

Відзначимо роль просвітянських видань в утвердженні і розвитку українства на Закарпатті, у тому числі й української літератури 20–30-х років. Саме товариство «Просвіта» впродовж міжвоєнного двадцятиліття найбільш послідовно відстоювало і цілеспрямовано пропагувало українську ідею, її втілення у життя серед народу на Підкарпатській Русі. Крім згаданого місячника «Пчілка», товариство «Просвіта», його літературно-науковий відділ, починаючи з 1922 року майже щороку видавали «Науковий збірник товариства «Просвіта». Протягом 1923–1938 років щорічно виходив «Календар Просвіти». На сторінках цих поважних видань

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

друкувались праці учених В. Гаджеги, І. Панькевича, В. Гнатюка, В. Бирчака, О. Петрова, Ф. Потушняка, М. Лелекача, різноманітні краєзнавчі та численні народознавчі студії. Через ці та інші видання товариство «Просвіта» пропагувало твори Марійки Підгірянки, Миколаї Божук, Ю. Боршоша-Кум’ятського, В. ҐренджіДонського, Л. Дем’яна, О. Маркуша. Популяризувалась творчість О. Духновича, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Б. Лепкого, О. Олеся та інших письменників.

Таким чином, самобутність історичного розвитку, місцевий колорит, мовні особливості, історичні традиції, європоцентризм, вікові норми співжиття з сусідніми народами – все це знаходить своє відбиття в літературі Закарпаття.

7.4. Театральне мистецтво

Передували професійному українському театру на Закарпатті аматорські гуртки, організаторами і керівниками яких від Волосянки до Ясіня були учителі шкіл.

Серед цих драматичних колективів особливо виділялися два – у Берегові під керівництвом Михайла Баланчука та диригента Омельяна Бачинського і в Ужгороді під режисурою Михайла Виняра та диригентурою Ярослава Воски. Символічно, що обидва драматичні гуртки майже одночасно здійснили постановки п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка», якою взагалі була у свій час започаткована історія загальноукраїнського професійного театру. Обидва драматичні гуртки – Берегова й Ужгорода – функціонували у рамках культурно-освітнього товариства «Просвіта».

Популярність драматичних колективів товариства «Просвіта» зростала з дня на день. Драмгурток під керівництвом Михайла Виняра вже у 1920 році виніс на суд глядача вистави: «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Ясні зорі» Бориса Грінченка, «Вечорниці» Петра Ніщинського, «Жидівка-вихрестка» Івана Тогобочного, «Святий Миколай» Марійки Підгірянки та «Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці» Михайла Старицького.

23 вересня 1920 року Головний відділ товариства «Просвіта» поставив на порядок денний питання про заснування постійно діючого театру. Появу першого професійного театру в краї прискорив приїзд української капели «Кобзар», члени якої вирішили допомогти закарпатським аматорам у створенні власного театру. 15 січня 1921 року відбулося урочисте відкриття «Руського театру «Просвіти». Воно привернуло увагу багатьох відомих культурних діячів і урядових осіб. Свої привітання висловили Михайло Грушевський, Олександр Олесь, французький генерал M. Парі, губернатор Підкарпатської Русі Г. Жаткович, єпископ A. Папп та багато інших. Президент Чехословаччини Т. Г. Масарик подарував театру 250 тисяч чеських корон. Того ж дня артисти театру поставили першу виставу за драмою М. Старицького «Ой не ходи Грицю... ». Режисером першої вистави був М. Біличенко, родом із Поділля.

У 1921 році на запрошення закарпатського товариства «Просвіта» до Ужгорода приїхав відомий український театральний діяч Микола Садовський, який до 1923 року працював директором і режисером «Руського театру». Саме завдяки йому театр став професійним. У 1923–1925 роках «Руський театр» в Ужгороді очолював 134 Розділ I.

Олександр Загаров (І877–1941), актор, режисер, справжній реформатор закарпатського театру. За плечима цього досвідченого актора була театральна діяльність у Московському Художньому театрі, у театрі Корша (Москва), на сцені Александрійського театру в Петербурзі та Державного драматичного театру в Києві. Значно розширився репертуар театру. В цей період актори ставили вистави на твори російських, українських, німецьких, угорських письменників та драматургів, зокрема В. Винниченка, Е. Калмана, Д. Мережковського, Б. Грінченка, О. Островського, М. Кропивницького, О. Толстого, Ж. Оффенбаха.



Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА Галай Микола Павлович УДК 94(477.84) ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА СТАВЛЕННЯ ДО НЕЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ (НА ПРИКЛАДІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ВОЄВОДСТВА) 07.00.01 – історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Тернопіль – 2013   2 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Тернопільському...»

«Міністерство культури і туризму України Одеська національна наукова бібліотека імені М.Горького До 180-річчя (1829-2009) ОННБ імені М. Горького Наукова бібліотека: стратегія інноваційного розвитку Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 24-25 вересня 2009 р.) Одеса У збірнику вміщено доповіді учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Наукова бібліотека: стратегія інноваційного розвитку” (24-25 вересня 2009 р.) і статті провідних фахівців Бібліотеки, присвячені...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Фарбей Олександр Михайлович УДК 930.85:27(477.75) ПОЯВА ТА ПОШИРЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА В КРИМУ (III – IX ст.) Спеціальність 07. 00. 02 – Всесвітня історія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 200 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Мордвінцев В’ячеслав...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни напряму підготовки «6.030402 правознавство» спеціальності «6.030402 правознавство» юридичного факультету Львів – 2012 рік м РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Львівським національним університетом імені Івана Франка РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: к.ю.н., доц. Палюх Л.М. Робоча програма затверджена на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Протокол від 2012 р. № _ Завідувач...»

«ISSN 2078-340Х. І НО З Е М Н А ФІЛ ОЛ О Г ІЯ. 2014. ВИП. 126. Ч. 2. С.6 3–71 I NO Z E M N A P H IL O L O G IA. 2014. IS. 126. PT. 2. P. 63–71 УДК 821.161.2-1 ПЕРФОРМАНС ЯК МЕДІА-ТЕКСТ Юлія Починок Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська 1, Львів, Україна, 79000; e-mail: teorija@franko.lviv.ua Розкрито особливості перформансу, його зв’язки з різними видами мистецтва. Зроблено спробу презентувати літературний, зокрема поетичний, текст у медійному колі....»

«Управління культури і туризму Черкаської обласної державної адміністрації Обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка До 110-річчя бібліотеки Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка: роки поступу (1899-2009) Черкаси 2009 Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека 78.33 Ч-48 імені Тараса Шевченка: роки поступу (1899-2009) [Текст] / К.С. Бугаєнко, Т.В. Горда, Л.Т. Демченко, А.В. Малько, В.М. Поліщук. – Черкаси : – С.. У виданні вміщено...»

«алітичній звіт в Україні – ІД вання ВІЛ/СН Ліку відальність відпо держави. ан Аналітичний звіт — сторінка 3 ЗМІСТ Вступ I. Огляд програм антиретровірусної терапії (АРТ) та профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (ППМД) в Україні II. Передача управління та фінансування програм під відповідальність держави III. Рекомендації щодо управління,впровадження та фінансування програм лікування ВІЛ/СНІД державою Додаток 1: Програми лікування ВІЛ/СНІД в Україні: історія розвитку, структура та...»

«ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА 165 УДК 329.8:316.75 (477) М.В. Примуш, професор, д-р політ. наук Донецький національний університет вул. Університетська, 24, м. Донецьк, Україна, 83000 ВЕКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІДЕОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ Здійснюється спроба аналізу трансформації ідеологій політичних партій в умовах сучасної України. Автор проводить історичну паралель між класичними ідеологіями та сучасними варіантами їх трансформації. Робиться висновок, що трансформація ідеологій...»

«ISSN 2078-5534. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Випуск 53. С. 127–134 Visnyk of the Lviv University. Series Philology. Issue 53. Р. 127–134 УДК 32 : 911.3 (47+57 : 5-15)1948/1949 ПАЛЕСТИНСЬКА ВІЙНА 1948–1949 РОКІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ СТРАТЕГІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СРСР НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ Юрій Оксамитний Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн, вул. Шопена 24, Луцьк, Україна, 43025, тел.: (+380332) 246457,...»

«ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.І.ВЕРНАДСЬКОГО МУЗА ДМИТРО ЄВГЕНОВИЧ УДК 930.1: 261. СОЦІОКУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ СХІДНОХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 09. 00. 03 – соціальна філософія та філософія історії Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Сімферополь 200 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі філософії ДВНЗ „Донецький національний технічний університет” Міністерства освіти і науки України Науковий...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»