WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 25 ] --

14 березня 1939 року на спільну нараду зібралися члени уряду, Української Народної Ради, посли Сойму і провід партії УНО. Після цього прем’єр-міністр Августин Волошин проголосив самостійність і суверенність Карпатської України.

Він також призначив скликання Сойму на 15 березня 1939 року, який мав це рішення затвердити, що й відбулося. Головою Сойму було обрано А. Штефана, заступниками голови – Ф. Ревая і С. Росоху, секретарем – М. Кочергана.

В цілому було проведено шість засідань Сойму, які прийняли рішення, що мали велику історичну вагу для становлення молодої Карпато-Української держави.

Його засідання офіційно проголосили незалежність Карпатської України – республіки на чолі з президентом. Склад депутатського корпусу Сойму був наступним:

Августин Волошин, Юліан Ревай, Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, Іван Грига, Адальберт Довбак, Микола Долинай, Мілош Дрбах, Августин Дутка, Іван Ігнатко, Володимир Комаринський, Іван Качала, Василь Климпуш, Степан Клочурак, Василь Лацанич, Микола Мандзюк, Михайло Марущак, Леонід Романюк, Григорій Мойш, Дмитро Німчук, Антон-Ернест Ольдофреді, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Петро Попович, Федір Ревай, Микола Різдорфер, Степан Росоха, Юрій Станинець, Василь Шобей, Августин Штефан, Кирило Федєлеш, Михайло Тулик.

Із них на Сойм прибули 22 депутати, що визначало більше як кворум 2/3 вибраних послів. Рішення про проголошення незалежності було викликане різким погіршенням міжнародної обстановки і фактичним розпадом Чехословаччини. До остаточного рішення Сойму Карпатської України владу незалежної держави представляли: прем’єр-міністр Августин Волошин, Юліан Ревай (закордонні справи), Юрій Перевузник (внутрішні справи), Степан Клочурак (господарство), Юлій Бращайко (фінанси і комунікація), Микола Долинай (здоров’я і соціальна опіка).

Сойм Карпатської України прийняв Конституційний Закон Ч. 1: «§1. Карпатська Україна є незалежна Держава. §2. Назва держави є: Карпатська Україна. §3.

Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі. §4. Державна мова Карпатської України є українська мова. §5.

Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня. §6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі, і Тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середущому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові. §7. Державний гимн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна... ». §8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття».

Тільки після цього Сойм Карпатської України 22 голосами обрав Августина Волошина президентом Карпатської України, який після складення присяги, призначив новий (четвертий автономний) уряд у такому складі: прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Юліан Ревай, міністр внутрішніх справ Юрій Перевузник, міністр господарства і оборони Степан Клочурак, міністр фінансів та 126 Розділ I.

комунікацій Юлій Бращайко, міністр здоров’я і соціальної опіки Микола Долинай, міністр освіти й релігійних справ Августин Штефан. Після прийняття цих актів, Сойм переніс своє засідання.

Рішення Сойму в черговий раз змінили державно-правовий статус Карпатської України. З цього часу, хоча в деякій мірі символічно, Карпатська Україна перестала бути складовою частиною федеративної Чехословаччини і стала незалежною державою. Проголошення повної незалежності Карпатської України стало важливим державно-політичним актом, хоч не мало міжнародного визнання, бо на це не було часу. Воно було найвищим проявом волі населення, згідно з правом на самовизначення, яке належить українському народові так, як і панівним державотворчим народам.

Одночасно, впродовж 15–16 березня 1939 року велися основні бої між захисниками української державності в Карпатах і її загарбниками. Особливої слави набув бій на Красному Полі – рівнині, що простягається перед Хустом, столицею Карпатської України. 15 березня війська гортіївського режиму рухалися через кордон Карпатської України у трьох основних напрямах – на Хуст, Іршаву та Перечин. Коли чеські війська отримали наказ відступати, на захист виступили юні семінаристи севлюської (виноградівської) горожанської школи та їх учителі, інша молодь. Відступаючи від Севлюша через Королево, Веряцю, аж до Красного Поля вони на певний час стримували переважаючі сили противника. Бій на Красному Полі, як останньому захисному рубежі перед столицею, дав можливість послам-депутатам Сойму Карпатської України прийняти важливі політичні рішення стосовно незалежності краю. 18 березня 1939 року останні захисники Карпатської України припинили опір, однак окремі відділи Січі продовжували боротьбу в партизанських загонах.

7. КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІЙ РОЗВИТОК ЗАКАРПАТТЯ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Конституція Чехословаччини 1920 року проголошувала, що всі народи країни рівноправні у політичному, соціальному і культурному житті. Безперечно, створились якісно нові умови для розвитку культури Закарпаття (Підкарпатської Русі). Але матеріальні умови розвитку культури різнилися. Чехи і німці на час утворення Чехословаччини мали досить високий рівень культури і освіти, розвинену міську інфраструктуру, численний прошарок інтелігенції. На цій основі легше та краще було розвивати освіту, літературу і мистецтво, архітектуру і зодчество тощо. Закарпаття у цьому відношенні помітно відставало: низький економічний розвиток, недорозвиненість міст і містечок, відсутність потрібної кількості інтелігенції і т.

д. Все це утруднювало розвиток культури. Але входження краю до Чехословацької Республіки з її демократичними установами створювало незрівнянно кращі умови для розвитку культури, ніж у період австро-угорського панування. За самою при

<

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

родою (слов’янськість) чеська і словацька культури були ближчими до культури закарпатців. У цих народів був і спільний орієнтир – культури Росії та України.

У цілому в Чехословаччині були створені досить добрі умови для відродження культури закарпатських українців та інших національних меншин. До цього варто додати, що культурне життя Закарпаття формувалось і під впливом зовнішніх факторів. У Чехословаччині проживало багато визначних учених, митців, політичних діячів з України і Росії, які активно включалися у культурне життя, сприяли культурному росту населення краю. Допомога Радянської України, діяльність галицьких емігрантів визначили долю розвитку українського напрямку в культурі, формування української самосвідомості більшої частини народу.

Закарпатський український культурний ренесанс 20–30-х років ХХ століття існував де-факто. Трансформація культури покликала за собою і трансформацію суспільної та національної свідомості. Змінилася структура національної самодентифікації закарпатських русинів-українців від чітко не окресленого русина до українця.

7.1. Освіта і шкільництво

Загальні культурно-демократичні процеси, що відбувались у Чехословаччині, не оминули освіту і шкільництво. Уже під кінець 1919 року на Закарпатті працювало 475 початкових шкіл, у тому числі 321 з українською (руською) мовою навчання, 83 з угорською, 22 з чеською і словацькою, 7 з німецькою, 4 з румунською та 38 мішаних – з двома мовами навчання. Серед початкових шкіл було 84 державні, 16 общинних та 248 парафіяльних. Вживалися заходи по запровадженню обов’язкового навчання у початковій школі. На рубежі 20–30-х років у Чехословаччині була здійснена шкільна реформа. Вводились нові предмети і шкільні програми, видавались підручники і посібники практичного спрямування тощо. Крім цих нововведень, держава збільшила асигнування на розвиток шкіл. Кількість шкіл у 1938 році досягла рекордної цифри – 803 школи. До них належали школи:

руські (українські), угорські, румунські, німецькі, іудейські. У багатьох школах навчання проходило паралельно на декількох мовах. Під кінець 30-х років різними формами навчання було охоплено близько 80 відсотків дітей. Кількість неписьменних і малописьменних різко скорочувалася, загальна культура населення зро стала. Успіхи були безперечними, але були і чималі труднощі, які мали місце переважно в сільських школах Верховини. Не вистачало шкільних приміщень, учителів, підручників, шкільного приладдя. У гірських селах і присілках діти масово не відвідували школи, успішність була низькою. Пропуски занять спричинялися і тяжким матеріальним становищем батьків.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Тим не менше, початкова школа стала ґрунтом для розвитку системи неповної середньої школи, яка називалася горожанськими школами. Вони готували нижчих службовців, обслуговуючий персонал для торгівлі. За 20 років чехословацької влади на Закарпатті було відкрито 21 горожанську школу з руською (українською) і 23 – із чеською мовами навчання. Їх відвідувало понад 11 тис. юнаків і дівчат.

Найбільшої популярності набули горожанські школи м. Ужгород, Мукачево, Хуст, 128 Розділ I.

Берегово, Тячево, с. Ясіня, Вел. Бичків, Вел. Березний, Перечин, Білки, Волівець, Нижні Ворота, Вел. Лучки, Чинадієво, Середнє, Ракошино та ін.

У 20–30-х роках відбулися позитивні зміни і зрушення у середній освіті, яку репрезентували гімназії, учительські семінарії, технічні училища. Українські гімназії діяли в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Хусті. При них були класи та гімназії з чеською, угорською та іудейською мовою навчання. Несправедливим було те, що для 450 тисяч українців влада утримувала 4 гімназії, а для 35–40 тис. чехів і словаків – 5. Такі заходи засвідчували про «тиху чехізацію» народної освіти Закарпаття. За культурою крокувала й політика. Однак відзначимо, що були і позитивні риси цієї політики, оскільки до навчання залучалося все більше дітей простих, і активно будувалися шкільні приміщення. Особливе місце і роль у підготовці вчителів відіграли учительські семінарії Ужгорода, Мукачева, Хуста. Ці навчальні заклади за спеціальними навчальними планами готували вчителів молодших класів і предметників для старших класів. Випускники учительських семінарій становили основу педколективів горожанських шкіл.

Однак дуже негативно впливала на розвиток народної освіти, на навчальновиховний процес у школах, гімназіях і семінаріях так звана мовна дискусія, що виникла в процесі боротьби трьох течій (українофільської, русофільської, руської) за етнонаціональну орієнтацію автохтонного населення краю. Тим не менш, повністю поділяємо точку зору сучасних дослідників про те, що в галузі освіти у 20–30-х роках у Закарпатті було досягнуто глибокого прогресу.

Питання вищої школи в Закарпатті у 20–30-х роках не було вирішене. Обдарована молодь навчалась у вищих навчальних закладах Праги, Братислави, Брно, Кошице, Будапешта, Відня, Риму, Берліна. Це були переважно майбутні викладачі гімназій, лікарі, вчені різних галузей наук. Наприклад, Братиславський університет закінчив відомий хірург О. Фединець, у Празькому університеті навчалися педагог і вчений А. Ігнат, історик М. Лелекач, археолог і етнограф, письменник і філософ Ф. Потушняк, біолог С. Фодор та ін. Однак цього було замало, і тому прогресивна громадськість краю ставила питання про відкриття свого вищого навчального закладу – університету Підкарпатської Русі. Проте досягти цієї мети так і не вдалося. Уряд Чехословаччини доводив, що на Підкарпатській Русі немає умов для розвитку вищої школи.

Винятком була Ужгородська духовна семінарія – єдиний навчальний заклад із підготовки духовенства. Щорічно впродовж 20–30-х років семінарію закінчувало 40–50 добре вивчених священиків. Багато з них брали активну участь як у духовному, так і культурному та громадсько-політичному житті, плідно працювали на науковій ниві. Яскравим представником такого типу інтелігента був А. Волошин (1874–1945). Важливу роль у розвитку духовної семінарії відігравали також єпископ О. Стойка і Т. Ромжа.

Зауважимо, що у 20–30-х роках на Закарпатті помітний вплив на сфери суспільно-політичного і культурного життя мала церква різних конфесійних уподобань. За твердженням, можливо і перебільшеним, дослідників, у цей період церква була «чи не єдиним інтегруючим фактором національної та етнічної ідентичності, хоча й різних орієнтацій». Найвпливовішою серед релігійних конфесій була греко-католицька церква, яка на 1944 рік налічувала 257 парафій, 6 монастирів,

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

2 учительські семінарії, десятки шкіл, соціально-культурних закладів тощо. Серед представників ієрархії греко-католицької церкви не було єдиного погляду чи концепції щодо національної ідеології та приналежності закарпатського народу. Частина церковників підтримувала концепцію, що підкарпатські русини становлять окрему слов’янську національність, культура якої тісно пов’язана з греко-католицькою церквою, ототожнюючи греко-католика з русином. Інша частина греко-католицького кліру вважала себе частиною українського народу. Деяка частина пробувала виробляти в собі руську національну ідеологію. Тим не менше, представники церкви проводили значну культурно-освітню роботу серед населення краю через товариства «Просвіта», «Школьная помощь», Общество імені Духновича та ін.

У цілому розвиток народної освіти і середньої школи привів до зростання кількості та якості інтелігенції. Тогочасна статистика засвідчує, що кількість осіб інтелектуальної праці Закарпаття подвоїлася. У кінці 30-х років лише на ниві народної освіти було зайнято 2200 фахівців. Серед них успішно працювала ціла плеяда визначних педагогів, вчених, письменників, митців, громадських діячів. Високий авторитет і заслужену повагу та шану мав Олександр Маркуш – один із організаторів народної освіти, автор шкільних підручників і посібників, педагог і письменник. Він – організатор і головний редактор молодіжних часописів «Віночок», «Наш рідний край», які виходили впродовж 1922–1939 років. Ці часописи користувалися великою популярністю серед молоді й дорослих, були дієвою підмогою вчителям у виховній роботі з учнями, в інтелектуально-пізнавальній діяльності краєзнавства та народознавства краю. У цьому плані визначальну роль відіграли видання і книги О. Маркуша «Краєзнавство» (співавтор І. Гурко), «Старовинні замки Закарпаття», «По рідному краю», «Рідне село», «Населення краю», «Нова Європа», «Чужі краї – чужі люди» та ін. О. Маркуш видав близько 20 посібників і підручників, у тому числі буквар «Зорниця», за яким вчилося не одне покоління закарпатців.



Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«Філологічні науки. Мовознавство. 22, 2013 УДК 811.161.2'276.12:821.161.2Вишенський7.08 Лариса Павленко Народнорозмовні елементи у творчості Івана Вишенського У статті проаналізовано особливості мови і стилю визначного українського письменника-полеміста Івана Вишенського, зокрема з’ясовано специфіку виявлення в його творчості народнорозмовних рис. Ключові слова: полемічна література, мовно-стильова специфіка, мовний демократизм, україномовні риси. Постановка наукової проблеми та її значення....»

«ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА КАДИКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА УДК 332.72:631.145 ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Харків – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є.Жуковського „ХАІ” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник – доктор...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІН С ГИ ТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Центральний державний архів громадських об‘єднань України U1 ЛЕЩАТАХ ТОТАЛІТАРИЗМІ ПЕРШЕ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ НАН УКРАЇНИ_ (1936-1956 р р ) ^ ^ ^ Н ЗБІРНИК ДОКУМЕНТІВ І МАТЕРІАЛІВ К и їв -1 9 9 Національна Академія наук України ІНСТИТУТ І СТОРІ Ї УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕ Р ЖА ВН ИЙ АРХІВ ГРОМАДСЬКИХ О Б ’ЄДНАНЬ УКРАЇНИ У ЛЕЩАТАХ ТОТАЛІТАРИЗМУ: П ерш е д в а д ц я т и р іч ч я Ін ституту іс т о р ії У країни НАН У к р а їн и...»

«ББК 74 Н 34 Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2011. – № 2. – 284 с. Засновник: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Свідоцтво про реєстрацію КВ №15881-4353р видане Міністерством юстиції України 26.10.09. Друкується за рішенням вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 22. 03. 2011 року (протокол № 8) Головний...»

«УДК 331.548(100) ПИЛЬТЯЙ Оксана Миколаївна, канд. іст. наук, старш. викладач кафедри теорії і методики викладання трудового навчання та креслення ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (м. Переяслав-Хмельницький) СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ: СВІТОВИЙ КОНТЕКСТ У статті автор розглядає історичні аспекти зародження, становлення та розвитку професійної орієнтації у світовому контексті. В статье автор рассматривает...»

«УДК 94(477) “17/19” Тетяна Гаращук (м. Київ) ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗІБРАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В КІН. XVIII – ПОЧ. ХХ СТ.: СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ У статті проаналізовано становлення, діяльність, склад та функції дворянських депутатських зібрань на території України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. З’ясовано, що створення таких установ відбувалося за зразком загальноімперських, але мало свої регіональні особливості, які були пов’язані з поступовим приєднанням територій та ліквідацією...»

«ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ МАТЕРІАЛИ ЩОРІЧНОЇ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ТА АСПІРАНТІВ, ПРИСВЯЧЕНОЇ ПАМ‘ЯТІ ПРОФЕСОРА Г. П. ДУБИНСЬКОГО (10-11 квітня 2014 року) Випуск 7 Географічні дослідження: історія, сьогодення, перспективи : Матеріали щорічної Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів, присвяченої пам‘яті професора Г.П. Дубинського (10-11 квітня 2014 року) / голова ред. колегії д-р географ. наук В. А. Пересадько. – Вип. 7. –...»

«ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. Ш Е В Ч Е Н К А ВІСНИК Чернігівського національного педагогічного університету Випуск 97 Серія: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ Присвячено 30-річчю з дня заснування технологічного факультету Чернігів ВІСНИК Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Головна редакційна колегія доктор педагогічних наук, професор, Головний редактор чл.-кор. НАПН України Носко М.О. доктор історичних наук, професор Дятлов В.О....»

«одвдд&л ашш ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ВИПУСК 8 АКАДЕМІЯ Н А У К У К Р А Ї Н С Ь К О Ї РСР І Н С Т И Т У Т -ІСТОРІЇ дфсіііщхашішша ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНИХ ЬРЇ ' и АН РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ МІЖВІДОМЧИЙ ЗБІРНИК. З А С Н О В А Н О В 1975 Р. ВИПУСК 8 КИЇВ НАУКОВА ДУМКА ЇЙ82 Н І І Ш і І І ^ і Е Н і ™ » ^ та,сао м тив _. Збірнику долані п»о» ! Ж Ї Ї ^ ^ Н ^Ж ™ ЙІІ1 ДРУИи В И співРОЗ 1 ЛО висвітлеяню ак ш ь Ї Ї ? ^ВДкн^т1^4*?®®® Головна селятггт** Редакці йна ко Є Г і я 1-М. Мельникова (відштіїши.» ' випуску...»

«РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ ГІМН КРАСІ, БАГАТСТВУ І НЕПОВТОРНОСТІ ПРИРОДИ ПОЛТАВЩИНИ* • Конспект дендрофлори парків • Висновки. Книга видана на найвищому поліграфічному рівні, робить зримою красу окремих видів та цілих ландшафтів Полтавщини. В ній вміщено значну кількість світлин, у тому числі 40 кольорових різного формату. Вражає майстерність їх виконання, передусім тих, на яких великим планом ілюструються окремі представники дендрофлори Полтавщини. Червоною ниткою в книзі проходить думка про те, що...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»