WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 24 ] --

Подальші події показали, що проукраїнський уряд Августина Волошина віддав у жертву демократичність багатопартійної системи, пояснюючи це як вимушений політичний крок у тогочасних умовах. Після заборони діяльності всіх політичних організацій Перша Руська (Українська) Центральна Народна Рада монополізувала політичне життя краю, що повинно було пом’якшити становлення стабільної суспільно-політичної ситуації. 12 січня 1939 року, коли стало відомо, що вибори до крайового Сойму відбудуться через місяць, було ще раз оголошено про розпуск всіх політичних партій (тепер уже остаточно), в тому числі й українських.

Цей час було використано для організаційної роботи зі створення нової національної партії. Наслідком спільної роботи 13 січня 1939 року стало створення єдиної української політичної партії – Українське Національне Об’єднання (УНО).

20 січня 1939 року було видано розпорядження про дозвіл створення партії УНО,

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

що означало право на її легітимну діяльність. Тоді ж оголосили про участь УНО у виборах до Сойму.

24 січня 1939 року на зборах партії УНО було обрано керівництво організації, сформовано його головний провід (комітет). Головою партії УНО обрали Федора Ревая, а заступником голови – Михайла Тулика, генеральним секретарем – Андрія Ворона. До складу керівного органу також увійшли: секретар Іван Рогач, редактор Василь Гренджа-Донський, референт пропаганди Володимир Комаринський, контролери Микола Бабота і Микола Бандусяк. Крім того, безпосередніми членами проводу партії УНО стали: Августин Штефан, Михайло Бращайко, Ірина Невицька, Степан Росоха, Юрій Пазуханич, Микола Долинай, Степан Клочурак, Василь Лар, Дмитро Німчук, Михайло Марущак, Дмитро Попович, Іван Климпуш, Микола Гупаловський. Почесним головою УНО був обраний Августин Волошин. Крайовий секретаріат (головний провід) партії розташувався у місті Хуст, а офіційним друкованим органом організації проголосили газету «Нова Свобода», редагування якої доручили Василеві Гренджі-Донському.

Поява на політичній арені партії УНО викликала швидку реакцію у місцевого населення. У перші два дні після створення партії до її лав залучилося близько п’яти тисяч чоловік. Структурно-організаційна основа УНО базувалася на широко розгалуженій мережі своїх осередків, яких на території Карпатської України було більше двохсот. Програма партії УНО виражала спільну ідею домінуючої влади у майбутній державі. У цьому полягала основна своєрідність програмних положень. Вони друкувалися в партійній пресі як настанови та пропозиції щодо патріотичного життя пересічного громадянина і вірного підданого своєї національної країни. Партія УНО стояла найближче з усіх до цього часу існуючих партій в краї на шляху реалізації державотворчих ідей. УНО стала єдиною продержавною партією, а наявність її членів серед уряду визначало і державницьку позицію правління.

Створивши нормальні організаційні умови на місцях, осередки відразу ж взялися за основне завдання того часу – проведення підготовки виборів до Сойму Карпатської України.

Політика УНО у 1939 році символізувала авторитарний тип правління. Утворення єдиної продержавної партії УНО і наявність її членів серед уряду визначало й державницьку позицію правління, яка базувалася на авторитаризмі і націоналізмі, навіть незважаючи на демократичний зміст проголошених документів.

Більше того, ще 20 листопада 1938 року уряд А. Волошина постановив утворити концентраційний табір (як політичну в’язницю) у Рахові, до якого направлялися: «1. дезертири та втікачі з заграниці; 2. політичні провинці з нашого краю; 3.

особи, які провиняться проти інтересам внутрішнього ладу та спокою як наприклад неумотивованим підвищуванням цін та вкриванням засобів предметів денної потреби, підбурюванням та саботажами всякого роду; 4. особи, що провиняться проти інтересам оборони держави та республіки, оскільки проти них не можна виступити судовим шляхом». Було розроблено відповідний «Правильник» щодо функціонування табору, а всі видатки з його утворення здійснювалися за рахунок Міністерства внутрішніх справ Підкарпатської Русі / Карпатської України.

Лідери партії пішли радикальним шляхом внаслідок внутрішніх та зовнішніх кризових обставин і таким чином намагалися призупинити політичний хаос у краї.

122 Розділ I.

Тому цей шлях був обраний як прийнятний у тогочасних умовах і мав вирішити два основні завдання. По-перше, згуртувати і об’єднати всі національно-українські політичні й культурні сили та єдиним фронтом виступити на захист своїх завоювань. По-друге, не давати можливості організувати потужну опозицію, яка б звела нанівець всі намагання українського об’єднання створити передумови побудови повної автономії Карпатської України.

У січні 1939 року празька влада запропонувала новий склад уряду Карпатської України (третій автономний уряд). Замість Юліана Ревая до нього було введено Степана Клочурака, а третім міністром чеського генерала Л. Прхалу. 23 січня 1939 року Августин Волошин інформував президента Чехословаччини, що призначення генерала армії Л. Прхали третім міністром Карпатської України вельми схвилювало політичне життя.

На 12 лютого 1939 року були призначені вибори до Сойму Карпатської України.

Уряд Карпатської України максимальну увагу приділяв пропагандистській роботі.

Листівкова пропаганда особливо посилилась напередодні виборів до Сойму. Всі листівки закликали голосувати за партію УНО. З 92,5 відсотка, що взяли участь у виборах, 92,4 відсотка голосували за список партії УНО. Вибори пройшли на задовільному рівні без значних порушень.

Необхідно відзначити, що цілий ряд населених пунктів віддали більшість голосів проти партії УНО. Зокрема, так зробили жителі сіл Іза, Гудя, Вербовець, Смоголовиця, Руські Комарівці, Великі Лази, Буковець, Дусино, Пасіка, Вишня Розтока. Більше двох тисяч голосів проти партії УНО було зафіксовано в столиці Карпатської України – Хусті. Це є свідченням того, що люди могли вільно висловлювати свою думку. В той же час воно доводить, що українська ідея встановлювалася в безкомпромісній боротьбі протилежних одна одній сил. Вибори, що закінчилися повною перемогою представників українського напряму, об’єднаних в партію УНО, дали право уряду Карпатської України скликати Сойм.

Після зняття чеською владою Юліана Ревая з посади міністра Карпатської України 6 березня 1939 року було скликано чергову нараду проводу УНО з представниками Першої Української Центральної Ради, які висловили свій протест проти його усунення. УНО опублікувала заяву, в якій виступило проти будь-якої реконструкції уряду Карпатської України. 8 березня 1939 року на засіданні партії УНО було порушено питання про зазіхання Праги на права і здобуті свободи краю.

Втручання чеської державної влади у внутрішні справи Карпатської України набувало все більш рішучого характеру. У відповідь на це провід партії УНО протестував. Розуміючи свою безпорадність і невідступність проводу партії від своїх позицій, Прага пішла на досить радикальне рішення. Оскільки питання скликання крайового Сойму було першочерговим, то чехи запропонували вирішити це питання при умові, що Федір Ревай буде позбавлений посади голови партії. Таким чином, уряд і партія УНО опинилися перед фактом вибору. Уряд був змушений обговорити це питання і визначити, що є найголовнішим у даній ситуації – дозвіл на скликання крайового Сойму чи захист чергового українського діяча, якого Прага намагалася скинути з політичної арени.

11 березня 1939 року було скликане спільне засідання послів до Сойму з проводом партії УНО. Оскільки Федір Ревай відмовився залишити посаду голови

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

партії УНО добровільно, Августин Волошин як уповноважена особа своїм декретом звільнив його із займаної посади. На цьому ж засіданні іншим декретом Августина Волошина було призначено нового керівника партії УНО. Ним став судовий радник і державний секретар Юрій Перевузник. Новообраний голова партії був більш поміркований у своїх поглядах і підтримував політику Августина Волошина щодо лояльності до чехословацької влади. Цим самим він влаштовував і центральну державну владу.

Важливим є й питання ставлення уряду Августина Волошина до Німеччини.

Керівники Третього Рейху, будучи добре обізнаними з прагненнями Угорщини повернути свої «віковічні території», постійно штовхали Будапешт до активних дій проти Чехословаччини. Але яким буде подальший розвиток політичних подій в Європі, вирішальною мірою залежало саме від Німеччини. Це добре розуміли всі керівники європейських держав. Усвідомлював це і уряд Карпатської України.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Уже з перших днів свого прем’єрства Августина Волошин почав орієнтуватися на Німеччину – єдину велику країну, яка обіцяла йому своє покровительство.

Німецький уряд, заграючи з кабінетом Августина Волошина, заявив про відкриття найближчим часом в Хусті свого консульства. Це робилося для того, щоб тримати під своїм контролем розвиток політичних подій у краї. Августин Волошин сподівався, що призначення Гамількара Гофмана консулом «не якась подорож з цікавості, але є студійною дорогою, яка буде мати свої конкретні наслідки для нашого краю, для нашого народу і для дальшої політики Німеччини супроти нас».

Необхідно відзначити, що уряд Німеччини кілька разів відкладав відкриття свого консульства в Карпатській Україні. Зокрема, ще 19 листопада 1938 року міністр закордонних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп повідомляв радника цього міністерства Е. Вермана: «Згідно з наказом фюрера й до нового наказу необхідно проявити стриманість у словацькому і карпато-українському питанні. З цієї причини пресі були дані інструкції нічого не публікувати про події у Карпатській Україні. Крім того, питання про створення генерального консульства в Хусті відкладається». Але уряд нацистської Німеччини все-таки відкрив у Хусті своє консульство. Закарпатцям було дозволено виїжджати на заробітки в Німеччину, що, в деякій мірі, мало зменшити рівень безробіття. Уряд Августина Волошина так захопився цією пропозицією, що навіть 6 березня 1939 року, тобто за 8 днів до наступу угорських військ на територію краю, вирішував питання про виготовлення 10 тисяч закордонних паспортів. Внаслідок цього, наївно вірячи гітлерівським обіцянкам про допомогу, Августин Волошин просив Гамількара Гофмана «передати...

славному вождеві німецького народу... нашу щиру подяку і сердечний привіт».

4 грудня 1938 року у м. Хуст була створена Німецька Народна Рада (ННР), яка стала надпартійним представницьким органом німецької національної меншини в краї. До складу Ради входили представники етнічних німців краю із сіл Руська Мокра, Німецька Мокра, Великий Коропець, Лалово, Німецька Кучава та ін. Велася й робота з утворення німецької політичної партії. Урядове повідомлення про дозвіл на її створення вийшло 3 січня 1939 року. Офіційно воно звучало так:

«Повідомлення президії Ради міністрів Чехословаччини про надання дозволу на організацію краєвої закордонної організації народно-соціалістичної німецької партії робітників «НСДАП» у Чехословаччині».

124 Розділ I.

І лише 2 лютого 1939 року Німецька партія дістала офіційний дозвіл на свою діяльність. Про це свідчить розпорядження Міністерства внутрішніх справ Карпатської України № 1529/А – през. 1939 в Хусті за підписом Августина Волошина.

У цьому документі вказувалося: «Повідомляю для дальшого зарядження й повідомлення підчинених «урядів і органів», що на Карпатській Україні всім громадянам німецької народности без огляду на їх державну приналежність дозволено організуватися у «Німецькій партії» по засадам націонал-соціалістичним й організувати всі у цій партії звиклі партійні органи, якож і носити відзнаки і прапори з гаковим хрестом». Представники Німецької партії офіційно виражали, за їхніми ж словами, «традиційне добре ставлення до всіх народних груп, а передусім до українського народу, як найголовнішого політичного чинника цього краю».

Із вищенаведеного можна зробити висновок, що уряд Карпатської України притримувався пронімецької орієнтації, переслідуючи при цьому єдину мету: зберегти територіальну цілісність краю, захистити його населення від агресії гортистської Угорщини. Це підтверджують матеріали «Особистої справи А. І. Волошина», яка знаходиться в Центральному Архіві Міністерства Державної Безпеки Росії в Москві.

Даючи відповіді на запитання слідчого Міністерства державної безпеки (МДБ) майора Вайндорфа, Августин Волошин однозначно заявив, що «уряд Підкарпатської Русі ставив завдання створення автономної Закарпатської України і орієнтувався на фашистську Німеччину, тобто в останній мірі ми бачили силу, яка може забезпечити недоторканість території Карпатської України.

Хочу відзначити, що становище Німеччини на той час як арбітражної держави змусило уряд Підкарпатської Русі просити Німеччину про охорону кордонів проти окупації краю угорцями».

Відомо, що частина німецького генералітету радила Гітлеру зберегти самостійність Карпатської України. Радник управління міністерства закордонних справ Німеччини Евальд Клейст зізнався, що «весь час намагався захистити Закарпатську Україну. Я вказав на значення, яке вона має для Німецьких планів на Сході.

Я підкреслював, що обурення українців Німеччиною буде величезне, якщо ми віддамо Закарпатську Україну Угорщині. Нарешті, я вказав, що ми можемо раптово розірвати стосунки з українцями після того, як пробудили в них, особливо з утворенням Закарпатської України, великі сподівання як на допомогу, так і на підтримку з боку Німеччини».

У проведенні Августином Волошином пронімецької політики певну роль відігравала українська націоналістична еміграція, зокрема, прихильники гетьмана України в екзилі Павла Скоропадського та керівні чини Організації українських націоналістів (ОУН).

6.8. Проголошення незалежності Карпатської України

Уряд Августина Волошина планував відкриття Сойму провести в Рахові 2 березня 1939 року, однак президент Чехословаччини Е. Гаха сесії на той день не скликав.

До цієї урочистої події була навіть випущена спеціальна поштова марка. Невдалою була також спроба провести відкриття Сойму 9 березня в Хусті. Е. Гаха дозволив скликати Сойм Карпатської України 21 березня 1939 року, але на прохання

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

Августина Волошина він змінив дату на 15 березня. Члени уряду Карпатської України, як правило, звинувачували Прагу в постійному відкладенні відкриття Сойму. Однак, необхідно відзначити, що згідно з Конституційним Законом від 22 листопада 1938 року з боку чехословацьких властей юридичних правопорушень не було.



Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«Тематика семінарських занять Змістовий модуль І ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ Тема 1. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА, СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ 1. Предмет, система і методологія курсу Адвокатура України. Місце навчальної дисципліни в системі інших юридичних дисциплін.2. Юридична природа інституту адвокатури. Основні етапи розвитку адвокатури в контексті світової історії. 3. Формування професійної адвокатури в Україні (до 1917 р.). 4. Адвокатура України в радянський...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО–ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Науково–методичний збірник ( Випуск ХLI ) Слов’янськ, ISBN 5–7763–4577– УДК 371.13 ББК 74. Г. Гуманізація навчально–виховного процесу: Збірник наукових праць.– Вип. ХLI /За заг.ред. проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2008. – 307 с.Редакційна колегія: – кандидат педагогічних наук, професор Сипченко В.І. (відповідальний редактор). – доктор педагогічних наук, доцент...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ для студентів усіх спеціальностей та форм навчання Київ 2010 УДК 947 ББК 36.3 (2Ук) Укладачі: Є.В.Перегуда, доцент В.Ф.Панібудьласка, професор А.В.Тороп, доцент В.П.Макогон, доцент П.О. Дьомкін, доцент В.Ф. Деревінський, доцент С.В. Савойська, доцент С.В. Стеценко, доцент В.В. Бабич, асистент Т.В. Шевельова, асистент П.П....»

«Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» НАУКОВІ ЗАПИСКИ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА ВИПУСК 10 СЕРІЯ: ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ КИЇВ – 2011 Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА НАУКОВІ ЗАПИСКИ КУТЕП ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ВИПУСК 10 (Серія: філософські науки) КИЇВ 2011 Наукові записки КУТЕП. Вип. 10, 2011. Серія: «Філософські науки» ББК 72 я5 Збірник наукових праць засновано 2001...»

«Додаток 3 до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів (пункт1 глави 4 розділу III) Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Генеральний Сiгнаєвський Вячеслав директор Григорович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні...»

«МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ» (1-2 листопада 2013 року) м. Острог УДК 37(063) ББК 74.00я43 А 43 А 43 Актуальні питання сучасної педагогіки. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Острог, 1-2 листопада 2013 року). – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2013. – 104 с. ISBN 978-617-7041-36-7 У збірнику представлені матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної педагогіки»....»

«Додаток 38 до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів (пункт1 глави 4 розділу III) Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Голова Ладиженський Геннадiй Правлiння Володимирович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні...»

«ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ ГОЛОВНА РЕДКОЛЕГІЯ НАУКОВО-ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ СЕРІЇ КНИГ «РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ» НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ Відділ по розробці архівів ВУНК–ДПУ–НКВС–КДБ ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ в Українській РСР 1937–1938 рр.: дослідницькі рефлексії та інтерпретації До 75-річчя «Великого терору» в СРСР МАТЕРІА ЛИ Всеукраїнської наукової конференції м. Київ, 15 березня 2012 р. Київ – УДК 323.281:94(477) «1937–1938» Політичні  репресії  в  Українській  РСР  1937–1938 рр.:...»

«Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра теорії та історії політичної науки філософського факультету МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Львів, 19 грудня 2008 р.) Перші методологічні читання Львів-2010 УДК 30:32+321(9) Рекомендовано до друку Вченою Радою філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Методологія політичної науки: матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Перші методологічні...»

«Історія професійної освіти УДК 37.013.73(09) Галина Антонюк ЯН АМОС КОМЕНСЬКИЙ І РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ В XVII ст. Актуальність теми дослідження визначається практикою сучасних інтеграційних процесів, входженням нашої держави у загальноєвропейський контекст по лінії економіки, освіти, науки, культури. Європейський вибір нашої держави зумовлений її історичним поступом, політичними та соціальними чинниками. Україна впродовж усієї історії активно налагоджувала контакти із зовнішнім...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»