WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 104 |

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 11 ] --

29 лютого 1920 року парламент Чехословацької Республіки прийняв Конституцію держави під назвою «Конституційна Грамота». У її третій параграф були включені статті 10–13 Сен-Жерменського договору, які визначали основи статусу Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини. Включенням до Конституції статей Договору Чехословаччина формально виконала взяті на себе міжнародно-правові зобов’язання. Згідно з положеннями Сен-Жерменського договору, які були перенесені у Конституцію Чехословаччини 1920 року, Підкарпатська Русь була визначена як автономна одиниця з найширшим ступенем самоврядування, який тільки можливий при збереженні єдності Чехословацької Республіки. Найвищим законодавчим органом Підкарпатської Русі був визначений Сойм, якому належала компетенція у вирішенні справ місцевої адміністрації. Губернатор Підкарпатської Русі

– найвища посадова особа автономії – призначався Президентом Чехословаччини і був відповідальним перед Соймом автономії. Службовці в Підкарпатській Русі повинні були призначатись переважно з числа місцевого населення. Підкарпатська Русь мала мати представників у Національних Зборах (парламенті) Чехословацької Республіки, які були найвищим законодавчим органом держави. Обрання послів від Підкарпатської Русі до парламенту Чехословаччини визначалося законодавством Чехословацької Республіки. Посли від Підкарпатської Русі не мали права голосувати з питань, віднесених до компетенції Сойму.

До того ж, згідно з нормами Конституції, Сойм міг приймати закони, які стосувалися питань мови, релігії, освіти, а також функціонування місцевої адміністрації.

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

Ці закони мали домінантну силу на території автономії, навіть якщо вони суперечили актам, прийнятим Національними Зборами Чехословаччини. Крім цього Сойму було надано право приймати спеціальні закони, які стосуються Підкарпатської Русі та діють на її території, у випадку надання йому такого права парламентом Чехословаччини та якщо прийняті закони не суперечать чинному законодавству ЧСР. Також було визначено герб Підкарпатської Русі, який став частиною великого герба Чехословаччини.

Необхідно додати, що Конституція Чехословацької Республіки була прийнята без участі представників із правом вирішального голосу від Підкарпатської Русі незважаючи на те, що в ній врегульовувались основи її статусу як автономії у складі Чехословаччини. Це було пов’язано з тим, що центральний уряд, посилаючись на нестабільну обстановку в краї, відклав проведення парламентських виборів на території Підкарпатської Русі.

З прийняттям Конституції чехословацька влада змушена була піти на деякі поступки у визначенні статусу Підкарпатської Русі, оскільки продовження конфлікту між центральною і місцевою владами не сприяло стабільності політичної ситуації в державі. Згідно зі змінами до Генерального Статуту – розпорядження уряду № 356 від 26 квітня 1920 року – цивільного адміністратора було позбавлено права здійснювати місцеву виконавчу владу. Замість адміністратора вводилась посада губернатора Підкарпатської Русі, до компетенції якого входило здійснення виконавчої влади у питаннях, віднесених до відання автономії. Губернатор мав призначатись Президентом Чехословацької держави і здійснювати свої функції до часу, поки не буде обрано Сойм Підкарпатської Русі. 5 травня на посаду губернатора було призначено Григорія Жатковича. Цікавим є той факт, що в день прибуття новопризначеного губернатора до столиці Підкарпатської Русі міста Ужгород, з ініціативи Комуністичної партії, була організована масова акція проти Г. Жатковича. Протестний мітинг свідчив про те, що нового губернатора підтримували не всі політичні сили Підкарпатської Русі.

Незважаючи на включення до Конституції статей Сен-Жерменського договору 1919 року, які визначали основи статусу Закарпаття в складі Чехословаччини, та на зміни, внесені до Генерального Статуту про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі, фактичний статус краю майже не змінився. Це було викликано тим, що чехословацький уряд, незважаючи на введення посади губернатора, продовжував повністю контролювати управління Підкарпатською Руссю. Так, крім посади губернатора, було введено непередбачену жодним раніше прийнятим нормативним актом, який визначав статус Підкарпатської Русі, посаду віце-губернатора, який фактично здійснював найважливіші владні функції. Через віце-губернатора Прага мала можливість безпосередньо управляти справами Підкарпатської Русі, у тому числі і в сферах, віднесених до компетенції органів влади автономії.

Це було пов’язано з декількома факторами. По-перше, на посаду віце-губернатора призначалися виключно особи чеської національності, які були неофіційно наділені президентом функціями нагляду за всіма справами Підкарпатської Русі, у тому числі мали здійснювати контроль і за губернатором. По-друге, в обов’язки віце-губернатора входило керівництво Цивільним Управліннями Підкарпатської Русі та підпорядкованими йому відділами, тобто всіма органами, які були наділені реальною владою.

58 Розділ I.

Віце-губернатором був призначений Петер Еренфельд. Автономні органи влади на чолі з губернатором не виражали протест проти введення посади віце-губернатора, очевидно, не розуміючи всієї важливості повноважень, якими його буде наділено.

Про цей факт свідчить і лист Г. Жатковича до американських русинів, в якому він не висловлює своє занепокоєння з цього приводу. Значення введення такої посади губернатор зрозумів лише пізніше, коли вся повнота влади фактично опинилась у руках віце-губернатора. Крім цього була створена Губерніальна рада, яка складалася з губернатора, віце-губернатора, 10 обраних членів і 4 членів, призначених урядом Чехословаччини за пропозицією губернатора.

У 1920 році в Чехословаччині мали відбутись вибори до Народних Зборів та до місцевих органів самоврядування. Крім цього, у відповідності з Генеральним Статутом упродовж 90 днів із виборів до Народних Зборів Чехословацької Республіки мали відбутися вибори до Сойму Підкарпатської Русі. Однак їх проведення було відкладено урядом Чехословаччини, який мотивував своє рішення тим, що в Підкарпатській Русі склалася важка політична ситуація, при якій більшість на виборах могли отримати проугорські та більшовицькі сили. На засіданні урядового кабінету 20 травня 1920 року було підкреслено, що Підкарпатська Русь ще недостатньо інтегрована у Чехословацьку державу, тому необхідно виражати підвищену обережність у питаннях виборів та автономії.

На цей час Підкарпатська Русь не мала своїх представників ні у парламенті, хоча згідно із законом про вибори повинна була мати дев’ять послів (депутатів), ні у сенаті, де повинна була мати п’ять сенаторів. Також не були обрані і органи місцевого самоврядування. Тим не менше на території Підкарпатської Русі на початку двадцятих років діяло близько дванадцяти політичних партій.

Незважаючи на врегулювання в Конституції Чехословацької Республіки та в інших законодавчих актах країни статусу Підкарпатської Русі, основні їх положення залишались невиконаними. На практиці через деякий час після законодавчого закріплення статусу Підкарпатської Русі центральний уряд приступив до централізації держави.

По-перше, територія Підкарпатської Русі остаточно не була встановлена, ряд сіл із руським населенням, яке бажало увійти до складу автономного формування, залишилися поза його межами. На території сусідньої Словаччини місцева влада намагалася асимілювати русинське населення, з метою недопущення відриву територій, на яких проживала русинська більшість, від Словаччини та приєднання їх до Підкарпатської Русі. Більше того, при утворенні Кошицької жупи в 1922 році центральний уряд намагався відірвати від Підкарпатської Русі ряд руських сіл, навіть ставилось питання про відрив столиці краю – міста Ужгород.

По-друге, для реального здійснення автономії нічого не було зроблено. Вибори до автономного Сойму не були проведені впродовж 90 днів після дня виборів до Народних Зборiв, як це було передбачено Генеральним Статутом.

По-третє, після відставки першої Директорії друга не була призначена. Замість того було призначено губернатора без чітко визначеної компетенції. Вся адміністративна влада довірена віце-губернатору, вихідцю з «історичних земель», незважаючи на те, що про таку посаду в попередніх нормативних актах мова взагалі не велася.

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


По-четверте, до державних і автономних урядів приймалися не вихідці з місцевого населення, а присилалися чиновники з Чехії. Урядовою мовою була виключно чеська, що викликало загальне невдоволення місцевого населення. Для ілюстрації і підтвердження цього висновку в пресі наводилися такі матеріали: на поштових і телеграфних урядах працювало всього 109 русинів, 306 чехословаків (з них 50 – словаків, решта – чехи) та 48 осіб інших національностей. У фінансових установах було всього 41 русин і 1279 інших, в тому числі 1182 чехів і 10 словаків. Із 2262 державних службовців Підкарпатської Русі було всього 301 русин. І це в той час, коли вже чимало молодих людей краю закінчили середні та вищі навчальні заклади, йшов активний процес формування місцевої інтелігенції.

Положення Конституції діяли до восени 1938 року. 6 жовтня 1938 року утворилася т. з. друга Чехо-Словацька Республіка, яка проіснувала до середини березня 1939 як федеративна держава з широкою автономією, наданою Словаччині, а законом № 328 від 22 листопада 1938 року Підкарпатській Русі.

26 червня 1937 р. був прийнятий Закон ЧСР № 172 «Про тимчасове врегулювання становища губернатора Підкарпатської Русі», який вступив у силу 8 жовтня 1937 року. Ним, зокрема, розширювалися права губернатора, що дало підстави говорити про «перший етап автономії».

Після Григорія Жатковича губернаторами краю були: Антоній Бескид (1855–1933)

– громадсько-політичний діяч Закарпаття, другий губернатор краю, лідер Пряшівської народної ради, делегат Паризької мирної конференції. В травні 1919 року був обраний головою Центральної Руської Народної Ради в Ужгороді, а після її розколу в жовтні 1919 року очолив русофільську фракцію. У 1920 році став одним із ініціаторів заснування в Ужгороді Руського народного банку. Посаду губернатора займав з 1923 року до своєї смерті; Костянтин Грабар (1877–1938) – громадсько-політичний діяч Закарпаття, третій губернатор краю, директор Підкарпатського банку в Ужгороді (з 1921 року), посадник (високий ранг службовця) Ужгорода (1928–1935 роки), віцепрезидент Торгової палати в Кошице, губернатором краю був у 1935–1938 роках;

після відставки губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабара (жовтень 1938 року) Івану Парканію запропонували його замінити. Іван Парканій (1896–1997) – громадсько-політичний діяч Закарпаття, останній губернатор краю, начальник канцелярії в Іршавському окрузі (1921–1924), референт у справах Підкарпатської Русі в канцелярії президента Чехословацької Республіки, головний радник президента (1924–1939). 4 листопада 1938 року Іван Парканій склав повноваження губернатора, залишившись працювати в канцелярії президента.

3.2. Адміністративно-територіальне будівництво Упродовж 1919–1920 років чехословацький уряд провів реорганізацію адміністративно-територіального устрою на Підкарпатській Русі. Було встановлено поділ на чотири жупи (жупне обводи), які у свою чергу поділялись на окреси (округи). Таким чином, утворили Ужгородську жупу (лютий 1919 року), Мукачівську жупу (травень 1919 року), Берегівську жупу (вересень 1919 року). Марамороська жупа була створена у липні 1920 року з центром у Великому Бичкові, 60 Розділ I.

пізніше – у Солотвині. До складу чотирьох жуп входили наступні округи: Ужгородська – Ужгородський, Перечинський, Середнянський та Великоберезнянський округи; Мукачівська – Мукачівський, Довжанський, Свалявський, Росвиговський, Нижньо-Верецький, Волівський округи; Березька – Берегівський, Хустський, Іршавський, Косинський, Севлюський округи; Марамороська – Рахівський, Тересвянський, Тячівський, Великобичківський округи. Міста Ужгород, Мукачево, Берегово були виділені в окремі адміністративні одиниці.

Пізніше постановою Міністерства внутрішніх справ Чехословаччини 26 серпня 1921 року було затверджено новий адміністративно-територіальний устрій краю, з поділом від 15 жовтня 1921 року на 3 жупи, 19 округів: Ужгородська жупа (з центром у м. Ужгород) – Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський, Середнянський округи; Березька жупа (з центром у м.

Мукачево) – Мукачівський, Нижньо-Верецький, Свалявський, Росвигівський, Іршавський, Косинський, Тисагатський округи; Марамороська жупа (з центром у м. Хуст) – Тячівський, Тересвянський, Великобичківський, Рахівський, Хустський, Довжанський, Волівський, Севлюський округи. Від 31 січня 1923 року Косинський округ перестав існувати, села віднесли до Ужгородського та Мукачівського округів. Містами залишили Ужгород та Мукачево, а Берегово перетворили в селище.

Розпорядженням уряду № 84 від 4 червня 1926 року 3 жупи Підкарпатської Русі об’єднали в т. з. велику жупу. Депутати та сенатори від Закарпаття протестували в празькому парламенті, але марно. Адміністративним центром краю на певний час ставало м. Мукачево.

Адміністративно-територіальний поділ Чехословаччини, 1928 р. (Автор: Шебевк Ласло)

Важливим моментом інтеграції в суспільно-політичну систему Чехословаччини стало впровадження в дію адміністративної реформи законом чехословацького парламенту № 125 від 14 липня 1927 року, яка набрала чинності 1 липня 1928 року. Згідно з цим законом було введено новий адміністративно-територіальний

Закарпаття у складі Чехословацької Республіки (1919–1939)

поділ у республіці, скасовувалися жупи, територія Чехословацької Республіки була поділена на чотири адміністративні провінції (землі, краї): Чехія зі столицею в Празі, Моравія-Силезія зі столицею в Брно, Словаччина зі столицею в Братиславі та «земля Підкарпаторуська» (офіційна назва) зі столицею в Ужгороді. На чолі земель стояли земські президенти і створювалися представницькі органи – земські заступництва (збори). У Підкарпатській Русі вони складалися з 12 обраних і 6 призначених членів.

Земський президент зосереджував у своїх руках всю адміністративну владу та призначався центральним урядом. Так, за Підкарпатською Руссю затвердили Антоніна Розсипала, який до того часу виконував функції віце-губернатора. Він був земським президентом аж до відставки від 1 січня 1937 року. Після цього нового земського президента вже не призначали, а виконував цю функцію до весни 1938 року заступник земського президента Ярослав Мезник.



Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 104 |
 
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Чорноморський державний університет імені Петра Могили Програма Жана Моне ПРОГРАМА науково-практичної конференції «Європейська інтеграція: імплементація європейських стандартів і принципів в Україні» Миколаїв – 2013 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ Співголови: Клименко Леонід – ректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України. Глузман Олександр –...»

«ВІДГУК про дисертацію Сідельник Надії Валеріївни «Формування етнокультурної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки», подану на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти Рецензована дисертація, що виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи відділу теорії та історії педагогічної майстерності Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України “Розвиток...»

«Леонід ЮЩЕНКО АЗБУКА ТЕОРІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ Чернігів Видавець Лозовий В.М. ББК 60.027.1 Ю 98 Рецензенти: О.І.Гонта – доктор економічних наук, професор, проректор з наукової та міжнародної діяльності Чернігівського державного інституту економіки і управління. О.О.Чорний – кандидат філософських наук, доцент, завідуючий кафедрою менеджменту освіти ЧОІППО ім. К.Д.Ушинського. М.М.Коропатник – кандидат історичних наук, доцент, завідуючий кафедрою суспільних дисциплін ЧОІППО ім. К.Д.Ушинського....»

«Централізована бібліотечна система Бібліографічний покажчик „Бо я – Деснянського району українець” – видання, спрямоване на всебічне м. Києва висвітлення матеріалів про життя та творчість українського прозаїка, драматурга, художника, Центральна районна бібліотека № 141 політичного та державного діяча, голови Генерального Секретаріату за часів Центральної Ради, Голови Директорії (1918-1919 років) Володимира Кириловича Винниченка. Мета видання – розкрити постать письменника, художника, історичної...»

«NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE ARCHEOGRAPHIC COMMISSION M. HRUSHEVS’KYI INSTITUTE OF UKRAINIAN ARCHEOGRAPHY AND SOURCE STUDIES UKRAINIAN ARCHEOGRAPHIC YEAR BOOK NEW SERIES ISSUE 13/14 • UKRAINIAN ARCHEOGRAPHIC COLLECTION VOLUME 16/17 Kyiv UKRAINIAN WRITER PUBLISHERS NACIONAL|NA AKADEMIQ NAUK UKRA}NY ARXEOHRAFINA KOMISIQ INSTYTUT UKRA}NS|KO} ARXEOHRAFI} TA DERELOZNAVSTVA im. M. S. HRUEVS|KOHO UKRA}NS|KYJ ARXEOHRAFINYJ WORINYK NOVA SERIQ VYPUSK 13/14 • UKRA}NS|KYJ ARXEOHRAFINYJ ZBIRNYK...»

«Інформаційно-методичний вісник Зовнішнє незалежне оцінювання і моніторинг якості освіти О. А. Кулешова, завідувач лабораторії Укладачі: моніторингу якості освіти МОІППО С. В. Улиско, методист лабораторії моніторингу якості освіти МОІППО Л.В. Завірюха, заступник директора з Відповідальна за науково-педагогічної роботи МОІППО випуск: Методичний посібник із проблем зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти на допомогу методистам, керівникам загальноосвітніх навчальних...»

«Электронная библиотека Головна мета цих «Методичних рекомендацій до курсу Історії західної філософії » допомогти студентам у процесі самостійного вивчення цієї дисципліни. Ви маєте перед собою помічник, який надасть вам можливість орієнтуватися у першої частині курсу Історії західної філософії для відділення культурології філософського факультету. Слід мати на увазі, що курс Історія західної філософії складається з трьох частин, перша з котрих займає другий навчальний семестр, а друга та третя...»

«Часопис Національного університету Острозька академія. Серія Право. – 2012. – №2(6) УДК 343.3/.7 Т. М. Хомич викладач кафедри теорії та історії держави і права (Національний університет Острозька академія) ПОНЯТТЯ НАСИЛЬСТВА І ПРИМУСУ ТА ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ Поняття насильство та примус широко використовуються для позначення дій, які вчиняються проти або поза волею особи, на яку вони спрямовані. Дані поняття в одних випадках вживаються як синоніми, в інших – використовують для позначення...»

«УДК 94 (477.82) „1906-1914” Я.М. Шабала – кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої і нової історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки Реорганізація земельного устрою на Волині в ході реалізації столипінської аграрної реформи (1906 – 1914 рр.) Роботу виконано на кафедрі давньої і нової історії України У статті аналізується аграрне законодавство, яке регламентувало основні напрями реформування села в Російські імперії, показані особливості дореформеного...»

«ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА № 21 (232) ЛИСТОПАД 2011 листопад № 21 (232) ВІСНИК ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ ЧАСТИНА ІІ Заснований у лютому 1997 року (27) Свідоцтво про реєстрацію: серія КВ № 14441-3412ПР, видане Міністерством юстиції України 14.08.2008 р. Збірник наукових праць внесено до переліку наукових фахових видань України (педагогічні науки) Постанова президії ВАК України від 14.10.09 №1-05/4...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»