WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 102 | 103 ||

«Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний ...»

-- [ Страница 104 ] --

Чотиривідсотковий бар’єр голосів виборців у Закарпатській області в 2002 році подолали дві політичні партії і 3 виборчі блоки: 1) ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» – 36,63%, 2) СДПУ(о) – 14,01%, 3) ВБ «За єдину Україну» – 10,26%, 4) КПУ – 6,01%, 5) ВБ Юлії Тимошенко – 4,4%. Тобто, на відміну від парламентських виборів 1998 року, в 2002 році 4% бар’єр голосів виборців подолали тільки ті суб’єкти виборчого процесу, які давно відомі виборцям, мають розгалужену структуру, свій потенційний електорат.

Якщо парламентські вибори 1998 року проходили під домінуючим впливом СДПУ(о), то в 2002 році в Закарпатті найвищий рейтинг популярності мав ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна». Але перемога ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» в Закарпатті не була впевненою. Блок отримав 36,63% голосів виборців за партійними списками, але при цьому лише 1 представник від блоку перемагає в мажоритарних округах, а вибори до місцевих органів влади ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» практично програв. Таким чином, електорат Закарпатської області вперше за роки незалежності голосував протестно, тобто проти діючої влади.

На попередніх виборах населення краю більшість голосів віддавало за проурядові сили: в 1994 році – за діючого президента Леоніда Кравчука, в 1998 році – за СДПУ(о) та НДП, у 1999 році – за діючого президента Леоніда Кучму. Залишається стабільним у Закарпатті й рейтинг лівих сил. КПУ стабільно отримує на виборах в області трохи більше 6% голосів виборців.

У партійних списках на виборах 2002 року було 60 представників від Закарпаття. Але, як і в 1998 році, їх місця були «непрохідними». Це є свідченням незначного впливу осередків партій Закарпаття на партійно-політичне розташування сил в Україні загалом. За партійними списками до ВР України пройшли представники наступних політичних сил: КПУ (Іван Мигович, Марія Маркуш), ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» (Едуард Матвійчук, Іван Іванчо), СДПУ(о) (Іван Різак).

За результатами виборів у мажоритарних округах депутатами від Закарпаття стали:

Сергій Ратушняк, Віктор Балога, Іштван Гайдош, Олександр Кеменяш, Михайло Сятиня, Орест Климпуш.

У 2002 році в Закарпатті нараховувалось 344 ради, виборчих округів – 6463, в них депутатських мандатів – 7076. Серед обраних депутатів членів партій – 1767 чоловік, з них членів СДПУ(о) – 995, ВПО «Жінки за майбутнє» – 123, АПУ – 142, «ДемСоюз» – 119, СелПУ – 82, НРУ – 33, Партія регіонів – 20, НДП – 53, УНР – 14, ПРП – 8, КПУ – 7, ВО «Батьківщина» – 6, ПП «Трудова Україна» – 1, СПУ – 1 і т.д.

Партійність селищних, сільських, міських голів: СДПУ(о) – 112, НДП – 6, «ДемСоюз» – 7, НРУ – 4, СелПУ – 4, ВО «Батьківщина» – 3. Найбільше членів СДПУ(о) і у виконавчих комітетах рад: СДПУ(о) – 368, АПУ – 42, СелПУ – 28 і т.д.

До обласної ради було обрано в 2002 році 85 депутатів. Із них членів СДПУ(о)

– 15 депутатів, АПУ – 4, НДП – 3, ВО «Жінки за майбутнє», ПП «Єдність», УНП

Закарпаття в роки незалежності України (до 2009 року)

«Собор», ПП «Яблуко», ПРП, Партія регіонів – по 1 представнику. Всього членів різних партій – 26 депутатів. Партійність міської ради (м. Ужгород) є наступною (всього 41 депутат): СДПУ(о) – 8 чоловік, Всеукраїнська партія «Нова сила» – 3, НДП – 2, Всеукраїнська партія «Молода Україна» – 1.

Ці статистичні дані відображають вплив політичних партій на місцях. Згідно з ними можна дійти висновку про домінуючий вплив СДПУ(о) в області, незважаючи на те, що вона набрала набагато менше голосів виборців, ніж у 1998 році, і пропустила на перше місце ВБ Віктора Ющенка «Наша Україна» на виборах до ВР України.

Після виборів Геннадій Москаль був звільнений із посади голови Закарпатської ОДА і у вересні 2002 року губернатором був призначений голова обласного осередку СДПУ(о) Іван Різак. Він змінив практично все обласне керівництво (керівників відділів ОДА, голів РДА, керівників силових структур та ін.). Таким чином, на Закарпатті відбувалося накопичення адмінресурсу напередодні президентських виборів 2004 року. Напередодні виборів Президента України (2004) СДПУ(о) мала найбільш розбудовану структуру в області, а чисельність членів цієї партії сягала 33 тисячі чоловік.

Після президентських виборів: Іван Різак був звільнений із посади, а партія СДПУ(о) після поразки вже не змогла відновити свій рейтинг в області.

7.7. Етап п’ятий: 2005–2009 роки

Цей період характеризується домінуванням в області двох політичних сил – Політична партія Народний союз «Наша Україна» (ПП НСНУ) та Виборчий блок Блок Юлії Тимошенко (ВБ «БЮТ»), ядром якого є Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина».

Починаючи з 2005 року, партійна конфігурація в області під впливом президентської кампанії суттєво змінюється. Перш за все слід відзначити, що на теренах краю з’являються політичні партії, народжені «помаранчевою революцією» – ПП НСНУ, Громадянська партія (ГП) «Пора». В 2005 році Міністерством юстиції України було зареєстровано дві партії, які мають безпосереднє відношення до Закарпатської області – це Партія угорців України (5 лютого 2005 року), яку очолив Голова Товариства угорської культури Закарпаття Микола Ковач, та Демократична партія угорців України, яку очолив Голова Демократичної Спілки угорців України Іштван Гайдош (24 березня 2005 року).

За даними обласного управління юстиції, станом на 15 грудня 2006 року на території Закарпатської області зареєстровано 115 обласних організацій політичних партій України. Серед них близько 26 обласних організації у своїх рядах нараховують понад 1 тисячу членів. Кількість обласних організацій політичних партій, що представлені у всіх районах області – 23, що становить 20% від кількості усіх зареєстрованих партій на Закарпатті. 20 обласних організацій політичних партій (17,4% від усіх зареєстрованих) не мають жодного структурного утворення, тобто існують де-юре, однак де-факто себе офіційно ніяк не проявляють, а тому і впливу на політичні процеси в регіоні не мають.

524 Розділ IV.

Результати виборів 2006 року не були несподіваними. При явці виборців 61,6% результати виборів до Верховної Ради України в Закарпатській області були наступні: Блок «Наша Україна» – 25,79%, БЮТ – 20,7%, Партія регіонів – 18,56%, СПУ – 3,57%, Народний Блок Литвина – 3,49%. До ВР України за партійними списками були обрані: Ігор Кріль (ПП НСНУ), Едуард Матвійчик (Партія регіонів), Станіслав Аржевітін (ПП НСНУ), Олександр Ледида (Партія регіонів), Олександр Кеменяш (БЮТ).

Вибори 2006 року мали свій особливий вплив на партійну структуру краю.

По-перше, в обласній раді була утворена коаліція, аналогів якої не було в Україні.

Це ПР, ПП НСНУ, СПУ, ПУУ, ДПУУ, частина ВБ Ю. Тимошенко (14 депутатів від БЮТ утворили фракцію «Батьківщина» і приєдналися до широкої коаліції).

По-друге, виникає розкол у ВО «Батьківщина» на обласному рівні. По-третє, відбувається інституціоналізація конфлікту між БЮТ і ПП НСНУ. Неузгодженість позицій між лідерами цих сил не дала змоги утворити коаліцію у міській раді м.

Ужгород, де, навпаки, ВБ «Наша Україна» залишився в меншості.

–  –  –

ПНЕРУ

–  –  –

–  –  –

БЮТ БЮТ

БЮТ 17

–  –  –

ПРП СПУ

–  –  –

6

–  –  –

–  –  –

–  –  –

СПУ

–  –  –

СПУ

–  –  –

У 2008 році в ПП НСНУ відбувається розкол, і як результат на теренах Закарпаття з’являється нова політична партія «Єдиний центр», яку очолив заступник голови ОДА Іван Балога. З ПП НСНУ вийшли 15 депутатів обласної ради, ряд депутатів міських, районних, сільських рад. Активісти партії «Єдиний центр»

у травні 2009 року провели своїх членів на посаду міського голови Перечина та на посаду голови Воловецької районної ради.

Упродовж вищеназваних етапів значну роль в суспільно-політичному житті краю відігравали українські громадські організації. Серед них найактивнішими були і залишаються Товариство української мови ім. Т. Шевченка (1989–1991), Закарпатське крайове культурно-освітнє товариство «Просвіта» (1990), Товариство політв’язнів і репресованих (1991), обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (1991) та інші. Діяльність цих громадських організацій спрямована на утвердження культурно-національних і духовних цінностей, збереження і збагачення історичної пам’яті, захист національних інтересів української спільноти тощо. Члени товариства є активними учасниками громадсько-політичного життя краю.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


–  –  –

8. УГОРСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ До кінця 1980-х років на Закарпатті не було можливості створення угорських представницьких організацій, в області могли діяти лише літературні студії. Прорив у цьому питанні принесли останні роки цього десятиріччя: протягом 1988 року в більших населених пунктах, де проживали угорці, один за одним почали створюватись гуртки, які своєю метою визначили збереження культурних традицій.

Серед них: берегівський гурток ім. Дюли Іййєша, мукачівський ім. Ференца Ракоці ІІ, виноградівський ім. Бейли Бартока, тячівський ім. Шімона Голлоші, гатянський (Берегівський район) ім. Вілмоша Ковача. Ці гуртки, а також віднайдене заново почуття угорської колективної ідентичності, зрушили процес, який пізніше призвів до створення представницьких організацій.

Керівники угорських просвітницьких гуртків у вересні 1988 року звернулись із поданням до Центрального комітету Комуністичної партії України, до Закарпатського обкому партії, в якому просили надати згоду на створення спілки – Культурного товариства угорців України з центром в Ужгороді. Спочатку передбачалося, що організація буде лояльною до режиму інституцією, яка б у державних рамках об’єднувала культурні гуртки зі штатним, платним апаратом під керівництвом прийнятної для тієї державної системи інтелігенції. Обласне партбюро дало чітко зрозуміти, що створення угорського культурного об’єднання не матиме ніяких політичних перешкод, але фінансову підтримку йому держава не надаватиме. Пропозиції партбюро діяти новоствореній організації в рамках Товариства радянськоугорської дружби або Українського культурного фонду угорською інтелігенцією були відхилені. 21 січня 1989 року в Ужгороді на установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка були присутні кілька представників угорської інтелігенції, котрі на цьому засіданні заявили: нове об’єднання вони уявляють не як угорську філію українського товариства, а як незалежну угорську представницьку організацію.

8.1. Товариство угорської культури Закарпаття

Установчі збори Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) відбулися 26 лютого 1989 року в м. Ужгород у будівлі товариства «Знання». Статут Товариства був прийнятий одноголосно, основною його метою визначено діяльність, спрямовану на збереження рідної мови та національних традицій, розвиток культури і навчання рідною мовою закарпатських угорців, а також реалізація комплексу питань, пов’язаних із представництвом і захистом інтересів угорців Закарпаття.

Головою ТУКЗ обрано Шандора Фодо. Офіційна реєстрація організації відбулася пізніше – 20 червня 1989 року. Кількість членів організації постійно збільшувалась, протягом року до неї втупило близько двадцяти тисяч осіб.

На початку свого існування Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) займалось створенням організаційної структури, відродженням почуття приналежності до угорської спільноти – підтвердженням цього є встановлення пам’ятних 532 Розділ IV.

знаків, пам’ятників, проведення багатьох конференцій, зустрічей, а також відновлення колишніх угорських назв населених пунктів. У цей період відновлено пам’ятник Турул у Вилоку, встановлений раніше на честь успішної битви під керівництвом Ференца Ракоці ІІ у визвольній війні 1703–1711 років, погруддя Дюли Іййєша в Берегові, Жіґмонда Перені у Виноградові. Майже в усіх угорських населених пунктах встановлено пам’ятники чи обеліски на честь депортованих восени 1944 року чоловіків-угорців; на порядку денному стояло питання створення меморіального парку на місці колишнього Свалявського табору для інтернованих. Товариство ставило за мету покращення шансів навчання рідною мовою, стежило за відновленням угорських шкіл у Солотвині та Виноградові.

Зміцнювалася і політична роль об’єднання: в 1990 році на місцевих виборах в угорських населених пунктах кандидати, яких підтримувало ТУКЗ, пройшли до міських, районних і обласної рад, а в Берегівській районній раді ТУКЗ змогла створити навіть власну самостійну фракцію.

Зважаючи на досягнення ТУКЗ, виникла потреба у створенні нової загальнодержавної представницької організації угорців України. 4–5 жовтня 1991 року ТУКЗ разом із Товариством культури угорців Львівщини (ТКУЛ) та Київським товариством угорців (КТУ) вирішили спільно створити Демократичну спілку угорців України (ДСУУ), головою якої обрано Шандора Фодо, а співголовами Яноша Віґа (від КТУ) та Маріона Йожефа Ілку (від ТКУЛ). У жовтні 1991 року створено також національні організації німців, словаків і ромів, а ТУКЗ стає одним із співзасновників Демократичної ліги національностей Закарпаття. Передбачалося, що це дасть змогу використовувати потенціал спільних дій усіх організацій національних меншин.

У березні 1992 року змінено організаційну структуру ТУКЗ, яка діє і по сьогодні (первинні організації, середня ланка – районні організації, виборна рада, Правління та секретаріат при ньому). Створено власний друкований орган: спочатку Інформаційний бюлетень ТУКЗ, а пізніше, у 1993 році, журнал товариства «Krptalja» («Закарпаття»), що видавався в Мішкольці, було замінено на «Krptaljai Szemle» («Закарпатський огляд»), який редагувався вже в Ужгороді.

З 2000 року з’явилась газета «Krptalja» («Закарпаття»), яка редагувалась у Берегові. Змінився і персональний склад керівництва: з його складу виведено Д. Дупку, який до того часу обіймав посаду відповідального секретаря, а Михайло Товт подав у відставку з посади заступника голови товариства. Всередині товариства Дупка створив внутрішню опозицію під назвою «Демократична платформа». Розколу ще не сталося, але очевидними стали внутрішні конфлікти і зміна напрямків діяльності. У 1993 році ТУКЗ призупинило своє членство в Лізі. Ратифікація 1993 року угорсько-українського базового договору, підписаного ще в 1991 році, та дискусії з цього приводу в угорському парламенті поділили суспільство не тільки в Угорщині, оскільки ставлення до цього факту було неоднозначним і на Закарпатті. З угорського боку як прихильники, так і противники договору свою правоту намагались підтвердити, посилаючись на думку закарпатського політикуму, але ТУКЗ вирішило: воно не втручатиметься в дискусії і не має наміру висловлюватись ні за, ні проти. Микола Ковач зауважив: «У своєму рішенні виборна рада не визначила ніякої позиції щодо змісту договору, але висловила невдоволення тим,

Закарпаття в роки незалежності України (до 2009 року)

що договір укладено за спинами закарпатських угорців, а тому зрозуміло, що він нікого не вдовольнив. Відголосок мали в основному ті приватні висловлювання функціонерів ТУКЗ, які підтримували базовий договір».

Статут ТУКЗ із самого початку включав у собі підтримку намагань, спрямованих на досягнення автономії Закарпаття, але точне визначення поняття автономії в ряді випадків викликало дискусію всередині організації. У Берегівському районі, де більшість складають угорці, прагнення здобути автономію було однозначне, але відкритим залишалось питання, яким чином можна поширити права і можливості, гарантовані територіальною автономією з центром у Берегові, і на угорців, які проживають у діаспорі. 1 грудня 1991 року на місцевому референдумі, який проводився одночасно з референдумом про незалежність країни, в Закарпатті 78% виборців проголосувало за статус спеціальної самоврядної території області, а в Берегівському районі 81,4% – за створення угорського автономного округу. Однак у результаті відсутності спільної політичної волі практичні кроки для втілення цього волевиявлення зроблені так і не були.

Восени 1993 року, напередодні парламентських і муніципальних виборів 1994 року, процес висунення кандидатів призвів до остаточного розколу у лавах ТУКЗ.

Частина складу керівництва і членів підтримували голову товариства Шандора Фодо, решта ж – члена виборної ради Михайла Товта. Товт на той час був головою угорської фракції в обласній раді, а з квітня 1992 року – ще й Представником Президента України в Берегівському районі. Право на здобуття парламентського мандату отримав Михайло Товт.

Персональна ворожнеча, що проявилася в умовах виборчої кампанії, а також поразка голови ТУКЗ на виборах мали для товариства руйнівний ефект. Внутрішня опозиція була витіснена з ТУКЗ і створила альтернативну організацію. Зростання чисельності організації призупинилось, а у Берегівському районі в результаті чвар і вибуття членів їх загальна кількість навіть знизилась. Ужгородська міська організація середнього рівня взагалі розпалася. Товариство з труднощами відновлювало свою структуру: до кінця року Берегівська організація середнього рівня реорганізувалась, а в Ужгороді було створено нові первинні організації.

У березні 1996 року ТУКЗ призупинило своє членство в ДСУУ після того, як на загальних зборах останньої у Львові керівні посади отримали представники опозиції, які вийшли з ТУКЗ. Михайло Товт став новим головою ДСУУ. У цьому ж місяці головою ТУКЗ обрано М. Ковача, а Шандор Фодо став почесним головою товариства. За пост голови змагалися двоє: Ласло Варі Фабіан, заступник голови ТУКЗ, який вважався поміркованим, і голова Ужгородської районної організації Микола Ковач, який позиціонувався як більш радикальний лідер і свою діяльність розпочав за підтримки Шандора Фодо. Поява нового голови зумовила і зміну поколінь в організації, і зміну стилю її діяльності. Заступниками голови за пропозицією Ковача обрано Шандора Мілована та Василя Брензовича. На парламентські і муніципальні вибори 1998 року Микола Ковач вийшов із затвердженою 1997 року програмою «Сильний демократичний порядок – життя, гідне людини!».

Виборче законодавство не передбачало можливості громадським організаціям висувати кандидатів, а тому на вибори Ковач пішов самовисуванцем за зовнішньої підтримки ТУКЗ. У той же час почесний голова ТУКЗ Шандор Фодо також заявив 534 Розділ IV.

про свій намір балотуватися, але за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Правління ТУКЗ дистанціювалось від цього рішення і винесло його на розгляд своєї комісії з етики. Таким чином у 72-му виборчому окрузі два кандидати із реальними шансами на перемогу – Микола Ковач та Михайло Товт – змагалися між собою. Переміг Ковач, набравши 29,3% голосів, Товта підтримало 18,1% виборців із тих, які взяли участь у голосуванні. На виборах до місцевих рад шанси угорців зростали за рахунок того, що була укладена виборча угода між ТУКЗ, Товариством угорської культури Берегівщини (ТУКБ) та Форумом угорських організацій Закарпаття (ФУОЗ) щодо кандидатів у депутати обласної ради.

Попри це до обласної ради депутатів-угорців потрапило менше, ніж було у попередньому скликанні.

Напередодні виборів 2002 року в межах 72-го виборчого округу відбулися зміни:

було вилучено 8 населених пунктів, в яких переважно проживали угорці, а замість них до округу, де більшість становили угорці, приєднали українські села. ТУКЗ знову бажало провести до Верховної Ради М. Ковача (знову балотувався самовисуванцем), але цього разу мандат за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) отримав Іштван Ґайдош. Ґайдош на цей час вже був секретарем Берегівської районної парторганізації СДПУ(о), заступником голови Закарпатського обкому СДПУ(о), головою Берегівської районної державної адміністрації, мав підтримку членів-організацій Форуму угорських організацій Закарпаття (ФУОЗ).

Підрахунок голосів засвідчував мінімальну перевагу то однієї, то іншої сторони, при цьому головні претенденти постійно звинувачували один одного у порушеннях. Кінцеве рішення місцева територіальна виборча комісія винесла після того, як анулювала результати на чотирьох виборчих дільницях, де Ковач отримав більшість голосів. Микола Ковач подавав апеляцію як до Центральної виборчої комісії, так і до Верховного суду, але вона була відхилена. 2008 року Європейський суд із прав людини прийняв рішення у справі «Ковач проти України», визнавши дії українських владних органів неправомірними.

Для угорських партій в цілому ці вибори завершилися безуспішно: депутатугорець до парламенту не потрапив. Від КМКС ПУУ в обласну раду пройшло п’ять представників, у Берегівську районну раду – 26, в Ужгородську районну раду – 7, у Виноградівську районну раду – 11, в Мукачівську районну раду – 4, в результаті чого КМКС ПУУ мала можливість делегувати в обласну, районні та міські ради загалом 75 своїх депутатів. Найвищим досягненням стало обрання Василя Брензовича, заступника голови КМКС ПУУ, заступником голови Закарпатської обласної ради.

У грудні 1991 року було засноване об’єднання угорських вчителів – Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (ЗУПТ). Професійно-представницьку організацію очолила Ілдіко Орос, голова робочої групи з освітніх питань ТУКЗ.

Угода про співробітництво, укладена між цими двома організаціями, діє і по сьогодні. У 1993 році спільно приймалось рішення про необхідність створення закарпатського інституту з угорською мовою навчання. Для реалізації цього задуму у 1994 році за підтримки Закарпатської реформатської церкви та Берегівської міської ради було засновано Благодійний фонд Закарпатського угорського педагогічного інституту. Інститут, що спочатку діяв як відокремлений філіал

Закарпаття в роки незалежності України (до 2009 року)

Ніредьгазького педагогічного інституту ім. Дєрдя Бешенеї, в 1996 році отримав ліцензію на проведення навчальної діяльності, а в 2001 році був акредитований як перший у Карпатському басейні приватний вищий навчальний заклад з угорською мовою викладання. На сьогодні в Закарпатському угорському інституті ім.

Ференца Ракоці ІІ студенти навчаються за десятьма спеціальностями.

Інше питання – впровадження в тій чи іншій формі автономії угорців у Закарпатській області. Це питання знову вийшло на перший план на межі тисячоліть.

26 лютого 2000 року на загальних зборах ТУКЗ прийнято заяву щодо доцільності створення Притисянського району з центром у Берегові. Але цей план не було реалізовано.

Всесвітня спілка угорців (ВСУ) та ТУКЗ у березні 1996 року прийняли рішення щодо встановлення на Верецькому перевалі пам’ятника на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини. Професійне журі, розглянувши роботи, подані на конкурс, найкращим визнало проект мукачівського скульптора Петера Матла.

Відкриття пам’ятника було заплановано на 15 серпня 1996 року, але фактично через зупинку будівництва, воно відбулося із запізненням більш ніж на десятиліття. Урешті-решт, у 2008 році, роботи зі спорудження пам’ятника за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Угорщини були завершені. 21 липня на урочистому відкритті були присутні посол Угорської Республіки в Києві Андраш Баршонь, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Будапешті Дмитро Ткач, митець Петер Матл, лідери ДПУУ. Представники КМКС ПУУ в заході участі не брали.

8.2. Демократична спілка угорців України

Демократична спілка угорців України (ДСУУ) була створена 5 жовтня 1991 року в Києві в результаті об’єднання трьох товариств: ТУКЗ, Товариства культури угорців Львівщини (ТКУЛ) та Київського товариства угорців (КТУ). Першим головою ДСУУ обрано Шандора Фодо, тодішнього голову ТУКЗ.

ДСУУ через пасивність своїх членів до 1996 року практично не діяла. Зміни в роботу спілки внесли проведені в 1996 році загальні збори, які були скликані головами двох організацій членів-засновників – ТКУЛ та КТУ. Зібрання мало на меті перебудувати діяльність ДСУУ, визначити напрямки її подальшого функціонування, наповнити роботу організації новим змістом. Також було прийнято рішення про прийом нових членів: до ДСУУ приєднались Товариство угорської інтелігенції Закарпаття (ТУІЗ) та Форум угорських організацій Закарпаття (ФУОЗ). Головний офіс спілка переводить з Ужгорода до Києва. Головою об’єднання стає депутат Верховної Ради Михайло Товт, колишнього ж генерального секретаря спілки Тібора Ваша обрано виконавчим головою. Замість колишніх співголів загальні збори створили раду співголів, членами якої стали голови організацій-членів:

Янош Віґ від КТУ, Маріон Йожеф Ілку від ТКУЛ, Арпад Долмоі від ФУОЗ та Дєрдь Дупка від ТУІЗ. Згідно з прийнятими рішеннями, кожну з організацій-членів на спільному форумі представляють по п’ятеро осіб. Голова ДСУУ був уповноважений представляти спілку в законодавчих та виконавчих органах України, а також 536 Розділ IV.

на державних і міжнародних форумах. ТУКЗ вважало, що в результаті реорганізації ДСУУ стане організацією-парасолькою для опозиційних до ТУКЗ товариств, а тому своє членство в ДСУУ призупинило. Загальні збори ДССУ рішення ТУКЗ прийняли до відома.

Число членів ДСУУ збільшувалось і надалі: до неї приєдналися Кримське товариство угорців ім. Ш. Петефі, Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров’я, Закарпатська угорська спілка «Ґазда», Спілка угорських журналістів Закарпаття, Товариство угорців «Балатон» з Івано-Франківська, Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття, Форум директорів угорськомовних шкіл. У 1999 році на звітно-виборчих зборах при переобранні керівників головою спілки став Михайло Товт, виконавчим головою Тібор Ваш, регіональними заступниками голови – Василь Зубанич (Закарпаття) та Маріон Йожеф Ілку (регіон за Закарпаттям).

7 грудня 2002 року на чергових загальних зборах новим головою Демократичної спілки угорців України обрано Іштвана Ґайдоша. Іштван Ґайдош, заступник голови Форуму угорських організацій Закарпаття як кандидат від Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) на виборах до Верховної Ради 2002 року проходить до парламенту за підтримки ДСУУ, яка як громадська організація і надалі не має права висувати кандидатів у депутати. Звітно-виборчі збори обрали також чотирьох заступників голови: Дєрдя Дупку – з культурно-організаційних питань, Ґабора Кінча – з економічних, Елеміра Кевсеґі – з політичних та Тібора Ваша – виконавчим заступником голови. У 2003 році створюється і Всеукраїнська рада, яку очолює Василь Зубанич.

У 2004 році було прийнято рішення про створення Демократичної партії угорців України, реєстрацію якої розпочато у 2005 році. На виконання своєї програми 2005 року ДСУУ разом із Об’єднанням прикордонних органів самоврядування Закарпаття (ОПОСЗ) підтримує Іштвана Ґайдоша, який у 2005 році ще був депутатом Верховної Ради, у підготовці та просуванні в парламенті проекту закону про національно-культурну автономію. Програма передбачала, що після прийняття цього закону розпочнеться утворення представництва автономії – Закарпатської угорської національної ради, до якої будуть залучені представники угорських історичних церков, угорські громадські, цивільні та професійні організації, установи, представники органів місцевого самоврядування.

Між Ужгородським національним університетом та ДСУУ було підписано угоду про співпрацю, відповідно до якої за угорської державної допомоги в Ужгороді відкрито кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції, а у вересні 2008 року за фінансової підтримки фонду «Рідний край» (Szlfld Alap) та Секретаріату Прем’єр-міністра Угорщини в УжНУ відкрито гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання.

У своїй роботі ДПУУ важливим напрямом вважає сприяння згуртованості угорців, що мешкають за перевалом. Партія підтримує зв’язки з іншими меншинами, зокрема з організаціями росіян, румунів, кримських татар. У 1997 році у Києві в Угорському урочищі (Паркова алея) було урочисто відкрито пам’ятний знак на честь 1100-річчя (згідно з літописом «Повість минулих літ» Нестора) проходження угорських племен під Києвом.

–  –  –

8.3. Колективні члени Демократичної спілки угорців України У 2009 році спілка налічувала 15 організацій-членів. Серед них часто спостерігаємо збіг керівних персоналій та структур різних організацій, нерідко це трапляться і серед рядових членів.

Опозиція, яка 1994 року відкололась від ТУКЗ, створила самостійні місцеві організації. У серпні 1994 року частина первинних організацій Товариства угорської культури Берегівського району – Берегівська міська та частина первинних організацій району під головуванням Арпада Далмаї та за підтримки Михайла Товта створили Товариства угорської культури Берегівщини (ТУКБ, офіс у м.

Берегово, теперішній голова – Бейла Піріді). Регіональна організація включила у власну програму представництво політичних, культурних і соціальних інтересів угорців, які проживають на території Берегівського району та в населених пунктах колишньої історичної Березької жупи. Основною політичною метою визначалося створення за результатами референдуму, що відбувся 1 грудня 1991 року, угорського автономного округу.

Місцеві культурні об’єднання були створені в Сваляві (Свалявський угорський культурний союз), Тячеві (Тячівське угорське культурне товариство), в Ужгородському районі (Ужанське товариство угорців). За ініціативи Товариства угорської культури Берегівщини (ТУКБ) ці організації 6 серпня 1994 року створили Форум угорських організацій Закарпаття (ФУОЗ). Окрім них, до Форуму також входять Товариство угорської інтелігенції Закарпаття (у 1996 році організація вийшла з Форуму), Мукачівський літературно-культурний клуб ім. Ф. Ракоці II та декілька фермерських спілок (Гетенська спілка «Ґазда» Берегівського району, Береґуйфалушська спілка «Ґазда» Берегівського району). У 2002 році було прийнято рішення про те, що крім колективного членства організацій, у спілці буде введено й індивідуальне членство. На сьогодні Форум налічує 25 колективних та близько восьми тисяч індивідуальних членів. Офіс ФУОЗ знаходиться в Берегові, голова Форуму

– Ґабор Кінч. Форум є колективним членом ДСУУ з 1996 року.

8.4. Товариство угорської інтелігенції Закарпаття

Товариство угорської інтелігенції Закарпаття, створене у квітні 1993 року, в основному займається організацією конференцій, літературних вечорів, різних культурних заходів, зустрічей письменників із читачами. Головою-засновником ТУІЗ був Дєрдь Дупка, який став одним з ініціаторів створення у 1992 році групи «Демократична платформа» в ТУКЗ, а потім покинув товариство.

Під час реєстрації організації було опубліковано декларацію, в якій наголошувалось, що мета ТУІЗ – об’єднання угорськомовної інтелігенції, зупинення угорської еміграції із Закарпаття, сприяння в налагодженні та підтримці контактів як на теренах Закарпаття, так й із закордоном. Дєрдь Дупка в одному виступі заявив, що ТУІЗ – це не політична організація, її основною метою є збагачення культурного життя та покращення економічного добробуту закарпатських угорців. ПріориРозділ IV.

тетною товариство вважає підтримку господарської діяльності, оскільки ефективне культурне життя є похідним економічного розвитку угорського населення.

Офіс ТУІЗ знаходиться в Ужгороді. Організація є конфедерацією професійних товариств, що об’єднані в три основні спеціалізовані об’єднання: науково-освітнє товариство, літературно-мистецьке просвітнє товариство та товариство з розвитку підприємництва, які, у свою чергу, мають різні робочі комісії та секції. На звітновиборчих зборах у 1994 році Дєрдь Дупка знову обраний головою організації.

Михайла Товта делегати обрали почесним головою товариства. У 1998 році ТУІЗ вирішило створити регіональні організації в Ужгороді, Ужгородському, Берегівському та Виноградівському районах, у регіонах Верхньої Тиси та Верхньої Латориці. Одним із найбільших досягнень організації є відкриття в листопаді 1994 року Меморіального парку жертвам сталінізму, над яким спільно працювали ТУІЗ та громадський комітет Свалявського меморіального парку.

ТУІЗ ініціювало також створення кількох організацій, зокрема: Закарпатської спілки угорських фермерів (1996), Спілки угорських журналістів Закарпаття (1996), Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття (1994), Ужгородської кредитної спілки «Міст» (1998), Закарпатського агентства підтримки підприємництва (1998). У лютому 2002 року ТУІЗ за ініціативи євреїв – членів ТУІЗ створило Закарпатське товариство угорськомовних євреїв, головою якого став Бейла Губер, завгосп ТУІЗ.

8.5. Асоціації органів місцевого самоврядування

Доля громадських організацій, створених під егідою ТУІЗ, склалася по-різному.

Діяльність одних є мало помітною, інші, як наприклад Спілка угорських журналістів Закарпаття, стали поважними професійними товариствами. Дуже корисним з огляду на суспільний ефект від його діяльності став створений у 1994 році за ініціативи депутата Верховної Ради Михайла Товта Форум угорських місцевих і регіональних рад, учасниками якого є сільські голови та депутати місцевих і регіональних рад більшості угорських населених пунктів. Форум організував ряд фахових конференцій, зокрема з питань відносин угорських громад та органів місцевого самоврядування; приватизації та територіального розвитку; проблем двомовних надписів на території органів місцевого самоврядування; транскордонних зв’язків органів місцевого самоврядування та населених пунктів-побратимів; регіональних економічних програм тощо.

Закарпаття в роки незалежності України (до 2009 року)

У 1999 році на XI форумі Закарпатських угорських місцевих самоврядувань було засноване Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття (ОПОСЗ). Головою обрано Ернеста Нусера, заступника голови Закарпатської обласної ради. Створенню ОПОСЗ передував прийнятий у 1997 році Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», який дозволяв створення муніципальних об’єднань. У 2002 році повноваження Ернеста Нусера на посаді були підтверджені, співголовою ОПОСЗ обрано Іштвана Ґайдоша, тогочасного депутата Верховної Ради України, голову ДСУУ.

8.6. Професійні представницькі організації

Найбільшою професійною представницькою організацією є Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (ЗУПТ), засноване в 1991 році, голова – Ілдіко Орос. ЗУПТ тісно співпрацює з ТУКЗ, їхнім спільним успіхом вважається створення в місті Берегово Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці II.

До професійних представницьких організацій належать також Спілка угорських журналістів Закарпаття, Закарпатська угорська спілка «Ґазда», Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття, Закарпатське угорськомовне наукове товариство, Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров’я, Спілка угорських підпримців Закарпаття, Асоціація угорських підприємців Закарпаття, Спілка угорських ветеринарів Закарпаття, Спілка угорських лікарів-християн Закарпаття, Форум директорів угорськомовних шкіл. Активність цих організацій та чисельність їхніх членів дуже різноманітна, вони налічують від 10 до кілька тисяч членів.

Крім цього, на Закарпатті функціонує кілька різноманітних літературних і образотворчо-мистецьких товариств. Такими є Музичне товариство імені Дезидерія Задора, Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса, Закарпатська група літературного товариства «Трикордоння», Музично-педагогічне товариство імені Золтана Кодая, Закарпатське відділення Спілки письменників Угорщини.

Серед молодіжних організацій найбільшим авторитетом користується Закарпатська угорська асоціація скаутів, заснована в 1991 році в м. Мукачево, голова асоціації – Бейла Попович.

Якщо Закарпатська угорська асоціація скаутів переважно займається школярами, то Молодіжна організація ТУКЗ (МО ТУКЗ), Закарпатське угорськомовне товариство студентів та молодих дослідників, Молодіжна організація ДСУУ, Товариство угорських студентів-журналістів Закарпаття в основному працюють зі студентами вищих навчальних закладів.

540 Розділ IV.

–  –  –

9. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ

ОБЛАСТІ



Pages:     | 1 |   ...   | 102 | 103 ||
 
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НАУКОВІ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПРАЦІ ВИКЛАДАЧІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК Тернопіль 2013 ББК 91.9 Н3 Наукові та навчально-методичні праці викладачів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2012 : бібліогр. покажчик / уклад.:...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНстИтУт УКРАЇНсЬКОЇ АРхЕОгРАфІЇ тА ДжЕРЕЛОзНАвствА ім. М.с. гРУшЕвсЬКОгО КИЇвсЬКА ПРАвОсЛАвНА БОгОсЛОвсЬКА АКАДЕМІЯ ІВАН ТЕОДОРОВИЧ Архієпископ У.А.П.Ц. в Америці й Канаді Благодатність ієрархії У.А.П.Ц. (Української Автокефальної Православної Церкви) Видавництво «Архангельський глас» Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир Київська Православна Богословська Академія ББК 86 (4Укр) УДК 281.9 (477) в книзі публікується праця митрополита Івана теодоровича...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ ЗАТВЕРДЖЕНО: на засіданні Вченої ради факультету соціології Протокол № 5 від “19” грудня 2012 р. _ доц. А.П.Горбачик ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ЕКЗАМЕНУ з напряму підготовки 7.03010101 «Соціологія» КИЇВ 2012 I. Загальні положення Державний екзамен є важливим компонентом навчально-виховного процесу і призначається для всебічної та об’єктивної оцінки рівня набутих випускниками під час навчання знань та вмінь, навичок практичної...»

«УДК 81-23.009 ФІННО-УГОРСЬКІ СУБСТРАТНІ ЕЛЕМЕНТИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ Борщевський Сергій Вікторович, асп. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова У статті висвітлено результати дослідження лексики невідомого походження сучасної польської мови. Припускається належність виявлених лексичних одиниць до гетерогенних доіндоєвропейських субстратів. Автором запропоновано оригінальні етимології на базі виявлених польсько-фінноугорських паралелей, а також постульовано участь...»

«ISSN 1681-116Х. Український соціум. 2014. №2 (49) УДК 316.74:316 Резнік О.С., д-р соціол. наук, Інститут соціології НАН України ТЕМАТИКА КАНДИДАТСЬКИХ І ДОКТОРСЬКИХ ДИСЕРТАЦІЙ ПО СОЦІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ (1990–2013) У статті проаналізована тематика кандидатських та докторських робіт із соціології в Україні за 1990–2013 рр. Емпіричні дані сформовані на підставі 597 авторефератів дисертацій, захищених за даний період. Тематика дисертацій зосереджена переважно на проблемах соціальних трансформацій в...»

«УДК 316.2 Недзельський А.О. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет соціології, аспірант ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОГО ПОРЯДКУ КРІЗЬ ПРИЗМУ РУТИНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК Стаття присвячена огляду використання концепту рутинізації в соціологічній теорії практик для пояснення соціального порядку. Виявлено значення цього концепту для оригінального вирішення теорією практик проблеми соціального порядку. Запропоновано звернення до аналізу розвитку концепту рутинізації в соціології...»

«Delporte Christian, Gervereau Laurent, Marechal Denis (sld): Quelle est la place des images en histoire? Paris, Nouveau monde ditions, 2008, 480 p. В сучасній історичній науці до вивчення зображення звертаються дослідники різних країн. Скажімо, жваві дискусії в наукових колах викликала книжка «Яке місце зображень в історії?»1, яка є збіркою статей, опублікованих на підставі матеріалів міжнародної конференції в Парижі2, та присвячена різного типу зображенням як джерелам у історичній науці....»

«Зимовець Олена Анатоліївна Посада, науковий ступінь, Викладач кафедри англійської мови з методиками викладання у вчене звання дошкільній та початковій освіті Рік початку роботи в 1995 університеті Інформація про вищу освіту У 1993 р. закінчила Житомирський державний педагогічний інститут імені Івана Франка за спеціальністю «Англійська і німецька мови» (спеціаліст). Навчання в аспірантурі, У 2008 році закінчила аспірантуру кафедри педагогіки докторантурі. Тема Житомирського державного...»

«Наукові записки: Серія “Історія” 145 Hanna Siromska LANGUAGE ISSUE IN PUBLIC DISCOURSE OF GALICIA IN SECOND HALF OF THE XIX CENTURY: RUSSOPHILE’S POSITION The Galician Russophile’s stance regarding language issue in the Ukrainian lands in the second half of the XIX century is analyzed. Special attention is paid to the Russophile initiatives in the areas of spelling, views concerning the historical origins and development of Ukrainian (Rus’ka) language, sociopolitical discussion around this...»

«УДК [343.8:343.412](477) Михайло Яцишин, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Волинського національного університету імені Лесі Українки ГУМАНІЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ Актуальність даної теми викликана сучасними проблемами кримінальновиконавчої системи, діяльність якої тісно пов’язується з дотриманням прав людини під час виконання кримінальних покарань. Хоч, на думку, заступника Голови Державного департаменту України з питань виконання...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»