WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 66 |

«УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ Збірник наукових статей Київ – 2012 Українська політична нація: проблеми становлення УДК 323.2+342.7(477) У45 За повного або часткового ...»

-- [ Страница 2 ] --

Епоха пізнього капіталізму викликала глобалізацію, яка усереднила, нівелювала підходи до державного будівництва й націєтворення й звела їх до елементарно простих політичних технологій, і своєю глибинною сутністю заперечує право національних держав на самостійне (суверенне) існування.

Патріотизм засуджується, а його антипод – космополітизм – заохочується. Наслідком стала поява антипатріотично налаштованої «еліти нації», яка скуповує нерухомість і тримає активи у «вигідних» країнах, а свої «рідні країни» перетворила на території тимчасового перебування й заробляння активів для особистого збагачення.

Саме у 1990-х роках, коли було напрацьовано систему правил «політкоректної» внутрішньої та зовнішньої поведінки сучасних держав, націоналізм було визнано шкідницьким або напівшкідницьким, хоча саме під його «прапором» досі утверджувалися «права націй на самовизначення» й здійснювалося національно-державне будівництво. Водночас гласно й негласно заохочуються як регіональний або міжрегіональний інтегратизм, так і сепаратизм.

Отже, лише з першого погляду усе виглядає простим у випадку з політичною «модернізацію», оскільки є базова модель держави-нації європейського походження і є засноване на ній визначення «модернізації» як зведення реально існуючої «нації» до омріяного стану «модерну», що передбачає необхідність докласти певні зусилля на шляху європейської або євроатлантичної інтеграції, до якої залучена й сучасна Україна, з кінцевим результатом – вступом країни до ЄС.

З модерними рецептами утворення політичної нації не все зрозуміло ще й тому, що модерному (буржуазному, капіталістичному) суспільству властивий перманентний конфлікт між бюрократизованою

Теоретико-методологічні аспекти становлення політичної нації в Україні

державою та громадянським суспільством. Ось чому політична модерна нація аж ніяк не є омріяним статичним станом, а лише мінливим гібридним утворенням, яке дозволяє більш-менш конструктивно, тобто правовим чином, розв’язувати різні політичні конфлікти [1].

До того ж непросто визначити й саме поняття «модерн». Саме довкола подібних визначень розгортаються найбільш політизовані дискусії щодо «модернізації», оскільки тут завжди присутня аксіологічна компонента: «правильним» моделям модернізації протиставляються «неправильні»; моделі наздоганяючої модернізації (модернізації навздогін) відкидаються на користь моделей випереджаючої модернізації тощо.

Зокрема, в сучасних країнах СНД (Україні, Росії тощо) пропонуться чимало альтернативних проектів «модернізації», які протиставляються вестернізації й модерній моделі «суспільства масового споживання». У цьому ж напрямі точаться дискусії довкола активно обговорюваних у просторі СНД ідей «євразійської цивілізації».

Принципово нових ідей щодо «модерну» та «модернізації» не додали й класики «постмодернізму». Зокрема, у праці Ф. Ліотара «Стан постмодерну» успішно систематизовані характеристики модерну і постмодерну стосовно художньої творчості, її сприйняття та інтерпретації [8], але немає жодної конкретики щодо політичної творчості.

Визначення певного стану як «модерного» означає можливість зіставлення суспільних реалій з ідеальною моделлю, тоді як в умовах переходу до «постмодерну» така модель зникає й виникають парадоксальні ситуації, коли розвинені країни проголошують себе носіями ідеальної моделі національної державності й водночас засуджують націоналістичні ідеології в країнах, що розвиваються, спрямовані на будівництво національної ідентичності і класичних держав національного типу, які відходять від запропонованої моделі.

Труднощі практичної реалізації натуралістичного підходу до націєтворення виявляються одразу ж, коли в межах певної держави опиняться кілька народів або племен, дуже різних за своїм походженням, навіть якщо вони мають схожі природні корені цивілізаційного існування. Саме тоді на передній план виходять «конструктивісти» – будівничі політичної нації як штучного утворення, які міняють місцями складники у бінарній опозиції «нація-держава», вважаючи, що не нація створює державу, а навпаки – держава творить відповідну державну або політичну націю.

Конструктивісти не лише визнають «націю» штучним утворенням, продуктом соціального винахідництва й інженерії або «гастрономії», а й штучними або напівштучними конструктами вважають «державну мову», національну культуру «традиційного типу» і національну

Українська політична нація: проблеми становлення

історію, гадаючи, що вони зобов’язані своїм виникненням і утвердженням не «простому люду», а державотворцям і «національним героям», які потребують цих штучних соціально-політичних винаходів, оскільки «нація» з метою самоутвердження змушена апелювати до своєї «древності», тоді як насправді вона може бути зовсім недавнім політичним винаходом [3; 4].

Серйозні виклики модернізаційній моделі нації і націєтворення кидає глобалізація з її уніфікаційними, денаціоналізуючими, космополітичними тенденціями. Як реакція у відповідь, виникають культурний та політичний націоналізм, які проповідують тріаду «одна держава – одна культура – одна нація» («one state – one culture – one nation») [5].

Теоріям націєтворення через модернізацію опонує теорія «залежного розвитку» (Dependency theory), одну з версій якої пропонує неомарксистська «світ-системна» теорія (World Systems Theory), відповідно до якої країни «світової периферії» змушені практикувати типи державності, несхожі на характерні для країн «світового ядра» [14].

Йдеться, зокрема, про «міжнародно-спонсороване державотворення» («internationally-sponsored statebuilding»), тобто націє- державотворення під міжнародним протекторатом.

Україна належить до держав, що виникли на уламках квазіімперських утворень (СРСР, СФРЮ, ЧСФР) після завершення «холодної війни» й подібні до дволиких Янусів [7].

Одним їхнім лицем є добровільне обмеження суверенітету і ставка на певну міжнародну нормативність (європейську або євроатлантичну ідентичність тощо), відповідність певним усталеним нормам і стандартам державності, на сторожі яких знаходяться різні «ревізори».

Натомість ці «ревізори» (США, ЄС, які діють за посередництва низки міжнародних контролюючих інстанцій на кшталт РЄ, ОБСЄ, НАТО тощо) гарантують територіальну цілісність і непорушність кордонів новоутворених національних держав.

Іншим лицем «дволикого Януса», який доповнює і багато в чому заперечує тип «нормативної держави», є реальна емпірична держава, яка успадкувала чимало конфліктогенних «родимих плям» від колишніх квазіімперських утворень й сама тяжіє до квазіімперського статусу.

А в «імперіях», як відомо, немає націй у їх сучасному громадянському розумінні, а є лише «національні еліти» як певні суспільні прошарки (етноконфесійні угруповання, верстви, класи тощо), об’єднані спільними політичними цілями і цінностями, нормами й нормативами, спрямованими на побудову власної держави, її внутрішню та зовнішню легітимацію, стабілізацію, встановлення атмосфери довіри між особою, суспільством і державою.

Теоретико-методологічні аспекти становлення політичної нації в Україні

Такі «національні еліти» протиставляють себе політично «малосвідомим масам», утворюючи разом з ними політичний конструкт, що нагадує піщаний годинник «клепсидру» з вузьким перешийком, який, вочевидь, заповнює та особлива соціальна верства, яку в Україні традиційно називають «інтелігенцією» і яка причетна до «еліт» і до «мас»

водночас.

Націєтворча інтелігенція, представлена групами політиків-державників, економічних діячів, провідних митців та науковців, створює атрактивні зони «національно-ідейних ініціацій», які, «оволодівши масами», зумовлюють появу й формування націй як великих соціальних груп та об’ємних соціальних інституцій.

Згодом націєтворчі атрактивні зони зорганізовують довкола себе дедалі більші маси людей й вносять у «маси» відповідну національну свідомість, внаслідок чого вони перетворюються на політичну націю.

На практиці це означає: (а) розподіл за законами національно-державної доцільності (керованості) соціальних статусів та ролей; (б) формулювання національно-нормативного бачення статусно-рольових очікувань (експектацій) та можливих заохочувальних і каральних санкцій щодо девіантів і «ухилянтів», поведінка яких контрастує із регламентованими правилами-експектаціями щодо практичної реалізації «національної ідеї».

Нація як соціальна інституція завдячує своїм виникненням лінійним властивостям в організації соціуму та лінійним зв’язкам між людьми, зростанню в соціумі кількості осіб з лінійними зв’язками і стилем мислення, що надає потужного прискорення зростанню «національної самосвідомості».


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Отже, «еліта» формує націю, а нація згодом формує власну еліту, яка стає на захист і заради «національного інтересу», ініціює побудову власної держави «бездержавними» націями, а в слушні моменти – започатковує необхідні реформи з використанням державних механізмів впливу та регулювання.

Зі свого боку, надто виражені риси лінійного мислення, властиві певним верствам національної еліти, породжують націоналізм як ідеологію «неповторності нації» з її позірними унікальними чеснотами.

Підсумовуючи, слід зазначити такі особливості українського націєтворення, що засвідчують «зависання між модерном та постмодерном».

1. Квазіімперськість. Збереження регіональних ідентичностей за векторами колишніх імперій або державних утворень, які володіли колись українськими землями.

2. Етатизм та патерналізм. Держава як центральний актор модернізації не посилює, а послаблює роль громадянського суспільства й політичної нації.

Українська політична нація: проблеми становлення

3. Переважання зовнішніх ідентичностей над внутрішніми та поява зденаціоналізованих ідентичностей.

4. Поява та посилення у відповідь на глобалізаційні тенденції різноманітних версій націоналізму та його субститутів у вигляді «руського міра» або різноманітного «європеїзму».

5. Зовнішнє управління та тенденції до внутрішньої і зовнішньої десуверенізації.

До наведеного додаються тенденції, пов’язані з постмодерном та постмодернізацією, які змінюють соціальну структуру у таких напрямах.

• Мережі замість вертикальних ієрархій.

• Мікроелементи замість блоків.

• Транснаціональне замість національного.

• Медіатизація й нація як бренд замість реальної нації.

Нація і національний інтерес у їх сучасному ліберальному розумінні виникають у трикутнику взаємної довіри і взаємозобов’язань та взамозахисту «особа – суспільство – держава», що відображено в укранському законодавстві з питань національної безпеки та оборони, що тлумачить «національну безпеку» як триєдність у системі «національна безпека особи – національна безпека суспільства – національна безпека держави».

Однак ця триєдність упродовж останніх років перебуває у стані загрози. Передусім йдеться про невідокремленість національно-державного інтересу від інтересу крупних корпорацій і відокремлення корпоративізації виробництва від національно-державного коріння (аутсорсинг – інсорсинг), що призводить до зникнення економічного (товарного) націоналізму зі своїми проблемами робочих місць, вивезенням капіталів в офшори й фінансовим «голодуванням» (недоінвестуванням). Йдеться про самозвільнення власників від соціальних зобов’язань, що призводить і до їх самозвільнення від зобов’язань національних.

Якщо в класичній теорії лібералізму йдеться про те, як торується шлях до формування політичної нації сучасного типу, загальносуспільний консенсус, суспільний договір тощо, то саме такого консенсусу і такого договору надзвичайно бракує в Україні. Відтак, виникла криза довіри у відносинах «суспільство – політична еліта – держава», що є безпосередньою загрозою національній безпеці.

У пошуках шляхів відновлення загальносуспільного консенсусу Україні слід брати приклад з тих пострадянських країн, що запроваджують відповідні пропагандистські механізми виховання «нового патріотизму» і вдаються до прийняття й реалізації «патріотичних» нормативно-правових заходів.

Теоретико-методологічні аспекти становлення політичної нації в Україні

Зокрема, у вересні 2012 р. російська Держдума обговорила законопроекти, спрямовані на «націоналізацію еліт», які у разі їх перетворення на повноцінні закони зобов’яжуть російських чиновників відмовитися від нерухомості й рахунків за кордоном.

Таку ж політику «націоналізації еліт» як свідому політику формування «правлячого класу» або прошарку, зорієнтованого на реалізацію не приватних (не виключно приватних), а й національно-державницьких інтересів, слід, вочевидь, невідкладно започаткувати й в Україні.

Список використаних джерел

1. Breully J. Nationalism and State. Manchester / John Breully. – Manchester University Press, 1982. – P. 335–344.

2. Вежин С. Национализация элит / Савелий Вежин // Независимая газета. – 2012. – № 182. – 7 сентября. – С. 1.

3. Hobsbawm E. Nations and Nationalism since 1780. Programme, Myth, Reality / Eric Hobsbawm. – Cambridge : Cambridge University Press, 1990. – Р. 10.

4. The Invention of Tradition / Eric Hobsbawm, Terence Ranger eds. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – Р. 1–13.

5. Hutchison J. The Dynamics of Cultural Nationalism / Jon Hutchison. – London : Allen and Unwin, 1987. – Р. 12–19, 30–34.

6. Ivanes C. D. National ideology and the making of a nation : Simion Barnutiu and the Romanian Revolution of 1848–1849 in Transylvania : A dissertation / Cristian Daniel Ivanes. – Memphis : The University of Memphis, 2010.

7. Catic M. In Pursuit of the State : Majority Nationalism, State Legitimization and Internationally-Sponsored Statebuilding in Bosnia after Dayton : A dissertation presented to the Faculty of the Graduate School of Arts and Sciences of Brandeis University Waltham, Massachusetts / Maja Catic. – Brandeis University, 2009.

8. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Жан-Франсуа Лиотар. – М. :

Ин-т експеримент. социологии, 1998. – 160 с.

9. President Woodrow Wilson’s 14 Points (1918) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ourdocuments.gov

10. Renan E. Qu’est-ce qu’une nation? / Ernest Renan // Discours et Conferences. – Paris : Calman-Levi, 1882. – Р. 277–284.

11. Сталін Й. В. Марксизм і національне питання / Й. В. Сталін. – К. :

Держполітвидав України, 1952.

12. Smith A. D. Gastronomy or geology? The Role of Nationalism in The Reconstruction of Nations / Anthony D. Smith // Nations and Nationalism. – 1994. – № 1. – Р. 3–23, 19.



Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 66 |
 
Похожие работы:

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія книгознавство., 2007. Вип. 2. С. 106 – 115 Ser. Bibliology., 2007. No 2. P. 106 –115 УДК 091:025.32:004.65:004.451 ВИКОРИСТАННЯ БАЗ ДАНИХ У КОДИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ РУКОПИСНИХ КНИГ НА ПРИКЛАДІ БАЗИ ДАНИХ «КОДЕКС» Ольга ІВАНОВА Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, пр. 40-річчя Жовтня, 3, м. Київ, 01039, Україна, тел. (044) 244-44-18 Висвітлено специфіку описування та каталогізації рукописних книг, в тому числі, в автоматизованому...»

«Нечипоренко К.П. Київський університет імені Бориса Грінченка, викладач кафедри початкової освіти та методик гуманітарних дисциплін РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ТВОРЧИХ УМІНЬ УЧНІВ У ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ У ПЕРІОД З 1958 ПО 1991 РІК У статті охарактеризовано історичні контексти розвитку інтелектуально-творчих умінь молодших школярів в Україні з 1958 по 1991 рік. Ключові слова: інтелектуальні уміння, творчі уміння, інтелектуально-творчі уміння молодших школярів, розвивальне навчання. В статье...»

«Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях Інститут історії України НАН України видав книжку історичних нарисів «Крим: шлях крізь віки».Анотація: Авторський колектив книги представляє численну когорту академічних та університетських вчених-істориків і сходознавців. Вони зробили спробу відповісти на актуальні, з їхнього погляду, запитання не лише щодо маловідомих або призабутих, але й також стосовно добре знаних сторінок багатовікової історії Криму та народів, які його населяли з...»

«Проблеми господарського права Вісник № 3 [70] В. Пашков, доктор юридичних наук, доУДК 346 цент, завідувач кафедри приватного права Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», провідний науковий співробітник НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України Особливості цінової політики держави щодо продукції фармацевтичного виробництва Питання ціноутворення фармацевтичної продукції завжди було на порядку денному,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ДВНЗ «ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ» КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС І СУЧАСНА ПАРАДИГМА ОСВІТИ В УКРАЇНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС» Дніпропетровськ – 2011 Болонський процес і сучасна парадигма освіти в Україні. Методичні вказівки до вивчення курсу «Педагогіка вищої школи і Болонський процес» / Укладач: Г.І. Карпенко. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – 18 с....»

«ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА ФАКУЛЬТЕТ ІСТОРІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОЛІТОЛОГІЧНЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО СТУДЕНТІВ ТА АСПІРАНТІВ ВІДДІЛ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ РОзВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ Програма II Міжнародної науково-практичної конференції студентів...»

«Міністерство освіти та науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Юридичний факультет Кафедра історії та теорії держави і права РИМСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧ НОГО ФАКУЛЬТЕТУ Львів 2010 Г.М. Федущак-Паславська Римське приватне право. Завдання для практичних занять, для студентів юридичного факультету. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. – 24 с. Схвалено кафедрою історії та теорії...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. С. 677–698. Ser. Hist. РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ 2010. Is. 45. P. 677–698. SILVA RERUM АБО СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ З-ПІД ПЕРА ПОЛЬСЬКОГО ІСТОРИКА ДЕМОГРАФІЇ (З приводу книги: Budzyski Zdzisaw. Kresy poudniowo-wschodnie w drugiej poowie XVIII wieku. Rzeszw; Przemyl, 2008. T. III: Studia z dziejw spoecznych. 592 s.) Демографічні клопоти української історіографії Історична демографія віддана була та...»

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА Інститут суспільства Кафедра історії України АСИСТЕНТСЬКА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ Спеціальність: 8.02030201 Історія МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Київ-2013 Укладач: Зінченко Арсен Леонідович – доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка.Рецензент: Надтока Геннадій Михайлович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка....»

«Анатолій Дейнеко Село наше Красне. Історія Красносілки: від сивої давнини до наших днів Дніпропетровськ АРТ-ПРЕС УДК 94(477.65)+908(477.65) ББК 63.3(4УКР-4КІР)+26.89(4Укр-4Кір) Д 27 Дейнеко А. О. Д 27 Село наше Красне. Історія Красносілки: від сивої давнини до наших днів. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2007. – 440 с. + вкл. ІSBN 978-966-348-099-2 Книга, яку написав шкільний учитель історії, є блискучим зразком дослідження місцевої краєзнавчої історії. На прикладі типового українського села, що на...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»