WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 ||

«МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Львів, 19 грудня 2008 р.) Перші методологічні читання Львів-2010 УДК 30:32+321(9) Рекомендовано до друку ...»

-- [ Страница 22 ] --

МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

Методологія політичної науки Перші методологічні читання 2010 C. 116 ІДЕОЛОГІЧНА ЗААНГАЖОВАНІСТЬ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК ОДНА ІЗ

ПРИЧИН ГАЛЬМУВАННЯ ЇЇ РОЗВИТКУ ЯК НАУКИ

–  –  –

Проблема ідеологічної заангажованості політології як науки для України є явищем невипадковим і, можливо, навіть закономірним. Поверховий огляд історії розвитку політології дозволить побачити основні причини цього явища.

В першу чергу мова йде про відсутність наукової традиції, яка би змогла забезпечити тяглість наукового процесу. У світовому масштабі процес формування й виокремлення політології із загальної системи соціальних та гуманітарних наук та її інституціоналізації відбувався в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. У різних країнах становлення політології відбувалось на базі різних дисциплін (права, державознавства, політичної історії, соціології, економіки). Вже в 1903 р. у США була створена Американська асоціація політичних наук, яка започаткувала подібні асоціації в інших країнах.

Формування політології як навчальної дисципліни йшло паралельно зі становленням її як науки. В США це відбулось ще в середині ХІХ ст., в Європі дещо пізніше – в середині ХХ ст. Введення такого курсу в університетах мало на меті сприяння формуванню політичної культури громадян, їх прихильності до демократичних цінностей [2, с.29 ].

СРСР стояв осторонь процесу становлення та розвитку політології. Це можна пояснити тим, що багато положень, теорій не вписувались в загальний ідеологічний контекст радянського суспільства. Політологія не визнавалась як наука. Дослідження політики відбувались в рамках наукового комунізму, історичного матеріалізму, політичної економії тощо.

Перетворення України на незалежну державу було явищем раптовим. І як показала згодом практика не було програм реформування різних сфер суспільного життя, освітянської також. Політологія проте почала впроваджуватись як навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах. В структурі деяких ВНЗ з’явились політологічні гуртки, школи. Активно захищають кандидатські, докторські дисертації. Проте це лише формальний бік питання. Попри формальне визнання політології й створення умов для її розвитку, ми маємо ряд проблем щодо змістовного наповнення.

Проблема ідеологічної заангажованості політології, одразу загострює питання про існування в Україні ідеології як такої. Дискусій на цю тему відбувається немало.

Проте, на мою думку, така постановка питання є дещо не коректною. У свідомості наших громадян, на жаль, так і залишився логічний ланцюжок: «ідеологія партії дорівнює пануючій ідеології в суспільстві»; а, отже, як партії мають «розмиті»

ідеології, то й суспільству відповідно не пропонується чітко визначених ідеологічних позицій. Проте потрібно врешті до кінця усвідомити та прийняти ситуацію, що склалася в ХХІ ст., і характеризується плюралізмом позицій та їх рівноцінністю. Це виключає тотальність та всеохопність ідеологій, як це було в ХХ ст.

---------------------Леся Парно 2010 р.

Ідеологічна заангажованість політології як одна з причин гальмування розвитку політології як науки В такому контексті ідеологічна заангажованість політології означає не намагання вписати політологію як науку в загальну ідеологічну картину суспільного розвитку, яку малює конкретна партія. Якщо раніше дослідження перетворювались в підбір цитат із «класиків» марксизму та підтасовуванні фактів під ті ж марксистські схеми, то зараз мова йде про дещо іншу ідеологізацію. Наразі це «прислужництво»

окремих політологів окремим партіям та політикам, що дає змогу говорити про так званих «кишенькових політологів», функції яких є мінімальними – допомогти політику «прихопити» якомога більше електорату.

Ідеологічна заангажованість сучасної української політології розвивається не в площині загальновідомих ідеологій (лібералізму, консерватизму, соціалдемократизму), а радше в залежності від ідеології партії, якій прислужує конкретний політолог, що відповідно потім «виливається» в його наукових позиціях. В цьому їх суттєва відмінність від західних політологів. Звичайно, за підходами, установками, симпатіями їх можна характеризувати як приналежних до тієї чи іншої ідеологічної традиції (демократи, ліберали тощо). проте тут радше йдеться про ствердження плюралізму ідейно-політичних течій, підходів, методологічних принципів, їх співіснування.

Варто підкреслити, що проблему ідеологічної заангажованості політології і як науки, і як навчальної дисципліни не варто розглядати лише в ключі пропагування нею цінностей, що сповідуються політичною верхівкою суспільства. Це не радянська апологетика (це хоча б виховувало громадян у дусі патріотизму), це радше тотальне прислужництво, яке тягне за собою інші серйозні наслідки. Наразі складається ситуація, коли більшість політологів-науковців прагне стати політологамипрактиками: політконсультантами, політтехнологами, радниками і т.д. Проте в Україні, де політика перетворилась на такий собі перформанс, політологи стають не більше аніж риторами чи прислужниками конкретних політиків. Їхнє завдання – розробити технології, які б дозволи обдурити якомога більше населення на чергових (чи позачергових) виборах, вішати кліше на суперників.

Потрібно таки пам’ятати, що підлаштування науки, й політології також, під чиїсь смаки та інтереси неодмінно призводить до виродження науки. Саме байдужість фахівців призводить до того, що ми вже досить довгий час перебуваємо лише на етапі опанування світових досягнень. Ілюзія того, що політологічні знання є простими, а аналіз політичних явищ можна звести лише до прогнозування, якою буде коаліція, сприяє тому, що політологи-практики займаються лише фіксацією наявних фактів.

Не варто забувати, що суспільство, яке крутиться в такому замкненому колі, відривається від реального світу, втікаючи в світ ілюзій та брехні, не висуває нових концепцій та теорій, які б дозволили зрозуміти процеси, що відбуваються у власній країні та світі. Таке суспільство безнадійно відстає в гуманітарному плані від загального світового розвитку.

Ідеологізація науки – це найбільше та найнебезпечніше джерело розвитку псевдонауки. Саме це ми зараз і спостерігаємо. Політологія як наука перестала виконувати свою головну функцію – продукування нового знання; на даному етапі вона просто репродукує вже наявне. Як би це не звучало прикро, але фактично те, чим займається сучасна українська політологія можна охрестити «товкотнею води в ступі».

118 Леся Парно Насправді ситуація, що склалась є досить серйозною і певним чином небезпечною. Однією із найважливіших функцій політології є теоретична функція, на яку покладається розробка нових теорій, концепцій, гіпотез, які описують і пояснюють багатоманітні явища суспільно-політичного життя. Іншою, не менш важливою, є функція прогностична, яка зорієнтована на передбачення, прогнозування перспективи розвитку політичних процесів, завчасне проведення наукових експертиз політичних рішень на предмет реальності очікуваного від них ефекту. Незаперечним є факт, що прогностична функція опирається на теоретичну, тож без належного здійснення останньої неможливе повноцінне здійснення прогнозу.

На жаль, політологічні прогнози досить часто не мають серйозного наукового підґрунтя. Як правило, вони (прогнози) спираються лише на якісну методологію.

Використання кількісних методів не набуло поширення в українській політологічній науці. А це, до речі, є ще одним наслідком ідеологізації політології: ідеологізація не сприяє розвитку методології науки. Хоча з огляду на те, чим є політика в Україні і яке місце займають в ній політологи, використання кількісної методології є утрудненим.

Власне, варто сказати, що це є однією із найразючіших відмінностей між політологією на пострадянському просторі від політичної науки в Західній Європі [1].

Отже, сучасний стан розвитку політології є вкрай складним. По-перше, політологія перетворилась із самостійної науки в інструмент маніпулювання, яким користуються наші політики, і це врешті матиме передбачувано негативні наслідки для розвитку суспільства. По-друге, український політологічний дискурс ще більше дистанціюється від західноєвропейського. А це, звичайно ж, утруднить наближення України до Європи. По-третє, за таких умов політологія як наука та політологи як її представники дискредитують себе в очах населення. Навряд комусь зараз спаде на думку повірити словам бодай одного політолога, адже їхні погляди продиктовані приналежністю до певної політичної сили.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Фактично складається ситуація, коли наука аж ніяк не служить інтересам суспільства, а кошти платників податків йдуть не за цільовим призначенням. Проте ситуація не є безвихідною. Прийняття конкретних нагальних заходів (в першу чергу йдеться про підняття престижу роботи науковця шляхом матеріального заохочення; переформатування певних стандартів наукової діяльності, щоб свобода науковця не закінчувалась «академічною свободою»), позитивно вплине на подальший розвиток політології.

_______________

1. Рудич Ф.М. Политология: теоретический аспект и прикладной контекст// Социально-политический журнал. – 1996. – №5. – С.53-64.

2. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.

– К.: Либідь, 2002. – 576 с

МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

Методологія політичної науки Перші методологічні читання 2010 C. 119 ПОЛІТИЧНА ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ ЯК ЧИННИК

НЕМОЖЛИВОСТІ ІДЕОЛОГІЧНОЇ ЗААНГАЖОВАНОСТІ

ПОЛІТОЛОГІЇ

–  –  –

Останні вибори в Україні свідчать про иполітичну деідеологізацію в державі. Критерієм голосування громадян є ніяк не ідеологія, а політичний лідер тієї, чи іншої сили. У свою чергу партії все частіше змінюють назви на прізвища їх лідерів. Послаблення ролі ідеології (або деідеологізація) обумовлюється як правило двома чинниками: 1) масовістю політичної участі; 2) індивідуалізацію.

Інтелектуальний результат ідеологічного процесу починає втрачати спроможність до мобілізації поведінки на основі завчасно сформульованих ідей. Одночасно відбувається деідеологізація партій і доктрин, а отже, маргіналізація ідеології. Якщо розглядати ідеологію лише як етап розвитку політики, то виникає питання, що слугує наступною віхою? А. Соловйов стверджує, що на зміну ідеологію приходить те, що „збереже комунікацію масового суб’єкта із владою – маркетингові конструкції, політична рекламістика” [1].

Головним системоутворюючим конструктом у новій матриці суспільного впливу є імідж – спрямований на збереження вільного вибору. На зміну страти ідеологів приходить страта технологів. Таким чином набуває своєї реалізації думка про трансгресію демократії в інфократію.

В процесі дослідження цієї теми, я спробував порівняти ідеології „останніх” парламентських партій України на основі вивчення програм і дійшов висновку, що деідеологізація в Україні відбувається і серед суспільства, і серед потенційних носіїв ідеології. Наприклад, Народна партія Литвина вигадала собі „народну ідеологію”, яка за назвою має прилаштовувати її до соціально-демократичної доктрини. Якщо прочитати уважно програми Партії регіонів, БЮТ і НУНС, то можна об’єднати їх ліберальною ідеологією. Однак проблема в тому, що вони самі не проголошують чітко свою політичну ідентичність. Партія регіонів взагалі відкидає поняття ідеології, і зазначає, що ладна співпрацювати із партіями інших ідеологій.

Напрошується висновок, що ігнорування ідеологій з боку Партії регіонів – це також ідеологія. Не дивлячись на ліберальну програму, багато хто небезпідставно закидає БЮТу їх схильність до соціал-демократичної, лівої ідеології. Значно простіше з КПУ – вони належить до марксистсько-ленінського спрямування і частіше за всіх згадують у своїй програмі поняття ідеології (НУНС, наприклад, жодного разу).

То чи можна вести мову про ідеологічну заанґажованість політології в Україні, якщо ідеологій як таких не існує?

________________

1. Соловьев А.И. Политическая идеология: логика исторической эволюции // Политические иследования. – 2001. – №2. – С.5-23.

---------------------Данило Галико 2010 р.

МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

Методологія політичної науки Перші методологічні читання 2010 C. 120 НАШІ АВТОРИ

1. Анісімович-Шевчук О.З., здобувач кафедри політології Львівського національного університету ім. Івана Франка

2. Білоус А.Ю., студентка філософського факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка

3. Буник М.З., доцент кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

4. Бурдяк В.І., професор кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

5. Буртак С.Г., аспірант кафедри історії та теорії культури Львівського національного університету імені Івана Франка.

6. Велигорський В.Ф., магістрант філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

7. Веренько В.І., аспірант кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

8. Волянюк О.Я., аспірант кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

9. Галико Д.І., студент філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

10. Глод О.О, здобувач кафедри політології Львівського національного університету ёімені Івана Франка.

11. Голось М., доцент кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки.

12. Горбай Б., магістрант філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

13. Гордієнко М.Г., доцент кафедри філософії та політології Національного університету ДПС України

14. Ключкович А.Ю., доцент кафедри політології Ужгородського національного університету.

15. Косьмій Ю.В., аспірант кафедри політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

16. Лозниця С.А., вчений секретар Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України.

17. Майданюк В.М., аспірант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.

18. Малкіна Г.М., асистент кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

19. Мамонтов І.О., асистент кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури.

20. Маруховська О.О., професор, заступник завідувача кафедри суспільних наук Університету економіки та права «КРОК».

.

21. Медвідь А.М., доцент кафедри української словесності і культури Національного університету ДПС України.

22. Медвідь Ф.М., доцент, заст. завідувача кафедри господарсько-правових дисциплін з наукової та фахової роботи Національного університету Державної податкової службиУкраїни

23. Мельник В.І., аспірант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету ім. Івана Франка.

24. Миколаєнко І.М., доцент кафедри філософії та політології Національного університету Державної податкової служби України

25. Монолатій І.С., доцент кафедри політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

26. Новосад О.А., аспірант кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки.

27. Остапенко М.А., докторант кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету ім.

М.П.Драгоманова

28. Парно Л., студентка філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

29. Пробийголова Н.В., доцент кафедри політології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

30. Радь Т.І., аспірант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету ім. Івана Франка

31. Рутар Г.І., старший викладач кафедри іноземних мов Львівської державної фінансової академії.

32. Саврук М.В., аспірант факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

33. Стець С.С., аспірант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка

34. Сурніна-Далекорей О.А., викладач кафедри політології Ужгородського національного університету.

35. Токовенко О.С., декан соціально-гуманітарного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

36. Трачук В.О., старший викладач кафедри філософії та політології Національного університету державної податкової служби України.

37. Трухачов О.І., асистент кафедри міжнародної інформації університету економіки та права „КРОК”, аспірант кафедри міжнародної журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка.

38. Угрин Л.Я., доцент кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.

39. Фатуллаєва А.М., аспірант факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

40. Шишолик О.П., аспірант кафедри філософії Волинського національного університету імені Лесі Українки.

41. Шнайдер О.В., аспірант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.

42. Щурко О.М., викладач Львівського військового інституту сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка».

43. Ярош Б.О., завідувач кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки.

44. Ярош О.Б., доцент кафедри політичних інститутів і процесів Волинського національного університету імені Лесі Українки.

.

МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Львів, 19 грудня 2008 р.)

–  –  –

.



Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 ||
 
Похожие работы:

«УДК 502.5:332.3(477.82) Павловська Т. С. Структура земельних угідь в ландшафтноекологічній організації території Волинської області Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк. e-mail: pavlovska2006@rambler.ru Анотація. У статті відображено результати оцінювання структури землекористування Волинської області в розрізі адміністративних районів. Здійснено порівняльний аналіз нинішньої структури земельного фонду і рекомендованих екологічних параметрів збалансованої...»

«ББК 63.3(4УКР)4г П12 Серія «Особистість і доба»Редакційна колегія серії: Володимир Литвин (голова), Іван Дзюба, Микола Жулинський, Павло Загребельний, Платон Костюк, Борис Патон, Валерій Смолій, Микола Стороженко, Петро Толочко, Микола Шпаковатий Під загальною редакцією академіка НАН України В.А. Смолія Видавничий проект M.I. Шпаковатого Художнє оформлення серії C.I. Чуєва Сергій Павленко П12 Іван Мазепа. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. — 315 с.; іл. Книга С. Павленка присвячена...»

«О. Яковина, канд. філол. наук, наук. співроб., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ТРАДИЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У статті розглядаються форми актуалізації української християнської традиції у творчості Тараса Шевченка. Вплив християнства на українську культуру постає у поета основою самоідентифікації народної свідомості. Ключові слова: національна екзистенція, релігійна традиція, особа і спільнота, семантика святості, метаісторичність культури. В статье рассматриваются...»

«Історія УДК: [94(470+571):614.885] «1867-1914» доктор історичних наук, професор, Ореховський В.О. Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету РОСІЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА: ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ, ЕВОЛЮЦІЯ СТРУКТУРИ (1867-1914 рр.) Охарактеризовано передумови виникнення Товариства Червоного Хреста у Російській імперії. Розглянуто управлінську вертикаль Товариства (Головне Управління – окружні та місцеві управління –...»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (65). 2012. № 1-2. С. 303–309.   УДК 1:572 (091) САМОІДЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК МЕТААНТРОПОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА Мазур Л.І. В статті розкривається онтологічний аспект концепту самоідентичності особистості. Автором проводиться ідея методологічного значення цього концепту в синтезі антропологічних теорій і створенні метаантропології Ключові слова:...»

«ГУМАНІТАРНІ НАУКИ ДОКУМЕНТАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Голова секції: Рогожа М.М., д. філос. наук, проф. Секретар секції: Клімчук О.В., асистент 04.04.2012, 1330, ауд. 8.604, 8.607 1. Артюх О.В., НАУ, Київ Інформаційні позиції України: втрати та перспективи Науковий керівник – Ількова О.Г., ст. викладач 2. Бажан Т.П., НАУ, Київ Наукові видання як вид документно-інформаційного забезпечення науководослідницької діяльності студентів НАУ Науковий керівник – Литвинська С.В., к....»

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ ДОНЕЦКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА СПРАВОЧНО-БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ ОТДЕЛ МЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА В СРЕДНЕЙ ШКОЛЕ (Информационный список литературы) Вып. 35. Донецк-2010 Cписок литературы по методике преподавания иностранного языка в средней школе издается на протяжении 34 лет. В 2010 году подготовлен 35 выпуск. В список включены книги, статьи из периодических и продолжающихся изданий за 2009-2010 годы на украинском и...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. С. 309–331.ВІДНОСИНИ УSer. Hist. 2010. Is. 45. P. 309–331. НАЦІОНАЛЬНІ ЛЬВОВІ В 1950–1970-х РОКАХ УДК 323.1 (477.83–25) : 314.82–058.232.6 “1950/1970” НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ У ЛЬВОВІ В 1950–1970-х РОКАХ ОЧИМА МІГРАНТІВ ІЗ СІЛ Галина БОДНАР Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра новітньої історії України вул. Університетська 1, Львів 79000, Україна У статті подається характеристика пересічними приїжджими зі...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXVI Zamuruitsev O. V. The development of agriculture in the German-speaking settlements of the South of Ukraine in the middle of the 19th – at the beginning of the 20th centuries Some problems of the development of farming among the Germans and Mennonites of the southern region of modern Ukraina in the middle of the 19th – at the beginning of the 20th centuries are being investigated in the article. The...»

«Judaica Ukrainica I (2012), 434–440 Григорій (Гілель) Казовський. Книжкова графіка митців КультурЛіґи. Київ: Дух і Літера, 2012. 240 с. ISBN 978966378218 Розмова про нову книгу мистецтвознавця Григорія (Гілеля) Казовського мусила б звучати російською мовою, котрою цю книгу написано. Це, зрештою, цілком природно, коли обговорюємо текст автора, що про­ тягом десятків років працює переважно в Москві та Єрусалимі. Проте видавництво “Дух і Літера” дотримується мовної політики відносно молодої, але...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»