WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

«СЕКЦІЯ ІСТОРИКО-ПРАВОВИХ НАУК ЗАХОПЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПОЛЬЩЕЮ В 1919-1923 РР. (МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ) О. Юхимюк Волинський державний університет імені Лесі Українки ...»

СЕКЦІЯ ІСТОРИКО-ПРАВОВИХ НАУК

ЗАХОПЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПОЛЬЩЕЮ

В 1919-1923 РР. (МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

О. Юхимюк

Волинський державний університет імені Лесі Українки

Внутрішня роз’єднаність українського народу, відсутність самостійної цілісної держави стали

причиною того, що долю українців після першої світової війни вирішували чужоземні держави, часто

необізнані з політичним та економічним становищем України. Цьому сприяли також суперечливі відносини між країнами, що виникли внаслідок розпаду багатонаціональних імперій. Особлива увага приділялась етнічним українським землям, які в історичній літературі дістали назву Західної України, включаючи Східну Галичину, Західну Волинь, Полісся та Холмщину, що попередньо належали Російській та Австро-Угорській імперіям.

Створюючи ілюзію зацікавленості, країни Антанти досить тривалий час обговорювали питання про статус Східної Галичини в різноманітних комісіях, місіях і радах Паризької мирної конференції.

Проблемою номер один було припинення польсько-української війни, що розпочалась збройною інтервенцією польських військ проти українського народу.

В літературі зустрічається думка про те, що в Парижі не усвідомлювали, що віддають один народ під владу іншого. Насправді це не так. Франція, говорилося, зокрема, в доповідній записці делегації до МЗС УНР, мріє передати “роль Росії як противаги німецької мілітарної сили та як сторожі французьких інтересів на сході Польщі”. Впливові політичні кола Франції не приховували своєї орієнтації на створення „Великої Польщі“ за рахунок німецьких, білоруських та українських земель.

Обіцянками територіальних прирощень вони намагалися залучити до союзу Польщу, Румунію, Чехословаччину. Що ж стосується Англії, то вона практично до початку 1917 р. не цікавилась українським питанням і була мало знайома з політичним і економічним становищем України. США ставилися до УНР цілком негативно.

Отже, за підходами до проблеми незалежної України Антанта поділилась на дві групи країн:

Англія, Італія, Японія, істотні інтереси яких не вимагали відбудови Росії, і Франція та США, метою яких було відновлення федеративної Росії. Саме представники другої групи наполягали на передачі українських земель під владу Польщі. При цьому вони ігнорували виступи українських представників у західних країнах про природне право українського народу на самовизначення.

8 червня 1919 року після численних лицемірних заяв про прагнення Антанти справедливо вирішити українське питання Рада міністрів Мирної конференції офіційно дозволила польському урядові застосувати усі наявні у нього збройні сили для окупації Східної Галичини до ріки Збруч. 25 червня була схвалена остаточна редакція постанови Верховної Ради з цього приводу. Для заспокоєння світової громадськості і, перш за все, українського народу, у постанові було відзначено, що у Східній Галичині встановлюється цивільне управління під мандатом Антанти, яка і має забезпечити – “наскільки це можливо” – автономію цієї території, політичні, релігійні й особисті свободи громадян.

Передбачалося, що цей мандат буде діяти аж до моменту самовизначення населення Східної Галичини щодо її політичної незалежності”.

Це рішення Найвища Рада опісля доповнила ще постановою від 11-го липня 1919 року такого змісту: “Польське державне правління буде уповноважене ввести в Східній Галичині цивільну управу після того, як заключить із союзними і заприязненими державами договір, якого постанови мають по змозі забезпечити автономію території і також політичні, релігійні та особисті свободи її населення”.

Отже, без відома і згоди українського народу, його повноважних органів влади відвічна українська земля віддавалась під окупацію поляків з туманними обіцянками про автономію. Доля інших західноукраїнських земель теж була свавільно вирішена на користь загарбників. Польща одержала повноваження на окупацію всієї Галичини та введення цивільної адміністрації на цій території.

10 вересня 1919 року був підписаний Сен-Жерменський мирний договір із Австрією, який зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворились після ліквідації Австро-Угорської імперії. Юридичною основою галицької проблеми була стаття 91-ша Сен-Жерменського договору, де

–  –  –

було сказано, що Австрія зрікається на користь союзних держав, тобто Антанти, всіх прав до територій, які перед тим належали до австро-угорської монархії і які залишилися поза кордонами самої Австрії.

20-го листопада 1919 року Найвища Рада на засіданні прийняла опрацьований комісією для польських справ проект статуту під назвою “Договір між Союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини”. Згідно з цим проектом, Галичина мала стати окремою автономною країною, якою впродовж 25 років мала адмініструвати Польща на основі окремого мандату і під контролем Союзу Народів.

Щойно був затверджений Статут, а вже польський уряд, за підтримкою Франції, виступив проти 25 річного строку мандату, і 25 грудня Рада голів делегацій пішла на зустріч польським вимогам, знявши з Статуту строк мандату.

В той же час велись переговори між УНР і Польщею. Результатом стала Варшавська угода, оформлена двома основними документами — політичною конвенцією від 21 квітня 1920 і військовою конвенцією від 24 квітня 1920, яка вважалася інтегральною частиною політичної конвенції. Крім того, передбачалося укласти спеціальні економічно-торговельні угоди. Загалом цей договір не був популярним ні серед українців, ні серед поляків. Як результат тривалого процесу становлення і розвитку міждержавних взаємин УНР та Польщі, він лише зміцнив статус УНР як залежної від нової союзниці держави.

Визнавши Варшавським договором незалежність УНР і отримавши за це 1/5 території України, Польща цим же нормативно-правовим актом підготувала ґрунт для Ризького миру, який цю незалежність заперечив. За умов військових невдач під тиском урядів країн Антанти польський уряд на конференції в Спа (15-16 липня 1920 р.) погодився розпочати переговори з радянським урядом Росії, оскільки конференція займалася тільки двома справами: налагодженням взаємин з Німеччиною і рятуванням Польщі від радянської експансії.

Найвища рада Антанти рішуче висловилася за те, щоб Східна Галичина затримала свій міжнародний статус, незалежний від Польщі. Щодо решти України, то Найвища Рада теоретично прийняла зобов’язуючу заяву польської влади, що вона буде шанувати право самовизначення народів.

Прелімінарним договором, підписаним в Ризі 12 жовтня 1920 р. радянською та польською сторонами, визнавалась незалежність радянської України і Білорусі, визначалась лінія державного кордону між Польщею і радянськими республіками.

В той же час українці ще робили на міжнародному рівні спроби врятувати ситуацію. У пошуках міжнародної підтримки у конфлікті з Польщею керівники ЗУНР звернулись до Ліги Націй, створеної, як проголошувалось, для вирішення суперечок між державами шляхом компромісу. У листопаді – грудні 1920 р. на першій Асамблеї Ліги Націй у Женеві перебувала галицька делегація, очолена головою уряду ЗУНР Є. Петрушевичем. Її члени зустрічалися з представниками великих держав, керівництвом Ліги, поширювали матеріали, що торкались галицької проблеми. Проте, не вдалося знайти країну-члена Ліги, яка погодилася б поставити це питання на порядок денний.

18-го березня 1921 року в Ризі підписано мирний договір між Польщею та радянською Росією.

За його умовами до Польщі відходили приблизно половина Білорусії з населенням близько 4 млн.

чоловік і вся Західна Україна (Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся) з населенням понад 10 млн. чоловік (64% українці). Доля Галичини була вирішена Радою послів країн Антанти дещо пізніше. Такий східний кордон Польщі проіснував 18 років.

У лютому 1921 р. з англійською допомогою ця справа потрапила на порядок денний засідання Ради Ліги Націй в Парижі. У постанові Ради Ліги від 23 лютого вказувалося, що Польща є лише фактичним військовим окупантом Східної Галичини, яка лежить поза межами польських кордонів, і що її правове становище не регулюється існуючими міжнародними угодами та нормами. Посилаючись на Сен-Жерменський договір, Рада Ліги Націй вирішила передати справу Раді Послів Антанти. Таким чином Ліга Націй відновила надії на сприятливе вирішення долі Східної Галичини великими державами. У вересні 1921 р. Ліга Націй знову займалася цим питанням. Асамблея 27 вересня ухвалила постанову, в якій закликала Раду Ліги Націй звернути увагу Верховної Ради Антанти на необхідність якнайшвидшого визначення державно-правового статусу Східної Галичини.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Генеральна Асамблея Ліги Націй, що розглядала це питання 22 вересня 1922 р., теж не змінила статус Східної Галичини, а ухвалила постанову такого ж змісту, як і у вересні 1921 р. Рішення Ліги викликали в галичан певну симпатію та довіру до цієї організації.

СЕКЦІЯ ІСТОРИКО-ПРАВОВИХ НАУК

Міжнародна конференція в Генуї, яка відбулася весною 1922 р. і на якій з англійської ініціативи було підняте питання Галичини і навіть було внесено проект автономного статуту для неї, закінчилася невдачею і жодного рішення на захист українського народу так і не було прийнято.

26 вересня 1922 року більшістю голосів польського Сейму був ухвалений документ під назвою “Закон про принципи загального воєводського самоврядування, зокрема, Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств”. Цей закон приймався для заспокоєння міжнародних чинників, створення враження про задоволення Польщею вимог українського населення, оскільки країни Антанти до цього часу утримувались від однозначного визнання окупації Східної Галичини.

Завдяки цьому Рада Послів 14 березня 1923 р. вирішила визнати за Польщею всі права суверена на території Східної Галичини, з врахуванням положень Сен-Жерменського мирного договору відносно зобов’язань, які несуть держави, що одержали територію колишньої Австро-Угорської монархії.

Таким чином, Рада послів Антанти без згоди українського народу, проти його волі, всупереч загальновизнаним міжнародним нормам пішла назустріч анексіоністським домаганням Польщі, якій своїми рішеннями передала західноукраїнську землю у довічне підпорядкування. Це і був заключний міжнародно-правовий акт, який регламентував статус Східної Галичини включно до другої світової війни.



 
Похожие работы:

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА НАЙДА РУСЛАНА ГРИГОРІВНА УДК 061.213(477.82) «1919/1939» ПРОСВІТНИЦЬКО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДІЖНИХ ТОВАРИСТВ НА ВОЛИНІ (1919-1939 рр.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук К И Ї В – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник:...»

«Досвід ініціатив на користь збереження шкіл Східноукраїнський центр громадських ініціатив ДОСВІД ІНІЦІАТИВ НА КОРИСТЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ШКІЛ: матеріали проекту «Разом до збереження та розвитку освітніх послуг у малих громадах» Луганськ ISBN 978-966-678-461-5 УДК 37.014.7+328.1 ББК 74.2+66.79 Д-70 Досвід ініціатив на користь збереження шкіл: матеріали проекту «Разом до збереження та розвитку освітніх послуг у малих громадах» / Укладачі: О. Дрєпіна, О. Переходченко. – Луганськ: ПП «Видавництво Янтар»,...»

«ПРОЕКТ «СПРАВЕДЛИВЕ ПРАВОСУДДЯ»ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ: СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ Контракт No. AID-121-C-11-00002 Автор: Маркус Зіммер, експерт з судового адміністрування 10 листопада 2012 року Погляди автора, викладені у даній публікації, не обов’язково відображають офіційну точку зору Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або Уряду Сполучених Штатів Америки. Зміст Вступ Розділ I Повноваження, роль і функції Державної судової адміністрації України.6 A. Коротка...»

«Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/ Олег ПОлянський, Руслана ПОлянська Публікації Омеляна ТерлецькОгО у виданнях “ПрОсвіТи” Висвітлено один із аспектів життєпису історика, географа, мистецтвознавця, педагога, громадського діяча Омеляна Терлецького – видавнича співпраця з Товариством “Просвіта”. Розкрита діяльність вченого як редактора часопису “народна Просвіта” та науково-популярної серії книжечок “Знання. Бібліотека науково-популярних викладів під редакцією...»

«Купрійчук В.М., кандидат наук з державного управління, докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики НАДУ Законотворча діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної політики (березень 1917 – квітень 1918 року) У статті розглянуто законотворчу діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної політики (березень 1917 – квітень 1918 року). Аналізуються основні напрями та шляхи формування й реалізації законодавства в гуманітарній сфері, акцентується увага на необхідності творчого...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2010, вип. XXVIII 59. Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХIX в. – М., 1978. – 268 с.60. Лещенко М.Н. Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90 рр. ХІХ ст.). – К., 1970. – 312 с.61. Панкратова О.В. Революция 1905-1907 гг. в национальных районах России. – М., 1955. – 260 с.62. Горизонтов Л.Е. Парадоксы имперской политики: Поляки в России и русские...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ» ЛІЛІЯ МОРОЗ ПРОГРАМА З ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ «РЕЛІГІЄЗНАВСТВО. ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ» Дослідницько-експериментальний напрям КИЇВ – 2013 УДК 374.091.214:2 ББК 74.200.58 М74 Редакційна колегія: О. В. Лісовий, С. О. Лихота, Л. В. Мороз, Л. М. Панчук, О. В. Ткачук, Н. О. Халупко, І. М. Шевченко Автор: Мороз Лілія Володимирівна, керівник секції «Релігієзнавство та історія релігії»...»

«17. Ігнатуша О. М. Інституційний розкол православної церкви в Україні: ґенеза і характер (ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.) / О. М. Ігнатуша. – Запоріжжя : Поліграф, 2004. – 440 с.18. Катюшко В. Адвентизм на Хмельниччині / В. Катюшко // Релігія і Церква в Подільському регіоні: історія та сучасність. – Хмельницький : Вид-во Хмельн. ін-ту регіон. управління та права, 2002. – С. 155-158.19. Клибанов А. И. История религиозного сектантства в России (60-е годы ХІХ в. – 1917 г.) / А. И. Клибанов. – М. :...»

«Голосова Н., Ратушняк С., Ремех Т. ЖИВИ за ПРАВИЛАМИ Навчально-методичний посібник з правової освіти та виховання учнівської молоді Видання друге, доповнене Асоціація «Нова Доба» Західно-Український Консалтинг-Центр Львів 2007 УДК 37.016:3 ББК 74.266.7+74.200.50 Живи за правилами: Навчально-методичний посібЖ 66 ник з правової освіти та виховання учнівської молоді для вчителів, вихо вателів та учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів /Автори-укладачі: Голосова Н., Ратушняк С., Ремех...»

«Марценюк Пантелій Іванович. Над Бугом-рікою Вінниця, 2004 рік ББК 84 Укр6 М49 Передмова: Марценюк В.П. Марценюк П.І М49 Над Бугом-рікою: Біографічна повість. Під редакцією В.П.Марценюка. Вінниця.: О.Власюк, 2004. – 88 с ISBN 966-8413-50-4 Епіграф до книги: «Над Бугом-рікою Росли ми з тобою. Над Бугом прийшлось помирати» З пісні О.Клименко Передмова Мій батько, Марценюк Пантелій Іванович прожив довге та насичене історичними подіями життя. Він народився дев’ятого серпня одна тисяча дев’ятсот...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»