WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«СТРУКТУРАЛІЗМ І ДЕКОНСТРУКЦІЯ: ДО ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЧНИХ СТРАТЕГІЙ У статті зроблено спробу дослідити специфіку функціонування методології в гуманітарних науках на прикладі ...»

-- [ Страница 1 ] --

УДК 82.0:165.75

Ірина Борисюк

СТРУКТУРАЛІЗМ І ДЕКОНСТРУКЦІЯ: ДО ПРОБЛЕМИ

МЕТОДОЛОГІЧНИХ СТРАТЕГІЙ

У статті зроблено спробу дослідити специфіку функціонування

методології в гуманітарних науках на прикладі структуралізму й

деконструкції. Окрему увагу приділено питанню міждисциплінарності

теоретичних текстів.

Ключові слова: структуралізм, деконструкція, теорія,

міждисциплінарність.

Специфіка функціонування гуманітарного знання в останні десятиліття визначається налаштованістю на інтеграцію всіх складових гуманітарної сфери та взаємопроникнення методологій. Актуальність порушеної в цій статті проблематики виявляється не тільки в тяжінні наукових досліджень до міждисциплінарності, а й у появі нової, інтегративної методологічної парадигми, що охоплює всі гуманітарні науки. Наукова новизна цього питання зумовлена спробою окреслити загальні закономірності функціонування методології в науковому обігу, що визначається особливістю гуманітарних наук.

Дж. Каллер, намагаючись окреслити методологічні горизонти сучасного літературознавства, цитує Р. Рорті, який обґрунтовує появу в ХІХ ст. нового, змішаного жанру, що поєднав у собі інтелектуальну історію, літературний твір, моральну філософію та соціальні передбачення [8, 3]. Цей новий жанр, на думку Дж. Каллера, і є власне теорією, тобто таким різновидом наукової думки, що виходить поза межі тієї галузі знань, у якій вона виникла й до якої належить. Теорія в такому розумінні має незаперечний резонанс в інших сферах гуманітарного знання [8, 3]. За Дж. Каллером, із 60-х років минулого століття теорією в літературознавстві стає не сукупність методів для літературознавчих студій, а необмежена кількість досліджень, що порушують найрізноманітніші теми. Жанр теорії, таким чином, включає дослідження з антропології, історії мистецтв, лінгвістики, філософії, політичної теорії, ґендерних студій, соціології, психоаналізу [8, 4]. Проте не всі дослідження стають теорією, а лише ті, в яких запропонована концепція чи аргументація виявляються продуктивними не тільки в суміжних, а й у віддалених галузях знань. Отже, теорія, на думку Дж. Каллера, має такі ознаки, як інтердисциплінарність, рефлективність (теорія має справу з конструюванням певного категоріального апарату), критичність щодо концептів, які досі сприймалися як неспростовні, а також аналітичність і спекулятивність (дослідження конкретних явищ) [8, 15].

Така методологічна дифузність і взаємопроникність зумовлена не в останню чергу тим фактом, що головним інструментом для всіх наук гуманітарної сфери є мова. Особливо рельєфним є зв’язок філології й філософії. У класичній Греції філософія тісно пов’язана з філологією, адже «фоне» (плинний, безперервний звук) і «логос» сприймалися нероздільно:

античність не знала опозиційності звуку й значення. Найменування речі — це й означення її сутності. Центральна проблематика середньовічної філософії, зокрема, суперечка номіналістів та реалістів, теж лежить у площині мови.

Постання Ренесансу як нової культурної епохи пов’язане передусім із філологічною проблематикою: зусилля перших гуманістів були направлені на очищення античних текстів від схоластичних нашарувань. У ХVІІ – ХVІІІ ст. обґрунтовується тотожність мислення й мови: висловлення певної думки означає одночасно її аналіз, оскільки конкретизація думки відбувається в певній формі. Граматика вивчає знаки мови так само, як логіка вивчає знаки мислення. В ХІХ ст. «мова знов набуває загадкової непроникності, властивої їй із часів Ренесансу» [6, 320]. На зміну концепції паралельності, прозорої проникності мови й мислення приходить усвідомлення детермінованості мислення мовою: «граматичні структури мови виявляються апріорними засновками всього, що може бути висловлене» [6, 322]. Цим М. Фуко пояснює відчутне в ХІХ ст. поновлення практики тлумачення текстів:

«перший том «Капіталу» – це тлумачення «вартості», весь Ніцше – це тлумачення кількох грецьких слів, Фройд – тлумачення тих безмовних фраз, що одночасно й підтримують, і підривають наші очевидні дискурси, наші фантазми, наші сни, наше тіло» [6, 322].

Структурний напрям у гуманітарних науках теж зобов’язаний своїм виникненням лінгвістиці. Ф. де Соссюр, намагаючись подолати психологізм сучасної йому лінгвістики, вводить у науковий обіг поняття структури (надсуб’єктивного утворення, що не залежить від волі окремих індивідів і від історичних змін).

Запропонована дослідником опозиція мови й мовлення дозволяє розрізнити анонімну абстрактну структуру й реальний процес комбінаторики елементів, що має індивідуальний характер. Висхідною в теорії Соссюра є концепція знаку, що постає як єдність означника та означеного. Означник є матеріальним аспектом знаку, а означене – змістовим, їх пов’язують стосунки довільності та невмотивованості. Зв’язок між означником та означеним є конвенційним, він не залежить від волі окремої людини. Знак, на відміну від символу, є адекватним (обсяг поняттяозначеного дорівнює означнику) і немотивованим (образ несхожий на звукове та графічне позначення). Відповідно, значення мислиться не як психічний образ предмета, а як співвідношення означника й означеного.

Отже, й сенс не передує мові, а народжується в ній.

Узявши за основу положення про структуру як надсуб’єктивне утворення, гуманітарний структуралізм застосовує формальний підхід у різних сферах знання (психоаналіз Ж. Лакана, епістемологія М. Фуко, культурні студії Р. Барта, антропологія К. Леві-Стросса). Структурна антропологія, зокрема, бере за основу теоретичні викладки, сформульовані в царині лінгвістики. К. Леві-Стросс послуговується методологією, запропонованою лінгвістом М. Трубецьким. Відповідно до положень теорії М. Трубецького, фонологія переходить від вивчення свідомих лінгвістичних явищ до вивчення їхньої несвідомої інфраструктури; вона відмовляється розглядати терміни як незалежні сутності й за основу свого аналізу бере відносини між ними; фонологія вводить поняття системи та виявляє структуру систем; зрештою, вона є націленою на розкриття загальних законів, які виявляються через індукцію або ж виводяться логічно [4, 36].

К. Леві-Стросс вважає за можливе запозичити методологічний інструментарій лінгвістики для дослідження культурних феноменів, зокрема міфів. Хоча міфи суть «модуси мови», для них проте характерне її «гіперструктуральне використання»; вони утворюють таку метамову, де структурна організація наявна на всіх рівнях, бо хоч слова і залишаються елементами мови, в міфі вони функціонують як «пучки диференційних відношень» (термін уведено Р. Якобсоном). Міфеми, як і фонеми, «виникають у результаті комбінування бінарних і тринарних опозицій» [5, 427], але фонеми позбавлені значення і лише служать для утворення значень слів, тоді як міфеми комбінуються з таких елементів, які в плані мови вже наділені значенням. Міфеми, за визначенням К. Леві-Стросса, це «слова слів», що одночасно функціонують і в плані мови, де вони зберігають своє лексичне значення, і в плані метамови, де вони виступають в ролі елементів вторинної знакової системи, що виникає лише з поєднання цих елементів.

Але, як зазначає дослідник, «справжні складові елементи міфу становлять не поодинокі відносини, а пакети відносин, що є функціональними елементами кожного міфу» [5, 428]. Беручи за основу постулат про те, що значення елемента визначається його зв’язками з іншими елементами, всі структуралісти визначають систему опозицій і кореляцій як умову відповідності означника означуваному. Через протиставлення та відповідність елементів структури відбувається розрізнення їхніх значень у кожному конкретному випадку [7, 108]. Щоб зрозуміти зміст терміна, наголошує К. Леві-Стросс, необхідно поставити його в усі можливі контексти. Міф, зазначає дослідник, належить до сфери мови, якою він оповідається, та до сфери мовлення, завдяки чому може бути проаналізований. Мова належить до сфери оборотного часу, а мовлення – до сфери часу необоротного. Міф поєднує в собі два аспекти – синхронний та діахронний, маючи ще й «третій рівень, що вирізняє його як щось абсолютне» [4, 201]. Така розшарованість міфу вможливлює його структурний аналіз. Відчитуваня міфу К. Леві-Стросс порівнює з відчитуванням нотної партитури, коли рядки можуть читатись як зліва направо, так уможливлює розуміння послідовності подій, про які оповідає міф;

постовпчикове – розуміння його глибинного сенсу, його структури. Причому повтори в синхронній тканині міфу уможливлюють його діахронне прочитання. Теоретичні постулати К. Леві-Стросса, які постали на ґрунті лінгвістичної методології, вплинули і на інші сфери гуманітарного знання.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Зокрема, його постулат про структурну розшарованість міфу було застосовано в численних літературознавчих дослідженнях, що зосереджувалися на прочитанні літературного тексту передусім як тексту культури.

Проте Ж. Дерріда в запропонованому інтелектуальному проекті деконструкції виявляє метафізичні імплікації соссюрівського концепту знака та ставить під сумнів доцільність концепту структури. Концепція дуального, за Деррідою, розчленованого на смисл і звук знака сягає ще доби Середньовіччя, коли ця концепція мала для свого виникнення певні культурні й ідеологічні передумови. Збереження опозиції означника й означеного відсилає до опозиції чуттєвого й умоглядного з переважанням умоглядного: отже, єдність і співмірність означника й означеного виявляється позірною. В знакові поєднано дві різні субстанції – змістову та чуттєву, й це відсилає нас до давньої метафізичної проблематики єдності душі й тіла. Посилання на концепт знака є спробою надати єдності тому, що її не має, адже означене переважає над означником. Поділ на чуттєве й мисленнєво осяжне визначає природу знака; знак двоїстий, він є завжди знаком чогось – отже, натякає на співвіднесеність означеного з якоюсь сталою формою присутності [3, 126]. Текстові як знаковій тканині передують істина чи смисл, створені логосом чи в стихії логосу: отже, означене має безпосередній зв’язок із логосом і опосередкований – із означником [3, 128].

Ф. де Соссюр зазначає, що між значенням та звуком існує природний необхідний зв’язок. На думку Ж. Дерріди, вся західноєвропейська традиція, починаючи від Платона, акцентувала цей зв’язок (логос / фоне). Всередині логосу ніколи не переривався первісний сутнісний зв’язок зі звуком. Голос позначає стан душі, який, у свою чергу, відображає речі в силу певної природної подібності. Коли людина промовляє, виникає ілюзія присутності думки. Проте присутність свідомості в голосі, голос як найближчий до думки

– це лише ілюзія. Отже, в епоху логосу «письмо принижується до ролі посередника при посередникові й мислиться як гріхопадіння сенсу в чуттєву позапокладеність» [3, 127]. Своєю суто умосяжною гранню означене відсилає до абсолютного логосу і встановлює з ним безпосередній зв’язок. У середньовічній теології цей абсолютний логос був безкінечною творчою суб’єктивністю. Знак і божество народилися в один і той самий час і в одному й тому ж місці [3, 128]. Письмо, як і читання, за Ж. Деррідою, не є підкореним логосу й істині.

Щодо запропонованого структуралістами концепту структури, то Ж. Дерріда намагається деконструювати його, показавши нерівнозначність стосунків центру й марґінесу всередині структури. Центр структури незмінний, він є підставою виникнення структури й умовою її збереження, а також, як зазначає Ж. Дерріда, умовою структурування структури, парадоксально перебуваючи при цьому одночасно всередині структури й поза нею [2, 460]. При цьому центр мислиться одночасно як частина структури й позапокладений універсальний закон. Така ситуація зумовлює потребу ревізії уявлення про аксіологічну природу центру (як слушно зауважує Ж. Дерріда, епоха знака є по суті теологічною [3, 128], оскільки спирається на ідею неподільного означеного, що незмінно відсилає до ідеї божественного логосу) й до заміни цього уявлення ідеєю функціональності.

Оскільки центр є тільки функцією, а не означенням присутності буття, немає жодних підстав посилатися на незмінність і першопочатковість закону чи правила, що окреслюють структуру, всередині якої відбувається вільне переміщення й перетворення елементів. За таких умов співвідношення центру й марґінесу обумовлюється децентралізацією й розмиканням структури, яка віднині стає полем вільної гри [2, 460–461]. Отже, проблема взаємообумовленості марґінесу й центру не лежить у площині ієрархії цінностей. Центр уже не оцінюється в категоріях важливості, значимості, істинності, натомість марґінес стає потужним генератором значень і смислів, сприймається як потенція, а не тло. У постмодерній ситуації відсутність ієрархії виявляється в настанові на поліваріантність, іронію, десакралізацію:

тим самим скасовується тотальна абсолютність істини, моноцентризм поступається місцем плюральності. Ієрархічна вертикаль розсипається, і в умовах горизонтальної рівноцінності поняття «чужого», «нижчого», «підкореного» замінюються поняттям «іншого».

Переосмислюючи поняття структури і письма, Ж. Дерріда вводить інше прочитання понять значимості й значущості, не обумовлених наявністю єдиного сталого центру. Така методологія виявляється дуже продуктивною для застосування її в різних сферах знання, таких, як мистецтво, масові комунікації, політологія, архітектура, економіка, кіно, театр, соціологія, право, лінгвістика, психологія, теологія, освіта, фемінізм, історія, музика, антропологія, інженерна справа [1, 68]. Та найбільше й найплідніше застосування методологія деконструкції отримала в літературознавстві.

Таким чином, можна окреслити загальні закономірності функціонування теоретичних текстів у науковому обігу. По-перше, нині відчутна тенденція до розмивання меж окремих наук, що проявляється передусім у застосуванні методологій суміжної галузі – отже, це дає підставу говорити про систему, а не просто сукупність гуманітарних наук. По-друге, теорія (в значенні, окресленому Дж. Каллером) породжує несподіваний резонанс у суміжних галузях знань і дуже часто саме поза сферою, в якій виникла, й отримує застосування. Отже, теорія нині функціонує на рівні метамови – універсальної знакової системи, застосування якої не обмежується сферою однієї науки.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Автономова Н. Деррида и грамматология // Деррида Ж. О грамматологии / Жак Деррида. – Пер. с фр. Н.С. Автономовой. – М.: Ad Marginem, 2000.

2. Дерріда Ж. Структура, знак, гра в дискурсі гуманітарних наук // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.: Слово. Знак.

Дискурс / Під ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996.

3. Деррида Ж. О грамматологии / Жак Деррида. – Пер. с фр.

Н.С. Автономовой. – М.: Ad Marginem, 2000.

4. Леві-Строс К. Структурна антропологія / Клод Леві-Строс. – К.:



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«УДК 378.14 (477) ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОГРАМ АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В УКРАІНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ (на прикладі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини) Юлія Музиченко У статті висвітлено досвід Уманського державного педагогічного університету щодо реалізації програм академічної мобільності. Характеризуються організаційні засади і зміст двох чинних програм на бакалаврському і магістерському рівнях. Ключові слова: академічна мобільність, європейський...»

«БРОСЛАВСЬКИЙ В.Л. `cp`pm` PqnpP“ op`bnaepefmnЇ rjp`Їmh: 1793$1 Навчальний посібник для студентів історичних факультетів ТЕРНОПІЛЬ – УДК 351.711+325.4 ББК 63.3 (4 Укр.) Брославський В.Л. Аграрна історія Правобережної України: 1793–1861: Навчальний посібник. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2010. – 174 с.Рецензенти: Бармак М.В. – доктор історичних наук, завідуючий кафедри історії України Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Каденюк О.С. – доктор...»

«Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua УДК 37.016 Издательская группа «Основа» — ББК 74.266 «Электронные книги» М64 Серія «Підготовка до ЗНО» Заснована 2007 року Автори: В. О. Мирошниченко, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету; А. О. Федчиняк, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету За загальною редакцією К. О. Баханова, докт. пед. наук, професора Бердянського державного...»

«РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. АНОТАЦІЇ БОГДАШИНА О.М. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ, МЕТОДИКИ, ІСТОРІЇ: НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК. 3 Е ВИД., ДОП. ТА ПЕРЕРОБЛ. ХАРКІВ: ВИДАВНИЦТВО САГА, 2008. 214 С. Досягнення української історичної науки у царині вивчення минувшини українського народу та української держави достатньо широко представлені у монографіях, наукових часописах, збірках тощо. Усталені уявлення про перебіг історичних подій української історії оприлюднені на сторінках численних...»

«Регулярна інформація за 2013 рік ПРИВАТНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ Назва: АЛЬЯНС ЄДРПОУ:Рік: Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Голова Правління Воронянська Марина Вікторівна (прізвище та ініціали керівника) (посада) (підпис) 25.04.2014 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік...»

«Олександр ФЕДОРУК ІНТЕГРАЦІЯ З СВІТОВОЮ ОРІЄНТАЛІСТИКОЮ Почнемо наше зацікавлення проблемою з аналізу альбомного дослідження знаної в Україні японістки Світлани Рибалко «Зі Сходу на Захід» — магнетичне посилання культурного дискурсу від орієнтальних культурно-мистецьких традицій до культурно-мистецьких окцидентальних новаційних сходжень людства. Гарне видання має підзаголовок «Японська мініатюрна пластика з колекції Олександра Фельдмана», також авторитетного в Україні колекціонера східних...»

«УДК 37.013.74: 001.8 (100) ТОВАРИСТВО ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТИ В США: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА Артем Теодорович У статті висвітлено історію становлення та розвитку північноамериканського осередку педагогічної компаративістики та міжнародної освіти, проаналізовано основні напрямки та рушійні сили його діяльності. Ключові слова: товариство порівняльної педагогіки та міжнародної освіти, історія, становлення, досвід, співробітництво. Попри те, що порівняльна...»

«КОМПЕНДІУМ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ ЦЕРКВИ ПАПСЬКА РАДА «СПРАВЕДЛИВІСТЬ І МИР» КОМПЕНДІУМ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ ЦЕРКВИ “Libreria Editrice Vaticana omnia sibi vindicat iura. Sine ejusdem licentia scripto data nemini liceat hunc Compendium denuo imprimere aut in aliam linguam vertere”. © 2004 Libreria Editrice Vaticana, Citt del Vaticano © 2004 Конференція Римсько Католицьких єпископів України © 2004 Синод єпископів Української Греко Католицької Церкви Переклад: Ольга Живиця Наукова редакція: Юлія...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка В.І.СТЕЦЕНКО Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абетка Навчальний посібник для студентів і викладачів університету Львів Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка Стеценко В.І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абетка: Навч.посібник для студентів і викладачів університету. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – с. У доступній формі пояснено деякі головні...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ: НАУКОВІ ПОШУКИ І ЗНАХІДКИ МІЖВІДОМЧИЙ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗАСНОВАНИЙ 1991 р. Випуск 20 Київ – 2011 Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — Вип. 20: Міжвідомчий збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Віднянського Степана Васильовича / В.о. відп. редактора А.Ю. Мартинов. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. — 392 с. Затверджено до друку Вченою радою...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»