WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 |

«Світлана Джафарова Писемні джерела України-рУсі У рецеПції івана Франка У статті на основі аналізу творчої спадщини І. Франка розглянуто розвиток культури періоду України-Русі та її ...»

-- [ Страница 1 ] --

Світлана Джафарова

Писемні джерела України-рУсі

У рецеПції івана Франка

У статті на основі аналізу творчої спадщини І. Франка розглянуто розвиток культури періоду України-Русі та її наступниці Галицько-Волинської держави. Предметом

уваги українознавця стали писемні джерела, що їх досить скрупульозно піддано науковому аналізові. Особливу увагу звернено на культуротворчу місію київських та галицьковолинських князів.

Ключові слова: Русь, Галицько-Волинська держава, князь, літопис, військові походи, культура, література, християнство.

І. Франко був видатним дослідником у галузі історії, йому належить чимало праць історикокультурної тематики: монографії, повідомлення, статті, в яких він розглядає окремі методологічні питання історії. Крім того, і в літературознавчих працях чи художніх творах, що вийшли з-під його пера, знаходимо багато цінного матеріалу історико-культурного характеру. Історичні аспекти наукової спадщини І. Франка ще не достатньо висвітлені, тому актуальним буде звернення саме до цієї проблематики.

Мета статті – проаналізувати літературно-публіцистичні та наукові праці І. Франка, присвячені середньовічному періодові історії України.

Творчі здобутки І. Франка були предметом досліджень багатьох дослідників як у радянський період, так і на сучасному етапі. Серед праць радянських франкознавців, з яких можемо почерпнути відомості історико-культурного характеру, потрібно відзначити монографію М. Кравця [1] та збірник статей “Франко як історик” [2]. Доволі репрезентативним є збірник матеріалів “Іван Франко і світова культура” [3]. Дослідник української літератури М. Микитась простежив характеристику давніх джерел у його творчості [4, 5]. Ці самі проблеми вивчає і Л. Махновець [6]. Наукову інтерпретацію І. Франком “Повісті временних літ” розглядає Н. Вигодованець [7], а С. Пінчук аналізує мотиви “Слова о полку Ігоревім” у поемах І. Франка [8]. Із сучасних дослідників варто згадати В. Скомороського, який вивчає історико-краєзнавчі дослідження І. Франка періоду середньовічної України та О. Бунчука [9], що аналізує міжнародні угоди Київської держави в рецепції І. Франка [10] та ін.

Як свідчить історіографічний огляд, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження окресленої проблеми.

Джерельною базою слугуватимуть розвідки І. Франка. Перш ніж перейти до аналізу його творчої спадщини на історико-культурну тематику періоду княжої доби в історії України, дозволимо собі провести їх класифікацію. По-перше, це методологічні студії проблематики, що їх сконцентровано у низці монографій, повідомлень, статей. По-друге, це літературознавчі праці чи художні твори, що вийшли з-під його пера, де знаходимо чимало цінного матеріалу історико-культурного характеру.

Доцільно виокремити у цьому контексті твір “Захар Беркут”, який відобразив русько-монгольську боротьбу в ХІІІ ст., де головними дійовими особами виступали галичани. А також ідейно багатий твір “Сон князя Святослава”, що презентує соціокультурні сеґменти тогочасного суспільства. По-третє, історіографічні студії, що свідчили про розвиток культурологічної думки.

Отже, у творчій спадщині І. Франка немає синтезуючої праці з історії української культури, проте основна частина його українознавчих досліджень присвячена вивченню окремих питань історії та культури України у середньовічну добу. В багатьох із них науковець розглядає історико-культурні події часів Київської Русі, часів литовсько-польського панування. У рецензіях, замітках І. Франко, сповідуючи принцип об’єктивності, порівнював історичні реалії з художнім вимислом, підкреслював історичну, фольклорну чи фантастичну основу творів, нерідко проводячи компаративний аналіз різних культур, що їхні впливи знаходили місце в українській. На той час відчувалася прогалина у студіях минулого, і багато з праць, нібито історичного спрямування, грішили неточностями у викладі фактів або взагалі їх перекручували.

Відповідно до цього, І. Франко критично ставився до одержуваної інформації і, викорисУкраїни Історія товуючи насамперед першоджерела, намагався відділити факти від міфічних нашарувань, про що він і неодноразово наголошував. Навіть, аналізуючи працю М. Грушевського у своїх “Причинках до історії України-Русі”, такого авторитетного ученого того часу, не відходив від цього методологічного принципу: “беручи за вихідну точку своїх критичних уваг “Ілюстровану історію України” як пробу дати новий образ історичного розвитку нашого народу… я з конечності речі мушу на кожнім кроці обертатися до того курсу, а в дальшій лінії до джерел, на яких основуються погляди автора” [11, с. 420].

© Світлана Джафарова, 2011 наукові виклади 6 / 2011 Розуміючи, що письмові джерела є інколи тенденційними, а також відтворюють події із певним запізненням, та й перші відомості про предків сучасного українства презентують римські письменники, а згодом грецькі, арабські, пізніше німецькі та польські мандрівники, тому більшу довіру викликали пам’ятки матеріальної культури. У контексті розгляду різних періодів історії нашої культури його арґументація виглядає ось так: “по безмежних полях-степах нашої України стоять мільйони більших і менших могил, валів, круглих, мов перстені, насипів, тисячі так званих городищ, тобто руїни давніх міст, замків, укріплень. Уже близько сто літ люди розкопують ті сліди давніх віків, віднаходять у них свідоцтва про життя-буття людей перед сотками й тисячами літ” [12, с. 304-305]. Тому в І. Франка чимало студій у галузі етнографії, але це предмет окремої розвідки.

З другого боку, українознавця спонукав брак фахової літератури, яка могла, сповідуючи наукові принципи і методи дослідження, реально відтворити соціокультурний світ України княжої доби. Сам науковець це коментує відповідним чином. Так, вгамовуюючи цікавість до історичних коренів власного народу, яка проявилась у І. Франка ще на ранньому етапі його творчості, а саме під час навчання у Дрогобицькій гімназії, доводилося констатувати, що у тодішніх бібліотеках з історичних праць можна було знайти лише “такі ніби учені, ніби поетичні дурниці, як історичні премудрості яких-небудь Шараневичів або “артистичні” та “популярні” Ільницьких”. Вміст бібліотеки у Дрогобичі презентує “Історія Галицько-Володимирівської Русі” Шараневича, “Руська історія в життєписах” Барвінського, “Історія Русі” Дідицького, “Історія старого Галицько-руського князівства” Зубицького. Це був неповний перелік книг “нібито історичного змісту”, в яких переважно подавалася хроніка життя князів і княжих династій, саме з них і черпали свої знання школярі [13, с. 28].

Розповідаючи про розроблення проблематики середньовічної культури, відзначимо, що одним із важливих чинників культурного життя всіх народів є література. І. Франко розумів значення впливів античної літератури, яка дала світові чимале розмаїття художніх форм і стилістичних забарвлень, недаремно ж займався Гомером, Софоклом, Платоном. Глибоке студіювання літературної спадщини українства дало змогу провести її систематизацію. Українознавець вивів алгоритм залежності літературного життя від історичного розвитку суспільства, тому для позначення меж певного періоду він спирався на визначні історико-політичні явища. Відповідно до цього, історичний процес існування українського народу І. Франко поділяв на такі етапи: 1) епоха самостійного політичного життя, аж до сер. ХІV ст., точніше до 1340 р. – до часу розпаду Галицько-Волинської держави; 2) епоха литовсько-польського панування (з другої пол. ХІV – до кін. ХVІІІ ст.); 3) епоха національного відродження – ХІХ ст.

Приступаючи до написання історії української літератури, він зауважував, що літературний період Русі, порівняно з іншими, розроблений та вивчений дослідниками найґрунтовніше [6, с. 12].

Питання культури тісно пов’язане із питанням генези українського народу: “історичні досліди вистежують сліди сього народу майже аж до великої слов’янської міграції в VІ в., показують його предків у напівзабутих антах”, – зазначив дослідник [14, с. 196]. Серед племен, які населяли сучасну територію України і, відповідно, мали вплив на соціокультурний світ українців, він виділяє скіфів та кіммерійців: “кочові скіфи, що жили в Азії, перейшли через ріку Аракс до кіммерійців. Бо де тепер живуть скіфи, се вперед був край кіммерійців” [11, с. 461]. “До передісторичних часів нашої території належить також та доба, що характеризується побутом на ній скіфів та покревних їм іранських племен”, – на думку І. Франка, цей період тривав тисячу років, і саме про нього він подає найширші відомості, беручи за основу свідчення Геродота, принагідно зауважуючи, що М.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Грушевський у своїй праці “Ілюстрована історія України-Русі” приділяє характеристиці цього періоду замало уваги [11, с. 465]. Так, на основі переказів Геродота І. Франко характеризує ці кочові племена, присвятивши опису їхнього суспільно-політичного, військового та соціального життя дев’ять розділів у “Причинках…”, окремий розділ праці він присвятив придунайським скіфам [11, с. 499–517]. Що ж до антів, яких він вважав “безпосередніми предками українського племені” [11, с. 421], то, підсумовуючи, стверджує: “анти були слов’янами, се, здається мені, не підлягає сумнівові”. Використовуючи свідчення Прокопія, І. Франко визначав ареал розселення племен – у середині VІ ст. анти проживали між гирлами Дністра та Дунаю, одна частина їх емігрувала на північ і дала початок племені в’ятичів [11, с. 431].

Докняжа доба логічно трансформувала у княжий період, який викликав невпинну цікавість І. Франка як дослідника минувшини. Вивчаючи такі важливі джерела періоду Русі, як “Повість минулих літ”, “Слово про похід Ігоря”, а саме на основі літописного оповідання про похід Кия на Царгород, він вважає, що можна “віднести початок державної організації в околицях Києва на початок сьомого віку” [11, с. 433], а “перші сліди самостійних державних організацій України Історія на Русі – до 1 пол. ІХ ст.” [14, с. 196]. Вказуючи на етнічне походження назви “Русь”, що її застосовували ще перед приходом трьох варязьких братів, І. Франко висуває припущення, “що старе національне ім’я Русь не було імпортованим варязьким прозвищем, але місцевим виплодом південноруської, спеціально полянської, Київської державної організації” [14, с. 196]. Процес формування і виникнення давньоруської держави, на його думку, відбувався так: “південноруська (Київська) держава виникла з войовничих племен, які до того ж вели інтенсивну торгівлю і які вже у VІІІ ст. об’їздили вздовж і впоперек усе узбережжя Чорного

Писемні джерела України-Русі у рецепції Івана Франка

моря” [15, с. 163]. Що ж до політичного центру новоутвореної держави – міста Київ, то Франко, безаперечно, віддає йому першість, при цьому, слушно зауважуючи, що, своєю чергою, Новгород став осередком скупчення північних племен: “від часу Олега Київ набуває переваги, стає матір’ю руських міст” [16, с. 76]. Визначними рисами періоду Русі Франко-історик вважав “виникнення державної організації з князем на чолі, з дружиною, вічем вільних громадян, з військовими походами за море і в степи ” [17, с. 102].

Найдавніший київський літопис – “Повість минулих літ” – Франко-дослідник вважав однією із важливих пам’яток середньовічної культури, тому присвятив йому велику наукову розвідку – “Студії над найдавнішим київським літописом (частина перша)”. Вперше він виголосив однойменний реферат 12 вересня 1912 р. на засіданні Наукового товариства ім. Т. Шевченка і зауважив, що “метою своїх студій я поклав видання найстарішого київського літопису в первісній віршованій формі з доданням критичного, історичного та літературного апарату, повнішого, ніж се було зроблено досі” [18, с. 10-11]. Робота над цією незавершеною працею тривала з 1907 по 1916 рр. і була видана у шостому томі 50-томного зібрання творів письменника, на думку упорядників цього тому Л. Кочубея та В. Скрекотня, робота “за своїм характером наближається до наукової розвідки”, але через перевагу поетичного начала була подана серед художніх творів [7, с. 43]. Аналіз віршованої форми твору наштовхнув І. Франка на думку, що в основі літопису лежить Іпатіївський список, а не Лаврентіївський [19, с. 11]. Першочерговим завданням у вивченні цієї пам’ятки І. Франко вважав розкриття поетичної форми літопису і саме це було “ключем до розв’язки дуже многих досі сумнівних питань не тільки при критиці та критичній реконструкції самого тексту, в дуже многих місцях досі темного та незрозумілого, але також для розрізнення первісних частей від пізніших додатків, що або псують віршовану форму, або, зложені очевидною прозою, дають зайве або повторяють уже сказане, затемнюють смисл або пояснюють те, що видалося незрозумілим пізнішому читачеві або редакторові” [ 19, с. 11].

Саме тому, що “Повість минулих літ” дійшла до нас у різних списках і редакціях, які подекуди мали власні назви, то другу частину своїх “Студій…” він планував присвятити першоджерелам повісті та їх науковому аналізові. У своїй праці він подав власні переспіви тексту “Повісті минулих літ”, а потім ориґінальні віршовані уривки, що супроводжувалися коментарями. Загалом “Студії…” складаються з 43-х окремих частин, кожна з яких має власну назву. Франкові “Студії…” починаються “Переднім словом”, у яких він виклав загальні теоретичні погляди на руське літописання. Саме тут він підносить питання авторства “Повісті минулих літ”. Дослідник не поділяє поглядів історика Е. Щукіна про те, що Нестор не має жодного відношення до літопису і зауважує, що у своїй статті той “не дає достаточної відповіді на те, що в Європі розуміється під староруським Нестором” і тут же зазначає: “в Європі, починаючи від Шлепера, а кінчаючи Міклошичем та Луї Лежер, іменем Нестора називається автор найстарішого київського літопису” [19, с. 7].

Розглядаючи літописне оповідання про початок державного життя в Русі, І. Франко зауважує, що воно дійшло до нас у дуже скороченому варіанті та містить історичне зерно поряд із пізнішими домислами. Він не погоджується з автором, який вважає, що Кий був перевізником на Дніпрі, протиставляючи у відповідь відомий йому епізод походу Кия на Царгород. Таким чином, він підкреслює, що засновниками Києва є Кий, Щек і Хорив, “яких існування й войовниче панування вважаю історичним фактом” [19, с. 28]. У “Причинках до історії України-Русі” І. Франко звертає увагу М. Грушевського на літописне оповідання про похід Кия на Царгород, якому той не надає історичної ваги, і відносить його приблизно до 640 р. [11, с. 433]. Дослідник О. Купчинський вважає, що гіпотеза про участь воїнів Кия в облозі Константинополя, яку висунув І. Франко на основі порівняльного вивчення давньоруських джерел, відноситься до 626 р. і є найбільш наближеною датою до часу заснування Києва [ 20, с. 130].

Про перших київських князів літопис свідчить небагато, згідно з написаним, у 862 р. Аскольд і Дір стали князями у Києві [19, с. 34], проте, на думку Франка-історика, ця подія є пізнішою в часі.



Pages:   || 2 | 3 | 4 |
 
Похожие работы:

«ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДОЇ СІМ’Ї У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ Сібіль О.І Україна, м.Запоріжжя, КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР Анотація. Сібіль О.І. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДОЇ СІМ’Ї У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ. В статті розглядаються питання щодо кризових явищ у молодій сім’ї в період народження дитини. Представлено зарубіжний досвід надання соціально-педагогічної підтримки членам родини в цей період....»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. директор Польовик Юрiй Васильович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 29.04.2014 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента публiчне акцiонерне товариство Конотопагропостач 2....»

«Феодосій Стеблій УДК 821.161.2Г.Нудьга(092):323.28”1975” ГРИГОРІЙ НУДЬГА – ЖЕРТВА СЛУГ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ. Спомин З нагоди вшанування пам’яті визначного українського літературознавця і фольклориста Григорія Нудьги хотів би поділитися спогадом, як у мене склались взаємини з цим науковцем упродовж 15-річної співпраці в Інституті суспільних наук. Коли 5 листопада 1957 р. я був прийнятий на посаду молодшого наукового співробітника Інституту у відділ історії України (яким керував академік Іван...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка Центр соціокультурного проектування Міжнародного товариства прав людини Центр комунікативних технологій Інституту місцевої демократії Національна спілка краєзнавців України Управління освіти і науки, управління культури і туризму Сумської ОДА Курський державний університет Брянський державний університет імені академіка І.Г. Петровського Мозирський державний...»

«УДК 821.161.2“18/19”.02І.Франко ФРАНКОВА ТЕОРІЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО АНАЛІЗУ МИСТЕЦЬКИХ ТВОРІВ Михайло ГНАТЮК Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, Львів, Україна 79000 Зосереджено увагу на підходах І. Франка до принципів літературознавчого аналізу, які склалися у ХІХ — на початку ХХ ст. на основі міфологічної, культурно-історичної, біографічної, а на початку ХХ ст. — психологічної шкіл. Докладно розглянуто Франкове трактування зв’язку літератури з...»

«ТЕСТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДОДАТКОВОЇ СЕСІЇ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ 2008 РОКУ Зміст завдання, правильна відповідь, відповідність завдання Відповідність завдання підручникам, посібникам, № програмі з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2008 р. затвердженим Міністерством освіти і науки України 1 Зміст завдання: На який історико-археологічний період припадає панування скіфських Лях Р., Темірова Н. Історія України: Підручник для племен в степах Північного Причорномор’я? 7-го...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2009. Вип. 47. С. 5-27 Ser. Philol. 2009. Is. 47. P. 5-27 З ІСТОРІЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ УДК 801.81(477)(092) Ф. Колесса ДО ІСТОРІЇ ЕКСПЕДИЦІЇ ФІЛАРЕТА КОЛЕССИ НА НАДДНІПРЯНСЬКУ УКРАЇНУ Ірина ДОВГАЛЮК Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна, тел.: (+38032) 293 47 20, e-mail: iradovhalyuk@gmail.com Улітку 2008 року...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АЛЕН ПАНОВ Навчально-методичний посібник з курсу ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН Ужгород 2011 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АЛЕН ПАНОВ...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА КУРГАН Яна Миколаївна УДК 321.01 ПРИНЦИП СПАДКОЄМНОСТІ В РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ: АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ 23.00.01 – теорія та історія політичної науки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Київ – 2009 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова,...»

«ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УДК 322 З.М. Бурачко, здобувач Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, м. Львів, Україна, 79000 ЛЮДИНА ПОЛІТИЧНА: ОЧЕРКИ ІСТОРІЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЗМІСТ Розглянуто феномен людини у політиці «людини політичної», викладено огляд з проблем людини в період Античності та Середньовіччя у політичній думці. Акцентовано увагу на проблемах людини політичної у концепціях Н. Макіавеллі та Т. Гоббса. Визначені особливості людини...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»