WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«УДК 782.9 Капелюшок Сергій Васильович, аспірант Київського національного університету культури і мистецтв МІСЦЕ ТА РОЛЬ ДЖАЗУ В МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ У статті йдеться про місце та роль ...»

-- [ Страница 1 ] --

УДК 782.9

Капелюшок Сергій Васильович,

аспірант Київського національного

університету культури і мистецтв

МІСЦЕ ТА РОЛЬ ДЖАЗУ В МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

У статті йдеться про місце та роль джазу в сучасному музичному мистецтві,

узагальнюються відмітні риси та специфічні особливості джазового виконавства.

Ключові слова: джаз, мистецтво, музичне мистецтво, автономізація, інтеграція,

індивідуалізованість.

There is about the place and jazz role in the modern musical art, the distinctive lines and specific features jazz playing are generalised in the article.

Key words: jazz, art, musical art, autonomism, integration, individualization.

Калейдоскопічна зміна багатообразних стильових і жанрових напрямів музичного мистецтва перехідного ХХ ст. відповідає ритму сучасної історії, поступ набув неймовірної швидкості. За відносно короткий – столітній період – на авансцену музичного мистецтва вийшов джаз – «дітище ХХ століття», що став, мабуть, одним з найбільш життєстійких видів сучасних художніх практик.

Сприйнятий спочатку як негритянський фольклор, як екзотична новинка, поступово він став осмислюватися теоретично в рамках масового популярного мистецтва. Системне вивчення джазу в контексті масового мистецтва створило передумови до історико-естетичних і класифікаційних узагальнень, важливих для сучасного мистецтвознавства. Це й обумовлює незмінну актуальність вивчення місця та ролі джазу в сучасному мистецтвознавстві.

Низка констант визначає джаз як частину єдиного простору світової музичної картини ХХ ст. Джаз вирізняє різноманітність форм, жанрів і стилів. Неймовірна популярність джазу в перші десятиліття XX ст. пояснюється також тим, що його естетика повною мірою відображала психологію, світосприймання "втраченого покоління" (Г.Стайн), коли минула світова війна викликала крах колишніх ідеалів, віру в гуманність світобудови.

У дослідженні джазу як естетичного феномена визначну роль відіграли роботи відомого дослідника Маршалла Стернса (1908 – 1966), який у своїй книзі "Історія джазу" [7] характеризує джаз як синтез "білої" та "чорної" музичної культури. Він торкається основних аспектів у розвитку джазу – вплив блюзу, менестрелів, спірічуелс і регтайма джазу 20 – 30-х років, ери свінгу й бона, афро-кубинську музику й рок-н-рол. Дослідник розглядає стилі, які виникли в Новому Орлеані, Чикаго, Нью-Йорку, Сен-Луї й Канзас Сіті, поряд з окремими замальовками особистостей великих джазменів.

У своїй систематизованій і об'єктивній праці Маршалл Стернс простежує еволюцію, структуру, форми й техніку джазу від культової музики Африки через розквіт Нового Орлеана аж до наших днів. Автор доводить, що джаз формувався поступово як культура виключно усна, яка базувалася на суміші танцювальнихта маршових ритмів, пісенних інтонацій афро-американського, латиноамериканського и англо-кельтського фольклору, традиції яких сягають у глибину століть.

Значний інтерес до джазу проявився ще в 20-і роки XX ст. (В. Парнах, Л. Теплицький, Л. Утьосов, А. Цфасман). У 30-ті роки джаз був терпимо трактований радянськими ідеологами „як народне мистецтво американських негрів” [4, 445].

В.Конен у своїх роботах показує, що регтайм і блюз, безпосередні прабатьки джазу, самі виникли в результаті тривалого жанрово-інтонаційного схрещування африканських та європейських традицій. На рубежі століть спочатку регтайм, а потім і блюз виходять на авансцену соціокультурного процесу і переплавляються у новий вид музики під назвою „джаз” [2, 39].

Більшість авторів сходяться на думці, що джаз виник на рубежі століть.

Походження терміна „джаз” до кінця не з’ясовано. Написання слова „jazz” утвердилося у 20-ті роки ХХ ст. До цього були відомі інші варіанти: chas, jasm, gism, jas, jass, jaz. Уперше ця назва з’являється в пресі в 1913 році. Слово „джаз” увійшло у назву джазового оркестру Т. Брауна „Tom Brown’s Dixieland Jass Band Original Dixieland Jazz (Jass) Band” (1915).

Сьогодні здійснено фахові розвідки в соціокультурній та музикознавчій інтерпретації джазу П.К. Корнєва, В.М.Олендарьова, В.І. Романка, О.В. Строкової та інших.

Зокрема, у дисертації П.Корнєва джаз розглянуто як явище світової художньої культури, яке зробило значний вплив на розвиток мистецтва ХХ ст. [3].

У дисертації О.Строкової аналізується феномен джазу як інтегральна частина мистецтвознавства, що знаходиться в руслі інтерференції концепцій перспективи до осмислення мистецтва XX ст. Виявляючи сутнісні парадигми феномена джазу та визначаючи його статус усередині академічної науки, авторка вважає, що феномен джазу – це неодмінно супутня поза музична атрибутика (візуальність, імідж виконавця, активність аудиторії, джазові співтовариства, можливість самовираження) [5].

Проте залишаються не повною мірою дослідженими загальні константи джазового мистецтва, які формуються незалежно від інтонаційної специфіки, від розвитку історії, від адаптації до змінних соціальних умов та визначають зміст даного феномену усередині музично-художнього простору сучасності, розкриваючи відмітні особливості його художньої практики. Цьому і вважаємо за доцільне присвятити дану розвідку.

Передусім варто наголосити, що із розвитком джазового мислення його просторова динаміка й особливості лексично-формотворчого характеру змінювалися, хоча й ненадто радикально. Звичайно, «зовні» джаз у різні періоди свого розвитку, в різних етно- і геозонах відрізняється неоднорідністю своєї структури і змістом за багатьма показниками: лексичним складом композицій, їх композиційною структурою, діалектологічною характеристикою матеріалу.

Проте, вже 10 – 20-х роках ХХ ст. найбільш чуйні слухачі вловили, що через посередництво джазу входила в життя діонісійська стихія, нібито чужа і ворожа європейській (євроамериканській) натурі. У тому, що джаз був "визнаний" на рівні масової культури, певну роль зіграли іміджі чорних джазменів.

Емпіричний підхід в творчості, орієнтація на живу традицію, колективний характер творчості – ось те, що характеризує джаз як самодостатню реальність музичної картини ХХ ст. Даючи принципово новий зміст в межах єства живої музики, не відчужуючись від неї у бік логічно бездоганних теоретизувань і абстракцій, джаз підноситься в своїй свідомості в світ архетипів-ідей, стаючи причетним до цього світу природної, живої традиції. Тим самим він знаходить здатність дійсної вільної творчості.

У 30-ті роки ХХ ст. в результаті синтезу афроамериканських та європеїзованих сталевих форм джазової музики увійшов у моду стиль великих джазових оркестрів „свінг” (Swіng – розкачування, балансування). Слово „свінг”, як стверджують історики джазу [8], увійшло до обігу з появою композиції Д. Eллінгтона „It don’t mean a thing if it ain’t Got that swing” (1932). Вперше цей термін був введений приватною англійською радіомовною компанією, якій не сподобалося слово „джаз”. Оскільки слово „свінг” („розкачування”) дійсно відображає особливості стилю, то скоро воно „осіло” і на батьківщині джазу. Найвідоміші оркестри, що зробили значний внесок у розвиток свінг-стилю, є оркестри під керуванням Ф. Хендерсона, Д. Веллінгтона, К. Бейсі, В. Германа, Г. Міллера, Л. Хемптона, А. Шоу, Б. Гудмена, Д. Гіллеспі та ін.

На початку 40-х років у результаті творчих пошуків музикантів Ч. Паркера (альт-саксофон), Дж. Б. Гіллеспі (труба), Б. Пауелла (ф-п), Т. Монка (ф-п) та ін. був створений стиль бі-боп, який відкрив еру сучасного джазу. Цей стиль, відомий також під назвою „боп”, „бі-боп”, „мінтонс-стиль”, став новим типом музичної практики, орієнтованим на масову, доступну, популярну розвагу [1, 87].

Очевидно тому, використовуючи безмежний спектр вербальності, джаз не біднів, але всякий раз відкривав перспективи художньої творчості. Елементи джазової музичної мови швидко проникали в різні жанри опус-музики, композитори якої відчули безперечний вплив джазової стилістики і естетики на свою творчість. Працюючи в рамках столітніх традицій, вони використовували джазові прийоми, його ідіоматику.

У свою чергу, джаз зазнав впливу всіх цих різновидів музики, породивши такі стилі, як джаз-рок, «третю течію», ф'южн. Черпаючи ідеї з різних типів музики, активно взаємодіючи з ними, джаз, з одного боку, був для них своєрідним джерелом натхнення, здатним ділитися своїми ідеями. З іншого боку, він виявився здатним вбирати в себе всю доступну різноманітність музичного світу, своєрідно втілюючи фольклор, поп-музику, камерно-симфонічну, виявляючи тим самим одну зі своїх найголовніших якостей – здатність до синтезу. Його унікальність бачиться в його незвичайних асиміляційних здібностях [5].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


При цьому джаз не втратив своїх, лише йому властивих ідіом. Майже сто років свого існування він йшов пліч-о-пліч із сталими формами музичного досвіду. Проте він не лише не розчинився в інших великих сферах музики, не прилучився до фолк- або поп-музики, не злився з академічною, професійною музикою, але продовжує еволюціонувати. При дбайливому збереженні традицій він завжди продовжує оновлюватися.

До того ж упродовж всього шляху розвитку джаз зберігає дві тенденції:

до автономізації і до інтеграції. Ця універсальність була закладена в самій природі джазу з перших днів його зародження. Джаз поєднує в собі типологічні ознаки різних «музик», будучи «неписьмовою» культурою, але в той же час активно використовуючи усі типи відомих нотацій, крім того, його історія тісно пов'язана зі звукозаписом.

Будучи, з одного боку канонічним типом творчості, джаз постійно орієнтований на оригінальність і новації. Це професійний тип музикування, де професіонали складають ядро джазового співтовариства, але його оточення складається з армії непрофесіоналів-любителів. З іншого боку, нетеоретизований за своєю первинною суттю, із плином часу джаз усе більше отримував раціоналізовані форми осмислення.

У свою чергу, джазова практика – це специфічна, універсальна форма знання певної соціальної спільноти, характер духовного відношення людини до світу. Це спеціалізований досвід, який орієнтований на певні соціальні потреби і соціальні ролі охоплених ним суб'єктів. Це досвід, навантажений етичними, етичними і естетичними нормами і ідеалами, які транслюються і культивуються усередині спільнот. Але все-таки це досвід, який виник в непізнавальному контексті [6, 185].

Як частина загальної культури, світового музичного процесу, а не надбання еліти, джаз вже давно зайняв свою культурну нішу, свій культурний простір. Він прогресивний постільки, поскільки створює передумови для синтезу традиційного і нового, для зміцнення зв'язків між різними формами і типами музичної культури, для збереження в музиці ідей творчої спонтанності і емоційної безпосередності вираження.

Виходячи з вищесказаного, можна з упевненістю заявити, що джаз як самостійний тип мистецтва володіє своїм ціннісним комплексом, що відрізняє його від інших видів музичного мистецтва [7]:

– джаз має культуротворчу роль: увібравши в себе багатонаціональну своєрідність видів музики, він асимілював їх родові риси, він сам дав поштовх до народження багатьох сучасних різновидів музики – рок, поп, ф'южн;

– джаз володіє стійким життєвим потенціалом – вітальністю. Він не схильний до миттєвих впливів моди. Жива практика музикування, яка в принципі виключає широке використання технічних засобів, – синтезаторів, фонограм і багато чого іншого з області техніки (без якої неможливо сьогодні представити так зване масове мистецтво) дозволяє джазу залишатися вічно «живим» мистецтвом. Джаз і фонограма (тотально використовувана в наші дні в розважальних (так званих менестрельних) видах творчості) – речі не сумісні. Навіть використання нотописання в джазі носить характер частково інформаційного знання.

Необізнані в джазі, але ті, хто володіють нотним записом, не завжди будуть спроможні розібрати «мнемоніку» джазмена;

– джаз відрізняє від «масово-популярного мистецтва» різниця в масштабах поширення і охоплення публіки. За питомою вагою джазової тематики в ЗМІ він поступається першістю «менестрельним» видам мистецтва;

– джаз відрізняє від масового мистецтва сам творчий метод. Не дивлячись на присутність композиторського початку, основним методом джазу була і залишається імпровізація. Саме вона є життєвим началом, вічним двигуном, суттю джазової творчості, точкою сходження інтересів джазменів різних поколінь, шкіл, національностей. Можливість спілкування через імпровізацію робить джаз явищем інтернаціональним. У поп-музиці мова, на якій виконується шлягер, грає важливу роль;

– джаз має некомерційний характер. Це не форма заробляння коштів для існування;

– джазове виконавство - це сенс буття джазмена. Творчість висувається на перший план серед усіх інших цінностей, вона вимагає самозречення, самовіддачі, високого професіоналізму, безконечного вдосконалення. Якщо для попндустрії музика зведена в ранг комерції, де життя музиканта розмежоване на роботу і побут, то для дійсного джазмена цього розмежування не існує. Музика втілює сенс його буття. Це його філософія, яка не завжди сумісна з комерцією.

Джазмен не працює на догоду публіці, не потурає смакам натовпу, але чуйно відчуває свою публіку, знаходиться з нею в постійному контакті як під час виконання, так і поза ним. Джаз має «свою» публіку, свій контингент шанувальників і цінителів. Можливість самовираження (і не лише особового, але і в крузі однодумців – музикантів і слухачів) додає музикантові відчуття переживання свободи, з одного боку. З іншого, враховуючи, що джаз переважно ансамблеве мистецтво, тут важливий момент конвенціональності, яка диктує сумісність власного «Я» і музичної спільноти.

У джазі велике значення має практика вибору партнера, причому рівноправного, при якому відбувається кореляція інтересів. Тривалими сторонами джазу є висока роль креативного, експериментально-творчого початку, його експресивність, комунікативність, відвертість слухачеві, високий рівень професіоналізму, володіння технікою вільної імпровізації. Інша важлива ознака джазу

– інтернаціоналізм, акультаційний характер його походження, звідси насиченість сучасної музики його ідеями і ідіомами.

Як показує неупереджений аналіз, при визначенні місця джазу у ряді мистецтв йому найчастіше надають статусу «третьої музики». Таке наочне ототожнення джазу з одним з типів музики в історичній перспективі має своє обґрунтування. Справді, первинна належність джазу до фольклорного типу музики була пов'язана з його афро-американським корінням. Віднесення ж його до менестрельного типу було обумовлене успіхом традиційного джазу і свінгу.



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«attestacija_nauchnykh_i_nauchno_pedagogicheskikh_kadrov/polozhenie_o_dissertacio nnom_sovete/. Положение о Высшей аттестационной комиссии Министерства образования и 9. науки Российской Федерации: Приказ Министерства образования и науки Российской Федерации (Минобрнауки России) от 3 июля 2006 г. [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://vak.ed.gov.ru/ru/docs/?id4=137&i4=1.Положение о Федеральной службе по надзору в сфере образования и науки: 10. Постановление Правительства Российской...»

«на початку ХХ ст. Це був період, коли театр і драматургія переживали складний процес пошуків, модернізації. У складних історичних умовах Леся Українка створила такі художні цінності, які закономірно вивели український театр і драматургію початку ХХ ст. на новий, європейський шлях розвитку.1. Яценко М. Проблема свободи особистості в ранніх драматичних творах Лесі Укранки. // Радянське літературознавство, 1983. №3. – С.58. 2. Кулінська Л. У світі ідей та образів. Особливості поетики Лесі...»

«ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІЛОСОФСЬКО-ПОЛІТОЛОГІЧНІ СТУДІЇ Випуск VISNYK ВІСНИК OF THE LVIV ЛЬВІВСЬКОГО UNIVERSITY УНІВЕРСИТЕТУ Philosophical Філософсько-політологічні political studies студії Issue 3 Випуск 3 Scientific journal Збірник наукових праць Published since 2011 Видається з 2011 року Ivan Franko Львівський національний National University of Lviv університет імені Івана Франка ЗАСНОВНИК: ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Друкується за ухвалою Вченої Ради...»

«МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА ІСТОРИЧНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ КРАЄЗНАВЧІ БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ 2001-2005 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК КИЇВ 2007 Черговий випуск бібліографічного покажчика містить інформацію про краєзнавчі бібліографічні посібники, підготовлені бібліотеками України в 2001-2005 рр. Покажчик розрахований на наукових працівників в галузі бібліотекознавства і бібліографії, бібліотечних працівників, краєзнавців, викладачів вузів, вчителів, студентів,...»

«Леонід ЮЩЕНКО ПОЛІТИКА СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ Видання третє, доповнене Чернігів Видавець Лозовий В.М. ББК 60.027.1 Ю 98 Рецензенти: В.М.Тандура – кандидат історичних наук, доцент, ректор ЧОІППО ім. К.Д.Ушинського. О.О.Чорний – кандидат філософських наук, доцент, завідуючий кафедрою менеджменту освіти ЧОІППО ім. К.Д.Ушинського. Ющенко Л.І. Політика суспільного життя. Видання третє, доповнене. – Ю 98 Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2012. – 560 с. ISBN 978-966-2482-39-3 Загострення протиріч в людині,...»

«Крушельницька Л. Рецензія. Олександр Ситник. Археологічна наука у Львові. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині.2012. Вип. 16. С. 551–554. РЕЦЕНЗІЇ. КОНФЕРЕНЦІЇ. ХРОНІКА ОЛЕКСАНДР СИТНИК. АРХЕОЛОГІЧНА НАУКА У ЛЬВОВІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ. – Львів–Жешів, 2012. – 365 с. Почну з того, що до представленої Олександром Степановичем Ситником дуже складної (не так, може, науково, як загальнолюдської і, подекуди, політичної) теми монографії, він вибрав надзвичайно вдалий...»

«О.М. Ларін, І.М. Грицина, С.В. Васильев, Б.І. Кривошей ПОЖЕЖНА ТА АВАРІЙНОРЯТУВАЛЬНА ТЕХНІКА (ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ) Під загальною редакцією доктора технічних наук О.М. Ларіна Харків УДК 614. Рецензенти: Л.М. Куценко – доктор технічних наук Академія цивільного захисту України Ю.М. Сенчихін – кандидат технічних наук Академія цивільного захисту України О.М. Ларін, І.М. Грицина, С.В. Васильев, Б.І. Кривошей Пожежна та аварійно-рятувальна техніка. – Харьков: 2005. – 160с. У монографії...»

«Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua УДК 37.016 Издательская группа «Основа» — ББК 74.266 «Электронные книги» М64 Серія «Підготовка до ЗНО» Заснована 2007 року Автори: В. О. Мирошниченко, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету; А. О. Федчиняк, асистент кафедри методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету За загальною редакцією К. О. Баханова, докт. пед. наук, професора Бердянського державного...»

«Вісник Асоціації кримінального права України, 2013, № 1(1) УДК 343.2 В. І. Борисов, докт. юрид. наук, проф., академік НАПрН України, директор Науководослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України В. С. Батиргареєва, докт. юрид. наук, старший науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України ІНШІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВЧИНЕННЯ...»

«УДК 321.01 СУЧАСНА НАУКА ТА ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОСТІ Володимир Мельник Львівський національний університет ім. І. Франка Філософський факультет, кафедра теорії та історії культури вул. Університетська 1, 79000, Львів, Україна e-mail: dfilos@franko.lviv.ua Розглядаються зміни в структурі сучасної науки та різні методологічні підходи до її осмислення. З’ясовуються методологічні особливості сучасного наукового пізнання. Аналізуються питання критеріїв раціональності та її взаємовідношення з...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»