WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Законотворча діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної політики (березень 1917 – квітень 1918 року) У статті розглянуто законотворчу діяльність Центральної Ради у сфері ...»

-- [ Страница 1 ] --

Купрійчук В.М.,

кандидат наук з державного управління,

докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики НАДУ

Законотворча діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної

політики (березень 1917 – квітень 1918 року)

У статті розглянуто законотворчу діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної політики

(березень 1917 – квітень 1918 року). Аналізуються основні напрями та шляхи формування й

реалізації законодавства в гуманітарній сфері, акцентується увага на необхідності творчого

використання тодішнього досвіду в сьогоденній законодавчій практиці.

Ключові слова: державне управління, законотворча діяльність, гуманітарна політика, Центральна Рада, уряд.

Куприйчук В.М. Законотворческая деятельность Центральной Рады в сфере гуманитарной политики (март 1917 – апрель 1918 года) В статье рассматривается законотворческая деятельность Центральной Рады в сфере гуманитарной политики (март 1917 – апрель 1918 года). Анализируются основные направления и пути формирования и реализации законодательства в гуманитарной сфере, акцентируется внимание на необходимости творческого использования тогдашнего опыта в сегодняшней законодательной практике.

Ключевые слова: государственное управление, законотворческая деятельность, гуманитарная политика, Центральная Рада, правительство.

Kupriychuk V.M. Legislation by the Central Council in Humanitarian Policy (мarch 1917 – аpril 1918) The article considers the legislative activity of the Central Council in Humanitarian Policy (мarch 1917 – аpril 1918). The basic directions and ways of creating and implementing legislation in the humanitarian field focuses on the need for creative use of the then present–day experience in legal practice.

Key words: public administration, legislative activity, social policy, the Central Council, government.

Постановка проблеми. У роки проголошення і розбудови незалежної України до історичного досвіду української революції 1917–1920 рр., її державотворчої політики все більше і більше звертаються науковці, політологи, представники різних політичних партій і рухів, державні діячі. Неперехідну цінність для модернізаційних процесів в Україні має історичний досвід діяльності Центральної Ради у становленні гуманітарної політики. Незважаючи на труднощі внутрішнього життя, складність міжнародного становища, Центральна Рада багато зробила цінного і повчального в галузі законодавчого забезпечення та реалізації розвитку гуманітарної сфери.

Цей досвід і сьогодні вчить, що українська незалежність без міцного законодавчого фундаменту розвитку гуманітарної сфери неможлива. Гуманітарна складова суспільного життя вимагає від державних органів влади до себе не меншої уваги, ніж економіка.

Саме тому дослідження законодавчої діяльності у сфері гуманітарної політики в період Центральної Ради є актуальним для науки “Державне управління”, а також сприятиме роботі фахівців у напрямі удосконалення сучасних законодавчих процесів гуманітарної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-теоретичні засади розвитку гуманітарної політики були глибоко розроблені і обґрунтовані в працях визначних державних діячів української революції 1917–1920 pp. Х.Алчевської, С.Єфремова, В.Ігнатенка, В.Винниченка, М.Грушевського, Н.Григоріїва, Д.Дорошенка, Д.Донцова, К.Костіва, П.Скоропадського, І.Стешенка, П.Христюка, М.Шаповала, С.Шелухіна, А.Яковліва та інших.

Питання щодо різних складових теорії та історії державного управління гуманітарною сферою містять праці сучасних дослідників: В.Авер’янова, В.Трощинського, В.Лугового, П.Ситника, В.Скуратівського, В.Князєва, С.Крисюка, І.Кураса, Б.Гаєвського, В.Майбороди, В.Маслова, І.Надольного, Н.Нижник, П.Надолішнього, В.Рижих, І.Розпутенка, В.Бикова, М.Кравченко, Н.Ярош, В.Карлової та інших. У своїх працях науковці розкривають сутність та основні тенденції розвитку державного управління соціогуманітарною сферою, досліджують процеси децентралізації, роль і місце громадськості в управлінні цією сферою, аналізують базові принципи гуманітарної політики Української держави та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Законотворча діяльність Центральної Ради у сфері гуманітарної політики в добу української революції 1917–1920 рр. на різних рівнях досліджується науковцями достатньо давно. Однак недостатньо дослідженими залишається низка ключових питань, зокрема законодавчий процес реформування державного управління щодо будівництва національної системи освіти та культури, гуманітарного розвитку в цілому, засади розбудови державної кадрової політики системи вищої освіти тощо. Потребують подальшого дослідження питання щодо розгляду умов, у яких функціонували наділені законодавчими повноваженнями державні органи досліджуваного періоду, та визначити їх вплив на порядок підготовки, прийняття і введення в дію нормативно-правових актів у сфері гуманітарної політики.

Мета статті. Проаналізувати нормативно-правові акти, що регулювали законодавчий процес діяльності Центральної Ради у сфері гуманітарної політики (березень 1917 – квітень 1918 р.) в добу української революції 1917–1920 рр.

Виклад основного матеріалу. Гуманітарна сфера України в цілому і особливо така її складова, як українська мова впродовж багатьох віків не мала легітимно визначеного нормативно-правового статусу. Більше того, царський уряд Російської імперії, в складі якої перебувала більшість українських земель, проводив політику не лише обмеження вживання української мови, функціонування національної освіти та культури, а й цілеспрямованої нормативної їх заборони. Про це свідчить Валуєвський циркуляр від 18 (30) липня 1863 р., в якому підкреслювалося, “що ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути”. Валуєв наказував цензурним комітетам не допускати до друку твори художньої та навчальної літератури українською мовою.

Ще далі пішов імператор Олександр II, який у травні 1876 р. видав людиноненависницький документ – так званий “Емський указ”, в якому говорилось: “не допускати ввозу в межі Імперії... будь-яких книг і брошур, виданих за кордоном на малоросійському наріччі; друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити...” [1].

Було заборонено все – письменство, театр, пісні рідною мовою багатомільйонного українського народу. Розпочалося жорстоке переслідування українських культурних діячів, однак вони не припинили своєї боротьби за “недоторканність мови в приватному і публічному житті”, – як писав М.Драгоманов.

Перемога лютневої революції 1917 р., крах самодержавства і проголошення Центральною радою Української Народної Республіки створили сприятливі умови для державного розвитку гуманітарної сфери. Основні правові напрями в галузі гуманітарної політики Центральна Рада визначила у відозві до українського народу від 22 березня 1917 р. та в резолюції Українського національного конгресу (квітень 1917 р.). У цих історичних документах невідкладними завданнями ставилося відродження української мови, освіти, створення національних загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, культурно-освітніх установ, збільшення кількості українських періодичних видань тощо.

Уже в перші місяці свого існування Центральна Рада заклала законодавчі основи нової національної школи. На І Всеукраїнському учительському з’їзді (6 квітня 1917 р.) звернута увага на українізацію середньої та вищої школи, підготовку україномовних педагогічних кадрів, створення при Київському університеті і на курсах при шкільних округах кафедр українознавства та української мови.

У вчительських семінаріях, у всіх вищих навчальних закладах вводилось вивчення української мови, української літератури, географії та історії України. В російськомовних школах, а також у школах національних меншостей вводилось обов’язкове вивчення української мови та інших українознавчих предметів [2].

У кінці червня 1917 р. було засновано Генеральний Секретаріат Центральної Ради – уряд, що мав за мету реалізувати завдання, закріплені в І універсалі Центральної Ради.

Генеральний Секретаріат у своєму складі мав 14 генеральних секретарів, у тому числі і в справах гуманітарної сфери. Цю посаду з самого початку діяльності уряду обіймав Іван Стешенко – громадський і політичний діяч, педагог, письменник і літературознавець.

26 червня 1917 р. на засіданні Центральної Ради була проголошена перша Декларація Генерального Секретаріату, яка визначала компетенцію кожного секретарства. Цим юридичним документом визначалися основні завдання й секретарства в справі гуманітарної політики, а також вводилося призначення в усіх губерніях і повітах комісарів, які повинні були здійснювати керівництво культурно-освітніми закладами, школами, дошкільними і позашкільними закладами освіти та виховання.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Другий Всеукраїнський учительський з’їзд (28–30 липня 1917 р.) у Києві прийняв розгорнуту програму національної системи освіти і виховання молоді. В резолюції з’їзду було підкреслено: “щоб усі громадяни мали право на безплатну нижчу, середню і вищу освіту і забезпеченням учнів підручниками, одягом, продуктами харчування і т.д.” [3].

Керуючись законами Центральної Ради, рішеннями Генерального Секретаріату було закладено надійний фундамент української національної школи. Так, протягом березня-серпня 1917 р. тільки на Київщині було засновано 18 українських гімназій, на Полтавщині – 16, на Поділлі – 5, а всього було відкрито 53 українські середні школи.

Центральна Рада, органи місцевого самоврядування багато сил і енергії віддавали законодавчому забезпеченню розвитку національної системи освіти на селі. Освіта в сільській школі була обов’язковою: усі юнаки і дівчата віком до 15–16 років повинні були мати відповідну освіту. У кожній волості чи групі сіл з населенням в 10 тис. осіб мала функціонувати середня школа. Ці школи повинні давати не лише загальну освіту, але й бути кузнею підготовки кадрів для органів місцевої влади та потреб народного господарства. В них сільська молодь повинна “вчитись жити, працювати і правити державою” [4].

12 жовтня 1917 р. Генеральний Секретаріат оприлюднив нову Декларацію, яка уточнювала компетенцію кожного секретарства та всього секретаріату в цілому. У Декларації підкреслювалося, що “на полі народної освіти на протязі цього академічного року може бути вироблений і по змозі здійснений проект нової по змісту і по формі школи на Україні, на підставах демократичних і національних...”. Також у Декларації проголошувалась необхідність заснування в м. Києві науково-педагогічної академії, народних університетів для підготовки національних педагогічних кадрів, а в містах і селах України – просвітних товариств, народних домів як центрів позашкільної просвітної роботи.

Проголошення в листопаді 1917 р. Української Народної Республіки фактично надало Генеральному секретарству освіти статус міністерства освіти і значно ширші можливості для практичних перетворень в освітній сфері. Уже протягом грудня відбулися значні зміни на законодавчому рівні, що стосувалися як реформи управління освітою, так і нововведень в навчальному процесі. Зокрема, Центральна Рада прийняла закон про встановлення окремої платної посади вчителя української мови і літератури в усіх типах початкових шкіл.

Значним, і, як показала практика, результативним кроком щодо впорядкування управління освітою став також закон Центральної Ради про підпорядкування всіх шкіл на території України Генеральному секретарству освіти, за винятком шкіл національних меншин. Цей надзвичайно важливий закон давав змогу вищому органу управління освітою взяти під свій контроль діяльність навчальних закладів усіх ступенів і форм навчання [5].

28 грудня 1917 р. прийнято Закон “Про скасування шкільних округ”, на основі якого на території Української Народної Республіки скасовувались шкільні округи і створювались тимчасові комісаріати в складі чотирьох українців і трьох представників національних меншостей.

Невід'ємною складовою державно-управлінських гуманітарних перетворень уряд вважав і проблему проведення українізації судового та адміністративно-державного апарату. На весну 1918 р. близько 60% (по регіонах) адміністративного апарату вели своє діловодство українською мовою, а у березні 1918 р. Центральна Рада надала українській мові статусу державної.

У Законі “Про державну мову” підкреслювалося, що “всякого роду написи, вивіски тощо на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинно писатися державною українською мовою, окрім інших мов...”. На виконання даного Закону Рада народних міністрів видала циркуляр губернським і повітовим комісарам, в якому підкреслювалося, що “винуваті в невиконанні даного закону будуть усуватися з посад і піддаватися під суд” [6].

Управлінсько-правовою основою розвитку вищої освіти стало рішення уряду Центральної Ради про створення прообразу першого національного вищого закладу – народного університету в Києві, який спочатку сформувався як громадський загальноосвітній навчальний підрозділ, а пізніше був реформований у професійний університет.

Створення другого університету в Києві, який готував національні кадри і був українізований, диктувалося не тільки прагненням Центральної Ради розвивати вищу освіту в Україні, а й тими обставинами, що діючий у історичному центрі українського народу могутній Університет св. Володимира не був готовий на той час українізуватися.

Керівництво та чимало викладачів університету просто не визнавали рішень Центральної Ради щодо освіти, бойкотували їх і продовжували керуватися у своїй роботі ще дореволюційними розпорядженнями Міністерства освіти Російської імперії щодо викладання у ньому російською, єврейською, польською та німецькою мовами [7].

Державотворчий підхід здійснювався Центральною Радою й у створенні Науковопедагогічної академії, Академії мистецтв, географічного, технічного інститутів, Вищої Економічної Ради, на яку покладався обов’язок організації створення навчальних закладів і підготовки у них фахівців з економіки, торгівлі, фінансів, транспорту. У березні 1918 р. парламент, на подання уряду, схвалив проект відкриття за державний кошт дев’яти українських університетів (у Харкові, Сумах, Полтаві, Кременчуці, Вінниці, Чернігові, Кам’янець-Подільському, Умані, Катеринославі). Створюючи нові українські вищі навчальні заклади, уряд Центральної Ради розгорнув поступову українізацію насамперед діючих університетів. З початком 1917–1918 навчального року в Київському, Одеському, Харківському університетах розпочалося утворення українознавчих кафедр і введення україномовного викладання. За наказом Генерального Секретаріату освіти збільшувався прийом до університетів студентів українців за походженням. Також уводилося в інститутах і університетах безкоштовне навчання [8].



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА ВОЛИНСЬКА Олена Степанівна УДК 37.0 (477) “19”+37.036 РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Тернопіль – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Миколаївському державному університеті ім. В. О. Сухомлинського, Міністерство освіти і науки...»

«ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У Д ЗЕРКАЛІ ЗМІ: За повідомленнями друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення 17 травня 2011 р., вівторок ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ Володимир Литвин: «У держав—учасниць СНД мають бути рівні можливості та права» Голос України Пам’ятні заходи з нагоди 150-річчя перепоховання Т.Шевченка, які відбудуться на території України і Росії, увійдуть до літопису нашої спільної історії і стануть надбанням сучасності. Таку упевненість...»

«ВИКОНКОМ САКСАГАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ ВІДДІЛ ОСВІТИ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ м.Кривий Ріг вул. Мелешкіна, 32; тел.64-15-52; e-mail: saksagan_rmk@ukr.net ЛИСТ-ІНФОРМАТОР № 5 від 06.02.2014 п. 1а. Директорам ЗНЗ: 13.02.2014 о 14.00 в КСШ № 74 проводиться районний заочний конкурс учнівських творчих робіт «Історія поруч». Прошу забезпечити явку членів журі: Синявської І.В секретаря журі, керівника РМО учителів історії та правознавства, учителя історії КСШ № 74, Бондар В.М. учителя історії...»

«Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації Харківська обласна універсальна наукова бібліотека Лицар козацької звитяги Іван Дмитрович Сірко (між 1605 та 1610–1680) Рекомендаційний бібліографічний покажчик Харків 2005 Лицар козацької звитяги Іван Дмитрович Сірко (між 1605 та 1610–1680): Рек. бібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Харк. облдержадмін. Харк. обл. універс. наук. б-ка; Уклад. Г.М. Єрофєєва. – Х., 2005. – с. Видання виходить з нагоди 400-річчя від...»

«Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра історії нового та новітнього часу СУСПІЛЬНОПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ЄВРОПИ В ХХ СТОЛІТТІ Чернівці Чернівецький національний університет УДК 94:32(4)19 ББК 63.3(4)6я43 С 90 С 904 Суспільно-політична історія Європи в ХХ столітті. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 272 с. У монографії «Суспільно-політична історія Європи в ХХ столітті» розглядаються актуальні теоретичні проблеми історії Європи,...»

«роде МІй краСний світлана КійКова Народилася в 1954 році у м. Прилуках Чернігівської області. З 1991 по 2006 рік працювала співробітником Козелецького музею історії ткацтва. На даний час — директор редакції Козелецького районного радіомовлення. СІМейСТво роЗУМовСьких УДК 327 (477) «1919/1923» Анотація. В статті досліджується родовід Розумовських, подається біографія останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, простежується доля нащадків цього унікального роду. Ключові слова: рід,...»

«Права людини у фокусі новітньої історії «ПРАВА ЛЮДИНИ» ХАРКІВ · 2013 ББК 67.9(4УКР) П Художник-оформлювач Борис Захаров Це видання надруковане за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін) Дана публікація не є вираженням поглядів Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». Автори несуть повну відповідальність за зміст цього видання This publication is no expression of the opinion of Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”. The author or authors...»

«Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Ярошинський Олег Богданович УДК 947.47 (477.82) (048) Волинь в період національно-визвольної війни 1648-1657 р.р. 07.00.01 – історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Харків – 200 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Грабовецький Володимир...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. В.о. Голови правлiння Дем'яненко I.I. (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 29.04.2014 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента Публiчне акцiонерне товариство Нацiональна акцiонерна компанiя Надра...»

«УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА РЕЛІГІЙ КУЛЬТУРИ, КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ Київській обласній бібліотеці для дітей 105 років років! 1909-2014 Устим Кармалюк Український Робін Гуд Київ 2014 УДК 021.4:821.161.2 (072) ББК 78.39+83.3(4 УКР)я73 У 45 Устим Кармалюк український Робін Гуд : метод.-бібліогр. матеріали / Упр. культури, національностей та релігій Київ. облдержадмін., Київ. обл. б-ка для дітей ; [підгот. Н.В.Бабич ; ред....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»