WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 54 |

«ЕВРИКА – ХІІІ ЗБІРНИК СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ Івано-Франківськ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника ББК 70.516 М34 Рекомендовано до друку вченою радою ...»

-- [ Страница 8 ] --

Друга група теорій демократії має назву конкурентних демократій. До конкурентної демократії належать такі її форми, при яких влада в державі здобувається в ході політичної боротьби між різноманітними групами населення за встановленими законами процедурами. У конкурентних демократіях виникає проблема врахування інтересів меншості та їхнього захисту, оскільки гасла рівності, справедливості та свободи не можуть стосуватися лише тих партій, які перемогли під час боротьби за владу. Існують такі моделі конкурентної демократії: соціал-демократія, християнська демократія, репрезентативна, популістська, теорія “поліархії”, плюралістична демократія, плебісцитарна демократія, партисипаторна, ринкова, інформаційна демократія, інтегральна демократія.

Для розвинених країн найбільш характерними є ліберальна, плюралістична, елітарна та конкурентна теорії демократії. Ліберальна модель виступає за надання досить широкого спектра особистих, політичних і економічних прав, що є досить суттєвим для формування громадянського суспільства. Проте негативним є те, що вона мало уваги звертає на соціальні права. Плюралістична ж модель основним суб’єктом правовідносин убачає групи інтересів, кожна з яких має власні переконання. Елітарна модель основне місце в суспільно-політичних відносинах відводить елітам. Конкурентна модель демократії говорить, що еліти мають приходити до влади шляхом конкурентної боротьби за підтримку електоратом її на виборах.

На завершення хотілося б процитувати Б.Гуггенбергера, який слушно наголошував на необхідності створення комплексної теорії демократії: “Будь-якій теорії демократії, що відповідає сучасним стандартам науки, необхідно бути достатньо комплексною й одночасно гнучкою... Теорія демократії не може обмежувати себе однією єдиною з будь-яких цілей; навпаки, вона повинна комбінувати можливо більше число тих уявлень про цілі, які викристалізувалися в західній теорії демократії, а також в демократичній практиці і виявилися соціально-значимими... Вона потребує комплексних передумов, що займають серединне положення між образами демократії та дійсністю...”.

1. Баранов Н. Современная демократия: эволюционный подход / Н. Баранов. – С. Пб., 2007. – 208 с.

2. Бегунов Р. 13 теорий демократии / Р. Бегунов. – М., 2004. – 254 с.

3. Гуггенберг Б. Теория демократии / Б. Гуггенберг // Полис. – 1991. – № 4. – С. 136–149.

4. Демократія : антологія / упоряд. О. Проценко. – К., 2005. – 1108 с.

5. Мадатов А. Демократия: методология исследования, анализ перспектив / Мадатов А., Грачов М. – М., 2004. – С. 215.

6. Основи демократії : посібник / за ред. А. Колодій. – К., 2002. – 684 с.

–  –  –

Стародавній Рим – одна з провідних цивілізацій Давнього Світу та античності, отримала свою назву від головного міста – Рима (лат. Roma), яке у свою чергу назване на честь легендарного засновника – Ромула. Піку своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ ст. н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови в західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми й рішення та зробив неоціненний вклад у становлення й розвиток дипломатичної служби та інших розвідувальних структур, розділивши таким чином розвідку на так звану “білу” та “агентурну”.

Створення служб добування даних про супротивника, а також служб забезпечення правопорядку всередині міста й на підвладних територіях почалось у Римі майже відразу після заснування міста – 753 р. до н. е.

За першого правителя міста – Ромула (753–716 р. до н. е.) з’явилась особиста охорона – загін целерів, тобто швидких, а також лікторів – почесної особистої охорони, що надавалась державою. Безумовно, що ці сили в разі потреби могли задіюватись і задіювалися не тільки для охорони, а й для наведення ладу.

У царському Римі не було спеціальної установи, що провадила б розвідку й контррозвідку. Організацією цих видів діяльності клопоталися самі царі, використовуючи як своїх слуг і рабів, так і римських громадян. Дослідження стану справ у сусідніх державах проводилося в основному завдяки поїздкам туди самих римлян як послів, купців, торгівців і мандрівників, а також завдяки опитуванню приїжджих купців.

Контррозвідувальна робота здійснювалася передусім завдяки ретельному контролю над усіма іноземцями. Цьому сприяли римські закони й звичаї. Варто зауважити, що посли, прибулі до Риму, були недоторканими. Римляни завжди дотримувалися цього правила. Так само скрізь поважалася недоторканість і римських послів. Це виходило з тодішнього поняття про “право народів”. Забезпечуючи недоторканість послів, їхній ескорт одночасно забезпечував їхнє просування по місту тільки тим маршрутом, за яким це було дозволено, та усував можливість вербування ними агентури й ведення розвідки.

Варто зауважити, що розвідка ніколи не велась тільки за допомогою відправлення посольств. Зрозуміло, що не тільки римляни, а й їхні супротивники намагалися отримати відомості, які їх цікавили, або вплинути на події через інших осіб – купців, мандрівників. Однак і тут римські закони та звичаї були на висоті.

Розчинитися, загубитися серед римських громадян іноземець не міг хоч би вже тому, що всі чоловіки, римські громадяни, носили особливий одяг – тогу, іноземцям же носити тогу було заборонено. Саме тому іноземному розвіднику було вкрай важко непомітно зустрітися з ким-небудь – видати себе за римлянина він не міг, а всі пересування іноземців і їх контакти фіксувалися.

Надзвичайно активно використовувалися в давнину й “агенти впливу” – високопоставлені місцеві вельможі, які з тих або інших причин вирішили таємно відстоювати у своїй країні інтереси іншої держави. За допомоги “агентів впливу” можна було втягнути якусь чужу державу в невигідну для неї війну на своєму боці, або навпаки уникнути ворожого вторгнення, можна було вирішити на свою користь територіальну суперечку або отримати якісь пільги й привілеї, наприклад, привілеї в торгівлі.

Присутність “агентів впливу” та їхня активність нерідко мали значення для доль багатьох країн і народів анітрохи не менше, ніж десятки тисяч солдатів. Тому в античні часи не було, напевно, жодної країни, яка б не вербувала собі “агентів впливу”.

У кожній з держав Стародавнього Світу, зокрема і в Римі, точно так само, як і в сучасних державах, були не тільки розвідувальні служби, а й спеціальні служби, що виконували функції контррозвідки й поліції. Проте виявити й знешкодити ворожу агентуру таланило не завжди. До того ж будь-яке угруповання, що стояло при владі, майже завжди повинне було думати не тільки про боротьбу з іноземною агентурою, а й про протидію таємним агентам своїх місцевих політичних супротивників, які могли бути не менш небезпечними. Існували спеціально створені легіони “так званої поліції”, покликання яких був захист перш за все імператора та контроль за правопорядком у самому Римі.

Загалом історії відомі сотні прикладів успішних розвідувально-військових операцій, організованих римськими полководцями. А спогади античних мислителів служили своєрідним підручником для багатьох воєначальників. Таким чином, за 6 тис. років Біблійного періоду існування людства воно анітрохи не змінилося. Як не змінилися і методи, способи здобуття інформації, її використання в інтересах того або іншого народу та його державно-політичної еліти.

Більш досконалими стали хіба засоби розвідки, які йдуть у ногу з науково-технічним прогресом, а інколи – і випереджають його.

Аппиан. Римская история / Аппиан. – М., 2004. – С. 288.

1.

Даллес А. Асы шпионажа / А. Даллес ; пер. с англ. Ю. Д. Чупрова. – М., 2004. – С. 445.

2.

Данилов Е. С. Римская военная контрразведка / Е. С. Данилов. – М., 2009. – С. 710.

3.

Михневич Н. П. История военного искусства с древнейших времен до начала девятнадцатого столетия / Н. П. Михневич. – М., 2010. – С. 520.

5. Ронге М. Война и индустрия шпионажа / М. Ронге. – М., 2000. – С. 288.

6. Сергеев B. C. Дипломатия древнего Рима / B. C. Сергеев // История дипломатии. – М., 2010. – С. 540.

–  –  –

З кінця І століття до н. е. в Римі були запозичені стародавні уявлення еллінізму, які ототожнювали римське панування з пануванням над усією ойкуменою, тобто над усім цивілізованим світом за середземноморськими уявленнями, а виражаючись по-римськи, над земною кулею. Саме дотримуючись цього принципу, проводив свою зовнішню політику Октавіан Август і його наступники.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Після смерті 15 березня 44 р. до н. е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій – його внучатий племінник, оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна.

У тогочасній складній обстановці він швидко зорієнтувався й здобув політичний авторитет серед цезаріянців, сенаторів і плебсу. Йому вдалося перемогти Помпея, а під час війни з Антонієм 30 р. до н. е. зайняти Олександрію й підпорядкувати Єгипет Римові.

Після повернення з Єгипту 16 січня 27 р. до н. е. сенат надав йому почесний титул Август, що означав його особливу близькість до божества, саме ця дата вважається початком існування Римської імперії.

Контраст між претензією на світове панування римської держави й фактично підкореними територіями, а також інструментарій і форми римського впливу в просторі по той бік прикордонної зони виявилися особливо при Августі. Сформульований тільки після його смерті заголовок латинської копії його “Діянь” говорить про те, що він підпорядкував земну кулю імперії римського народу.

Потрібно сказати, що Октавіан Август не був великим полководцем, успіхом своїх зовнішньополітичних завоювань він повинен завдячувати своїм військовим полководцям Агріппі, Тіберію, Друзу, Корвіну та ін.

27–25 рр. до н. е. Август провів у своїх західних провінціях Іспанії, де точилася війна з повсталими племенами кантабрів. Через партизанські методи боротьби повстання остаточно було придушене лише в 19 р. до н. е. Агріппою.

Одним з важливих питань було укріплення рейнського кордону імперії між Галлією та германськими племенами. З одного боку, східні галльські рубежі треба було убезпечити від можливого вторгнення германських племен, а з іншого боку – позбавити галльських повстанців надії на союз із цими племенами [4, с.142].

Упродовж 16–14 рр. до н. е. Тіберієм і Друзом були завойовані альпійські області Реція й Норик, таким чином розширивши територію Римської імперії на півночі аж до Дунаю.

Август і його наближені особи заразом розгорнули й систему дипломатичних заходів щодо германців. Маркоманам було дано царем вихованого при дворі Августа Маробрада. З германськими “принцепсами”, тобто племінними вождями, римляни укладали союзи, зараховували до римської армії як командирів запасних частин. Хоча Тацит констатує, що ця форма політичного впливу не завжди зберігалася й перш за все рідко була постійною, римські монети, як рупор офіційної політики, прославляли призначення васальних царів, хоча країна, про яку йшлося, не знаходилася під безпосереднім римським керівництвом [2, с.296].

Спроби римської армії завоювати території на схід від Рейну до річки Ельби завершилися повним фіаско. У 9 р. н. е. херуски під проводом Армінія повстали й завдали римлянам нищівної поразки в Тевтобурзькому лісі. Загинуло два легіони та їхній командир Квінтилій Вар – подальше просування за Рейн стало неможливим.

Упродовж 4–6 рр. н. е. була завойована Мезія, території якої розтягувалися вздовж Дунаю, що давало можливість установити міцні оборонні укріплення від нападу кочових племен Півночі.

На Сході Август робив все, щоб підтримувати римське панування, стабільність і мирні відносини, хоча й не відмовлявся від проведення активної зовнішньої політики там, де це було можливо без особливого ризику.

Августа не приваблювали східні завоювання (можливо, тому, що Парф’янське царство було занадто сильним суперником), і він не погоджувався із суспільною думкою, що підтримувала ідею відплати Парфії. У 20 р. до н. е. Август змусив парф’ян видати штандарти і бранців, захоплених у Красса в битві при Каррах у 53 р. до н. е. та визнати римського ставленика на вірменському престолі.

На початку нашої ери Октавіан Август почав вести цікаву політичну гру навколо парф’янського трону. Йому вдалося посадити на парф’янський престол сина Фраата IV, який виховувався в Римі – Вонона, але в 11 р. н. е. внаслідок заколоту він був скинений.

Коротко, але дуже точно зовнішню політику того часу можна охарактеризувати словами Тацита “Грабіжники світу, коли їм, все досліджуючим, не вистачає земель, вони ідуть у море; якщо ворог багатий, вони користолюбні, якщо бідний, честолюбні. Люди, яких не може наситити ні Схід, ні Захід” [3, с.276].

Октавіан Август є засновником Римської імперії – однієї з найвеличніших держав світу. Зовнішня політика Августа була дуже виважена й безкомпромісна. За період його правління територія імперії розширилася в усіх напрямах.

Схожого зовнішньополітичного курсу дотримувались і його наступники.

Тацит Корнелий. Сочинения : в 2 т. / Корнелий Тацит. – Л., 1969. – Т. 1.

1.

Тацит Корнелий. Сочинения : в 2 т. / Корнелий Тацит. – Л., 1969. – Т. 2.

2.

Хрестоматия по истории древнего мира. – М., 1991.

3.

Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до нового часу : навч. посіб. / А. Зінченко. – 4.

К., 2005.

5. Баррет Э. Калигула / Э. Баррет. – М. : Терра, 1999.

–  –  –

Стабільність соціально-економічного розвитку сучасної цивілізованої держави дуже залежить від ефективної діяльності вищого органу виконавчої влади. У свою чергу, результативність роботи уряду значною мірою зумовлена особливостями його конституційно-правового статусу.

Специфіка моделей виконавчої влади в країнах сучасного світу залежить від форми правління, оскільки класифікація останніх визначає місце й роль глави держави й уряду в політичній системі, державному механізмі. Проте при будь-якій формі правління виконавча влада, як правило, відіграє важливу роль.



Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 54 |
Похожие работы:

«Національна академія наук України Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України БЮЛЕТЕНЬ Західного наукового центру Львів У Західному науковому центрі УДК 001(082) ББК Ч21я Б Редакційна колегія: Назарчук З. Т. академік НАН України, доктор фізикоматематичних наук, професор (відповідальний редактор) Зинюк О. Д. кандидат технічних наук, доцент (заступник відповідального редактора) Залізняк Б. В. кандидат філологічних наук, доцент Корній В. В. кандидат технічних наук, старший науковий...»

«1.ПІБ Косенко Сергій Ілліч 2. Назва Каскадна параметризація розподілу за множинністю в непружних p p та ррвзаємодіях в інтервалі енергій в с.ц.м. s = 20 1800 ГеВ 3. Спеціальність 01.04.16-фізика атомного ядра, елементарних частинок високих енергій 4. Місце роботи Одеський національний політехнічний університет 5. Де виконана дисертація Одеський національний політехнічний університет 6. Науковий керівник Русов Віталій Данилович, д.ф-м.н., професор 7. Опоненти Прокопець Геннадій Олександрович,...»

«Міністерство освіти і науки України Міжнародний економіко-гуманітарний університет Імені академіка Степана Дем’янчука Р.М. Літнарович ОСНОВИ МАТЕМАТИКИ Дослідження впливу ситуативної тривожності на характеристики пам’яті Навчальний посібник для студентів Педагогічного факультету Частина 2 Рівне 2006 Літнарович Р.М. Основи математики. Дослідження Літнарович Руслан Миколайович доцент, впливу ситуативної тривожності на характеристики кандидат технічних наук пам’яті. Навчальний посібник для...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Соломенко Олена Василівна УДК 533.9 ПЛАЗМОВЕ ТА ПЛАЗМОВО-КАТАЛІТИЧНЕ РЕФОРМУВАННЯ ВУГЛЕВОДНІВ У ДИНАМІЧНИХ ПЛАЗМОВО-РІДИННИХ СИСТЕМАХ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ 01.04.08 – фізика плазми АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук Київ – 2014 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі фізичної електроніки радіофізичного факультету Київського національного...»

«Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій 80 МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ МОЛОДИХ УЧЕНИХ, АСПІРАНТІВ І СТУДЕНТІВ \ “Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті” Частина 3 10–11 квітня 2014 р. Київ НУХТ 201 Програма і матеріали 80 міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів “Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті”, 10–11 квітня 2014 р. – К.: НУХТ, 2014...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ЛАБАЙ Володимир Йосифович УДК 697.94 (075) ЕКСЕРГЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ХОЛОДИЛЬНИХ МАШИН ДЛЯ ОХОЛОДЖЕННЯ ПОВІТРЯ Спеціальність 05.14.06 технічна теплофізика та промислова теплоенергетика Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук Львів 2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту...»

«МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ щодо застосування дезінфекційного засобу “Максисан” (“MAXISAN”) з метою дезінфекції, достерилізаційного очищення та стерилізації Київ 2009 Організація-розробник: Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України за участю ЗАТ Український науково-виробничий центр проблем дезінфекції. Ці Методичні вказівки розроблені у розвиток “Методичних вказівок із застосування засобу “Максисан” з метою дезінфекції та передстерилізаційного...»

«Інформація про НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДО НАУКОВОї БІБЛІОТЕКИ Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка за період січень-березень 2012 року перегляд літератури відбудеться 20-21 березня в приміщенні наукової бібліотеки Суспільно-політична література 1. 66.4(08) Активне залучення, сучасна оборона. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів А43 Організації Північноатлантичного договору прийнята главами держав та урядів у Лісабоні 19 листопада 2010 року. –...»

«Тема: «Роль хімії та фізики в житті людини». Тип уроку: науково-практична конференція. Урок розрахований на 90 хвилин (два уроки по 45 хвилин).Цілі: 1.Освітні:• активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроці;• узагальнити знання учнів про речовини та їх агрегатні стани, вплив на організм людини;• закріпити вміння учнів пояснювати фізичні і хімічні процеси на основі МКТ і хімічної будови; • показати значення деяких речовин в природі та житті людини. 2.Розвиваючі: • Розвивати вміння...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗІ СКЛАДАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ КИЇВ – 2011 УДК 37.091.26 (075.8) ББК 74.580.28 я73 М 54 Автори – упорядники: Сергієнко В.П. – заступник першого проректора, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Кухар Л.О. – аспірантка Національного педагогічного університету...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»