WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 40 | 41 || 43 | 44 |   ...   | 54 |

«ЕВРИКА – ХІІІ ЗБІРНИК СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ Івано-Франківськ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника ББК 70.516 М34 Рекомендовано до друку вченою радою ...»

-- [ Страница 42 ] --

Складним і важливим моментом у роботі з вокальними ансамблями є вироблення правильного співацького дихання, адже від цього залежить якість звучання, чистота інтонування, характер атаки, чіткість артикуляції.

Поряд з виробленням у дітей співацького дихання і правильного звукоутворення, необхідно працювати над розвитком артикуляційного апарату й чіткої, виразної дикції. Діти повинні знати, що інтонаційно чітка й виразна вимова тексту під час співу є необхідною умовою художнього виконання та свідченням високої виконавської майстерності колективу.

Найважливішою умовою вокального звучання є точне за висотою виконання всіх звуків у співі, виховання стійкої співочої інтонації.

Якісне інтонування – наслідок двох факторів: розвитку музичного слуху співаків та оволодіння певними вокально-технічними навичками. Інтонація часто залежить і від особливостей фактури виконуваного твору, але найвирішальнішим фактором, від якого залежить вокальна інтонація, є слух керівника ансамблю. Ансамбль співає так, як чує його керівник.

Спів, окрім вокальних умінь і навичок, потребує оволодіння специфічними для колективного співу навичками строю та ансамблю. Поняття мелодичного строю дуже близьке до інтонації. Гармонічний стрій залежить від мелодичного строю кожної партії. Нестійкі інтервали несприятливі для строю, а тому важливо виховувати у співаків відчуття ладового тяжіння.

Репертуар – найважливіший засіб творчого життя колективу, це його обличчя, його візитка. Не чувши звучання вокального ансамблю, але знаючи його репертуар, можна певною мірою судити про творче обличчя колективу, його виконавські можливості. Крім того, репертуар повинен стати основою музично-естетичного виховання учнів, формувати їх естетичні та моральні якості. У дитинстві все почуте, побачене сприймається так безпосередньо, емоційно, тому важливо не упустити цей момент і дати можливість дитині більше слухати й самій виконувати музичні твори.

Для того, щоб репертуар мав виховний вплив, він завжди повинен бути доступним, відповідати вимогам часу, а головне – відповідати віковим особливостям дітей як за змістом, так і за можливостями подолання вокально-хорових труднощів з урахуванням голосового навантаження та загального діапазону.

У шкільних вокальних ансамблях діти набувають навичок музичного виконавства, що дозволяє їм творчо проявляти себе у мистецтві. Робота над кожним новим твором сприяє накопиченню творчого досвіду, зростанню професійної майстерності виконавців, формує артистичну індивідуальність, що стане важливою основою майбутнього творчого життя.

1. Вісник Прикарпатського університету. Серія : Музикознавство. – Івано-Франківськ : Плай, 2001. – Вип. ІІІ.

2. Євтушенко Д. Г. Питання вокальної педагогіки / Євтушенко Д. Г., Михайлов-Сидоров М. І.

– К. : Мистецтво, 1963.

3. Єгоров О. О. Теорія і практика роботи з хором / О. О. Єгоров. – К. : Держвидав, 1961.

4. Знаменська О. В. Культура мови у співі / О. Знаменська. – К. : Держвидав, 1956.

5. Микиша М. В. Практичні основи вокального мистецтва / М. В. Микиша. – К. : Музична Україна, 1985.

–  –  –

Опільська вишиванка – це феноменальне явище в українській народній культурі другої половини ХІХ – початку ХХ століття. На Опіллі, як і по всій Україні, існували свої локальні відмінності вишиванки. Найпоширенішими були такі типи жіночих сорочок: з плечовими вставками та із суцільновикроєними рукавами. За призначенням сорочки поділяли на святкові (обрядові) та повсякденні. Головною ознакою обрядової сорочки можна вважати те, що вона обов’язково була “додільна”, тобто шилася суцільно з одного матеріалу. Повсякденну сорочку не прикрашали, інколи оздоблювали манжети (“дуди”) та комір.

У селах Галицького району (Куничі, Бовшів, Настащин, Слобода) побутував крій із суцільним рукавом. Вишивка припадала по всій частині рукава. Горловину обметували гарусною ниткою та збирали на шнурочок з китицями (кутасиками). У селі Підгороддя Рогатинського району жінки носили довгі додільні полотняні сорочки. Пазушку розрізали спереду. Комір сорочки робили виложений. Рукави були різної форми, переважно з уставками. Інколи жіночі сорочки прикрашали “призбирками”. Рукав викінчувався манжетом. Сорочка оздоблювалася вишивкою (на уставках, комірі й на манжетах).

Були поширені сорочки з викладеним коміром, коміром-стійкою або взагалі без коміра, з круглим або чотирикутним вирізом горловини.

Сорочка до підтички мала такі деталі: станик, плечики, рукави та “підтичку”. Зустрічаються також короткі жіночі сорочки до підтички, що часто одягали окремо від підтички. У станику робили три вирізи: для пазухи та на рукави. Поділ сорочки обов’язково виднівся з-під іншого одягу. Наявність підтички характерна для повсякденного одягу й викликана практичними міркуваннями. Конструкція рукава сорочки складалася з трьох частин: основна частина шилася з усієї ширини полотна і зшивалася на внутрішньому боці; ластка – трикутний або квадратний шматок грубішої тканини, який підшивався в піхвову частину рукава для зручності при підніманні рук; дуди (манжети) – поздовжні неширокі смуги тканини, які стягували нижній край рукава біля зап’ястя рук. Також зустрічаються сорочки, у яких низ рукава оброблений густими зборочками завдяки оздоблювальним швам і стягуванні тканини до ширини, що дорівнювала обхвату зап’ястя. Такий низ рукава завжди прикрашався вишивкою. Часто під час пришивання рукава до уставки вгорі посередині залишали невелику відстань, яку збирали зигзагом і утворювали так звані “пухлики”.

Локальна художня своєрідність опільського святкового вбрання виявляється, насамперед, у характері оздоблення рукавів сорочки. Метричне розташування ромбовидних елементів вишиваного поля та ритм горизонтальних складок підкреслено довгих рукавів сорочки створюють враження багатства їх декору. Визначальними є колірна гама та художні ефекти фактури в системі оздоблення.

Аналіз музейних колекцій засвідчує перевагу 3-х основних типів композиційного заповнення. 1-й – найпростіший. Широка або вузька орнаментальна смуга, що розміщується на уставці. Вона являє собою гірлянду з квітів, листя, пуп’янків, виноградної лози. Може бути обрамлена вузькими гірляндами з обох боків і доповнена мережкою. Або одна чи кілька смужок геометричного орнаменту. 2-й – більш складний. Уставка густо заповнена квітковими мотивами, сплетеними в гірлянду. Площа рукава щільно орнаментована поздовжніми смугами. Чергування горизонтальних і вертикальних ліній урізноманітнює композицію.

У 30-х роках у селах Крилос, Стриганці побутували дівочі сорочки, рукави яких пошиті з тканої орнаментованої червоними і чорними смугами тканини.

Мотив цієї вишивки – ромби, гачки, ламані лінії та геометризовані розетки.

Техніка вишивання цього орнаменту – “гладь”. Колір вишивки чорний та білий.

Орнамент уставок повторюється внизу на рукавах. Відмінною ознакою вишиванок Опілля був композиційний прийом оконтурювання рослинною орнаментальною смугою кольорових мережаних швів, які поєднували уставку зі станом та рукавом. Виділявся також і орнаментальний прийом викінчення манжетів.

Також дуже часто опільські жіночі вишиті сорочки оздоблювали на грудях довгою, майже до пояса, вишитою орнаментальною смугою. Кожен елемент вишиванки виконував визначену утилітарну й естетичну функцію, зумовлену призначенням, сезонністю, віковими особливостями людини.

Отже, традиційна жіноча сорочка Опілля кінця ХІХ – другої половини ХХ ст. мала свої локальні та художні відмінності. Виходячи з варіантів крою, широко побутували сорочки з плечовими вставками та із суцільновикроєними рукавами, “додільні” та “до підтички”. Найпишніше прикрашали весільні сорочки. В оздобленні використовували рослинний та геометричний орнамент. Крім традиційного чорного, вишневого, широко вживалися червоний, жовтий, зелений, синій, білий, фіолетовий, оранжевий, рожевий кольори. Художня досконалість вишиванки досягалася завдяки використанню природніх матеріалів, простоті й відпрацьованості конструкцій та форм, багатству видів техніки й композицій прикрас та оздоблень, єдності конструктивних, технологічних і художніх прийомів.

Білан М. С. Український стрій / Білан М. С., Стельмащук Г. Г. – Львів : Фенікс, 2000. – 328 с.

1.

Косміна О. Ю. Українське народне вбрання / О. Ю. Косміна. – К. : Балтія-Друк, 2006. – 63 с. : іл.

2.

Матейко К. І. Український народний одяг / К. І. Матейко. – К. : Наукова думка, 1977. – 224 с.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


3.

Ніколаєва Т. Історія українського костюма / Т. Ніколаєва. – К. : Либідь, 1996. – 174 с.

4.

Тимків Б. Художні ремесла Давнього Галича / Б. Тимків // Галич і Галицька земля у державотворчих процесах України. – К. ; Галич, 1998. – 154 с.

–  –  –

Лео Вітошинський (1941–2008) – видатний культурно-громадський діяч української діаспори в Австрії, всесвітньовідомий гітарист, музикознавець і педагог. Його життєвий шлях та творча діяльність вже частково досліджувались вітчизняними музикознавцями [2], проте теоретичні і практичні засади інтерпретації в гітарному виконавстві ще потребують узагальнень. Фрагменти автобіографії, музикознавчі і педагогічні роздуми Л.Вітошинського зібрані в книзі “Мистецтво гри на гітарі” (2006) [1].

Формування Л.Вітошинського як митця відбувалося в родині, що мала тісні зв’язки з Україною. А професійну музичну освіту він отримав у Віденській музичній академії, у класі відомої іспанської гітаристки Луїзи Вальтер, а пізніше на заняттях з видатними музикантами ХХ ст. – Андреса Сеговія та Нарсісо Йепеса. Впродовж багатьох років Л.Вітошинський викладав гітару в консерваторії міста Грац (Австрія). Протягом 70–80-х рр., після блискучого виступу на міжнародному конкурсі, він багато концертує як соліст та в ансамблі з вокалістами, скрипалями в країнах Європи та Америки.

Л.Вітошинський у своїй діяльності поєднував талант виконавця, педагога і вченого-музикознавця. Для виховання в учнів інтересу до інтерпретації маестро застосовував власну теорію, де в тлумаченні музичних творів місце виконавця розглядається в послідовності “теза (музика), антитеза (інструмент), синтез (інтерпретатор)” [1, с.233].

Гектор Берліоз казав, що “гітара – це маленький оркестр”. Значно збагатили палітру звукових барв й ефектів інструмента у своїх програмних творах такі відомі гітаристи, як Штефан Рак, Лео Брауер, Нікіта Кошкін та ін. Це сприяло значному розширенню перед інтерпретатором простору звукоутворення.

Чим багатшими є звукові уявлення, тим різноманітнішим стане саме виконання.

Прогнозування недоліків виконавства Л.Вітошинський сформулював у вигляді “Семи смертних гріхів” гітариста. Першим із них можна назвати “музичний туризм у невідповідному спорядженні”. Автор мав на увазі необхідність ознайомлення виконавця із творчістю композитора, музичною практикою його епохи, звучанням інструментів, композиторськими техніками тощо.

На другому місці серед смертних гріхів – недоречне використання у виконанні “волі” та “сваволі”. У класичних творах свобода виконавця полягає в тому, щоб у рамках відомих і давно визначених правил інтерпретації ввести власну артикуляцію, динаміку, агогіку, власні звукові барви. Усі ці виразові засоби слугують музичній риториці. Великий простір свободи розкривається перед виконавцем в імпровізаційних за викладом каденціях.

У якості третього “гріха” автор називає “ворожість до власного тіла”.

Життєво важливий принцип економії, за методикою Л.Вітошинського, набагато більше втілює тіло рухливе, але рухливе адекватно до музики. У цій гнучкій рухливості в принципі не може виникнути напруження м’язів.

“Втратою душі” автор назвав четвертий “гріх”. Грати бездушно нічим не виправдано.

“Неправильно застосовувана агогіка” – це п’ятий великий “гріх”. Агогічно-темпові потрібно відчувати. Важливою передумовою в цьому є метрична пульсація, яку виконавець повинен відчувати як внутрішній другий голос. Із втратою пульсації музика втрачає й те напруження, яке надає найбільшої привабливості агогіці.

До шостого “гріха” Л.Вітошинський відносить “гріх супроти духа музики”. Для багатьох музикантів текст оригіналу – головний і недоторканний елемент. Але коли йдеться про інтерпретацію, постають питання темпу, динаміки, артикуляції, на які текст не дає жодної відповіді. Вияв особистісного ставлення є допустимим і навіть подекуди бажаним.

На прикладі сьомого “гріха”, названого автором “мачизмом великого пальця”, розглядається вузькоспеціальна сфера гітарного виконавства.

Розгляд засобів виконавської техніки, роботи над звуком, втілення авторського задуму демонструється на багатьох майстер-класах митця. Вітошинський показує, що спрямованість до повного втілення музичного твору веде до проблеми поєднання теоретичних та методичних завдань. Митець узагальнює:

“Таким емпіричним шляхом я дійшов висновку, що добра аплікатура повинна бути орієнтована на три чинники: вона мусить відповідати загальним музичним закономірностям, задовольняти вимоги звучання і, врешті-решт, бути придатною для виконання” [1, c.192].

Дослідження мистецької спадщини Л.Вітошинського засвідчує, що він був активним учасником європейського, зокрема українського виконавського руху.

Протягом життя через мистецьку діяльність і роздуми він піднявся до вершин філософії музики в розробці проблем інтерпретації творів, у впровадженні наукової систематизації здобутків виконавського мистецтва. Своїм завданням він вважав підняття рівня виконавської культури до філософських сходинок внаслідок прищеплення любові до культурних цінностей, взаємодії мистецтва і науки.

Л.Вітошинський – визнаний у світі професійний гітарист, педагог і вчений. Творча діяльність митця поряд із творчістю представників різних національних гітарних шкіл потребує ширшого вивчення та популяризації в Україні.

1. Вітошинський Л. Про мистецтво гри на гітарі / Лео Вітошинський ; переклад Л. Мельник.

– Львів : БаК, 2006. – 284 с.

2. Шульгіна В. Творча спадщина Лео Вітошинського. Пам’яті видатного митця / В. Шульгіна, С. Шман // Мистецтвознавчі записки. – 2010. – № 17.

–  –  –



Pages:     | 1 |   ...   | 40 | 41 || 43 | 44 |   ...   | 54 |
Похожие работы:

«ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НАН УКРАЇНИ у 2011 році Львів – 2012 Інститут регіональних досліджень НАН України у 2011 році: Інформаційне видання. – Львів, 2012. – 88. с. Видання містить інформацію про напрями та тематику досліджень, наукові публікації та основні результати діяльності Інституту регіональних досліджень Національної академії наук України у 2011 р. Для економістів, науковців, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, а також всіх, хто цікавиться...»

«УДК 631.48:631.445.26 © В. І. Гамалєй, М. І. Драган, Л. І. Шкарівська ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕЗИСУ ОПІДЗОЛЕНИХ ҐРУНТІВ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН» В статті проаналізовано особливості генезису ясно-сірих супіщаних, сірих легкосуглинкових, темно-сірих лісових ґрунтів і чорноземів опідзолених, що сформувались на обмеженій території північного Лісостепу. Встановлено, що основні генетичні особливості опідзолених ґрунтів в значній мірі визначаються...»

«Державна науково-технічна бібліотека України (ДНТБ) http://gntb.gov.ua Тематична виставка: “Нанотехнології: наука і виробництво” (надходження II півріччя 2013) Розділ 1. Напрямки розвитку нанотехнологій Р 344286 Бурєнніков, Юрій Анатолійович. Нові матеріали та композити [Текст] : навч. посіб. / Ю. А. Бурєнніков, І. О. Сивак, С. І. Сухоруков ; Вінниц. нац. техн. ун-т. Вінниця : ВНТУ, 2013. 158 с. В навчальному посібнику головна увага приділена армованим композ иційним матеріалам – композиціям, в...»

«УДК 62(091) РЕВЕНКО ЛІСОВЕНКО Іван Іванович, Тетяна Олексіївна, професор, доктор технічних наук аспірантка Нац. аграр. ун-т Нац. аграр. ун-т (м. Київ) (м. Київ) ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЕРІОДИЗАЦІЇ ІСТОРІЇ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ У результаті узагальнення матеріалів науково-технічної інформації проведено аналіз принципів та методів періодизації історії, а також основних етапів розвитку техніки. В результате обобщения материалов научно-технической информации проведено анализ принципов и методов...»

«1. ПІБ Камінський Олександр Віталійович 2. Назва Підвищення ефективності промислового та індивідуального теплота водопостачання на основі комбінованого використання вторинних та альтернативних енерго-ресурсів 3. Спеціальність 05.14.06. – „ технічна теплофізика та промислова теплоенергетика ” 4. Місце роботи НВО «Криогенмаш»5. Де виконана дисертація Одеський національний політехнічний університет 6. Науковий керівник Мазуренко Антон Станіславович, д.т.н, професор 7. Опоненти Нікульшин Володимир...»

«VІ Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів МОЛОДЬ І ПОСТУП БІОЛОГІЇ 21-24 вересня 2010 року Львівський національний університет імені Івана Франка Біологічний факультет Шановні студенти та аспіранти! Запрошуємо Вас взяти участь у VI Міжнародній науковій конференції Молодь і поступ біології, яка відбудеться у Львові 21-24 вересня 2010 року. Організаторами конференції є рада молодих вчених та студентська наукова спільнота біологічного факультету Львівського національного...»

«“ЗАТВЕРДЖУЮ” Ректор Житомирського державного університету імені Івана Франка проф. Саух П.Ю._ 3 лютого 2014 р. Програма вступного іспиту з хімії на освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст (денна форма навчання) ПОЯСНЮВ АЛЬ НА ЗАПИСКА Програма вступного екзамену з хімії при вступі на освітньо -кваліфікаційний р івень спеціаліст включає розділи таких хімічних дисциплін як загальна та неорганічна хімія, органічна хімія та ш кільний курс хімії та методи ка його викладання. Об’єм і зміст...»

«УДК 636.22/.28:637.1(092) КАПРАЛЮК Оксана Вікторівна, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу науково-методичної роботи та наукового реферування Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (м. Київ) НАУКОВИЙ ВНЕСОК Ав. А. КАЛАНТАРА (1859–1937) У РОЗВИТОК СКОТАРСТВА ТА МОЛОЧНОЇ СПРАВИ Проаналізовано внесок відомого вченого з зоотехнії Ав.А. Калантара у вивчення молочної продуктивності великої рогатої худоби, фізико-хімічного...»

«SWorld – 18-27 December 2012 http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/december-2012 MO DERN PROBLEMS AND W AYS O F THEIR SO LUTIO N IN SCIENCE, TRANSPORT, PRODUCTIO N AND EDUCATIO N‘ 2012 УДК 373.5.016:53 Шуліка В. С. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ШЛЯХОМ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ПІД ЧАС РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, Огієнка...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ П РО ГРАМА ХІV наукової конференції “КАРАЗІНСЬКІ ЧИТАННЯ ЛЮДИНА. МОВА. КОМУНІКАЦІЯ” з міжнародною участю 27 березня 2015 р. Харків – 2015 Організаційний комітет конференції В.Г. Пасинок, доктор педагогічних наук, професор (голова) Н.А. Оніщенко, кандидат філологічних наук, доцент (заступник голови) І.С. Шевченко, доктор філологічних наук, професор В.О. Самохіна, доктор...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»