«ЕВРИКА – ХІІІ ЗБІРНИК СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ Івано-Франківськ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника ББК 70.516 М34 Рекомендовано до друку вченою радою ...»
Конкурентоспроможність підприємства – комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх на певному ринку за певний проміжок часу порівняно з конкурентами. Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках. В умовах спаду виробництва проблема підвищення рівня конкурентоспроможності фірми стає особливо актуальною.
Те, як довго можна втримувати конкурентну перевагу, а відповідно, і високий рівень конкурентоспроможності, залежить від трьох факторів. Перший фактор визначається тим, яке джерело переваги. Друга визначальна утримання конкурентної переваги – кількість наявних у фірм явних джерел конкурентної переваги. Третя й найважливіша причина збереження конкурентної переваги – постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності.
Найбільш відомими видами стратегій диверсифікації є портфельна й конкурентна. Портфельна стратегія пов’язана з набором основних напрямів діяльності компанії, тоді як конкурентна – з питаннями дій у вибраних областях.
Портфельна стратегія відповідає на питання, якими видами діяльності вигідно займатися, а конкурентна – як досягти успіху в кожній з них.
При диверсифікації здійснюється перехід до нових сфер бізнесу, але географічне середовище, в якому працює підприємство, не міняється.
Один з видів такого переходу є диверсифікація, “пов’язана з потребами”, освоєння нової для підприємства технології з метою продовження обслуговування традиційного ринку.
Другий варіант диверсифікації, пов’язаний з технологією, полягає в застосуванні традиційної технології підприємства до задоволення нових потреб.
У цьому випадку успіху можна досягти як за допомогою поглинання, так і через внутрішній розвиток, через вихід на нові ринки.
І ще один варіант диверсифікації – перехід у сферу, не пов’язану з поточним бізнесом підприємства, до нових технологій чи потреб ринку. Такий підхід часто називають конгломератною диверсифікацією. Як правило, він здійснються за допомогою придбання компаній.
За однією з існуючих класифікацій [6] диверсифікація буває конгломератною і синергетичною. На перший погляд, синергізм дозволяє компанії збільшити норму повернення інвестицій, що досягає максимуму при конгломерації.
Прибічники конгломерації стверджують, що синергетична диверсифікація часто приводить до того, що підприємства, які раніше працювали в різних галузях, після об’єднання й уніфікації технологій опиняються в єдиному економікосоціальному середовищі; нова єдина компанія стає стратегічно уразливою. Прибічники синергетичної диверсифікації висувають свої аргументи, засновані на емпіричних дослідженнях. Так, вони стверджують, що в стабільних умовах конгломерати, якщо ними правильно управляти, можуть працювати так само ефективно, як фірми, засновані на синергізмі. Але коли стабільність зовнішнього середовища порушується, конкуренція досягає високого рівня, конгломерати неминуче потрапляють у групу ризику. Ще один аргумент полягає в тому, що конгломерати не виправдовують себе з точки зору суспільства. Вони не мають жодних синергетичних ефектів, що призводять до зниження цін, ізолюють свої підприємства від впливу конкуренції.
За умови того, що законодавство про захист конкуренції залишиться стабільним, можна зробити такий висновок. В осяжному майбутньому диверсифікована діяльність йтиме двома напрямами. Перший – комерційна логіка, що приводить до вибору синергетичної дороги, а не конгломерації. Другий – особисті амбіції, переваги і здібності керівників підприємств.
1. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 2001 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 377.
2. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента / К. Боумэн ; пер. с англ. – М. : Банки и биржа: ЮНИТИ, 2007. – 175 с.
3. Демб А. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами / Демб А., Нойбауер Ф. Ф. ;
пер. з англ. – К. : Основи, 2007. – 302 с.
4. Економічна стратегія фірми / за ред. А. П. Градова. – С. Пб. : Спец. літ., 2005.
5. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі : навч. посіб. / К. І. Редченко. – 2-ге вид., доповн. – Львів : Новий Світ-2000, 2003. – 272 с.
6. Портер М. Конкуренція : навч. посіб. / М. Портер ; пер. з англ. – М. : Вільямс, 2000. – 495 с.
7. Портер М. Стратегія конкуренції / М. Портер ; пер. з англ. – К. : Основи, 2007. – 390 с.
Як результуючу прогнозовану змінну yt було обрано показник реалізації продукції підприємства за t -рік. Як факторні xt, xt 1, xt 2,..., xt k – обсяги інвестицій у розвиток системи маркетингових комунікацій у t, t 1, t 2,..., t k році,
– випадкова неспостережувана величина.
t Для оцінювання параметрів моделей було використано метод, запропонований Ш.Альмоном. У результаті проведених розрахунків за допомогою дистрибутивно-лагової моделі з визначеною довжиною лагу нами було побудовано модель залежності обсягів реалізації продукції від величини бюджету розвитку маркетингових комунікацій за 12 звітних періодів 2010 року і 9 звітних періодів 2011 року:
yt 1422091 32, 42xt 65,34xt 1 55,56xt 2 3,08xt 3 t, де yt – обсяги реалізації продукції підприємством легкої промисловості в t-звітному періоді;
xt, xt 1, xt 2, xt 3 – бюджети розвитку системи маркетингових комунікацій у відповідні звітні періоди.
На підставі побудованої моделі можна прогнозувати, що підвищення розміру витрат і маркетинг на 1 гр. од. в базовому періоді приведе до зростання обсягів реалізації на 32,42 грн у тому ж періоді, на 97,76 – у наступному звітному періоді, на 153,32 грн – через 2 місяці й на 156,4 грн – через 3 місяці.
Як видно зі значень оцінок параметрів при лагових змінних, найбільший приріст обсягів реалізації продукції під впливом активних заходів маркетингового комунікаційного впливу має місце протягом двох наступних місяців після початку інвестування коштів. У подальшому ефект скорочується. Звідси, враховуючи яскраво виражені сезонні коливання попиту й обсяги реалізації продукції, можна запропонувати інтенсифікацію заходів з маркетингового комунікаційного впливу за місяць-два перед початком сезону, тобто протягом другої половини жовтня – першої половини січня.
Проведений аналіз існуючої на підприємстві практики інвестування в розвиток системи МК показав, що пік інвестицій припадає на листопад, після чого в грудні скорочується практично у 2 рази до рівня попереднього місяця. Це не дозволяє належним чином “підігрівати” платоспроможний попит, тобто очевидним є потенціал росту обсягів реалізації за рахунок накладання фактичних і лагових ефектів від фактичного зростання обсягів інвестицій, започаткованого в жовтні, продовженого в листопаді й грудневого піку інвестування. Крім того, варто переглянути доцільність інвестування в МК у фактичних обсягах за період з березня по вересень. Розроблені за результатами дослідження лагових ефектів інвестиційної діяльності практичні рекомендації стосовно оптимізації процесів управління бюджетом МК, потенційно дозволять сповільнити темпи до певної міри закономірного спаду реалізації в другій половині січня – першій половині лютого та інтенсифікувати збут у другій половині листопада – грудня.
Врахування позитивних аспектів запропонованого нами підходу до прогнозування ефективності управління маркетинговими комунікаційними заходами дозволяє по-новому підійти до планування бюджету МК на підприємстві, тобто провести постановку задачі оптимізації як структури бюджету, так і самого процесу управління МК.
Нині надзвичайно актуальними для практики й водночас маловивченими залишаються наступні перспективні напрями проведення аналізу, моделювання та прогнозування процесів управління системою МК: 1) оцінка ефективності окремо взятих каналів МК, а також комулятивного ефекту від одночасного використання різних каналів МК; 2) розробки календарних планів інвестування та активізації каналів МК; 3) розробка адекватного умовам конкретного підприємства математичного інструментарію оцінки ретроспективної, поточної та прогнозування майбутньої ефективності системи управління МК; 4) розробка формалізованих схем оцінки та прогнозування ефективності можливих коригуючих впливів на інтенсивність використання окремих складових системи маркетингових комунікацій.
Як бачимо, спектр актуальних прикладних задач управління МК є надзвичайно широким. Ці, а також суміжні з ними задачі потенційно окреслюють перспективні напрями проведення аналізу та моделювання в цій галузі.
1. Пілько А. Д. Сучасні тенденції розвитку моделей маркетингових комунікацій / А. Д. Пілько, О. М. Лукан // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону : наук. зб. / [за ред. І. Г. Ткачук]. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2011. – Вип. VІІ.
– Т. 2. – С. 253–260.
2. Пілько А. Д. Математичне моделювання процесу оцінки ефективності системи маркетингових комунікацій підприємства / А. Д. Пілько, О. М. Лукан // Materialy VI Mezinarodni vedecko-prakticka conference “Nastoleni moderni vedy-2010”, 27.09.2010. – Dil 2. Ekonomicke vedy. – Praha, 2010. – S. 40–48.
Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, усі юридичні особи, створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності.
Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни в його фінансовому стані за звітний період у зручній і зрозумілій формі для прийняття ними управлінських рішень.
Основними документами, які регулюють порядок складання й подання фінансової звітності в Україні, є:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.
2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419.
3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
4. Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку.
Основною метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства [1, с.261].
Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Баланс складається відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 червня 1999 р. №396 [2].
Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 [3].
Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 квітня 1999 №87 [4].
Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал регламентуються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 [5].
Примітки до фінансової звітності – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
З 1 січня 2012 року згідно з ч. 2 ст. 12 Закону “Про бухгалтерський облік” та п. 2 Порядку подання фінансової звітності встановлено, що фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами обов’язково складають:
– з 1 січня 2012 року – публічні акціонерні товариства, банки, страховики;
– з 1 січня 2013 року – підприємства, які надають фінансові послуги, крім страхування та пенсійного забезпечення, а також здійснюють недержавне пенсійне забезпечення;
– з 1 січня 2014 року – компанії, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування.
На добровільних засадах з 1 січня 2012 року вести облік за міжнародними стандартами можуть й інші підприємства. Порядок складання та подання фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності регулються МСФЗ 1 “Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності”, МСБО 1 “Подання фінансових звітів”, МСБО 7 “Звіт про рух грошових коштів”, МСБО 34 “Проміжна фінансова звітність” та ін.
Отже, фінансова звітність є важливим етапом ведення бухгалтерського обліку на основі реальних даних для виявлення резервів покращення фінансової діяльності підприємства. У майбутньому доцільно звернути увагу на процеси вдосконалення складання, ведення та подання фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності.
1. П(С)БО 2 “Баланс” від 9 грудня 2011 року № 1591 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0396-99.
2. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку : навч. посіб. / В. Г. Швець. – К. : Знання, 2003.
– 444 с.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” від 24 вересня 2010 року № 1085 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://buhgalter911.com/ Res/PSBO/PSBO3.aspx.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” від 10 червня 2010 року № 382 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukr-law.com.
ua/oblik/buh/29-psbo4.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал” № 1125 від 25.09.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://buhgalter911.com/Res/PSBO/ PSBO5.aspx.
«