«ЕВРИКА – ХІІІ ЗБІРНИК СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ Івано-Франківськ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника ББК 70.516 М34 Рекомендовано до друку вченою радою ...»
Алюзії, посилання на: 1) звичаї, явища – please drink to our father, Stepan! – традиція пити за здоров’я національних героїв, алюзія на Степана Бандеру. Stepan Bandera – the Ukrainian nationalist leader most demonized in postwar Soviet propaganda. Followers of the blooming fern – according to the Ukrainian lore, whoever finds a blooming fern during Ivana Kupala’s Eve, the night of the summer soltrice, will have great riches. 2) Вислови й цитати, які охоплюють не переклад оригінальних цитат, а лише посилання на них із перекручуваннями, інверсією чи грою слів. У коментарі слід зазначити, що це посилання чи гра слів, подати оригінальну цитату і вказати автора: Music is moving architecture – a play on Goethe’s words “Architecture is frozen music”; Electrification is communism minus Soviet power – a play on Lenin’s well-known tag “Communism is Soviet power plus electrification of the whole country”; The world had chased them and caught them – an allusion to the inscription on the gravestone of Ukrainian philosopher Hryhorii Scovoroda “The world chased me but didn’t catch me”.
Ненормативна лексика – лайливі слова та сленг. Здебільшого їх транскрибують або шукають відповідник у мові перекладу. Khokhol – Russian ethnic slur for the Ukrainians, Banderite scum: “banderite” – a follower of Stepan Bandera, a Ukrainian nationalist leader, this designation was used as a pejorative label for all nationally-conscious Ukrainians, especially for those from western part of the country in official Soviet propaganda.
Отже, романи Ю.Андруховича надзвичайно насичені етнокультурними компонентами, що ставлять реципієнта перекладного твору у складне становище в процесі їх прочитання, якщо читач не володіє певною культурною інформацією. Перед перекладачем стоїть теж непросте завдання – перекласти цей твір якомога зрозуміліше для іншомовного реципієнта за допомогою висвітлення незрозумілих місць, подачі необхідної інформації у коментарях.
1. Быкова Г. В. Словарь “несуществующих слов”: фантастика или реальность? / Г. В. Быкова // Лакуны в языке и речи. – Благовещенск : Изд-во БГПУ, 2003. – С. 20–27.
2. Влахов С. Непереводимое в переводе / Влахов С., Флорин С. – М. : Международные отношения, 1980. – 352 с.
3. Горбунова Е. А. Комментарий к художественному тексту как способ элиминирования культурных и языковых лакун [Текст] / Е. А. Горбунова // Феномен творческой личности в культуре : материалы ІІ Междунар. конф. памяти проф. В. И. Фатющенко. – М. : МГУ, 2006. – С. 399–344.
4. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация : учеб. пособ. / С. Г. Тер-Минасова. – М. : Слово, 2000. – 624 с.
Основи теорії політичного дискурсу були закладені представниками кембріджської та оксфордської філософських шкіл у 50-ті рр. XX ст., які здійснили аналіз лінгвістичного контексту суспільної думки. Серед класичних робіт із цієї проблематики можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослідження вітчизняних авторів: М.В. Ільїна, Є.І. Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова, які аналізують різні аспекти політичного дискурсу. На сучасному етапі вивчення цього виду дискурсу постає питання виявлення механізмів впливу політичної комунікації на аудиторію.
Аналіз наукових праць дозволяє зробити висновок, що лінгвопрагматичний аспект політичного дискурсу малодосліджений, що й визначає актуальність теми роботи.
Мета роботи полягає у дослідженні механізмів впливу політичної комунікації на аудиторію у франкомовному просторі.
Політичний дискурс задовольняє потребу управління соціумом, що досягається через самореалізацію політика для отримання влади за допомогою стратегій і тактик презентації. Політичний дискурс відноситься до особливого типу спілкування, для якого характерний високий ступінь маніпулювання, і тому виявлення механізмів політичної комунікації є важливим для визначення характеристик мови як способу впливу. В ідеологічній і політичній літературі вибір слів і виразів є надзвичайно важливим інструментом влади для структуризації тієї “дійсності”, про яку йде мова [3, с.103].
Тому політики у виступах, промовах, інтерв’ю, дебатах використовують комунікативні стратегії, що допомагають їм у необхідному руслі організувати своє мовлення. Мовленнєва стратегія, за А.П.Сковородніковим, – це загальний план мовленнєвої поведінки, що виражається шляхом вибору промовцем системи продуманих поетапних мовленнєвих дій; це лінія мовленнєвої поведінки, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому й спрямована на досягнення кінцевої комунікативної мети в процесі спілкування [2, с.10].
Проаналізуємо ряд основних комунікативних стратегій французького політичного дискурсу. Розпочнемо зі стратегії емоційного впливу, яка є чи не найголовнішою для ефективності мовлення політиків. Так, під впливом чинника наявності опонентів промовець вимушений вибрати такий план оптимальної реалізації мовних намірів, у результаті застосування якого можна максимально зменшити значущість статусу співрозмовника, тобто розвінчати позиції свого політичного супротивника й максимально збільшити значущість свого статусу, тобто продемонструвати свої позитивні якості. Наявність же адресата-спостерігача зумовлює можливість гри на глядача, яким є, зокрема, потенційний виборець. Промовець прагне зробити процес спілкування більш видовищним, викликати емоційний відгук і тим самим залучити адресата-спостерігача, що сприймає політичні події як розігруване для нього дійство, і в процесі гри зробити його співучасником [1, с.8].
Для ілюстрації наведемо приклад із промови Президента Франції Н.Саркозі: “Je ne disputerai pas Franois Hollande la place de premier aboyeur de France” [4]. Тут простежуємо метафоризацію денотата aboyeur (гавкун) на основі конотативної семи “агресія”, що дає більш негативно виражену оцінку кандидата соціалістів і виражає тактику образи опонента, якою послуговується Н.Саркозі, прагнучи за рахунок виставлення супротивника в негативному світлі викликати відповідне ставлення до цього політика в електорату.
Перейдемо до стратегії переконання шляхом заперечення. На рівні слова існують ситуації спілкування, коли комунікативна семантика слова суперечить його семантиці. Це пов’язано з тим, що комунікативна семантика виходить з комунікативних цілей усього висловлювання, і тим самим її дані є ієрархічно вищими порівняно з даними стандартної словникової семантики, що їм підпорядковуються. На підтвердження вищенаведеного проаналізуємо такий приклад: “Il a mme qualifi le projet du socialiste de le programme de haute-couture” [4]. Метафоричний вираз le programme de haute-couture (програма откотюр), який, на перший погляд, має позитивну емотивну маркованість, на основі конотації “те, що відповідає смакам”, указуючи на пристосуванство політиків.
Як бачимо, в іншому фрагменті політичної промови (“…concours du plus beau vlo d’appartement”. “On fait plein d’effort, a pdale, a pdale, les Franais se disent: ’Qu’est ce que a bosse’. Mais en ralit, les roues ne sont pas sur le sol” [4]) метафора concours du plus beau vlo d’appartement (конкурс на красивіший тренажер), перш за все акцентує увагу реципієнта на активній діяльності політика, але, ґрунтуючись на конотативній семі “видимість”, створює негативнооцінну характеристику передвиборчої програми.
Детально вивчаючи матеріал політичного висловлювання, ми дійшли висновку, що найчастіше політичні діячі виявляють своє критичне ставлення до певного політика чи політичної ситуації, іронізуючи над ними. Тому коротко зупинимося на аналізі стратегії іронії.
Іноді Н.Саркозі іронізує над неумінням соціаліста переконувати, проводячи аналогію між словом-оболонкою s’asseoir sur lui (присідати когось) і політичним становищем Ф.Олянда, яка видається можливою завдяки конотативним семам “брати верх над кимось, мати вплив”: “Dans les ngociations avec les Verts, il tait sur les genoux d’Eva Joly et Martine Aubry est venue s’asseoir sur lui!” [4].
А ось лексема cabotin (поганенький актор) надає висловлюванню (Оn a vu un Nicolas Sarkozy cabotin... Impossible de russir dans un genre qui n’est pas le vtre…[4]) іронічного забарвлення, завдяки чому викривається ставлення до Н.Саркозі, чим акцентується увага за допомогою конотативних сем на його невдалому виконанню обраної ролі.
Отже, аналіз прагматичних стратегій комунікації виявив стратегію емоційного впливу, стратегію переконання шляхом заперечення та стратегію іронії, які використовуються у французькому політичному дискурсі й дозволяють правильно інтерпретувати імпліковані інтенції політиків, зрозуміти механізми маніпулювання свідомістю виборців.
1. Дмитрук О. В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та інтернет-видань 2000–2005 років) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04 / О. В. Дмитрук ; КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 19 с.
2. Сковородников А. П. Языковое насилие в современной российской прессе / А. П. Сковородников // Теоретические и прикладные аспекты речевого общения. – Красноярск ;
Ачинск, 1997. – С. 10–15.
3. Goodin R. Manipulatory Politics / Robert Goodin. – New Haven ; London : Yale University Press, 1980. – 250 p.
4. L’Express [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lexpress.fr/actualite/politique/.
ЕКОНОМІКА
Розглянуто основні організаційно-економічні передумови розвитку органічного виробництва в Карпатському макрорегіоні. Запропоновано розробку моделі функціонування ринку екологічно чистих продуктів харчування в макрорегіоні шляхом створення асоціації виробників органічної продукції.
Аналіз можливостей запровадження органічного землеробства в аграрному секторі Карпатського макрорегіону засвідчує, що саме тут об’єктивно присутні всі умови організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції [1]. Зокрема, у Карпатському макрорегіоні наявна висока родючість ґрунтів регіону, що дає змогу одержувати відносно високі врожаї сільськогосподарських культур без застосування пестицидів та мінеральних добрив;
переважаюча чисельність сільських жителів (близько 58,2% населення регіону);
велика кількість особистих селянських господарств, які при мінімальних інвестиціях можуть перейти на органічне землеробство.
Процес запровадження екологічного землеробства на території Карпатського макрорегіону неможливий без розвитку тваринництва, що є необхідною умовою розвитку органічного землеробства, адже саме екологічне тваринництво стимулює природну циркуляцію речовин між ґрунтом і рослиною, рослиною й твариною, а також твариною та ґрунтом.
Одним з найдієвіших способів створення регіонального ринку органічної продукції й вирішення низки проблем є об’єднання сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та одноосібних домашніх господарств в асоціацію виробників екологічно чистої продукції (рис. 1).
Проте процес ефективного виробництва екологічно чистої продукції потребує відповідного фінансового забезпечення. Одними з варіантів економічної підтримки розвитку органічного сільського господарства є політика надання субсидій та низько безвідсоткових кредитів [2].
Рис. 1. Етапи виробництва та реалізації екологічно чистої продукції
1. Сус Т. Й. Концептуальні засади екологізації агропромислового виробництва в Карпатському макрорегіоні / Т. Й. Сус, І. Г. Ткачук // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону :
наук. зб. / за ред. І. Г. Ткачук. – Івано-Франківськ : Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2011. – Вип. VІІ. – Т. 2.
2. Щурик М. В. Фінансове забезпечення запровадження органічного землеробства в Карпатському макрорегіоні / М. В. Щурик // Фінанси України. – 2009. – № 4. – С. 91–98.
Нині, коли підприємство не може далі розвиватися на певному ринку з певним продуктом у рамках зазначеної галузі чи розширення ринку цього продукту у вибраному регіоні є вельми проблематичним, постає потреба в розробленні принципово нових підходів щодо ведення бізнесу.
Тепер на підприємствах і в галузях промисловості України виявляються тенденції диверсифікації та інтеграції як найбільш перспективних напрямів зміни господарських структур.
Диверсифікація (від лат. diversificatio – зміна, різноманітність) – це поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення асортименту вироблюваної продукції видів послуг, що надаються, географічної сфери діяльності і т. д.).
У вузькому сенсі слова під диверсифікацією розуміється проникнення підприємств у галузі, що не мають прямого виробничого зв’язку або функціональної залежності від основної їх діяльності. У результаті диверсифікації підприємства перетворюються на складні багатогалузеві комплекси або конгломерати [7, с.25].
Переваги диверсифікації як однієї з форм концентрації виробництва й організації продуктивних сил полягає в:
1) досягненні синергетичного ефекту (взаємного посилення) в різних видах діяльності. У результаті синергетичного ефекту закладається основа для зниження витрат і збільшення споживчої вартості продукції;
2) зниженні підприємницьких ризиків завдяки тому, що підприємство заробляє прибуток і розміщує капітал у різних галузях, які нерівною мірою схильні до кон’юнктурних змін;
3) концентрації економічного капіталу підприємства (фінансових і матеріальних ресурсів) при збереженні його мобільності;
4) розвитку підприємства за рахунок самофінансування;
5) створенні передумов для формування на підприємствах замкнутих виробничих циклів, утилізації відходів, розвитку матеріало-, енерго- та працезбережних виробництв;
6) можливості прискореного й агресивного проникнення на нові ринки [7].
Пошук напрямів диверсифікації виробництва для підприємств України є актуальним через низку обставин. По-перше, робота в нових умовах господарювання, використання нових форм і методів в організації й управлінні виробництвом об’єктивно заставляють шукати найбільш вигідні сфери додатка створеного виробничого потенціалу. По-друге, диверсифікація виробництва є інструментом міжгалузевого переливу фінансових ресурсів, методом оптимізації структурних перетворень в економіці. По-третє, стратегія диверсифікації є важливим засобом реструктуризації економіки й підвищення її конкурентоспроможності.
«