«ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ В МИТНІЙ СПРАВІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ МАТЕРІАЛИ ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ І МОЛОДИХ ВЧЕНИХ 18 березня 2013 року Донецьк 20 ББК 30.609 ...»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Академія митної служби України

(м. Дніпропетровськ)

Головне управління регіонального розвитку,

залучення інвестицій і зовнішньоекономічної діяльності

Донецької облдержадміністрації

Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії

ім. Л. Н. Литвиненка НАН України

Східна митниця

ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

В МИТНІЙ СПРАВІ:

СУЧАСНИЙ СТАН

ТА ПЕРСПЕКТИВИ

МАТЕРІАЛИ ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ

СТУДЕНТІВ І МОЛОДИХ ВЧЕНИХ

18 березня 2013 року Донецьк 20 ББК 30.609 Е45 УДК 620.2:339.543

Експертна діяльність в митній справі: сучасний стан та перспективи:

матеріали ІІ Всеукр. інтернет-конф. студ. і молодих вчених, 18 бер. 2013 р. / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. ТуганБарановського [та ін.]. – Донецьк: [ДонНУЕТ], 2013 – 219 с.

У збірнику опубліковано тези доповідей ІІ Всеукраїнської інтернетконференції студентів і молодих вчених «Експертна діяльність в митній справі:

сучасний стан та перспективи», тематика яких містить широке коло питань, пов’язаних з експертною діяльністю в митній справі. У доповідях визначено напрями і проблеми організаційних та нормативно-правових засад експертної діяльності в митній справі, розкрита роль митної справи у зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів господарювання, встановлено інновації в методах та методології експертизи товарів в митній справі, висвітлено проблеми ідентифікації товарів у контексті захисту національного ринку, експертних досліджень товарів та послуг.

Редакційна рада:

Азарян О. М. – д-р екон. наук, професор, Осипенко Н. І. – д-р техн. наук, професор, © Колектив авторів, 2013 © Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла ТуганБарановського, 2013

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МИТНІЙ СПРАВІ Айдарова Л. В., Захарова А. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Науковий керівник:

Лобачов В. Л., д-р хім. наук, ст. наук. співроб.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОПУЛЯРНИХ ТОРГОВИХ МАРОК

ПИВОВАРІВ В УКРАЇНІ Пиво –слабоалкогольний, тонізуючий, пінистий напій, який виготовляють ферментацією ячмінного, кукурудзяного або рисового солоду. Процес виробництва пива називається броварством, інколи пивоварінням.

Найбільшим заводом, що виготовляє пиво, вважається Хмельницький обласний пивзавод, який може за рік наварити й розлити 1 млн 307 тис. дал пива, розлити в пляшки – 914 тис. дал і виробити 1 млн 650 тис. т солоду. Незважаючи на свої невеликі потужності, підприємство досить активно працює на регіональному ринку.

У 1994 р. на базі АТ «Донецький перший пивоварний завод» було створено спільне українсько-американське підприємство. ЗАТ СП «Донецький пивоварний завод» є головним підприємством Донецької пивної групи.

Сьогодні до цього співтовариства входять ще й АТ «Пивобезалкогольний комбінат «Дніпро», АТЗТ «Луганський пивний завод», АТЗТ «Фірма «Полтавпиво» і АТ «Київський пивзавод № 1».

На Львівській пивоварні розливають лише такі сорти пива: «Львiвське Портер», «Львiвське 1715», «Львiвське Мiцне», «Львiвське Темне», «Львiвське Свiтле». Ще два види львівського пива – «Львiвське Премiум» і «Львiвське Золотий Лев» – виробляє ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Славутич».

ЗАТ «Оболонь» на сьогодні – лідер за темпами нарощування виробничих потужностей (27,64 млн дал на рік). Залежно від сезону змінюється асортимент виробленого пива. Взимку зростає частка щільних сортів із відносно високим вмістом алкоголю. Влітку, навпаки, абсолютна перевага віддається світлим сортам пива з невисоким рівнем щільності.

Пивзавод «Славутич» випускає п'ять основних сортів пива: «Славутич Пиво», «Славутич Класичне», «Славутич Темне», «Славутич Міцне», «Славутич Світле». Поряд із ними випускається елітне пиво «Славутич Екстра», демократичні недорогі сорти: «Хмільне» і «Орел». Напередодні найшановніших свят з'являється темне пиво «Славутич Святкове», що замінило «Славутич Рiздвяне». Сорт «Хмільне» виходить у двох видах упаковки: ПЕТпляшках і кегах. Отже, найбільшим попитом в Україні користуються такі торгові марки, як: «Львівське», «Оболонь», «Славутич».

–  –  –

РОЛЬ СТАНДАРТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Стандартизація є інструментом забезпечення якості продукції, робіт і послуг – важливого аспекту багатогранної комерційної діяльності. Проблема якості актуальна для всіх країн незалежно від стану їх ринкової економіки. Для того щоб стати учасником міжнародних економічних відносин, необхідно вдосконалювати національну економіку з урахуванням світових досягнень і тенденцій.

Відставання національних систем стандартизації багато в чому зумовило ті труднощі, які мають вітчизняні підприємства в умовах сучасної конкуренції не лише на зовнішніх ринках, але й на внутрішньому.

Перехід України до ринкової економіки визначає нові умови для діяльності вітчизняних фірм і промислових підприємств. Право підприємств на самостійність ще не означає вседозволеність у рішеннях, а передбачає знання правил, які прийняті у всьому світі, та застосування їх у своїй практиці.

Міжнародна співпраця з будь-яких напрямів і на будь-якому рівні потребує гармонізації цих правил із міжнародними та національними нормами.

Стандартизація створює організаційно-технічну основу виготовлення високоякісної продукції, спеціалізації та кооперації виробництва, додає йому властивості самоорганізації.

Україна ухвалила Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», який регулює відносини, що виникають під час розробки, прийняття та виконання обов'язкових вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації.

Цим законом було введено:

– поняття і принципи технічного регулювання;

– поняття, зміст і вживання технічного регламенту, цілі прийняття і види технічних регламентів;

– цілі, принципи стандартизації;

– положення у сфері акредитації органів із сертифікації та випробувальних лабораторій;

– положення про державний контроль за дотриманням вимог технічних регламентів;

– відповідальність, обов'язки і права сторін при виявленні порушень вимог технічних регламентів;

– положення про фінансування у сфері технічного регулювання;

– цілі, принципи і форми підтвердження відповідності тощо.

Відповідно до Закону України обов'язкові вимоги до об'єктів технічного регулювання встановлюються лише технічними регламентами, схвалюваними законами, указами Президента або постановами Верховної Ради, при цьому вживання національних стандартів носить добровільний характер.

Таким чином, при формуванні нової національної системи стандартизації, що відповідає вимогам часу, необхідне не лише створення економічно ефективного і дієвого національного органу зі стандартизації, але й визначення місця і ролі держави, зацікавлених органів виконавчої влади в системі.

З урахуванням першочергової необхідності підвищення статусу добровільних національних стандартів можна говорити про певні етапи створення національної системи стандартизації. На першому етапі необхідно визначити національну політику у сфері стандартизації; місце і роль стандартів у сфері технічного регулювання; ввести в систему на рівні технічних комітетів зі стандартизації поняття саморегулювання і самофінансування. Наступним кроком має бути передача частини функцій зі стандартизації в недержавний сектор.

Стандартизація є ключовим чинником підтримки ряду напрямів державної політики, таких як конкуренція, упровадження інновацій, розширення торгівлі, захист інтересів споживачів, усунення торговельних бар'єрів тощо. Крім того, стандартизація, що поєднується із законодавством, сприяє ефективнішому технічному регулюванню на державному рівні.

Купить саженцы и черенки винограда Более 140 сортов столового винограда.

Оскільки стандартизація орієнтована лише на потреби ринку й не може забезпечити всі переваги використання стандартів, доцільно укладати певні договори про необхідність використання національних стандартів при підтвердженні відповідності технічним регламентам, при укладенні державних контрактів на постачання продукції для державних потреб, при проведенні робіт у сфері технічного регулювання.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновки, що при створенні національної системи стандартизації державі необхідно вжити низку надто важливих організаційних заходів:

– розробити і затвердити Концепцію національної політики у сфері стандартизації;

– створити системи технічного регулювання і національної стандартизації, що базуються на Угоді СОТ з технічних бар'єрів у торгівлі й дозволяють забезпечити: участь у роботах зі стандартизації як держави, так і споживачів стандартів; презумпцію відповідності вимогам технічних регламентів за умови відповідності національним стандартам; упровадження у процеси стандартизації принципово нових інформаційних технологій;

скорочення термінів розробки українських національних стандартів;

максимальне вживання міжнародних і регіональних стандартів тощо.

Таким чином, наведені аспекти, мають бути враховані саме зараз – коли формується новий статус національних стандартів і розробляється комплекс основоположних документів відповідно до вимог Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».

–  –  –

ОСОБЛИВОСТІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПАРФУМЕРНОЇ ПРОДУКЦІЇ Під ідентифікацією розуміється процедура встановлення відповідності конкретної продукції зразку та опису, тобто заявленій про неї інформації, і основним вимогам, що ставляться до даного виду товару. Залежно від призначення розрізняють такі види ідентифікації: асортиментна (видова), якісна і товарно-партіонна.

Асортиментна ідентифікація – це встановлення відповідності найменування товару за асортиментною приналежністю, що обумовлює поставлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару його найменуванню при всіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має при сертифікації товарів. Видова ідентифікація одночасно служить методом виявлення невідповідності, що визначається як фальсифікація.

Якісна ідентифікація – це встановлення відповідності вимогам якості, передбаченим нормативною документацією. Цей вид ідентифікації дозволяє виявити наявність припустимих і неприпустимих дефектів, а так само відповідність товарному сорту, зазначеному на маркуванні та/або в супровідних документах. При такій ідентифікації встановлюється градація якості: стандарт або нестандарт.

Товарно-партіонна ідентифікація – одна з найбільш складних видів діяльності, у процесі якої встановлюється приналежність поданої частини товару конкретній товарній партії. Складність полягає в тому, що в більшості випадків відсутні або не дуже надійні критерії для ідентифікації.

У митній діяльності найбільше значення має асортиментна ідентифікація.

Порушники, які намагаються провезти на наш ринок асортиментні фальсифікати, переслідують, крім інших, таку мету, як зниження ставки оподаткування, тобто держава не отримує належних коштів до бюджету. Крім цього, подібна продукція може бути небезпечною для життя і здоров'я людини, тому що при виробництві вона не проходить належного контролю.

Етапи ідентифікації:

1. Попередня ідентифікація:

вивчення та аналіз документів, маркування;

початковий загальний огляд упаковки, індивідуальної тари, вмісту або самого товару;

виділення відповідних і невідповідних характеристик;

органолептична оцінка;

оцінка фізико-хімічних показників.

2. Заключна ідентифікація:

аналіз даних випробувань;

заключний повний аналіз.

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда Более 140 новейших сортов. Доставка по Украине. Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10

3. Складання висновку про відповідність.

Упаковка та маркування парфумерної води має відповідати ДСТУ 27429Вироби парфумерно-косметичні рідкі. Упаковка, маркування, транспортування і зберігання».

Упаковка будь-якого товару, а духів особливо – найвище мистецтво.

Оболонка, як і самі духи, створюється довгі роки. Перевести мову запахів у зоровий ряд, передати перше уявлення про ідею запаху намагаються художники і дизайнери. Упаковка духів – це частина аромату. Сьогодні законодавець моди у світі флаконів – фірма Баккара (фр.). Її послугами користуються провідні парфумерні доми світу. Духи розфасовують у скляні, порцелянові чи керамічні флакони ємністю не більше 65 мл із щільно притертими пробками зі скла або скла з поліетиленовим покриттям або з гвинтонарізними ковпачками (з прокладанням) із пластмаси або металу. Одеколони і запашні води розфасовують у скляні флакони ємністю не більше 250 мл. Флакони із плічками заповнюються парфумерною рідиною до рівня плічок; флакони без плічок повинні мати повітряний простір не більше 4 % ємності флаконів.

Шийки флаконів із притертими пробками мають бути оздоблені бодрюшем (плівка з яловичих або баранячих кишок), лайкою чи прозорою плівкою; обв'язані канителлю, шовковою або віскозною ниткою чи стрічкою.

Випускаються парфумерні товари (одеколони і запашні води) і в аерозольній упаковці. Флакони з духами і одеколонами можуть бути покладені в художньо оформлені футляри чи коробки або можуть бути без футлярів і коробок. Такі флакони загортають в обгортковий папір і вкладають у зшиті або складені пакувальні картонні коробки. Парфумерні набори упаковують в окремі пакувальні коробки комплектно.

На флакони з парфумерними товарами наклеюється художньо оформлена етикетка із зазначенням на лицьовій стороні етикетки найменування виробу; на звороті – найменування підприємства, його місцезнаходження або його товарний знак, місяця і року вироблення, роздрібної ціни, позначення стандарту, найменування групи виробу.