WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 ||

«ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПУБЛІЧНУ СЛУЖБУ У статті аналізуються основні проблеми і поняття, що стосуються регулювання діяльності публічних службовців та їх юридичної ...»

-- [ Страница 2 ] --

Багато науковців доводять, що від публічних службовців необхідно відмежувати посади працівників патронатної служби. Патронатні службовці за особливим порядком призначаються на посади (без конкурсу; на розгляд особи, яку безпосередньо буде обслуговувати службовець) і звільняються з посад (у зв’язку із звільненням або відставкою патрона, або на його розсуд). Такі працівники, не дивлячись на те, що вони мають статус державних службовців або посадових осіб органів місцевого самоврядування, виконують ті функції, які визначають їм політичні діячі чи публічні службовці вищих категорій посад, що мають право на патронатну службу. А це далеко не завжди відповідає чинному законодавству про публічну службу.

Можна зробити висновок, що поширення на патронатних працівників статусу публічних службовців і нераціонально, і некоректно. Отже, настала необхідність внести зміни до відповідного Указу Президента [10] і поділити всі посади на політичні, публічної служби і цивільні. Саме до цивільних службовців, тих, які не мають статусу ні державних, ні муніципальних треба віднести патронатних працівників.

В Україні, сьогодні, публічні службовці є спеціальними суб’єктами різних видів юридичної відповідальності: дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, кримінальної, конституційно-правової, цивільної.

Спеціальними суб’єктами ці особи є саме тому, що вони виконують завдання і функції держави чи громади та повсякденно надають адміністративні послуги громадянам. Через таку важливу роль публічних службовців до них ставляться підвищені вимоги щодо професійної поведінки, службової дисципліни, а також підвищений рівень службової відповідальності.

Юридична відповідальність – закріплений у законодавстві та забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Юридична відповідальність публічного службовця є засобом впливу на його неправомірну поведінку, реакцією держави на скоєне протиправне діяння, яке пов’язане із службовою діяльністю особи. Встановлення підвищеної юридичної відповідальності переслідує два завдання: по-перше, запобігти неправомірній діяльності публічних службовців; по-друге, захистити права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, а також публічні інтереси від неправомірних дій чи бездіяльності публічних службовців [11, c. 117].

Необхідною умовою настання реальної юридичної відповідальності є наявність трьох підстав:

— фактичної (склад правопорушення);

— нормативної (норми права);

— процесуальної (акту застосування права) [7, c. 252].

Юридична відповідальність публічних службовців є комплексним правовим інститутом, суспільні відносини в якому регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, кримінального, трудового, цивільного тощо. Публічні службовці несуть відповідальність у випадку порушення ними Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів. Складовими елементами будь-якого правопорушення, зокрема і правопорушення, вчиненого публічними службовцями є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Процесуальною підставою юридичної відповідальності є акт застосування правової норми, тобто спосіб зовнішнього прояву формально обов’язкового правила поведінки. Такий акт приймається органом, до компетенції якого належить право притягнення правопорушника до відповідальності та накладання на нього стягнення за вчинення правопорушення.

Юридична відповідальність публічних службовців характеризується такими принципами, як:

— рівність перед законом – вони несуть однакову відповідальність за ті ж правопорушення, що і громадяни, які не є публічними службовцями;

— встановлення єдиних підстав для притягнення до відповідальності;

— єдиний процесуальний порядок;

— єдине судочинство.

Інститутові юридичної відповідальності публічних службовців притаманні такі особливості:

— широке коло підстав відповідальності;

— наявність таких підстав відповідальності, які застосовуються тільки до публічних службовців;

— підвищений рівень відповідальності щодо тих її видів, які поширюються також на громадян;

— наявність складу протиправних дій, які прямо пов’язані з наділенням суб’єкта юридичної відповідальності державно-владних повноважень [12, с. 28].

У законодавстві щодо публічних службовців вживаються терміни службова особа та посадова особа. Дуже часто і службових і посадових осіб зараховують до публічних службовців. У випадку з’ясування юридичної відповідальності дуже важливо знати чи всі службові і посадові особи є публічними службовцями?

Службова особа обов’язково наділяється владними повноваженнями з боку держави, тому є учасником адміністративно-правових відносин. Саме як суб’єкт останніх така особа наділена юридичними державно-владними повноваженнями. Державно-владні повноваження складають головний зміст функції службової особи. Вони зумовлюються законами про той чи інший вид публічної служби [13, с. 99].

Саме службовим особам заборонено виходити за межі наданих повноважень, в інших випадках такі дії класифікуються як правопорушення (перевищення службових повноважень).

На відміну від інших громадян, для яких діє принцип дозволено все, що не заборонено законом, службові особи повинні діяти так: дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Тому всіх службових осіб необхідно вважати публічними службовцями.

Визначення посадової особи дає ч. 2 ст. 2 Закону України Про державну службу (1993 р.). Відповідно до нього, посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативнодорадчих функцій [2].

Дещо змінене визначення поняття посадова особа місцевого самоврядування трактує ст. 2 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування (2001 р.), - це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету [3]. Тому повноваження посадових осіб окреслюється виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративно-дорадчих функцій. Організаційно-розпорядчі обов’язки – це здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом в установах, організаціях незалежно від форм власності [14, с. 150].

Такі обов’язки виконують керівники і заступники керівників міністерств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, територіальних органів центральних органів державної виконавчої влади, державних, колективних та приватних установ і організацій. Адміністративно-господарські обов’язки – повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.

Звідси випливає, що службові особи – це обов’язково публічні службовці, а до посадових осіб треба зарахувати і публічних службовців і інших осіб з організаційно-розпорядчими і адміністративно-дорадчими функціями.

Можливо, саме тому у Кримінальному кодексі України (2001 р.) термін посадова особа, що використовувався у попередній редакції цього кодексу замінено терміном службова особа, щоб ідентифікувати саме публічних службовців [15, С. 144].

Критерієм поділу між службовими і посадовими особами можуть бути їх повноваження. Повноваження і одних і інших мають управлінсько-владний характер, але вони істотно відрізняються. Службовим особам повноваження надаються державою, а посадовим особам – власниками або уповноваженими ними органами і втілюються через трудові правовідносини.

Отже, службові особи – це публічні службовці, які відповідно до чинного законодавства України є спеціальними суб’єктами юридичної відповідальності.

Висновки. Проведений аналіз формування понятійно-категорійного апарату щодо регулювання публічної служби свідчить, що є багато розбіжностей, яких необхідно уникнути для дальшого розвитку цього інституту. Юридична відповідальність публічних службовців має свої особливості через підвищені вимоги до них як спеціальних суб’єктів, яка теж потребує уточнення через трактування одних і ти х самих термінів у різних редакціях. Через це необхідним є:

— прийняття нової редакції Закону України Про державну службу, внесення змін до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, які би гарантували незалежність, неупередженість та політичну нейтральність, професійність публічних службовців, забезпечили реформування системи оплати праці цих осіб, єдність управління персоналом у системі публічної служби;


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


— впорядкування правового статусу та форм власності Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, для чого доцільним є прийняття Закону України Про національну систему професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та внесення відповідних змін до Конституції України, законів України Про місцеві державні адміністрації, Про місцеве самоврядування в Україні;

— прийняття законів України Про державний контроль у сфері органів публічної влади та їх посадових осіб, Про відповідальність публічних службовців та Етичного кодексу публічного службовця;

— визначення загальнонаціональних стандартів якості освітнього та кадрового забезпечення системи публічної служби, що мають встановити чіткий порядок ліцензування, атестації та акредитації усіх установ і закладів, які займаються навчанням державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування;

— забезпечення розробки та реалізації професійної стратегії удосконалення роботи з персоналом в системі публічної служби, відповідного організаційноправового, управлінського та ресурсного супроводження;

— приведення сучасної моделі управління персоналом органів публічної влади у відповідність базовим критеріям ефективності (професіоналізму управління персоналом, якості діяльності, престижності праці);

— здійснення правового регулювання трудових відносин публічних службовців нормами не Кодексу законів про працю, а законодавства про публічну службу.

Аналіз викладеного матеріалу дозволить виявити особливості публічної служби, які необхідно врахувати при проведенні систематизації законодавства про публічну службу.

Використані джерела інформації:

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — №35-36. — Ст. 446.

2. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 року (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 54. — Ст. 490.

3. Про службу в органах місцевого самоврядування від 7 червня 2001 року (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. — 2001 — № 33. — Ст. 175.

4. Петришин А. В. Государственная служба: историко-теоретические предпоссылки.

Сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ [монографія] / А. В. Петришин. — Х. : Факт, 1998. — 167 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов ред. В. Т. Бусел.

— К. : Ірпінь; ВТФ Перун, 2009. — 1736 с.

6. Оболенський О. Ю. Державна служба: Підручник / О. Ю. Оболенський. — К. :. КНЕУ, 2006. — 472 с.

7. Лазор О. Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. — вид. 3-тє, доповн. і перероб. / О.

Д. Лазор, О. Я. Лазор. — К. : Дакор, 2009. — 560 с. – Публічна служба.

8. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник. / В. Я.

Малиновський. — К. : Атіка, 2003. — 160 с.

9. Черноног Є. С. Державна служба: історія, теорія і практика. / Є. С. Черноног. — К. :

Знання, 2008. — 458 с.

10. Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи : Указ Президента України № 345 від 29 травня 2001 року (з наступними змінами) // Урядовий кур’єр. — 2001. № 95.

11. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / За заг. ред.. Тимощука В. П., Школика А. М. — К. : Конус-Ю. — 2007. — 735 с.

12. Петришин О. В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії. Автореф.

дис… д.ю.н. — Харків, 1999. — 40 с.

13. Кульбашна О. Співвідношення понять службовець і державний службовець у законодавстві України // Право України.— 1999. — № 4. — С. 97-101.

14. Про судову практику в справах про хабарництво : Постанова Пленуму Верховного Суду України // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. — 1995. — № 1. — С. 150-151.

15. Лазор О. Д. Місцеве управління: поняття, терміни, визначення : Словник-довідник.

Навчальний посібник (2-ге вид. перероб. і доп.) / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор. — К. : Дакор.

— 352 с.



Pages:     | 1 ||
Похожие работы:

«Збірник наукових №3 (69) Серія: Економічні науки праць ВНАУ 2012 УДК 339.187.6 (477) СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ Фаюра Н.Д., доцент, к.е.н. Бондар Т.В. Вінницький національний аграрний університет У статті проаналізовано сутність фінансового лізингу, його переваги і недоліки в Україні. Ключові слова: лізинг, фінансовий лізинг, оперативний лізинг, оренда, лізингові компанії, лізингодавець, лізингоодержувач. Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки Україна стала на...»

«УДК 331:658 Моісєєва К.І. Шульгіна Л.М., д.е.н., проф. кафедри менеджменту, Національний технічний університет Україні «КПІ» ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МАРКЕТИНГУ НА РИНКУ ІННОВАЦІЙНИХ ТОВАРІВ PROBLEMS OF MARKETING INNOVATIVE PRODUCTS IN TODAY`S ENVIRONMENT У статті поглиблено сутність характеристик інновацій як товару, їх споживчої вартості та вартості; розроблено маркетингову класифікацію інноваційних товарів; розглянуто основні проблеми сучасного маркетингу. В статье углублена сущность характеристик...»

«www.zgia.zp.ua УДК 658:005.521 Дробишева О.О., асистент викладач кафедри економіки підприємства Керничишин Ю.В. Запорізька державна інженерна академія d_ao@mail.ru ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ Дробишева О.О., Керничишин Ю.В. Прогнозування розвитку промислового підприємства в сучасних умовах. В статті розглянуто сутність прогнозування та його роль у діяльності підприємства. Дробышева А.О., Керничишин Ю.В. Прогнозирование развития промышленного предприятия в...»

«МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ТРАНСПОРТУ Кафедра “Економіка підприємств транспорту” ЕКОНОМІКА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ Методичні вказівки до проведення практичних занять з теми «Експлуатаційні витрати та їх планування» для студентів інженерних спеціальностей денної форми навчання Київ 2006 УДК 656.2:338.47 Економіка залізничного транспорту: Методичні вказівки до проведення практичних занять з теми «Експлуатаційні витрати та їх планування»...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 57. Педагогічні науки УДК 378.016:502/504:]378.041-027.63 О. Я. Власюк, аспірант (Національний університет Києво-Могилянська академія) АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ САМООСВІТИ У статті представлено сучасний досвід вивчення екологічної проблематики в університетах Європи, розглянуто основоположні педагогічні принципи побудови екологічних навчальних програм літніх шкіл...»

«ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року № 384 Форма № Н 3.03 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (найменування центрального органу управління освітою, власник) ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ Кафедра безпеки життєдіяльності та охорони праці ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ (назва навчальної дисципліни) ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки спеціаліста (магістра). (назва освітньо-кваліфікаційного рівня) напряму усі напрямки....»

«Філософія УДК 351.84 ФУРСІН О.О., кандидат наук державного управління, доцент кафедри менеджменту організацій та управління проектами Запорізької державної інженерної академії (Запоріжжя, Україна) fursin@ukr.net _ ШЛЯХИ І НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНОЮ ЕКОНОМІКОЮ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В статті дається аналіз формування шляхів і напрямків підвищення ефективності управління соціально-орієнтованою економікою регіонів України; аналізуються проблеми...»

«УДК 330.341.1:664.6 Н.С. Скопенко Національний університет харчових технологій, м. Київ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ПРОБЛЕМИ, РИЗИКИ © Скопенко Н.С., 2010 Розглянуто основні напрямки інноваційного розвитку хлібопекарської галузі України в сучасних умовах, визначено головні проблеми та перспективи. Виділено елементарні ризики, що супроводжують інноваційну діяльність, і основні чинники, що їх спричинять. Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток,...»

«НАУКОВІ ШКОЛИ КАФЕДРИ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА На кафедрі продовжує діяти започаткована у 2000 році д.е.н., проф. Марциним В.С. наукова школа «Економічні проблеми розвитку сфери торгівлі». Програмна концепція наукової школи полягає у розробці системи управління розвитком торговельних підприємств на основі визначення умов їх пристосування до диференційованих змін зовнішнього середовища з урахуванням внутрішнього потенціалу, а методика виявляється у теорії економічного зростання та конкуренції,...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Методичні рекоМендації] щодо забезпечення саМостійної роботи студентів здисципліни “МенеджМент продуктивності” (дляспеціалістів,магістрів) Київ 2009 Підготовлено доцентом кафедри медичного та екологічного менеджменту І.М.Мушкіним Затверджено на засіданні кафедри медичного та екологічного менеджменту (протокол № 7 від 19.02.08) СхваленоВченоюрадоюМіжрегіональноїАкадеміїуправлінняперсоналом Мушкін і.М. Методичні рекомендації щодо забезпечення...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»